Ця Директива встановлює систему торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу (далі - " СТКВ ЄС ") для сприяння скороченню викидів парникових газів у результативний за витратами та економічно ефективний спосіб.

Ця Директива також передбачає, що необхідно збільшувати скорочення викидів парникових газів, щоб сприяти досягнення рівнів скорочень, які вважаються науково необхідними для запобігання небезпечній зміні клімату.

Ця Директива також встановлює положення для оцінювання та виконання жорсткіших зобов’язань Союзу щодо скорочення викидів, що перевищують 20 %, та які повинні застосовуватися після затвердження Союзом міжнародної угоди про зміну клімату, що призведе до більшого скорочення викидів парникових газів порівняно з тим, що вимагається статтею 9, як відображено у зобов’язанні на рівні 30 %, затвердженому Європейською Радою у березні 2007 року.

1. Ця Директива застосовується до викидів від видів діяльності, перелічених у додатку I, і парникових газів, перелічених у додатку II.

2. Ця Директива застосовується без обмеження будь-яких вимог на підставі Директиви 96/61/ЄС.

3. Застосування цієї Директиви до аеропорту Гібралтару вважається таким, що не обмежує відповідні правові позиції Королівства Іспанія та Великої Британії щодо суперечки стосовно суверенітету території, на якій розташований аеропорт.

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(a) "квота" означає дозвіл на викид однієї тонни еквівалента діоксиду вуглецю протягом визначеного періоду, який є чинним тільки для цілей виконання вимог цієї Директиви та може бути переданий відповідно до положень цієї Директиви;

(b) "викиди" означає вивільнення парникових газів в атмосферу з джерел, які розташовані в установці, або вивільнення повітряним судном у процесі здійснення видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I, газів, визначених для такої діяльності;

(c) "парникові гази" означає гази, перелічені в додатку II, та інші газоподібні складники атмосфери, як природного, так і антропогенного походження, які поглинають чи перевипромінюють інфрачервоне випромінювання;

(d) "дозвіл на викиди парникових газів" означає дозвіл, наданий згідно зі статтями 5 і 6;

(e) "установка" означає стаціонарну технічну одиницю, на якій виконується один або декілька видів діяльності, перелічених у додатку I, і будь-які інші безпосередньо пов’язані види діяльності, що мають технічний зв’язок із видами діяльності, що здійснюються на такій ділянці та можуть чинити вплив на викиди та забруднення;

(f) "оператор" означає будь-яку особу, яка експлуатує чи контролює установку або, якщо це передбачено національним законодавством, якій делеговано вирішальні економічні повноваження щодо технічного функціонування установки;

(g) "особа" означає будь-яку фізичну або юридичну особу;

(h) "новий учасник ринку" означає установку, що виконує один або декілька видів діяльності, перелічених у додатку I, яка вперше отримала дозвіл на викиди парникових газів протягом періоду, що починається за три місяці до дати подання списку відповідно до статті 11(1) і закінчується за три місяці до дати подання наступного списку відповідно до зазначеної статті;

(i) "громадськість" означає одну чи декілька осіб та, відповідно до національного законодавства або практики, асоціації, організації чи групи осіб;

(j) "тонна еквівалента діоксиду вуглецю" означає одну метричну тонну діоксиду вуглецю (CO2 ) або еквівалентну кількість будь-якого іншого парникового газу, наведеного в переліку в додатку II, з еквівалентним потенціалом глобального потепління;

(k) "Сторона додатка I" означає Сторону, зазначену в додатку I до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН), що ратифікувала Кіотський протокол, як вказано у статті 1(7) Кіотського протоколу;

(l) "проектна діяльність" означає проектну діяльність, затверджену однією або декількома Сторонами додатка I відповідно до статті 6 або статті 12 Кіотського протоколу та згідно з рішеннями, ухваленими на підставі РКЗК ООН або Кіотського протоколу;

(m) "одиниця скорочення викидів" або "ОСВ" означає одиницю, затверджену на підставі статті 6 Кіотського протоколу та рішень, ухвалених на підставі РКЗК ООН або Кіотського протоколу;

(n) "сертифіковане скорочення викидів" або "ССВ" означає одиницю, затверджену на підставі статті 12 Кіотського протоколу та рішень, ухвалених на підставі РКЗК ООН або Кіотського протоколу;

(o) "експлуатант повітряного судна" означає особу, яка експлуатує повітряне судно у той час, коли воно здійснює авіаційну діяльність, перелічену в додатку I, або, якщо така особа невідома або не визначена власником повітряного судна, - власника повітряного судна;

(p) "оператор комерційних повітряних перевезень" означає оператора, який, за винагороду, надає громадськості послуги регулярного чи нерегулярного повітряного перевезення пасажирів, вантажів або пошти;

(q) "держава-член, що здійснює адміністрування" означає державу-член, відповідальну за адміністрування СТКВ ЄС щодо експлуатанта повітряного судна відповідно до статті 18a;

(r) "пов’язані з авіаційною діяльністю викиди" означає викиди від усіх рейсів, що відповідають видам авіаційної діяльності, переліченим в додатку I, які відправляються з аеродрому, розташованого на території держави-члена, та тих, які прибувають до такого аеродрому з третьої країни;

(s) "історичні викиди від авіаційної діяльності" означає щорічне середнє значення викидів у 2004, 2005 і 2006 календарних роках від повітряних суден, які здійснювали авіаційну діяльність, перелічену в додатку I;

(t) "спалювання" означає будь-яке окиснення палива, незалежно від того, яким чином використовується тепло, електрична чи механічна енергія, що виробляється таким процесом, і будь-які інші безпосередньо пов’язані з цим види діяльності, включно з очищенням відхідних газів;

(u) "генератор електроенергії" означає установку, яка станом на 1 січня 2005 року чи пізніше виробляла електроенергію для продажу третім сторонам, і яка не здійснює жоден інший вид діяльності, з перелічених у додатку I, крім "спалювання палива".

Положення цієї глави застосовують до виділення та видачі квот щодо видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I.

До 2 серпня 2009 року Комісія повинна, відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 22a(2), розробити настанови щодо детального тлумачення видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I.

1. За період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року, загальна кількість квот, що повинні бути виділені експлуатантам повітряних суден, повинна бути еквівалентною 97 % від історичних викидів від авіаційної діяльності.

2. За період, зазначений у статті 13, що розпочинається з 1 січня 2013 року, і, за відсутності будь-яких змін після перегляду, зазначеного в статті 30(4), для кожного подальшого періоду загальна кількість квот, що повинні бути виділені експлуатантам повітряних суден, повинна бути еквівалентною 95 % від історичних викидів від авіаційної діяльності, помноженим на кількість років у такому періоді.

Зазначений відсоток може бути переглянутий у рамках загального перегляду цієї Директиви.

3. Комісія повинна переглядати загальну кількість квот, що повинні бути виділені експлуатантам повітряних суден, відповідно до статті 30(4).

3a. Будь-яке виділення квот для авіаційної діяльності до та з аеродромів, розташованих у країнах поза межами Європейського економічного простору ("ЄЕП"), після 31 грудня 2023 року повинно підлягати перегляду, як зазначено у статті 28b.

4. До 2 серпня 2009 року Комісія повинна ухвалити рішення щодо історичних викидів від авіаційної діяльності на основі найкращих наявних даних, включно з оцінками, що ґрунтуються на фактичній інформації про повітряний рух. Таке рішення розглядають в ході роботи комітету, зазначеного у статті 23(1).

1. У період, зазначений у статті 3c(1), 15 % квот виділяють через аукціон.

2. З 1 січня 2013 року, 15 % квот виділяють через аукціон. Комісія повинна провести дослідження здатності авіаційного сектора перекласти на споживачів витрати через CO2 у контексті СТКВ ЄС і глобального ринкового інструменту, розробленого Міжнародною організацією цивільної авіації ("ІКАО"). У такому дослідженні повинно бути оцінено здатність авіаційного сектора перекласти витрати, пов’язані з необхідними одиницями викидів, у порівнянні з промисловістю та енергетичним сектором, для винесення пропозиції щодо збільшення відсотка продажу через аукціони у рамках перегляду, зазначеного в статті 28b(2), з урахуванням аналізу перекладених витрат, а також вирівнювання з іншими секторами та конкурентоспроможності між різними видами транспорту.

3. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви щодо детальних умов виділення квот для авіації державами-членами через аукціони відповідно до параграфів 1 і 2 цієї статті або статті 3f(8). Кількість квот, які продаються через аукціон, у кожен період кожною державою-членом повинна бути пропорційною її частці загальних пов’язаних з авіаційною діяльністю викидів усіх держав-членів за референтний рік, як відображено у звітності відповідно до статті 14(3) і верифіковано відповідно до статті 15. Для періоду, зазначеного у статті 3c(1), референтним роком є 2010 рік, а для кожного наступного періоду, зазначеного у статті 3c, референтним роком є календарний рік, що закінчується за 24 місяці до початку періоду, якого стосується аукціон. Делеговані акти повинні забезпечувати дотримання принципів, визначених у першому підпараграфі статті 10(4).

4. Усі доходи, отримані від продажу квот через аукціони, повинні бути використані на боротьби зі зміною клімату в Союзі та третіх країнах, між іншим, на зменшення викидів парникових газів, адаптацію до впливів зміни клімату в Союзі та третіх країнах, особливо в країнах, що розвиваються, фінансування досліджень і розробок для пом’якшення таких впливів і адаптації до них, зокрема, у сфері повітроплавання та повітряного транспорту, зменшення викидів за рахунок транспорту з низькими викидами та покриття витрат на адміністрування СТКВ ЄС. Доходи від продажу квот через аукціони також повинні використовуватися на фінансування спільних проектів щодо скорочення викидів парникових газів у авіаційному секторі, таких як Спільне підприємство "Дослідна програма організації повітряного руху в рамках Єдиного європейського неба" (SESAR) і Спільна технологічна ініціатива "Чисте небо", і будь-яких ініціатив, що дають змогу широко використовувати ГНСС для супутникової навігації та можливостей взаємодійності в усіх державах-членах, зокрема проектів, що покращують аеронавігаційну інфраструктуру, надання аеронавігаційних послуг і використання повітряного простору. Доходи від аукціонів можуть також використовуватися для фінансування внесків до Глобального фонду енергоефективності та відновлюваної енергії та заходів для запобігання вирубці лісів. Держави-члени, які використовують зазначені доходи для співфінансування досліджень та інновацій, повинні звернути особливу увагу на програми чи ініціативи в рамках Дев’ятої рамкової програми з досліджень ("FP9"). Прозорість використання доходів, отриманих від продажу квот через аукціони на підставі цієї Директиви, має важливе значення для виконання зобов’язань Союзу.

Держави-члени повідомляють Комісію про будь-які дії, вжиті на підставі першого підпараграфа цього параграфа.

5. Інформація, надана Комісії відповідно до цієї Директиви, не звільняє держави-члени від обов’язку повідомлення, встановленого у статті 88(3) Договору.

1. Для кожного періоду, зазначеного у статті 3c, кожен експлуатант повітряного судна може подати заявку на виділення квот, виділення яких здійснюється безкоштовно. Заявка може бути подана шляхом надання компетентному органу в державі-члені, що здійснює адміністрування, верифікованих даних про тоннокілометри для видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I, які здійснює такий експлуатант повітряного судна протягом моніторингового року. Для цілей цієї статті моніторинговим роком є календарний рік, що закінчується за 24 місяці до початку періоду, якого він стосується відповідно до додатків IV і V, або стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(1), - 2010 рік. Будь-яка заявка повинна бути подана принаймні за 21 місяць до початку періоду, якого вона стосується, або стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(1), - до 31 березня 2011 року.

2. Держави-члени повинні подавати Комісії заявки, отримані відповідно до параграфа 1, принаймні за 18 місяців до початку періоду, якого стосуються заявки, або стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(1), - до 30 червня 2011 року.

3. Принаймні за 15 місяців до початку кожного періоду, зазначеного у статті 3c(2), або стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(1), - до 30 вересня 2011 року, Комісія повинна здійснити розрахунки та ухвалити рішення, що визначає:

(a) загальну кількість квот, що повинні бути виділені для такого періоду відповідно до статті 3c;

(b) кількість квот, що повинні бути продані через аукціон для такого періоду відповідно до статті 3d;

(c) кількість квот у спеціальному резерві для експлуатантів повітряних суден для такого періоду відповідно до статті 3f(1);

(d) кількість квот, що повинні бути виділені безкоштовно для такого періоду, шляхом віднімання кількості квот, зазначеної в пунктах (b) і (c) від загальної кількості квот, щодо яких ухвалено рішення на підставі пункту (a); та

(e) еталонне значення, яке повинно використовуватися для безкоштовного виділення квот експлуатантам повітряних суден, заявки яких були подані Комісії згідно з параграфом 2.

Еталонне значення, зазначене в пункті (e), виражене як квоти на тоннокілометр, розраховують шляхом ділення кількості квот, зазначених у пункті (d), на суму даних про тоннокілометри, включених до заявок, поданих Комісії згідно з параграфом 2.

4. Протягом трьох місяців з дати ухвалення Комісією рішення відповідно до параграфа 3 кожна держава-член, що здійснює адміністрування, повинна розрахувати та опублікувати:

(a) загальний обсяг квот для періоду, виділених кожному експлуатанту повітряного судна, заявку якого вона подала Комісії відповідно до параграфа 2, розрахований шляхом множення даних про тоннокілометри, включених до заявки, на еталонне значення, зазначене в параграфі 3(e); та

(b) обсяг квот, виділених кожному експлуатанту повітряного судна для кожного року, який визначають шляхом ділення загального обсягу виділених квот для періоду, розрахованого відповідно до пункту (a), на кількість років у періоді, протягом якого такий експлуатант повітряного судна здійснює авіаційну діяльність, перелічену в додатку I.

5. До 28 лютого 2012 року та до 28 лютого кожного подальшого року, компетентний орган держави-члена, що здійснює адміністрування, повинен видати кожному експлуатанту повітряного судна кількість квот, виділених такому експлуатанту повітряного судна на такий рік на підставі цієї статті чи статті 3f.

1. У кожен період, зазначений у статті 3c(2), 3 % від загальної кількості квот, що підлягають виділенню, залишаються у спеціальному резерві для експлуатантів повітряних суден:

(a) які починають здійснювати авіаційну діяльність, що підпадає під дію додатка I після моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2); або

(b) дані про тоннокілометри яких збільшуються в середньому на більш ніж 18 % щороку з моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2), по другий календарний рік такого періоду;

і діяльність яких відповідно до пункту (a) або додаткова діяльність відповідно до пункту (b) не є повністю або частково продовженням авіаційної діяльності, що раніше здійснювалася іншим експлуатантом повітряного судна.

2. Експлуатант повітряного судна, який має право на підставі параграфа 1 на безкоштовне виділення квот зі спеціального резерву, може подати заявку компетентному органу держави-члена, що здійснює адміністрування. Будь-яка така заявка повинна бути подана до 30 червня третього року періоду, зазначеного у статті 3c(2), якого вона стосується.

Кількість виділених експлуатанту повітряного судна квот на підставі параграфа 1(b) не повинна перевищувати 1000000 квот.

3. Заявка відповідно до параграфа 2 повинна:

(a) включати верифіковані дані про тоннокілометри відповідно до додатків IV і V для видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I, які здійснює експлуатант повітряного судна протягом другого календарного року періоду, зазначеного у статті 3c(2), якого стосується заявка;

(b) надавати докази відповідності критеріям допустимості відповідно до параграфа 1; та

(c) щодо експлуатантів повітряних суден, що підпадають під дію параграфа 1(b), зазначати:

(i) відсоток зростання у тоннокілометрах для такого експлуатанта повітряного судна з моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2), по другий календарний рік такого періоду;

(ii) абсолютне зростання у тоннокілометрах для такого експлуатанта повітряного судна з моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2), по другий календарний рік такого періоду; та

(iii) абсолютне зростання у тоннокілометрах для такого експлуатанта повітряного судна з моніторингового року, за який було подано дані про тоннокілометри відповідно до статті 3e(1) стосовно періоду, зазначеного у статті 3c(2), по другий календарний рік такого періоду, що перевищує відсотки, визначені у параграфі 1(b).

4. Не пізніше ніж за шість місяців від кінцевого строку подання заявки згідно з параграфом 2 держави-члени повинні подати Комісії заявки, отримані на підставі цього параграфа.

5. Не пізніше ніж за 12 місяців від кінцевого строку подання заявки згідно з параграфом 2 Комісія повинна ухвалити рішення щодо еталонного значення, яке повинно використовуватися для безкоштовного виділення квот експлуатантам повітряних суден, заявки яких були подані Комісії згідно з параграфом 4.

З урахуванням положень параграфа 6, еталонне значення розраховують шляхом ділення кількості квот у спеціальному резерві на суму:

(a) даних про тоннокілометри для експлуатантів повітряних суден, що підпадають під дію параграфа 1(a), включених до заявок, поданих Комісії згідно з параграфами 3(a) і 4; та

(b) абсолютного зростання у тоннокілометрах, що перевищує відсоток, визначений у параграфі 1(b), для експлуатантів повітряних суден, що підпадають під дію параграфа 1(b), включеного до заявок, поданих Комісії згідно з параграфами 3(c)(iii) і 4.

6. Еталонне значення, вказане у параграфі 5, не повинно призводити до збільшення щорічного виділення квот на тоннокілометр, порівняно з щорічним виділенням експлуатантам повітряних суден квот на тоннокілометр відповідно до статті 3e(4).

7. Протягом трьох місяців з дати ухвалення Комісією рішення відповідно до параграфа 5 кожна держава-член, що здійснює адміністрування, повинна розрахувати та опублікувати:

(a) виділення квот зі спеціального резерву кожному експлуатанту повітряного судна, заявку якого вона подала Комісія відповідно до параграфа 4. Таке виділення розраховують шляхом множення еталонного значення, зазначеного в параграфі 5, на:

(i) щодо експлуатанта повітряного судна, що підпадає під дію параграфа 1(a), дані про тоннокілометри, включені до заявки, поданої Комісії згідно з параграфами 3(a) і 4;

(ii) щодо експлуатанта повітряного судна, що підпадає під дію параграфа 1(b), абсолютне зростання у тоннокілометрах, що перевищує відсоток, визначений у параграфі 1(b), включене до заявки, поданої Комісії згідно з параграфами 3(c)(iii) і 4; та

(b) виділення квот кожному експлуатанту повітряного судна для кожного року, яке визначають шляхом ділення виділення квот на підставі пункту (a) на кількість повних календарних років, що залишилися у періоді, зазначеному в статті 3c(2), якого стосується виділення.

8. Будь-які невиділені квоти у спеціальному резерві держави-члени продають через аукціон.

Держава-член, що здійснює адміністрування, повинна забезпечувати, щоб кожен експлуатант повітряного судна подавав компетентному органу в такій державі-члені план моніторингу, який визначає заходи з моніторингу та звітування про викиди та дані про тоннокілометри задля подання заявки згідно зі статтею 3e, і щоб такі плани затверджувалися компетентним органом відповідно до актів, зазначеним у статті 14.

Положення цієї глави застосовують до дозволів на викиди парникових газів і виділення та видачі квот щодо видів діяльності, перелічених у додатку I, відмінних від авіаційної діяльності.

Держави-члени повинні забезпечувати, щоб з 1 січня 2005 року жодна установка не здійснювала жодної діяльності, переліченої у додатку I, внаслідок якої виникають викиди, визначені стосовно такої діяльності, якщо її оператор не має дозволу, виданого компетентним органом відповідно до статей 5 і 6, або якщо установка не виключена з СТКВ ЄС на підставі статті 27. Це також застосовується до установок, які входять до системи відповідно до статті 24.

Заявка на дозвіл на викиди парникових газів до компетентного органу повинна включати опис:

(a) установки та її діяльності, включно з технологією, що використовується;

(b) сировини та допоміжних матеріалів, використання яких може призвести до викидів газів, перелічених у додатку I;

(c) джерел викидів газів, перелічених у додатку I, з установки; та

(d) запланованих заходів для моніторингу та звітування про викиди відповідно до актів, зазначених у статті 14.

Заявка повинна також включати нетехнічний стислий виклад даних, зазначених у першому підпараграфі.

1. Компетентний орган видає дозвіл на викиди парникових газів, що дозволяє здійснювати викиди парникових газів з усієї установки чи з її частини, якщо він переконається, що оператор здатний здійснювати моніторинг і звітування про викиди.

Дозвіл на викиди парникових газів може охоплювати одну чи декілька установок на тій самій ділянці, які експлуатуються тим самим оператором.

2. Дозволи на викиди парникових газів повинні містити таке:

(a) найменування та адресу оператора;

(b) опис діяльності та викидів з установки;

(c) план моніторингу, що відповідає вимогам відповідно до актів, зазначених у статті 14. Держави-члени можуть дозволити операторам оновлювати плани моніторингу без зміни дозволу. Оператори повинні подавати оновлені плани моніторингу компетентному органу на затвердження;

(d) вимоги щодо звітування; та

(e) зобов’язання повернути квоти, окрім квот, виданих відповідно до глави II, що дорівнюють сукупним викидам установки в кожному календарному році, верифікованим відповідно до статті 15, протягом чотирьох місяців після закінчення такого року.

Оператор повинен повідомляти компетентний орган про будь-які заплановані зміни в характері функціонування установки або про будь-яке розширення чи суттєве зниження її потужності, що може вимагати оновлення дозволу на викиди парникових газів. У відповідних випадках, компетентний орган повинен оновити дозвіл. У разі зміни ідентифікаційних даних оператора установки, компетентний орган повинен оновити дозвіл таким чином, щоб він включав найменування та адресу нового оператора.

Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення того, щоб у разі, якщо установки провадять види діяльності, включені до додатка I до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС (- 1), умови та процедури видачі дозволу на викиди парникових газів узгоджувалися з умовами та процедурами видачі дозволу, передбаченими зазначеною Директивою. Вимоги, встановлені у статтях 5, 6 і 7 цієї Директиви, можуть бути включені до процедур, передбачених у Директиві 2010/75/ЄС.

Кількість квот на рівні Союзу, що видаються щороку, починаючи з 2013 року, повинна лінійно зменшуватися, починаючи з середини періоду з 2008 по 2012 роки. Така кількість зменшується на лінійний коефіцієнт у 1,74 % порівняно із середньою річною загальною кількістю квот, виданих державами-членами згідно з рішеннями Комісії про їхні національні плани виділення квот на період з 2008 по 2012 роки. Кількість квот на рівні Союзу буде збільшена в результаті приєднання Хорватії лише на кількість квот, які Хорватія продає через аукціон згідно зі статтею 10(1).

Починаючи з 2021 року, лінійний коефіцієнт становить 2,2 %.

1. Для установок, включених до СТКВ ЄС протягом періоду з 2008 по 2012 рік відповідно до статті 24(1), кількість квот, що підлягає видачі з 1 січня 2013 року, коригується таким чином, щоб відображати середню річну кількість квот, виданих для таких установок за період їх включення, скориговану на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9.

2. Для установок, що провадять діяльність, перелічену в додатку I, включених до СТКВ ЄС тільки з 2013 року і надалі, держави-члени повинні забезпечувати, щоб оператори таких установок подавали відповідному компетентному органу належним чином обґрунтовані та незалежно верифіковані дані про викиди для того, щоб вони були враховані для коригування кількості квот, що підлягають видачі на рівні Союзу.

Будь-які такі дані повинні бути подані відповідному компетентному органу до 30 квітня 2010 року відповідно до положень, ухвалених на підставі статті 14(1).

Якщо подані дані є належним чином обґрунтованими, компетентний орган повинен повідомити про це Комісію до 30 червня 2010 року, а кількість квот, що підлягає видачі, скоригована на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9, повинна бути скоригована відповідним чином. Щодо установок, що здійснюють викиди парникових газів, відмінних від CO2, компетентний орган може повідомити Комісії про менший обсяг викидів відповідно до потенціалу скорочення викидів таких установок.

3. Комісія повинна опублікувати скориговану кількість квот, як зазначено в параграфах 1 і 2, до 30 вересня 2010 року.

4. Для установок, виключених з СТКВ ЄС відповідно до статті 27, кількість квот на рівні Союзу, що підлягає видачі з 1 січня 2013 року коригується у бік зменшення таким чином, щоб відображати середній річний обсяг верифікованих викидів з таких установок за період з 2008 по 2010 рік, скоригований на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9.

1. З 2019 року і надалі держави-члени повинні продавати через аукціон усіх квоти, що не підлягають безкоштовному виділенню відповідно до статей 10a і 10c цієї Директиви, і не передані в резерв стабільності ринку, запроваджений Рішенням Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/1814 (- 2) ("резерв стабільності ринку"), або скасовані відповідно до статті 12(4) цієї Директиви.

З 2021 року і надалі, без обмеження можливого скорочення на підставі статті 10a(5a), частка квот, що підлягає продажу через аукціон, складає 57 %.

2 % від загальної кількості квот між 2021 і 2030 роками повинно продаватися через аукціон, щоб створити фонд для підвищення енергоефективності та модернізації енергетичних систем деяких держав-членів, як визначено у статті 10d ("Фонд модернізації").

Загальна кількість квот, що залишається, які підлягають продажу державами-членами через аукціон, розподіляється відповідно до параграфа 2.

1a. Якщо обсяг квот, які підлягають продажу державами-членами через аукціон, в останній рік кожного періоду, зазначеного у статті 13 цієї Директиви, перевищує більш ніж на 30 % очікуваний середній обсяг продажу через аукціон за перші два роки наступного періоду до застосування статті 1(5) Рішення (ЄС) 2015/1814, дві третини різниці між обсягами віднімаються від обсягів продажу через аукціон в останній рік періоду і додається рівними частками до обсягів, які підлягають продажу державами-членами через аукціон у перші два роки наступного періоду.

2. Загальна кількість квот, які підлягають продажу державами-членами через аукціон, складається з такого:

(a) 90 % від загальної кількості квот, що підлягають продажу через аукціон, розподіляється між державами-членами в частках, ідентичних частці верифікованих викидів у рамках СТКВ ЄС за 2005 рік або середньому значенню за період з 2005 по 2007 рік для відповідної держави-члена, залежно від того яке значення є вищим;

(b) 10 % від загальної кількості квот, що підлягають продажу через аукціон, розподіляється між деякими державами-членами для цілей солідарності, зростання та взаємозв’язків усередині Союзу, таким чином збільшуючи кількість квот, які такі держави-члени продають через аукціон відповідно до пункту (a) на відсотки, визначені у додатку IIа.

Для цілей пункту (a) стосовно держав-членів, які не брали участі в СТКВ ЄС у 2005 році, їхня частка розраховується з використанням верифікованих викидів відповідно до СТКВ ЄС у 2007 році.

За необхідності, відсотки, зазначені в пункті (b), пропорційно адаптують, щоб забезпечити розподіл на рівні 10 %.

3. Держави-члени визначають використання доходів, отриманих від продажу квот через аукціони. Принаймні 50 % доходів, отриманих від продажу квот через аукціони, як зазначено в параграфі 2, включно з усіма доходами від продажу через аукціони, зазначеними в пунктах (b) і (c) параграфа 2, або еквівалент фінансової вартості таких доходів, повинні використовуватися для однієї або декількох таких цілей:

(a) зменшення викидів парникових газів, у тому числі шляхом здійснення внеску до Глобального фонду енергоефективності та відновлюваної енергії та до Фонду адаптації, який розпочав функціонування за рішенням Познанській конференції зі зміни клімату (COP 14 і COP/MOP 4), задля адаптації до впливів зміни клімату та фінансування досліджень і розробок, а також демонстраційних проектів щодо скорочення викидів і адаптації до зміни клімату, включно з участю в ініціативах у рамках Європейського стратегічного плану з розвитку енергетичних технологій та Європейських технологічних платформ;

(b) розвитку відновлюваної енергії для виконання зобов’язань Союзу щодо відновлюваної енергії, а також для розвитку інших технологій, що сприяють переходу до безпечної та сталої низьковуглецевої економіки, і сприяння виконанню зобов’язань Союзу для підвищення енергоефективності на рівнях, погоджених у відповідних законодавчих актах;

(c) заходів для запобігання вирубці лісів і збільшення лісонасадження та лісовідновлення в країнах, що розвиваються, які ратифікували міжнародну угоду про зміну клімату, передачі технологій та сприяння адаптації до негативних впливів зміни клімату в цих країнах;

(d) секвестрування вуглецю лісовим господарством у Союзі;

(e) безпечного для довкілля уловлювання та геологічного зберігання CO2, зокрема від електростанцій на твердому викопному паливі та низки промислових секторів та підсекторів, у тому числі в третіх країнах;

(f) заохочення переходу до транспорту з низькими викидами та громадських видів транспорту;

(g) фінансування досліджень і розробок у сфері енергоефективності та екологічних технологій у секторах, охоплених цією Директивою;

(h) заходів, призначених для підвищення енергоефективності, централізованого опалення та теплоізоляції, або надання фінансової підтримки для вирішення соціальних проблем домогосподарств із низькими і середніми доходами;

(i) покриття адміністративних витрат на управління СТКВ ЄС;

(j) фінансування кліматичних заходів у вразливих третіх країнах, включно з адаптацію до впливів зміни клімату;

(k) сприяння формуванню навичок та перерозподілу робочої сили задля сприяння справедливому переходу до низьковуглецевої економіки, зокрема у регіонах, які найбільше зазнали впливу від переміщення робочих місць, у тісній координації із соціальними партнерами.

Держави-члени вважаються такими, що виконали положення цього параграфа, якщо вони запровадили та реалізують політики фіскальної чи фінансової підтримки, у тому числі, зокрема, у країнах, що розвиваються, або внутрішні регуляторні політики, які залучають фінансову підтримку, встановлену для цілей, визначених у першому підпараграфі, і сума яких є еквівалентною принаймні 50 % доходів, отриманих від продажу квот через аукціони, як зазначено в параграфі 2, включно з усіма доходами від продажу через аукціони, зазначеними в пунктах (b) і (c) параграфа 2.

Держави-члени повідомляють Комісію щодо використання доходів і про дії, вжиті на підставі цього параграфа, у своїх звітах, поданих відповідно до Рішення № 280/2004/ЄС.

4. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23, спрямовані на доповнення цієї Директиви у частині строків, адміністрування та інших аспектів продажу через аукціони, щоб забезпечити його здійснення у відкритий, прозорий, гармонізований і недискримінаційний спосіб. Для цього, процес повинен бути передбачуваним, зокрема, щодо строків і послідовності аукціонів, а також орієнтовного обсягу квот, які підлягають наданню.

Зазначені делеговані акти повинні гарантувати, що аукціони розроблені таким чином, щоб:

(a) оператори та, зокрема будь-які малі та середні підприємства, охоплені СТКВ ЄС, мали повний, чесний і справедливий доступ;

(b) усі учасники мали доступ до тієї самої інформації в той самий час, і щоб учасники не перешкоджали роботі аукціонів;

(c) організація аукціонів і участь у них була результативною за витратами, із уникненням необґрунтованих адміністративних витрат; та

(d) доступ до квот надавався малим джерелам викидів.

Держави-члени повинні звітувати про належне виконання правил проведення аукціонів для кожного аукціону, зокрема щодо справедливого та відкритого доступу, прозорості, формування цін і технічно-експлуатаційних аспектів. Такі звіти подають протягом одного місяця з дати проведення відповідного аукціону та оприлюднюють на вебсайті Комісії.

5. Комісія повинна здійснювати моніторинг функціонування європейського ринку вуглецю. Кожного року вона повинна подавати Європейському Парламенту і Раді звіт про функціонування ринку вуглецю та про інші відповідні кліматичні та енергетичні політики, включно з діяльністю аукціонів, ліквідністю та обсягами торгівлі, та який узагальнює інформацію, надану державами-членами щодо фінансових заходів, зазначених у статті 10a(6). За необхідності, держави-члени забезпечують подання будь-якої відповідної інформації Комісії не пізніше ніж за два місяці до ухвалення Комісією звіту.

1. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви щодо повністю гармонізованих правил на рівні Союзу для виділення квот, зазначених у параграфах 4, 5, 7 і 19 цієї статті.

Інструменти, зазначені в першому підпараграфі, наскільки це можливо, повинні визначати еталонні значення ex-ante на рівні Союзу, щоб гарантувати, що виділення відбувається таким чином, що забезпечує стимули для скорочення викидів парникових газів і для енергоефективних технік, враховуючи найефективніші методи, замінники, альтернативні виробничі процеси, високоефективну когенерацію, ефективне відновлення енергії з відхідних газів, використання біомаси й уловлювання та зберігання CO2, у разі наявності таких можливостей, і не повинні надавати стимули для збільшення викидів. Квоти не повинні виділятися безкоштовно для виробництва електроенергії, окрім випадків, що підпадають під статті 10c, та електроенергії, що виробляється з відхідних газів.

Для кожного сектора та підсектора, в принципі, еталонне значення повинно розраховуватися для продуктів, а не для витрат, щоб максимізувати скорочення викидів парникових газів і заощадження енергії протягом усієї тривалості кожного виробничого процесу у відповідному секторі чи підсекторі.

При визначенні принципів для встановлення еталонних значень ex-ante в окремих секторах і підсекторах, Комісія проводить консультації з відповідними стейкхолдерами, включно з відповідними секторами та підсекторами.

Після схвалення Союзом міжнародної угоди про зміну клімату, що призводитиме до обов’язкових скорочень викидів парникових газів, порівнянних з прийнятими у Союзі, Комісія повинна переглянути такі інструменти, щоб забезпечувати, що квоти виділяються безкоштовно виключно у повністю обґрунтованих випадках з урахуванням такої угоди.

2. При визначенні принципів встановлення еталонних значень ex-ante в окремих секторах і підсекторах, вихідною точкою є середні характеристики 10 % найефективніших установок у секторі чи підсекторі у Союзі у 2007-2008 роках. Комісія проводить консультації з відповідними стейкхолдерами, включно з відповідними секторами та підсекторами.

Акти на підставі статей 14 і 15 повинні передбачати гармонізовані правила моніторингу, звітування та верифікації викидів парникових газів, пов’язаних із виробництвом, задля визначення еталонних значень ex-ante.

Комісія ухвалює імплементаційні акти для визначення переглянутих еталонних значень для безкоштовного виділення квот. Такі акти повинні узгоджуватися з делегованими актами, ухваленими на підставі параграфа 1 цієї статті, і повинні відповідати такому:

(a) Для періоду з 2021 по 2025 роки еталонні значення повинні визначатися на основі інформації, поданої відповідно до статті 11 для 2016 і 2017 років. На основі порівняння зазначених еталонних значень з еталонними значеннями, що містяться в Рішенні Комісії 2011/278/ЄС (- 3), ухваленому 27 квітня 2011 року, Комісія визначає річну норму скорочення для кожного еталонного значення та застосовує її до еталонних значень, застосовних у період з 2013 по 2020 роки, стосовно кожного року між 2008 і 2023 роками для визначення еталонних значень для періоду з 2021 по 2025 роки.

(b) Якщо річна норма скорочення перевищує 1,6 % або є нижчою за 0,2 %, еталонні значення для періоду з 2021 по 2025 роки є еталонними значеннями, застосовними у період із 2013 по 2020 роки, зменшеними на відповідне з таких двох відсоткових значень, стосовно кожного року між 2008 і 2023 роками.

(c) Для періоду з 2026 по 2030 роки еталонні значення повинні визначатися в такий самий спосіб, як визначено в пунктах (a) і (b) на основі інформації, поданої відповідно до статті 11 для 2021 і 2022 років, і на основі застосування річної норми скорочення до кожного року між 2008 і 2028 роками.

Як відступ щодо еталонних значень для ароматичних речовин, водню та синтетичного газу, ці еталонні значення коригуються на такий самий відсоток, що й еталонні значення для нафтопродуктів, щоб зберегти рівні умови для виробників таких продуктів.

Імплементаційні акти, зазначені в третьому підпараграфі, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 22a(2).

Щоб сприяти ефективному відновленню енергії з відхідних газів, для періоду, зазначеного в пункті (b) третього підпараграфа, еталонне значення для рідкого металу, який переважно стосується відхідних газів, оновлюють зі щорічною нормою скорочення в 0,2 %.

3. З урахуванням положень параграфів 4 і 8 і незважаючи на статтю 10c, квоти не виділяють безкоштовно для генераторів електроенергії, установок для уловлювання CO2, трубопроводів для транспортування CO2 або сховищ CO2.

4. Безкоштовне виділення квот здійснюється для централізованого опалення, а також для високоефективної когенерації, як визначено Директивою Європейського Парламенту і Ради 2012/27/ЄС (- 4), задля забезпечення економічно виправданого попиту, щодо обігріву чи охолодження. Кожного року після 2013 року загальне виділення квот для таких установок для виробництва такого тепла коригується на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9 цієї Директиви, за винятком будь-якого року, у якому таке виділення коригується в однаковий спосіб відповідно до параграфа 5 цієї статті.

5. Для дотримання вимоги про частку продажу через аукціони, визначеної у статті 10, для кожного року, в якому сума безкоштовно виділених квот для продажу через аукціони не досягає максимального обсягу, квоти, що залишаються до такого обсягу, використовують, щоб запобігти скороченню безкоштовних виділень квот або щоб його обмежити, задля дотримання вимоги про частку продажу через аукціони у наступні роки. Якщо, не дивлячись на це, досягнуто максимального обсягу, безкоштовне виділення квот коригують відповідно. Будь-яке таке коригування здійснюють в однаковий спосіб.

5a. Як відступ від положень параграфа 5, додатковий обсяг до 3 % від загальної кількості квот використовують, наскільки це необхідно, для збільшення максимального обсягу, доступного відповідно до параграфа 5.

5b. Якщо менше 3 % від загальної кількості квот потрібно для збільшення максимального обсягу, доступного відповідно до параграфа 5:

- максимум 50 мільйонів квот використовують для підвищення обсягу квот, доступних для підтримки інновацій відповідно до статті 10a(8); та

- максимум 0,5 % від загальної кількості квот використовують для підвищення обсягу квот, доступних для модернізації енергетичних систем деяких держав-членів відповідно до статті 10d.

6. Державам-членам варто ухвалити фінансові інструменти відповідно до другого та четвертого підпараграфів на користь секторів або підсекторів, які піддаються справжньому ризику витікання вуглецю через значні непрямі витрати, фактично понесені як витрати на викиди парникових газів перекладені на ціни на електроенергію, за умови, що такі фінансові інструменти відповідають правилам державної допомоги та, зокрема, не спричиняють надмірне викривлення конкуренції на внутрішньому ринку. Якщо сума, наявна для надання таких фінансових інструментів, перевищує 25 % від доходів, отриманих від продажу квот через аукціони, заінтересована держава-член повинна викласти причини перевищення такої суми.

Держави-члени також повинні прагнути використовувати не більше 25 % від доходів, отриманих від продажу квот через аукціони, на фінансові інструменти, зазначені у першому підпараграфі. Протягом трьох місяців після закінчення кожного року держави-члени, які запровадили такі фінансові інструменти, повинні оприлюднити в легкодоступній формі загальну суму компенсацій для кожного сектора чи підсектора, що отримує такі вигоди. Починаючи з 2018 року, у будь-який рік, коли держава-член використовує більше 25 % від доходів, отриманих від продажу квот через аукціони для таких цілей, вона повинна опублікувати звіт, у якому викладені причини перевищення такої суми. Звіт повинен включати відповідну інформацію про ціни на електроенергію для великих промислових споживачів, які отримують вигоди від таких фінансових інструментів, без обмеження вимог щодо захисту конфіденційної інформації. Звіт також повинен включати інформацію про те, чи були належним чином враховані інші інструменти, спрямовані на стале зниження непрямих витрат на викиди вуглецю в середньо- та довгостроковій перспективі.

Комісія повинна включити до звіту, передбаченого статтею 10(5), між іншим, оцінку впливу таких фінансових інструментів на внутрішній ринок і, якщо це доречно, рекомендувати будь-які заходи, які можуть бути необхідними для такого оцінювання.

Зазначені заходи повинні бути такими, що забезпечують належний захист від ризику витікання вуглецю на основі еталонних значень ex-ante для непрямих викидів CO2 на одиницю продукції.

Такі еталонні значення ex-ante розраховують для конкретного сектора чи підсектора як добуток споживання електроенергії на одиницю продукції, що відповідає найефективнішим доступним технологіям, і викидів CO2 для відповідної європейської структури виробництва електроенергії.

7. Квоти в межах максимального обсягу, зазначені в параграфі 5 цієї статті, які не були виділені безкоштовно до 2020 року, відкладаються для нових учасників ринку разом із 200 мільйонами квот, переданих у резерв стабільності ринку відповідно до статті 1(3) Рішення (ЄС) 2015/1814. З відкладених квот до 200 мільйонів повертають до резерву стабільності ринку наприкінці періоду з 2021 по 2030 роки, якщо вони не були виділені для зазначеного періоду.

З 2021 року квоти, які відповідно до параграфів 19 і 20 не виділені для установок, додають до обсягу квот, відкладених відповідно до першого речення першого підпараграфа цього параграфа.

Виділення коригують на лінійний коефіцієнт, зазначений у статті 9.

Квоти не повинні виділятися безкоштовно для виробництва електроенергії новими учасниками ринку.

8. 325 мільйонів квот від кількості, яка в іншому разі могла бути безкоштовно виділена відповідно до цієї статті, та 75 мільйонів квот від кількості, яка в іншому разі могла бути продана через аукціон відповідно до статті 10, повинні надаватися на підтримку інновацій у низьковуглецевих технологіях і процесах у секторах, перелічених у додатку I, включно з безпечним для довкілля уловлюванням та використання вуглецю ("УВВ"), що значною мірою сприяє пом’якшенню зміни клімату, а також продуктів-замінників для вуглецевомістких продуктів, що виробляються секторами, переліченими в додатку I, і для сприяння розробленню та діяльності проектів, спрямованих на безпечне для довкілля уловлювання та геологічне зберігання ("УЗВ") CO2, а також інноваційним технологіям відновлюваної енергії та зберігання енергії; у географічно збалансованих розташуваннях у межах території Союзу ("фонд інновацій"). Проекти в усіх державах-членах, у тому числі малі проекти, мають право брати участь.

Додатково, 50 мільйонів невиділених квот із резерву стабільності ринку повинні доповнити будь-які залишки доходів від 300 мільйонів квот, доступних у період з 2013 по 2020 роки відповідно до Рішення Комісії 2010/670/ЄС (- 5), і повинні бути своєчасно використані на підтримку інновацій, як зазначено у першому підпараграфі.

Проекти обирають на основі об’єктивних і прозорих критеріїв, з урахуванням, у відповідних випадках, міри, якою проекти сприяють досягненню скорочення викидів значно нижче за еталонні значення, зазначені у параграфі 2. Проекти повинні мати потенціал для широкого застосування або суттєво знижувати витрати на перехід до низьковуглецевої економіки у відповідних секторах. Проекти із залученням УВВ повинні призводити до чистого скорочення викидів та забезпечувати запобігання утворенню CO2 або його постійне зберігання. Технології, що отримують підтримку, ще не є комерційно доступними, але повинні представляти проривні рішення або бути достатньо зрілими, щоб бути готовими до демонстрації в докомерційних масштабах. До 60 % пов’язаних витрат на проекти можуть бути підтримані, з яких до 40 % не обов’язково повинні залежати від верифікованого запобігання викидам парникових газів, за умови досягнення заздалегідь визначених ключових цілей із урахуванням застосованої технології.

Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви щодо правил функціонування фонду інновацій, включно з процедурою та критеріями відбору.

Квоти окремо відкладають для проектів, які відповідають критеріям, зазначеним у третьому підпараграфі. Підтримка таким проектам надається через держави-члени та доповнює суттєве співфінансування оператором установки. Їх також може співфінансувати відповідна держава-член, а також інші інструменти. Жоден проект не повинен отримувати підтримку через механізм, передбачений цим параграфом, більшу за 15 % від загальної кількості квот, доступних для цієї мети. Такі квоти враховують відповідно до параграфа 7.

9. Греція, валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення якої за ринковими цінами становить менше 60 % від середнього значення в Союзі на 2014 рік, може звернутися за виділенням, до застосування параграфа 7 цієї статті, до 25 мільйонів квот від максимального обсягу, зазначеного у параграфі 5 цієї статті, які не були безкоштовно виділені до 31 грудня 2020 року, для співфінансування до 60 % декарбонізації постачання електроенергії до островів у межах її території. Статтю 10d(3) застосовують mutatis mutandis до таких квот. Виділення квот може вимагатися, якщо через обмежений доступ до міжнародних ринків запозичень проект, спрямований на декарбонізацію постачання електроенергії до островів Греції, не може бути реалізований іншим чином, і якщо Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) підтверджує фінансову життєздатність і соціально-економічні вигоди від такого проекту.

11. З урахуванням положень статті 10b, обсяг квот, виділених безкоштовно відповідно до параграфів 4-7 цієї статті у 2013 році, повинен становити 80 % від кількості, визначеної відповідно до інструментів, зазначених у параграфі 1. Після цього безкоштовне виділення щороку зменшується на рівні обсяги, результатом чого повинно бути безкоштовне виділення 30 % квот у 2020 році.

19. Квоти не повинні безкоштовно виділятися для установки, що припинила свою діяльність,якщо оператор не доведе компетентному органу, що така установка відновить виробництво протягом визначеного та розумного терміну. Установки, для яких сплив термін дії дозволу на викиди парникових газів, або дозвіл був відкликаний, та установки, експлуатація або відновлення експлуатації яких є технічно неможливими, вважаються такими, що припинили свою діяльність.

20. Рівень безкоштовного виділення квот для установок, обсяг діяльності яких збільшився або зменшився більш ніж на 15 %, що оцінено на основі ковзного середнього за два роки, порівняно з початковим рівнем, який використовувався для визначення рівня безкоштовного виділення для відповідного періоду, як зазначено у статті 11(1), у відповідних випадках, коригують. Таке коригування здійснюють за рахунок квот, відкладених відповідно до параграфа 7 цієї статті, або шляхом додавання квот до їх обсягу.

21. Для забезпечення дієвого, недискримінаційного та уніфікованого застосування коригувань і порогових значень, зазначених у параграфі 20 цієї статті, уникнення необґрунтованого адміністративного тягаря та запобігання маніпуляціям або зловживанню коригуваннями виділення, Комісія може Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких визначаються подальші механізми коригування. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 22a(2).

1. Сектори та підсектори, для яких добуток множення їхньої інтенсивності торгівлі з третіми країнами, яку визначають як співвідношення між загальною вартістю експорту до третіх країн разом із вартістю імпорту з третіх країн і загальним розміром ринку Європейського економічного простору (річний оборот разом із загальним імпортом з третіх країн), на інтенсивність їхніх викидів, виміряну в кг CO2, та поділений на їхню валову додану вартість (в євро), перевищує 0,2, вважаються такими, що перебувають під ризиком витікання вуглецю. Таким секторам і підсекторам безкоштовно виділяють квоти на період до 2030 року в розмірі 100 % від кількості, визначеної відповідно до статті 10a.

2. Сектори та підсектори, для яких добуток множення їхньої інтенсивності торгівлі з третіми країнами на інтенсивність їхніх викидів перевищує 0,15, можуть бути включені до групи, зазначеної в параграфі 1, використовуючи дані за 2014-2016 роки, на основі якісного оцінювання таких критеріїв:

(a) ступеня, наскільки можливо для окремих установок у відповідному секторі чи підсекторі зменшити рівень викидів або споживання електроенергії;

(b) поточних і прогнозованих ринкових характеристик, у тому числі, у відповідних випадках, будь-яких спільних референтних цін;

(c) показників рентабельності як потенційного показника довгострокових рішень про інвестиції чи переміщення з урахуванням змін у виробничих витратах, пов’язаних зі скороченням викидів.

3. Сектори та підсектори, які не перевищують порогових значень, зазначених у параграфі 1, але мають інтенсивність викидів, виміряну в кг CO2, поділену на їхню валову додану вартість (в євро), що перевищує 1,5, також повинні оцінюватися на чотиризначному рівні (код NACE-4). Комісія оприлюднює результати такого оцінювання.

Протягом трьох місяців після публікації, як зазначено у першому підпараграфі, сектори та підсектори, зазначені у згаданому підпараграфі, можуть звернутися до Комісії для отримання або якісної оцінки їхнього ризику витікання вуглецю на чотиризначному рівні (код NACE-4), або оцінки на основі класифікації товарів, що використовуються для статистики промислового виробництва в Союзі на восьмизначному рівні (Prodcom). Для цього сектори та підсектори подають разом із заявою належним чином обґрунтовані, повні та незалежно верифіковані дані, що дозволяють Комісії здійснити оцінювання.

Якщо сектор або підсектор обирає оцінювання на чотиризначному рівні (код NACE-4), він може бути включений до групи, зазначеної в параграфі 1, на основі критеріїв, зазначених у пунктах (a), (b) і (c) параграфа 2. Якщо сектор або підсектор обирає оцінювання на восьмизначному рівні (Prodcom), він повинен бути включений до групи, зазначеної в параграфі 1, за умови, що на такому рівні перевищено порогове значення у 0,2, зазначене у параграфі 1.

Сектори та підсектори, для яких безкоштовне виділення розраховують на основі еталонних значень, зазначених у четвертому підпараграфі статті 10a(2), також можуть подати заявку на оцінювання відповідно до третього підпараграфа цього параграфа.

Як відступ від положень параграфів 1 і 2, держава-член до 30 червня 2018 року може подати запит, щоб сектор чи підсектор, зазначений у додатку до рішення Комісії 2014/746/ЄС (- 6), у контексті класифікацій на шестизначному або восьмизначному рівні (Prodcom), вважався включеними до групи, зазначеної у параграфі 1. Будь-який такий запит розглядається лише тоді, коли держава-член, що подає запит, встановить, що застосування такого відступу є виправданим на основі належним чином обґрунтованих, повних, верифікованих і перевірених аудиторами даних за п’ять останніх років, наданих відповідним сектором або підсектором, і включить усю відповідну інформацію до свого запиту. На основі згаданих даних відповідний сектор або підсектор включають до таких класифікацій, якщо в межах неоднорідного чотиризначного рівня (код NACE-4) продемонстровано, що він має значно вищу інтенсивність торгівлі та викидів на шестизначному чи восьмизначному рівні (Prodcom), із перевищенням порогового значення, визначеного у параграфі 1.

4. Інші сектори та підсектори вважаються такими, що можуть перекласти більшу частину витрат, пов’язаних із квотами, у ціни на продукти, та їм безкоштовно виділяють квоти в розмірі 30 % від кількості, визначеної відповідно до статті 10a. Якщо інше не вирішено у перегляді на підставі статті 30, безкоштовне виділення квот іншим секторам і підсекторам, окрім централізованого опалення, після 2026 року зменшуватиметься на рівні обсяги, щоб досягти рівня без безкоштовного виділення у 2030 році.

5. Комісію уповноважено ухвалити до 31 грудня 2019 року делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви щодо визначення секторів і підсекторів, які вважаються такими, що перебувають під ризиком витікання вуглецю, як зазначено у параграфах 1, 2 і 3 цієї статті, для видів діяльності на чотиризначному рівні (код NACE-4), тією мірою, що це стосується параграфа 1 цієї статті, на основі доступних даних за останні три календарні роки.

1. Як відступ від статті 10a(1)-(5), держави-члени, ВВП на душу населення в 2013 році за ринковими цінами (в євро) становило менше 60 % від середнього значення в Союзі, можуть здійснити перехідне безкоштовне виділення квот для установок із виробництва електроенергії для модернізації, диверсифікації та сталої трансформації енергетичного сектора. Інвестиції, яким надається підтримка, повинні відповідати переходу до безпечної та сталої низьковуглецевої економіки, цілям Рамок кліматичної та енергетичної політики Союзу до 2030 року та досягненню довгострокових цілей, виражених у Паризькій угоді. Передбачений відступ для цього параграфа закінчується 31 грудня 2030 року.

2. Заінтересовані держави-члени повинні організувати процедуру конкурсних торгів, яка відбуватиметься в один або декілька раундів між 2021 і 2030 роками, для проектів, що передбачають загальну суму інвестицій, що перевищує 12,5 мільйонів євро, щоб обрати інвестиції, що фінансуватимуться за рахунок безкоштовного виділення квот. Така процедура конкурсних торгів повинна:

(a) відповідати принципам прозорості, недискримінації, однакового ставлення та раціонального фінансового управління;

(b) гарантувати, що тільки ті проекти, які сприяють диверсифікації енергетичного балансу та джерел постачання, необхідній реструктуризації, екологічної модернізації та модернізації інфраструктури, чистим технологіям, таким як технології відновлюваної енергії, або модернізації сектора виробництва енергії, такій як ефективному та сталому центральному опаленню, а також сектора передачі та розподілу, мають право на участь у торгах;

(c) визначати чіткі, об’єктивні, прозорі та недискримінаційні критерії відбору для рейтингування проектів, щоб забезпечити відбір тільки тих проектів, які:

(i) на основі аналізу витрат і вигід, забезпечують чистий позитивний приріст у скороченнях викидів і здійснюють заздалегідь визначений значний рівень скорочення CO2 з урахуванням розміру проекту;

(ii) є додатковими, чітко реагують на потреби в заміні та модернізації та не забезпечують збільшення ринкового попиту на енергію;

(iii) пропонують найкраще співвідношення ціни та якості; та

(iv) не сприяють фінансовій життєздатності виробництва електроенергії з високим рівнем викидів, чи не підвищують її, або не збільшують залежність від викопних видів палива.

Як відступ від положень статті 10(1) і без обмеження останнього речення параграфа 1 цієї статті, у разі якщо інвестиція, обрана через процедуру конкурсних торгів, скасовується, або не досягнуто запланованої ефективності, виділені квоти можуть бути використані, шляхом одного додаткового раунду процедури конкурсних торгів не раніше ніж за один рік після цього, для фінансування інших інвестицій.

До 30 червня 2019 року будь-яка держава-член, яка має намір скористатися можливістю перехідного безкоштовного виділення квот для модернізації енергетичного сектора, повинна опублікувати детальні національні рамки, що визначають процедуру конкурсних торгів, включно із запланованою кількістю раундів, зазначених у першому підпараграфі, і критеріями відбору, щоб громадськість могла надати коментарі.

Якщо передбачена підтримка для інвестицій сумою менше 12,5 мільйонів євро шляхом безкоштовного виділення квот, і вони обираються не шляхом процедури конкурсних торгів, як зазначено у цьому параграфі, держава-член повинна обирати проекти на основі об’єктивних і прозорих критеріїв. Результати такого відбору повинні бути опубліковані, щоб громадськість могла надати коментарі. На основі цього, заінтересована держава-член повинна до 30 червня 2019 року встановити, опублікувати та подати Комісії перелік інвестицій. Якщо одній установці надається більш ніж одна інвестиція, вони повинні оцінюватися в цілому для встановлення того, чи не перевищена порогова сума в розмірі 12,5 мільйонів євро, якщо ці інвестиції не є незалежними, технічно чи фінансово життєздатними.

3. Сума передбачених інвестицій повинна принаймні дорівнювати ринковій вартості безкоштовно виділених квот, враховуючи при цьому необхідність обмеження безпосередньо пов’язаного збільшення цін. Ринкова вартість є середньою ціною квот на спільній аукціонній платформі у попередній календарний рік. До 70 % пов’язаних витрат на інвестицію може бути забезпечено за рахунок безкоштовного виділення за умови, що решта витрат фінансується приватними юридичними особами.

4. Перехідне безкоштовне виділення квот вираховують із кількості квот, які держава-член у іншому разі продала б через аукціон. Загалом, безкоштовне виділення квот повинно становити не більше 40 % від квот, які отримає заінтересована держава-член на підставі статті 10(2)(a) у період з 2021 по 2030 роки, виділених у рівних річних обсягах протягом зазначеного періоду.

5. Якщо держава-член на підставі статті 10d(4) використовує квоти, виділені на цілі солідарності, зростання та взаємозв’язків усередині Союзу відповідно до статті 10(2)(b), така держава-член може, як відступ від положень параграфа 4 цієї статті, використовувати для перехідного безкоштовного виділення квоти загальною кількістю до 60 % від квот, отриманих у період з 2021 по 2030 роки відповідно до статті 10(2)(a), використовуючи відповідний обсяг квот, виділених відповідно до статті 10(2)(b).

Будь-які квоти, не виділені відповідно до цієї статті до 2020 року, можуть бути виділені протягом періоду з 2021 по 2030 роки для інвестицій, обраних шляхом процедури конкурсних торгів, зазначеної в параграфі 2, якщо заінтересована держава-член не повідомить Комісію до 30 вересня 2019 року про свій намір не виділяти частину або всі ці квоти протягом періоду з 2021 по 2030 роки, а також про обсяг квот, що натомість підлягають продажу через аукціон у 2020 році. Якщо такі квоти виділяють у період з 2021 по 2030 роки, відповідний обсяг квот повинен враховуватися для застосування граничного значення у 60 %, як встановлено в першому підпараграфі цього параграфа.

6. Виділення квот операторам здійснюється після підтвердження здійснення інвестиції, обраної згідно з правилами процедури конкурсних торгів. Якщо інвестиція призводить до отримання додаткових потужностей виробництва електроенергії, відповідний оператор також повинен продемонструвати, що відповідний обсяг потужностей виробництва електроенергії з більшою інтенсивністю викидів був виведений з експлуатації таким оператором або іншим пов’язаним оператором до початку експлуатації додаткових потужностей.

7. Держави-члени повинні вимагати від генераторів електроенергії та операторів мережі, які отримують вигоди, до 28 лютого кожного року звітувати про виконання їхніх обраних інвестицій, у тому числі про залишок безкоштовно виділених квот та понесені інвестиційні витрати, а також типи підтриманих інвестицій. Держави-члени повинні звітувати про це Комісії, а Комісія повинна оприлюднювати такі звіти.

1. На період з 2021 по 2030 роки повинен бути створений фонд для підтримки інвестицій,запропонованих державою-членом, що є бенефіціаром, включно з фінансуванням малих інвестиційних проектів для модернізації енергетичних систем і підвищення енергоефективності у державах-членах із ВВП на душу населення за ринковими цінами меншим за 60 % від середнього значення по Союзу в 2013 році ("Фонд модернізації"). Фонд модернізації фінансується шляхом продажу квот через аукціони, як визначено у статті 10.

Інвестиції, яким надається підтримка, повинні відповідати цілям цієї Директиви, а також цілям Рамок кліматичної та енергетичної політики Союзу до 2030 року та довгостроковим цілям, вираженим у Паризькій угоді. Підтримка з Фонду модернізації не повинна надаватися підприємствам з виробництва енергії, які використовують тверде викопне паливо, за винятком ефективного та сталого централізованого опалення в державах-членах з ВВП на душу населення за ринковими цінами нижчим за 30 % від середнього значення по Союзу в 2013 році, за умови, що на інвестиції відповідно до статті 10c, що не передбачають використання твердого викопного палива, використовується обсяг квот принаймні еквівалентної вартості.

2. Принаймні 70 % фінансових ресурсів Фонду модернізації повинні використовуватися для підтримки інвестицій у виробництво та використання електроенергії з відновлюваних джерел, підвищення енергоефективності, за винятком енергоефективності, пов’язаної з виробництвом енергії з використанням твердого викопного палива, зберігання енергії та модернізації енергетичних мереж, включно з трубопроводами централізованого опалення, енергосистем для передачі електроенергії та збільшення взаємозв’язків між державами-членами, а також для підтримки справедливого переходу у регіонах, що залежать від вуглеводнів, у державах-членах, що є бенефіціарами, щоб підтримати переведення робітників на інші роботи, їх перекваліфікацію та підвищення кваліфікації, освіту, ініціативи для пошуку роботи та стартапи, у діалозі з соціальними партнерами. Інвестиції в енергоефективність у сферах транспорту, будівництва, сільського господарства та відходів також мають право претендувати на підтримку.

3. Фонд модернізації функціонує під відповідальністю держави-члена, що є бенефіціаром. ЄІБ повинен гарантувати, що квоти продають через аукціон відповідно до принципів та умов, встановлених у статті 10(4), і несе відповідальність за управління доходами. ЄІБ передає доходи державам-членам згідно з рішенням про виплату Комісії, якщо така виплата для інвестицій відповідає параграфу 2 цієї статті або, у разі, якщо інвестиції не належать до сфер, перелічених у параграфі 2 цієї статті, відповідає рекомендаціям інвестиційного комітету. Комісія повинна своєчасно ухвалювати свої рішення. Доходи розподіляються між державами-членами та відповідно до часток, визначених у додатку IIb, згідно з параграфами 6-12 цієї статті.

4. Будь-яка заінтересована держава-член може використовувати весь обсяг безкоштовно виділених квот, наданих відповідно до статті 10c(4), або частину такого обсягу, а також обсяг квот, виділених для цілей солідарності, зростання та взаємозв’язків усередині Союзу відповідно до статті 10(2)(b), або частину такого обсягу, відповідно до статті 10d, для підтримки інвестицій в рамках Фонду модернізації, тим самим збільшуючи ресурси, виділені для такої держави-члена. До 30 вересня 2019 року заінтересована держава-член повинна повідомити Комісію про відповідні обсяги квот, призначені для використання відповідно до статті 10(2)(b), статті 10c і статті 10d.

5. Цим засновується інвестиційний комітет для Фонду модернізації. Інвестиційний комітет складається з представника від кожної держави-члена, що є бенефіціаром, від Комісії та від ЄІБ, та трьох представників, обраних іншими державами-членами на п’ятирічний період. У ньому головує представник Комісії. По одному представнику від кожної держави-члена, що не є членом інвестиційного комітету, можуть бути присутніми на засіданнях комітету як спостерігачі.

Інвестиційний комітет повинен функціонувати у прозорий спосіб. Склад інвестиційного комітету, біографічні дані та декларації про інтереси його членів повинні бути доступними для громадськості та, за необхідності, оновлюватися.

6. Перш ніж держава-член, що є бенефіціаром, вирішить фінансувати інвестиції зі своєї частки у Фонді модернізації, вона повинна представити інвестиційний проект інвестиційному комітету та ЄІБ. Якщо ЄІБ підтверджує, що інвестиція належить до сфер, перелічених у параграфі 2, держава-член може перейти до фінансування інвестиційного проекту зі своєї частки.

Якщо інвестиція в модернізацію енергетичних систем, яку пропонується фінансувати з Фонду модернізації, не належить до сфер, перелічених у параграфі 2, інвестиційний комітет повинен оцінити технічну та фінансову життєздатність такої інвестиції, включно зі скороченнями викидів, які таким чином досягаються, та видати рекомендацію щодо фінансування інвестиції з Фонду модернізації. Інвестиційний комітет повинен гарантувати, що будь-яка інвестиція, що стосується централізованого опалення, досягатиме значного підвищення енергоефективності та скорочення викидів. Зазначена рекомендація може включати пропозиції щодо належних інструментів фінансування. До 70 % пов’язаних витрат на інвестицію, яка не належить до сфер, перелічених у параграфі 2, може бути забезпечено ресурсами з Фонду модернізації за умови, що решта витрат фінансується приватними юридичними особами.

7. Інвестиційний комітет повинен прагнути ухвалювати свої рекомендації шляхом консенсусу. Якщо інвестиційний комітет не може ухвалити рішення шляхом консенсусу в рамках кінцевого строку, встановленого головою комітету, він ухвалює рішення простою більшістю голосів.

Якщо представник ЄІБ не схвалює фінансування інвестиції, рекомендацію ухвалюють тільки у тому разі, якщо більшість у дві третини всіх членів проголосує за неї. У такому разі представник держави-члена, в якій повинна бути здійснена інвестиція, та представник ЄІБ не мають права голосувати. Цей підпараграф не застосовують до малих проектів, які фінансуються за рахунок позик, наданих національним банком розвитку, або за рахунок грантів, що сприяють реалізації національної програми, яка слугує конкретним цілям, що відповідають цілям Фонду модернізації, за умови, що не більше 10 % від часток держав-членів, визначених в додатку IIb, використовується в рамках програми.

8. Будь-які акти чи рекомендації ЄІБ або інвестиційного комітету на підставі параграфів 6 і 7 повинні ухвалюватися своєчасно і містити причини, на яких вони ґрунтуються. Такі акти та рекомендації повинні бути оприлюднені.

9. Держави-члени, що є бенефіціарами, є відповідальними за подальший нагляд за виконанням обраних проектів.

10. Держави-члени, що є бенефіціарами, повинні щорічно звітувати Комісії про інвестиції, що фінансуються з Фонду модернізації. Звіти повинні оприлюднюватися та включати:

(a) інформацію щодо інвестицій, що фінансуються на кожну державу-член, що є бенефіціаром;

(b) оцінку доданої вартості, вираженої як енергоефективність або модернізація енергетичної системи, досягнутої внаслідок інвестиції.

11. Інвестиційний комітет повинен щорічно звітувати Комісії про досвід оцінювання інвестицій. До 31 грудня 2024 року, беручи до уваги висновки інвестиційного комітету, Комісія повинна переглянути сфери для проектів, зазначені у параграфі 2, і підстави, на яких інвестиційний комітет обґрунтовує свої рекомендації.

12. Комісія ухвалює імплементаційні акти щодо детальних правил функціонування Фонду модернізації. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 22a(2).

1. Кожна держава-член повинна до 30 вересня 2011 року оприлюднити та подати Комісії список установок на її території, на які поширюється дія цієї Директиви, та інформацію про будь-яке безкоштовне виділення для кожної установки на її території, розраховане відповідно до правил, зазначених у статті 10а(1) і статті 10c.

Список установок, на які поширюється дія цієї Директиви протягом п’яти років, починаючи з 1 січня 2021 року, повинен бути поданий до 30 вересня 2019 року, а списки для кожного наступного п’ятирічного періоду повинні подаватися кожні п’ять років після цього. Кожен список повинен включати інформацію про виробничу діяльність, передачу тепла та газів, виробництво електроенергії та викиди на рівні підустановок протягом п’яти календарних років, що передують його поданню. Безкоштовне виділення квот надається установкам тільки у разі надання такої інформації.

2. До 28 лютого кожного року компетентні органи видають кількість квот, що повинні бути виділені за такий рік, розраховану відповідно до статей 10, 10a і 10c.

3. Держави-члени не можуть видавати квоти безкоштовно на підставі параграфа 2 установкам,записи про які у списку, зазначеному в параграфі 1, були відхилені Комісією.

1. Параграфи 2-7 цієї статті застосовують без обмеження застосування статті 28(3) і (4).

2. Тією мірою, якою рівні використання ССВ і ОСВ, дозволені операторам або експлуатантам повітряних суден державами-членами на період з 2008 по 2012 роки, не були вичерпані, або надано право використовувати кредити відповідно до параграфа 8, оператори можуть звернутися до компетентного органу з проханням видати їм квоти, чинні з 2013 року і надалі, в обмін на ССВ і ОСВ, видані щодо скорочень викидів до 2012 року від проектів тих типів, які мали право на їх використання в рамках СТКВ ЄС у період з 2008 по 2012 роки.

Компетентний орган повинен здійснити обмін на такий запит до 31 березня 2015 року.

3. Тією мірою, якою рівні використання ССВ і ОСВ, дозволені операторам або експлуатантам повітряних суден державами-членами на період з 2008 по 2012 роки, не були вичерпані, або надано право використовувати кредити відповідно до параграфа 8, компетентні органи дозволяють операторам обмінювати ССВ і ОСВ, видані щодо скорочень викидів з 2013 року і надалі, від проектів, зареєстрованих до 2013 року, на квоти, чинні з 2013 року і надалі.

Перший підпараграф застосовують до ССВ і ОСВ для усіх типів проектів, які мали право на їх використання в рамках СТКВ ЄС у період з 2008 по 2012 роки.

4. Тією мірою, якою рівні використання ССВ і ОСВ, дозволені операторам або експлуатантам повітряних суден державами-членами на період з 2008 по 2012 роки, не були вичерпані, або надано право використовувати кредити відповідно до параграфа 8, компетентні органи дозволяють операторам обмінювати ССВ, видані щодо скорочень викидів з 2013 року і надалі, на квоти від нових проектів у найменш розвинених країнах, що почалися з 2013 року і надалі.

Перший підпараграф застосовують до ССВ для усіх типів проектів, які мали право на їх використання в рамках СТКВ ЄС у період з 2008 по 2012 роки, до того часу коли такі країни ратифікують відповідні угоди з Союзом або до 2020 року, залежно від того, яка дата настане раніше.

5. Тією мірою, якою рівні використання ССВ і ОСВ, дозволені операторам або експлуатантам повітряних суден державами-членами на період з 2008 по 2012 роки, не були вичерпані, або надано право використовувати кредити відповідно до параграфа 8, і в разі, якщо переговори щодо ухвалення міжнародної угоди про зміну клімату не завершаться до 31 грудня 2009 року, кредити від проектів чи іншої діяльності, спрямованої на скорочення викидів, можуть використовуватися в рамках СТКВ ЄС відповідно до угод, укладених з третіми країнами, що визначають рівні використання. Згідно з такими угодами, оператори повинні мати змогу використовувати кредити від проектної діяльності у таких третіх країнах для виконання своїх зобов’язань відповідно до СТКВ ЄС.

6. Будь-які угоди, зазначені в параграфі 5, повинні передбачати використання кредитів в рамках СТКВ ЄС від типів проектів, які мали право на їх використання в рамках СТКВ ЄС у період з 2008 по 2012 роки, включно з технологіями відновлюваної енергії та енергоефективності, що сприяють передачі технологій та сталому розвитку. Будь-яка така угода також може передбачати використання кредитів від проектів, коли використаний базовий рівень є нижчим за рівень безкоштовного виділення квот, відповідно до інструментів, зазначених у статті 10a,або нижчим за рівні, що вимагаються законодавством Союзу.

7. Після укладення міжнародної угоди про зміну клімату, з 1 січня 2013 року в рамках СТКВ ЄС приймаються кредити від проектів тільки з тих третіх країн, які ратифікували зазначену угоду.

1. Держави-члени повинні вживати усіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб орієнтири проектної діяльності, визначені подальшими рішеннями, ухваленими відповідно до РКЗК ООН або Кіотського протоколу, вжитої в країнах, що підписали договір про приєднання до Союзу, повністю відповідали acquis communautaire, включно з тимчасовими відступами, визначеними у такому договорі про приєднання.

Союз та його держави-члени дозволяють провадити проектну діяльність тільки тоді, коли всі учасники проекту мають штаб-квартири або в країні, яка уклала міжнародну угоду щодо таких проектів, або в країні чи субфедеральній або регіональній одиниці, яка пов’язана з СТКВ ЄС відповідно до статті 25.

2. За винятком випадків, передбачених у параграфах 3 і 4, держави-члени, в яких провадиться проектна діяльність, повинні гарантувати, що жодна ОСВ або ССВ не буде видана для скорочення чи обмеження викидів парникових газів від видів діяльності, що підпадають під сферу застосування цієї Директиви.

3. До 31 грудня 2012 року для проектної діяльності в рамках спільної імплементації (JI) і механізму чистого розвитку (CDM), яка зменшує чи безпосередньо обмежує викиди від установки, що підпадає під сферу застосування цієї Директиви, ОСВ і ССВ можуть видаватися тільки у тому випадку, якщо оператор такої установки скасує таку саму кількість квот.

4. До 31 грудня 2012 року для проектної діяльності в рамках спільної імплементації (JI) і механізму чистого розвитку (CDM), яка зменшує чи опосередковано обмежує рівень викидів від установок, які підпадають під сферу застосування цієї Директиви, ОСВ і ССВ можуть видаватися тільки у разі скасування такої самої кількості квот з національного реєстру держави-члена походження ОСВ або ССВ.

5. Держава-член, яка дозволяє приватним чи державним підприємствам брати участь у проектній діяльності, залишається відповідальною за виконання своїх зобов’язань відповідно до РКЗК ООН і Кіотського протоколу та забезпечує, щоб така участь відповідала належним настановам, умовам і процедурам, ухваленим відповідно до РКЗК ООН або Кіотського протоколу.

6. Щодо проектної діяльності з виробництва гідроелектроенергії з генеруючою потужністю,що перевищує 20 МВт, держави-члени, при затвердженні такої проектної діяльності, повинні гарантувати дотримання належних міжнародних критеріїв і настанов, включно з тими, що містяться у Звіті Всесвітньої комісії з гребель за листопад 2000 року "Греблі та розвиток - Нові рамки для вироблення й ухвалення рішень", під час розроблення такої проектної діяльності.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб квоти могли передаватися між:

(a) особами в межах Союзу;

(b) особами в межах Союзу та особами в третіх країнах, за умови, що такі квоти визнані відповідно до процедури, зазначеної в статті 25, без обмежень, окрім тих, що містяться у цій Директиві чи ухвалені відповідно до неї.

1a. До 31 грудня 2010 року Комісія повинна вивчити, чи достатньо захищений ринок квот на викиди від інсайдерської торгівлі чи маніпулювання ринком, і, якщо доречно, внести пропозиції щодо забезпечення такого захисту. Належні положення Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/6/ЄС від 28 січня 2003 року про інсайдерську торгівлю та маніпулювання ринком (зловживання на ринку) (- 7) можуть використовуватися з будь-якими відповідними коригуваннями, необхідними для їх застосування до торгівлі товарами.

2. Держави-члени гарантують, щоб квоти, видані компетентним органом іншої держави-члена,визнавалися для цілей виконання експлуатантом повітряного судна зобов’язань згідно з параграфом 2a або виконання оператором зобов’язань згідно з параграфом 3.

2a. Держави-члени, що здійснюють адміністрування, повинні забезпечувати, щоб до 30 квітня кожного року кожен експлуатант повітряного судна повернув кількість квот, що дорівнює сукупним викидам протягом попереднього календарного року від видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна, як верифіковано відповідно до статті 15. Держави-члени гарантують, що квоти, повернені відповідно до цього параграфа, після цього скасовують.

3. Для періоду до 31 грудня 2020 року, держави-члени повинні забезпечувати, щоб до 30 квітня кожного року оператор кожної установки повернув кількість квот, окрім квот, виданих на підставі глави II, що дорівнює сукупним викидам від такої установки протягом попереднього календарного року, як верифіковано відповідно до статті 15, і подальше скасування таких квот. Для періоду, що починається з 1 січня 2021 року, держави-члени повинні забезпечувати, щоб до 30 квітня кожного року оператор кожної установки повернув кількість квот, що дорівнює сукупним викидам від такої установки протягом попереднього календарного року, як верифіковано відповідно до статті 15, і подальше скасування таких квот, з урахуванням перегляду, як зазначено у статті 28b.