ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 43(2) та перший параграф його статті 118,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передання проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (-2), Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (-3),

Оскільки:

(1) Якість і різноманітність виробництва сільськогосподарських продуктів і продуктів рибальства та аквакультури Союзу - це одна з його важливих сильних сторін, яка надає конкурентну перевагу виробникам Союзу та значно сприяє збереженню його яскравої культурної та гастрономічної спадщини. Це пов'язано з уміннями та рішучістю фермерів і виробників Союзу, які зберігають традиції, ураховуючи при цьому розвиток нових методів і матеріалів виробництва.

(2) У громадян та споживачів у Союзі зростає попит на високоякісні, і в той же час, традиційні продукти. Вони також прагнуть зберегти різноманітність сільськогосподарського виробництва в Союзі. Це породжує попит на сільськогосподарські чи харчові продукти, специфічні характеристики яких, зокрема, характеристики, пов'язані з їхнім географічним походженням, можна ідентифікувати.

(3) Виробники можуть продовжувати виробляти широкий асортимент якісних продуктів, тільки якщо вони отримують справедливу винагороду за свої зусилля. Для цього вони повинні мати можливість інформувати покупців і споживачів про характеристики своїх продуктів за умов добросовісної конкуренції. Для цього вони також повинні мати можливість правильно ідентифікувати свої продукти на ринку.

(4) Впровадження схем якості для виробників, які забезпечують їм винагороду за їхні зусилля, спрямовані на вироблення широкого асортименту якісних продуктів, може бути вигідним для сільської економіки. Це особливо стосується районів з менш сприятливими умовами, гірських районів і найвіддаленіших регіонів, у яких галузь сільськогосподарського виробництва становить значну частку економіки, а виробничі витрати є високими. Таким чином, схеми якості можуть сприяти політиці сільського розвитку і політикам підтримки ринку та доходів Спільної аграрної політики та доповнювати їх. Зокрема, вони можуть сприяти розвитку районів, у яких галузь сільського господарства має велике економічне значення, та, особливо, розвитку районів з несприятливими умовами.

(5) Пріоритети політики "Європа 2020", установлені в Повідомленні Комісії під назвою "Європа 2020: стратегія розумного, сталого та інклюзивного зростання", передбачають створення конкурентної економіки, яка базується на знаннях та інноваціях, і стимулювання економіки високої зайнятості, яка забезпечує соціальне й територіальне згуртування. Політика якості сільськогосподарських продуктів повинна, таким чином, забезпечувати виробникам правильні інструменти для кращого ідентифікування та просування тих їхніх продуктів, які мають специфічні характеристики, водночас охороняючи таких виробників від недобросовісних практик.

(6) Передбачені доповнювальні інструменти повинні відповідати принципам субсидіарності та пропорційності.

(7) Інструменти політики якості сільськогосподарських продуктів установлено в Регламенті Ради (ЄЕС) № 1601/91 від 10 червня 1991 року про встановлення загальних правил щодо визначення, опису та представлення ароматизованих вин, ароматизованих напоїв на основі вина та ароматизованих виновмісних коктейлів (-4); Директиві Ради 2001/110/ЕС від 20 грудня 2001 року про мед (-5), зокрема у її статті 2; Регламенті Ради (ЄС) № 247/2006 від 30 січня 2006 року про встановлення спеціальних заходів для сільського господарства у віддалених регіонах Союзу (-6), зокрема у його статті 14; Регламенті Ради (ЄС) № 509/2006 від 20 березня 2006 року про сільськогосподарські та харчові продукти як гарантовані традиційні особливості (-7); Регламенті Ради (ЄС) № 510/2006 від 20 березня 2006 року про охорону географічних зазначень і зазначень походження сільськогосподарських і харчових продуктів (-8); Регламенті Ради (ЄС) № 1234/2007 від 22 жовтня 2007 року про встановлення спільної організації сільськогосподарських ринків та про спеціальні положення для деяких сільськогосподарських продуктів (Регламент про єдину спільну організацію ринків) (-9), зокрема у його секції I глави I розділу II частини II та в підсекції I його секції Ia; Регламенті Ради (ЄС) № 834/2007 від 28 червня 2007 року про органічне виробництво та маркування органічних продуктів (-10); та в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 110/2008 від 15 січня 2008 року про визначення, опис, представлення, маркування та охорону географічних зазначень спиртних напоїв (-11).

(8) На маркування сільськогосподарських і харчових продуктів повинні поширюватися загальні правила, установлені в Директиві Європейського Парламенту і Ради № 2000/13/ЄС від 20 березня 2000 року про наближення законодавств держав-членів щодо маркування, представлення та рекламування харчових продуктів (-12), зокрема його положення, спрямовані на запобігання маркуванню, яке може заплутати чи ввести в оману споживачів.

(9) У Повідомленні Комісії Європейському Парламенту, Раді, Європейському економічно-соціальному комітету та Комітету регіонів про політику якості сільськогосподарських продуктів визначено пріоритетним досягнення більшої загальної узгодженості та послідовності політики якості сільськогосподарських продуктів.

(10) Схема географічних зазначень для сільськогосподарських і харчових продуктів і схема для гарантованих традиційних особливостей мають певні спільні цілі та положення.

(11) Союз протягом деякого часу застосовує підхід, спрямований на спрощення регулятивних рамок Спільної аграрної політики. Цей підхід також необхідно застосовувати до регламентів у сфері політики якості сільськогосподарських продуктів, не ставлячи під сумнів специфічні характеристики таких продуктів.

(12) Деякі регламенти, які є частиною політики якості сільськогосподарських продуктів, були нещодавно переглянуті, але вони ще не повністю імплементовані. Через це вони не повинні бути включені до цього Регламенту. Проте, їх можна буде включити на пізнішому етапі, як тільки законодавство буде повністю імплементовано.

(13) З огляду на вказані вище міркування, необхідно об'єднати такі положення в єдині правові рамки, що містять нові чи оновлені положення регламентів (ЄС) № 509/2006 та (ЄС) № 510/2006 і ті положення регламентів (ЄС) № 509/2006 та (ЄС) № 510/2006, які залишаються чинними.

(14) Для забезпечення ясності та прозорості, регламенти (ЄС) № 509/2006 та (ЄС) № 510/2006 необхідно скасувати і замінити цим Регламентом.

(15) Сферу застосування цього Регламенту необхідно обмежити сільськогосподарськими продуктами, призначеними для споживання людиною, які наведено в додатку I до Договору, та списком продуктів, на які не поширюється сфера застосування зазначеного додатка та які тісно пов'язані із сільськогосподарським виробництвом або сільською економікою.

(16) Передбачені в цьому Регламенті правила повинні застосовуватися без впливу на чинне законодавство Союзу щодо вин, ароматизованих вин, спиртних напоїв, продуктів органічного землеробства або щодо віддалених регіонів.

(17) Сферу застосування для зазначень походження та географічних зазначень необхідно обмежити продуктами, для яких властивою є наявність зв'язку між характеристиками продукту та його географічним походженням. Включення в поточну схему тільки деяких видів шоколаду як кондитерських виробів є неправильним, і це необхідно виправити.

(18) Конкретними цілями охорони зазначень походження та географічних зазначень є забезпечення для фермерів і виробників справедливого прибутку від якостей та характеристик певного продукту або способу його виробництва та надання чіткої інформації про продукти зі специфічними характеристиками, пов'язаними з географічним походженням, і, таким чином, надання споживачам можливості робити більш свідомій купівельний вибір.

(19) Забезпечення в межах Союзу однакового дотримання поваги до прав інтелектуальної власності, пов'язаних з охоронюваними в Союзі назвами, є пріоритетом, якого можна ефективніше досягнути на рівні Союзу.

(20) Рамки, установлені на рівні Союзу, які охороняють зазначення походження та географічні зазначення, передбачаючи їх внесення до реєстру, сприяють розвитку таких інструментів, оскільки вироблений більш уніфікований підхід забезпечує добросовісну конкуренцію між виробниками продуктів з такими зазначеннями і підвищує довіру споживачів до цих продуктів. Необхідно передбачити положення щодо розроблення зазначень походження та географічних зазначень на рівні Союзу та стимулювання створення механізмів їх охорони в третіх країнах у рамках Світової організації торгівлі (СОТ) або багатосторонніх чи двосторонніх угод, сприяючи таким чином визнанню якості продуктів та їх способу виробництва як фактора, що зумовлює додану вартість.

(21) На основі досвіду, отриманого в процесі імплементації Регламенту Ради (ЄЕС) No 2081/92 від 14 липня 1992 року про охорону географічних зазначень і зазначень походження сільськогосподарських і харчових продуктів (-13) та Регламенту (ЄС) № 510/2006, необхідно врегулювати деякі питання, уточнити та спростити деякі правила й оптимізувати процедури цієї схеми.

(22) На основі наявної практики необхідно чіткіше визначити та продовжити впроваджувати два різних інструменти ідентифікування зв'язку між продуктом і його географічним походженням, а саме: охоронюване зазначення походження та охоронюване географічне зазначення. Не змінюючи концепції таких інструментів, необхідно внести деякі зміни до їхніх означень, щоб краще врахувати означення географічних зазначень, установлене в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, і зробити їх простішими та зрозумілішими для операторів.

(23) Сільськогосподарський чи харчовий продукт з таким географічним описом повинен відповідати певним умовам, установленим у специфікації, як-от конкретним вимогам, спрямованим на охорону природних ресурсів або ландшафту району виробництва чи на покращення добробуту сільськогосподарських тварин.

(24) Щоб підлягати охороні на територіях держав-членів, зазначення походження та географічні зазначення повинні бути зареєстровані тільки на рівні Союзу. Починаючи з дати подання заявки на таку реєстрацію на рівні Союзу, держави-члени повинні мати можливість надати охорону на перехідній основі на національному рівні, яка не впливатиме на торгівлю в межах Союзу чи міжнародну торгівлю. Охорона, яку надає цей Регламент після реєстрації, повинна бути рівною мірою доступною для зазначень походження та географічних зазначень третіх країн, які відповідають застосовним критеріям та охороняються в країнах їхнього походження.

(25) Процедура реєстрації на рівні Союзу повинна давати можливість будь-якій фізичній чи юридичній особі, що має законний інтерес і походить з держави-члена, іншої ніж держава-член заявника, або з третьої країни, реалізувати свої права шляхом висловлення заперечень.

(26) Внесення до реєстру охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень повинне також забезпечити інформування споживачів і залучених у торгівлю суб'єктів.

(27) Союз веде зі своїми торговельними партнерами переговори щодо міжнародних угод, у тому числі угод про охорону зазначень походження та географічних зазначень. Для полегшення інформування громадськості про назви, яким забезпечена така охорона, і, зокрема, для забезпечення охорони і контролю використання, передбаченого для таких назв, ці назви можуть бути внесені до реєстру охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень. Такі назви необхідно вносити до реєстру як охоронювані географічні зазначення, якщо в згаданих міжнародних угодах вони не визначені чітко як зазначення походження.

(28) З огляду на специфічний характер охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень, необхідно ухвалити спеціальні положення щодо маркування, які вимагають, щоб виробники використовували на пакованні відповідні символи чи зазначення Союзу. У випадку назв Союзу використання таких символів чи зазначень необхідно зробити обов'язковим, щоб підвищити обізнаність споживачів про цю категорію продуктів і пов'язані з ними гарантії та полегшити ідентифікування таких продуктів на ринку, спрощуючи цим проведення перевірок. Ураховуючи вимоги СОТ, використання таких символів чи зазначень необхідно зробити добровільним для географічних зазначень і зазначень походження з третіх країн.

(29) Необхідно надати охорону внесеним до реєстру назвам, щоб забезпечити їх добросовісне використання і запобігати практикам, які можуть ввести в оману споживачів. Окрім цього, необхідно уточнити засоби забезпечення охорони географічних зазначень і зазначень походження, особливо щодо ролі об'єднань виробників і компетентних органів держав-членів.

(30) Необхідно передбачити спеціальні відступи, які дозволяють використання зареєстрованої назви одночасно з іншими назвами у перехідні періоди. Такі відступи необхідно спростити й уточнити. У деяких випадках, для подолання тимчасових труднощів і реалізації довгострокової цілі - забезпечити, щоб усі виробники дотримувалися специфікацій - такі відступи можуть бути надані на період до 10 років.

(31) Необхідно уточнити обсяг охорони, наданої відповідно до цього Регламенту, зокрема, щодо тих обмежень реєстрації нових торговельних марок, установлених у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2008/95/ЕС від 22 жовтня 2008 року про наближення законодавств держав-членів щодо торговельних марок (-14), які вступають у конфлікт з реєстрацією охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень, оскільки це вже має місце у випадку реєстрації нових торговельних марок на рівні Союзу. Таке уточнення також необхідне стосовно володільців раніше набутих прав інтелектуальної власності, зокрема, щодо торговельних марок та омонімічних назв, зареєстрованих як охоронювані зазначення походження чи охоронювані географічні зазначення.

(32) Охорону зазначень походження та географічних зазначень необхідно поширити на випадки неналежного використання, імітації та згадування зареєстрованих назв товарів і послуг, щоб забезпечити високий рівень захисту та узгодити таку охорону з рівнем охорони, що застосовується в секторі вина. Якщо продукти з охоронюваним зазначенням походження чи охоронюваним географічним зазначенням використовують як інгредієнти, необхідно враховувати Повідомлення Комісії під назвою "Настанови щодо маркування харчових продуктів, які використовують продукти з охоронюваними зазначеннями походження (ОЗП) чи охоронюваними географічними зазначеннями (ОГЗ) як інгредієнти".

(33) Назви, які вже зареєстровано відповідно до Регламенту (ЄС) № 510/2006 станом на 3 січня 2013 року, повинні продовжувати бути охоронюваними відповідно до цього Регламенту, і їх необхідно автоматично внести до реєстру.

(34) Конкретною ціллю схеми для гарантованих традиційних особливостей є допомога виробникам традиційних продуктів в інформуванні споживачів про властивості їхніх продуктів, які формують додану вартість. Проте, оскільки було зареєстровано лише кілька назв, чинна схема для гарантованих традиційних особливостей не реалізовує свій потенціал. Отже, необхідно удосконалити, прояснити й уточнити чинні положення, щоб зробити схему зрозумілішою, дієвішою та привабливішою для потенційних заявників.

(35) Чинна схема передбачає можливість реєструвати назву для цілей ідентифікування без резервування цієї назви в Союзі. Оскільки ця можливість не була добре зрозумілою стейкхолдерам та оскільки ідентифікування традиційних продуктів можна краще здійснювати на рівні держави-члена або на регіональному рівні, застосовуючи принцип субсидіарності, цю можливість необхідно припинити. З огляду на досвід, ця схема повинна слугувати тільки для резервування назв у межах Союзу.

(36) Для забезпечення того, щоб у рамках цієї схеми реєстрували назви автентичних традиційних продуктів, необхідно адаптувати критерії та умови для реєстрації назви, зокрема ті, які стосуються означення терміна "традиційний", що повинне поширюватися на продукти, які виробляються протягом значного періоду часу.

(37) Щоб забезпечити відповідність гарантованих традиційних особливостей їхнім специфікаціям і їхню однаковість, організовані в об'єднання виробники повинні самі визначити продукт у специфікації. Можливість реєстрації назви як гарантованої традиційної особливості повинна бути відкритою для виробників з третіх країн.

(38) Щоб підлягати резервуванню, гарантовані традиційні особливості повинні бути зареєстровані на рівні Союзу. Внесення до реєстру повинне також забезпечити інформування споживачів і залучених у торгівлю суб'єктів.

(39) Щоб уникнути створення умов недобросовісної конкуренції, будь-який виробник, у тому числі виробник з третьої країни, повинен мати можливість використовувати зареєстровану назву гарантованої традиційної особливості, за умови що відповідний продукт задовольняє вимоги застосовної специфікації, а на виробника поширюється система контролю. Для вироблених у межах Союзу гарантованих традиційних особливостей необхідно, щоб символ Союзу був розміщений на маркованні і щоб його можна було пов'язати із зазначенням "гарантована традиційна особливість".

(40) Для забезпечення охорони зареєстрованих назв від неналежного використання чи будь-яких практик, які можуть ввести в оману споживачів, їх використання необхідно резервувати.

(41) До тих назв, які вже зареєстровано відповідно до Регламенту (ЄС) № 509/2006 і на які, в іншому випадку, станом на 3 січня 2013 року не поширювалася б сфера застосування цього Регламенту, протягом перехідного періоду повинні продовжувати застосовуватися умови використання, установлені в Регламенті (ЄС) № 509/2006.

(42) Необхідно запровадити процедуру реєстрації назв, що їх реєструють без резервування назви відповідно до Регламенту (ЄС) № 509/2006, яка уможливить їх реєстрацію з резервуванням назви.

(43) Необхідно також передбачити перехідні інструменти, застосовні до заявок на реєстрацію, отриманих Комісією до 3 січня 2013 року.

(44) Необхідно запровадити другий рівень систем якості на основі позначень щодо якості, що формують додану вартість, інформацію про які можна поширити на внутрішньому ринку і які повинні застосовуватися на добровільній основі. Такі необов'язкові позначення щодо якості повинні стосуватися конкретних горизонтальних характеристик, з огляду на одну або більше категорій продуктів, особливостей перероблення чи один або більше методів сільськогосподарського виробництва, які застосовуються у конкретних районах. Необов'язкове позначення щодо якості "гірський продукт" до цього часу задовольняв вимоги і буде формувати додану вартість продукту на ринку. Для полегшення застосування Директиви 2000/13/ЕС у випадках, коли марковання харчових продуктів може ввести споживачів в оману стосовно необов'язкових позначень щодо якості, у тому числі, стосовно позначення "гірські продукти", Комісія може ухвалювати настанови.

(45) Щоб забезпечити виробникам з гірської місцевості дієвий інструмент для кращої реалізації їхнього продукту та зниження ризиків введення споживачів в оману щодо гірського походження продуктів, які є на ринку, необхідно передбачити визначення на рівні Союзу необов'язкового позначення щодо якості для гірських продуктів. Визначення гірських районів повинне ґрунтуватися на загальних критеріях класифікації, що застосовуються для ідентифікування гірського району в Регламенті Ради (ЄС) № 1257/1999 від 17 травня 1999 року про підтримку сільського розвитку Європейським сільськогосподарським фондом скерування та гарантій (EAGGF) (-15).

(46) Додана вартість продуктів з географічними зазначеннями й гарантованими традиційними особливостями ґрунтується на довірі споживачів. Вона є достовірною тільки за умови забезпечення дієвої верифікації та контролю. Такі схеми якості повинні підлягати моніторинговій системі офіційного контролю згідно з принципами, установленими в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 882/2004 від 29 квітня 2004 року про офіційний контроль, здійснюваний для забезпечення верифікації відповідності законодавству щодо кормів і харчових продуктів та правилам щодо здоров'я та добробуту тварин (-16), і передбачати систему перевірок на всіх етапах виробництва, перероблення та розповсюдження. Щоб допомогти державам-членам краще застосовувати положення Регламенту (ЄС) № 882/2004, які стосуються контролю географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, покликання на його найбільш релевантні статті необхідно навести в цьому Регламенті.

(47) Щоб гарантувати споживачам специфічні характеристики продуктів з географічними зазначеннями та гарантованими традиційними особливостями, система, яка верифікує відповідність специфікації продукту, повинна поширюватися на операторів.

(48) Щоб гарантувати неупередженість та результативність компетентних органів, такі органи повинні відповідати низці функціональних критеріїв. Необхідно передбачити положення щодо делегування контролюючим органам деяких компетенцій, пов'язаних з виконанням конкретних завдань з контролю.

(49) Європейські стандарти (стандарти EN), розроблені Європейським комітетом зі стандартизації (CEN), та міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO), необхідно використовувати для акредитації контролюючих органів, і ці органи повинні використовувати їх у своїй роботі. Акредитацію зазначених органів необхідно здійснювати відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 від 9 липня 2008 року про встановлення вимог до акредитації та ринкового нагляду, пов'язаних з реалізацією продуктів (-17).

(50) Інформацію щодо діяльності з контролю географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей необхідно включати в багаторічні національні плани з контролю та щорічний звіт, що їх готують держави-члени відповідно до Регламенту (ЄС) № 882/2004.

(51) Держави-члени повинні мати право справляти збір для покриття своїх витрат.

(52) Чинні правила щодо тривалого використання назв, які є родовими, необхідно уточнити, щоб родові назви, які є подібними до охоронюваної або зарезервованої назви чи позначення або які є їх частиною, зберігали свій родовий статус.

(53) Датою, відповідно до якої встановлюють пріоритет торговельної марки, зазначення походження чи географічного зазначення, повинна бути дата подання заявки на реєстрацію торговельної марки в Союзі або в державах-членах та дата подання заявки на охорону зазначення походження чи географічного зазначення до Комісії.

(54) Необхідно продовжувати застосовувати положення, які стосуються відмови у визнанні зазначення походження або географічного зазначення чи співіснування таких зазначень на підставі конфлікту з торговельною маркою, зареєстрованою раніше.

(55) Критерії, відповідно до яких необхідно відмовити в реєстрації торговельних марок або, якщо вони зареєстровані, визнати їх недійсними на підставі їхнього конфлікту із зазначенням походження або географічним зазначенням, зареєстрованими раніше, повинні відповідати встановленій сфері застосування охорони зазначення походження або географічного зазначення.

(56) На положення систем, які встановлюють права інтелектуальної власності, і особливо систем, установлених схемою якості для зазначень походження та географічних зазначень, або систем, установлених відповідно до законодавства щодо торговельних марок, не повинне впливати резервування назв і встановлення зазначень та символів відповідно до схем якості для гарантованих традиційних особливостей і для необов'язкових позначень щодо якості.

(57) Необхідно уточнити та визнати роль об'єднань. Об'єднання відіграють важливу роль у процесі подання заявок на реєстрацію назв зазначень походження, географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, а також у внесенні змін до специфікацій та поданні запитів про анулювання. Об'єднання також може провадити діяльність, пов'язану з наглядом за забезпеченням охорони зареєстрованих назв, відповідністю виробництва специфікації продукту, інформуванням про зареєстровану назву та її просуванням, а також, загалом, будь-яку діяльність, спрямовану на підвищення значення зареєстрованих назв і дієвості схем якості. До того ж, воно повинне здійснювати моніторинг позиції продуктів на ринку. Однак, така діяльність не повинна ані сприяти антиконкурентній поведінці, несумісній зі статтями 101 та 102 Договору, ані призводити до такої поведінки.

(58) Щоб забезпечити відповідність зареєстрованих назв зазначень походження, географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей умовам, установленим у цьому Регламенті, національні органи відповідної держави-члена повинні розглядати заявки, дотримуючись мінімальних спільних положень, у тому числі національної процедури заперечення. Після цього Комісія повинна ретельно вивчити заявки, щоб пересвідчитися, що в них немає очевидних помилок і що було враховано законодавство Союзу та інтереси стейкхолдерів, які перебувають за межами держави-члена заявника.

(59) Реєстрація зазначень походження, географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей повинна бути відкритою для назв, що стосуються продуктів, які походять з третіх країн і які задовольняють умови, установлені в цьому Регламенті.

(60) Символи, зазначення та скорочення, які вказують на участь у схемі якості, і пов'язані з ними права, що підпадають під компетенцію Союзу, необхідно охороняти в Союзі, а також у третіх країнах для забезпечення того, щоб їх використовували на автентичних продуктах і щоб споживачів не вводили в оману щодо якості продуктів. Окрім цього, щоб охорона була дієвою, Комісія повинна на централізованій основі використовувати розумні бюджетні ресурси в рамках Регламенту Ради (ЄС) № 1698/2005 від 20 вересня 2005 року про підтримку сільського розвитку Європейським сільськогосподарським фондом сільського розвитку (EAFRD) (-18) і відповідно до статті 5 Регламенту Ради (ЄС) № 1290/2005 від 21 червня 2005 року про фінансування спільної аграрної політики (-19).

(61) Процедуру реєстрації охоронюваних зазначень походження, охоронюваних географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, у тому числі строки ретельного вивчення та подання заперечень, необхідно скоротити й покращити, зокрема, щодо вироблення й ухвалення рішень. Комісія, якій за певних обставин допомагають держави-члени, повинна бути відповідальною за вироблення й ухвалення рішень щодо реєстрації. Необхідно встановити процедури, які уможливлять внесення змін до специфікацій продуктів після реєстрації та анулювання зареєстрованих назв, зокрема, якщо продукт більше не відповідає застосовній специфікації продукту або якщо назву більше не використовують на ринку.

(62) Щоб полегшити подання транскордонних заявок на спільну реєстрацію охоронюваних зазначень походження, охоронюваних географічних зазначень або гарантованих традиційних особливостей, необхідно передбачити відповідні процедури.

(63) З метою доповнення чи внесення змін до деяких несуттєвих елементів цього Регламенту, необхідно делегувати Комісії повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору, які стосуються доповнення списку продуктів, установленого в додатку I до цього Регламенту; установлення обмежень і відступів щодо походження кормів у випадку зазначення походження; установлення обмежень і відступів щодо забою живих тварин або щодо походження сировини; установлення правил, що обмежують інформацію, яку містить специфікація продукту; установлення символів Союзу; установлення додаткових перехідних правил для захисту прав і законних інтересів залучених виробників або стейкхолдерів; установлення додаткової інформації щодо критеріїв прийнятності для назв гарантованих традиційних особливостей; установлення детальних правил стосовно критеріїв для необов'язкових позначень щодо якості; резервування додаткового необов'язкового позначення щодо якості, установлення умов його використання та внесення змін до цих умов; установлення відступів щодо використання позначення "гірський продукт" і встановлення методів виробництва та інших критеріїв, пов'язаних із застосуванням цього необов'язкового позначення щодо якості, зокрема, установлення умов, відповідно до яких сировина чи корми можуть походити не з гірських районів; установлення додаткових правил визначення родового статусу назв у Союзі; установлення правил для визначення використання назви сорту рослини чи породи тварини; визначення правил для здійснення національної процедури заперечення для спільних заявок, які стосуються більш ніж однієї національної території; та доповнення правил процесу подання заявки, процесу висловлювання заперечення, процесу внесення змін до заявок та процесу анулювання загалом. Дуже важливо, щоб Комісія проводила належні консультації під час своєї підготовчої роботи, у тому числі на експертному рівні. Під час підготовки та розроблення делегованих актів Комісія повинна забезпечувати одночасну, своєчасну та належну передачу відповідних документів до Європейського Парламенту та Ради.

(64) З метою забезпечення однакових умов для імплементації цього Регламенту на Комісію необхідно покласти виконавчі повноваження для встановлення правил щодо форми специфікації продукту; установлення детальних правил щодо форми та змісту реєстру охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень; визначення технічних характеристик символів і зазначень Союзу, а також правил їх використання на продуктах, у тому числі відповідних мовних варіантів, які необхідно використовувати; надання та подовження перехідних періодів для тимчасових відступів для використання охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень; установлення детальних правил щодо форми та змісту реєстру гарантованих традиційних особливостей; установлення правил охорони гарантованих традиційних особливостей; установлення всіх заходів щодо форм, процедур та інших технічних елементів для застосування розділу IV; установлення правил використання необов'язкових позначень щодо якості; установлення правил для уніфікованої охорони зазначень, скорочень і символів, які вказують на схеми якості; установлення детальних правил щодо процедури, форми та представлення заявок на реєстрацію та заперечень; відхилення заявки; ухвалення рішення щодо реєстрації назви, якщо згоди не досягнуто; установлення детальних правил щодо процедури, форми та представлення заявок на внесення змін; анулювання реєстрації охоронюваного зазначення походження, охоронюваного географічного зазначення чи гарантованої традиційної особливості; і установлення детальних правил щодо процедури та форми процесу анулювання й представлення запитів про анулювання. Зазначені повноваження необхідно здійснювати відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил і загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (-20).

(65) Щодо встановлення та ведення реєстрів охоронюваних зазначень походження, охоронюваних географічних зазначень і гарантованих традиційних особливостей, визнаних відповідно до цієї схеми; визначення способу, у який необхідно оприлюднювати найменування й адреси органів сертифікації продуктів; та реєстрування назви за відсутності повідомлень про заперечення чи прийнятних обґрунтованих заяв про заперечення або - якщо такі є - у разі досягнення згоди, Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати імплементаційні акти без застосування Регламенту (ЄС) № 182/2011,

УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

1. Цей Регламент має на меті допомагати виробникам сільськогосподарських і харчових продуктів інформувати покупців і споживачів про характеристики продуктів та властивості сільськогосподарських та харчових продуктів, зумовлені сільськогосподарським виробництвом, і таким чином забезпечувати:

(a) добросовісну конкуренцію для фермерів і виробників сільськогосподарських і харчових продуктів, які мають характеристики та властивості, що формують додану вартість;

(b) доступність для споживачів надійної інформації щодо таких продуктів;

(c) дотримання поваги прав інтелектуальної власності; та

(d) доброчесність на внутрішньому ринку.

Установлені в цьому Регламенті інструменти спрямовані на підтримку сільськогосподарської і переробної діяльності та сільськогосподарських систем, пов'язаних з високоякісними продуктами, і цим сприяють досягненню цілей політики сільського розвитку.

2. У цьому Регламенті встановлено схеми якості, які є основою для ідентифікування та, у відповідних випадках, охорони назв і позначень, які, зокрема, описують чи вказують на сільськогосподарські продукти з:

(a) характеристиками, які формують додану вартість; або

(b) властивостями, що формують додану вартість, які є пов'язаними з методами сільськогосподарського виробництва чи методами перероблення, застосованими в їхньому виробництві, або з місцем їхнього виробництва чи реалізації.

1. Цей Регламент поширюється на сільськогосподарські продукти, призначені для споживання людиною, які наведено в додатку I до Договору, і на інші сільськогосподарські та харчові продукти, наведені в додатку I до цього Регламенту.

Для врахування міжнародних зобов'язань або нових методів чи матеріалів виробництва, Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 56 про внесення доповнень до списку продуктів, установленого в додатку I до цього Регламенту. Такі продукти повинні бути тісно пов'язані із сільськогосподарськими продуктами або сільською економікою.

2. Цей Регламент не застосовується до спиртних напоїв, ароматизованих вин чи продуктів виноградарства, визначених у додатку Xlb до Регламенту (ЄС) № 1234/2007, за винятком різних видів винного оцту.

3. Цей Регламент застосовується без обмеження інших спеціальних положень Союзу щодо введення продуктів в обіг і, зокрема, щодо єдиної спільної організації ринків та щодо маркування харчових продуктів.

4. Директива Європейського Парламенту і Ради 98/34/ЄС від 22 червня 1998 року про встановлення процедури надання інформації у сфері технічних стандартів і регламентів та правил щодо послуг інформаційного суспільства (-21) не застосовується до схем якості, установлених цим Регламентом.

Для цілей цього Регламенту застосовуються такі терміни та означення:

(1) "схеми якості" означає схеми, установлені в розділах II, III та IV;

(2) "об'єднання" означає будь-яку асоціацію, незалежно від її організаційно-правової форми, яка складається переважно з виробників чи переробників, які працюють з тим же продуктом;

(3) "традиційний" означає доведене використання на внутрішньому ринку протягом періоду, що уможливлює передання від покоління до покоління; цей період повинен становити принаймні 30 років;

(4) "марковання" означає будь-які слова, додаткові дані, торговельні марки, назву бренда, зображення чи символи, пов'язані з харчовим продуктом і розміщені на будь-якому пакованні, документі, інформаційній листівці, етикетці, етикетці-манжеті чи кольєретці, які супроводжують такий харчовий продукт або стосуються його;

(5) "специфічний характер" продукту означає характерні особливості виробництва, які чітко відрізняють продукт від інших подібних продуктів тієї ж категорії;

(6) "родові назви" означає назви продуктів, які хоча й стосуються місця, регіону чи країни, де ці продукти первинно виробляли чи реалізовували, стали загальновживаною назвою продукту в Союзі;

(7) "етап виробництва" означає виробництво, перероблення чи приготування;

(8) "перероблені продукти" означають харчові продукти, отримані внаслідок перероблення неперероблених продуктів. Перероблені продукти можуть містити інгредієнти, необхідні для їх виготовлення або надання їм специфічних характеристик.

Схему для охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень установлено, щоб допомагати виробникам продуктів, пов'язаних з географічним районом, шляхом:

(a) забезпечення справедливих доходів від якісних властивостей їхніх продуктів;

(b) гарантування уніфікованої охорони назв як права інтелектуальної власності на території Союзу;

(c) надання споживачам чіткої інформації про властивості продукту, які формують додану вартість.

1. Для цілей цього Регламенту, "зазначення походження" - це назва, що ідентифікує продукт:

(a) який походить із конкретного місця, регіону чи, у виняткових випадках, країни;

(b) якість чи характеристики якого суттєво або виключно зумовлені певним географічним середовищем і притаманними йому природними та людськими факторами; та

(c) всі етапи виробництва якого відбуваються у визначеному географічному районі.

2. Для цілей цього Регламенту, "географічне зазначення" - це назва, що ідентифікує продукт:

(a) який походить із конкретного місця, регіону чи країни;

(b) певна якість, репутація чи інша характеристика якого суттєво пов'язана з його географічним походженням; та

(c) принаймні один з етапів виробництва якого відбувається у визначеному географічному районі.

3. Незважаючи на параграф 1, деякі назви повинні вважатися зазначеннями походження, навіть якщо сировина для відповідних продуктів походить з географічного району, який є більшим за визначений географічний район або відмінним від нього, за умови, що:

(a) визначено район виробництва сировини;

(b) існують особливі умови виробництва сировини;

(c) існують заходи контролю, які забезпечують дотримання умов, зазначених у пункті (b); та

(d) такі зазначення походження були визнані зазначеннями походження в країні походження до 1 травня 2004 року.

Тільки живі тварини, м'ясо та молоко можуть вважатися сировиною для цілей цього параграфа.

4. Для врахування специфічного характеру виробництва продуктів тваринного походження Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти щодо обмежень і відступів, які стосуються походження кормів у випадку зазначення походження.

Окрім цього, для врахування специфічного характеру деяких продуктів чи районів Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти щодо обмежень і відступів, які стосуються забою живих тварин або походження сировини.

Такі обмеження та відступи повинні, ґрунтуючись на об'єктивних критеріях, ураховувати якість або використання продукту, а також визнані ноу-хау чи природні фактори.

1. Родові назви не можна реєструвати як охоронювані зазначення походження та охоронювані географічні зазначення.

2. Назву не можна реєструвати як зазначення походження або як географічне зазначення, якщо вона вступає в конфлікт з назвою сорту рослини чи породи тварини і може ввести в оману споживача щодо справжнього походження продукту.

3. Запропоновану для реєстрації назву, яка є повністю чи частково омонімічною з назвою, вже внесеною до реєстру, установленого відповідно до статті 11, не можна реєструвати, якщо умови місцевого та традиційного використання та представлення омонімічної назви, яку реєструють пізніше, не відрізняються достатньо на практиці від уже внесеної до реєстру назви, з огляду на необхідність однаково ставитися до відповідних виробників і не вводити в оману споживача.

Омонімічну назву, яка створює в споживача оманливе враження, що продукти походять з іншої території, не можна реєструвати, навіть якщо ця назва точно відповідає фактичній території, регіону чи місцю походження таких продуктів.

4. Назву, запропоновану для реєстрації як зазначення походження або географічне зазначення, не можна реєструвати, якщо, з огляду на репутацію торговельної марки, її відомість і тривалість її використання, реєстрація запропонованої назви як зазначення походження або географічного зазначення може ввести споживача в оману щодо справжньої ідентичності продукту.

1. Охоронюване зазначення походження або охоронюване географічне зазначення повинне відповідати специфікації, яка містить принаймні:

(a) назву, яку необхідно охороняти як зазначення походження або географічне зазначення в тому вигляді, у якому її використовують у торгівлі чи в загальновживаній мові, і тільки тими мовами, які використовують чи історично використовували для позначення конкретного продукту у визначеному географічному районі;

(b) опис продукту, у тому числі сировини, у відповідних випадках, а також основних фізичних, хімічних, мікробіологічних чи органолептичних характеристик продукту;

(c) визначення географічного району, межі якого встановлюють, беручи до уваги зв'язок, зазначений у пункті (f)(i) чи (ii) цього параграфа, та, у відповідних випадках, детальну інформацію, яка свідчить про відповідність вимогам статті 5(3);

(d) докази походження продукту з визначеного географічного району, зазначеного в статті 5(1) або (2);

(e) опис методу отримання продукту та, у відповідних випадках, автентичних і незмінних місцевих методів, а також інформацію про пакування, якщо об'єднання-заявник визначає, що пакування необхідно здійснювати у визначеному географічному районі для забезпечення якості, походження чи контролю, і достатньою мірою обґрунтовує це для кожного конкретного продукту з урахуванням законодавства Союзу, зокрема, законодавства щодо вільного руху товарів і вільного надання послуг;

(f) детальну інформацію, яка встановлює:

(i) зв'язок між якістю або характеристиками продукту та географічним середовищем, зазначеним у статті 5(1); або

(ii) у відповідних випадках, зв'язок між конкретною властивістю, репутацією або іншою характеристикою продукту та географічним походженням, зазначеним у статті 5(2);

(g) найменування та адресу органів влади або, за наявності, найменування та адресу органів, які верифікують відповідність положенням специфікації продукту згідно зі статтею 37, та їхні конкретні завдання;

(h) будь-які спеціальні правила маркування відповідного продукту.

2. Щоб забезпечити наведення в специфікаціях продукту істотної та стислої інформації, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення правил, що обмежують інформацію, яку містить специфікація, зазначена в параграфі 1 цієї статті, якщо таке обмеження необхідне для уникнення занадто об'ємних заявок на реєстрацію.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення правил щодо форми специфікації. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

1. Заявка на реєстрацію зазначення походження або географічного зазначення відповідно до статті 49(2) або (5) повинна містити принаймні:

(a) найменування та адресу об'єднання-заявника та органів влади або, за наявності, органів, які верифікують відповідність положенням специфікації продукту;

(b) специфікацію продукту, передбачену в статті 7;

(c) єдиний документ, у якому викладено:

(i) основні елементи специфікації продукту: назву, опис продукту, у тому числі, у відповідних випадках, спеціальні правила пакування та маркування, і стисле визначення географічного району;

(iii) опис зв'язку між продуктом і географічним середовищем чи географічним походженням, зазначеним у статті 5(1) або (2), залежно від ситуації, у тому числі, у відповідних випадках, конкретні елементи опису продукту чи методу виробництва, які підтверджують цей зв'язок.

Заявка, зазначена в статті 49(5), повинна також містити доказ того, що назва продукту є охоронюваною в країні її походження.

2. Пакет документів на реєстрацію, зазначений в статті 49(4), повинен містити:

(a) найменування та адресу об'єднання-заявника;

(b) єдиний документ, зазначений у пункті (с) параграфа 1 цієї статті;

(c) декларацію держави-члена про те, що вона вважає заявку, яку подало об'єднання-заявник і яка задовольняє вимоги для ухвалення сприятливого рішення, такою, що відповідає умовам цього Регламенту та ухваленим відповідно до нього положенням;

(d) покликання на публікацію специфікації продукту.

Держава-член може - тільки на перехідній основі - надати згідно з цим Регламентом охорону назві на національному рівні, яка діятиме з дати подання заявки до Комісії.

Така національна охорона припиняється або в день ухвалення рішення про реєстрацію згідно з цим Регламентом, або в день відкликання заявки.

У випадках, коли назва не є зареєстрованою згідно з цим Регламентом, наслідки такої національної охорони є одноосібною відповідальністю відповідної держави-члена.

Заходи, ужиті державою-членом відповідно до першого параграфа, мають наслідки тільки на національному рівні і не мають жодних наслідків для торгівлі в межах Союзу чи міжнародної торгівлі.

1. Обґрунтована заява про заперечення, зазначена в статті 51(2), є прийнятною, тільки якщо Комісія отримує її протягом строку, установленого в згаданому параграфі, та якщо в ній:

(a) доведено невідповідність умовам, зазначеним у статті 5 і статті 7(1);

(b) доведено, що реєстрація запропонованої назви суперечитиме статті 6(2), (3) або (4);

(c) доведено, що реєстрація запропонованої назви становитиме небезпеку для існування повністю чи частково ідентичної назви чи торговельної марки або для існування продуктів, які законно перебували на ринку протягом принаймні п'яти років до дати публікації, передбаченої в пункті (а) статті 50(2); або

(d) наведено детальну інформацію, яка дає можливість зробити висновок, що назва, на реєстрацію якої подано заявку, є родовою назвою.

2. Підстави для заперечення оцінюються стосовно території Союзу.

1. Комісія без застосування процедури, зазначеної в статті 57(2), ухвалює імплементаційні акти про встановлення та оновлення загальнодоступного реєстру охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень, визнаних відповідно до цієї схеми.

2. До реєстру можуть бути внесені географічні зазначення, що стосуються продуктів з третіх країн та охороняються в Союзі відповідно до міжнародної угоди, договірною стороною якої є Союз. Якщо в згаданій угоді вони не визначені окремо як охоронювані зазначення походження відповідно до цього Регламенту, такі назви вносять до реєстру як охоронювані географічні зазначення.

3. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення детальних правил щодо форми та змісту реєстру. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

4. Комісія оприлюднює і регулярно оновлює список міжнародних угод, зазначених у параграфі 2, а також список географічних зазначень, охоронюваних відповідно до таких угод.

1. Будь-який оператор, що реалізовує продукт, який задовольняє відповідну специфікацію, може використовувати охоронювані зазначення походження та охоронювані географічні зазначення.

2. Повинні бути встановлені символи Союзу, призначені для поширення охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень.

3. У випадку продуктів, які походять із Союзу та реалізовуються з охоронюваним зазначенням походження чи охоронюваним географічним зазначенням, зареєстрованими відповідно до процедур, установлених у цьому Регламенті, на маркованні розміщують пов'язані з ними символи Союзу. Додатково, у тому ж полі зору необхідно розмістити зареєстровану назву продукту. На маркованні можна розміщувати зазначення "охоронюване зазначення походження" чи "охоронюване географічне зазначення", або відповідні скорочення "ОЗП" чи "ОГЗ".

4. Додатково, на маркованні також можна розміщувати: зображення географічного району походження, зазначеного в статті 5, і текст, рисунки чи символи, які стосуються держави-члена та/або регіону, у якому розташований географічний район походження.

5. Без обмеження Директиви 2000/13/ЄС, колективні географічні знаки, зазначені в статті 15 Директиви 2008/95/ЄС, можна використовувати на етикетках разом з охоронюваним зазначенням походження чи охоронюваним географічним зазначенням.

6. У випадку продуктів, які походять з третіх країн і реалізовуються під внесеною до реєстру назвою, на їхньому маркованні можна розміщувати позначення, указані в параграфі 3, або пов'язані з ними символи Союзу.

7. Щоб забезпечити надання споживачеві належної інформації, Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти про встановлення символів Союзу.

Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, які визначають технічні характеристики символів і зазначень Союзу, а також правила їх використання на продуктах, що їх реалізовують з охоронюваним зазначенням походження або охоронюваним географічним зазначенням, у тому числі правила щодо належних мовних варіантів, які необхідно використовувати. Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

1. Зареєстровані назви підлягають охороні від:

(a) будь-якого прямого чи непрямого комерційного використання зареєстрованої назви для продуктів, на які не поширюється реєстрація, якщо ці продукти є порівнянними з продуктами, зареєстрованими під такою назвою, або якщо використання цієї назви є експлуатацією репутації охоронюваної назви, у тому числі у випадках, коли ці продукти використовують як інгредієнт;

(b) будь-якого зловживання, імітації або згадування, навіть якщо вказано справжнє походження продукту чи послуг або якщо охоронювану назву перекладено чи вона супроводжується такими виразами, як "у стилі", "типу", "за методом", "як вироблений у", "імітація" або подібні, у тому числі у випадках, коли ці продукти використовують як інгредієнт;

(c) будь-якого неправдивого чи оманливого зазначення походження, характеру або суттєвих властивостей продукту, яке використовують на внутрішньому чи зовнішньому пакованні, у рекламному матеріалі чи документах, пов'язаних з цим продуктом, а також від пакування продукту в тару, яка може створити хибне уявлення про його походження;

(d) будь-якої іншої практики, застосування якої може ввести в оману споживача щодо справжнього походження продукту.

Якщо охоронюване зазначення походження або охоронюване географічне зазначення містить у собі назву продукту, яка вважається родовою, використання такої родової назви не вважається таким, що суперечить пунктам (a) чи (b) першого підпараграфа.

2. Охоронювані зазначення походження та охоронювані географічні зазначення не повинні ставати родовими.

3. Держави-члени вживають належних адміністративних і судових заходів для запобігання вказаному в параграфі 1 незаконному використанню охоронюваних зазначень походження та охоронюваних географічних зазначень, закріплених за продуктами, що їх виробляють або реалізовують у такій державі-члені, або для його припинення.

З цією метою держави-члени призначають органи, які є відповідальними за вживання таких заходів відповідно до процедур, визначених кожною державою-членом окремо.

Ці органи повинні надавати відповідні гарантії об'єктивності та неупередженості, а також мати у своєму розпорядженні кваліфікований персонал і ресурси, необхідні для здійснення своїх функцій.

1. У випадках коли згідно з цим Регламентом зареєстровано зазначення походження або географічне зазначення, у реєстрації торговельної марки, використання якої суперечило б статті 13(1) і яка стосується продукту того ж типу, відмовляють, якщо заявку на реєстрацію торговельної марки подано після дати подання до Комісії заявки на реєстрацію зазначення походження чи географічного зазначення.

Торговельні марки, зареєстровані з порушенням першого підпараграфа, визнаються недійсними.

Положення цього параграфа застосовуються, незважаючи на положення Директиви 2008/95/ЕС.

2. Без обмеження статті 6(4), торговельну марку, використання якої суперечить статті 13(1), і щодо якої була подана заявка або яку було зареєстровано, або - якщо така можливість передбачена відповідним законодавством - установлено в результаті добросовісного використання на території Союзу до дати подання до Комісії заявки на охорону зазначення походження чи географічного зазначення, можна продовжувати використовувати й відновлювати для такого продукту, незважаючи на реєстрацію зазначення походження чи географічного зазначення, за умови відсутності підстав для визнання її недійсною або для її відкликання відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 207/2009 від 26 лютого 2009 про торговельну марку Співтовариства (-22) або Директиви 2008/95/ЄС У таких випадках дозволяється використання охоронюваного зазначення походження чи охоронюваного географічного зазначення, а також використання відповідних торговельних марок.

1. Без обмеження статті 14, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, які надають перехідний період до п'яти років, щоб дати можливість продуктам, які походять з держави-члена чи третьої країни і зазначення яких складається з назви, що суперечить статті 13(1), чи містить таку назву, продовжувати використовувати зазначення, під яким вони реалізовувалися, за умови, що в прийнятній заяві про заперечення відповідно до статті 49(3) або статті 51 доведено, що:

(a) реєстрація назви становитиме небезпеку для існування повністю чи частково ідентичної назви; або

(b) такі продукти законно реалізовувалися із зазначеною назвою на відповідній території протягом принаймні п'яти років до дати публікації, передбаченої в пункті (а) статті 50(2).

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

2. Без обмеження статті 14, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про подовження перехідного періоду, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, до 15 років у належним чином обґрунтованих випадках, якщо доведено, що:

(a) зазначення, згадане в параграфі 1 цієї статті, законно використовували на постійній і справедливій основі протягом принаймні 25 років до подання до Комісії заявки на реєстрацію;

(b) метою використання зазначення, згаданого в параграфі 1 цієї статті, ніколи не було отримання прибутку від репутації зареєстрованої назви, та доведено, що споживач не був і не міг бути введений в оману щодо справжнього походження продукту.

Такі імплементаційні акти ухвалюються відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 57(2).

3. У разі використання зазначення, згаданого в параграфах 1 чи 2, на маркованні чітко й помітно вказують країну походження.

4. Для подолання тимчасових труднощів з реалізацією довгострокової цілі - забезпечити, щоб усі виробники в обумовленому районі дотримувались специфікації, - держава-член може надати перехідний період до 10 років з дати подання заявки до Комісії, за умови що відповідні оператори законно реалізовували відповідні продукти, постійно використовуючи відповідні назви протягом принаймні п'яти років до подання заявки до органів держави-члена, і вказали на це в рамках національної процедури заперечення, зазначеної в статті 49(3).

Перший підпараграф застосовується mutatis mutandis до охоронюваного географічного зазначення чи охоронюваного зазначення походження, яке стосується географічного району, що розташований в третій країні, за винятком процедури заперечення.

Такі перехідні періоди указують у пакеті документів на реєстрацію, зазначеному в статті 8(2).

1. Назви, внесені до реєстру, передбаченого в статті 7(6) Регламенту (ЄС) № 510/2006, автоматично вносять до реєстру, зазначеного в статті 11 цього Регламенту. Відповідні специфікації вважаються специфікаціями, зазначеними в статті 7 цього Регламенту. Будь-які спеціальні перехідні положення, пов'язані з такими реєстраціями, продовжують застосовуватися.

2. З метою захисту прав і законних інтересів виробників або відповідних стейкхолдерів Комісія повинна бути уповноважена, відповідно до статті 56, ухвалювати делеговані акти щодо додаткових перехідних правил.

3. Цей Регламент застосовується без обмеження жодного права на співіснування, визнаного відповідно до Регламенту (ЄС) № 510/2006, до зазначень походження та географічних зазначень, з одного боку, та торговельних марок, з іншого.

Схему для гарантованих традиційних особливостей установлено з метою збереження традиційних методів виробництва та рецептів шляхом надання допомоги виробникам традиційних продуктів у їх реалізації та інформуванні споживачів про особливості традиційних рецептів і продуктів, які формують додану вартість.

1. Назва є прийнятною для реєстрації як гарантована традиційна особливість, якщо вона описує конкретний продукт, який:

(a) є результатом способу виробництва або перероблення чи має склад, що відповідає традиційній практиці для такого продукту; або

(b) вироблено із сировини чи інгредієнтів, які використовуються традиційно.

2. Щоб назву можна було зареєструвати як гарантовану традиційну особливість, необхідно, щоб:

(a) її традиційно використовували для позначення конкретного продукту; або

(b) вона вказувала на традиційний чи специфічний характер продукту.

3. Якщо в ході процедури заперечення відповідно до статті 51 було підтверджено, що таку назву використовують також в іншій державі-члені або третій країні, для розрізнення порівнянних продуктів або продуктів, які мають ідентичні чи схожі назви, рішення про реєстрацію, ухвалене відповідно до статті 52(3), може передбачати, щоб назва гарантованої традиційної особливості супроводжувалася твердженням "вироблено згідно з традицією...", після якого одразу зазначають назву країни чи її регіону.