1. Мета МСФЗ полягає у визначенні бухгалтерського обліку активів, утримуваних для продажу, та поданні і розкритті інформації щодо припиненої діяльності. Зокрема, МСФЗ вимагає, щоб:

а) активи, які відповідають критеріям, що дозволяють класифікувати їх як утримувані для продажу, оцінювалися за нижчою з величин - балансовою вартістю чи справедливою вартістю мінус витрати на продаж - та щоб амортизація цих активів була припинена; та

б) активи, які відповідають критеріям, що дозволяють класифікувати їх як утримувані для продажу, подавалися окремо у звіті про фінансовий стан, а результати припиненої діяльності - у звіті про сукупні доходи.

2. Вимоги цього МСФЗ щодо класифікації та подання застосовуються до всіх визнаних непоточних активів* та усіх ліквідаційних груп суб'єкта господарювання. Вимоги цього МСФЗ до оцінки застосовуються до всіх визнаних непоточних активів та ліквідаційних груп (як зазначено в параграфі 4), за винятком активів, перелічених у параграфі 5, які треба продовжувати оцінювати згідно із зазначеним відповідним стандартом.

3. Активи, класифіковані як непоточні згідно з МСБО 1 "Подання фінансової звітності" , не можна перекласифіковувати як поточні активи, доки вони не будуть відповідати критеріям, що дозволять класифікувати їх як утримувані для продажу згідно з цим МСФЗ. Активи, які суб'єкт господарювання, як правило, відносить до непоточних активів, що купуються виключно для перепродажу, не слід класифікувати як поточні, доки вони не будуть відповідати критеріям, що дозволять класифікувати їх як утримувані для продажу згідно з цим МСФЗ.

4. Інколи суб'єкт господарювання ліквідує групу активів разом із зобов'язаннями, безпосередньо пов'язаними з ними спільною операцією. Такою ліквідаційною групою може бути група одиниць, що генерують грошові кошти, одна одиниця, що генерує грошові кошти, або її частина*. Така група може включати будь-які активи та будь-які зобов'язання суб'єкта господарювання, у тому числі поточні активи, поточні зобов'язання та активи, виключені з вимог цього МСФЗ до оцінки згідно з параграфом 5. Якщо непоточний актив (у межах сфери застосування вимог цього МСФЗ до оцінки) є частиною ліквідаційної групи, то вимоги цього МСФЗ до оцінки застосовуються до групи в цілому, для того, щоб ця група активів оцінювалася за нижчою з оцінок: балансовою вартістю або справедливою вартістю мінус витрати на продаж. Вимоги до оцінки окремих активів і зобов'язань у межах ліквідаційної групи викладено в параграфах 18, 19 та 23.

5. Положення цього МСФЗ* щодо оцінки не застосовуються до таких активів, що охоплюються МСФЗ як окремі активи або частина ліквідаційної групи. Це:

а) відстрочені податкові активи (МСБО 12 "Податки на прибуток" );

б) активи, що виникають з виплат працівникам (МСБО 19 "Виплати працівникам" );

в) фінансові активи в межах сфери застосування МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" ;

г) непоточні активи, що розглядаються відповідно до моделі справедливої вартості, викладеної в МСБО 40 "Інвестиційна нерухомість" ;

ґ) непоточні активи, які оцінюються за справедливою вартістю мінус витрати на продаж згідно з МСБО 41 "Сільське господарство" ;

д) договірні права за страховими контрактами згідно з визначенням їх у МСФЗ 4 "Страхові контракти" .

5А Вимоги до класифікації, подання та оцінки в цьому МСФЗ, застосовні до непоточних активів (або ліквідаційних груп), класифікованих як утримувані для продажу, застосовуються також до непоточних активів (або ліквідаційних груп), класифікованих як утримувані для розподілу власникам, які діють як власники капіталу (утримувані для розподілу власникам).

5Б Цей МСФЗ визначає розкриття інформації, що вимагаються стосовно непоточних активів (або ліквідаційних груп), класифікованих як утримувані для продажу або припинення діяльності. Розкриття інформації в інших МСФЗ не застосовуються до таких активів (або ліквідаційних груп) окрім випадків, коли ті МСФЗ вимагають:

а) конкретного розкриття інформації стосовно непоточних активів (або ліквідаційних груп), класифікованих як утримувані для продажу або припинення діяльності; або

б) розкриття інформації про оцінку активів і зобов'язань у ліквідаційній групі, які не належать до сфери застосування вимог оцінювання МСФЗ 5, і такі розкриття інформації уже не наведені в інших примітках до фінансових звітів.

Можуть вимагатися додаткові розкриття інформації щодо непоточні активи (або ліквідаційні групи), класифіковані як утримувані для продажу або припинення діяльності, щоб задовольнити загальним вимогам МСБО 1 , зокрема параграфів 15 та 123 зазначеного стандарту.

6. Суб'єкт господарювання повинен класифікувати непоточний актив (або ліквідаційну групу) як утримуваний для продажу, якщо його балансова вартість буде в основному відшкодовуватися шляхом операції продажу, а не поточного використання.

7. Для цього актив (або ліквідаційна група) має бути придатним для негайного продажу в тому стані, у якому він перебуває на момент продажу, на умовах, яких зазвичай дотримуються при продажі таких активів (або ліквідаційних груп), і цей продаж повинен бути високо ймовірним.

8. Щоб підвищити ймовірність продажу, управлінський персонал відповідного рівня повинен скласти план продажу активу (або ліквідаційної групи) та ініціювати програму щодо визначення покупця і виконання плану. Крім того, актив (або ліквідаційну групу) мають активно просувати для продажу на ринку за ціною, поміркованою з огляду на його поточну справедливу вартість. Очікується, що продаж буде визнано завершеним протягом одного року, починаючи з дати класифікації (за винятком випадків, обумовлених у параграфі 9), а дії, вчинені для виконання плану, повинні свідчити про неможливість відміни цього плану або внесення до нього будь-яких важливих змін. Ймовірність затвердження акціонерами (якщо вимагається в даній юрисдикції) слід розглядати як частину оцінки того, чи є продаж високоймовірним.

8А Суб'єкт господарювання, який зобов'язується виконати план продажу, пов'язаний з втратою контролю за дочірнім підприємством, класифікує усі активи та зобов'язання цього дочірнього підприємства як утримувані для продажу, якщо критерії, визначені в параграфах 6 - 8, виконуються, без урахування того, чи буде суб'єкт господарювання зберігати неконтрольовану частку у своєму колишньому дочірньому підприємстві після продажу.

9. Події чи обставини можуть подовжити період завершення продажу за межі одного року. Подовження періоду завершення продажу не заважає класифікувати актив (або ліквідаційну групу) як утримуваний для продажу, якщо затримка була спричинена подіями чи обставинами, які перебувають поза контролем суб'єкта господарювання, а також якщо є достатні свідчення того, що суб'єкт господарювання продовжує виконувати план продажу активу (або ліквідаційної групи). Такий випадок відповідає критерію, наведеному в Додатку Б.

10. Операції з продажу включають обмін одних непоточних активів на інші непоточні активи, якщо такий обмін має комерційну сутність відповідно до МСБО 16 "Основні засоби" .

11. Коли суб'єкт господарювання купує непоточний актив (або ліквідаційну групу) виключно з метою їх подальшого продажу, він має класифікувати непоточний актив (або ліквідаційну групу) як утримуваний для продажу на дату його придбання, тільки якщо будуть задоволені вимоги параграфа 8 щодо однорічного періоду продажу (за винятком випадків, передбачених параграфом 9) та якщо дуже ймовірно, що всі інші вимоги, викладені у параграфах 7 і 8, які не були задоволені на цю дату, будуть задоволені протягом короткого періоду після придбання активу (як правило, протягом трьох місяців).

12. Якщо вимоги, викладені в параграфах 7 і 8, задовольняються після звітного періоду, то суб'єкт господарювання не повинен класифікувати непоточний актив (або ліквідаційну групу) як утримуваний для продажу у фінансовій звітності, призначеній для випуску. Проте, якщо ці вимоги задовольняються після звітного періоду, але до затвердження фінансової звітності для випуску, то суб'єкт господарювання повинен розкрити в примітках інформацію, зазначену в параграфі 41 а), б) та г).

12А Непоточний актив (або ліквідаційна група) класифікується як утримуваний для розподілу власникам, якщо суб'єкт господарювання зобов'язується розподілити актив (або ліквідаційну групу) власникам. Для цього активи повинні бути наявними для негайного розподілу у своїй теперішній формі і розподіл має бути восокоймовірним. Для того, щоб розподіл був високоймовірним, слід започаткувати заходи, необхідні для завершення розподілу, які мають бути завершені протягом одного року з дати класифікації. Заходи, необхідні для завершення розподілу, мають зазначати, що відбудуться значні зміни в розподілі або що його буде анульовано. Ймовірність затвердження акціонерами (якщо вимагається в даній юрисдикції) слід розглядати як частину оцінки того, чи є продаж високоймовірним.

13. Суб'єктові господарювання не слід класифікувати непоточний актив (або ліквідаційну групу), що його збираються позбутися, як утримуваний для продажу, оскільки його балансова вартість в основному відшкодовуватиметься під час поточного використання. Проте, якщо ліквідаційна група активів, якої збираються позбутися, відповідає критеріям, викладеним у параграфі 32 а) - в), то суб'єкт господарювання подає результати і потоки грошових коштів ліквідаційної групи як припинення діяльності згідно з параграфами 33 і 34 на дату припинення використання цієї ліквідаційної групи. Непоточні активи (або ліквідаційні групи), яких збираються позбутися, включають непоточні активи (або ліквідаційні групи), що повинні використовуватися до кінця строку їх економічного використання, а також непоточні активи (або ліквідаційні групи), які слід ліквідувати в інший спосіб, ніж продаж.

14. Суб'єктові господарювання не слід обліковувати непоточний актив, який було тимчасово вилучено з використання, як актив, якого збираються позбутися.

15. Суб'єкт господарювання оцінює непоточний актив (або ліквідаційну групу), класифікований як утримуваний для продажу, за нижчою з оцінок: або за балансовою вартістю, або за справедливою вартістю з вирахуванням витрат на продаж.

15А Суб'єкт господарювання оцінює непоточний актив (або ліквідаційну групу), класифікований як утримуваний для розподілу власникам за вартістю, нижчою від його балансової вартості і справедливої вартості, мінус витрати на розподіл.*

16. Якщо нещодавно придбаний актив (або ліквідаційна група) відповідає критеріям класифікації активів, утримуваних для продажу (параграф 11), то застосування параграфа 15 приведе до появи активу (або ліквідаційної групи), який після первісного визнання оцінюватиметься за нижчою оцінкою: балансовою вартістю (яка може бути класифікована, як, наприклад, собівартість) або справедливою вартістю мінус витрати на продаж. Отже, якщо придбання активу (або ліквідаційної групи) є частиною процесу об'єднання бізнесу, то вони можуть оцінюватися за справедливою вартістю мінус витрати на продаж.

17. Якщо очікується, що продаж здійснюватиметься довше ніж рік, суб'єкт господарювання повинен оцінювати витрати на продаж за їх теперішньою вартістю. Будь-яке збільшення поточних витрат на продаж, яке виникає з плином часу, повинно відображатися у звіті про прибутки та збитки як фінансові витрати.

18. Безпосередньо перед первісною класифікацією активу (або ліквідаційної групи) як утримуваного для продажу балансова вартість активу (або всіх активів та зобов'язань, що входять до групи) повинна оцінюватися згідно з чинними МСФЗ.

19. Згідно з чинним МСФЗ, після подальшої переоцінки ліквідаційної групи балансову вартість будь-яких активів та зобов'язань (які виходять за межі сфери застосування вимог МСФЗ до оцінки, але входять до ліквідаційної групи, класифікованої як утримувана для продажу) не треба переоцінювати доти, поки не буде повторно оцінена справедлива вартість мінус витрати на продаж.

20. Суб'єкт господарювання визнає збиток від зменшення корисності при будь-якому первісному чи подальшому списанні активу (або ліквідаційної групи) до справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж тією мірою, якою вони не були визнані згідно з параграфом 19.

21. Суб'єкт господарювання визнає прибуток при будь-якому подальшому збільшенні справедливої вартості активів мінус витрати на продаж, але цей прибуток не повинен перевищувати кумулятивний збиток від зменшення корисності, визнаний відповідно до цього МСФЗ або раніше відповідно до МСБО 36 "Зменшення корисності активів" .

22. Суб'єкт господарювання визнає будь-який прибуток при будь-якому подальшому збільшенні справедливої вартості ліквідаційної групи мінус витрати на продаж:

а) тією мірою, якою його не було визнано відповідно до параграфа 19, але

б) цей прибуток не може перевищувати кумулятивний збиток від зменшення корисності, визнаний відповідно до МСФЗ або раніше відповідно до МСБО 36 (це стосується непоточних активів, які входять до сфери застосування вимог до оцінки згідно з цим МСФЗ).

23. Збиток від зменшення корисності (або будь-який подальший прибуток), визнаний щодо ліквідаційної групи, зменшує (або збільшує) балансову вартість непоточних активів групи, які входять до сфери застосування вимог до оцінки згідно з цим МСФЗ, у порядку розподілу, викладеному в параграфах 104 а) і б) та 122 МСБО 36 (переглянутого в 2004 р.).

24. Прибуток або збиток, який раніше не був визнаний на дату продажу непоточного активу (або ліквідаційної групи), треба визнати на дату припинення визнання. Вимоги до припинення визнання викладені у:

а) параграфах 67 - 72 МСБО 16 (переглянутого у 2003 р.) для основних засобів; та

б) параграфах 112 - 117 МСБО 38 "Нематеріальні активи" (переглянутого в 2004 р.) для нематеріальних активів.

25. Суб'єкт господарювання не нараховує амортизацію непоточного активу на час, коли він класифікується як утримуваний для продажу, або коли він є частиною ліквідаційної групи, класифікованої як утримувана для продажу. Необхідно продовжувати визнання відсотків та інших витрат, що відносяться до зобов'язань ліквідаційної групи, класифікованої як утримувана для продажу.

26. Якщо суб'єкт господарювання класифікував актив (або ліквідаційну групу) як утримуваний для продажу, але цей актив перестав задовольняти вимоги, викладені у параграфах 7 - 9, то суб'єкт господарювання повинен припинити класифікацію активу (або ліквідаційної групи) як утримуваного для продажу.

27. Суб'єкт господарювання оцінює непоточний актив, який більше не класифікується як утримуваний для продажу (або більше не входить до ліквідаційної групи, класифікованої як утримувана для продажу), за нижчою з оцінок:

а) балансової вартості активу (або ліквідаційної групи) до того, як він (або ліквідаційна група) був класифікований як утримуваний для продажу, скоригованої з огляду на амортизацію або переоцінку, які були б визнані, якби актив (або ліквідаційна група) не був би класифікований як такий, що утримується для продажу, або

б) суми очікуваного відшкодування на дату подальшого рішення щодо відмови від продажу*.

28. Суб'єкт господарювання повинен включати будь-яке необхідне коригування балансової вартості непоточного активу, який більше не класифікується як утримуваний для продажу, до звіту про прибутки та збитки* від діяльності, що триває, протягом періоду, коли більше не задовольняються вимоги, викладені в параграфах 7 - 9. Суб'єкт господарювання подає ці виправлення під тим самим заголовком в тому самому звіті про сукупні доходи, у якому відображаються прибутки чи збитки (якщо такі є), визнані відповідно до параграфа 37.

29. Якщо суб'єкт господарювання вилучить окремий актив або зобов'язання із ліквідаційної групи, класифікованої як утримувана для продажу, то решта активів та зобов'язань ліквідаційної групи, які підлягають продажу, продовжуватимуть оцінюватися як група, тільки якщо задовольняють вимогам, зазначеним в параграфах 7 - 9. В іншому випадку решта непоточних активів групи, кожний з яких окремо відповідає критеріям класифікації його як утриманого для продажу, оцінюється окремо за нижчою з оцінок - балансовою вартістю та справедливою вартістю мінус витрати на продаж на той момент. Будь-які непоточні активи, що не відповідають критеріям, перестають класифікуватися як утримувані для продажу згідно з параграфом 26.