1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Директива


2010L0075 - UA - 06.01.2011 - 000.001
Цей документ слугує суто засобом документування, і установи не несуть жодної відповідальності за його зміст
(До Розділу V: "Економічне та галузеве співробітництво"
Глава 6. Навколишнє середовище)
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2010/75/ЄС
від 24 листопада 2010 року
про промислові викиди (інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю)
(Нова редакція)
(Текст стосується ЄЕП)
(OВ L 334, 17.12.2010, с. 17)
З виправленнями, внесеними:
Виправленням, ОВ L 158, 19.06.2012, с. 25 (2010/75)
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2010/75/ЄС
від 24 листопада 2010 року
про промислові викиди (інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю)
(Нова редакція)
(Текст стосується ЄЕП)
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 192(1),
Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,
Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),
__________
(-1) ОВ C 182, 04.08.2009, с. 46.
Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (-2),
__________
(-2) ОВ C 325, 19.12.2008, с. 60.
Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (-3),
__________
(-3) Позиція Європейського Парламенту від 10 березня 2009 року (ОВ C 87 E, 01.04.2010, с. 191) і позиція Ради на першому читанні від 15 лютого 2010 року (ОВ C 107 E, 27.04.2010, с. 1). Позиція Європейського Парламенту від 7 липня 2010 року (ще не опублікована в Офіційному віснику) і Рішення Ради від 8 листопада 2010 року.
Оскільки:
(1) Слід внести низку суттєвих змін до Директиви Ради 78/176/ЄЕС від 20 лютого 1978 року про відходи виробництва двоокису титану (-4), Директиви Ради 82/883/ЄЕС від 3 грудня 1982 року про процедури нагляду за середовищами, що їм загрожує забруднення відходами виробництва двоокису титану, та їх моніторингу (-5), Директиви Ради 92/112/ЄЕС від 15 грудня 1992 року про процедури для гармонізації програм скорочення та остаточної ліквідації забруднення, спричиненого відходами виробництва діоксиду титану (-6), Директиви Ради 1999/13/ЄС від 11 березня 1999 року про обмеження викидів летких органічних сполук, спричинених використанням органічних розчинників у певних видах діяльності та на деяких промислових об’єктах (-7), Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/76/ЄС від 4 грудня 2000 року про спалювання відходів (-8), Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/80/ЄС від 23 жовтня 2001 року про обмеження викидів деяких забрудників у повітря великими установками згоряння (-9) і Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/1/ЄС від 15 січня 2008 року про інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю (-10). Задля забезпечення ясності зазначені директиви слід викласти в новій редакції.
__________
(-4) ОВ L 54, 25.02.1978, с. 19.
(-5) ОВ L 378, 31.12.1982, с. 1.
(-6) ОВ L 409, 31.12.1992, с. 11.
(-7) ОВ L 85, 29.03.1999, с. 1.
(-8) ОВ L 332, 28.12.2000, с. 91.
(-9) ОВ L 309, 27.11.2001, с. 1.
(-10) ОВ L 24, 29.01.2008, с. 8.
(2) Для запобігання, зменшення та, наскільки це можливо, усунення забруднення, що виникає внаслідок промислової діяльності, відповідно до принципу "забруднювач платить" та принципу запобігання забрудненню, слід встановити загальні рамки для контролю основної промислової діяльності, надаючи пріоритетне значення втручанню на джерелі, забезпечуючи розсудливе управління природними ресурсами та враховуючи, за необхідності, економічну ситуацію та конкретні характеристики місцевості, де провадять промислову діяльність.
(3) Різні підходи до здійснення контролю за викидами у повітря, води чи ґрунт окремо одне від одного можуть сприяти зміщенню забруднення з одного компонента довкілля в інший, замість того, щоб забезпечувати захист довкілля в цілому. Тому доцільно передбачити інтегрований підхід до запобігання та контролю за викидами у повітря, води та ґрунт, поводження з відходами, енергоефективності та запобігання нещасним випадкам. Такий підхід також сприятиме забезпеченню рівних умов у Союзі шляхом узгодження екологічних вимог до промислових об’єктів.
(4) Доцільно переглянути законодавство, що стосується промислових об’єктів, для того щоб спростити та уточнити існуючі положення, зменшити зайве адміністративне навантаження та імплементувати висновки повідомлень Комісії від 21 вересня 2005 року про Тематичну стратегію щодо забруднення повітря (далі - "Тематична стратегія щодо забруднення повітря"), від 22 вересня 2006 року про Тематичну стратегію для захисту ґрунту та від 21 грудня 2005 року про Тематичну стратегію щодо запобігання відходам та перероблення відходів, ухвалені як подальші інструменти після Рішення Європейського Парламенту і Ради № 1600/2002/ЄС від 22 липня 2002 року про встановлення Шостої програми дій Співтовариства з довкілля (-11). Зазначені повідомлення встановлюють цілі захисту здоров’я людини та довкілля, що не можуть бути виконані без подальшого скорочення викидів, що виникають в результаті промислової діяльності.
__________
(-11) ОВ L 242, 10.09.2002, с. 1.
(5) Щоб забезпечити запобігання забрудненню та його контроль, будь-який об’єкт слід експлуатувати, тільки якщо він має дозвіл або, у випадку деяких об’єктів і видів діяльності, в яких використовують органічні розчинники, тільки якщо він має дозвіл або є зареєстрованим.
(6) За умови забезпечення відповідності цій Директиві, саме держави-члени визначають підхід щодо встановлення обов’язків для операторів об’єктів. Держави-члени можуть вирішити надавати дозвіл одному відповідальному оператору для кожного об’єкта або розподіляти відповідальність між декількома операторами різних частин об’єкта. Якщо її поточна правова система передбачає тільки одного відповідального оператора для кожного об’єкта, держава-член може вирішити зберегти таку систему.
(7) Щоб спростити надання дозволів, державам-членам слід мати можливість встановлювати вимоги для деяких категорій об’єктів у межах загальних зобов’язальних правил.
(8) Важливо запобігати аваріям та інцидентам і обмежувати їх наслідки. Відповідальність за екологічні наслідки аварій та інцидентів є предметом відповідного національного законодавства та, у застосовних випадках, іншого відповідного законодавства Союзу.
(9) Щоб уникнути дублікації регулювання, у дозвіл для об’єкта, охопленого Директивою Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС від 13 жовтня 2003 року про встановлення схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів в межах Співтовариства (-12), не слід включати значення гранично допустимих викидів для безпосередніх викидів парникових газів, визначених у додатку I до зазначеної Директиви, окрім випадків, коли це необхідно для убезпечення від значного місцевого забруднення або якщо об’єкт виключений із зазначеної схеми.
__________
(-12) ОВ L 275, 25.10.2003, с. 32.
(10) Відповідно до статті 193 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), ця Директива не перешкоджає державам-членам підтримувати або впроваджувати жорсткіші захисні інструменти, наприклад вимоги щодо викидів парникових газів, за умови що такі інструменти є сумісними із договорами і Комісія була повідомлена про це.
(11) Оператори повинні подавати заявки на дозволи з зазначенням інформації, що її потребує компетентний орган для встановлення умов дозволу. Оператори повинні мати змогу використовувати інформацію, одержувану в результаті застосування Директиви Ради 85/337/ЄЕС від 27 червня 1985 року про оцінювання впливу деяких державних і приватних проектів на довкілля (-13) і Директиви Ради 96/82/ЄС від 9 грудня 1996 року про контроль за загрозами від масштабних аварій із залученням небезпечних речовин (-14), під час подання заявок на дозволи.
__________
(-13) ОВ L 175, 05.07.1985, с. 40.
(-14) ОВ L 10, 14.01.1997, с. 13.
(12) Дозвіл повинен включати усі інструменти, необхідні для досягнення високого рівня захисту довкілля в цілому та для забезпечення експлуатації об’єкта відповідно до загальних принципів, що регулюють основні обов’язки оператора. Дозвіл також повинен включати значення гранично допустимих викидів забруднювальних речовин або еквівалентні параметри чи технічні інструменти, належні вимоги для захисту ґрунту та ґрунтових вод, а також вимоги до моніторингу. Умови дозволу слід встановлювати на основі найкращих доступних технік.
(13) Щоб визначити найкращі доступні техніки та обмежити незбалансованості у Союзі щодо рівня викидів у результаті промислової діяльності, довідкові документи щодо найкращих доступних технік (далі - "довідкові документи щодо НДТ") слід складати, переглядати та, за необхідності, оновлювати шляхом обміну інформацією зі стейкхолдерами, а ключові елементи довідкових документів щодо НДТ (далі - "висновки щодо НДТ") слід ухвалювати через процедуру комітету. У зв’язку з цим, Комісії слід, у рамках процедури комітету, встановити настанови щодо збору даних, щодо напрацювання довідкових документів щодо НДТ та щодо забезпечення їхньої якості. Висновки щодо НДТ повинні слугувати довідковою основою для встановлення умов дозволів. Вони можуть бути доповнені іншими джерелами. Комісія повинна мати на меті оновлювати довідкові документи щодо НДТ не пізніше ніж за 8 років після публікації попередньої версії.
(14) Щоб забезпечити дієвий та активний обмін інформацією, результатом якого стануть високоякісні довідкові документи щодо НДТ, Комісії повинна створити форум, що функціонуватиме у прозорий спосіб. Слід встановити практичні положення щодо обміну інформацією та забезпечення доступності довідкових документів щодо НДТ, зокрема щоб забезпечити надання державами-членами та стейкхолдерами даних достатньої якості у достатніх обсягах на основі викладених настанов, щоб уможливити визначення найкращих доступних технік та нововиниклих технік.
(15) Важливо надавати компетентним органам достатню гнучкість при встановленні значень гранично допустимих викидів, які забезпечують, що викиди, за нормальних умов експлуатації, не перевищують рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками. Для цього компетентний орган може встановити обмеження викидів, інші ніж рівні викидів, пов’язані з найкращими доступними техніками, щодо значень, строків і застосовних референтних умов, за умови що можливо довести за допомогою результатів моніторингу викидів, що викиди не перевищили рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками. Дотримання встановлених у дозволах значень гранично допустимих викидів зводить викиди до рівня, нижчого за значення гранично допустимих викидів.
(16) Для врахування деяких окремих обставин, за яких застосування рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками, призвело б до непропорційно високих витрат порівняно з перевагами для довкілля, компетентні органи повинні мати можливість встановлювати значення гранично допустимих викидів, що відхиляються від таких рівнів. Такі відхилення слід засновувати на оцінці з урахуванням належним чином визначених критеріїв. Значення гранично допустимих викидів, встановлені у цій Директиві, повинні не бути перевищені. У будь-якому разі, слід не спричиняти значного забруднення та досягти високого рівня захисту довкілля в цілому.
(17) Щоб дозволити операторам випробовувати нововиниклі техніки, що могли б забезпечити вищий загальний рівень захисту довкілля або принаймні такий самий рівень захисту довкілля із більшою економією коштів, ніж пропонують існуючі найкращі доступні техніки, компетентний орган повинен мати можливість надавати тимчасові відступи від рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками.
(18) Зміни в об’єкті можуть спричиняти підвищення рівнів забруднення. Оператори повинні повідомляти компетентний орган про будь-яку заплановану зміну, що може вплинути на довкілля. Суттєві зміни в об’єктах, що можуть мати значний негативний вплив на здоров’я людини або довкілля, не слід здійснювати без дозволу, наданого відповідно до цієї Директиви.
(19) Внесення гною суттєво посилює викиди забрудників у повітря та води. Задля виконання цілей, встановлених у Тематичній стратегії щодо забруднення повітря та законодавстві Союзу про захист вод, Комісії слід розглянути потребу встановити найбільш доречні засоби контролю за такими викидами шляхом застосування найкращих доступних технік.
(20) Інтенсивне вирощування свійської птиці та великої рогатої худоби суттєво посилює викиди забрудників у повітря та води. Задля досягнення цілей, встановлених у Тематичній стратегії щодо забруднення повітря та законодавстві Союзу про захист вод, Комісії слід розглянути потребу встановити диференційовані порогові значення виробничих потужностей для різних видів свійської птиці, щоб визначити сферу застосування цієї Директиви та переглянути потребу встановлення найдоречніших засобів контролю за викидами від об’єктів з вирощування великої рогатої худоби.
(21) Задля врахування розвитку найкращих доступних технік або інших змін в об’єктах слід регулярно переглядати умови дозволів і, якщо необхідно, оновлювати їх, зокрема якщо були ухвалені нові чи оновлені висновки щодо НДТ.
(22) У певних випадках, коли під час перегляду та оновлення дозволу виявиться, що впровадження нових найкращих доступних технік може тривати протягом періоду, що перевищує 4 роки після публікації рішення про висновки щодо НДТ, компетентні органи можуть встановлювати в умовах дозволу довший строк, якщо це виправдано на основі критеріїв, встановлених у цій Директиві.
(23) Слід забезпечити, щоб експлуатація об’єкта не призводила до погіршення якості ґрунту та ґрунтових вод. Тому в умовах дозволу слід передбачати належні заходи для запобігання викидам у ґрунт і ґрунтові води та регулярний нагляд за такими заходами для уникнення протікань, розливів, інцидентів або аварій, що відбуваються під час використання обладнання або під час зберігання. Щоб виявити можливе забруднення ґрунту та ґрунтових вод на ранній стадії та, завдяки цьому, вжити належних коригувальних заходів до поширення забруднення, необхідним також є моніторинг ґрунту та ґрунтових вод щодо відповідних небезпечних речовин. При визначенні частоти моніторингу можуть бути враховані тип запобіжних заходів та ступінь і частотність нагляду за ними.
(24) Щоб гарантувати, що експлуатація об’єкта не погіршує якість ґрунту та ґрунтових вод, необхідно за допомогою базового звіту встановити стан забруднення ґрунту та ґрунтових вод. Базовий звіт повинен слугувати практичним інструментом, що надає змогу, наскільки це можливо, здійснювати порівняння у кількісній формі стану ділянки, описаної у такому звіті, зі станом після остаточного припинення діяльності, для того щоб встановити, чи відбулося суттєве підвищення рівня забруднення ґрунту чи ґрунтових вод. Тому базовий звіт повинен містити інформацію, що в ній використані існуючі дані замірів показників ґрунту та ґрунтових вод та історичні дані, пов’язані з експлуатацією ділянки в минулому.
(25) Відповідно до принципу "забруднювач платить", під час оцінювання рівня значущості забруднення ґрунту та ґрунтових вод, спричиненого оператором, внаслідок якого може виникнути зобов’язання повернути ділянку до стану, описаного у базовому звіті, держави-члени повинні враховувати умови дозволу, що застосовувалися протягом строку провадження обумовленої діяльності, впроваджені на об’єкті заходи запобігання забрудненню та відносне збільшення забруднення порівняно із забруднювальним навантаженням, визначеним у базовому звіті. Відповідальність за забруднення, спричинене не оператором, є предметом відповідного національного законодавства та, у застосовних випадках, іншого відповідного законодавства Союзу.
(26) Щоб забезпечити дієву імплементацію та виконання цієї Директиви, операторам слід регулярно звітувати компетентному органу про дотримання умов дозволу. Державам-членам слід забезпечити, щоб як оператор, так і компетентний орган вживали необхідних заходів у разі недотримання цієї Директиви, та передбачити систему екологічних інспекцій. Держави-члени повинні забезпечувати наявність достатньої кількості персоналу із необхідними навичками та кваліфікацією для дієвого здійснення таких інспекцій.
(27) Відповідно до Орхуської конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у виробленні й ухваленні рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (-15), дієва участь громадськості у виробленні й ухваленні рішень є необхідною для того, щоб надати громадськості змогу висловлювати, а органу ухвалення рішень враховувати позиції та інтереси, що можуть стосуватися таких рішень, таким чином підвищуючи рівень відповідальності та прозорості процесу вироблення й ухвалення рішень та сприяючи обізнаності громадськості з проблемами довкілля та підтримці ухвалюваних рішень. Члени заінтересованої громадськості повинні мати доступ до правосуддя, щоб сприяти захисту права жити у довкіллі, достатньо якісному для здоров’я та добробуту людини.
__________
(-15) ОВ L 124, 17.05.2005, с. 4.
(28) Спалювання палива в об’єктах із сукупною розрахунковою тепловою потужністю менше 50 МВт суттєво посилює викиди забрудників у повітря. Задля виконання цілей, встановлених у Тематичній стратегії щодо забруднення повітря, Комісії слід розглянути потребу встановлення найбільш доречних засобів контролю за викидами від таких об’єктів. Такий перегляд повинен враховувати особливості установок згоряння, що їх використовують в установах охорони здоров’я, зокрема щодо їх використання тільки у разі надзвичайних ситуацій.
(29) Великі установки згоряння значною мірою спричиняють викиди забруднювальних речовин у повітря, що призводить до значного впливу на здоров’я людини та довкілля. Щоб зменшити такий вплив та сприяти виконанню вимог Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/81/ЄС від 23 жовтня 2001 року про національні верхні межі викидів для деяких забрудників атмосфери (-16) та цілей, встановлених у Тематичній стратегії щодо забруднення повітря, слід встановити жорсткіші граничні значення викидів на рівні Союзу для деяких категорій установок згоряння та забрудників.
__________
(-16) ОВ L 309, 27.11.2001, с. 22.
(30) Комісії слід розглянути потребу встановлення значень гранично допустимих викидів на рівні Союзу та внесення змін до значень гранично допустимих викидів, встановлених у додатку V, для деяких великих установок згоряння із урахуванням перегляду та оновлення відповідних довідкових документів щодо НДТ. У цьому контексті, Комісії слід враховувати специфіку енергетичних систем нафтопереробних заводів.
(31) Через характеристики деяких видів місцевого твердого палива, доречним є застосування радше мінімальних показників десульфуризації, аніж значень гранично допустимих викидів діоксиду сірки, для установок згоряння, що в них використовують такі види палива. Окрім того, оскільки конкретні характеристики сланцевої нафти можуть не дозволяти застосування таких самих технік очищення від сірки або досягнення такої самої ефективності десульфуризації, що і для іншого палива, доречним є дещо нижче мінімальне значення десульфуризації для установок, що в них використовують зазначене паливо.
(32) У разі раптових перебоїв у постачанні палива із низьким вмістом сірки чи газу, що пов’язано із серйозним дефіцитом, компетентний орган повинен мати можливість надавати тимчасові відступи, що дозволяють викидам відповідних установок згоряння перевищувати значення гранично допустимих викидів, встановлені у цій Директиві.
(33) Відповідний оператор не повинен експлуатувати установку згоряння більше 24 годин після виникнення несправностей або виходу з ладу очисного обладнання, а експлуатація без очищення не повинна тривати довше 120 годин протягом 12-місячного періоду, що має на меті обмежити негативний вплив забруднення на довкілля. Однак, якщо існує першочергова необхідність підтримувати енергопостачання, або це необхідно для уникнення загального збільшення викидів у результаті експлуатації іншої установки згоряння, компетентні органи повинні мати можливість надавати відступ від зазначених часових рамок.
(34) Щоб забезпечити високий рівень захисту довкілля та здоров’я людини та уникнути транскордонного переміщення відходів до установок, що працюють відповідно до нижчих екологічних стандартів, слід встановити та підтримувати жорсткі умови експлуатації, технічні вимоги та значення гранично допустимих викидів для установок зі спалювання або сумісного спалювання відходів у межах Союзу.
(35) Використання органічних розчинників у деяких видах діяльності та на деяких об’єктах спричиняє збільшення викидів органічних сполук у повітря, що зумовлює утворення місцевих та транскордонних формувань фотохімічних окисників, що завдає шкоди природним ресурсам і чинить негативний вплив на здоров’я людини. Тому слід вживати запобіжних дій проти використання органічних розчинників та встановити вимогу забезпечувати відповідність значенням гранично допустимих викидів органічних сполук і належним умовам експлуатації. Оператори повинні мати можливість забезпечувати відповідність вимогам схеми скорочення замість дотримання значень гранично допустимих викидів, встановлених у цій Директиві, якщо інші інструменти, як-от використання технік або продуктів із низьким вмістом розчинників або без них, забезпечують альтернативні способи досягнення еквівалентного скорочення викидів.
(36) Об’єкти, що виробляють діоксид титану, можуть спричинити значне забруднення повітря та води. Щоб зменшити такий негативний вплив, потрібно на рівні Союзу встановити жорсткіші значення гранично допустимих викидів для деяких забруднювальних речовин.
(37) Стосовно включення до сфери застосування національних законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень, введених в дію для забезпечення відповідності цій Директиві об’єктами для виробництва керамічних виробів шляхом обпалювання, на основі характеристик національного сектора промисловості та для того щоб забезпечити чітке тлумачення сфери застосування, держави-члени повинні вирішити, чи застосовувати обидва критерії - виробничу потужність та місткість печі, або ж тільки один із двох критеріїв.
(38) Щоб спростити звітування та зменшити зайве адміністративне навантаження, Комісія повинна визначити методи для гармонізації способу надання даних відповідно до цієї Директиви з іншими вимогами законодавства Союзу та, зокрема, з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 166/2006 від 18 січня 2006 року про створення Європейського реєстру вивільнення та переміщення забрудників (-17).
__________
(-17) ОВ L 33, 04.02.2006, с. 1.
(39) Щоб забезпечити уніфіковані умови для імплементації, слід надати Комісії виконавчі повноваження ухвалювати настанови щодо збору даних, складати довідкові документи щодо НДТ та забезпечувати їхню якість, у тому числі щодо відповідності їхнього змісту та формату, ухвалювати рішення стосовно висновків щодо НДТ, встановлювати детальні правила щодо визначення строків пуску та зупинки, а також щодо перехідних національних планів для великих установок згоряння, та встановлювати тип, формат і частоту надання державами-членами Комісії інформації. Відповідно до статті 291 ДФЄС, правила і загальні принципи стосовно механізмів контролю державами-членами за здійсненням Комісією виконавчих повноважень слід заздалегідь встановити у регламенті, ухваленому згідно зі звичайною законодавчою процедурою. До ухвалення зазначеного нового регламенту, продовжує застосовуватися Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року про процедури здійснення виконавчих повноважень, наданих Комісії (-18), за винятком регуляторної процедури з ретельним вивченням, яку не застосовують.
__________
(-18) ОВ L 184, 17.07.1999, с. 23.
(40) Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 290 ДФЄС стосовно встановлення дати, з якої повинні виконуватися безперервні вимірювання викидів у повітря важких металів і діоксинів та фуранів, а також адаптації деяких частин додатків V, VI і VII до науково-технічного прогресу. Щодо установок зі спалювання відходів і установок зі сумісного спалювання відходів, це може включати, з-поміж іншого, встановлення критеріїв для надання відступів від безперервного вимірювання викидів сумарного пилу. Особливо важливо, щоб Комісія проводила належні консультації під час підготовчої роботи, у тому числі на рівні експертів.
(41) Для того, щоб запобігти значному забрудненню довкілля, наприклад важкими металами і діоксинами та фуранами, Комісії слід, на основі оцінки впровадження найкращих доступних технік у деяких видах діяльності або впливу таких видів діяльності на довкілля в цілому, надати пропозиції щодо мінімальних вимог на рівні Союзу до значень гранично допустимих викидів і правил для моніторингу та забезпечення відповідності.
(42) Державам-членам слід встановити правила щодо санкцій за порушення національних положень, ухвалених на підставі цієї Директиви, та забезпечити їх виконання. Такі санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.
(43) Щоб забезпечити достатній час для технічної адаптації існуючих об’єктів до нових вимог цієї Директиви, деякі з нових вимог слід застосовувати до таких об’єктів після фіксованого періоду з дати застосування цієї Директиви. Для установок згоряння слід передбачити достатньо часу на впровадження необхідних заходів по боротьбі з викидами, щоб були дотримані рівні промислового забруднення, визначені в додатку V.
(44) Оскільки цілі цієї Директиви, а саме забезпечення високого рівня захисту довкілля та підвищення якості довкілля, не можуть бути достатньою мірою досягнуті державами-членами, а отже, з огляду на транскордонних характер забруднення від промислової діяльності, можуть бути краще досягнуті на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти згідно з принципом субсидіарності, як зазначено у статті 5 Договору про Європейський Союз. Відповідно до принципу пропорційності, як встановлено у вказаній статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення зазначених цілей.
(45) Ця Директива поважає фундаментальні права та дотримується принципів, визнаних, зокрема, Хартією фундаментальних прав Європейського Союзу. Зокрема, ця Директива спрямована на те, щоб сприяти застосуванню статті 37 зазначеної Хартії.
(46) Зобов’язання транспонувати цю Директиву до національного законодавства слід обмежити тими положеннями, які становлять суттєву зміну у порівнянні з більш ранніми директивами. Зобов’язання транспонувати положення, що не зазнали змін, передбачене більш ранніми директивами.
(47) Відповідно до параграфа 34 Міжінституційної угоди про краще законотворення (-19), держав-членів заохочують створювати, у своїх інтересах та інтересах Союзу, власні таблиці, що, наскільки це можливо, проілюструють співвідношення між цією Директивою та інструментами транспонування, і оприлюднювати такі таблиці.
__________
(-19) ОВ C 321, 31.12.2003, с. 1.
(48) Ця Директива не повинна обмежувати зобов’язань держав-членів щодо часових рамок для транспозиції до національного законодавства директив, зазначених у частині B додатку IX, та їх застосування,
УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
ГЛАВА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Предмет
Ця Директива встановлює правила інтегрованого підходу до запобігання забрудненню, що виникає внаслідок промислової діяльності, та його контролю.
Вона також встановлює правила, розроблені, щоб запобігати викидам у повітря, води та ґрунти або, якщо це неможливо, скорочувати їх та щоб запобігати накопиченню відходів, для того щоб досягти високого рівня захисту довкілля в цілому.
Стаття 2. Сфера застосування
1. Цю Директиву застосовують до промислової діяльності, що спричиняє забруднення, зазначеної у главах II - VI.
2. Цю Директиву не застосовують до дослідницької діяльності, розробницької діяльності чи випробування нових продуктів і процесів.
Стаття 3. Терміни та означення
Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:
(1) "речовина" означає будь-який хімічний елемент та його сполуки, окрім таких речовин:
(a) радіоактивні речовини, як їх означено у статті 1 Директиви Ради 96/29/Євратом від 13 травня 1996 року про встановлення основних стандартів безпеки для захисту здоров’я працівників і населення в цілому від небезпек, що виникають внаслідок іонізуючого випромінювання (-20);
__________
(-20) ОВ L 159, 29.06.1996, с. 1.
(b) генетично модифіковані мікроорганізми, як їх означено у статті 2(b) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/41/ЄС від 6 травня 2009 року про використання генетично модифікованих мікроорганізмів у замкненій системі (-21);
__________
(-21) ОВ L 125, 21.05.2009, с. 75.
(c) генетично модифіковані організми, як їх означено у пункті 2 статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/18/ЄС від 12 березня 2001 року про навмисне вивільнення у довкілля генетично модифікованих організмів (-22);
__________
(-22) ОВ L 106, 17.04.2001, с. 1.
(2) "забруднення" означає безпосереднє чи опосередковане внесення у результаті людської діяльності речовин, вібрацій, тепла чи шуму в повітря, води або ґрунт, що можуть бути шкідливими для здоров’я людини або для якості довкілля, призводити до пошкоджень матеріальних цінностей, шкодити чи заважати об’єктам інфраструктури та іншим законним використанням довкілля;
(3) "об’єкт" означає стаціонарну технічну одиницю, у межах якої виконується один або декілька видів діяльності, перелічених у додатку I або у частині 1 додатка VII, та будь-які інші безпосередньо пов’язані види діяльності на тій же ділянці, що мають технічний зв’язок із видами діяльності, переліченими в зазначених додатках і які можуть чинити вплив на викиди та забруднення;
(4) "викид" означає безпосереднє чи опосередковане вивільнення речовин, вібрацій, тепла або шуму з окремих або розсіяних джерел в установці у повітря, води або ґрунт;
(5) "значення гранично допустимих викидів" означає масу, виражену через деякі конкретні параметри, концентрацію та/або рівень викидів, що їх не можна перевищувати протягом одного або декількох періодів часу;
(6) "стандарт якості довкілля" означає комплекс вимог, що повинні бути виконані у певний час певним середовищем або його окремою частиною, як встановлено у законодавстві Союзу;
(7) "дозвіл" означає письмову санкцію на експлуатацію всієї або частини об’єкта або установки згоряння, установки зі спалювання відходів або установки із сумісного спалювання відходів;
(8) "загальні зобов’язальні правила" означає значення гранично допустимих викидів або інші умови, принаймні на рівні сектора, що ухвалені з наміром безпосередньо їх використовувати для встановлення умов дозволу;
(9) "суттєва зміна" означає зміну в характері чи функціонуванні, або розширення установки згоряння, установки зі спалювання відходів або установки із сумісного спалювання відходів або об’єкта, що може мати значний негативний вплив на здоров’я людини або довкілля;
(10) "найкращі доступні техніки" означає найдієвіший та найсучасніший етап у розвитку видів діяльності та методів їх провадження, що свідчить про практичність окремих технік для забезпечення основи для значення гранично допустимих викидів та інших умов дозволів, розроблених для запобігання викидам та впливу на довкілля в цілому та, якщо це неможливо на практиці, зменшенню їх:
(a) "техніки" охоплюють як використовувані технології, так і те, яким чином об’єкт спроектовано, побудовано, здійснюється його технічне обслуговування, експлуатація та виведення з експлуатації;
(b) "доступні техніки" означає ті, що розроблені у масштабі, який дозволяє впровадження у відповідному секторі промисловості за практично здійсненних економічних та технічних умов з урахуванням вартості та переваг, незалежно від того, чи техніки використовують або виробляють всередині обумовленої держави-члена, за умови що вони є до розумної міри доступними для оператора;
(c) "найкращий" означає найдієвіший з точки зору досягнення високого загального рівня захисту довкілля в цілому;
(11) "довідковий документ щодо НДТ" означає документ, який є результатом обміну інформацією, організованого на підставі статті 13, складений для визначених видів діяльності, та який описує, зокрема, застосовувані техніки, поточні рівні викидів та споживання, техніки, що їх розглядають для визначення найкращих доступних технік, а також висновки щодо НДТ та будь-які нововиниклі техніки, із особливим урахуванням критеріїв, перелічених у додатку III;
(12) "висновки щодо НДТ" означає документ, що містить частини довідкового документа щодо НДТ, який встановлює висновки щодо найкращих доступних технік, їхній опис, інформацію для оцінювання можливості їх застосування, рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками, пов’язаного із цим моніторингу, пов’язаних рівнів споживання та, за відповідних обставин, відповідних заходів із відновлення екологічного стану ділянки;
(13) "рівні викидів, пов’язані з найкращими доступними техніками" означає діапазон рівнів викидів, отриманий за нормальних умов експлуатації з використанням найкращої доступної техніки чи поєднання найкращих доступних технік, як описано у висновках щодо НДТ, виражений як середнє значення за певний період часу, за визначених референтних умов;
(14) "нововиникла техніка" означає новітню техніку для промислової діяльності що, у разі комерційного розроблення, могла б забезпечити або вищий рівень захисту довкілля, або принаймні такий самий рівень захисту довкілля та більшу економію коштів, ніж існуючі найкращі доступні техніки;
(15) "оператор" означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка, повністю або частково, експлуатує чи контролює об’єкт чи установку згоряння, установку зі спалювання відходів або установку із сумісного спалювання відходів або, якщо це передбачено національним законодавством, якій делеговано вирішальні економічні повноваження щодо технічного функціонування об’єкта чи установки;
(16) "громадськість" означає одну або декілька фізичних або юридичних осіб та, відповідно до національного законодавства чи практики, їх асоціації, організації чи групи;
(17) "заінтересована громадськість" означає громадськість, на яку впливає чи може вплинути ухвалення рішення, або яка має інтерес в ухваленні рішення щодо надання чи оновлення дозволу або умов дозволу; для цілей цього означення, неурядові організації, що підтримують захист довкілля та відповідають будь-яким умовам відповідно до національного законодавства, вважаються заінтересованими;
(18) "небезпечні речовини" означає речовини чи суміші, як їх означено у статті 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1272/2008 від 16 грудня 2008 року про класифікацію, маркування та пакування речовин і сумішей (-23);
__________
(-23) ОВ L 353, 31.12.2008, с. 1.
(19) "базовий звіт" означає інформацію про стан забруднення ґрунту та ґрунтових вод відповідними небезпечними речовинами;
(20) "ґрунтові води" означає ґрунтові води, як їх означено у пункті 2 статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС від 23 жовтня 2000 року про встановлення рамок дій Співтовариства у сфері водної політики (-24);
__________
(-24) ОВ L 327, 22.12.2000, с. 1.
(21) "ґрунт" означає верхній шар земної кори, розташований між корінною породою та поверхнею. Ґрунт складається з мінеральних часток, органічної речовини, води, повітря та живих організмів;
(22) "екологічна інспекція" означає всі дії, у тому числі відвідування ділянки, моніторинг викидів і перевіряння внутрішніх звітів та подальших документів, верифікацію внутрішнього моніторингу, перевіряння використаних технік та адекватності заходів екологічного менеджменту об’єкта, яких вживає компетентний орган або вживають від його імені, щоб перевіряти та стимулювати дотримання об’єктами умов дозволів та, якщо необхідно, для моніторингу їх впливу на довкілля;
(23) "свійська птиця" означає свійську птицю, як її означено у пункті 1 статті 2 Директиви Ради 90/539/ЄЕС від 15 жовтня 1990 року про ветеринарні умови, що регулюють торгівлю всередині Співтовариства свійською птицею й інкубаційними яйцями та їх імпорт з третіх країн (-25);
__________
(-25) ОВ L 303, 31.10.1990, с. 6.
(24) "паливо" означає будь-який твердий, рідкий або газоподібний горючий матеріал;
(25) "установка згоряння" означає будь-який технічний апарат, в якому здійснюється окиснення палива для використання виробленого таким чином тепла;
(26) "димова башта" означає конструкцію, що містить один або декілька димоходів, що забезпечують проходження відхідних газів для відведення їх у повітря;
(27) "години експлуатації" означає час, виражений у годинах, протягом якого установка згоряння, повністю чи частково, функціонує та здійснює викиди у повітря, за винятком періодів пуску та зупинки;
(28) "показник десульфуризації" означає співвідношення між кількістю сірки, яка не відводиться у повітря установкою згоряння протягом визначеного періоду, і кількістю сірки, що міститься у твердому паливі, введеному в механізми установки згоряння, яке використовується в установці протягом того самого періоду часу;
(29) "місцеве тверде паливо" означає тверде паливо природного походження, спалювання якого відбувається на установці згоряння, спеціально спроектованій для такого палива, і що видобувається на місцевій території;
(30) "визначальне паливо" означає паливо, яке, серед усіх видів палива, що їх використовують в багатопаливній установці згоряння, в якій використовують залишки дистиляції та перетворення від перероблення сирої нафти для власного споживання, у поєднанні з іншими видами палива або окремо, має найвище значення гранично допустимих викидів, як встановлено у частині 1 додатка V, або, у випадку, коли декілька видів палива мають однакове значення гранично допустимих викидів, паливо, що має найвищу теплову потужність серед таких видів палива;
(31) "біомаса" означає будь-що з такого:
(a) продукти, що складаються з будь-якої рослинної речовини, яка походить з сільського чи лісового господарства, які можуть бути використані як паливо з метою відновлення їхнього енергетичного вмісту;
(b) такі види відходів:
(i) рослинні відходи від сільського чи лісового господарства;
(ii) рослинні відходи від харчопереробної промисловості, якщо утворюване тепло відновлюється;
(iii) волокнисті рослинні відходи від виробництва целюлози з первинної сировини та виробництва паперу з целюлозної сировини, якщо їх сумісно спалюють у місці виробництва, а вироблене тепло відновлюється;
(iv) коркові відходи;
(v) деревні відходи, за винятком деревних відходів, які можуть містити галогенізовані органічні сполуки або важкі метали в результаті оброблення консервантами або оболонкування деревини та які включають, зокрема, такі деревні відходи, що утворені з відходів будівництва або знесення;
(32) "багатопаливна установка згоряння" означає будь-яку установку згоряння, яка може одночасно або навперемінно працювати на двох або більше видах палива;
(33) "газова турбіна" означає будь-який обертальний механізм, який перетворює теплову енергію у механічну роботу, основними частинами якої є компресор, тепловий пристрій, в якому паливо окиснюється для нагрівання робочої рідини, та турбіни;
(34) "газовий двигун" означає двигун внутрішнього згоряння, що працює згідно з циклом Отто та, щоб спалювати паливо, використовує електрозапалювання або, у випадку двопаливних двигунів, запалювання від стиснення;
(35) "дизельний двигун" означає двигун внутрішнього згоряння, що працює відповідно до дизельного циклу та, щоб спалювати паливо, використовує запалювання від стиснення;
(36) "мала ізольована система" означає малу ізольовану систему, як її означено у пункті 26 статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/54/ЄС від 26 червня 2003 року щодо спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії (-26);
__________
(-26) ОВ L 176, 15.07.2003, с. 37.
(37) "відходи" означає відходи, як їх означено у пункті 1 статті 3 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС від 19 листопада 2008 року про відходи (-27);
__________
(-27) ОВ L 312, 22.11.2008, с. 3.
(38) "небезпечні відходи" означає небезпечні відходи, як їх означено у пункті 2 статті 3 Директиви 2008/98/ЄС;
(39) "змішані муніципальні відходи" означає відходи домогосподарств, а також комерційні, промислові відходи та відходи установ, які, через свій характер та склад, є аналогічними відходам домогосподарств, але за винятком фракцій, вказаних у позиції 20 01 додатка до Рішення 2000/532/ЄС (-28), які збирають окремо у місці виникнення, та за винятком інших відходів, вказаних у позиції 20 02 зазначеного додатка;
__________
(-28) Рішення Комісії 2000/532/ЄС від 3 травня 2000 року про заміну Рішення 94/3/ЄС про встановлення списку відходів відповідно до статті 1(a) Директиви Ради 75/442/ЄЕС про відходи та Рішення Ради 94/904/ЄС про встановлення списку небезпечних відходів відповідно до статті 1(4) Директиви Ради 91/689/ЄЕС про небезпечні відходи (OВ L 226, 06.09.2000, с. 3).
(40) "установка зі спалювання відходів" означає будь-яку стаціонарну або мобільну технічну одиницю та обладнання, призначені для теплового оброблення відходів, із відновленням утворюваного при горінні тепла або без неї, шляхом спалювання через окиснення відходів, а також інших процесів теплового оброблення, як-от піроліз, процес газифікації або плазмового оброблення, якщо речовини, що утворюються у результаті оброблення, у подальшому спалюються;
(41) "установка із сумісного спалювання відходів" означає будь-яку стаціонарну або мобільну технічну одиницю, основним призначенням якої є утворення енергії або виробництво матеріальних продуктів та яка використовує відходи як звичайне або додаткове паливо або в якій відбувається теплове оброблення відходів з метою їх видалення шляхом спалювання через окиснення відходів, а також інших процесів теплового оброблення, як-от піроліз, процес газифікації або плазмового оброблення, якщо речовини, що утворюються у результаті оброблення, у подальшому спалюються;
(42) "номінальна потужність" означає суму спалювальних потужностей печей, з яких складається установка зі спалювання відходів або установка із сумісного спалювання відходів, зазначена проектувальником та підтверджена оператором, із належним врахуванням теплотворної здатності відходів, виражена як кількість відходів, що їх спалюють за годину;
(43) "діоксини та фурани" означає всі поліхлоровані дибензо-п-діоксини та дибензофурани, перелічені у частині 2 додатка VI;
(44) "органічна сполука" означає будь-яку сполуку, що містить принаймні елемент вуглецю та один або декілька елементів водню, галогенів, кисню, сірки, фосфору, кремнію чи азоту, за винятком оксидів вуглецю та неорганічних карбонатів і бікарбонатів;
(45) "летка органічна сполука" означає будь-яку органічну сполуку, а також фракцію креозоту, що мають за 293,15 K тиск пари 0,01 кПа або більше чи мають відповідну леткість за певних умов використання;
(46) "органічний розчинник" означає будь-яку летку органічну сполуку, що її використовують за будь-яким з таких напрямків:
(a) окремо або у поєднанні з іншими реагентами та, без проходження хімічних перетворень, для розчинення сировини, продуктів або відходів;
(b) як очисний агент для розчинення забрудників;
(c) як розчинник;
(d) як середовище дисперсії;
(e) як регулятор в’язкості;
(f) як регулятор поверхневого натягу;
(g) як пластифікатор;
(h) як консервант;
(47) "оболонка" означає оболонку, як її означено у пункті 8 статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/42/ЄС від 21 квітня 2004 року про обмеження викидів летких органічних сполук внаслідок використання органічних розчинників у деяких видах фарб, лаків і засобів повторного поверхневого оброблення транспортних засобів (-29).
__________
(-29) ОВ L 143, 30.04.2004, с. 87.
Стаття 4. Зобов’язання мати дозвіл
1. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити, що жодна установка згоряння, установка зі спалювання відходів або установка зі сумісного спалювання відходів чи жоден об’єкт не функціонує без дозволу.
Як відступ від першого підпараграфа, держави-члени можуть встановити процедуру реєстрації об’єктів, охоплених тільки главою V.
Процедура реєстрації повинна бути визначена в зобов’язальному акті та включати принаймні повідомлення компетентного органа оператором про намір експлуатувати об’єкт.
2. Держави-члени мають можливість забезпечити, щоб дозвіл охоплював два або більше об’єкти або частини об’єктів, експлуатацію яких провадить той самий оператор на одній ділянці.
Якщо дозвіл охоплює два або більше об’єкти, він повинен містити умови, щоб гарантувати, що кожен об’єкт відповідає вимогам цієї Директиви.
3. Держави-члени мають можливість передбачити, щоб дозвіл охоплював декілька частин об’єкта, експлуатацію яких провадять різні оператори. У таких випадках дозвіл повинен визначати обов’язки кожного оператора.
Стаття 5. Надання дозволу
1. Без обмеження інших вимог, встановлених у національному законодавстві або законодавстві Союзу, компетентний орган надає дозвіл, якщо вимоги цієї Директиви щодо об’єкта дотримані.
2. Держави-члени повинні вживати заходів, необхідних для забезпечення повної узгодженості умов і процедур надання дозволу, якщо до цього процесу залучено більше одного компетентного органу або більше одного оператора або якщо надається більше одного дозволу, для того щоб гарантувати дієвий інтегрований підхід всіх органів, компетентних для цієї процедури.
3. У випадку нового об’єкта або у разі внесення суттєвих змін за застосування статті 4 Директиви 85/337/ЄЕС, будь-яка релевантна інформація, отримана, або висновок, винесений згідно зі статтями 5, 6, 7 та 9 зазначеної Директиви, перевіряється та використовується для цілей надання дозволу.
Стаття 6. Загальні зобов’язальні правила
Без обмеження зобов’язання мати дозвіл, держави-члени можуть включати до загальних зобов’язальних правил вимоги до деяких категорій об’єктів, установок згоряння, установок зі спалювання відходів або установок із сумісного спалювання відходів.
Якщо ухвалені загальні зобов’язальні правила, дозвіл може просто включати покликання на такі правила.
Стаття 7. Інциденти та аварії
Без обмеження Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/35/ЄС від 21 квітня 2004 року про екологічну відповідальність стосовно попередження та усунення шкоди довкіллю (-30), у разі будь-якого інциденту або аварії, що значною мірою впливає на довкілля, держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб:
__________
(-30) ОВ L 143, 30.04.2004, с. 56.
(a) оператор негайно повідомив компетентний орган;
(b) оператор негайно вжив заходів для обмеження екологічних наслідків та для запобігання майбутнім можливим інцидентам або аваріям;
(c) компетентний орган вимагав від оператора вжити будь-яких належних додаткових заходів, які компетентний орган вважає необхідними для обмеження екологічних наслідків та для запобігання майбутнім можливим інцидентам або аваріям.
Стаття 8. Недотримання умов
1. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити дотримання умов дозволу.
2. У разі порушення умов дозволу держави-члени повинні забезпечити, щоб:
(a) оператор негайно повідомив компетентний орган;
(b) оператор негайно вжив необхідних заходів, щоб забезпечити, що дотримання умов буде відновлене у найкоротший можливий строк;
(c) компетентний орган вимагав від оператора вжити будь-яких належних додаткових заходів, які компетентний орган вважає необхідними, щоб відновити дотримання умов.
Якщо порушення умов дозволу становить безпосередню небезпеку для здоров’я людини або загрожує спричинити негайні значні негативні наслідки для довкілля та допоки не буде відновлене дотримання умов згідно з пунктами (b) і (c) першого підпараграфа, експлуатація установки згоряння, установки зі спалювання відходів, установки із сумісного спалювання відходів або об’єкта чи їх відповідних частин повинна бути призупинена.
Стаття 9. Викиди парникових газів
1. Якщо викиди парникових газів з об’єкта визначені у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС щодо діяльності, яку здійснює такий об’єкт, дозвіл невключає значення гранично допустимих викидів для безпосередніх викидів такого газу, якщо це не є необхідним, щоб забезпечувати відсутність значного місцевого забруднення.
2. Для видів діяльності, перелічених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, держави-члени можуть вирішити не встановлювати вимоги щодо енергоефективності, що стосуватимуться механізмів згоряння або інших одиниць, які виділяють діоксид вуглецю на ділянці.
3. Якщо необхідно, компетентні органи відповідним чином вносять зміни до дозволу.
4. Параграфи 1 - 3 не застосовують до об’єктів, що тимчасово виключені зі схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу відповідно до статті 27 Директиви 2003/87/ЄС.
ГЛАВА II
ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ, НАВЕДЕНИХ У ДОДАТКУ I
Стаття 10. Сфера застосування
Цю главу застосовують до видів діяльності, що встановлені у додатку I, та, у застосовних випадках, досягають порогових значень потужності, визначених у зазначеному додатку.
Стаття 11. Загальні принципи регулювання основних обов’язків оператора
Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити експлуатацію об’єктів відповідно до таких принципів:
(a) вживаються усі належні запобіжні заходи проти забруднення;
(b) застосовуються найкращі доступні техніки;
(c) не спричиняється значне забруднення;
(d) накопиченню відходів запобігають відповідно до Директиви 2008/98/ЄС;
(e) якщо відходи утворені, їх, у порядку пріоритетності та відповідно до Директиви 2008/98/ЄС, підготовлюють до повторного використання, перероблення або відновлення, а якщо це технічно та економічно неможливо, їх видаляють, уникаючи при цьому будь-якого впливу на довкілля або зменшуючи його;
(f) енергія використовується ефективно;
(g) вживаються необхідні заходи для запобігання аваріям та для обмеження їх наслідків;
(h) після остаточного припинення діяльності вживають необхідних заходів, щоб уникнути будь-якого ризику забруднення та щоб повернути виробничу ділянку у задовільний стан, визначений відповідно до статті 22.
Стаття 12. Заявки на дозволи
1. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити включення в заявку на дозвіл опису такого:
(a) об’єкта та його діяльності;
(b) сировини та допоміжних матеріалів, інших речовин та виду енергії, які використовує чи утворює об’єкт;
(c) джерел викидів з об’єкта;
(d) умов на ділянці об’єкта;
(e) у застосовних випадках, базового звіту відповідно до статті 22(2);
(f) характеру та обсягу передбачних викидів з об’єкта у кожний компонент довкілля, а також визначення значних впливів викидів на довкілля;
(g) запропонованої технології та інших технік для запобігання викидам або, якщо це неможливо, скорочення викидів з об’єкта;
(h) заходів для запобігання, підготовлення до повторного використання, перероблення та відновлення відходів, утворених об’єктом;
(i) подальших заходів, запланованих для забезпечення відповідності загальним принципам основних обов’язків оператора, як передбачено у статті 11;
(j) заходів, запланованих для здійснення моніторингу викидів у довкілля;
(k) основних альтернатив запропонованій технології, технікам та заходам, що були вивчені заявником, у загальних рисах.
Заявка на дозвіл повинна також включати нетехнічний стислий виклад даних, зазначених у першому підпараграфі.
2. Якщо інформація, надана відповідно до вимог, передбачених Директивою 85/337/ЄЕС, або звіт з безпеки, підготовлений відповідно до Директиви 96/82/ЄС, або інша інформація, зібрана на вимогу іншого законодавства, відповідає будь-яким вимогам параграфа 1, така інформація може бути включена чи додана до заявки.
Стаття 13. Довідковий документ щодо НДТ та обмін інформацією
1. Задля складання, перегляду та, за необхідності, оновлення довідкових документів щодо НДТ, Комісія організовує обмін інформацією між державами-членами, відповідними галузями промисловості, неурядовими організаціями, що підтримують захист довкілля, та Комісією.
2. Обмін інформацією, зокрема, повинен стосуватися такого:
(a) функціонування об’єктів і технік у з огляду на показники викидів, виражені як середні значення у короткостроковій та довгостроковій перспективах, за відповідних обставин, та пов’язані з цим референтні умови, споживання та характер сировини, споживання води, використання енергії та утворення відходів;
(b) використовуваних технік, пов’язаного із цим моніторингу, впливу на різні середовища, економічної та технічної здійсненності та розробок у зазначених сферах;
(c) найкращих доступних технік та нововинклих технік, визначених після розгляду питань, зазначених у пунктах (a) та (b).
3. Комісія започатковує та регулярно скликає форум, що складається з представників держав-членів, відповідних галузей промисловості та неурядових організацій, що підтримують захист довкілля.
Комісія отримує висновок форуму щодо практичних заходів для обміну інформацією та, зокрема, щодо такого:
(a) внутрішнього регламенту форуму;
(b) робочої програми обміну інформацією;
(c) настанов зі збору даних;
(d) настанов зі складання довідкових документів щодо НДТ і щодо забезпечення їхньої якості, у тому числі щодо відповідності їхнього змісту та формату.
Настанови, зазначені у пунктах (c) і (d) другого підпараграфа, повинні враховувати висновки форуму та бути ухваленими відповідно до регуляторної процедури, зазначеної у статті 75(2).
4. Комісія одержує та оприлюднює висновок форуму щодо запропонованого змісту довідкового документа щодо НДТ та враховує цей висновок при виконанні процедур, встановлених у параграфі 5.
5. Рішення по висновках щодо НДТ ухвалюють відповідно до регуляторної процедури, зазначеної у статті 75(2).
6. Після ухвалення рішення згідно з параграфом 5, Комісія невідкладно оприлюднює довідковий документ щодо НДТ та забезпечує оприлюднення висновків щодо НДТ усіма офіційними мовами Союзу.
7. До ухвалення відповідного рішення згідно з параграфом 5, висновки щодо найкращих доступних технік із довідкових документів щодо НДТ, ухвалені Комісією до дати, зазначеної у статті 83, застосовуються як висновки щодо НДТ для цілей цієї глави, за винятком статті 15(3) і (4).
Стаття 14. Умови дозволу
1. Держави-члени забезпечують охоплення дозволом усіх заходів, необхідних для виконання вимог статей 11 та 18.
Зазначені заходи повинні включати принаймні таке:
(a) значення гранично допустимих викидів для забруднювальних речовин, перелічених у додатку II, і для інших забруднювальних речовин, що їх, імовірно, будуть здійснювати обумовлені об’єкти у значних кількостях, беручи до уваги їхній характер та потенціал перенесення забруднення з одного компонента довкілля в інший;
(b) належні вимоги, що забезпечують захист ґрунту та ґрунтових вод, а також заходи стосовно моніторингу та поводження з відходами, які утворює об’єкт;
(c) належні вимоги до моніторингу викидів із зазначенням:
(i) методології та частоти вимірювання і процедури оцінювання; та
(ii) якщо застосовують статтю 15(3)(b), що результати моніторингу викидів є доступними за ті ж періоди часу та за тих же референтних умов, що і для рівнів викидів, пов’язаних з найкращими доступними техніками;
(d) обов’язок надавати компетентному органу регулярно, та принаймні щорічно:
(i) інформацію на основі результатів моніторингу викидів, зазначеного у пункті (c), та інші необхідні дані, що дозволяють компетентному органу верифікувати дотримання умов дозволу; та
(ii) якщо застосовують статтю 15(3)(b), стислий виклад результатів моніторингу викидів, що дозволяє здійснити порівняння із рівнями викидів, пов’язаними з найкращими доступними техніками;
(e) належні вимоги до регулярного технічного обслуговування та нагляду за заходами, що їх вживають для запобігання викидам у ґрунт і ґрунтові води на виконання пункту (b), та належні вимоги стосовно періодичного моніторингу ґрунту та ґрунтових вод на відповідні небезпечні речовини, які, ймовірно, будуть виявлені на ділянці, і, беручи до уваги можливість забруднення ґрунту та ґрунтових вод, - на ділянці об’єкта;
(f) заходи, пов’язані з умовами, іншими ніж нормальні умови експлуатації, як-от операції пуску та зупинки, протікання, несправності, раптові зупинки та остаточне припинення операцій;
(g) положення щодо мінімізації забруднення віддалених територій або транскордонного забруднення;
(h) умови для оцінювання відповідності значенням гранично допустимих викидів або покликання на застосовні вимоги, визначені в інших документах.
2. Для цілей параграфа 1(a), значення гранично допустимих викидів можуть бути доповнені або замінені еквівалентними параметрами або технічними заходами, що забезпечують еквівалентний рівень захисту довкілля.
3. Висновки щодо НДТ є орієнтиром для встановлення умов дозволів.
4. Без обмеження статті 18, компетентний орган може встановлювати жорсткіші умови дозволу, ніж ті, яких можна досягти завдяки використанню найкращих доступних технік, що їх описано у висновках щодо НДТ. Держави-члени можуть встановлювати правила, за якими компетентний орган може встановлювати такі жорсткіші умови.
5. Якщо компетентний орган встановлює умови дозволу на основі найкращої доступної техніки, не описаної у жодному із відповідних висновків щодо НДТ, він забезпечує:
(a) визначення техніки шляхом приділення особливої уваги критеріям, переліченим у додатку III; та
(b) відповідність вимогам статті 15.
Якщо висновки щодо НДТ, зазначені першому підпараграфі, не містять рівнів викидів, пов’язаних з найкращими доступними техніками, компетентний орган повинен пересвідчитися, що техніка, зазначена у першому підпараграфі, забезпечує рівень захисту довкілля, еквівалентний найкращим доступним технікам, описаним у висновках щодо НДТ.
6. Якщо діяльність або тип виробничого процесу в установці не охоплені жодними висновками щодо НДТ або якщо такі висновки не стосуються всіх потенційних впливів діяльності або процесу на довкілля, компетентний орган, після попередніх консультацій з оператором, встановлює умови дозволу на основі найкращих доступних технік, які він визначив для обумовлених видів діяльності або процесів, шляхом забезпечення особливої уваги критеріям, переліченим у додатку III.
7. Для об’єктів, зазначених у пункті 6.6 додатка I, параграфи 1 - 6 цієї статті застосовують без обмеження законодавства, що стосується добробуту тварин.
Стаття 15. Значення гранично допустимих викидів, еквівалентні параметри та технічні заходи
1. Значення гранично допустимих викидів для забруднювальних речовин застосовуються у точці, в якій викиди виходять з об’єкта, а будь-яке розрідження до цієї точки не береться до уваги при визначенні таких значень.
Щодо непрямих скидів забруднювальних речовин у води, вплив водоочисної установки може бути врахований під час визначення значень гранично допустимих викидів обумовленого об’єкта, за умови що при цьому забезпечується еквівалентний рівень захисту довкілля в цілому і це не призводить до вищих рівнів забруднення довкілля.
2. Без обмеження статті 18, значення гранично допустимих викидів і еквівалентні параметри та технічні заходи, зазначені у статті 14(1) і (2), повинні бути засновані на найкращих доступних техніках, але не встановлювати приписів щодо використання будь-якої техніки або конкретної технології.
3. Компетентний орган встановлює значення гранично допустимих викидів, які забезпечують, щоб викиди, за нормальних умов експлуатації, не перевищували рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками, що їх встановлено у рішеннях стосовно висновків щодо НДТ, зазначених у статті 13(5), одним із таких способів:
(a) встановлення значень гранично допустимих викидів, що не перевищують рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками. Такі значення гранично допустимих викидів повинні бути наведені для таких самих або коротших проміжків часу та за таких самих референтних умов, що і для тих рівнів викидів, які пов’язані з найкращими доступними техніками; або
(b) встановлення гранично допустимих викидів, інших ніш ті, що зазначені у пункті (a), в розрізі їхніх значень, строків та референтних умов.
Якщо застосовується пункт (b), компетентний орган повинен, принаймні щорічно, оцінювати результати моніторингу викидів, щоб забезпечити, що викиди за нормальних умов експлуатації не перевищують рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками.
4. Як відступ від параграфа 3 і без обмеження статті 18, компетентний орган може, у певних випадках, встановлювати менш жорсткі значення гранично допустимих викидів. Такий відступ може застосовуватися, тільки якщо оцінювання показує, що досягнення рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками, що їх описано у висновках щодо НДТ, призведе до непропорційно високої вартості порівняно із перевагами для довкілля, внаслідок:
(a) географічного розташування обумовленого об’єкта або місцевих умов довкілля обумовленого об’єкта; або
(b) технічних характеристик обумовленого об’єкта.
Компетентний орган у додатку до умов дозволу документує причини застосування першого підпараграфа, у тому числі результат оцінювання та обґрунтування встановлених умов.
Проте значення гранично допустимих викидів, встановлені відповідно до першого підпараграфа, не повинні перевищувати значення гранично допустимих викидів, встановлені у додатках до цієї Директиви, у застосовних випадках.
Компетентний орган, у будь-якому разі, повинен пересвідчитися, що не спричинено жодного значного забруднення і досягнуто високого рівня захисту довкілля в цілому.
На основі інформації, наданої державами-членами відповідно до статті 72(1), зокрема стосовно застосування цього параграфа, Комісія може, за необхідності, оцінити і додатково роз’яснити, у вигляді настанов, критерії, які слід враховувати для застосування цього параграфа.
Компетентний орган повторно оцінює застосування першого підпараграфа в рамках кожного перегляду умов дозволу згідно зі статтею 21.
5. Компетентний орган може надавати тимчасові відступи від вимог параграфів 2 і 3 цієї статті та від статті 11(a) і (b) для здійснення випробувань та використання нововинклих технік на сумарний строк, що не перевищує 9 місяців, за умови що після закінчення зазначеного періоду або зупиняють використання техніки, або в результаті діяльності досягають, принаймні, рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками.
Стаття 16. Вимоги до моніторингу
1. Вимоги до моніторингу, зазначені у статті 14(1)(c), повинні, у застосовних випадках, ґрунтуватися на висновках щодо моніторингу, що їх описано у висновках щодо НДТ.
2. Частоту періодичного моніторингу, зазначеного у статті 14(1)(e), визначає компетентний орган у дозволі для кожного окремого об’єкта або узагальних зобов’язальних правилах.
Без обмеження першого підпараграфа, періодичний моніторинг виконується принаймні кожні 5 років для ґрунтових вод та кожні 10 років для ґрунтів, якщо такий моніторинг не заснований на принципі систематичного оцінювання ризику забруднення.
Стаття 17. Загальні зобов’язальні правила для видів діяльності, перелічених у додатку I
1. При ухваленні загальних зобов’язальних правил держави-члени повинні забезпечувати інтегрований підхід і високий рівень захисту довкілля, еквівалентний рівню, якого можна досягти при виконанні умов окремого дозволу.
2. Загальні зобов’язальні правила повинні бути засновані на найкращих доступних техніках, але не встановлювати приписів щодо використання будь-якої техніки або конкретної технології для забезпечення відповідності вимогам статей 14 і 15.
3. Держави-члени повинні забезпечувати оновлення загальних зобов’язальних правил, щоб враховувати розробки найкращих доступних технік і щоб забезпечувати виконання вимог статті 21.
4. Загальні зобов’язальні правила, ухвалені відповідно до параграфів 1 і 3, повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації.
Стаття 18. Стандарти якості довкілля
Якщо стандарт якості довкілля вимагає жорсткіших умов, ніж ті, що їх можна досягти шляхом використання найкращих доступних технік, до дозволу включають додаткові заходи, без обмеження інших заходів, що можуть бути вжиті для дотримання стандартів якості довкілля.
Стаття 19. Удосконалення найкращих доступних технік
Держави-члени повинні забезпечувати, щоб компетентні органи відслідковували або були поінформованими про удосконалення найкращих доступних технік та про публікування будь-яких нових або оновлених висновків щодо НДТ, а також забезпечувати доступність такої інформації для заінтересованої громадськості.
Стаття 20. Змінення об’єктів операторами
1. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити інформування компетентного органу оператором про будь-які заплановані зміни у характері або функціонуванні об’єкта або про його розширення, якщо це може мати наслідки для довкілля. У відповідних випадках, компетентний орган повинен оновити дозвіл.
2. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити, що жодну суттєву зміну, заплановану оператором, не вносять без надання на це дозволу відповідно до цієї Директиви.
Заявка на дозвіл і рішення компетентного органу повинні охоплювати ті частини об’єкта та ті дані, перелічені у статті 12, на які може вплинути суттєва зміна.
3. Будь-яка зміна у характері або функціонуванні об’єкта або його розширення вважаються суттєвими, якщо зміна або розширення у власних межах досягає порогових значень потужності, встановлених у додатку I.
Стаття 21. Перегляд та оновлення умов дозволу компетентним органом
1. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити періодичний перегляд компетентним органом усіх умов дозволу відповідно до параграфів 2 - 5, та, якщо це необхідно для забезпечення відповідності цій Директиві, оновлення ним таких умов.
2. На вимогу компетентного органу оператор подає всю інформацію, необхідну для цілей перегляду умов дозволу, у тому числі, зокрема, результати моніторингу викидів та інші дані, що надають змогу здійснити порівняння експлуатації об’єкта із найкращими доступними техніками, описаними у застосовних висновках щодо НДТ, та із рівнями викидів, пов’язаними із найкращими доступними техніками.
Під час перегляду умов дозволу компетентний орган використовує будь-яку інформацію, що є результатом моніторингу чи перевірок.
3. Протягом 4 років після публікації рішень стосовно висновків щодо НДТ відповідно до статті 13(5), що стосуються основного виду діяльності об’єкта, компетентний орган забезпечує:
(a) перегляд та, якщо необхідно, оновлення всіх умов дозволу для відповідного об’єкта, для того щоб забезпечити виконання вимог цієї Директиви, зокрема статті 15(3) і (4), у застосовних випадках;
(b) відповідність об’єкта зазначеним умовам дозволу.
Під час перегляду повинні бути враховані всі нові чи оновлені висновки щодо НДТ, застосовні до об’єкта та ухвалені відповідно до статті 13(5), з моменту надання дозволу або його останнього перегляду.
4. Якщо об’єкт не охоплений жодним висновком щодо НДТ, умови дозволу переглядають та, за необхідності, оновлюють, коли розвиток найкращих доступних технік надає змогу забезпечити значне скорочення викидів.
5. Умови дозволу переглядають та, за необхідності, оновлюють принаймні у таких випадках:
(a) забруднення, що його спричиняє об’єкт, настільки значне, що існуючі значення гранично допустимих викидів, передбачені у дозволі, потребують перегляду, або нові такі значення потребують включення до дозволу;
(b) безпека експлуатації вимагає використання інших технік;
(c) коли це необхідно для забезпечення відповідності новим або переглянутим стандартам якості довкілля відповідно до статті 18.
Стаття 22. Закриття об’єкта
1. Без обмеження Директиви 2000/60/ЄС, Директиви 2004/35/ЄС, Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/118/ЄС від 12 грудня 2006 року про захист ґрунтових вод від забруднення та виснаження (-31) та відповідного законодавства Союзу про захист ґрунту, компетентний орган встановлює умови дозволу для забезпечення відповідності параграфам 3 і 4 цієї статті на момент остаточного припинення діяльності.
__________
(-31) ОВ L 372, 27.12.2006, с. 19.
2. Якщо діяльність передбачає використання, вироблення або вивільнення відповідних небезпечних речовин та, беручи до уваги можливість забруднення ґрунту та ґрунтових вод на ділянці об’єкта, оператор повинен підготувати та подати компетентному органу базовий звіт до початку експлуатації об’єкта або до першого оновлення дозволу для об’єкта після 7 січня 2013 року.
Базовий звіт повинен містити інформацію, необхідну для визначення стану забруднення ґрунтів та ґрунтових вод, для того щоб виконати кількісне порівняння із станом на момент остаточного припинення діяльності, передбаченого параграфом 3.
Базовий звіт повинен містити принаймні таку інформацію:
(a) інформацію про нинішнє використання та, за наявності, про використання ділянки в минулому;
(b) за наявності, існуючу інформацію про заміри показників ґрунту та ґрунтових вод, яка відображає стан на момент складання звіту, або, як альтернативу, нові вимірювання щодо ґрунту та ґрунтових вод, беручи до уваги можливість забруднення ґрунту та ґрунтових вод зазначеними небезпечними речовинами, що будуть використані, вироблені чи вивільнені обумовленим об’єктом.
Якщо інформація, підготовлена на виконання іншого національного законодавства чи законодавства Союзу, відповідає вимогам цього параграфа, така інформація може бути включена або додана до поданого базового звіту.
Комісія укладає настанови щодо змісту базового звіту.
3. На момент остаточного припинення діяльності оператор повинен оцінити стан забруднення ґрунту та ґрунтових вод відповідними небезпечними речовинами, що їх використовує, виробляє або вивільняє об’єкт. Якщо об’єкт спричинив значне забруднення ґрунту або ґрунтових вод обумовленими небезпечними речовинами, порівняно зі станом, встановленим у базовому звіті, зазначеному в параграфі 2, оператор повинен вжити необхідних заходів для вирішення проблеми забруднення, щоб повернути ділянку до зазначеного стану. З цією метою може враховуватися технічна здійсненність таких заходів.
Без обмеження першого підпараграфа, після остаточного припинення діяльності та якщо забруднення ґрунту та ґрунтових вод на ділянці становить значну загрозу для здоров’я людини або довкілля як наслідок дозволених видів діяльності, що виконувалися оператором до першого оновлення дозволу для об’єкта після 7 січня 2013 року, та беручи до уваги умови на ділянці, встановлені відповідно до статті 12(1)(d), оператор повинен вживати необхідних дій, спрямованих на усунення, контроль, стримування або скорочення відповідних небезпечних речовин, аби об’єкт, беручи до уваги його поточне чи майбутнє погоджене використання, більше не становив такої загрози.
4. Якщо від оператора не вимагають підготувати базовий звіт, зазначений у параграфі 2, оператор повинен, після остаточного припинення діяльності, вчиняти необхідні дії, спрямовані на усунення, контроль, стримування або скорочення відповідних небезпечних речовин, щоб ділянка, з урахуванням її поточного чи майбутнього погодженого використання, більше не становила жодної значної загрози для довкілля або здоров’я людини через забруднення ґрунту та ґрунтових вод внаслідок провадження дозволених видів діяльності та з урахуванням умов на ділянці об’єкта, встановлених відповідно до статті 12(1)(d).
Стаття 23. Екологічні інспекції
1. Держави-члени встановлюють систему екологічних інспекцій об’єктів, спрямовану на дослідження повного спектру релевантних впливів надовкілля з боку обумовлених об’єктів.
Держави-члени повинні забезпечувати надання операторами компетентним органам усієї необхідної допомоги, щоб такі органи мали змогу здійснювати будь-які відвідини ділянки, відбирати зразки та збирати будь-яку інформацію, необхідну для виконання їхніх обов’язків для цілей цієї Директиви.
2. Держави-члени забезпечують охоплення всіх об’єктів планом екологічних інспекцій на національному, регіональному або місцевому рівнях, а також забезпечують регулярний перегляд зазначеного плану та, за відповідних обставин, його оновлення.
3. Кожен план екологічної інспекції повинен включати таке:
(a) загальну оцінку відповідних значних екологічних проблем;
(b) географічний район, охоплений планом інспекції;
(c) реєстр об’єктів, охоплених планом;
(d) процедури для складання програм для чергових екологічних інспекцій відповідно до параграфа 4;
(e) процедури для позачергових екологічних інспекцій відповідно до параграфа 5;
(f) за необхідності, приписи про співпрацю між різними органами, що проводять інспекцію.
4. На основі планів інспекцій компетентний орган регулярно складає програми для чергових екологічних інспекцій, що включають частоту відвідування ділянки для різних типів об’єктів.
Інтервал між двома відвідинами ділянки ґрунтується на систематичному оцінюванні ризиків для довкілля від обумовлених об’єктів і не перевищує 1 рік для об’єктів, що становлять найбільшу загрозу, і 3 роки для об’єктів, що становлять найменшу загрозу.
Якщо інспекція виявила важливий випадок недотримання умов дозволу, протягом 6 місяців з часу такої інспекції виконується додаткове відвідання ділянки.
Систематичне оцінювання ризиків для довкілля повинно ґрунтуватися принаймні на таких критеріях:
(a) потенційний та фактичний вплив обумовлених об’єктів на здоров’я людини та довкілля, враховуючи рівні та типи викидів, чутливість місцевого довкілля та ризик аварій;
(b) історія дотримання умов дозволу;
(c) участь оператора у Схемі екологічного менеджменту та аудиту Союзу (EMAS) відповідно до Регламенту (ЄС) № 1221/2009 (-32).
__________
(-32) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1221/2009 від 25 листопада 2009 року про добровільну участь організацій у схемі екологічного управління та аудиту Співтовариства (EMAS) (ОВ L 342, 22.12.2009, с. 1).
Комісія може ухвалювати настанови щодо критеріїв для оцінювання ризиків для довкілля.
5. Позачергові екологічні інспекції виконують для якнайшвидшого розслідування серйозних екологічних скарг, серйозних аварій з екологічними наслідками, інцидентів та подій, пов’язаних із недотриманням умов, та, за відповідних обставин, до надання, перегляду чи оновлення дозволу.
6. Після кожного відвідання ділянки компетентний орган готує звіт, в якому описують відповідні висновки щодо дотримання на об’єкті умов дозволу та висновки щодо необхідності будь-яких подальших дій.
Протягом 2 місяців з дати відвідання ділянки про звіт повідомляють відповідного оператора. Звіт повинен бути оприлюднений компетентним органом відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/4/ЄС від 28 січня 2003 року про доступ громадськості до інформації про довкілля (-33) впродовж 4 місяців з дати відвідання ділянки.
__________
(-33) ОВ L 41, 14.02.2003, с. 26.
Без обмеження статті 8(2) компетентний орган повинен забезпечувати, щоб оператор протягом розумного строку вживав всіх необхідних дій, визначених у звіті.
Стаття 24. Доступ до інформації та участь громадськості у процедурі надання дозволу
1. Держави-члени повинні забезпечувати надання заінтересованій громадськості вчасної та дієвої можливості брати участь у таких процедурах:
(a) надання дозволів на нові об’єкти;
(b) надання дозволів на будь-які суттєві зміни;
(c) надання чи оновлення дозволу для об’єкта, якщо пропонується застосування статті 15(4);
(d) оновлення дозволу чи умов дозволу для об’єкта відповідно до статті 21(5)(a).
До такої участі застосовується процедура, визначена у додатку IV.
2. Коли рішення про надання, перегляд або оновлення дозволу ухвалене, компетентний орган повинен забезпечити доступність для громадськості, у тому числі через Інтернет щодо пунктів (a), (b) і (f), такої інформації:
(a) змісту рішення, у тому числі примірник дозволу та будь-яких подальших оновлень;
(b) підстав, на яких ґрунтується рішення;
(c) результатів консультацій, проведених до ухвалення рішення, та пояснення способу їх врахування у такому рішенні;
(d) назви довідкових документів щодо НДТ, що стосуються обумовленого об’єкта або виду діяльності;
(e) як умови дозволу, зазначені у статті 14, у тому числі значення гранично допустимих викидів, були визначені стосовно найкращих доступних технік та рівнів викидів, пов’язаних із найкращими доступними техніками;
(f) якщо був наданий відступ відповідно до статті 15(4), конкретних підстав для такого відступу на основі критеріїв, встановлених у зазначеному параграфі, та встановлених умов.
3. Компетентний орган також повинен забезпечити доступ громадськості, у тому числі через Інтернет принаймні щодо пункту (a), до:
(a) релевантної інформації щодо заходів, вжитих оператором після остаточного припинення діяльності відповідно до статті 22;
(b) результатів моніторингу викидів, що його вимагають умови дозволу і проводить компетентний орган.
4. Параграфи 1, 2 і 3 цієї статті застосовують з урахуванням обмежень, встановлених у статті 4(1) і (2) Директиви 2003/4/ЄС.
Стаття 25. Доступ до правосуддя
1. Держави-члени забезпечують, щоб, відповідно до релевантної національної правової системи, члени заінтересованої громадськості мали доступ до процедури перегляду в суді або іншому незалежному та неупередженому органі, встановленому законом, для оскарження матеріальної або процесуальної законності рішень, дій чи бездіяльності, з урахуванням статті 24, якщо виконано одну з таких умов:
(a) вони мають достатній інтерес;
(b) вони стикаються з порушенням права, при цьому адміністративно-процесуальне право держави-члена зумовлює це порушення в обов’язковому порядку.
2. Держави-члени визначають, на якому етапі можуть бути оскаржені рішення, дії або бездіяльність.
3. Держави-члени визначають, що є достатнім інтересом і порушенням права, дотримуючись послідовності з метою надання заінтересованій громадськості широкого доступу до правосуддя.
У цьому зв’язку, інтереси будь-якої неурядової організації, що підтримує захист довкілля та відповідає будь-яким вимогам відповідно до національного законодавства, вважаються достатніми для цілей параграфа 1(a).
Такі організації для цілей параграфа 1(b) також вважаються такими, що мають права, які можуть бути порушені.
4. Параграфи 1, 2 і 3 не виключають можливості застосування процедури попереднього розгляду в адміністративному органі і не впливають на вимогу вичерпання можливостей процедур адміністративного розгляду перед зверненням до процедур судового розгляду, якщо така вимога існує відповідно до національного законодавства.
Будь-які такі процедури повинні бути чесними, справедливими, своєчасними та не надмірно дорогими.
5. Держави-члени повинні забезпечувати оприлюднення практичної інформації щодо доступу до процедур адміністративного та судового розгляду.
Стаття 26. Транскордонний вплив
1. Якщо держава-член усвідомлює, що функціонування об’єкта ймовірно чинитиме значний негативний вплив на довкілля іншої держави-члена, або якщо держава-член, яка може зазнати значного впливу, зробить відповідний запит, держава-член, на території якої було подано заявку на дозвіл відповідно до статті 4 або статті 20(2), направляє іншій державі-члену будь-яку інформацію, яка повинна бути надана або оприлюднена відповідно до додатка IV, одночасно із її оприлюдненням для громадськості.
Така інформація повинна слугувати основою для будь-яких консультацій, що є необхідними в рамках двосторонніх відносин між двома державами-членами, на взаємній та еквівалентній основі.
2. У рамках своїх двосторонніх відносин, у випадках, зазначених у параграфі 1, держави-члени також забезпечують доступ до заявок протягом належного строку для громадськості держава-члена, на яку вони, ймовірно, впливатимуть, щоб громадськість мала право висловити свої коментарі щодо них до винесення рішення компетентним органом.
3. Результати будь-яких консультацій відповідно до параграфів 1 і 2 враховуються під час винесення рішення компетентним органом щодо заявки.
4. Компетентний орган інформує будь-яку державу-члена, з якою проводилися консультації відповідно до параграфа 1, про рішення, винесене щодо заявки, та направляє їй інформацію, зазначену у статті 24(2). Така держава-член повинна вживати заходів, необхідних для забезпечення належного оприлюднення такої інформації для заінтересованої громадськості на своїй власній території.
Стаття 27. Нововиниклі техніки
1. Якщо це доречно, держави-члени повинні сприяти розвитку та застосуванню нововиниклих технік, зокрема тих нововиниклих технік, що наведені у довідкових документах щодо НДТ.
2. Комісія укладає настанови, щоб допомогти державам-членам у сприянні розвитку та застосуванню нововиниклих технік, що зазначені у параграфі 1.
ГЛАВА III
СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ УСТАНОВОК ЗГОРЯННЯ
Стаття 28. Сфера застосування
Цю главу застосовують до установок згоряння, сукупна розрахункова теплова потужність яких дорівнює чи перевищує 50 МВт, незалежно від типу використовуваного палива.
Цю главу не застосовують до таких установок згоряння:
(a) установок, в яких продукти згоряння використовують для безпосереднього нагрівання, висушування або будь-якого іншого оброблення предметів або матеріалів;
(b) установок допалювання, спроектованих для очищення відхідних газів шляхом спалювання, що їх не експлуатують як окремі установки згоряння;
(c) технічних засобів для регенерації каталізаторів каталітичного крекінгу;
(d) технічних засобів для перетворення сірководню на сірку;
(e) реакторів, що їх використовують у хімічній промисловості;
(f) батарей коксових печей;
(g) повітронагрівачів Каупера;
(h) будь-яких технічних апаратів, що їх використовують для урухомлення транспортних засобів, кораблів або повітряних суден;
(i) газових турбін та газових двигунів, що їх використовують на морських платформах;
(j) установок, які використовують як паливо будь-які тверді або рідкі відходи, окрім відходів, зазначених у пункті (b) пункту 31 статті 3.
Стаття 29. Правила агрегації
1. Якщо відхідні гази двох або більше установок згоряння відходять через спільну димову башту, комбінацію, сформовану такими установками, вважають однією установкою згоряння, а їхні потужності додають з метою розрахування сукупної розрахункової теплової потужності.
2. Якщо дві або більше окремі установки згоряння, яким уперше був наданий дозвіл після 1 липня 1987 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл на зазначену дату або пізніше, встановлені таким чином, щоб, враховуючи технічні та економічні фактори, їхні відхідні гази могли, з точки зору компетентного органу, відходити через спільну димову башту, комбінацію, сформовану такими установками, вважають однією установкою згоряння, а їхні потужності додають з метою розрахування сукупної розрахункової теплової потужності.
3. З метою розрахування сукупної розрахункової теплової потужності комбінації установок згоряння, зазначеної у параграфах 1 і 2, окремі установки згоряння із сукупною розрахунковою тепловою потужністю менш ніж 15 МВт не враховують.
Стаття 30. Значення гранично допустимих викидів
1. Відхідні гази з установок згоряння повинні відходити у контрольований спосіб за допомогою димової башти, що містить один або декілька димоходів, висота якої розраховується таким чином, щоб забезпечувати захист здоров’я людини та довкілля.
2. Усі дозволи для об’єктів, що містять установки згоряння, яким дозвіл був наданий до 7 січня 2013 року чи оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що такі установки вводять в експлуатацію не пізніше 7 січня 2014 року, включають умови, які гарантують, що викиди в повітря з цих установок не перевищують значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 1 додатка V.
Усі дозволи для об’єктів, що містять установки згоряння, яким було надано звільнення, зазначене у статті 4(4) Директиви 2001/80/ЄС, та які функціонують після 1 січня 2016 року, включають умови, які гарантують, що викиди в повітря з цих установок не перевищують значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 2 додатка V.
3. Усі дозволи для об’єктів, що містять установки згоряння, які не охоплює параграф 2, включають умови, які гарантують, що викиди в повітря з цих установок не перевищують значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 2 додатка V.
4. Значення гранично допустимих викидів, встановлені у частинах 1 і 2 додатка V, а також мінімальні показники десульфуризації, встановлені у частині 5 зазначеного додатка, застосовують до викидів кожної спільної димової башти відносно сукупної розрахункової теплової потужності всієї установки згоряння. Якщо додаток V передбачає можливість застосування значень гранично допустимих викидів для частини установки згоряння із обмеженою кількістю годин експлуатації, такі гранично допустимі значення застосовують до викидів такої частини установки, але встановлюють відносно сукупної розрахункової теплової потужності всієї установки згоряння.
5. Компетентний орган може надати відступ на строк максимум 6 місяців від зобов’язання відповідати значенням гранично допустимих викидів діоксиду сірки, передбаченим у параграфах 2 і 3, для установки згоряння, яка для цього зазвичай використовує паливо із низьким вмістом сірки, у випадках, коли оператор не може забезпечити відповідність зазначеним гранично допустимим значенням через перебої у постачанні палива із низьким вмістом сірки, що пов’язані із серйозним дефіцитом.
Держави-члени повинні негайно повідомляти Комісію про будь-які відступи, надані відповідно до першого підпараграфа.
6. Компетентний орган може надати відступ від зобов’язання дотримуватися значень гранично допустимих викидів, передбачених у параграфах 2 і 3, у випадках, якщо в установці згоряння, що використовує тільки газоподібне паливо, доводиться використовувати виключно інші види палива через раптові перебої у постачанні газу, і з цієї причини її треба буде обладнати технічними засобами очищення відхідного газу. Строк, на який такий відступ наданий, повинен не перевищувати 10 днів, окрім випадків, коли існує першочергова потреба підтримувати енергопостачання.
Оператор повинен негайно повідомляти компетентний орган про кожен конкретний випадок, зазначений у першому підпараграфі.
Держави-члени повинні негайно повідомляти Комісію про будь-які відступи, надані відповідно до першого підпараграфа.
7. Якщо установку згоряння розширюють, значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 2 додатка V, застосовують до розширеної частини установки, якої торкнулись зміни, і встановлюють відносно сукупної розрахункової теплової потужності всієї установки згоряння. У разі змінення установки згоряння, що може мати наслідки для довкілля та впливати на частину установки із розрахунковою тепловою потужністю 50 МВт або більше, значення гранично допустимих викидів, як їх встановлено у частині 2 додатка V, застосовують до частини установки, яку було змінено, стосовно сукупної розрахункової теплової потужності всієї установки згоряння.
8. Ззначення гранично допустимих викидів, встановлені у частинах 1 і 2 додатка V, не застосовують до таких установок згоряння:
(a) дизельних двигунів;
(b) котлів-утилізаторів в об’єктах для виробництва целюлози.
9. Комісія повинна розглянути потребу встановити значення гранично допустимих викидів на рівні Союзу на основі найкращих доступних технік та внести зміни до значень гранично допустимих викидів, встановлених у додатку V, щодо таких установок згоряння:
(a) установок згоряння, зазначених у параграфі 8;
(b) установок згоряння на нафтопереробних заводах, що використовують залишки дистиляції та перетворення від перероблення сирої нафти для власного споживання, у поєднанні із іншими видами палива або окремо, враховуючи специфіку енергетичних систем нафтопереробних заводів;
(c) установок згоряння, що використовують гази, окрім природного газу;
(d) установок згоряння в межах об’єктів хімічної промисловості, що в них використовують рідкі залишки виробництва як некомерційне паливо для власного споживання.
Комісія повинна до 31 грудня 2013 року повідомити про результати цього розгляду Європейський Парламент і Раду разом із законодавчою пропозицією, за відповідних обставин.
Стаття 31. Показник десульфуризації
1. Для установок згоряння, в яких використовують місцеве тверде паливо та в яких неможливо дотримати значень гранично допустимих викидів щодо діоксиду сірки, зазначені в статті 30(2) і (3), внаслідок характеристик такого палива, держави-члени можуть натомість застосовувати мінімальні показники десульфуризації, встановлені у частині 5 додатка V, згідно з правилами дотримання відповідності, встановленими у частині 6 зазначеного додатка, та із попереднім затвердженням компетентним органом технічного звіту, зазначеного у статті 72(4)(a).
2. Для установок згоряння, в яких використовують місцеве тверде паливо із сумісним спалюванням відходів та в яких неможливо дотримати значень Cпроцес щодо діоксиду сірки, встановлених у пунктах 3.1 або 3.2 частини 4 додатка VI, внаслідок характеристик місцевого твердого палива, держави-члени можуть натомість застосовувати мінімальні показники десульфуризації, встановлені у частині 5 додатка V, згідно з правилами дотримання відповідності, встановленими у частині 6 зазначеного додатка. Якщо держави-члени вирішують застосовувати цей параграф, значення показника Cвідходи, зазначеного у пункті 1 частини 4 додатка VI, повинне дорівнювати 0 мг/Нм-3.
3. Комісія повинна до 31 грудня 2019 року розглянути можливість застосування мінімальних показників десульфуризації, встановлених у частині 5 додатка V, з урахуванням, зокрема, найкращих доступних технік та переваг, отриманих від зменшення викидів діоксиду сірки.
Стаття 32. Перехідний національний план
1. Протягом періоду з 1 січня 2016 року по 30 червня 2020 року держави-члени можуть скласти та впровадити перехідний національний план, що охоплює установки згоряння, яким було надано перший дозвіл до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року. Для кожної установки згоряння, охопленої планом, план повинен охоплювати викиди одного або декількох таких забрудників: оксидів азоту, діоксиду сірки та пилу. Для газових турбін до плану включаються тільки викиди оксидів азоту.
Перехідний національний план не охоплює жодних з таких установок згоряння:
(a) ті, до яких застосовують статтю 33(1);
(b) ті, в яких на нафтопереробних заводах використовують низькокалорійні гази, утворені шляхом газифікації залишків нафтопереробки чи залишків паливодистиляції та перетворення при очищенні сирої нафти для власного споживання, у поєднанні із іншими видами палива або окремо;
(c) ті, до яких застосовують статтю 35;
(d) ті, яким надано звільнення, що зазначене у статті 4(4) Директиви 2001/80/ЄС.
2. Установки згоряння, охоплені планом, можуть бути звільнені від дотримання значень гранично допустимих викидів, зазначених у статті 30(2), щодо забрудників, на які поширюється план, або, у застосовних випадках, показників десульфуризації, зазначених у статті 31.
Значення гранично допустимих викидів для діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу, встановлені у дозволі для установки згоряння, застосовні на 31 грудня 2015 року, відповідно, зокрема, до вимог директив 2001/80/ЄС і 2008/1/ЄС, повинні бути принаймні додержані.
В установках згоряння зі сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 500 МВт, в яких використовують тверде паливо, яким було надано перший дозвіл після 1 липня 1987 року, повинні бути дотримані значення гранично допустимих викидів для оксидів азоту, встановлені у частині 1 додатка V.
3. Для кожного із забрудників, які охоплює перехідний національний план, він повинен встановити верхню межу, що визначає максимальне сукупне значення викидів за рік для всіх установок, охоплених планом, на основі сукупної розрахункової теплової потужності кожної установки на 31 грудня 2010 року, її фактичних годин експлуатації за рік та використання палива, усереднене за останні 10 років експлуатації до 2010 року включно.
Верхню межу на 2016 рік розраховують на основі відповідних значень гранично допустимих викидів, встановлених у додатках III-VII до Директиви 2001/80/ЄС або, у застосовних випадках, на основі показників десульфуризації, встановлених у додатку III до Директиви 2001/80/ЄС. У випадку газових турбін, використовують значення гранично допустимих викидів для оксидів азоту, визначені для таких установок у частині B додатка VI до Директиви 2001/80/ЄС. Верхню межу на 2019 і 2020 роки розраховують на основі відповідних значень гранично допустимих викидів, встановлених у частині 1 додатка V до цієї Директиви або, у застосовних випадках, відповідних показників десульфуризації, встановлених у частині 5 додатка V до цієї Директиви. Верхню межу на 2017 і 2018 роки встановлюють із забезпеченням лінійного зменшення верхніх меж між 2016 і 2019 роками.
Якщо установка, включена до перехідного національного плану, закривається або більше не підпадає під сферу застосування глави III, це не повинно призводити до збільшення сукупних викидів за рік від решти установок, охоплених планом.
4. Перехідний національний план також повинен містити приписи щодо моніторингу та звітності, що відповідають імплементаційним правилам, встановленим відповідно до статті 41(b), а також заходи, передбачені для кожної з установок, щоб забезпечити своєчасне дотримання значень гранично допустимих викидів, які застосовуватимуть з 1 липня 2020 року.
5. Не пізніше 1 січня 2013 року держави-члени повинні передати свої перехідні національні плани Комісії.
Комісія оцінює плани та, якщо Комісія не висуває заперечень протягом 12 місяців після одержання плану, обумовлена держава-член повинна вважати свій план прийнятим.
Якщо Комісія вважає, що план не відповідає імплементаційним правилам, встановленим відповідно до статті 41(b), вона повідомляє обумовленій державі-члену, що її план не може бути прийнятий. У зв’язку з оцінюванням нової версії плану, яку держава-член передає Комісії, строк, зазначений у другому підпараграфі, складає 6 місяців.
6. Держави-члени повідомляють Комісію про будь-які подальші зміни до плану.
Стаття 33. Відступ щодо обмеженого строку експлуатації
1. Протягом періоду з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2023 року установки згоряння можуть бути звільнені від дотримання значень гранично допустимих викидів, зазначених у статті 30(2), і показників десульфуризації, зазначених у статті 31, у застосовних випадках, і від їх включення до перехідного національного плану, зазначеного у статті 32, за виконання таких умов:
(a) оператор установки згоряння зобов’язується, у письмовій декларації, яку слід подати у компетентний орган не пізніше 1 січня 2014 року, що експлуатація установки протягом періоду, що починається 1 січня 2016 року та закінчується не пізніше 31 грудня 2023 року, триватиме не більше 17500 годин експлуатації;
(b) від оператора вимагається щорічно подавати у компетентний орган журнал обліку годин експлуатації з 1 січня 2016 року;
(c) значення гранично допустимих викидів для діоксидів сірки, оксидів азоту та пилу, встановлені у дозволі для установки згоряння, застосовні на 31 грудня 2015 року відповідно, зокрема, до вимог директив 2001/80/ЄС і 2008/1/ЄС, повинні бути принаймні додержані протягом решти строку служби установки згоряння. В установках згоряння з сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 500 МВт, в яких використовують тверде паливо, яким було надано перший дозвіл після 1 липня 1987 року, повинні бути дотримані значення гранично допустимих викидів для оксидів азоту, встановлені у частині 1 додатка V; і
(d) установці згоряння не було надано звільнення, як зазначено у статті 4(4) Директиви 2001/80/ЄС.
2. Не пізніше 1 січня 2016 року кожна держава-член передає Комісії список усіх установок згоряння, до яких застосовується параграф 1, разом із їхньою сукупною розрахунковою тепловою потужністю, типами використовуваного палива та застосовними значеннями гранично допустимих викидів для діоксиду сірки, оксиду азоту та пилу. Для установок, що підпадають під параграф 1, держави-члени щорічно передають Комісії журнал обліку годин експлуатації з 1 січня 2016 року.
3. У випадку установки згоряння, яка на 6 січня 2011 року була частиною малої ізольованої системи і на яку припадало на зазначену дату не менше 35 % енергопостачання в рамках такої системи, в якій неможливо внаслідок її технічних характеристик дотримати значення гранично допустимих викидів, зазначених у статті 30(2), кількість годин експлуатації, зазначених у параграфі 1(a) цієї статті, повинна протягом періоду, що починається з 1 січня 2020 року та закінчується не пізніше 31 грудня 2023 року, складати 18000, а датою, зазначеною у параграфі 1(b) і параграфі 2 цієї статті, повинно бути 1 січня 2020 року.
4. Щодо установки згоряння із сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 1500 МВт, яка розпочала роботу до 31 грудня 1986 року та споживає місцеве тверде паливо із чистою теплотворною здатністю менше 5800 кДж/кг, вмістом вологи понад 45 % за масою, комбінованим вмістом вологи та попелу понад 60 % за масою та вмістом оксиду кальцію в попелі понад 10 %, кількість годин експлуатації, зазначена у параграфі 1(a), повинна складати 32000.
Стаття 34. Малі ізольовані системи
1. До 31 грудня 2019 року установки згоряння, які на 6 січня 2011 року були частиною малої автономної системи, можуть бути звільнені віддотримання значення гранично допустимих викидів, зазначених у статті 30(2), і показників десульфуризації, зазначених у статті 31, у застосовних випадках. До 31 грудня 2019 року значення гранично допустимих викидів, встановлені у дозволах для таких установок згоряння, відповідно, зокрема, до вимог директив 2001/80/ЄС і 2008/1/ЄС, повинні бути принаймні додержані.
2. В установках згоряння із сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 500 МВт, в яких використовують тверде паливо, яким було надано перший дозвіл після 1 липня 1987 року, повинні бути дотримані значення гранично допустимих викидів для оксидів азоту, встановлені у частині 1 додатка V.
3. Якщо на території держави-члена є установки згоряння, охоплені цією главою, що є частиною малої ізольованої системи, така держава-член повинна передати Комісії до 7 січня 2013 року список таких установок згоряння, сумарне річне споживання енергії малою ізольованою системою та обсяги енергії, отримані в результаті взаємного сполучення з іншими системами.
Стаття 35. Установки централізованого теплопостачання
1. До 31 грудня 2022 року установка згоряння може бути звільнена від дотримання значень гранично допустимих викидів, зазначених у статті 30(2), і показників десульфуризації, зазначених у статті 31, за виконання таких умов:
(a) сукупна розрахункова теплова потужність установки згоряння не перевищує 200 МВт;
(b) перший дозвіл був наданий установці до 27 листопада 2002 року або оператор такої установки подав повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року;
(c) принаймні 50 % корисного тепла, що виробляє установка, як ковзне середнє протягом 5 років, надходить у формі пари або гарячої води у мережу загального користування для централізованого теплопостачання; і
(d) значення гранично допустимих викидів для діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу, встановлені у її дозволі, застосовні на 31 грудня 2015 року, відповідно, зокрема, до вимог директив 2001/80/ЄС і 2008/1/ЄС, принаймні додержані до 31 грудня 2022 року.
2. Не пізніше 1 січня 2016 року кожна держава-член передає Комісії список усіх установок згоряння, до яких застосовується параграф 1, разом із їхньою сукупною розрахунковою тепловою потужністю, типами використовуваного палива та застосовними значеннями гранично допустимих викидів для діоксиду сірки, оксиду азоту та пилу. Крім того, для будь-яких установок згоряння, до яких застосовується параграф 1, та впродовж строку, зазначеного у такому параграфі, держави-члени повинні щорічно інформувати Комісію про частку виробництва кожною установкою корисного тепла, що надійшло у формі пари або гарячої води у мережу загального користування для централізованого теплопостачання, виражену як ковзне середнє за попередні 5 років.
Стаття 36. Підземне зберігання діоксиду вуглецю
1. Держави-члени забезпечують, щоб оператори всіх установок згоряння з розрахунковою потужністю виробництва електроенергії 300 мегават або більше, яким був наданий первинний дозвіл на будівництво або, за відсутності такої процедури, первинний дозвіл на експлуатацію після набуття чинності Директивою Європейського Парламенту і Ради 2009/31/ЄС від 23 квітня 2009 року про підземне зберігання діоксиду вуглецю (-34), оцінили, чи виконані такі умови:
__________
(-34) ОВ L 140, 05.06.2006, с. 114.
(a) наявні належні місця для зберігання,
(b) транспортне забезпечення здійснюється за техніко-економічним обґрунтуванням,
(c) модернізація для уловлювання діоксиду вуглецю є технічно та економічно обґрунтованим заходом.
2. Якщо умови, викладені у параграфі 1, виконані, компетентний орган забезпечує виділення належного простору на ділянці об’єкта для обладнання, необхідного для уловлювання та компресії діоксиду вуглецю. Компетентний орган визначає, чи були виконані умови, на основі оцінювання, зазначеного у параграфі 1, та іншої наявної інформації, зокрема стосовно захисту довкілля та здоров’я людини.
Стаття 37. Несправності чи виходи з ладу очисного обладнання
1. Держави-члени забезпечують, щоб у дозволах були передбачені положення для процедур, що стосуються несправностей або виходів з ладу очисного обладнання.
2. У разі виходу з ладу, компетентний орган повинен вимагати від оператора скоротити або зупинити діяльність, якщо нормальну експлуатацію не буде відновлено впродовж 24 годин, або експлуатувати установку з використанням видів палива, що мають низькі показники забруднення.
Оператор повинен повідомити компетентний орган протягом 48 годин після виявлення несправності чи виходу з ладу очисного обладнання.
Сукупна тривалість експлуатації без очищення повинна не перевищувати 120 годин впродовж будь-якого 12-місячного періоду.
Компетентний орган може надавати відступ від строків, встановлених у першому та третьому підпараграфі, в одному з таких випадків:
(a) існує першочергова потреба підтримувати енергопостачання;
(b) установку згоряння, що вийшла з ладу, довелося б замінювати на обмежений строк іншою установкою, що спричинило б загальне збільшення викидів.
Стаття 38. Моніторинг викидів у повітря
1. Держави-члени повинні забезпечувати проведення моніторингу речовин, що забруднюють повітря, відповідно до частини 3 додатка V.
2. Встановлення та функціонування автоматизованого обладнання для моніторингу підлягає контролю та щорічним контрольним випробуванням, що встановленні в частині 3 додатка V.
3. Компетентний орган визначає розташування точок відбору зразків або вимірювань, що будуть використовуватися для моніторингу викидів.
4. Усі результати моніторингу реєструють, опрацьовують та наводять у такий спосіб, щоб компетентний орган мав змогу верифікувати дотримання умов експлуатації та значень гранично допустимих викидів, включених у дозвіл.
Стаття 39. Дотримання значень гранично допустимих викидів
Якщо виконані умови, встановлені у частині 4 додатка V, вважається, що значення гранично допустимих викидів у повітря дотримані.
Стаття 40. Багатопаливна установка згоряння
1. У випадку багатопаливної установки згоряння, що одночасно використовує два або більше видів палива, компетентний орган встановлює значення гранично допустимих викидів відповідно до таких кроків:
(a) врахування значення гранично допустимих викидів для кожного окремого виду палива та забрудника, що відповідає сукупній розрахунковій тепловій потужності всієї установки згоряння, як встановлено у частинах 1 і 2 додатка V;
(b) визначення зважених за видами палива значень гранично допустимих викидів, які отримують шляхом множення окремого значення гранично допустимих викидів, зазначеного у пункті (a), на теплову потужність кожного виду палива та розділення добутку множення на суму теплових потужностей, згенерованих всіма видами палива;
(c) агрегація зважених за видами палива значень гранично допустимих викидів.
2. У випадку багатопаливних установок згоряння, охоплених статтею 30(2), що в них використовують залишки дистиляції та перетворення від перероблення сирої нафти для власного споживання, у поєднанні із іншими видами палива або окремо, замість значень гранично допустимих викидів, встановлених відповідно до параграфа 1, можуть застосовуватися такі значення гранично допустимих викидів:
(a) якщо під час експлуатації установки згоряння частка внеску визначального палива у суму теплових потужностей, згенерованих всіма видами палива, складає 50 % або більше, - значення гранично допустимих викидів, встановлене у частині 1 додатка V для визначального палива;
(b) якщо частка внеску визначального палива у суму теплових потужностей, згенерованих всіма видами палива, складає менше 50 %, - значення гранично допустимих викидів, визначене відповідно до таких кроків:
(i) врахування значень гранично допустимих викидів, встановлених у частині 1 додатка V, для кожного використаного виду палива, що відповідає сукупній розрахунковій тепловій потужності установки згоряння;
(ii) обчислення значення гранично допустимих викидів визначального палива шляхом множення граничного значення викидів, визначеного для такого виду палива відповідно до пункту (i), на коефіцієнт два, та віднімання від такого добутку значення гранично допустимих викидів використаного палива із найменшим значенням гранично допустимих викидів, як його встановлено у частині 1 додатка V, що відповідає сукупній розрахунковій тепловій потужності установки згоряння;
(iii) визначення зваженого за видами палива значення гранично допустимих викидів для кожного з використовуваних видів палива шляхом множення значення гранично допустимих викидів, визначеного відповідно до пунктів (i) і (ii), на теплову потужність відповідного виду палива та розділення добутку такого множення на суму теплових потужностей, згенерованих всіма видами палива;
(iv) агрегація зважених за видами палива значень гранично допустимих викидів, визначених відповідно до пункту (iii).
3. Щодо багатопаливних установок згоряння, охоплених статтею 30(2), що в них використовують залишки дистиляції та перетворення від перероблення сирої нафти для власного споживання, у поєднанні із іншими видами палива або окремо, замість значень гранично допустимих викидів, встановлених відповідно до параграфів 1 або 2 цієї статті, можуть бути застосовані середні значення гранично допустимих викидів для діоксиду сірки, встановлені у частині 7 додатка V.
Стаття 41. Правила імплементації
Правила імплементації повинні бути встановлені щодо такого:
(a) визначення періодів пуску та зупинки, зазначених у пункті 27 статті 3 та у пункті 1 частини 4 додатка V; і
(b) перехідних національних планів, зазначених у статті 32, і, зокрема, встановлення верхніх меж викидів і пов’язаного з цим моніторингу та звітування.
Такі імплементаційні правила ухвалюють відповідно до регуляторної процедури, зазначеної у статті 75(2). Комісія вносить відповідні пропозиції не пізніше 7 липня 2011 року.
ГЛАВА IV
СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ УСТАНОВОК ЗІ СПАЛЮВАННЯ ВІДХОДІВ І УСТАНОВОК ІЗ СУМІСНОГО СПАЛЮВАННЯ ВІДХОДІВ
Стаття 42. Сфера застосування
1. Цю главу застосовують до установок зі спалювання відходів і установок із сумісного спалювання відходів, в яких спалюють або сумісно спалюють тверді або рідкі відходи.
Цю главу не застосовують до установок для газифікації чи піролізу, якщо гази, що виникають у результаті такого теплового оброблення відходів, очищують до такого ступеня, що вони перестають бути відходами, ще до їх спалювання, і викиди, які вони можуть утворювати, не перевищують викидів від горіння природного газу.
Для цілей цієї глави, установки зі спалювання відходів та установки із сумісного спалювання відходів включають усі лінії спалювання або сумісного спалювання, приймання та зберігання відходів, технічні засоби з попереднього оброблення на об’єкті, системи подання відходів, палива та повітря, котли, технічні засоби для оброблення відхідних газів, встановлені на ділянці технічні засоби для оброблення чи зберігання залишків і стічних вод, димові башти, пристрої та системи для управління операціями спалювання чи сумісного спалювання, облікування та моніторингу умов спалювання чи сумісного спалювання.
Якщо для теплового оброблення відходів застосовують інші процеси, ніж окиснення, як-от піроліз, процес газифікації або плазмового оброблення, в установках зі спалювання відходів або установках із сумісного спалювання відходів повинен протікати як процес теплового оброблення, так і подальший процес спалювання.
Якщо сумісне спалювання відходів відбувається таким чином, що основним призначенням установки є не генерування енергії або виробництво матеріальних продуктів, а, скоріше, теплове оброблення відходів, установка вважається установкою зі спалювання відходів.
2. Цю главу не застосовують до таких установок:
(a) установок, які обробляють тільки такі види відходів:
(i) відходи, перелічені у пункті (b) пункту 31 статті 3;
(ii) радіоактивні відходи;
(iii) туші тварин, що складають предмет регулювання Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1774/2002 від 3 жовтня 2002 року про встановлення санітарних правил щодо субпродуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною (-35);
__________
(-35) ОВ L 273, 10.10.2002, с. 1.
(iv) відходи, що утворюються в результаті розвідки родовищ та експлуатації нафтових і газових ресурсів на розташованих у морі об’єктах, що їх спалюють на борту таких об’єктів;
(b) експериментальних установок, що їх використовують для досліджень, розробок чи випробувань для удосконалення процесів спалювання та які обробляють менше 50 тонн відходів на рік.
Стаття 43. Означення терміну "залишок"
Для цілей цієї глави, "залишок" означає будь-які рідкі або тверді відходи, що їх утворюють установки зі спалювання відходів або установки із сумісного спалювання відходів.
Стаття 44. Заявки на дозволи
Заявка на дозвіл для установки зі спалювання відходів або установки із сумісного спалювання відходів повинна включати опис заходів, передбачених, щоб гарантувати виконання таких вимог:
(a) установка спроектована, оснащена та буде обслуговуватися та експлуатуватися у такий спосіб, який забезпечує виконання вимог цієї глави з урахуванням категорій відходів, що будуть спалюватися або сумісно спалюватися;
(b) теплова енергія, що утворюється під час процесів спалювання або сумісного спалювання, відновлюється, наскільки це можливо, шляхом утворення тепла, пари або енергії;
(c) кількість і шкідливість залишків буде мінімізована, і вони будуть перероблені, за відповідних обставин;
(d) видалення залишків, утворенню яких неможливо запобігти, які неможливо скоротити чи переробити, здійснюватиметься відповідно до національного законодавства та законодавства Союзу.
Стаття 45. Умови дозволу
1. Кожен дозвіл повинен включати таке:
(a) перелік усіх типів відходів, які можуть бути оброблені, із долученням принаймні типів відходів, встановлених у Європейському переліку відходів, укладеному Рішенням 2000/532/ЄС, - якщо це можливо, що містить інформацію про кількість кожного типу відходів, за відповідних обставин;
(b) сукупну потужність спалювання або сумісного спалювання відходів установкою;
(c) значення гранично допустимих викидів у повітря та води;
(d) вимоги щодо pH, температури та потужності потоку скидів стічних вод;
(e) процедури відбору зразків та вимірювань і частоту виконання для дотримання умов, встановлених для моніторингу викидів;
(f) максимальний дозволений строк будь-яких технічно неминучих зупинок, порушень роботи або виходів з ладу пристроїв очищення або вимірювання, під час яких викиди у повітря та скиди стічних вод можуть перевищувати встановлені значення гранично допустимих викидів.
2. Крім вимог, встановлених у параграфі 1, дозвіл, наданий для установки зі спалювання відходів або установки із сумісного спалювання відходів, що в них використовують небезпечні відходи, повинен включати таке:
(a) перелік обсягів різних категорій небезпечних відходів, які можуть бути оброблені;
(b) мінімальні та максимальні масові витрати таких небезпечних відходів, їхні найнижчі та максимальні теплотворні здатності та максимальний вміст в них поліхлорованих дифенілів, пентахлорфенолу, хлору, фтору, сірки, важких металів та інших забруднювальних речовин.
3. Держави-члени можуть формувати перелік категорій відходів для включення до дозволу, які можуть бути сумісно спалені в установках із сумісного спалювання відходів деяких категорій.
4. Компетентний орган періодично переглядає та, якщо необхідно, оновлює умови дозволу.
Стаття 46. Контроль викидів
1. Відхідні гази з установок зі спалювання відходів і установок із сумісного спалювання відходів повинні відходити у контрольований спосіб за допомогою димової башти, висота якої розраховується таким чином, щоб забезпечувати захист здоров’я людини та довкілля.
2. Викиди у повітря з установок зі спалювання відходів і установок із сумісного спалювання відходів повинні не перевищувати значення гранично допустимих викидів, встановлені у частинах 3 і 4 додатка VI або визначені відповідно до частини 4 зазначеного додатка.
Якщо в установці із сумісного спалювання відходів більше 40 % вивільнення тепла утворюється від небезпечних відходів або якщо установка сумісно спалює необроблені змішані муніципальні відходи, застосовують значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 3 додатка VI.
3. Скиди у водне середовище стічних вод, що виникли в результаті очищення відхідних газів, повинні бути обмежені, наскільки це можливо, а концентрації забруднювальних речовин повинні не перевищувати значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 5 додатка VI.
4. Значення гранично допустимих викидів застосовують у точці, де стічні води, що виникли в результаті очищення відхідних газів, скидають з установки зі спалювання відходів або установки із сумісного спалювання відходів.
Якщо відпрацьовані води, що виникли в результаті очищення відхідних газів, обробляють поза межами установки зі спалювання відходів або установки із сумісного спалювання відходів, значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 5 додатка VI, застосовують у точці, в якій відпрацьовані води виходять з очисної установки. Якщо відпрацьовані води, що виникли в результаті очищення відхідних газів, обробляють разом із іншими джерелами стічних вод, на об’єкті чи поза його межами, оператор повинен робити відповідне обчислення масового балансу, з використанням результатів вимірювань, встановлених у пункті 3 частини 6 додатка VI, для визначення рівнів викидів у остаточному скиді стічних вод, що його можна віднести до стічних вод, що виникли в результаті очищення відхідних газів.
За жодних обставин не повинно відбуватися розрідження стічних вод задля дотримання значень гранично допустимих викидів, встановлених у частині 5 додатка VI.
5. Ділянки, де розташовують установки зі спалювання відходів та установки із сумісного спалювання відходів, у тому числі пов’язані з ними площі для зберігання відходів, проектують і експлуатують у спосіб, що дозволяє запобігати недозволеному або випадковому вивільненню будь-яких забруднювальних речовин у ґрунт, поверхневі води та ґрунтові води.
Повинні бути передбачені потужності для зберігання забрудненої дощової води, що стікає у місці розташування установки зі спалювання відходів або установки із сумісного спалювання відходів, або забрудненої води, що утворюється в результаті розливу або операцій гасіння пожежі. Потужності для зберігання повинні забезпечувати повноцінну можливість тестування та оброблення таких вод до їх скидання, за необхідності.
6. Без обмеження статті 50(4)(c), установка зі спалювання відходів або установка із сумісного спалювання відходів чи окремі печі, що є частиною установки зі спалювання відходів або установки із сумісного спалювання відходів, за жодних обставин не повинні продовжувати спалювання відходів без перерви протягом періоду, що перевищує 4 години, у разі перевищення значень гранично допустимих викидів.
Сукупна тривалість експлуатації за таких умов протягом 1 року не повинна перевищувати 60 годин.
Строк, визначений у другому підпараграфі, застосовують до тих печей, що пов’язані з одним пристроєм очищення відхідного газу.
Стаття 47. Вихід з ладу
У разі виходу з ладу, оператор повинен скоротити або зупинити діяльність якомога скоріше, наскільки це практично можливо, допоки не з’явиться можливість відновити нормальну експлуатацію.
Стаття 48. Моніторинг викидів
1. Держави-члени повинні забезпечувати проведення моніторингу викидів відповідно до частин 6 і 7 додатка VI.
2. Встановлення та функціонування автоматизованих систем вимірювання підлягає контролю та щорічним контрольним випробуванням, що їх визначено у пункті 1 частини 6 додатка VI.
3. Компетентний орган визначає розташування точок відбору зразків та вимірювань, що будуть використані для моніторингу викидів.
4. Усі результати моніторингу реєструють, опрацьовують та представляють у такий спосіб, щоб компетентний орган мав змогу верифікувати дотримання умов експлуатації та значень гранично допустимих викидів, включених у дозвіл.
5. Як тільки в межах Союзу стають доступними належні техніки вимірювання, Комісія, за допомогою делегованих актів відповідно до статті 76 та з дотриманням умов, встановлених у статтях 77 і 78, встановлює дату, з якої повинні виконуватися безперервні вимірювання викидів у повітря важких металів і діоксинів та фуранів.
Стаття 49. Дотримання значень гранично допустимих викидів
Якщо виконані умови, описані у частині 8 додатка VI, вважається, що відповідність значенням гранично допустимих викидів у повітря та води дотримана.
Стаття 50. Умови експлуатації
1. Експлуатація установок зі спалювання відходів повинна відбуватися у такий спосіб, щоб досягнути рівня спалювання, за якого вміст загального органічного вуглецю в шлаку та зольних залишках складає менше 3 % або їх втрата при запалюванні є меншою за 5 % сухої маси матеріалу. Якщо необхідно, використовують техніки попереднього оброблення відходів.
2. Установки зі спалювання відходів повинні бути спроектовані, оснащені, споруджені та експлуатовані у такий спосіб, щоб температура газу, що утворюється в результаті спалювання відходів, після останнього впорскування повітря горіння піднімалася у контрольований та однорідний спосіб та навіть за найбільш несприятливих умов до принаймні 850 °C на принаймні дві секунди.
Установки із сумісного спалювання відходів повинні бути спроектовані, оснащені, споруджені та експлуатовані у такий спосіб, щоб температура газу, що утворюється в результаті сумісного спалювання відходів, піднімалася у контрольований та однорідний спосіб та навіть за найбільш несприятливих умов до принаймні 850 °C на принаймні дві секунди.
Якщо спалюють або супутньо спалюють небезпечні відходи, що містять більше 1 % галогенізованих органічних речовин у перерахунку на хлор, температура, необхідна для виконання вимог першого і другого підпараграфів, повинна складати принаймні 1100 °C.
В установках зі спалювання відходів температури, зазначені першому і третьому підпараграфах, вимірюють біля внутрішньої стінки камери згоряння. Компетентний орган може дозволити вимірювання в іншій репрезентативній точці камери згоряння.
3. Кожна камера згоряння установки зі спалювання відходів повинна бути оснащена принаймні одним допоміжним пальником. Такий пальник вмикається автоматично, коли температура газів згоряння після останнього впорскування повітря згоряння опускається нижче температур, встановлених у параграфі 2. Його також використовують під час операцій пуску та зупинки установки, для того щоб забезпечити підтримання зазначених температур під час виконання таких операцій за будь-яких обставин та допоки незгорілі відходи залишаються у камері згоряння.
В допоміжний пальник не повинно подаватися паливо, що може спричинити викиди вищі, ніж від горіння газойлю, що його означено у статті 2(2) Директиви Ради 1999/32/ЄС від 26 квітня 1999 року щодо зменшення вмісту сірки у деяких видах рідкого палива (-36), зрідженого газу або природного газу.
__________
(-36) ОВ L 121, 11.05.1999, с. 13.
4. Установки зі спалювання відходів та установки із сумісного спалювання відходів повинні використовувати автоматичну систему, що запобігає подаванню відходів у таких ситуаціях:
(a) під час запуску, до досягнення температури, встановленої у параграфі 2 цієї статті, або температури, визначеної відповідно до статті 51(1);
(b) у кожному випадку, коли не підтримується температура, встановлена у параграфі 2 цієї статті, або температура, визначена відповідно до статті 51(1);
(c) у кожному випадку, коли безперервні вимірювання показують, що внаслідок порушення роботи або виходу з ладу пристроїв очищення відхідних газів перевищене будь-яке із значень гранично допустимих викидів.
5. Будь-яке тепло, вироблене установками зі спалювання відходів або установками із сумісного спалювання відходів, відновлюється, наскільки є така практична можливість.
6. Інфекційні клінічні відходи одразу поміщають у піч без попереднього змішування з іншими категоріями відходів та без контактного опрацювання.
7. Держави-члени повинні забезпечувати експлуатацію та контроль установки зі спалювання відходів або установки із сумісного спалювання відходів достатньо компетентною для управління установкою фізичною особою.
Стаття 51. Дозвіл на зміну умов експлуатації
1. Компетентний орган може дозволити умови, що відрізняються від встановлених у статті 50(1), (2) і (3), та, щодо температури, у параграфі 4 зазначеної статті, і визначені у дозволі для деяких категорій відходів або для деяких процесів теплового оброблення, за умови виконання інших вимог цієї глави. Держави-члени можуть встановлювати правила, що регулюють такі дозволи.
2. Для установок зі спалювання відходів зміна умов експлуатації повинна не призводити до утворення більшої кількості залишків або залишків з вищим вмістом органічних забруднювальних речовин у порівнянні з тими залишками, що їх можна очікувати за умов, встановлених у статті 50(1), (2) і (3).
3. Викиди загального органічного вуглецю та монооксиду вуглецю з установок із сумісного спалювання відходів, яким надано дозвіл на зміну умов експлуатації згідно з параграфом 1, також повинні відповідати значенням гранично допустимих викидів, встановленим у частині 3 додатка VI.
Викиди загального органічного вуглецю з котлів на корі у целюлозно-паперовій промисловості, в якій відходи спалюють сумісно у місці їх виробництва, що перебували в експлуатації та мали дозвіл до 28 грудня 2002 року і яким був наданий дозвіл на зміну умов експлуатації згідно з параграфом 1, також повинні відповідати значенням гранично допустимих викидів, встановленим у частині 3 додатка VI.
4. Держави-члени повідомляють Комісії всі умови експлуатації, на які надано дозвіл на підставі параграфів 1, 2 і 3, а також результати перевірок як частину інформації, яку надають згідно з вимогами до звітності, викладеними у статті 72.
Стаття 52. Доставляння та приймання відходів
1. Оператор установки зі спалювання відходів або установки із сумісного спалювання відходів повинен вживати всіх необхідних заходів стосовно доставляння та приймання, щоб запобігати або обмежувати, наскільки це можливо, забруднення повітря, ґрунту, поверхневих та ґрунтових вод, а також інші негативні впливи на довкілля, запахи і шум та безпосередні ризики для здоров’я людини.
2. Оператор визначає масу відходів кожного типу, якщо це можливо - відповідно до Європейського переліку відходів, встановленого Рішенням 2000/532/ЄС, до прийняття відходів установкою зі спалювання відходів або установкою із сумісного спалювання відходів.
3. До прийняття небезпечних відходів установкою зі спалювання відходів або установкою із сумісного спалювання відходів оператор збирає наявну інформацію про відходи з метою верифікації виконання вимог дозволу, наведених у статті 45(2).
Така інформація повинна охоплювати таке:
(a) усю адміністративну інформацію щодо процесу утворення, що міститься у документах, зазначених у параграфі 4(a);
(b) фізичний та, наскільки це практично можливо, хімічний склад відходів та всю іншу інформацію, необхідну для оцінювання їхньої придатності для передбаченого процесу спалювання;
(c) характеристики небезпеки відходів, речовини, з якими їх не можна змішувати, та перестороги, що їх належить дотримуватися під час опрацювання відходів.
4. До прийняття небезпечних відходів установкою зі спалювання відходів або установкою із сумісного спалювання відходів оператор повинен виконати принаймні такі процедури:
(a) перевірити документи, що їх вимагає Директива 2008/98/ЄС і, у застосовних випадках, що їх вимагають Регламент Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1013/2006 від 14 червня 2006 року про перевезення відходів (-37) і законодавство щодо транспортування небезпечних товарів;
__________
(-37) ОВ L 190, 12.07.2006, с. 1.
(b) відібрати репрезентативні зразки, якщо обставини не виключають доцільність цього, наскільки це можливо, до вивантаження, щоб верифікувати відповідність інформації, передбаченій у параграфі 3, шляхом здійснення контролю та щоб надати компетентним органам змогу ідентифікувати характер відходів на обробленні.
Зразки, зазначені у пункті (b), зберігаються принаймні протягом 1 місяця після спалювання або сумісного спалювання відповідних відходів.
5. Компетентний орган може надавати звільнення від параграфів 2, 3 і 4 для установок зі спалювання відходів або установок із сумісного спалювання відходів, які є частиною об’єкта, охопленого главою II, і які тільки спалюють або сумісно спалюють відходи, що утворюються в межах такого об’єкта.
Стаття 53. Залишки
1. Кількість і шкідливість залишків повинна бути мінімізована. Залишки повинні бути перероблені, за відповідних обставин, безпосередньо в установці або поза її межами.
2. Транспортування та проміжне зберігання сухих залишків у формі пилу здійснюють у такий спосіб, що дозволяє запобігти розпорошенню таких залишків у довкілля.
3. До визначення маршрутів для видалення та перероблення залишків повинні бути проведені належні випробування для встановлення фізичних та хімічних характеристик і потенціалу залишків як забрудників. Такі випробування стосуються сумарної розчинної фракції та розчинної фракції важких металів.
Стаття 54. Суттєва зміна
Зміна експлуатації установки зі спалювання відходів або установки із сумісного спалювання відходів, що в них обробляють тільки безпечні відходи в межах об’єкта, охопленого главою II, що передбачає спалювання чи сумісне спалювання небезпечних відходів, вважається суттєвою зміною.
Стаття 55. Звітування та публічна інформація про установки зі спалювання відходів і установки із сумісного спалювання відходів
1. Доступ до заявок на нові дозволи для установок зі спалювання відходів та установок зі сумісного спалювання відходів повинен бути наданий громадськості в одному або більш ніж одному місці на належний період, щоб громадськість мала змогу висловити свої коментарі щодо заявок, перш ніж компетентний орган випрацює своє рішення. Таке рішення, у тому числі принаймні примірник дозволу, та будь-які подальші оновлення також повинні бути оприлюднені.
2. Щодо установок зі спалювання відходів або установок із сумісного спалювання відходів із номінальною потужністю 2 тонни на годину або більше, звіт, зазначений у статті 72, повинен включати інформацію щодо функціонування та моніторингу установки із зазначенням перебігу процесів спалювання та сумісного спалювання та рівня викидів у повітря та води порівняно зі значеннями гранично допустимих викидів. Така інформація повинна бути оприлюднена.
3. Компетентний орган складає та оприлюднює список установок зі спалювання відходів або установок із сумісного спалювання відходів з номінальною потужністю менше 2 тонн на годину.
ГЛАВА V
СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ ОБ’ЄКТІВ І ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬ ОРГАНІЧНІ РОЗЧИННИКИ
Стаття 56. Сфера застосування
Цю главу застосовують до видів діяльності, що перелічені у частині 1 додатка VII, і, у застосовних випадках, що досягають порогових значень споживання, встановлених у частині 2 зазначеного додатка.
Стаття 57. Терміни та означення
Для цілей цієї глави застосовують такі терміни та означення:
(1) "існуючий об’єкт" означає об’єкт в експлуатації станом на 29 березня 1999 року або об’єкт, якому було надано дозвіл чи який було зареєстровано до 1 квітня 2001 року або оператор якого подав повну заявку на дозвіл до 1 квітня 2001 року, за умови що такий об’єкт був введений в експлуатацію не пізніше 1 квітня 2002 року;
(2) "відхідні гази" означає остаточний газоподібний відхід, що містить леткі органічні сполуки чи інші забрудники, з димової башти або очисного обладнання у повітря;
(3) "спонтанні викиди" означає будь-які викиди, що не належать до відхідних газів, летких органічних сполук у повітря, ґрунт і води, а також розчинників, які містяться у будь-яких продуктах, якщо інше не встановлено у частині 2 додатка VII;
(4) "сукупні викиди" означає суму спонтанних викидів та викидів у вигляді відхідних газів;
(5) "суміш" означає суміш, як її означено у статті 3(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1907/2006 від 18 грудня 2006 року про реєстрацію, оцінювання, надання дозволу та обмеження хімічних речовин (REACH) та про заснування Європейського хімічного агентства (-38),
__________
(-38) ОВ L 396, 30.12.2006, с. 1.
(6) "адгезив" означає будь-яку суміш, включно з усіма органічними розчинниками чи сумішами, що містять органічні розчинники, необхідними для її належного застосування, яку використовують для склеювання окремих частин продукту,
(7) "чорнило" означає будь-яку суміш, включно з усіма органічними розчинниками чи сумішами, що містять органічні розчинники, необхідними для її належного застосування, яку використовують у друкарській діяльності для нанесення тексту або зображень на поверхню;
(8) "лак" означає прозору оболонку;
(9) "споживання" означає сукупні обсяги органічних розчинників, що надходять на об’єкт за календарний рік або за будь-який інший 12-місячний період, окрім будь-яких летких органічних сполук, відновлених для повторного використання;
(10) "витрати" означає кількість органічних розчинників та кількість їх у сумішах, які використовують при провадженні діяльності, у тому числі розчинників, перероблених в межах та поза межами об’єкта, та яку підраховують кожного разу, коли їх використовують для провадження діяльності;
(11) "повторне використання" означає використання органічних розчинників, відновлених на об’єкті, для будь-якої технічної або комерційної цілі, у тому числі використання як палива, але за виключенням остаточного видалення такого відновленого органічного розчинника як відходів;
(12) "зарегульований стан" означає умови, за яких об’єкт експлуатують так, що леткі органічні сполуки, що вивільняються в результаті діяльності, збирають та випускають у контрольований спосіб або через димову башту, або через очисне обладнання, і, таким чином, їх викиди не є повністю спонтанними;
(13) "операції пуску та зупинки" означає операції, окрім регулярної зміни робочих фаз, з введення в експлуатацію або виведення з неї чи у робочий або неробочий стан, для певної діяльності, одиниці обладнання або ємності.
Стаття 58. Заміна небезпечних речовин
Речовини або суміші, що через вміст в них летких органічних сполук класифіковані як канцерогени, мутагени або репродуктивно токсичні за Регламентом (ЄС) № 1272/2008, яким присвоєно або на які потрібно нанести короткі характеристики небезпеки H340, H350, H350i, H360D або H360F, повинні бути замінені менш шкідливими речовинами чи сумішами у найкоротші можливі строки.
Стаття 59. Контроль викидів
1. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити відповідність кожного об’єкта одній з таких умов:
(a) викид летких органічних сполук з об’єктів не перевищує значення гранично допустимих викидів у відхідних газах і забезпечується відповідність значенням гранично допустимих спонтанних викидів або значенням гранично допустимих сукупних викидів та іншим вимогам, встановленим у частинах 2 і 3 додатка VII;
(b) виконані вимоги схеми скорочення, викладеної у частині 5 додатка VII, за умови що досягнуто еквівалентне скорочення викидів у порівнянні із рівнем викидів, що досягається шляхом застосування значень гранично допустимих викидів, зазначених у пункті (a).
Держави-члени повинні повідомляти Комісії про прогрес у досягненні еквівалентного скорочення викидів, зазначеного у пункті (b), відповідно до статті 72(1).
2. Як відступ від параграфа 1(a), якщо оператор доведе компетентному органу, що для окремого об’єкта значення гранично допустимих викидів для спонтанних викидів є невиправданим з технічної та економічної точки зору, компетентний орган може дозволити, щоб викиди перевищували таке значення гранично допустимих викидів, за умови що не очікується значних ризиків для здоров’я людини або довкілля і що оператор доведе компетентному органу використання найкращих доступних технік.
3. Як відступ від параграфа 1, для діяльності з оболонкування, охопленої пунктом 8 таблиці у частині 2 додатка VII, що не може бути виконана за умов зарегульованого стану, компетентний орган може дозволити невиконання щодо викидів з об’єкта вимог, встановлених у зазначеному параграфі, якщо оператор доведе компетентному органу, що виконання таких вимог не є можливим з технічної та економічної точки зору і що використовуються найкращі доступні техніки.
4. Держави-члени повинні повідомляти Комісії про відступи, зазначені у параграфах 2 і 3 цієї статті, відповідно до статті 72(2).
5. Викиди летких органічних сполук, яким присвоєно короткі характеристики небезпеки H340, H350, H350i, H360D або H360F або на яких вони повинні бути нанесені, або галогенізованих летких органічних сполук, яким присвоєно короткі характеристики небезпеки H341 або H351 або на яких вони повинні бути нанесені, повинні контролюються за умов стримування, наскільки це виправдано з технічної та економічної точки зору, щоб убезпечити довкілля та здоров’я населення, і повинні не перевищувати відповідних значень гранично допустимих викидів, встановлених у частині 4 додатка VII.
6. Об’єкти, на яких провадять два чи більше види діяльності, кожен з яких перевищує порогові значення з частини 2 додатка VII, повинні:
(a) стосовно речовин, встановлених у параграфі 5, відповідати вимогам зазначеного параграфа для кожного виду діяльності окремо;
(b) стосовно всіх інших речовин:
(i) відповідати вимогам параграфа 1 для кожного виду діяльності окремо; або
(ii) мати сукупні викиди летких органічних сполук, що не перевищують значень, яких можна було б досягти за умови застосування пункту (i).
7. Повинні бути вжиті усі належні перестороги для мінімізації викидів летких органічних сполук під час операцій пуску та зупинки.
Стаття 60. Моніторинг викидів
Держави-члени повинні, або шляхом зазначення в умовах дозволу, або через загальні зобов’язальні правила, забезпечувати, щоб вимірювання викидів відбувалося відповідно до частини 6 додатка VII.
Стаття 61. Дотримання значень гранично допустимих викидів
Якщо виконані умови, встановлені у частині 8 додатка VII, вважається, що відповідність граничним значенням викидів у відхідних газах дотримана.
Стаття 62. Звітування про дотримання умов
Оператор забезпечує компетентний орган, на запит, даними, що надають компетентному органу змогу верифікувати дотримання чи виконання:
(a) значень гранично допустимих викидів у відхідних газах, значень гранично допустимих спонтанних викидів і значень гранично допустимих сукупних викидів;
(b) вимог схеми скорочення відповідно до частини 5 додатка VII;
(c) відступів, наданих відповідно до статті 59(2) і (3).
Це може включати план управління розчинниками, підготовлений відповідно до частини 7 додатка VII.
Стаття 63. Суттєві зміни до існуючих об’єктів
1. Зміна максимальної витрати органічних розчинників за масою існуючим об’єктом, усередненої за 1 день, якщо об’єкт експлуатують згідно з його проектною потужністю і не в умовах операцій пуску та зупинки та обслуговування обладнання, вважається суттєвою, якщо вона призводить до збільшення викидів летких органічних сполук більш ніж на:
(a) 25 % для об’єкта, що провадить або види діяльності, що потрапляють у межі діапазону нижніх порогових значень пунктів 1, 3, 4, 5, 8, 10, 13, 16 або 17 таблиці у частині 2 додатка VII, або види діяльності, що підпадають під один з інших пунктів частини 2 додатка VII, та зі споживанням розчинника менш ніж 10 тонн на рік;
(b) 10 % для усіх інших об’єктів.
2. Якщо існуючий об’єкт зазнає суттєвих змін або підпадає під сферу застосування цієї Директиви уперше після суттєвої зміни, та частина об’єкта, що зазнає суттєвих змін, вважається або новим об’єктом, або існуючим об’єктом, за умови що сукупні викиди всього об’єкта не перевищують рівнів, що спостерігалися б, якби частина, що зазнала суттєвих змін, вважалась новим об’єктом.
3. У разі суттєвої зміни, компетентний орган перевіряє виконання об’єктом вимог цієї Директиви.
Стаття 64. Обмін інформацією про заміну органічних розчинників
Комісія організовує обмін інформацією із державами-членами, відповідною сферою промисловості та неурядовими організаціями, що підтримують захист довкілля, щодо використання органічних розчинників та їхніх потенційних замінників і технік, що мають найменший потенційний вплив на повітря, води, ґрунти, екосистеми та здоров’я людини.
Обмін інформацією організовують щодо всіх таких аспектів:
(a) придатність до використання;
(b) потенційний вплив на здоров’я людини та, зокрема, професійна нараженість;
(c) потенційний вплив на довкілля;
(d) економічні наслідки, зокрема витрати та вигоди від можливих варіантів;
Стаття 65. Доступ до інформації
1. Рішення компетентного органу, у тому числі принаймні примірник дозволу та будь-яких подальших оновлень, повинне бути оприлюднено.
Загальні зобов’язальні правила, застосовні до об’єктів, і список об’єктів, які підлягають отриманню дозволу та реєстрації, повинні бути оприлюднені.
2. Результати моніторингу викидів, вимоги щодо якого встановлено в статті 60, проведеного компетентним органом, повинні бути оприлюднені.
3. Параграфи 1 і 2 цієї статті застосовують з урахуванням обмежень, встановлених у статті 4(1) і (2) Директиви 2003/4/ЄС.
ГЛАВА VI
СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ ОБ’ЄКТІВ, ЩО ВИРОБЛЯЮТЬ ДІОКСИД ТИТАНУ
Стаття 66. Сфера застосування
Цю главу застосовують до об’єктів, що виробляють діоксид титану.
Стаття 67. Заборона видалення відходів
Держави-члени забороняють видалення у будь-яку водойму, море або океан таких відходів:
(a) твердих відходів;
(b) маточних розчинів, що утворюються на етапі фільтрації після гідролізу розчину титанілсульфату, з об’єктів, в яких застосовують сульфатний процес; у тому числі кислотні відходи, пов’язані з такими розчинами, що містять більше 0,5 % вільної сульфатної кислоти та різноманітні важкі метали та, у тому числі такі маточні розчини, що були розбавлені до вмісту в них сульфатної кислоти 0,5 % або менше;
(c) відходів з об’єктів, в яких застосовують хлоридний процес, що містять більше 0,5 % вільної хлоридної кислоти та різноманітні важкі метали, у тому числі такі відходи, що були розбавлені до вмісту вільної хлоридної кислоти 0,5 % або менше;
(d) фільтраційних солей, шламу та рідких відходів, що утворюються в результаті оброблення (концентрації або нейтралізації) відходів, зазначених у пунктах (b) і (c), що містять різноманітні важкі метали, але без включення нейтралізованих і фільтрованих або декантованих відходів, що містять тільки сліди важких металів, і які, до будь-якого розбавлення, мають значення pH понад 5,5.
Стаття 68. Контроль викидів у води
Викиди з об’єктів у води повинні не перевищувати значення гранично допустимих викидів, що встановлені у частині 1 додатка VIII.
Стаття 69. Запобігання викидам у повітря та контроль за ними
1. Повинно здійснюватися запобігання викидам кислотних крапель з об’єктів.
2. Викиди у повітря з об’єктів повинні не перевищувати значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 2 додатка VIII.
Стаття 70. Моніторинг викидів
1. Держави-члени повинні забезпечувати моніторинг викидів у води, щоб надати компетентному органу змогу верифікувати дотримання умов дозволу та статті 68.
2. Держави-члени повинні забезпечувати моніторинг викидів у повітря, щоб надати компетентному органу змогу верифікувати дотримання умов дозволу та статті 69. Такий моніторинг повинен включати принаймні моніторинг викидів, що його встановлено у частині 3 додатка VIII.
3. Моніторинг здійснюють відповідно до стандартів CEN або, якщо стандарти CEN відсутні, стандартів ISO, національних або інших міжнародних стандартів, які забезпечують надання даних еквівалентної наукової якості.
ГЛАВА VII
КОМІТЕТ, ПЕРЕХІДНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 71. Компетентні органи
Держави-члени призначають компетентні органи, відповідальні за виконання зобов’язань, що виникають на підставі цієї Директиви.
Стаття 72. Звітування державами-членами
1. Держави-члени забезпечують надання Комісії інформації щодо імплементації цієї Директиви, щодо репрезентативних даних про викиди та інші форми забруднення, щодо значень гранично допустимих викидів, щодо застосування найкращих доступних технік відповідно до статей 14 і 15, зокрема щодо надання звільнень відповідно до статті 15(4) та щодо досягнутого прогресу стосовно розробки та застосування нововинклих технік відповідно до статті 27. Держави-члени оприлюднюють інформацію в електронному форматі.
2. Тип, формат і частоту надання інформації, яка повинна бути оприлюднена на виконання параграфа 1, встановлюють відповідно до регуляторної процедури, зазначеної у статті 75(2). Це включає визначення конкретних видів діяльності та забрудників, для яких повинні бути оприлюднені дані, зазначені у параграфі 1.
3. Для усіх установок згоряння, охоплених главою III цієї Директиви, держави-члени з 1 січня 2016 року укладають щорічний реєстр викидів діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу і затрат енергії.
Беручи до уваги правила агрегації, встановлені у статті 29, компетентний орган одержує такі дані для кожної установки згоряння:
(a) сукупну розрахункову теплову потужність (МВт) установки згоряння;
(b) тип установки згоряння: котел, газова турбіна, газовий двигун, дизельний двигун, інше (із зазначенням типу);
(c) дату початку експлуатації установки згоряння;
(d) сукупне значення викидів за рік (у тоннах на рік) діоксиду сірки, оксиду азоту та пилу (як суми завислих часток);
(e) кількість годин експлуатації установки згоряння;
(f) сукупний щорічний обсяг затрат енергії, пов’язаних із чистою теплотворною здатністю (ТДж на рік), розподілений за категоріями палива: вугілля, буре вугілля, біомаса, торф, інше тверде паливо (із зазначенням типу), рідке паливо, природний газ, інші гази (із зазначенням типу).
Щорічні дані для кожної установки окремо, що містяться у таких реєстрах, надають Комісії на запит.
Стислий виклад реєстрів надають Комісії кожні 3 роки протягом 12 місяців з кінця трирічного облікового періоду. В такому стислому викладі дані для установок згоряння на нафтопереробних заводах повинні бути наведені окремо.
Комісія оприлюднює для держав-членів та для громадськості стислий виклад порівняння та оцінювання зазначених реєстрів відповідно до Директиви 2003/4/ЄС протягом 24 місяців з кінця трирічного облікового періоду.
4. З 1 січня 2016 року держави-члени повинні щорічно подавати Комісії такі дані:
(a) для установок згоряння, до яких застосовують статтю 31, вміст сірки у використовуваному місцевому твердому паливі та досягнутий показник десульфуризації, усереднені за кожен місяць. За перший рік застосування статті 31 також подають технічне обґрунтування неможливості дотримання значень гранично допустимих викидів, зазначених у статті 30(2) і (3); і
(b) для установок згоряння, які експлуатують не більше 1500 годин експлуатації на рік як ковзне середнє за 5 років, - кількість годин експлуатації на рік.
Стаття 73. Огляд
1. До 7 січня 2016 року та кожні наступні 3 роки Комісія повинна подавати Європейському Парламенту і Раді звіт з оглядом імплементації цієї Директиви на основі інформації, зазначеної у статті 72.
Такий звіт повинен включати оцінку необхідності дій з боку Союзу шляхом встановлення чи оновлення мінімальних вимог на рівні Союзу для значень гранично допустимих викидів та для правил здійснення моніторингу і забезпечення відповідності для видів діяльності в межах сфери застосування висновків щодо НДТ, ухвалених впродовж попереднього трирічного періоду, на основі таких критеріїв:
(a) вплив обумовлених видів діяльності на довкілля в цілому; та
(b) стан імплементації найкращих доступних технік для обумовлених видів діяльності.
В такій оцінці повинен бути врахований висновок форуму, зазначений у статті 13(4).
Глaва III і додаток V цієї Директиви повинні вважатися викладом мінімальних вимог на рівні Союзу для великих спалювальних установок.
Звіт повинен супроводжуватися законодавчою пропозицією, за відповідних обставин. Якщо оцінка, зазначена у другому підпараграфі, визначить таку потребу, законодавча пропозиція повинна включати положення, що встановлюють чи оновлюють мінімальні вимоги на рівні Союзу для значень гранично допустимих викидів та для правил здійснення моніторингу та оцінювання відповідності щодо відповідних видів діяльності.
2. До 31 грудня 2012 року Комісія повинна переглянути необхідність контролю викидів від:
(a) згоряння палива в установках із сукупною розрахунковою тепловою потужністю менше 50 МВт;
(b) інтенсивного вирощування великої рогатої худоби; і
(c) внесення гною.
Комісія повинна відзвітувати про результати такого перегляду Європейському Парламенту і Раді разом із законодавчою пропозицією, за відповідних обставин.
3. До 31 грудня 2011 року Комісія повинна відзвітувати Європейському Парламенту і Раді про встановлення в додатку I:
(a) диференційованих порогових значень потужності для вирощування різних видів свійської птиці, включно з перепелами як окремим випадком;
(b) порогових значень потужності для одночасного вирощування різних типів тварин в межах одного об’єкта.
Комісія повинна відзвітувати про результати такого перегляду Європейському Парламенту і Раді разом із законодавчою пропозицією, за відповідних обставин.
Стаття 74. Внесення змін і доповнень до додатків
Щоб уможливити адаптування положень цієї Директиви до науково-технічного прогресу на основі найкращих доступних технік, Комісія ухвалює делеговані акти відповідно до статті 76 з дотриманням умов, встановлених у статтях 77 і 78 стосовно адаптації частин 3 і 4 додатка V, частин 2, 6, 7 і 8 додатка VI і частин 5, 6, 7 і 8 додатка VII до такого науково-технічного прогресу.
Стаття 75. Процедура комітету
1. Комісії допомагає комітет.
2. У разі покликання на цей параграф, застосовуються статті 5 і 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.
Період, зазначений у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄC, повинен становити 3 місяці.

................
Перейти до повного тексту