Це рішення набуває статусу остаточного відповідно до обставин, що зазначені в частині 2 статті 44 Конвенції. Воно може бути редакцій но відредаговане.

У справі "Смірнова проти України"

Європейський суд з прав людини (Друга Секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П.Коста (J.-P.Costa), Голова,

п. І.Кабрал Баррето (І.Cabral Barreto),

п. К.Юнгвірт (К.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

п. М.Угрехелідзе (М.Ugrekhelidze),

пані А.Мулароні (A.Mularoni),

пані Е.Фура-Сандстрьом (Е.Fura-Sandstrom), судді,

а також пані С.Доллє, Секретар Секції,

порадившись у нарадчій кімнаті 11 жовтня 2005 p.,

виносить таке рішення, яке було прийняте вказаного дня:

1. Справа ґрунтується на заяві (N 36655/02) проти України, яка була подана до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція) громадянкою України пані Лідією Василівною Смірновою (далі - заявниця) 29 травня 2002 року.

2. Уряд України (Далі - Уряд) представляла його представник у Суді пані Валерія Лутковська.

3. 23 листопада 2004 року Суд вирішив направити справу на комунікацію Уряду. Застосовуючи статтю 29 параграф 3 Конвенції, Суд вирішив одночасно розглядати питання прийнятності та суті.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця 1937 р. н., народилася та проживає у м. Києві.

5. У травні 1997 року заявниця розпочала проти п. М. (свого брата) судовий розгляд у Баглейському районному суді м. Дніпродзержинська (далі - районний суд) щодо розподілу майна своїх недавно померлих батьків.

6. Перше судове засідання було проведено 11 червня 1997 року, тоді відповідач подав зустрічний позов. Наступне засідання районного суду було призначене 25 червня 1997 року, але було перенесено на прохання відповідача.

7. За словами Уряду слухання, призначене на 22 липня 1997 року, не відбулося через неявку заявниці. Проте заявниця оскаржила це твердження, вказавши, що вона була присутня на цьому засіданні і воно відбулося, як і було призначено.

8. 9 вересня 1997 року заявниця подала клопотання, яке було задоволене, про відвід судді.

9. Під час слухання 27 листопада 1997 року на вимогу заявниці було оголошено перерву.

10. 18 грудня 1997 року відповідач безуспішно заявив відвід судді, а у справі було оголошено перерву для виклику відповідачем свідків. На прохання відповідача перерву було продовжено до 19 лютого 1998 року.

11. Протягом лютого 1998 року суд провів три слухання і опитав ряд свідків.

12. Уряд зазначив, що 19 березня 1998 року заявниця просила і їй надали двохмісячну перерву у справі. У своїх зауваженнях заявниця не оскаржувала це, але вона згадала про два слухання, які були проведені у цей період.

13. За словами Уряду, 20 травня 1998 року суд, на прохання відповідача, призначив експертизу щодо оцінки майна та відклав слухання до 21 липня 1998 року. Заявниця, проте, нарахувала шість слухань, які нібито були призначені на цей період, чотири з яких не відбулися через неявку відповідача.

14. 21 липня 1998 року відповідач безуспішно заявив відвід судді та експерту.

15. 21 серпня 1998 року в судовому засіданні було оголошено перерву до жовтня 1998 року через неявку відповідача.

16. За словами Уряду, 26 жовтня 1998 року слухання було перенесено через неявку адвоката заявниці, проте, за словами заявниці, це відбулося через неявку відповідача.

17. 4 листопада 1998 року суд, за заявою відповідача, призначив додаткову експертизу оскаржуваного майна.

18. Заявниця стверджувала, що 21 грудня 1998 року та 27 січня 1999 року судові слухання переносилися через відсутність відповідача. Уряд не зазначив жодного слухання, яке було проведено протягом цього часу.

19. 15 січня 1999 року експертна установа проінформувала суд, що необхідна експертиза не проведена через відсутність необхідних документів та неправильну постановку питань. Установа просила надати необхідні документи та переформулювати питання.

20. З лютого 1999 року суд поставив нові запитання експерту та зобов'язав відповідача оплатити вартість експертизи, а також для забезпечення позову наклав арешт на будинок.

21. 20 серпня 1999 року було складено висновок експерта.

22. 1 вересня 1999 року слухання було перенесено через неявку заявниці.

23. 9 листопада 1999 року суд переніс слухання справи по своїй волі.

24. З 11 листопада 1999 року до 5 січня 2000 року слухання переносилися чотири рази через відсутність відповідача. 16 листопада 1999 року суд виніс постанову про привід відповідача. 26 листопада 1999 року дільничний міліціонер проінформував суд, що привід відповідача не може бути виконаний, оскільки п. М. відсутній за своїм місцем проживання.

25. З 5 січня до 5 червня 2000 року суд відкладав слухання справи п'ять разів через неявку заявниці до суду.

26. 5 червня 2000 року відповідач заявив відвід судді, проте його клопотання було відхилене.

27. З 13 червня до 18 жовтня 2000 року шість судових засідань були перенесені через неявку заявниці (один раз), відповідача (два рази) та двох сторін (три рази).

28. З 18 жовтня до 1 грудня 2000 року суд провів п'ять судових засідань.

29. 1 грудня 2000 року суд задовольнив позовні вимоги заявниці, признавши за нею право власності на 77/100 житлового будинку. У цьому рішенні суд зіслався на свідчення вісімнадцяти свідків та ряд доказів та висновок експерта.

30. Відповідач оскаржив це рішення. 12 лютого 2001 року Дніпропетровський обласний суд скасував рішення від 1 грудня 2000 року та направив справу на новий розгляд.

31. 10 квітня 2001 року районний суд призначив справу до розгляду.

32. 26 квітня та 28 травня 2001 року слухання були перенесені через неявку заявниці.

33. На засіданнях 15 серпня та 11 вересня 2001 року заявниця просила перенести засідання для зміни предмету позову.

34. 18 вересня 2001 р. відповідно до нової касаційної процедури заявниця подала касаційну скаргу на ухвалу від 12.02.2001 р. Суд виніс ухвалу про залишення касаційної скарги заявниці без розгляду через процесуальні недоліки, та надано строк для їх усунення.

35. 17 жовтня 2001 року заявниця подала доповнення до скарги, для ознайомлення з яким відповідачу потрібен був час, у зв'язку з чим слухання було перенесено.

36. 18 жовтня 2001 року слухання справи було перенесено на прохання заявниці.

37. З 8 листопада 2001 року до 4 лютого 2002 року слухання переносилися чотири рази у зв'язку з неявкою заявниці.

38. 4 лютого 2002 року суд виніс ухвалу про призупинення судового розгляду до вирішення касаційної скарги заявниці.

39. 15 березня 2002 року Верховний Суд відхилив касаційну скаргу заявниці.

40. 10 травня 2002 року районний суд відновив судове засідання, але у зв'язку з неявкою заявниці оголосив перерву. З того часу і до 25 грудня 2002 року заявниця не з'явилася на 8 засідань.

41. З 31 січня до 1 грудня 2003 року суд провів п'ять та переніс три засідання (одне засідання було перенесене через неявку заявниці, друге - через те, що суддя був зайнятий розглядом іншої справи, а останнє - через хворобу третьої особи).

42. З 1 грудня 2003 року до 2 лютого 2004 року три засідання було перенесено через неявку заявниці.

43. З лютого 2004 року заявниця подала в суд клопотання слухати справу у її відсутність.

44. 10 лютого 2004 року суд заслухав свідків.

45. Слухання, призначені на 26 лютого та 9 березня 2004 року, були перенесені через неявку третьої особи. 25 березня 2004 року суд вирішив слухати справу у відсутність цієї особи. За клопотанням відповідача суд призначив додаткову експертизу щодо спірного майна.

46. 29 квітня 2004 року районний суд виніс рішення, яким частково задовольнив позов заявниці. Проте частка п. М. у будівлі зросла до 28%.

47. Відповідач оскаржив це рішення. Районний суд надав можливість заявниці подати свої зауваження до апеляційної скарги. Отримавши зауваження заявниці, суд 16 червня 2004 року направив справу до апеляційного суду Дніпропетровської області.

48. 7 вересня 2004 року апеляційний суд скасував рішення від 29 квітня 2004 року та направив справу на новий судовий розгляд.

49. Слухання справи було призначене на 23.10.2004 p., проте суд переніс це слухання, як і наступне через відсутність заявниці. 7 грудня 2004 року заявниця подала до суду клопотання розглядати справу у її відсутність.

50. 10 грудня 2004 року відповідач заздалегідь безуспішно заявив відвід всьому складу районного суду та просив направити справу до іншого суду.

51. Справа до цього часу розглядається в районному суді.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

52. Розділ V Цивільно-процесуального кодексу регулює питання перегляду рішень. Він передбачає такі засоби:

- апеляційна скарга, яка відповідно до статей 290 та 291 може бути подана на рішення та ухвали суду першої інстанції;

- касаційна скарга, яка відповідно до статті 320 може бути подана до Верховного Суду на рішення та ухвали суду першої інстанції, після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду; та

- перегляд остаточних рішень у зв'язку з винятковими обставинами.

Проте, в Кодексі не передбачено окремих положень, які б закріплювали можливість оскаржити бездіяльність суду підчас цивільного провадження.

53. Стаття 172 Кодексу закріплює, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, якого було повідомлено у встановленому порядку про час і місце судового засідання, суд може розглянути справу за його відсутності. Якщо відповідач повторно не з'являється до суду без поважних на то причин, суд може накласти на нього штраф у розмірі трьох неоподаткованих мінімумів громадян (див. Суховецький проти України, N 13716/02, ухвала від 1 лютого 2005 року).