1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України, що додається.

Визначити Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб державним замовником Програми.

2. Міністерству з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати в установленому порядку у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України.

На сучасному етапі розвитку України ключовою проблемою є різке погіршення соціально-економічного стану східних регіонів України (Донецької та Луганської областей, крім населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської областей), яке відбулося внаслідок збройного конфлікту. Загострення проблеми викликано такими негативними явищами, як руйнування житлового фонду, соціальної інфраструктури та систем життєзабезпечення; втрата населенням нерухомого та іншого майна, ускладнення забезпечення населення східних регіонів України необхідними комунальними послугами, медичним забезпеченням, соціальними та освітніми послугами тощо; економічний занепад та зростання безробіття внаслідок закриття підприємств, розриву економічних зв'язків, фізичного знищення виробничих потужностей; руйнування фінансової, банківської сфери, транспортної інфраструктури та систем зв'язку та комунікацій; низький зовнішній та внутрішній попит унаслідок гальмування економічного зростання; зниження купівельної спроможності населення внаслідок зменшення реальних доходів; зниження якості життя; зростання чисельності населення у територіальних громадах східних регіонів України у зв'язку з внутрішнім переміщенням; різке погіршення стану навколишнього природного середовища, ускладнення екологічної ситуації в східних регіонах України, неефективна інформаційна політика тощо.

Значущість зазначеної проблеми обумовлена тим, що всі її складові впливають не тільки на якість життя населення східних регіонів України, але і на стан соціально-економічного розвитку держави в цілому. Наслідки збройного конфлікту негативно впливають на макроекономічну стабільність держави, процеси реформування та загальні перспективи зростання економіки. Розв'язання проблеми відповідає пріоритетам державної політики, визначеним у Законах України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", "Про основи національної безпеки України", "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Стратегії національної безпеки України, затвердженій Указом Президента України від 26 травня 2015 р. № 287, Національній стратегії у сфері прав людини, затвердженій Указом Президента України від 25 серпня 2015 р. № 501, Стратегії сталого розвитку "Україна-2020", схваленій Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5, Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 385, та у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, схваленій постановою Верховної Ради України від 14 квітня 2016 р. № 1099-VIII.

До 2014 року у структурі національної економіки Донецька та Луганська області були найбільшими за своїм потенціалом: у загальному обсязі валового регіонального продукту частка Донецької області в 2012 році становила 11,7 відсотка, Луганської - 4 відсотки; частка в експорті продукції - відповідно 19,6 і 5,6 відсотка; частка зайнятого населення - відповідно 9,7 і 4,9 відсотка загального показника в Україні. У Донецькій області на початок 2014 року функціонувало 93,6 тис. юридичних осіб, у Луганській області - 44,7 тисячі. Значна кількість з них належала до групи великих підприємств переважно у таких галузях: вугледобувна, енергетична, металургійна, коксохімічна, хімічна та машинобудівна промисловість. Внаслідок збройного конфлікту Донецька та Луганська області втратили значну частку людських та матеріальних ресурсів. За офіційними статистичними даними, обсяги промислової продукції зменшились у 2014 році у Донецькій області на 31,5 відсотка, у Луганській - на 42 відсотки, а у 2015 році - на 34,6 і 66 відсотків відповідно. Деструктивні наслідки від розгортання кризових явищ у східних регіонах України виявилися вкрай критичними, що викликало ланцюгову реакцію дисбалансу усіх макроекономічних показників економічного і соціального розвитку східних регіонів України. Комплексна взаємодія показників за відсутності належних заходів стабілізації ситуації призводить до підсилення процесів занепаду економіки. Порівняння основних прогнозних показників розв'язання проблеми з відповідними макропоказниками східних регіонів України протягом попередніх трьох років свідчить, що виконання Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України (далі - Програма) забезпечить їх наближення до рівня докризового 2013 року.

Виникнення гострої кризової ситуації у східних регіонах України зумовлено рядом зовнішніх та внутрішніх факторів. Ще до початку збройного конфлікту Донецька та Луганська області стикалися із суттєвими довгостроковими викликами, пов'язаними з бідністю, складною демографічною ситуацією та застарілою структурою економіки. Протягом тривалого часу підприємства галузі важкої промисловості, що сконцентровані у зазначених областях, скорочували обсяги виробництва. Збройний конфлікт погіршив ситуацію, що негативно вплинуло на життєдіяльність мільйонів людей та уповільнило темпи розвитку держави в цілому. Значних обсягів руйнувань зазнали об'єкти виробничої, транспортної та соціальної інфраструктури у Донецькій та Луганській областях, посилились екологічні ризики. Суттєво змінився стан економіки зазначених регіонів, на які припадала приблизно четверта частина обсягу промислового виробництва та така ж частка експорту України. Спад виробництва та масове згортання малого і середнього бізнесу призвели до широкомасштабного скорочення кількості робочих місць.

Активні бойові дії викликали внутрішнє переміщення. Станом на 30 травня 2016 р. на обліку перебувало 1787019 внутрішньо переміщених осіб (або 1447762 сім'ї), за даними ООН, фактична кількість внутрішньо переміщених осіб становить близько 800000 осіб. Більш як половина внутрішньо переміщених осіб залишилась у населених пунктах Донецької та Луганської областей поблизу лінії зіткнення, значну кількість внутрішньо переміщених осіб прийняли Запорізька, Дніпропетровська та Харківська області, інші внутрішньо переміщені особи оселилися на всій території держави в пошуках роботи та можливостей. Негативні наслідки вимушеного переміщення є однаково відчутними як для внутрішньо переміщених осіб, так і для приймаючих їх територіальних громад. Навантаження на об'єкти соціальної інфраструктури, зниження рівня та якості надання послуг, соціальна нестабільність викликають незадоволення та непорозуміння між дедалі вразливішими внутрішньо переміщеними особами, учасниками бойових дій, які повертаються додому, та територіальними громадами населених пунктів, де мешкає значна кількість внутрішньо переміщених осіб. Без належного врегулювання внутрішнє переміщення стає зростаючим тягарем для можливості приймаючих їх територіальних громад надавати базові послуги, що руйнує згуртованість суспільства, підриває засади державних інвестицій у реформи, викликає відчуття невпевненості серед населення та посилює ризики подальшого ускладнення ситуації.

Необхідність розв'язання проблеми програмним методом випливає із зазначених причин виникнення проблеми, наведеного огляду ситуації та аналізу ризиків щодо її загострення. Неможливим є розв'язання проблеми в рамках діючих програмних документів, оскільки раніше затверджені програми та стратегії соціально-економічного розвитку східних регіонів України не охоплювали напрями відновлення та розбудови миру, що зумовлено непередбачуваністю розгортання подій на сході України. Зазначену проблему неможливо розв'язати існуючими засобами, зокрема за допомогою окремих галузевих або регіональних програм і стратегій, що потребує застосування програмно-цільового підходу, консолідації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, забезпечення міжгалузевих і міжрегіональних зв'язків.

Актуальність розроблення Програми на 2017-2020 роки зумовлена необхідністю термінового здійснення комплексу заходів, спрямованих на відновлення соціально-економічної інфраструктури східних регіонів України та розбудову миру через забезпечення соціально-економічного розвитку територіальних громад, підвищення їх спроможності швидко реагувати на гострі кризові ситуації, оцінювати потреби, визначати пріоритетні завдання, реалізовувати проекти та нівелювати можливі потенційні ризики, зокрема щодо наслідків внутрішнього переміщення з району проведення антитерористичної операції. Програма повинна забезпечити консолідацію зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, громадських об'єднань стосовно вирішення нагальних питань внутрішньо переміщених осіб та інших категорій населення, постраждалих від збройного конфлікту, зокрема колишніх комбатантів антитерористичної операції, їх соціальної адаптації, інтеграції та реінтеграції. Також застосування програмно-цільового методу для розв'язання проблеми надасть змогу посилити координацію системних програмних заходів на коротко- та середньострокову перспективу, стимулювати процеси залучення ресурсів міжнародної технічної допомоги для впровадження проектів за визначеними Програмою пріоритетами.