1. Цей Стандарт слід застосовувати до обліку часток у спільних підприємствах і до звітності про активи, зобов'язання, дохід та витрати спільного підприємства у фінансовій звітності контролюючих учасників та інвесторів незалежно від структури або форми здійснення основної діяльності спільного підприємства. Однак цей Стандарт не застосовується до часток контролюючого учасника в спільно контрольованих суб'єктах господарювання, які утримуються:

а) організаціями венчурного капіталу; або

б) взаємними фондами, трастами та подібними суб'єктами господарювання, у тому числі страховими фондами, пов'язаними з інвестиціями, які оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку відповідно до МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" . Суб'єкт господарювання оцінює такі інвестиції за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку відповідно до МСФЗ 9. Контролюючий учасник, що утримує таку частку, розкриває інформацію згідно з вимогами параграфів 55 і 56.

2. Контролюючий учасник із часткою у спільно контрольованому суб'єкті господарювання звільняється від дотримання вимог, визначених у параграфах 30 (пропорційна консолідація) та 38 (метод участі в капіталі), якщо задовольняються такі вимоги:

а) зазначена частка класифікована як така, що утримується для реалізації відповідно до МСФЗ 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність" ;

б) застосовується виняток, наведений у параграфі 10 МСБО 27 "Консолідована та окрема фінансова звітність" , що дозволяє материнському підприємству, яке також володіє часткою в спільно контрольованому суб'єкті господарювання, не подавати консолідовану фінансову звітність, або

в) застосовуються всі наведені далі положення:

i) контролюючий учасник є дочірнім підприємством, яке перебуває у повній власності, або ж є дочірнім підприємством у частковій власності іншого суб'єкта господарювання і його власники (у тому числі й ті, що не наділені правом голосу) були поінформовані про те, що цей контролюючий учасник не застосовує пропорційну консолідацію або метод участі в капіталі і не заперечують проти цього;

ii) боргові інструменти контролюючого учасника або його інструменти власного капіталу не обертаються на відкритому ринку (на національній чи на іноземній фондовій біржі або ж на позабіржовому ринку, в тому числі на місцевому та регіональному ринках);

iii) контролюючий учасник не подавав раніше і не перебуває в процесі подання фінансової звітності до комісії з цінних паперів або до іншого регулювального органу з метою випуску на відкритий ринок інструментів будь-якого класу; та

iv) кінцеве або будь-яке проміжне підприємство контролюючого учасника складає для оприлюднення консолідовану фінансову звітність відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності.

3. Терміни, використовувані в цьому Стандарті, мають такі значення:

Контроль - це повноваження управляти фінансовими та операційними політиками господарської діяльності з метою одержання вигід від них.

Метод участі в капіталі - це метод обліку, згідно з яким частку участі в спільно контрольованому суб'єкті господарювання первісно відображають за собівартістю, а потім коригують відповідно до зміни частки контролюючого учасника в чистих активах спільно контрольованого суб'єкта господарювання. Прибутки та збитки контролюючого учасника включають частку контролюючого учасника в прибутку чи збитку спільно контрольованого суб'єкта господарювання.

Інвестор у спільне підприємство - це сторона, яка є учасником спільного підприємства і не здійснює спільного контролю за таким спільним підприємством.

Спільний контроль - це погоджений контрактом розподіл контролю за економічною діяльністю, який існує, лише якщо стратегічні фінансові та операційні рішення, пов'язані з діяльністю, потребують одностайної згоди сторін угоди про розподіл контролю (контролюючих учасників).

Спільне підприємство - це контрактна угода, за якою дві або кілька сторін здійснюють економічну діяльність, яка підлягає спільному контролю.

Пропорційна консолідація - це метод обліку, згідно з яким частка контролюючого учасника в кожному з активів, зобов'язань, доходів і витрат спільно контрольованого суб'єкта господарювання об'єднується на постатейній основі з подібними статтями у фінансовій звітності контролюючого учасника або відображається як окрема стаття у фінансовій звітності контролюючого учасника.

Окрема фінансова звітність - це звіти, подані материнським підприємством, інвестором в асоційоване підприємство або контролюючим учасником спільно контрольованого суб'єкта господарювання, в яких інвестиції обліковуються на основі частки прямої участі, а не на основі відображених у звітності результатів та чистих активів об'єктів інвестування.

Суттєвий вплив - це повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової та операційної політики суб'єкта господарювання, але не контроль і не спільний контроль таких політик.

Контролюючий учасник - це сторона, яка є учасником спільного підприємства і здійснює спільний контроль за цим спільним підприємством.

4. Фінансова звітність, для складання якої застосовується пропорційна консолідація або метод участі в капіталі, не може бути ні окремою фінансовою звітністю, ні фінансовою звітністю суб'єкта господарювання, який не має дочірнього підприємства, асоційованого підприємства, частки контролюючого учасника в спільно контрольованому суб'єкті господарювання.

5. Окрема фінансова звітність - це фінансова звітність, яка подається додатково до консолідованої фінансової звітності; у якій облік інвестицій здійснюється із застосуванням методу участі в капіталі; у якій частки контролюючих учасників у спільних підприємствах консолідуються на пропорційній основі. Немає необхідності супроводжувати цю звітність окремою фінансовою звітністю, або додавати її до цієї звітності.

6. Суб'єкти господарювання, які згідно з параграфом 10 МСБО 27 звільняються від консолідації або згідно з параграфом 13 в) МСБО 28 "Інвестиції в асоційовані підприємства" звільняються від застосування методу участі в капіталі, або ж згідно з параграфом 2 цього Стандарту звільняються від застосування консолідації на пропорційній основі чи методу участі в капіталі, можуть подавати окрему фінансову звітність як свою єдину фінансову звітність.

7. Форми і структури спільних підприємств можуть бути різними. У цьому Стандарті визначаються три поширені типи: спільно контрольовані операції, спільно контрольовані активи і спільно контрольовані суб'єкти господарювання, які, як правило, називаються спільним підприємством і відповідають такому визначенню. Усім спільним підприємствам властиві такі характеристики:

а) два або більше контролюючих учасників, зв'язаних контрактною угодою; та

б) спільний контроль, встановлений контрактною угодою.

8. Спільний контроль, як правило, неможливий, якщо суб'єкт інвестування перебуває в стані правової реорганізації чи проходить процедуру банкрутства, або ж функціонує в умовах жорстких довгострокових обмежень, які суттєво погіршують його здатність переводити кошти контролюючому учасникові. Якщо спільний контроль є тривалим, ці події самі по собі не є достатнім обґрунтуванням для відображення в обліку спільних підприємств згідно з положеннями цього Стандарту.

9. Контрактна угода потрібна для того, щоб відрізняти частки участі в капіталі, пов'язані зі спільним контролем, від інвестицій в асоційовані підприємства, у яких інвестор має суттєвий вплив (див. МСБО 28 ). Згідно з цим Стандартом, діяльність, щодо якої немає контрактної угоди, яка встановлює спільний контроль, не вважається спільним підприємством.

10. Контрактну угоду можна засвідчити різними способами, наприклад, контрактом, укладеним між контролюючими учасниками, або протоколом переговорів між контролюючими учасниками. Іноді угоду вносять до статуту або до інших установчих документів спільного підприємства. Контрактна угода (незалежно від її форми), як правило, складається письмово і визначає такі аспекти:

а) діяльність, тривалість і зобов'язання щодо звітності даного спільного підприємства;

б) призначення ради директорів (або подібного керівного органу) спільного підприємства і визначення права голосу контролюючих учасників;

в) внески до капіталу контролюючими учасниками; та

г) розподіл контролюючими учасниками продукції, доходу, витрат або результатів діяльності спільного підприємства.

11. Контрактна угода встановлює спільний контроль за спільним підприємством. Така вимога забезпечує неможливість одностороннього контролю діяльності одним контролюючим учасником.

12. Контрактна угода може визначати одного контролюючого учасника як керівника або менеджера спільного підприємства. Керівник не контролює спільне підприємство, але діє в межах фінансових та операційних політик, узгоджених контролюючими учасниками згідно з контрактною угодою і делегованих керівникові. Якщо керівник має повноваження керувати фінансовими та операційними політиками економічної діяльності, тоді він контролює спільне підприємство і воно є дочірнім підприємством керівника, а не спільним підприємством.

13. Діяльність деяких спільних підприємств більше пов'язана з використанням активів та інших ресурсів контролюючих учасників, ніж зі створенням корпорації, товариства або іншого суб'єкта господарювання чи фінансової структури, яка є відокремленою від самих контролюючих учасників. Кожен контролюючий учасник використовує свої власні основні засоби й утримує свої власні запаси. Він несе свої власні витрати і зобов'язання, а також залучає свої власні кошти, які представляють його власні зобов'язання. Працівники спільного підприємства можуть відображати в обліку діяльність свого підприємства разом з подібними видами діяльності контролюючого учасника. Угода про створення спільного підприємства, як правило, передбачає спосіб розподілу доходу від продажу спільного продукту та будь-яких спільно понесених витрат між контролюючими учасниками.

14. Прикладом спільно контрольованої операції є та, коли два (або більше) контролюючі учасники об'єднують свої дії, ресурси й досвід з метою спільного виготовлення, випуску на ринок та збуту конкретної продукції (наприклад, літака). Різні складові частини виробничого процесу відображаються в обліку кожним контролюючим учасником. Кожен контролюючий учасник несе свої власні витрати й одержує свою частку доходу від продажу літака, причому така частка визначається контрактною угодою.

15. Щодо часток у спільно контрольованих операціях, то контролюючому учасникові слід визнавати у своїй фінансовій звітності:

а) активи, які він контролює, і зобов'язання, які він приймає; та

б) витрати, які він несе, та свою частку в доході, який він отримує від реалізації товарів або послуг спільним підприємством.

16. Оскільки активи, зобов'язання, дохід та витрати вже визнані у фінансовій звітності контролюючого учасника, то, коли контролюючий учасник подає консолідовану фінансову звітність, не потрібні жодні коригування або інші процедури консолідації щодо цих статей.

17. Окремі бухгалтерські реєстри можуть бути непотрібні для самого спільного підприємства, і можна не складати фінансову звітність для спільного підприємства. Проте контролюючі учасники можуть складати звітність для керівників з метою оцінки ними результатів діяльності спільного підприємства.

18. На деяких спільних підприємствах існує спільний контроль і часто контролюючі учасники спільно володіють одним або кількома активами, внесеними (або придбаними) ними для цілей спільного підприємства і використаними в ході його діяльності. Активи використовуються для отримання вигід контролюючими учасниками. Кожен контролюючий учасник може отримувати частку результатів від використання активів, і кожен несе узгоджену частку понесених витрат.

19. Ці спільні підприємства не пов'язані зі створенням корпорації, товариства або іншого суб'єкта господарювання чи фінансової структури, яка є відокремленою від самих контролюючих учасників. Кожен контролюючий учасник контролює свою частку майбутніх економічних вигід через свою частку в спільно контрольованому активі.

20. Багато операцій у видобуванні нафти, газу та корисних копалин пов'язані зі спільно контрольованими активами, наприклад, багато нафтовидобувних компаній можуть спільно контролювати та експлуатувати нафтопровід. Кожен контролюючий учасник використовує нафтопровід для транспортування своєї власної продукції, а в обмін на це він несе узгоджену частину витрат з експлуатації нафтопроводу. Ще один приклад спільно контрольованого активу: два суб'єкти господарювання спільно контролюють нерухомість, причому кожен отримує частку одержаної орендної плати і несе частку витрат.

21. Щодо своєї частки в спільно контрольованих активах, контролюючому учасникові слід визнавати у своїй фінансовій звітності таке:

а) свою частку спільно контрольованих активів, класифікованих згідно з характером цих активів;

б) будь-які понесені ним зобов'язання;

в) свою частку будь-яких зобов'язань щодо спільного підприємства, понесених спільно з іншими контролюючими учасниками;

г) будь-який дохід від продажу або використання своєї частки продукції спільного підприємства разом зі своєю часткою в будь-яких витратах, понесених спільним підприємством; та

ґ) будь-які витрати, понесені ним щодо його частки в спільному підприємстві.

22. Щодо частки в спільно контрольованих активах, кожен контролюючий учасник включає в свої облікові реєстри і визнає у своїй фінансовій звітності:

а) свою частку в спільно контрольованих активах, класифікованих не як інвестиція, а згідно з характером цих активів. Наприклад, частка спільно контрольованого нафтопроводу класифікується як основні засоби;

б) будь-які зобов'язання, понесені, наприклад, для фінансування своєї частки активів;

в) свою частку будь-яких зобов'язань, понесених спільно з іншими контролюючими учасниками щодо спільного підприємства;

г) будь-який дохід від продажу або використання своєї частки в продукції спільного підприємства, разом зі своєю часткою будь-яких витрат, понесених спільним підприємством;

ґ) будь-які витрати, понесені ним щодо своєї частки в спільному підприємстві, наприклад, витрати, пов'язані з фінансуванням частки контролюючого учасника в активах і з продажем своєї частки продукції.

Оскільки активи, зобов'язання, дохід та витрати вже визнані у фінансовій звітності контролюючого учасника, то, коли контролюючий учасник подає консолідовану фінансову звітність, не потрібні жодні коригування або інші процедури консолідації щодо цих статей.

23. Підхід до обліку спільно контрольованих активів відображає сутність та економічну реальність, а також, як правило, юридичну форму спільного підприємства. Окремі облікові реєстри самого спільного підприємства можуть обмежуватися тими витратами, які були спільно понесені контролюючими учасниками і розподілені між контролюючими учасниками відповідно до їхніх узгоджених часток. Для спільного підприємства можна не складати фінансову звітність, хоча контролюючі учасники можуть складати звітність для керівників, щоб вони могли оцінити результати діяльності спільного підприємства.

24. Спільно контрольований суб'єкт господарювання - це спільне підприємство, яке передбачає створення корпорації, товариства або іншого суб'єкта господарювання, у якому кожен контролюючий учасник має частку. Такий суб'єкт господарювання здійснює діяльність так само, як і інші суб'єкти господарювання, за винятком того, що контрактна угода між контролюючими учасниками встановлює спільний контроль за економічною діяльністю цього суб'єкта господарювання.

25. Спільно контрольований суб'єкт господарювання контролює активи спільного підприємства, бере зобов'язання, несе витрати й отримує дохід. Він може укладати контракти від свого власного імені та залучати кошти з метою здійснення діяльності спільного підприємства. Кожен контролюючий учасник має право на одержання частки результатів діяльності спільно контрольованого суб'єкта господарювання, хоча деякі спільно контрольовані суб'єкти господарювання припускають розподіл продукції спільного підприємства.

26. Типовим прикладом спільно контрольованого суб'єкта господарювання є той, коли два суб'єкти господарювання об'єднують свою діяльність у конкретному напрямку діяльності, передаючи відповідні активи та зобов'язання в спільно контрольований суб'єкт господарювання. Інший приклад - це коли суб'єкт господарювання розпочинає свою діяльність в іноземній країні спільно з урядовою (або іншою) установою в цій країні, створюючи окремий суб'єкт господарювання, який спільно контролюється цим суб'єктом господарювання та державною (або іншою) установою.

27. Багато спільно контрольованих суб'єктів господарювання за своєю сутністю подібні до тих спільних підприємств, що їх називають спільно контрольованими операціями або спільно контрольованими активами. Наприклад, контролюючі учасники можуть передати спільно контрольований актив (наприклад, нафтопровід) спільно контрольованому суб'єктові господарювання з міркувань оподаткування або з інших причин. Аналогічно, контролюючі учасники можуть вносити до спільно контрольованого суб'єкта господарювання активи, які спільно використовуватимуться. Деякі спільно контрольовані операції передбачають створення спільно контрольованого суб'єкта господарювання для здійснення конкретної діяльності, наприклад проектування, маркетингу та збуту продукту або його обслуговування після продажу.