СТОРОНИ ЦІЄЇ КОНВЕНЦІЇ,

ВІДЗНАЧАЮЧИ, що наукові дослідження й розвідки, здійснені урядами й компетентними міжнародними організаціями, показали, що деякі протиобростаючі системи, які використовуються на суднах, створюють значну небезпеку токсичності й іншого хронічного впливу на екологічно й економічно важливі морські організми й що вживання в їжу уражених морських продуктів може заподіяти шкоду здоров’ю людини,

ВІДЗНАЧАЮЧИ, ЗОКРЕМА, серйозну стурбованість, що спричиняється протиобростаючими системами, в яких органічні сполуки олова використовуються як біоциди, і будучи переконаними в тому, що внесення таких органічних сполук олова в довкілля повинно поетапно припинятись,

НАГАДУЮЧИ, що глава 17 Порядку денного на XXI століття, прийнятого Конференцією Організації Об’єднаних Націй із довкілля та розвитку 1992 року, закликає держави вжити заходів щодо зменшення забруднення, що спричиняється органічними сполуками олова, які використовуються в протиобростаючих системах,

НАГАДУЮЧИ ТАКОЖ про те, що резолюція А.895(21), прийнята Асамблеєю Міжнародної морської організації 25 листопада 1999 року, настійно закликає Комітет із захисту морського середовища (КЗМС) Організації провести роботу з якнайскорішого розроблення глобального юридично обов’язкового документа, спрямованого на вирішення в терміновому порядку проблеми шкідливого впливу протиобростаючих систем,

ЗВАЖАЮЧИ на принцип вжиття запобіжних заходів, викладений у Принципі 15 Ріо-де-жанейрської декларації з довкілля та розвитку й зазначений у резолюції МЕРС.67(37), прийнятій КЗМС 15 вересня 1995 року,

ВИЗНАЮЧИ важливість захисту морського середовища й здоров’я людини від негативного впливу протиобростаючих систем,

ВИЗНАЮЧИ ТАКОЖ, що використання протиобростаючих систем для запобігання обростанню поверхні суден організмами є вкрай важливим для ефективної торгівлі, судноплавства, а також для стримування розповсюдження шкідливих водних і патогенних організмів,

ВИЗНАЮЧИ ДАЛІ необхідність продовження розроблення ефективних й екологічно безпечних протиобростаючих систем і сприяння заміні шкідливих систем менш шкідливими або ліпше нешкідливими системами,

ДОМОВИЛИСЬ про таке:

1) Кожна Сторона цієї Конвенції зобов’язується цілком здійснювати її положення з метою зменшити або усунути негативний вплив на морське середовище й здоров’я людини, що спричиняється протиобростаючими системами.

2) Додатки є невід’ємною частиною цієї Конвенції. Якщо спеціально не передбачено інше, посилання на цю Конвенцію означає водночас посилання на Додатки до неї.

3) Жодне з положень цієї Конвенції не повинно тлумачитись як таке, що перешкоджає державі вживати індивідуально або спільно суворіших заходів, спрямованих на зменшення або усунення негативного впливу протиобростаючих систем на довкілля, відповідно до міжнародного права.

4) Сторони прагнуть співпрацювати в цілях ефективного здійснення, дотримання та забезпечення виконання цієї Конвенції.

5) Сторони зобов’язуються заохочувати постійне розроблення ефективних й екологічно безпечних протиобростаючих систем.

Якщо спеціально не передбачено інше, для цілей цієї Конвенції:

1) "Адміністрація" означає уряд держави, за вповноваженням якого експлуатується судно. Стосовно судна, що має право плавати під прапором будь-якої держави, Адміністрацією є уряд цієї держави. Стосовно стаціонарних або плавучих платформ, зайнятих розвідкою та розробленням поверхні й надр морського дна, що примикає до берега, над якими прибережна держава здійснює суверенні права в цілях розвідки й розроблення їхніх природних ресурсів, Адміністрацією є уряд відповідної прибережної держави.

2) "Протиобростаюча система" означає покриття, фарбу, обробку поверхні, поверхню або пристрій, що використовується на судні для обмеження обростання судна небажаними організмами або для запобігання такому обростанню.

3) "Комітет" означає Комітет із захисту морського середовища Організації.

4) "Валова місткість" означає валову місткість, розраховану відповідно до правил обмірювання суден, що містяться в Додатку І до Міжнародної конвенції з обмірювання суден 1969 року чи в будь-якій подальшій конвенції.

5) "Міжнародний рейс" означає рейс судна, що має право плавати під прапором однієї держави, до порту, судноверфі або віддаленого від берега термінала, які знаходяться під юрисдикцією іншої держави, або з них.

6) "Довжина" означає довжину, як вона визначена в Міжнародній конвенції про вантажну марку 1966 року, зміненій Протоколом 1988 року до неї, чи в будь-якій подальшій конвенції.

7) "Організація" означає Міжнародну морську організацію.

8) "Генеральний секретар" означає Генерального секретаря Організації.

9) "Судно" означає експлуатоване в морському середовищі судно будь-якого типу й уключає судна на підводних крилах, судна на повітряній подушці, підводні судна, плавучі засоби, стаціонарні або плавучі платформи, плавучі установки для зберігання, а також плавучі установки для виробництва, зберігання та вивантаження.

10) "Технічна група" - орган, що складається з представників Сторін, членів Організації, Організації Об’єднаних Націй і її спеціалізованих установ, міжурядових організацій, що мають угоди з Організацією, а також неурядових організацій, що мають консультативний статус в Організації, який повинен переважно включати представників установ і лабораторій, що займаються аналізом протиобростаючих систем. Ці представники повинні мати спеціальні знання в галузі стану довкілля та впливу на нього, токсикологічного впливу, морської біології, здоров’я людини, економічного аналізу, обліку факторів ризику, міжнародного судноплавства, технології нанесення протиобростаючих систем або в інших галузях спеціальних знань, необхідних для об’єктивного вивчення технічних аспектів якої-небудь всеосяжної пропозиції.

1) Якщо в цій Конвенції спеціально не передбачено інше, ця Конвенція застосовується:

a) до суден, які мають право плавати під прапором Сторони;

b) до суден, які не мають права плавати під прапором Сторони, але які експлуатуються за вповноваженням Сторони; і

c) до суден, які заходять до порту, судноверфі або віддаленого від берега термінала Сторони, але які не зазначені в підпунктах "a" чи "b".

2) Ця Конвенція не застосовується до будь-яких військових кораблів, військово-допоміжних суден або інших суден, що належать Стороні або експлуатуються нею, доти, доки вони використовуються лише для урядової некомерційної служби. Однак кожна Сторона шляхом вживання відповідних заходів, що не завдають шкоди експлуатації або експлуатаційним можливостям таких кораблів і суден, які належать їй або експлуатуються нею, забезпечує, щоб ці кораблі й судна діяли, наскільки це доцільно й практично можливо, таким чином, який є сумісним із цією Конвенцією.

3) Стосовно суден держав, що не є Сторонами цієї Конвенції, Сторони застосовують вимоги цієї Конвенції настільки, наскільки необхідно для унеможливлення створення сприятливішого режиму для таких суден.

1) Відповідно до вимог, установлених у Додатку 1, кожна Сторона забороняє та (або) обмежує:

a) нанесення, повторне нанесення, установлення або використання шкідливих протиобростаючих систем на суднах, зазначених у підпункті "a" чи "b" пункту 1 статті 3; і

b) нанесення, повторне нанесення, установлення або використання таких систем на суднах, зазначених у підпункті "с" пункту 1 статті 3, коли вони знаходяться в порту, на судноверфі або у віддаленому від берега терміналі Сторони,

і вживає ефективних заходів для забезпечення відповідності таких суден цим вимогам.

2) Судна, що мають протиобростаючу систему, яка контролюється за допомогою зміни до Додатка 1 після набуття цією Конвенцією чинності, можуть зберігати цю систему до її наступного запланованого відновлення, але ні в якому разі не впродовж періоду, який перевищує 60 місяців після її нанесення, якщо Комітет не вирішить, що є виключні обставини, які слугують підставою для більш раннього здійснення заходів контролю.

Беручи до уваги міжнародні правила, стандарти й вимоги, Сторона вживає, відповідних заходів на своїй території та вимагає, щоб збирання відходів, які утворюються в результаті нанесення або зняття протиобростаючих систем, що контролюються за допомогою Додатка 1, поводження з ними та ліквідація їх здійснювалися в безпечний та екологічно прийнятний спосіб, який забезпечував би захист здоров’я людини та довкілля.

1) Будь-яка Сторона може запропонувати зміну до Додатка 1 відповідно до цієї статті.

2) Первісна пропозиція містить інформацію, яка вимагається в Додатку 2, і подається до Організації. Після отримання пропозиції Організація доводить її до відома Сторін, членів Організації, Організації Об’єднаних Націй і її спеціалізованих установ, міжурядових організацій, що мають угоди з Організацією, а також неурядових організацій, які мають консультативний статус в Організації, і надає їм цю пропозицію.

3) Комітет приймає рішення про те, чи є обґрунтованим ретельніший розгляд відповідної протиобростаючої системи на основі первісної пропозиції. Якщо Комітет приймає рішення про те, що додатковий розгляд є обґрунтованим, він вимагає, щоб Сторона, яка пропонує, подала йому всеосяжну пропозицію з інформацією, яка вимагається в Додатку 3, крім випадку, коли первісна пропозиція також містить всю інформацію, що вимагається в Додатку 3. Якщо Комітет вважає, що є загроза завдання серйозної або необоротної шкоди, то відсутність цілковитої наукової достовірності не повинна використовуватись як причина, що перешкоджає прийняттю рішення про проведення оцінки пропозиції. Комітет створює технічну групу відповідно до статті 7.

4) Технічна група вивчає всеосяжну пропозицію й будь-які додаткові дані, подані будь-якою заінтересованою організацією, та оцінює, чи в пропозиції можливість надмірної загрози шкідливих наслідків для організмів, які не є об’єктом застосування протиобростаючих систем, або для здоров’я людини доведено так, що це зумовлює внесення зміни до Додатка 1, і повідомляє про це Комітет. З цього погляду:

a) Вивчення, яке проводить технічна група, включає:

i) оцінку зв’язку між конкретною протиобростаючою системою й негативним впливом, який вона зумовлює або який помічено в довкіллі або стосовно здоров’я людини, у тому числі, але не обмежуючись цим, уживання в їжу уражених морських продуктів, або встановленим шляхом контрольних досліджень на основі даних, викладених у Додатку 3, і будь-яких інших відповідних даних, що стали відомими;

ii) оцінку зменшення потенційної небезпеки завдяки запропонованим заходам контролю та будь-яким іншим заходам контролю, які можуть бути розглянуті технічною групою;

iii) розгляд наявної інформації про технічну здійсненність заходів контролю та економічну ефективність пропозиції;

iv) розгляд наявної інформації про інші види впливу в результаті введення таких заходів контролю, у тому, що стосується:

- довкілля (у тому числі, але не обмежуючись цим, витрати внаслідок бездіяльності і вплив на якість повітря);

- проблем охорони здоров’я та безпеки на судноверфі (тобто вплив на робітників судноверфі);

- витрат міжнародного судноплавства й інших відповідних секторів; і

v) розгляд питання про наявність придатних альтернатив, у тому числі розгляд потенційної небезпеки, пов’язаної з цими альтернативами.

b) Повідомлення технічної групи складається письмово й ураховує всі оцінки й міркування, зазначені в підпункті "a", за винятком того, що технічна група може прийняти рішення не проводити оцінки й розгляди, що описані в рубриках "ii" - "v" підпункту "a", якщо після оцінки, зазначеної в рубриці "i" підпункту "a", вона з’ясує, що підстави для подальшого розгляду пропозиції відсутні.

c) Повідомлення технічної групи повинно включати, серед іншого, рекомендацію про обґрунтованість міжнародних заходів контролю над конкретною протиобростаючою системою відповідно до цієї Конвенції, про придатність конкретних заходів контролю, зазначених у всеосяжній пропозиції, або про інші заходи контролю, які, на її думку, є більш придатними.

5) Повідомлення технічної групи розсилається Сторонам, членам Організації, Організації Об’єднаних Націй і її спеціалізованим установам, міжурядовим організаціям, що мають угоди з Організацією, і неурядовим організаціям, що мають консультативний статус в Організації, до її розгляду Комітетом. Комітет приймає рішення про те, чи потрібно схвалювати яку-небудь пропозицію про внесення змін до Додатка 1 і, якщо необхідно, будь-які зміни цієї пропозиції, беручи до уваги повідомлення технічної групи. Якщо повідомлення констатує наявність загрози завдання серйозної або необоротної шкоди, то відсутність повної наукової достовірності не повинна бути сама по собі причиною, що перешкоджає прийняттю рішення про включення якої-небудь протиобростаючої системи до переліку, що міститься в Додатку 1. Запропоновані зміни до Додатка 1, якщо вони схвалені Комітетом, розсилаються відповідно до підпункту "а" пункту 2 статті 16. Рішення не схвалювати пропозицію не виключає подання в майбутньому нової пропозиції стосовно конкретної протиобростаючої системи, якщо стає відомою нова інформація.

6) У процесі прийняття Комітетом рішень, описаних у пунктах 3 і 5, можуть брати участь лише Сторони.

1) Після отримання всеосяжної пропозиції Комітет засновує технічну групу відповідно до статті 6 цієї Конвенції. У випадках, коли отримано одночасно або послідовно декілька пропозицій, Комітет може заснувати одну чи більше технічних груп, залежно від необхідності.

2) Будь-яка Сторона може брати участь в обговореннях, що проводяться технічною групою, і повинна залучати відповідних експертів, яких вона має.

3) Комітет приймає рішення щодо кола ведення, умов організації і роботи технічних груп. Такі коло ведення й умови передбачають захист будь-якої конфіденційної інформації, яка може бути надана. Технічні групи можуть проводити такі засідання, в яких буде потреба, однак прагнуть здійснення своєї роботи за допомогою письмової або електронної кореспонденції або за допомогою інших відповідних засобів.

4) У розробленні рекомендацій для Комітету відповідно до статті 6 можуть брати участь лише представники Сторін. Технічна група прагне досягнення одностайності між представниками Сторін. Якщо одностайність не можлива, технічна група повідомляє про будь-які думки таких представників, що складають меншість.

1) Сторони вживають відповідних заходів для заохочення науково-технічних досліджень у галузі впливу протиобростаючих систем і для моніторингу такого впливу, а також для сприяння цим дослідженням і моніторингу. Зокрема, такі дослідження повинні включати спостереження, вимірювання, відбір проб, оцінку й аналіз впливу протиобростаючих систем.

2) 3 метою сприяти досягненню цілей цієї Конвенції кожна Сторона сприяє наданню іншим Сторонам на їхнє прохання відповідної інформації стосовно:

a) науково-технічних заходів, що здійснюються відповідно до цієї Конвенції;

b) морських науково-технічних програм і їхніх цілей; і

c) впливу, який спостерігається в результаті виконання будь-яких програм моніторингу й оцінок, які стосуються протиобростаючих систем.

1) Кожна Сторона зобов’язується направляти Організації:

a) перелік призначених інспекторів або визнаних організацій, які вповноважені діяти від імені цієї Сторони з питань ведення справ, що стосуються контролю над протиобростаючими системами, відповідно до цієї Конвенції, для розсилки Сторонам з метою інформування їхніх посадових осіб. Адміністрація, відповідно, повідомляє Організацію про конкретні обов’язки й умови повноважень, наданих призначеним інспекторам або визнаним організаціям; і

b) на щорічній основі - інформацію, що стосується будь-яких протиобростаючих систем, які схвалені, обмежені щодо застосування або заборонені відповідно до свого національного законодавства.

2) Організація за допомогою будь-яких відповідних засобів надає будь-яку інформацію, направлену їй відповідно до пункту 1.

3) Стосовно схвалених, зареєстрованих або ліцензованих Стороною протиобростаючих систем ця Сторона або надає, або вимагає від заводів-виготовлювачів таких протиобростаючих систем надавати Сторонам, на їхнє прохання, відповідну інформацію, на якій ґрунтувалося її рішення, у тому числі інформацію, передбачену в Додатку 3, або іншу інформацію, підхожу для проведення відповідної оцінки протиобростаючої системи. Інформація, захищена законодавством, не надається.

Сторона забезпечує огляд суден, що мають право плавати під її прапором або експлуатуються за її вповноваженням, і видачу їм свідоцтв відповідно до правил, що містяться в Додатку 4.

1) Судно, до якого застосовується ця Конвенція, у будь-якому порту, на судноверфі або у віддаленому від берега терміналі Сторони може бути піддане перевірці посадовими особами, уповноваженими цією Стороною, щоб з’ясувати, чи відповідає судно цій Конвенції. Якщо немає явних підстав вважати, що судно порушує цю Конвенцію, будь-яка така перевірка обмежується:

a) з’ясуванням, коли потрібно, чи є на судні дійсне Міжнародне свідоцтво про протиобростаючу систему або Декларація про протиобростаючу систему; та (або)

b) швидким відбором проб суднової протиобростаючої системи, який не впливає на цілісність, структуру або експлуатацію протиобростаючої системи, беручи до уваги порадник, розроблений Організацією*. Однак час, який потрібен для опрацювання результатів такого відбору проб, не повинен використовуватись як підстава для того, щоб перешкоджати пересуванню й відходу судна.

2) Якщо є явні підстави вважати, що судно порушує цю Конвенцію, може бути проведена ретельна перевірка, беручи до уваги порадник, розроблений Організацією.

3) Якщо виявлено, що судно порушує цю Конвенцію, Сторона, яка виконує перевірку, може вжити заходів щодо недопущення, затримання, випроваджування судна або недопущення його заходу у свої порти. Сторона, яка вживає таких заходів стосовно судна з тієї причини, що воно не відповідає цій Конвенції, негайно інформує про це Адміністрацію цього судна.

4) Сторони співпрацюють у виявленні порушень і забезпеченні виконання цієї Конвенції. Сторона може також піддати перевірці судно, коли воно заходить у порти, на судноверфі або віддалені від берега термінали, які знаходяться під її юрисдикцією, якщо від іншої Сторони отримано прохання про розслідування разом з достатніми доказами того, що судно експлуатується або експлуатувалося з порушенням цієї Конвенції. Повідомлення про таке розслідування направляється Стороні, від якої надійшло прохання про це, і компетентному органу Адміністрації відповідного судна, щоб можна було вжити належних заходів згідно з цією Конвенцією.

1) Будь-яке порушення цієї Конвенції забороняється, і санкції за таке порушення встановлюються згідно з законодавством Адміністрації відповідного судна, незалежно від того, де скоєно таке порушення. Якщо Адміністрація отримає інформацію про таке порушення, вона розслідує це питання й може звернутися з проханням до Сторони, яка повідомила, надати додаткові докази гаданого порушення. Якщо Адміністрація переконається в наявності достатніх доказів, що дозволяють розпочати переслідування стосовно гаданого порушення, вона дає розпорядження розпочати таке переслідування якомога скоріше відповідно до свого законодавства. Адміністрація без зволікання інформує про вжиті заходи Сторону, яка повідомила про гадане порушення, а також Організацію. Якщо Адміністрація не вжила ніяких заходів протягом одного року після отримання інформації, вона інформує про це Сторону, яка повідомила про гадане порушення.

2) Будь-яке порушення цієї Конвенції в межах юрисдикції будь-якої Сторони забороняється, і санкції за це порушення встановлюються відповідно до законодавства цієї Сторони. Кожного разу, коли таке порушення трапляється, ця Сторона:

a) дає розпорядження про початок переслідування відповідно до свого законодавства; або

b) направляє Адміністрації відповідного судна таку інформацію й такі докази на підтвердження факту порушення, які вона може мати.

3) Санкції, передбачені законодавством Сторони відповідно до цієї статті, повинні бути досить суворими для недопущення порушень цієї Конвенції, незалежно від того, де скоєно порушення.

1) При застосуванні статей 11 або 12 вживають усіх можливих заходів для того, щоб уникнути необгрунтованого затримання судна або необгрунтованої відстрочки його відходу.

2) Будь-яке судно, що було необгрунтовано затримане або відхід якого був необгрунтовано відстрочений на підставі статей 11 або 12, має право на відшкодування будь-яких зазнаних у зв’язку з цим збитків або шкоди.

Сторони вирішать будь-які виниклі між ними спори щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції шляхом переговорів, розслідувань, посередництва, примирення, арбітражу, вирішення в судовому порядку, звертання до регіональних установ і домовленостей чи будь-якими мирними засобами за своїм вибором.

Ніщо в цій Конвенції не завдає шкоди правам й обов’язкам будь-якої держави відповідно до звичаєвого міжнародного права, як це відображено в Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права.

1) Зміни до цієї Конвенції можуть бути внесені відповідно до однієї з процедур, передбачених у наведених нижче пунктах.

2) Зміни після розгляду в Організації:

a) Будь-яка Сторона може запропонувати зміни до цієї Конвенції. Запропонована зміна подається Генеральному секретареві, який розсилає її Сторонам і членам Організації не менш ніж за шість місяців до її розгляду. Пропозиція про внесення зміни до Додатка 1 піддається процедурі відповідно до статті 6 до розгляду згідно з цією статтею.

b) Запропонована й розіслана таким чином зміна передається на розгляд Комітету. Сторони, незалежно від того, чи є вони членами Організації, чи ні, мають право брати участь у роботі Комітету під час розгляду й схвалення зміни.

c) Зміни схвалюються більшістю у дві третини голосів Сторін, що присутні й голосують у Комітеті, за умови, що під час голосування присутня щонайменше одна третина Сторін.

d) Зміни, схвалені відповідно до підпункту "с", направляються Генеральним секретарем Організації Сторонам для прийняття.

e) Зміна вважається прийнятою в таких випадках:

i) Зміна до статті цієї Конвенції вважається прийнятою з дати, коли дві третини Сторін повідомили Генерального секретаря про її прийняття.

ii) Зміна до Додатка вважається прийнятою після закінчення дванадцяти місяців після дати схвалення або такої іншої дати, яку визначить Комітет. Однак, якщо до цієї дати більше однієї третини Сторін повідомлять Генерального секретаря про свої заперечення щодо зміни, вона вважається не прийнятою.

f) Зміна набуває чинності при дотриманні таких умов:

i) Зміна до статті цієї Конвенції набуває чинності для Сторін, що заявили про її прийняття, через шість місяців після дати, з якої вона вважається прийнятою відповідно до рубрики "і" підпункту "е".