1. Цей Регламент встановлює умови, згідно з якими компетентні органи держав-членів, які відповідають за застосування законів про податок на додану вартість (ПДВ), повинні співпрацювати між собою та з Комісією, щоб забезпечити дотримання таких законів.

З цією метою він встановлює правила та процедури, щоб надати можливість компетентним органам держав-членів співпрацювати та обмінюватися між собою будь-якою інформацією, що може допомогти здійснювати правильне обчислення ПДВ, здійснювати моніторинг правильного застосування ПДВ, особливо до операцій у межах Співтовариства, і боротися із шахрайством у сфері ПДВ. Зокрема, він встановлює правила та процедури для держав-членів щодо збору та обміну такою інформацією за допомогою електронних засобів.

2. Цей Регламент встановлює умови, згідно з якими органи, зазначені в параграфі 1, повинні надавати допомогу в захисті надходжень від ПДВ в усіх державах-членах.

3. Цей Регламент не впливає на застосування в державах-членах правил про взаємну допомогу у кримінальних справах.

4. Цей Регламент також встановлює правила та процедури обміну за допомогою електронних засобів інформацією про ПДВ стосовно товарів і послуг, постачених або наданих згідно зі спеціальними схемами, передбаченими у главі 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС, а також будь-якого подальшого обміну інформацією та, тією мірою, якою це стосується товарів і послуг, охоплених спеціальними схемами, переказу грошових коштів між компетентними органами держав-членів.

1. Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(a) "центральний контактний орган" означає орган, який був призначений відповідно до статті 4(1) і який несе основну відповідальність за контакти з іншими державами-членами у сфері адміністративної співпраці;

(b) "контактний відділ" означає будь-який орган, інший ніж центральний контактний орган, якого компетентний орган призначив контактним відділом відповідно до статті 4(2) для цілей прямого обміну інформацією відповідно до цього Регламенту;

(c) "компетентна посадова особа" означає будь-яку посадову особу, яка може здійснювати прямий обмін інформацією відповідно до цього Регламенту, на здійснення якого вона була уповноважена згідно зі статтею 4(3);

(d) "орган, що запитує" означає центральний контактний орган, контактний відділ або будь-яку компетентну посадову особу держави-члена, що подає запит про надання допомоги від імені компетентного органу;

(e) "запитаний орган" означає центральний контактний орган, контактний відділ або будь-яку компетентну посадову особу держави-члена, що отримує запит про надання допомоги від імені компетентного органу;

(f) "операції в межах Співтовариства" означає постачання товарів або надання послуг у межах Співтовариства;

(g) "постачання товарів у межах Співтовариства" означає будь-яке постачання товарів, що повинне бути вказане у зведеному звіті, передбаченому у статті 262 Директиви 2006/112/ЄС;

(h) "надання послуг у межах Співтовариства" означає будь-яке надання послуг, що повинне бути вказане у зведеному звіті, передбаченому у статті 262 Директиви 2006/112/ЄС;

(i) "придбання товарів у межах Співтовариства" означає набуття права, відповідно до статті 20 Директиви 2006/112/ЄС, на розпорядження у якості власника рухомого матеріального майна;

(j) "ідентифікаційний номер платника ПДВ" означає номер, передбачений у статтях 214, 215 та 216 Директиви 2006/112/ЄС;

(k) "адміністративне розслідування" означає всі заходи контролю, перевірки та інші заходи, вжиті державами-членами в ході виконання їхніх обов’язків з метою забезпечення належного застосування законодавства про ПДВ;

(l) "автоматичний обмін" означає систематичне повідомлення попередньо визначеної інформації іншій державі-члену без попереднього запиту;

(m) "обмін на добровільній основі" означає несистематичне повідомлення, у будь-який момент і без попереднього запиту, інформації іншій державі-члену;

(n) "особа" означає:

(i) фізичну особу;

(ii) юридичну особу;

(iii) у випадках, передбачених чинним законодавством, об’єднання осіб, яке визнане таким, що має здатність здійснювати юридичні дії, але яке не має правового статусу юридичної особи; або

(iv) будь-яке інше юридичне утворення будь-якого характеру та форми, незалежно від наявності правосуб’єктності, що здійснює операції, які оподатковуються ПДВ;

(o) "автоматизований доступ" означає можливість невідкладного доступу до електронної системи для ознайомлення з певною інформацією, яка в ній міститься;

(p) "за допомогою електронних засобів" означає використання електронного обладнання для опрацювання (у тому числі цифрового стиснення) і зберігання даних, а також використання дротів, радіопередачі, оптичних технологій або інших електромагнітних засобів;

(q) "мережа CCN/CSI" означає спільну платформу на основі спільної комунікаційної мережі (далі - CCN) і спільного системного інтерфейсу (далі - CSI), розроблену Союзом для будь-яких передач інформації за допомогою електронних засобів між компетентними органами у митній і податковій сферах;

(r) "одночасний контроль" означає координовані перевірки податкового стану оподатковуваної особи або пов’язаних оподатковуваних осіб, організовані двома або більше держав-членів, що беруть участь, які мають спільні або взаємодоповнюючі інтереси.

2. Означення, які містяться у статтях 358, 358a, 369a та 369l Директиви 2006/112/ЄС для цілей кожної спеціальної схеми, також застосовуються для цілей цього Регламенту.

Компетентні органи є органами, від імені яких, прямо або в порядку делегування, застосовується цей Регламент.

Кожна держава-член повинна повідомити Комісію, до 01 грудня 2010 року, про її компетентний орган для цілей цього Регламенту і в подальшому невідкладно інформувати Комісію про будь-яку його зміну.

Хорватія повинна повідомити Комісію до 01 липня 2013 року про свій компетентний орган для цілей цього Регламенту та про подальші зміни, як зазначено у другому параграфі.

Комісія надає державам-членам перелік усіх компетентних органів і публікує відповідну інформацію в Офіційному віснику Європейського Союзу.

1. Кожна держава-член повинна призначити єдиний центральний контактний орган, якому делегується основна відповідальність за контакти з іншими державами-членами у сфері адміністративної співпраці. Вона повинна повідомити про нього Комісію та інші держави-члени. Центральний контактний орган також може бути призначений відповідальним за контакти з Комісією.

2. Компетентний орган кожної держави-члена може призначати контактні відділи. Центральний контактний орган відповідає за оновлення переліку таких відділів і надання його центральним контактним органам інших відповідних держав-членів.

3. Компетентний орган кожної держави-члена може додатково призначити, згідно зі встановленими ним умовами, компетентних посадових осіб, які можуть здійснювати прямий обмін інформацією відповідно до цього Регламенту. При цьому він може обмежити обсяг повноважень, наданих у порядку такого призначення. Центральний контактний орган відповідає за оновлення переліку таких посадових осіб і надання його центральним контактним органам інших відповідних держав-членів.

4. Посадові особи, які обмінюються інформацією відповідно до статей 28, 29 та 30, у будь-якому разі вважаються компетентними посадовими особами для таких цілей згідно з умовами, встановленими компетентними органами.

Якщо контактний відділ або компетентна посадова особа надсилає або отримує запит чи відповідь на запит про надання допомоги, вони повинні повідомити про це центральний контактний орган їхньої держави-члена згідно з умовами, встановленими такою державою-членом.

Якщо контактний відділ або компетентна посадова особа отримує запит про надання допомоги, який вимагає вчинення дії, що виходить за межі їхньої територіальної або операційної компетенції, вони повинні невідкладно направити такий запит центральному контактному органу їхньої держави-члена та повідомити про це орган, що запитує. У такому випадку строк, встановлений у статті 10, обчислюється з дати направлення запиту про надання допомоги центральному контактному органу.

1. За запитом органу, що запитує, запитаний орган повинен повідомити інформацію, зазначену у статті 1, у тому числі будь-яку інформацію, яка стосується конкретної справи або справ.

2. З метою надання інформації, зазначеної в параграфі 1, запитаний орган повинен організувати проведення будь-яких адміністративних розслідувань, необхідних для отримання такої інформації.

__________

4. Запит, зазначений у параграфі 1, може містити обґрунтований запит на проведення конкретного адміністративного розслідування. Запитаний орган повинен провести адміністративне розслідування після консультацій з органом, що запитує, за необхідності. Якщо, на думку запитаного органу, потреба у проведенні адміністративне розслідування відсутня, він повинен негайно повідомити органу, що запитує, причини такого рішення.

Незважаючи на перший підпараграф, у розслідуванні щодо сум, які задекларовані або повинні бути задекларовані оподатковуваною особою, що має осідок у державі-члені запитаного органу, у зв’язку з постачанням товарів або наданням послуг такою оподатковуваною особою, які оподатковуються в державі-члені органу, що запитує, може бути відмовлено виключно з будь-яких із таких підстав:

(a) з підстав, передбачених у статті 54(1), оцінених запитаним органом відповідно до заяви про найкращі практики щодо взаємодії, вказаної у цьому параграфі та у статті 54(1), яка повинна бути ухвалена згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2);

(b) з підстав, передбачених у статті 54(2), (3) та (4);

(c) з підстав, що запитаний орган уже надав органу, що запитує, інформацію про ту саму оподатковувану особу в результаті адміністративного розслідування, проведеного менше двох років тому.

Якщо запитаний орган відмовляється проводити адміністративне розслідування, зазначене у другому підпараграфі, з підстав, визначених у пункті (a) або (b), він усе одно повинен надати органу, що запитує, інформацію про дати та вартість будь-яких відповідних постачень, здійснених оподатковуваною особою в державі-члені органу, що запитує, за попередні два роки.

4a. Якщо компетентні органи принаймні двох держав-членів вважають, що адміністративне розслідування стосовно сум, зазначених у другому підпараграфі параграфа 4 цієї статті, є необхідним і подають спільний обґрунтований запит, що містить ознаки або докази наявності ризиків ухилення від сплати ПДВ або шахрайства, запитаний орган не повинен відмовлятися від проведення розслідування, окрім як з підстав, передбачених у пункті (b) статті 54(1), статті 54(2), (3) або (4). Якщо запитана держава-член уже володіє запитаною інформацією, вона повинна надати таку інформацію держава-членам, що запитують. Якщо держави-члени, що запитують, не задоволені отриманою інформацією, вони повинні повідомити запитаній державі-члену, щоб вона провела адміністративне розслідування.

Якщо цього вимагає запитана держава-член, посадові особи, уповноважені органами, що запитують, повинні взяти участь в адміністративному розслідуванні. Таке адміністративне розслідування повинне проводитися спільно під керівництвом і згідно із законодавством запитаної держави-члена. Посадові особи органів, що запитують, повинні мати доступ до тих самих приміщень і документів, що й посадові особи запитаного органу, а також, тією мірою, якою це дозволено згідно із законодавством запитаної держави-члена її посадовим особам, мати змогу опитувати оподатковуваних осіб. Інспекційні повноваження посадових осіб органів, що запитують, повинні здійснюватися виключно з метою проведення адміністративного розслідування.

Якщо запитана держава-член не вимагала участі посадових осіб із держав-членів, що запитують, посадові особи з будь-якої з держав-членів, що запитують, повинні мати можливість бути присутніми під час адміністративного розслідування, здійснюючи повноваження, передбачені у статті 28(2), якщо дотримані умови, передбачені національним правом запитаної держави-члена. У будь-якому разі посадові особи з таких держав-членів, що запитують, повинні мати можливість бути присутніми для консультацій.

Якщо посадові особи з держав-членів, що запитують, повинні брати участь або бути присутніми, адміністративне розслідування повинне проводитися, тільки коли буде забезпечена така участь або присутність для цілей адміністративного розслідування.

5. Щоб отримати запитану інформацію або провести запитане адміністративне розслідування, запитаний орган або адміністративний орган, до якого він звернувся, повинен діяти так, ніби він діє від власного імені або за запитом іншого органу у своїй державі-члені.

Запити про надання інформації та проведення адміністративних розслідувань відповідно до статті 7 повинні надсилатися з використанням стандартної форми, ухваленої згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2), крім випадків, зазначених у статті 50, або виняткових випадків, коли у запиті вказані причини, чому орган, що запитує, вважає стандартну форму неналежною.

1. За запитом органу, що запитує, запитаний орган повинен повідомити йому будь-яку релевантну інформацію, яка перебуває в його розпорядженні або яку він отримав, а також результати адміністративних розслідувань у формі звітів, заяв і будь-яких інших документів або засвідчених копій чи витягів з них.

2. Оригінали документів надаються, тільки якщо це не суперечить чинним положенням держави-члена, у якій створений запитаний орган.

Запитаний орган повинен надати інформацію, зазначену у статтях 7 і 9, якомога швидше, але не пізніше ніж протягом трьох місяців із дати отримання запиту.

Однак, якщо відповідна інформація вже перебуває в розпорядженні запитаного органу, строк скорочується до одного місяця.

У певних спеціальних категоріях справ між запитаним органом і органом, що запитує, можуть бути погоджені інші строки, ніж ті, що передбачені у статті 10.

Якщо запитаний орган не може надати відповідь на запит у відповідний строк, він повинен негайно повідомити орган, що запитує, у письмовій формі про причини неможливості надати відповідь і зазначити, коли, на його думку, він зможе надати відповідь.

1. Компетентний орган кожної держави-члена повинен, без попереднього запиту, надати інформацію, зазначену у статті 1, компетентному органу будь-якої іншої відповідної держави-члена в таких випадках:

(a) якщо вважається, що оподаткування здійснюється в державі-члені призначення, та інформація, надана державою-членом походження, є необхідною для забезпечення дієвості системи контролю держави-члена призначення;

(b) якщо держава-член має підстави вважати, що було або могло бути вчинене порушення законодавства про ПДВ в іншій державі-члені;

(c) якщо існує ризик втрати податку в іншій державі-члені.

2. Обмін інформацією без попереднього запиту є автоматичним, згідно зі статтею 14, або на добровільній основі, згідно зі статтею 15.

3. Інформація повинна надаватися з використанням стандартних форм, окрім як у випадках, зазначених у статті 50, або у спеціальних випадках, коли відповідні компетентні органи вважають більш належними інші захищені засоби та погоджуються їх використовувати.

Комісія ухвалює стандартні форми за допомогою імплементаційних актів. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 58(2).

1. Зазначене нижче визначають згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2):

(a) точні категорії інформації, яка підлягає автоматичному обміну;

(b) періодичність автоматичного обміну для кожної категорії інформації; та

(c) практичні умови автоматичного обміну інформацією.

Держава-член може утриматися від участі в автоматичному обміні інформацією за однією або більше категорій, якщо збір інформації для такого обміну вимагатиме встановлення нових обов’язків для осіб, які оподатковуються ПДВ, або створить непропорційне адміністративне навантаження на державу-члена.

Результати автоматичного обміну інформацією за кожною категорією повинні переглядатися раз на рік Комітетом, зазначеним у статті 58(1), щоб забезпечити, що цей тип обміну здійснюється, тільки коли він є найефективнішим способом обміну інформацією.

2. Починаючи з 01 січня 2015 року компетентний орган кожної держави-члена повинен, зокрема, автоматично обмінюватися інформацією, щоб дати змогу державам-членам споживання встановити, чи оподатковувані особи, що не мають осідку на їхній території, задекларували та правильно сплатили ПДВ на телекомунікаційні послуги, послуги мовлення та послуги, що їх надають електронними засобами, незалежно від того, чи такі оподатковувані особи використовують спеціальну схему, передбачену в секції 3 глави 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС. Держава-член осідку повинна повідомити державу-член споживання про будь-які розбіжності, які стали їй відомі.

Компетентні органи держав-членів повинні, шляхом обміну інформацією на добровільній основі, надавати компетентним органам інших держав-членів будь-яку інформацію, зазначену у статті 13(1), що не була надана в рамках автоматичного обміну, зазначеного у статті 14, яка їм відома і яка, на їхню думку, може бути корисною таким компетентним органам.

У випадках, коли компетентний орган надає інформацію відповідно до статті 7 або 15, він може звернутися до компетентного органу із запитом про надання відгуку на неї. У разі подання такого запиту компетентний орган, який отримав інформацію, повинен, без обмеження правил збереження податкової таємниці та захисту даних, застосовних у його державі-члені, надіслати відгук якомога швидше за умови, що це не створює непропорційного адміністративного навантаження на такий орган. Практичні умови визначаються згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2).

1. Кожна держава-член повинна зберігати в електронній системі таку інформацію:

(a) інформацію, яку вона збирає згідно з главою 6 розділу XI Директиви 2006/112/ЄС;

(b) ідентифікаційні дані, дані про діяльність, організаційно-правову форму і адресу осіб, яким вона видала ідентифікаційний номер платника ПДВ, зібрані відповідно до статті 213 Директиви 2006/112/ЄС, а також дату видачі такого номера;

(c) дані про видані нею ідентифікаційні номери платника ПДВ, які стали недійсними, і дати, у які такі номери стали недійсними; та

(d) інформацію, яку вона збирає відповідно до статей 360, 361, 364, 365, 369c, 369f, 369g, 369o, 369p, 369s та 369t Директиви 2006/112/ЄС;

(f) інформацію, яку вона збирає відповідно до пунктів (a) і (b) статті 143(2) Директиви 2006/112/ЄС, а також інформацію про країну походження, країну призначення, товарний код, валюту, загальну суму, обмінний курс, ціну позиції та вагу нетто;

(e) дані про видані нею ідентифікаційні номери платника ПДВ, зазначені у статті 369q Директиви 2006/112/ЄС, і, для кожного ідентифікаційного номера платника ПДВ, виданого будь-якою державою-членом, загальну вартість ввізних товарів, звільнених від оподаткування згідно з пунктом (ca) статті 143 (1), протягом кожного місяця.

2. Комісія ухвалює, за допомогою імплементаційних актів, технічні деталі стосовно автоматичного запиту інформації, зазначеної в пунктах (a)-(f) параграфа 1 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 58(2).

3. Комісія визначає, за допомогою імплементаційних актів, елементи даних, зазначені в пункті (f) параграфа 1 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 58(2).

Щоб забезпечити можливість використання інформації, зазначеної у статті 17, така інформація повинна бути доступною протягом принаймні п’яти років із кінця першого календарного року, у якому має бути наданий доступ до інформації.

Держави-члени повинні забезпечити оновлення інформації, доступної в електронній системі, зазначеній у статті 17, а також її повноту та точність.

Необхідно визначити критерії, згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2), для визначення того, які зміни не є релевантними, суттєвими або корисними і, відповідно, не підлягають внесенню.

1. Інформація, зазначена у статті 17, повинна бути невідкладно введена в електронну систему.

2. Як відступ від параграфа 1, інформація, зазначена у статті 17(1)(a), повинна бути введена в електронну систему протягом одного місяця з кінця періоду, якого стосується така інформація.

3. Як відступ від параграфів 1 і 2, якщо інформація повинна бути виправлена в електронній системі або додана в неї відповідно до статті 19, інформація підлягає вводу протягом одного місяця з кінця періоду, у якому вона була зібрана.

1. Кожна держава-член повинна надати компетентному органу будь-якої іншої держави-члена автоматизований доступ до інформації, що зберігається відповідно до статті 17.

1a. Кожна держава-член повинна надати своїм посадовим особам, які перевіряють дотримання вимог, передбачених у статті 143(2) Директиви 2006/112/ЄС, доступ до інформації, зазначеної в пунктах (a)-(c) статті 17(1) цього Регламенту, автоматизований доступ до якої наданий іншими державами-членами.

2. Щодо інформації, зазначеної у статті 17(1)(a), повинні бути доступні принаймні такі дані:

(a) ідентифікаційні номери платника ПДВ, видані державою-членом, що отримує інформацію;

(b) загальна вартість усіх постачень товарів у межах Співтовариства і загальна вартість усіх наданих послуг у межах Співтовариства особам, що мають ідентифікаційний номер платника ПДВ, зазначений у пункті (a), усіма операторами, ідентифікованими для цілей ПДВ у державі-члені, що надає інформацію;

(c) ідентифікаційні номери платника ПДВ осіб, які здійснили постачання товарів і надання послуг, як зазначено у пункті (b), та ідентифікаційні номери платника ПДВ осіб, які надали інформацію, згідно зі статтею 262(2) Директиви 2006/112/ЄС, про осіб, що мають ідентифікаційний номер платника ПДВ, зазначений у пункті (a);

(d) загальна вартість постачень товарів і надання послуг, зазначених у пункті (b), кожною особою, зазначеною в пункті (с), кожній особі, що має ідентифікаційний номер платника ПДВ, зазначений у пункті (a);

(e) загальна вартість постачень товарів і надання послуг, зазначених у пункті (b), кожною особою, зазначеною в пункті (c), кожній особі, що має ідентифікаційний номер платника ПДВ, виданий іншою державою-членом, і, для кожної особи, що надала інформацію згідно зі статтею 262(2) Директиви 2006/112/ЄС, її ідентифікаційний номер платника ПДВ та інформація, яку вона надала про кожну особу, що має ідентифікаційний номер платника ПДВ, виданий іншою державою-членом, за таких умов:

(i) доступ пов’язаний із розслідуванням підозри в шахрайстві або спрямований на виявлення шахрайства;

(ii) доступ надається через контактну посадову особу Eurofisc, як зазначено у статті 36(1), яка має персональну ідентифікацію користувача для електронних систем, що надають доступ до такої інформації.

__________

Значення вартості, зазначені в пунктах (b), (d) та (e), повинні бути вказані у валюті держави-члена, що надає інформацію, і повинні стосуватися періодів подання зведених звітів стосовно кожної оподатковуваної особи, які встановлюються згідно зі статтею 263 Директиви 2006/112/ЄС.

2a. Щодо інформації, зазначеної у пункті (f) статті 17(1), повинні бути доступні принаймні такі дані:

(a) ідентифікаційні номери платника ПДВ, видані державою-членом, що отримує інформацію;

(b) ідентифікаційні номери платника ПДВ імпортера або його податкового представника, який постачає товари особам, що мають ідентифікаційний номер платника ПДВ, зазначений у пункті (a) цього параграфа;

(c) країна походження, країна призначення, товарний код, загальна вартість і вага нетто ввізних товарів, які підлягають подальшому постачанню товарів в межах Співтовариства кожною особою, зазначеною в пункті (b) цього параграфа, кожній особі, що має ідентифікаційний номер платника ПДВ, зазначений у пункті (a) цього параграфа;

(d) країна походження, країна призначення, товарний код, валюта, загальна вартість, обмінний курс, ціна позиції та вага нетто ввізних товарів, які підлягають подальшому постачанню товарів в межах Співтовариства кожною особою, зазначеною в пункті (b) цього параграфа, кожній особі, що має ідентифікаційний номер платника ПДВ, виданий іншою державою-членом, за таких умов:

(i) доступ пов’язаний із розслідуванням підозри в шахрайстві або спрямований на виявлення шахрайства;

(ii) доступ надається через контактну посадову особу Eurofisc, як зазначено у статті 36(1), яка має персональну ідентифікацію користувача для електронних систем, що надають доступ до такої інформації.

Значення вартості, зазначені в пунктах (b), (d) та (e) першого підпараграфа, повинні бути вказані у валюті держави-члена, що надає інформацію, і повинні стосуватися кожної позиції товару, вказаній у поданій митній декларації.

3. Комісія визначає, за допомогою імплементаційних актів, практичні умови, які стосуються умов, передбачених у пункті (e) параграфа 2 і в пункті (d) параграфа 2a цієї статті, щоб дати змогу державі-члену, що надає інформацію, визначити контактну посадову особу Eurofisc, що має доступ до інформації. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 58(2).

1. Кожна держава-член повинна надати компетентному органу будь-якої іншої держави-члена автоматизований доступ до зазначеної нижче інформації щодо національної реєстрації транспортних засобів:

(a) ідентифікаційні дані стосовно транспортних засобів;

(b) ідентифікаційні дані стосовно власників і володільців транспортних засобів, на ім’я яких зареєстрований транспортний засіб, як визначено у праві держави-члена реєстрації.

2. Доступ до інформації, зазначеної в параграфі 1, надається за таких умов:

(a) доступ пов’язаний із розслідуванням підозри в шахрайстві з ПДВ або спрямований на виявлення шахрайства з ПДВ;

(b) доступ надається через контактну посадову особу Eurofisc, як зазначено у статті 36(1), яка має персональну ідентифікацію користувача для електронних систем, що надають доступ до такої інформації.

3. Комісія визначає, за допомогою імплементаційних актів, елементи даних і технічні деталі стосовно автоматичного запиту інформації, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, і практичні умови, які стосуються умов, передбачених у параграфі 2 цієї статті, щоб дати змогу державі-члену, що надає інформацію, визначити контактну посадову особу Eurofisc, що має доступ до інформації. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 58(2).

1. Щоб забезпечити податковим адміністраціям обґрунтований рівень гарантування якості та надійності інформації, доступної в електронній системі, зазначеній у статті 17, держави-члени повинні ухвалити заходи, необхідні для забезпечення того, щоб дані, надані оподатковуваними особами та неоподатковуваними юридичними особами з метою ідентифікації для цілей ПДВ згідно зі статтею 214 Директиви 2006/112/ЄС, були, за їх оцінкою, повними та точними.

Держави-члени повинні впровадити процедури перевірки таких даних, визначені за результатами оцінювання ризиків. Такі перевірки повинні, у принципі, проводитися до ідентифікації для цілей ПДВ або, якщо до такої ідентифікації проводяться тільки попередні перевірки, протягом шести місяців після такої ідентифікації.

2. Держави-члени повинні повідомити Комітет, зазначений у статті 58(1), про заходи, впроваджені на національному рівні для забезпечення якості та надійності інформації згідно з параграфом 1.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб ідентифікаційний номер платника ПДВ, зазначений у статті 214 Директиви 2006/112/ЄС, відображався як недійсний в електронній системі, зазначеній у статті 17 цього Регламенту, принаймні в таких випадках:

(a) якщо особи, ідентифіковані для цілей ПДВ, заявляють, що їхня економічна діяльність, як означено у статті 9 Директиви 2006/112/ЄС, була припинена, або якщо компетентна податкова адміністрація вважає, що вони припинили таку діяльність. Податкова адміністрація, зокрема, може припустити, що особа припинила економічну діяльність, якщо, незважаючи на вимоги, така особа не подала декларації з ПДВ і зведені звіти за рік після завершення строку подання першої неподаної декларації або звіту. Особа має право довести здійснення нею економічної діяльності в інший спосіб;

(b) якщо особи задекларували неправдиві дані, щоб отримати ідентифікацію для цілей ПДВ, або не повідомили про зміни їхніх даних, і якби про це знала податкова адміністрація, вона відмовила би в ідентифікації для цілей ПДВ або відкликала б ідентифікаційний номер платника ПДВ.

Якщо для цілей статей 17-21a компетентні органи держав-членів обмінюються інформацією за допомогою електронних засобів, вони повинні вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення дотримання статті 55.

Держави-члени несуть відповідальність за всі необхідні зміни їхніх систем, щоб уможливити обмін такою інформацією з використанням мережі CCN/CSI або іншої подібної захищеної мережі, яка використовується для обміну інформацією, зазначеною у статті 21a, за допомогою електронних засобів.

Запитаний орган повинен, за запитом органу, що запитує, і згідно з правилами, які регулюють повідомлення подібних інструментів у державі-члені, у якій створений запитаний орган, повідомити адресата про всі інструменти та рішення, ухвалені компетентними органами, які стосуються застосування законодавства про ПДВ на території держави-члена, у якій створений орган, що запитує.

У запитах про повідомлення, у яких зазначений предмет інструмента або рішення, що підлягає повідомленню, повинні бути вказані найменування, адреса та інша інформація для ідентифікації адресата.

Запитаний орган повинен негайно поінформувати орган, що запитує, про свою відповідь на запит про повідомлення і повідомити його, зокрема, про дату повідомлення інструмента або рішення адресату.

1. За угодою між органом, що запитує, і запитаним органом та згідно з умовами, встановленими останнім, посадові особи, уповноважені органом, що запитує, можуть, з метою обміну інформацією, зазначеною у статті 1, бути присутніми в офісах адміністративних органів запитаної держави-члена або в будь-якому іншому місці, у якому такі органи виконують свої обов’язки. Якщо запитана інформація міститься в документації, до якої мають доступ посадові особи запитаного органу, посадовим особам органу, що запитує, повинні бути надані її копії.

2. За угодою між органом, що запитує, і запитаним органом та згідно з умовами, встановленими останнім, посадові особи, уповноважені органом, що запитує, можуть, з метою обміну інформацією, зазначеною у статті 1, бути присутніми під час адміністративних розслідувань, які проводяться на території запитаної держави-члена. Такі адміністративні розслідування повинні проводитися виключно посадовими особами запитаного органу. Посадові особи органу, що запитує, не повинні здійснювати інспекційні повноваження, покладені на посадових осіб запитаного органу. Однак вони можуть мати доступ до тих самих приміщень і документів, що й посадові особи запитаного органу, проте тільки за посередництва посадових осіб запитаного органу та виключно з метою проведення адміністративного розслідування.

2a. За угодою між органом, що запитує, і запитаним органом та згідно з умовами, встановленими останнім, посадові особи, уповноважені органами, що запитують, можуть, з метою збору та обміну інформацією, зазначеною у статті 1, брати участь в адміністративних розслідувань, які проводяться на території запитаної держави-члена. Такі адміністративні розслідування повинні спільно проводитися посадовими особами органу, що запитує, і запитаного органу під керівництвом і згідно із законодавством запитаної держави-члена. Посадові особи органів, що запитують, повинні мати доступ до тих самих приміщень і документів, що й посадові особи запитаного органу, а також, тією мірою, якою це дозволено згідно із законодавством запитаної держави-члена її посадовим особам, мати змогу опитувати оподатковуваних осіб.

Якщо це дозволено згідно із законодавством запитаної держави-члена її посадовим особам, посадові особи держав-членів, що запитують, повинні здійснювати такі самі інспекційні повноваження, як ті, що покладені на посадових осіб запитаної держави-члена.

Інспекційні повноваження посадових осіб органів, що запитують, повинні здійснюватися виключно з метою проведення адміністративного розслідування.

За угодою між органами, що запитують, і запитаним органом та згідно з умовами, встановленими запитаним органом, органи, що беруть участь, можуть підготувати спільний звіт про результати розслідування.

3. Посадові особи органу, що запитує, які присутні в іншій державі-члені згідно з параграфами 1, 2 і 2а, повинні завжди бути в змозі пред’явити письмове уповноваження із зазначенням їхньої особи та офіційних повноважень.

Держави-члени можуть погодитися здійснювати одночасний контроль, якщо вони вважають, що такий контроль буде ефективнішим, ніж контроль, що здійснюється тільки однією державою-членом.

1. Держава-член повинна самостійно визначити оподатковуваних осіб, стосовно яких вона має намір запропонувати спільний контроль. Компетентний орган такої держави-члена повинен повідомити компетентний орган інших відповідних держав-членів про випадки, стосовно яких пропонується спільний контроль. Він повинен вказати причини свого вибору, якщо це можливо, шляхом надання інформації, що спонукала його ухвалити таке рішення. Він повинен вказати період часу, протягом якого повинен здійснюватися такий контроль.

2. Компетентний орган держави-члена, що отримує пропозицію про одночасний контроль, повинен підтвердити свою згоду або повідомити про обґрунтовану відмову відповідному органу, у принципі, протягом двох тижнів після отримання пропозиції, але не пізніше ніж протягом місяця.

3. Кожен компетентний орган відповідних держав-членів повинен призначити представника, що відповідає за нагляд і координування діяльності з контролю.

1. Компетентні органи кожної держави-члена повинні забезпечити, щоб особам, які здійснюють постачання товарів або надання послуг у межах Співтовариства, і оподатковуваним особам, що не мають осідку, які надають послуги, було дозволено отримувати за допомогою електронних засобів, для цілей таких операцій, підтвердження дійсності ідентифікаційного номера платника ПДВ будь-якої визначеної особи, а також пов’язаного найменування і адреси. Така інформація повинна відповідати даним, зазначеним у статті 17.

2. Кожна держава-член повинна надати підтвердження, за допомогою електронних засобів, найменування та адреси особи, якій був виданий ідентифікаційний номер платника ПДВ, згідно з національними правилами захисту даних.

__________

1. Комісія, на основі інформації, наданої державами-членами, публікує на своєму вебсайті інформацію про положення, ухвалені кожною державою-членом, які транспонують главу 3 розділу XI Директиви 2006/112/ЄС.

2. Детальні дані та формат інформації, що підлягає наданню, ухвалюються згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2).

1. Для сприяння та полегшення багатосторонньої співпраці у сфері боротьби проти шахрайства з ПДВ ця глава встановлює мережу для швидкого обміну, опрацювання і аналізу цільової інформації про випадки транскордонного шахрайства між державами-членами та для координації будь-яких подальших заходів (далі - Eurofisc).

2. У рамках Eurofisc держави-члени повинні:

(a) створити багатосторонній механізм раннього попередження для боротьби із шахрайством з ПДВ;

(b) здійснювати та координувати швидкий багатосторонній обмін та спільне опрацювання цільової інформації про випадки транскордонного шахрайства у предметних сферах діяльності Eurofisc (далі - сфери роботи Eurofisc).

(c) координувати роботу контактних посадових осіб Eurofisc, як зазначено у статті 36(1), держав-членів, що беруть участь, у рамках реагування на отримані попередження та інформацію;

(d) координувати адміністративні розслідування державами-членами, що беруть участь, випадків шахрайства, виявлених контактними посадовими особами Eurofisc, як зазначено у статті 36(1), без повноваження вимагати від держав-членів проведення адміністративних розслідувань.

1. Держави-члени повинні брати участь у вибраних ними сферах роботи Eurofisc і можуть також вирішити припинити свою участь у таких сферах роботи.

2. Держави-члени, які вирішили брати участь у сфері роботи Eurofisc, повинні брати активну участь у багатосторонньому обміні та спільному опрацюванні і аналізі цільової інформації про випадки транскордонного шахрайства між усіма державами-членами, які беруть участь, а також у координуванні будь-яких подальших заходів.

3. Інформація, що є об’єктом обміну, повинна бути конфіденційною, як передбачено у статті 55.

Комісія повинна надавати Eurofisc технічну та логістичну підтримку. Комісія не повинна мати доступ до інформації, зазначеної у статті 1, обмін якою може здійснюватися в рамках Eurofisc, окрім як за обставин, передбачених у статті 55(2).

1. Компетентні органи кожної держави-члена повинні призначити принаймні одну контактну посадову особу Eurofisc. Контактні посадові особи Eurofisc повинні бути компетентними посадовими особами у розумінні статті 2(1) і повинні здійснювати діяльність, зазначену у статті 33(2). Вони залишаються підзвітними тільки їхнім національним адміністраціям.

1a. Контактні посадові особи держав-членів повинні призначити голову Eurofisc з-поміж контактних посадових осіб Eurofisc на обмежений період часу.

Контактні посадові особи держав-членів повинні:

(a) узгодити створення та припинення сфер роботи Eurofisc;

(b) вивчати будь-які питання, пов’язані з операційним функціонуванням Eurofisc;

(c) оцінювати, принаймні щорічно, дієвість і ефективність діяльності Eurofisc;

(d) затверджувати річний звіт, зазначений у статті 37.

2. Контактні посадові особи держав-членів, що беруть участь у певній сфері роботи Eurofisc (далі - контактні посадові особи Eurofisc, що беруть участь), повинні призначити координатора сфери роботи Eurofisc з-поміж контактних посадових осіб Eurofisc, що беруть участь, на обмежений період часу.

Координатори сфер роботи Eurofisc повинні:

(a) звіряти інформацію, отриману від контактних посадових осіб Eurofisc, як узгоджено учасниками сфер роботи, і надавати всю інформацію іншим контактним посадовим особам Eurofisc, що беруть участь; обмін такою інформацією здійснюється за допомогою електронних засобів;

(b) забезпечувати опрацювання і аналіз інформації, отриманої від контактних посадових осіб Eurofisc, що беруть участь, разом із відповідною цільовою інформацією про випадки транскордонного шахрайства, повідомленою або зібраною відповідно до цього Регламенту, як узгоджено учасниками сфери роботи, і надавати результати всім контактним посадовим особам Eurofisc, що беруть участь;

(c) надавати зворотний зв’язок всім контактним посадовим особам Eurofisc, що беруть участь;

(d) подавати річний звіт про діяльність у сфері роботи контактним посадовим особам держав-членів.

3. Координатори сфер роботи Eurofisc можуть подавати запити про надання відповідної інформації до Європейського агентства з питань співпраці правозастосовчих органів (далі - Європол) і Європейського бюро боротьби із шахрайством (далі - OLAF). З цією метою і як погоджено між учасниками сфер роботи, вони можуть надіслати їм необхідний обсяг інформації для отримання запитаної інформації.

4. Координатори сфер роботи Eurofisc повинні надавати всю інформацію, отриману від Європолу та OLAF, іншим контактним посадовим особам Eurofisc, що беруть участь; обмін такою інформацією здійснюється за допомогою електронних засобів.

5. Координатори сфер роботи Eurofisc також повинні забезпечити опрацювання і аналіз інформації, отриманої від Європолу та OLAF, разом із відповідною цільовою інформацією, повідомленою або зібраною відповідно до цього Регламенту, як узгоджено учасниками сфери роботи, і надати результати контактним посадовим особам Eurofisc, що беруть участь.

Голова Eurofisc повинен подавати річний звіт про діяльність в усіх сферах роботи Комітету, зазначеному у статті 58(1).

Комісія ухвалює, за допомогою імплементаційних актів, процедурні умови щодо Eurofisc. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 58(2).

Зазначені нижче положення застосовуються стосовно спеціальної схеми, передбаченої у главі 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС. Означення, які містяться у статті 358 зазначеної Директиви, також застосовуються для цілей цієї глави.

1. Інформація, яку надає оподатковувана особа, що не має осідку у Співтоваристві, державі-члену ідентифікації, коли її діяльність розпочинається згідно зі статтею 361 Директиви 2006/112/ЄС, повинна надаватися за допомогою електронних засобів. Технічні деталі, у тому числі спільне електронне повідомлення, повинні бути визначені згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2) цього Регламенту.

2. Держава-член ідентифікації повинна передати таку інформацію за допомогою електронних засобів компетентним органам інших держав-членів протягом 10 днів із кінця місяця, протягом якого інформація була отримана від оподатковуваної особи, що не має осідку. У такий самий спосіб компетентним органам інших держав-членів повідомляють про присвоєний ідентифікаційний номер. Технічні деталі, у тому числі спільне електронне повідомлення, за допомогою якого передають таку інформацію, повинні бути визначені згідно з процедурою, передбаченою у статті 58(2).