- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Повідомлення
|
30.07.2013 |
UA |
Офіційний вісник Європейського Союзу |
С 216/1 |
II
(Інформація)
ІНФОРМАЦІЯ ІНСТИТУЦІЙ, ОРГАНІВ, БЮРО ТА АГЕНТСТВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ
Повідомлення Комісії про застосування з 1 серпня 2013 року правил державної допомоги до заходів підтримки на користь банків у контексті фінансової кризи ("Повідомлення про банківську діяльність")
(Текст стосується ЄЕП)
(2013/С 216/01)
1. ВСТУП
1. Від початку фінансової кризи Комісія ухвалила шість повідомлень ("Повідомлення про кризу") (-1). У них викладено детальні настанови щодо критеріїв сумісності державної допомоги з внутрішнім ринком відповідно до статті 107(3)(b)
Договору про функціонування Європейського Союзу для фінансового сектору під час фінансової кризи.
2. У Повідомленнях про кризу встановлено всеосяжні рамки для скоординованої діяльності, спрямованої на підтримку фінансового сектору, для забезпечення фінансової стабільності і водночас для мінімізації спотворення конкуренції між банками та у всіх державах-членах на єдиному ринку. У них викладено умови доступу до державної допомоги та вимоги, яких необхідно дотримуватися для забезпечення сумісності такої допомоги з внутрішнім ринком з огляду на визначені у Договорі принципи державної допомоги. За допомогою Повідомлень щодо кризи, правила державної допомоги, що регулюють державну допомогу фінансовому сектору регулярно оновлюються, коли це необхідно для адаптації до еволюції кризи. З огляду на останні події необхідно знову внести оновлення до Повідомлень про кризу.
____________
(-1) Повідомлення про застосування правил державної допомоги до заходів, вжитих до фінансових установ, у контексті поточної глобальної фінансової кризи ("Повідомлення про банківську діяльність 2008 року") (ОВ С 270, 25.10.2008, с. 8); Повідомлення про рекапіталізацію фінансових установ під час поточної фінансової кризи: зменшення обсягу допомоги до необхідного мінімуму та засоби запобігання надмірному спотворенню конкуренції ("Повідомлення про рекапіталізацію") (ОВ С 10, 15.01.2009, с. 2):
Повідомлення Комісії про роботу зі знеціненими активами у фінансовому секторі Співтовариства ("Повідомлення про знецінені активи") (ОВ С 72, 26.03.2009, с. 1): Повідомлення про відновлення ефективності та оцінювання заходів з реструктуризації у фінансовому секторі в контексті поточної кризи згідно з правилами державної допомоги ("Повідомлення про реструктуризацію") (ОВ С 195, 19.08.2009, с. 9): Повідомлення Комісії про застосування з 1 січня 2011 року правил державної допомоги до заходів підтримки на користь фінансових установ у контексті фінансової кризи ("Повідомлення про пролонгацію 2010 року") (ОВ С 329, 07.12.2010, с. 7) і Повідомлення комісії про застосування з 1 січня 2012 року правил державної допомоги до заходів підтримки на користь фінансових установ у контексті фінансової кризи ("Повідомлення про пролонгацію 2011 року") (ОВ С 356, 06.12.2011, с. 7).
Правова основа
3. Повідомлення про кризу та окремі рішення щодо заходів та планів надання допомоги, які підпадають під дію таких Повідомлень, було прийнято на основі статті 107(3)(b)
Договору, що дозволяє, як виняток, надавати допомогу для вирішення серйозних проблем в економіці держави-члена.
4. З початку кризи було вжито значних заходів для подолання труднощів у фінансовому секторі. У зв'язку з розвитком кризи виникла необхідність в адаптуванні деяких положення щодо рамок державної допомоги, які спрямовано на порятунок і реструктуризацію компаній, що перебувають у скрутному становищі, однак які не передбачають можливості отримати, як виняток, доступ до значної державної підтримки. Незважаючи на виняткове застосування фінансових і монетарних інструментів, що допомогло завадити подальшому поглибленню кризи, економічне відновлення залишається хитким та нерівномірним на території всього Європейського Союзу. Фінансові сектори деяких держав-членів зіштовхуються з новими труднощами, що стосуються доступу до строкового фінансування і якості активів та спричинені економічною рецесією і скороченням державної або заборгованості приватного сектора. На фінансових ринках зберігається напруження та ризик того, що негативні наслідки набудуть ширшого масштабу.
5. Збереження напруження на ринках суверенних боргів переконливо свідчить про тривалу волатильність фінансових ринків. Високий рівень взаємозв'язку та взаємозалежності у фінансовому секторі Союзу продовжує породжувати занепокоєння на ринку щодо поширення негативних явищ. Високий рівень волатильності фінансових ринків, непевність економічних прогнозів та, як результат, постійний ризик виникнення серйозних проблем в економіці держав-членів, пояснюють збереження, як страхової сітки, можливості вжиття державами-членами заходів підтримки, спрямованих на боротьбу з кризою, стосовно фінансового сектору відповідно до статті 107(3)(b)
Договору.
6. У таких умовах постійного напруження на фінансових ринках і з огляду на ризик поширення негативних наслідків, Комісія вважає, що вимоги щодо застосування статті 107(3)(b)
Договору до державної допомоги фінансовому сектору підлягають подальшому виконанню. Однак застосування такого відступлення є можливим лише доти, доки триває кризова ситуація, що створює справді виняткові обставини, за яких фінансова стабільність у цілому перебуває під загрозою.
Фінансова стабільність як основна ціль
7. У відповідь на фінансову кризу відповідно до Повідомлень про кризу, досягнення фінансової стабільності є основною ціллю Комісії, забезпечуючи мінімізацію державної допомоги та мінімізацію спотворення конкуренції між банками та у всіх державах-членах. Для забезпечення фінансової стабільності необхідно запобігати розповсюдженню на решту банківської системи негативних наслідків, що можуть бути спричинені банкрутством кредитної установи, а також гарантувати, що банківська система в цілому продовжує забезпечувати відповідне кредитування реального сектору економіки. Фінансова стабільність займає ключове місце в оцінюванні Комісією державної допомоги фінансовому сектору відповідно до цього Повідомлення. Комісія проводить оцінювання, беручи до уваги переростання кризи з глибоко скрутного становища цілої системи у ситуацію, де переважають значніші економічні проблеми у певних частинах Союзу, де відповідно існує вищий ризик фрагментації єдиного ринку.
8. Зазначена вище основна ціль відображається не лише у наданні можливості банкам, які перебувають у скрутному становищі, отримати доступ до державної допомоги, якщо це необхідно для фінансової стабільності, а й у способі оцінювання планів реструктуризації. У цьому контексті необхідно наголосити, що фінансову стабільність неможливо забезпечити без здорового фінансового сектору. Тому плани залучення капіталу необхідно оцінювати у тісній співпраці з компетентними наглядовими органами, щоб гарантувати, що відновлення життєздатності може відбутися впродовж адекватного проміжку часу та на ґрунтовній тривалій основі; у протилежному випадку необхідно впорядковано згорнути діяльність установи, що перебуває на межі банкрутства.
9. Застосовуючи правила державної допомоги до окремих випадків, Комісія водночас бере до уваги макроекономічне середовище, що впливає як на життєздатність банків, так і на потребу реального сектору економіки певної держави-члена у подальшому доступі до кредитів, які надають здорові банки. Оцінюючи плани реструктуризації банків, Комісія і надалі братиме до уваги специфіку кожної установи та держави-члена. Вона, зокрема, здійснить пропорційне оцінювання життєздатності банків у довгостроковій перспективі, якщо потреба у державній допомозі спричинена суверенною кризою і не є результатом прийняття надмірних ризиків (-2), та відображатиме в своїй оцінці необхідність збереження рівних умов конкуренції на всьому єдиному ринку, зокрема, враховуючи зміни розподілу тягаря у Союзі.
10. Окрім цього, якщо необхідна реструктуризація великих частин фінансового сектору держави-члена, Комісія намагається застосовувати скоординований підхід у межах оцінювання нею планів реструктуризації окремих банків, щоб надати відповідь, яка стосується всієї системи. Зокрема, Комісія застосовує згаданий підхід до тих держав-членів, які беруть участь у програмі економічної адаптації. Тому Комісія повинна враховувати, зокрема, сукупний вплив реструктуризації окремих фінансових установ на рівні сектору (наприклад, у плані структури ринку) та на економіку в цілому, особливо стосовно забезпечення відповідного кредитування реального сектору економіки на міцній та стабільній основі.
11. Крім того, у межах оцінювання розподілу тягаря та заходів з обмеження спотворення конкуренції, Комісія оцінює можливість реалізації запропонованих заходів, у тому числі виведення активів, та їхній вплив на структуру ринку та бар'єри для виходу на ринок. У той же час Комісія повинна гарантувати, що рішення, розроблені для окремого випадку або держави-члена, відповідають меті запобігти значній нерівномірності у державах-членах, що може надалі спричинити фрагментацію єдиного ринку та призвести до фінансової нестабільності, яка перешкоджатиме відновленню в межах Союзу.
___________
(-2) Див. пункт 14 Повідомлення про пролонгацію.
Зміни до регулятивних рамок та необхідність перегляду Повідомлень про кризу
12. Від початку кризи Союз вніс низку інституційних і регулятивних змін, спрямованих на зміцнення стійкості фінансового сектору та покращення запобіганню кризовим ситуаціям у банківському секторі, управління ними та їх вирішення. Європейська Рада погодилася реалізовувати подальші ініціативи для зміцнення фундаменту, на який опирається Економічний і монетарний союз, шляхом створення Банківського союзу, першим етапом якого є впровадження єдиного наглядового механізму (SSM) та єдиного механізму санації для кредитних установ, заснованих у державі-члені, що є учасником SSM. Держави-члени також узгодили створення механізму стабільності, за допомогою якого за необхідності можна буде надати фінансові ресурси його членам та їхнім банкам.
13. Зазначені заходи необхідно обов'язково застосовувати поетапно, наприклад, щоб дозволити законодавству набути чинності або накопичити кошти для здійснення санації. Деякі з цих заходів поширюються лише на простір євро. Тим часом зростання нерівномірності економічного відновлення на території Союзу, потреба у скороченні та консолідації державного і приватного боргу та існування осередків вразливості у фінансовому секторі призвели до постійного напруження на фінансових ринках і фрагментації єдиного ринку через збільшення спотворень. Тому цілісність єдиного ринку необхідно захистити, зокрема, за допомогою посилення режиму надання державної допомоги. Адаптація Повідомлень про кризу може допомогти забезпечити плавний перехід до майбутнього режиму, передбаченого у пропозиції Комісії стосовно директиви щодо відновлення та санації кредитних установ (-3) ("BRRD"), шляхом роз'яснення режиму для ринків. Така адаптація може також забезпечити рішучішу реструктуризацію та інтенсивніший розподіл тягаря для усіх банків у межах отримання державної допомоги на всьому єдиному ринку.
14. Здійснення контролю за державною допомогою для фінансового сектору інколи перетинається з обов'язками наглядових органів у державах-членах. Наприклад, у деяких випадках наглядові органи можуть вимагати внести зміни до питань, що стосуються практик корпоративного управління та виплати винагороди, які для банків, що отримують державну допомогу, часто зазначаються у планах реструктуризації. У таких випадках важливо координувати дії Комісії з діями наглядових органів, зберігаючи разом з цим виняткову компетенцію Комісії щодо контролю державної допомоги. З огляду на постійні зміни регулятивної та наглядової обстановки у Союзі і, зокрема, у просторі євро Комісія буде підтримувати тісні зв'язки - як це відбувається і зараз - з наглядовими органами, щоб забезпечити безперешкодний взаємозв'язок між різними ролями та обов'язками відповідних органів.
Розподіл тягаря
15. У Повідомленнях про кризу чітко зазначено, що навіть під час кризи застосовуються загальні принципи контролю державної допомоги. Зокрема, з метою обмеження спотворення конкуренції на єдиному ринку між банками та на території всіх держав-членів та запобігання ризику недобросовісності потрібно зменшити обсяг допомоги до необхідного мінімуму, а отримувач допомоги повинен зробити відповідний власний внесок до витрат на реструктуризацію. Банк та власники його капіталу повинні робити внески на потреби реструктуризації, використовуючи, наскільки це можливо, власні ресурси (-4). Державну підтримку необхідно надавати відповідно до умов, якими передбачено належний розподіл тягаря серед тих, хто інвестував у банк.
16. З початку кризи під час дослідження сумісності допомоги, яку надають банкам, Комісія вимагає принаймні мінімального розподілу тягаря відповідно до обсягу допомоги, яку ці банки отримали, зокрема, шляхом покриття витрат коштом доступного капіталу та виплати відповідної винагороди за державну інтервенцію. Більше того, щоб запобігти відтоку коштів, вона впровадила правила щодо зворотного викупу гібридних інструментів та заборону на реалізацію купонів і виплату дивідендів. Однак Комісія не встановила ні порогів ex ante щодо власних внесків, ні жодних інших додаткових вимог (-5).
17. На перших етапах кризи держави-члени загалом не виходили за межі встановлених правилами державної допомоги мінімальних вимог стосовно розподілу тягаря ex ante, а від кредиторів не вимагали участі у порятунку кредитних установ для забезпечення фінансової стабільності.
18. Проте суверенна криза чітко продемонструвала, що така політика не дозволить забезпечити фінансову стабільність у довгостроковій перспективі, зокрема, у тих державах-членах, де фінансова ситуація значно погіршилася через витрати на фінансову допомогу банкам. Дійсно, окремі держави-члени були вимушені вийти за межі мінімальних вимог, встановлених правилами державної допомоги, та, запроваджуючи нові правові рамки, застосувати жорсткіші вимоги щодо розподілу тягаря ex ante.Така подія призвела до виникнення розбіжностей у підходах до розподілу тягаря серед держав-членів, зокрема серед тих, які обмежилися мінімальними вимогами, передбаченими правилами державної допомоги, та тих, які вийшли за межі згаданих вимог, вимагаючи залучення до фінансової допомоги інвесторів та кредиторів. Такі розбіжності у підходах до розподілу тягаря між державами-членами призвели до розбіжностей у розмірах вартості залучення фінансування серед банків, залежно від передбачуваної ймовірності залучення фінансової допомоги на підставі рівня фінансової міцності держави-члена. Вони становлять загрозу для цілісності єдиного ринку та створюють ризик для рівності умов конкуренції, на захист яких спрямовано контроль державної допомоги.
___________
(-3) Пропозиція директиви Європейського Парламенту і Ради про рамки для відновлення та санації кредитних установ й інвестиційних компаній від 6 червня 2012 року / COM(2012) 0280 final.
(-4) Див. пункт 22 Повідомлення про реструктуризацію.
(-5) Ibid., пункт 24.
19. З огляду на зазначені вище події мінімальні вимоги щодо розподілу тягаря необхідно підвищити. Перед наданням банку будь-якої допомоги на реструктуризацію, як наприклад заходи щодо рекапіталізації або управління знеціненими активами, необхідно вжити усіх заходів для формування капіталу, у тому числі здійснити конверсію субординованого боргу, за умови, що основоположних прав буде дотримано, а фінансову стабільність не буде поставлено під ризик. Якщо допомога на реструктуризацію потрібна для уникнення можливого невпорядкованого припинення діяльності банку, то для зменшення обсягу допомоги до необхідного мінімуму потрібно дотримуватися заходів розподілу тягаря незалежно від початкової платоспроможності банку. Тому перед наданням допомоги на реструктуризацію банку державам-членам необхідно гарантувати, що акціонери та власники субординованого капіталу банку забезпечили здійснення внеску або встановили необхідні правові рамки для отримання таких внесків.
20. Загалом, вжиття заходів щодо обмеження спотворення конкуренції залежить від ступеня розподілу тягаря та враховує зміну рівня розподілу тягаря банків, які отримують державну допомогу, в усьому Союзі. Якщо всі інші чинники рівноважні, то кращий розподіл тягаря, таким чином, передбачає зменшення необхідності у застосуванні заходів, спрямованих на обмеження спотворення конкуренції. За будь-яких обставин заходи щодо обмеження спотворення конкуренції необхідно відрегулювати таким чином, щоб якомога більше наблизитися до кон'юнктури ринку, яка би склалася, якби отримувач допомоги покинув би ринок без допомоги.
Чинна процедура реструктуризації та подальше оновлення рамок
21. Оскільки необхідно зберегти певні інструменти підтримки для банків з метою протистояння тривалій паніці на фінансовому ринку, потрібно вдосконалити та допрацювати певні процедури та умови. Також необхідно продовжувати процес адаптації правових рамок до змін на ринку, які розпочалися у червні 2010 року зі зростання плати за гарантію (-6), та продовжилися на підставі Повідомлення про пролонгування 2010 року (-7).
22. У межах Повідомлення про банківську діяльність 2008 року було дозволило державам-членам впровадити механізми порятунку, не виключаючи разом з цим можливості втручання ad hoc. Беручи до уваги масштаб кризи та загальне зниження рівня довіри в усьому фінансовому секторі Європейського Союзу, яке проявляється, зокрема, у виснаженні міжбанківського ринку, Комісія вирішила, що затвердить усі необхідні заходи, які держави-члени вживають, щоб зберегти стабільність фінансової системи, у тому числі заходи порятунку та плани рекапіталізації. Тимчасове затвердження допомоги для порятунку, як у вигляді гарантій, так і у вигляді заходів щодо рекапіталізації та управління знеціненими активами, дозволило уникнути паніки та відновити довіру на ринку.
___________
(-6) Див. Робочий документ служб Генерального директорату з питань конкуренції від 30 квітня 2010 року "Про застосування правил державної допомоги до державних схем гарантування, що охоплюють банківський борг, які необхідно видати після 30 червня 2010 року".
(-7) У згаданому повідомленні встановлено вимогу щодо надання плану реструктуризації для усіх банків, що отримують державну підтримку у вигляді капіталу або заходів щодо управління знеціненими активами, незалежно від обсягу допомоги.
23. Однак в умовах зміни кон'юнктури ринку зменшилася потреба у структурних заходах порятунку, які вживають лише на підставі попереднього оцінювання, передумовою для чого є те, що майже усі банки потребують порятунку, та що відкладає на пізніший етап глибинне оцінювання плану реструктуризації. Хоча такий підхід допоміг запобігти неминучому краху фінансового сектору в цілому, окремі отримувачі часто докладали зусиль для реструктуризації зі запізненням. Затримка дій щодо вирішення проблем банків призвела до того, що, у деяких випадках платники податків зазнали більших витрат. У цьому Повідомленні визначено принцип, відповідно до якого вжиття заходів щодо рекапіталізації та управління знеціненими активами буде дозволено лише після затвердження плану реструктуризації банку. Цей підхід дозволяє точніше розрахувати обсяг допомоги, визначити причини проблем банків та знайти шляхи їх вирішення на початковому етапі, а також забезпечити фінансову стабільність. Схеми гарантування і надалі можна буде використовувати для забезпечення ліквідності банків. Однак такі схеми слугують лише засобами забезпечення ліквідності банків, які не мають дефіциту капіталу, як визначено компетентним наглядовим органом (-8).
24. У цьому повідомленні визначено необхідні поправки до параметрів для встановлення сумісності державної допомоги, наданої банкам у контексті кризи, починаючи з 1 серпня 2013 року. Зокрема, це Повідомлення:
(a) заміняє Повідомлення про банківську діяльність 2008 року та передбачає настанови щодо критеріїв сумісності для підтримки ліквідності;
(b) вносить поправки та доповнення до Повідомлення про рекапіталізацію та знецінені активи;
(c) вносить доповнення до Повідомлення про реструктуризацію, передбачаючи детальніші настанови щодо розподілу тягаря між акціонерами та субординованими кредиторами;
(d) встановлює принцип, відповідно до якого не може бути вжито жодних заходів щодо рекапіталізації або захисту активів без надання попереднього дозволу на впровадження плану реструктуризації, та пропонує процедуру для надання постійного дозволу на застосування таких заходів;
(e) передбачає настанови щодо вимог до сумісності для підтримки ліквідації.
2. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
25. Комісія застосовуватиме принципи, викладені в цьому Повідомленні та в усіх Повідомленнях про кризу (-9), до "кредитних установ" (також іменуються як "банки") (-10). Кредитні установи проявляють високий ступінь взаємозалежності у тому сенсі, що неконтрольоване банкрутство однієї кредитної установи може мати сильний негативний вплив на фінансову систему в цілому. Кредитні установи чутливі до раптових криз довіри, які можуть мати серйозні наслідки для їхньої ліквідності та платоспроможності. Фінансові труднощі однієї комплексної установи можуть призвести до системного напруження у фінансовому секторі, яке у свою чергу також може мати сильний негативний вплив на економіку в цілому, наприклад, у зв'язку з функцією кредитних установ щодо кредитування реального сектору економіки, і може таким чином поставити під загрозу фінансову стабільність.
26. Комісія застосовуватиме принципи, викладені в цьому Повідомлення та в усіх повідомленнях про кризу, у відповідних випадках mutatis mutandis до страхових компаній у межах значення статті 6
Директиви 73/239/ЄЕС (-11) статті 4 Директиви 2002/83/ЄС (-12) або статті 1(b)
Директиви 98/78/ЄС (-13).
27. Перевірка будь-якої допомоги таким установам, які засновано у державах-членах, у тому числі дочірні компанії таких установ, та провадять широку діяльність у державах-членах, здійснюватиметься відповідно до цього Повідомлення.
___________
(-8) "Компетентний наглядовий орган" означає будь-який національний компетентний орган, призначений державою-членом-учасницею згідно з
Директивою Європейського Парламенту і Ради 2006/48/ЄС від 14 червня 2006 року щодо започаткування та здійснення діяльності кредитних установ (нова редакція) (OB L 177, 30.06.2006, c. 1) або Європейським Центральним Банком у межах його завдань з нагляду, зазначених у статті 1 пропозиції Комісії щодо регламенту Ради, відповідно до якого на Європейський Центральний Банк покладаються спеціальні завдання стосовно політики, пов'язаної зі здійсненням пркденційного нагляду за кредитними установами, заснованими у державі-члені, яка є учасником єдиного наглядового механізму.
(-9) Див. виноску 1.
(-11) Перша
Директива Ради 73/239/ЄЕС від 24 липня 1973 року про узгодження законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень щодо започаткування та здійснення діяльності у сфері прямого страхування, відмінного від страхування життя (ОВ L 228, 16.08.1973, с. 3).
(-12) Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/83/ЄC від 5 листопада 2002 року щодо страхування життя (ОВ L 345, 19.12.2002, с. 1).
3. ЗАХОДИ ЩОДО РЕКАПІТАЛІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ЗНЕЦІНЕНЕНИМИ АКТИВАМИ
28. Заходи щодо рекапіталізації та управління знеціненими активами, у тому числі гарантії активів, вживають, як правило, для покриття дефіциту капіталу. Для цілей цього Повідомлення "дефіцит капіталу" означає дефіцит капіталу, встановлений у межах визначення потреби в капіталі, стрес-тестування, перевірки якості активів чи рівнозначної перевірки на рівні Союзу, простору євро або на національному рівні, і, у відповідних випадках, підтверджений компетентним наглядовим органом. Така державна підтримка зазвичай надається на постійній основі, і її нелегко скасувати.
29. Беручи до уваги неможливість скасування таких заходів на практиці та фіскальні наслідки для держав-членів, які надають допомогу, і з огляду на практику ухвалення рішень Комісією під час кризи, Комісія може, загалом, дозволити такі заходи лише тоді, коли відповідна держава-член продемонструє, що всі заходи для зменшення обсягу такої допомоги до необхідного мінімуму було застосовано повною мірою. Для цього державам-членам пропонують надавати план залучення капіталу до надання плану реструктуризації або як його частину. План залучення капіталу повинен містити, зокрема, передбачені банком заходи залучення капіталу та потенційні заходи щодо розподілу тягаря між акціонерами та субординованими кредиторами банку.
30. План залучення капіталу разом з ретельною перевіркою якості активів банку та перспективним оцінюванням адекватності капіталу повинні давати можливість державі-члену спільно з Комісією та компетентним наглядовим органом точно визначати (залишковий) дефіцит капіталу банку, який необхідно покрити коштом державної допомоги. Для покриття будь-якого такого залишкового дефіциту капіталу коштом державної допомоги необхідно надавати план реструктуризації.
31. Оцінювання плану реструктуризації, який охоплює допомогу на реструктуризацію, продовжуватиметься, за винятком вимог до залучення капіталу та розподілу тягаря, які необхідно внести до плану залучення капіталу, як викладено в пунктах 32-34, наданого раніше за план реструктуризації чи як його частину, на основі Повідомлення про реструктуризацію.
3.1. Врегулювання питань щодо дефіциту капіталу - переднотифікаційне звернення та нотифікація про допомогу на реструктуризацію
32. Одразу після виявлення дефіциту капіталу, що, ймовірно, стане причиною подання запиту на державну допомогу, необхідно вжити всіх заходів, щоб мінімізувати витрати на покриття зазначеного дефіциту для держави-члена. Для цього державам-членам пропонують звернутися до Комісії перед здійсненням нотифікації. У межах таких добровільних переднотифікаційних звернень Комісія пропонуватиме свою допомогу щодо забезпечення сумісності допомоги на реструктуризацію з внутрішнім ринком і, зокрема, щодо виконання вимог щодо розподілу тягаря згідно з правилами державної допомоги. Основою для переднотифікаційного звернення буде план залучення капіталу, складений державою-членом та банком і схвалений компетентним наглядовим органом. План повинен містити:
(a) список заходів щодо залучення капіталу, які вживатиме банк, та (потенційних) заходів щодо розподілу тягаря для акціонерів та субординованих кредиторів банку;
(b) заходи щодо запобігання відтокам коштів з банку, які можуть, наприклад, відбуватися у банку під час набуття часток в інших підприємствах або виплати дивідендів чи купонів.
33. Держава-член повинна надавати затверджені компетентним наглядовим органом детальну методологію та вхідні дані, використовувані для визначення дефіциту капіталу. Методологію необхідно подавати у розрізі господарських сегментів.
34. Після надання плану залучення капіталу та долучення результатів перевірки якості активів банку і перспективного оцінювання адекватності капіталу держава-член повинна визначити залишковий дефіцит капіталу, який необхідно покрити коштом державної допомоги. Комісія пропонуватиме державі-члену обговорити план реструктуризації перед його нотифікацією. Після погодження плану реструктуризації держава-член може офіційно нотифікувати план реструктуризації. Комісія дозволятиме застосування будь-якого заходу щодо рекапіталізації або управління знеціненими активами як допомогу на реструктуризацію тільки після досягнення згоди щодо плану реструктуризації.
3.1.1. Заходи щодо залучення капіталу банком
35. У плані залучення капіталу, схваленому компетентним наглядовим органом, отримувач повинен визначити та, наскільки це можливо без створення загрози для життєздатності, вжити усіх заходів для залучення капіталу, які можуть бути вжиті. Такі заходи повинні охоплювати, зокрема:
(a) емісію акцій з переважним правом існуючих акціонерів;
(b) добровільну конверсію субординованих боргових інструментів у власний капітал на основі стимулу, пов'язаного з ризиком;
(c) заходи щодо управління пасивами, які, загалом, повинні бути повністю спрямовані на нагромадження капіталу, якщо дефіцит капіталу не можна покрити повністю, і тому необхідно залучати державну допомогу;
(d) продаж активів і портфелів для нагромадження капіталу;
(e) сек'юритизація портфелів для отримання капіталу від неосновних видів діяльності;
(f) утримання прибутку;
(g) інші заходи, які зменшують потребу в капіталі.
36. Якщо у плані залучення капіталу вказано, що визначені заходи не можуть бути застосовані протягом шести місяців з моменту подання зазначеного плану, Комісія консультується з компетентним наглядовим органом, щоб визначити, чи їй необхідно розглядати такі запропоновані заходи як заходи залучення капіталу.
37. Необхідно передбачити заохочення, які спонукатимуть керівництво банку здійснювати масштабну реструктуризацію за сприятливої кон'юнктури, і таким чином звести до мінімуму потребу в залученні державної підтримки. Відповідно, якщо залучення державної допомоги можна було б уникнути шляхом вжиття належних і своєчасних заходів з управління, в будь-якій установі, яка покладається на державну допомоги для реструктуризації чи впорядкованого згортання діяльності першої, необхідно, як правило, замінити голову правління банку, а також, у відповідних випадках, інших членів правління.
38. З таких самих причин зазначені установи повинні застосовувати сувору політику виплати винагороди керівництву. Це передбачає встановлення верхньої межі для виплати винагороди керівництву разом з преміями, що забезпечує виконання банком свого плану реструктуризації відповідно до незмінних та довгострокових цілей компанії. Тому будь-який банк, який отримує державну допомогу у формі заходів щодо рекапіталізації або управління знеціненими активами, повинен обмежити загальну суму винагороди для працівників, у тому числі для членів правління та вищого керівництва, до відповідного рівня. Таке обмеження загальної суми винагороди повинно охоплювати всі можливі сталі та змінні складові і пенсійні виплати та відповідати статтям 93 і 94 Директиви ЄС про вимоги до капіталу (CRD IV) (-14).
Загальна сума винагороди будь-якої такої фізичної особи не може, таким чином, перевищувати 15 середніх заробітних плат у державі-члені, де зареєстрований отримувач (-15), або 10 середніх заробітних плат працівників банку-отримувача.
Обмеження суми винагороди повинні застосовуватися до закінчення періоду реструктуризації або до повернення банком державної допомоги залежно від того, що відбудеться раніше.
Жоден банк, який отримує державну допомогу у формі заходів щодо рекапіталізації або управління знеціненими активами, загалом, не повинен виплачувати вихідну допомогу більшу, ніж передбачено законом чи договором.
................Перейти до повного тексту