Договірні Сторони цієї Конвенції, розробленої під егідою Ради митного співробітництва,

ПРАГНУЧИ усунути розбіжності у митних правилах і процедурах Договірних Сторін, що можуть перешкоджати розвиткові міжнародної торгівлі та інших видів міжнародного обміну,

БАЖАЮЧИ зробити вагомий внесок у розвиток такої торгівлі та обміну шляхом спрощення і гармонізації митних правил і процедур, а також шляхом стимулювання міжнародного співробітництва,

ВІДЗНАЧАЮЧИ, що значні переваги від спрощення умов міжнародної торгівлі, можуть бути досягнуті без шкоди для відповідних стандартів митного контролю,

ВИЗНАЮЧИ, що таке спрощення і гармонізація можуть бути досягнуті, у тому числі завдяки застосуванню таких принципів:

- здійснення програм, спрямованих на постійне удосконалення та підвищення ефективності митних правил та процедур;

- застосування митних правил та процедур є передбачуваним, послідовним та прозорим;

- надання заінтересованим сторонам усієї необхідної інформації стосовно законів, нормативно-правових та адміністративних актів з митного регулювання, митних правил та процедур;

- затвердження сучасних методів роботи, таких як система аналізу ризиків й методу контролю, який базується на аудиті, а також максимальне практичне використання інформаційних технологій;

- співробітництво з іншими національними органами влади, митними службами інших держав та торговими співтовариствами, у всіх випадках, коли це можливо;

- впровадження відповідних міжнародних стандартів;

- забезпечення безперешкодного доступу причетних сторін до процедур адміністративного та судового контролю;

БУДУЧИ ПЕРЕКОНАНИМИ, що міжнародний документ, який містить викладені вище цілі та принципи, які Договірні Сторони зобов'язуються дотримуватися, дозволить забезпечити високий ступінь спрощення і гармонізації митних правил і процедур, що є однією з основних цілей Ради митного співробітництва, і в такий спосіб зробить істотний внесок у спрощення міжнародної торгівлі,

домовилися про таке:

Для цілей цієї Конвенції:

a) "Стандартне правило" - положення, застосування якого визнається необхідним для досягнення гармонізації і спрощення митних правил і процедур;

b) "Стандартне правило з перехідним терміном" - Стандартне правило Загального додатка, для застосування якого допускається більш тривалий термін;

c) "Рекомендоване правило" - положення Спеціального додатка, визнане таким, що сприяє досягненню мети гармонізації і спрощення митних правил і процедур, можливо більш широке застосування якого вважається бажаним;

d) "Національне законодавство" - законодавчі, нормативно-правові та інші акти компетентного органу Договірної Сторони, що застосовуються на всій території відповідної Договірної Сторони, або чинні договори, стосовно яких ця Сторона прийняла зобов'язання;

e) "Загальний додаток" - система положень, що застосовуються до усіх митних правил і процедур, згаданих у цій Конвенції;

f) "Спеціальний додаток" - система положень, що застосовуються до одного чи декількох митних правил та процедур, згаданих у цій Конвенції;

g) "Рекомендації" - система пояснень до положень Загального додатка, Спеціальних додатків та їхніх розділів, що визначають ряд можливих способів застосування Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил і, зокрема, описують передовий досвід та приклади, рекомендовані для досягнення більшої ефективності;

h) "Постійний технічний комітет" - Постійний технічний комітет Ради;

ij) "Рада" - організація, заснована Конвенцією про створення Ради митного співробітництва, укладеною у Брюсселі 15 грудня 1950 р.;

k) "Митний чи економічний союз" - союз, заснований державами, що до нього входять, який має право приймати обов'язкові для застосування цими державами власні нормативно-правові акти з питань, що регулюються цією Конвенцією, а також має повноваження стосовно прийняття рішення про підписання, ратифікацію чи приєднання до цієї Конвенції відповідно до своїх внутрішніх процедур.

Сфера застосування Конвенції

Кожна з Договірних Сторін приймає на себе зобов'язання сприяти спрощенню і гармонізації митних процедур та з цією метою дотримуватися, відповідно до положень цієї Конвенції, Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил, що містяться у додатках до цієї Конвенції. Однак ніщо не перешкоджає Договірній Стороні надавати умови більш сприятливі, ніж ті, що ними передбачені, і кожній з Договірних Сторін рекомендується по можливості ширше надавати такі більш сприятливі умови.

Положення цієї Конвенції не перешкоджають застосуванню національного законодавства стосовно заборон або обмежень, які застосовуються до товарів, що підлягають митному контролю.

Структура Конвенції

1. Конвенція складається з Основної частини, Загального додатка та Спеціальних додатків.

2. Загальний додаток і кожний зі Спеціальних додатків до цієї Конвенції складається, як правило, із розділів, на які поділяється відповідний додаток, і які містять у собі:

a) визначення; та

b) Стандартні правила, деякі з яких у Загальному додатку є Стандартними правилами з перехідним терміном.

3. У кожному Спеціальному додатку містяться також Рекомендовані правила.

4. Кожний з додатків супроводжується Рекомендаціями, що не є обов'язковими для Договірних Сторін.

Для цілей цієї Конвенції кожний зі Спеціальних додатків чи кожний з їхніх розділів, стосовно яких Договірна Сторона прийняла на себе зобов'язання про їхнє застосування, вважаються невід'ємною частиною цієї Конвенції, і стосовно цієї Договірної Сторони будь-яке посилання на Конвенцію означає і посилання на такі додатки чи їхні розділи.

Керівний комітет

1. Для розгляду питань про забезпечення виконання Конвенції, прийняття заходів стосовно її однакового тлумачення і застосування, а також підготовки пропозицій про внесення змін до неї створюється Керівний комітет.

2. Членами Керівного комітету є Договірні Сторони.

3. Уповноважений орган будь-якого суб'єкта міжнародного права, за яким відповідно до положень статті 8 цієї Конвенції визнається право участі у Конвенції як Договірної Сторони, чи будь-якого з членів Світової організації торгівлі, має право брати участь у засіданнях Керівного комітету як спостерігач. Статус та права такого спостерігача визначаються рішенням Ради. Згадане вище право не може бути використане до набрання чинності відповідним рішенням Ради.

4. Керівний комітет може запрошувати представників міжнародних урядових та неурядових організацій для участі у засіданнях Керівного комітету як спостерігачів.

5. Керівний комітет:

a) вносить на розгляд Договірних Сторін пропозиції:

i) cтосовно внесення змін до Основної частини Конвенції;

ii) cтосовно внесення змін до Загального додатка, Спеціальних додатків та їхніх розділів, а також про введення нових розділів до Загального додатка; та

iii) cтосовно введення нових Спеціальних додатків та нових розділів у Спеціальні додатки;

b) приймає рішення про внесення змін до Рекомендованих правил чи про введення нових Рекомендованих правил у Спеціальні додатки або їхні розділи у порядку, передбаченому статтею 16;

c) розглядає виконання положень цієї Конвенції у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 13;

d) переглядає та оновлює Рекомендації;

e) розглядає будь-які інші питання, що мають відношення до цієї Конвенції та можуть бути передані на його розгляд;

f) інформує Постійний технічний комітет та Раду про свої рішення.

6. Уповноважені органи Договірних Сторін направляють свої пропозиції, що стосуються підпунктів "a", "b", "c" та "d" пункту 5 цієї статті на ім'я Генерального Секретаря Ради, з викладенням їхнього обґрунтування, а також проханням про включення питання до порядку денного засідань Керівного комітету. Генеральний Секретар Ради направляє пропозиції, що надійшли, на розгляд уповноважених органів Договірних Сторін та спостерігачів, згаданих у пунктах 2, 3 та 4 цієї статті.

7. Засідання Керівного комітету проводяться принаймні один раз на рік. Комітет щорічно обирає Голову та заступника Голови Комітету. Генеральний Секретар Ради розсилає уповноваженим органам Договірних Сторін та спостерігачам, згаданим у пунктах 2, 3 та 4 цієї статті, запрошення взяти участь у засіданні та проект порядку денного не пізніше, ніж за шість тижнів до дати проведення засідання Керівного комітету.

8. У тих випадках, коли рішення не одержує загальної згоди учасників, питання, винесені на розгляд Керівного комітету, вирішуються шляхом голосування, проведеного між присутніми учасниками Договірних Сторін. Пропозиції згідно з підпунктами "a", "b" та "c" пункту 5 цієї статті приймаються більшістю, що складає дві третіх поданих голосів. З інших питань, рішення Керівного комітету приймаються більшістю поданих голосів.

9. У випадках застосування положень пункту 5 статті 8 цієї Конвенції, митні чи економічні союзи, що є Договірними Сторонами, при голосуванні мають тільки таку кількість голосів, яка дорівнює кількості голосів їхніх учасників, що є Договірними Сторонами.

10. Перед закриттям кожного засідання Керівний комітет затверджує звіт. Цей звіт надсилається Раді та Договірним Сторонам, а також спостерігачам, згаданим у пунктах 2, 3 і 4.

11. За відсутності у цій статті відповідних положень, застосовуються Правила процедури Ради, якщо Керівний комітет не прийме рішення про інше.

Голосування на засіданнях Керівного комітету проводиться окремо по кожному Спеціальному додатку та кожному розділі Спеціального додатка.

a) Кожна Договірна Сторона має право голосу з питань тлумачення, застосування чи внесення змін до Основної частини Конвенції та Загального додатка до Конвенції;

b) З питань, що стосуються будь-якого зі Спеціальних додатків або розділів Спеціальних додатків, що набули чинності, право голосу мають лише ті Договірні Сторони, які прийняли відповідні Спеціальні додатки чи розділи Спеціальних додатків;

c) Кожна Договірна Сторона має право голосувати з проектів нових Спеціальних додатків чи нових розділів будь-якого Спеціального додатка.

Ратифікація Конвенції

1. Будь-який член Ради та будь-який член Організації Об'єднаних Націй або її спеціалізованих установ може стати Договірною Стороною цієї Конвенції шляхом:

a) її підписання без застереження про ратифікацію;

b) здачі на зберігання ратифікаційної грамоти після її підписання із застереженням про ратифікацію; або

c) приєднання до неї.

2. Ця Конвенція відкрита для підписання членами, згаданими у пункті 1 цієї статті, до 30 червня 1974 року у штаб-квартирі Ради в Брюсселі. Після закінчення цього терміну вона буде відкрита для приєднання до неї такими членами.

3. Будь-яка Договірна Сторона під час підписання, ратифікації або приєднання до цієї Конвенції зазначає, які саме зі Спеціальних додатків чи їхніх розділів, якщо такі є, вона приймає. Згодом, вона може повідомити депозитарію про те, що нею приймається один чи більше Спеціальних додатків або їхніх розділів.

4. Договірні Сторони, що приймають будь-який новий Спеціальний додаток чи будь-який новий розділ будь-якого Спеціального додатка, повідомляють про це депозитарію відповідно до пункту 3 цієї статті.

5. a) Будь-який митний чи економічний союз може стати Договірною Стороною відповідно до пунктів 1, 2 та 3 цієї статті. Такий митний чи економічний союз інформує депозитарій про свою компетенцію з питань, що регулюються цією Конвенцією. Такий митний чи економічний союз повинен також інформувати депозитарій про будь-які істотні зміни меж своєї компетенції.

b) Будь-який митний чи економічний союз, що є Договірною Стороною цієї Конвенції, з питань, що віднесені до його компетенції, користується від свого імені правами та виконує обов'язки, які Конвенція покладає на членів такого Союзу, що є Договірними Сторонами цієї Конвенції. У такому випадку члени такого Союзу не мають права індивідуально користуватися цими правами, у тому числі і правом голосу.

1. Будь-яка Договірна Сторона, що ратифікує цю Конвенцію або приєднується до неї, приймає на себе зобов'язання cтосовно усіх змін до цієї Конвенції, включаючи зміни до Загального додатка, що набули чинності на момент передачі цією Договірною Стороною депозитарію ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

2. Будь-яка Договірна Сторона, що приймає будь-який Спеціальний додаток або його розділ, приймає на себе зобов'язання cтосовно усіх змін до Стандартних правил, що містяться у такому Спеціальному додатку чи його розділах, і набули чинності на момент повідомлення нею депозитарію про їхнє прийняття. Будь-яка Договірна Сторона, що приймає Спеціальний додаток чи його розділ, приймає на себе зобов'язання cтосовно будь-яких змін до Рекомендованих правил, що містяться в них та набули чинності на момент повідомлення нею депозитарію про їхнє прийняття, якщо вона не зробила застереження про незастосування одного або більше таких Рекомендованих правил відповідно до статті 12 цієї Конвенції.

Застосування Конвенції

1. Будь-яка Договірна Сторона під час підписання цієї Конвенції без застереження про ратифікацію або здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, або в будь-який час після цього, має право шляхом повідомлення депозитарію зробити заяву про те, що дія цієї Конвенції поширюється на всі або деякі з територій, за міжнародні відносини яких вона відповідає. Таке повідомлення набирає чинності через три місяці після дати його одержання депозитарієм. Однак ця Конвенція не застосовується cтосовно зазначених у повідомленні територій до моменту набрання нею чинності для відповідної Договірної Сторони.