Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Основні напрями реалізації державної політики зайнятості на 2010-2011 роки (далі - Основні напрями), що додаються.

2. Міністерству праці та соціальної політики, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити виконання прогнозованих показників, визначених Основними напрямами (далі - прогнозовані показники).

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям інформувати щокварталу до 30 числа місяця, що настає за звітним періодом, Міністерство праці та соціальної політики про стан виконання прогнозованих показників.

4. Міністерству праці та соціальної політики:

забезпечувати координацію здійснення заходів центральними і місцевими органами виконавчої влади, пов'язаних з виконанням прогнозованих показників;

узагальнювати інформацію центральних і місцевих органів виконавчої влади про виконання прогнозованих показників і подавати її Кабінетові Міністрів України до 25 числа другого місяця, що настає за звітним кварталом.

5. Міністерству праці та соціальної політики, Державному комітетові статистики, Державному комітетові телебачення і радіомовлення забезпечувати висвітлення у засобах масової інформації питань щодо ситуації на ринку праці та виконання прогнозованих показників.

6. Міністерству праці та соціальної політики разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та затвердити протягом місяця заходи з розв'язання проблем зайнятості у 2010-2011 роках, передбачивши, зокрема заходи щодо розширення сфери застосування праці шляхом створення робочих місць відповідно до пріоритетних напрямів розвитку окремих галузей економіки та визначення вимог до підвищення ефективності виробництва на інноваційній основі.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" державна політика зайнятості спрямована на реалізацію конституційного права громадян на працю.

Державна політика зайнятості пов'язана з формуванням цивілізованого ринку праці, який передбачає збалансування попиту на робочу силу шляхом створення робочих місць необхідної кількості та пропонування робочої сили шляхом створення умов для її професійної підготовки і забезпечення гідних умов праці. Функціонування ринку праці в умовах фінансової кризи вимагає здійснення заходів, спрямованих на створення умов для мінімізації негативного впливу кризових явищ на стан економічної активності населення, підтримку зайнятості населення та запобігання масовому вивільненню працівників і зростанню рівня безробіття.

Основні напрями реалізації державної політики зайнятості на 2010-2011 роки (далі - Основні напрями) визначають шляхи та способи розв'язання проблем зайнятості і передбачають консолідацію зусиль усіх сторін соціального діалогу, спрямованих на регулювання процесів, які відбуватимуться на національному ринку праці.

У першому кварталі 2010 року рівень зайнятості населення віком 15-70 років порівняно з відповідним періодом 2009 року підвищився на 0,8 відсоткового пункту і становив 58 відсотків. Рівень безробіття населення зазначеної вікової групи, визначений за методологією Міжнародної організації праці, за цей період знизився на 0,5 відсоткового пункту і становив 9 відсотків.

На початку 2010 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 542,8 тис. осіб, що на 333,4 тис. менше, ніж на початку 2009 року, розмір середньомісячної допомоги по безробіттю становив 630,1 гривні, що в 1,4 раза більше, ніж у 2008 році.

Поряд з певним поліпшенням ситуації у сфері зайнятості існує ряд проблем, які потребують розв'язання. Насамперед це недостатня економічна активність населення (чисельність економічно неактивного населення працездатного віку становить понад 8 млн. осіб), кількісно-якісний дисбаланс між попитом та пропонуванням робочої сили, низький рівень кваліфікації осіб, які шукають роботу.

Серед основних причин недостатньої економічної активності населення найвагомішими є значне відставання ціни робочої сили від її вартості, незадовільні умови праці, недосконалість механізмів державної підтримки підприємницької ініціативи громадян та створення сприятливого підприємницького середовища.

На сьогодні в Україні питома вага витрат на робочу силу в собівартості виробництва становить майже 9 відсотків, тоді як у державах Європейського Союзу вона досягає 45 відсотків. Робота пропонується з низьким рівнем заробітної плати, важкими та шкідливими умовами праці, на застарілому обладнанні. Якщо у 2008 році лише на 7,9 відсотка вакантних робочих місць, інформацію про які було подано роботодавцями державній службі зайнятості, заробітна плата пропонувалася не менш як середньомісячна заробітна плата штатних працівників, то у січні - грудні 2009 р. лише на 7 відсотках вакантних робочих місць заробітна плата дорівнювала або була вищою, ніж середньомісячна заробітна плата штатних працівників.

Майже половину незайнятих громадян, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні, становить молодь. Протягом 2009 року на обліку в державній службі зайнятості перебували 975,5 тис. осіб віком до 35 років, у тому числі 74,1 тис. осіб - випускники вищих та професійно-технічних навчальних закладів. Основними причинами молодіжного безробіття є невідповідність обсягів та напрямів професійного навчання потребам економіки та ринку праці, недостатній рівень якості професійної підготовки, незадовільні умови праці, які пропонуються молоді роботодавцями на конкретних робочих місцях. Така ситуація виникла, зокрема внаслідок недосконалого функціонування системи фахової підготовки працівників, спричиненого відсутністю належного механізму її фінансування та формування державного замовлення на підготовку кадрів, системи незалежної кваліфікаційної атестації випускників навчальних закладів, дієвих взаємозв'язків між навчальними закладами, роботодавцями та місцевими органами виконавчої влади, недостатньою мотивацією молоді до оволодіння робітничими професіями, низьким рівнем професійної адаптації молодих працівників на виробництві.

Основною причиною невідповідності підготовки робочої сили потребам сучасного виробництва є відсутність належної системи професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Періодичність підвищення кваліфікаційного рівня працівників становить у середньому 11 років, тоді як у країнах Європейського Союзу - близько 5 років.

Залишаються гострими проблема зайнятості у малих містах, вугледобувних регіонах та сільській місцевості, зокрема зайнятості осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та проблема наявності нелегальної трудової міграції громадян України за межі держави, внутрішньої трудової міграції та тіньової зайнятості. Так, у 2009 році у малих містах створено робочих місць для 119,7 тис. осіб (16 відсотків загальної кількості громадян, для яких створено робочі місця у цілому в країні), з них майже для 80 відсотків громадян - фізичними особами - підприємцями. Створення незначного обсягу робочих місць у малих містах пояснюється недостатньою державною підтримкою розвитку виробничої та соціальної інфраструктури цих міст.

Відбувається звуження сфери застосування праці у вугледобувних регіонах у зв'язку із закриттям неперспективних шахт без створення нових робочих місць (у 2007-2009 роках закрито 12 шахт). Це призводить до зменшення попиту на робочу силу. Так, у 2009 році у Донецькій області зменшилася кількість вакантних робочих місць порівняно з 2008 роком у 2,2 раза, Львівській - 1,6, Луганській області - 1,4 раза. На початку січня 2010 р. співвідношення чисельності незайнятих громадян і вакантних робочих місць у Донецькій області становило майже 13 осіб на одне вільне робоче місце (на початку 2009 р. - 6 осіб). Дисбаланс між попитом і пропонуванням робочої сили спостерігається також у Львівській та Луганській областях, в яких на одне вільне робоче місце претендувало відповідно 22 і 14 осіб. У містах, в яких закривалися шахти, цей показник досягав 130 осіб.

Надзвичайно обмеженими є можливості працездатних сільських громадян отримати роботу в сільському господарстві, що пов'язано з існуючими проблемами розвитку цієї галузі. Станом на 1 січня 2010 р. у сільському господарстві було лише 2,2 тис. вільних робочих місць, на одне вільне робоче місце претендували 57 осіб.

Глобальною проблемою національного ринку праці є його функціонування в умовах набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі, у тому числі проблема конкурентоспроможності національної робочої сили та зайнятості в Україні іноземців.

Реалізація державної політики зайнятості у 2010-2011 роках здійснюватиметься за такими основними напрямами:

мінімізація впливу фінансової кризи на стан національного ринку праці;

розширення сфери застосування праці за рахунок створення робочих місць з належними умовами праці;

забезпечення національної економіки кваліфікованими кадрами;

підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили;

зміцнення позиції молоді на ринку праці;

посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості, детінізація відносин на ринку праці;

повернення безробітних до трудової діяльності, забезпечення їх соціального захисту;

розв'язання проблем зайнятості осіб з обмеженими можливостями;

регулювання трудової міграції населення.

Мінімізація впливу фінансової кризи на стан національного ринку праці здійснюватиметься шляхом створення законодавчої бази, спрямованої на:

зміцнення позиції молоді на ринку праці;

збереження робочих місць;

організацію загальнодержавних оплачуваних громадських робіт з метою створення умов для зайнятості безробітних громадян;

здійснення заходів щодо профілактики настання страхових випадків з метою запобігання безробіттю;

удосконалення процедури надання незайнятим громадянам статусу безробітного.

Розширення сфери застосування праці за рахунок створення робочих місць з належними умовами праці здійснюватиметься шляхом:

державної підтримки національного товаровиробника відповідно до визначених пріоритетів розвитку окремих галузей економіки та вимог до підвищення ефективності виробництва на інноваційній основі;

установлення сприятливого інвестиційного клімату на депресивних територіях та підприємствах, на яких створюються робочі місця з належними умовами праці;

державної підтримки фермерського, особистого селянського господарства та інших сільськогосподарських товаровиробників, сприяння розвитку несільськогосподарських видів економічної діяльності (сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, рекреаційно-туристичного підприємництва тощо);

підтримки самостійної зайнятості, сприяння розвитку підприємницької ініціативи громадян;

впровадження кластерної моделі розвитку народних художніх промислів, зокрема у малих містах, сільській місцевості та гірських населених пунктах;

сприяння розвитку гнучких форм організації праці.

Забезпечення національної економіки кваліфікованими кадрами здійснюватиметься шляхом:

розвитку державної системи професійної орієнтації населення (реалізація Концепції державної системи професійної орієнтації населення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2008 р. N 842 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 72, ст. 2426);

удосконалення на принципах соціального партнерства механізму взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг (створення системи моніторингу потреби роботодавців у робочій силі, удосконалення системи ліцензування діяльності підприємств, установ та організацій з надання освітніх послуг);

розроблення механізму формування, розміщення та виконання державного замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів з визначенням повноважень заінтересованих центральних і місцевих органів виконавчої влади, сторін соціального діалогу, навчальних закладів та з урахуванням державного замовлення, що формується відповідно до потреб економіки та ситуації на національному і регіональних ринках праці;

підвищення якості професійної підготовки кадрів (оновлення та модернізація навчально-виробничої бази, удосконалення кваліфікаційних характеристик професій та змісту професійної освіти, формування національної системи кваліфікацій);

подальшого розвитку співпраці професійно-технічних навчальних закладів з роботодавцями у створенні сучасної навчально-виробничої бази, визначенні змісту навчання, здійсненні професійно-практичної підготовки, проведенні кваліфікаційної атестації випускників;

збереження мережі державних вищих і професійно-технічних навчальних закладів.

Підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили здійснюватиметься шляхом:

створення в межах державної системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів протягом трудової діяльності (розроблення та реалізація відповідної концепції та нормативно-правових актів);

створення правових, організаційних та фінансових засад функціонування системи професійного розвитку зайнятого населення;

сприяння підприємствам, установам та організаціям у здійсненні професійної підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації працівників;

приведення кваліфікаційного рівня працівників у відповідність з потребами виробництва, зокрема впровадження модульних технологій навчання.

Позиції молоді на ринку праці зміцнюватиметься шляхом:

підвищення конкурентоспроможності випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів на ринку праці, забезпечення якості їх професійної підготовки відповідно до потреб сучасного виробництва та сфери послуг;

проведення профорієнтаційної роботи з молоддю, зокрема випускниками навчальних закладів;

впровадження механізмів сприяння працевлаштуванню випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів відповідно до законодавства, зокрема механізму стимулювання роботодавців для працевлаштування молоді на перше робоче місце;

удосконалення порядку працевлаштування випускників навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, у частині підвищення ефективності використання праці випускників, сприяння їх професійній адаптації на виробництві та посилення соціального захисту, запровадження відшкодування вартості навчання у разі відмови випускника від працевлаштування за направленням.

Посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості, детінізація відносин на ринку праці здійснюватимуться шляхом:

забезпечення захисту прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати в повному обсязі;

посилення інституційної спроможності державного нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю з метою забезпечення реалізації прав і гарантій працівників;

урегулювання питання визначення статусу зайнятості громадян - власників (користувачів) земельних ділянок, які провадять на них трудову діяльність, та посилення їх соціального захисту.

Повернення безробітних до трудової діяльності, забезпечення їх соціального захисту здійснюватимуться шляхом:

посилення ролі державної служби зайнятості в регулюванні процесів на ринку праці (співпраця з роботодавцями у формуванні банку вакансій, працевлаштуванні безробітних громадян і молоді на перше робоче місце з наданням дотації роботодавцю, професійному навчанні безробітних на замовлення роботодавців та з органами управління освітою у забезпеченні функціонування державної системи професійної орієнтації населення);

активізації участі безробітних громадян, зареєстрованих у державній службі зайнятості, в оплачуваних громадських роботах;

надання населенню, в першу чергу молоді, державною службою зайнятості профорієнтаційних та навчальних послуг;

налагодження співпраці державної служби зайнятості з роботодавцями у працевлаштуванні осіб з обмеженими можливостями, які шукають роботу, у межах нормативу робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Проблеми зайнятості осіб з обмеженими можливостями розв'язуватимуться шляхом:

створення умов для професійного навчання та здобуття особами з обмеженими можливостями освіти, у тому числі за рахунок збільшення обсягу видатків Фонду соціального захисту інвалідів на зазначену мету;

створення робочих місць для працевлаштування, в тому числі трудової реабілітації, осіб з обмеженими можливостями, зокрема за рахунок збільшення обсягу видатків Фонду соціального захисту інвалідів на зазначену мету;

внесення змін до законодавства в частині врегулювання питань, пов'язаних з інтегрованим та інклюзивним навчанням осіб з обмеженими можливостями у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах.

Регулювання трудової міграції населення здійснюватиметься шляхом:

визначення концептуальних засад державної міграційної політики щодо регулювання трудової міграції громадян України та іноземців, розроблення відповідної нормативно-правової бази;

детінізації трудової міграції громадян України за межі держави і забезпечення виконання міжнародних договорів про працевлаштування;

забезпечення соціального захисту громадян України, які тимчасово працюють за кордоном, укладення двосторонніх міжнародних договорів про соціальне забезпечення та виконання Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів 1977 року;

детінізації трудової міграції та посилення соціального захисту у сфері пенсійного забезпечення, визначення стандартів освіти для громадян України, які працюють у державах - учасницях СНД, у рамках виконання положень Декларації про узгоджену міграційну політику держав - учасниць СНД і Стратегії економічного розвитку Співдружності Незалежних Держав на період до 2020 року;

проведення державної політики стимулювання повернення трудових мігрантів, спрямованої на створення привабливого внутрішнього ринку праці;