1. Схвалити Концепцію реформування системи державної допомоги суб'єктам господарювання, що додається.

Державна допомога суб'єктам господарювання (далі - державна допомога) є одним з інструментів стимулювання господарської діяльності для досягнення економічних, соціальних та політичних цілей, зокрема для підвищення конкурентоспроможності таких суб'єктів на зовнішньому і внутрішньому ринку. Однак внаслідок надання державної допомоги створюються сприятливі умови для провадження окремими суб'єктами господарювання господарської діяльності або окремих її видів та знижується їх мотивація до підвищення ефективності такої діяльності.

Надання державної допомоги може негативно позначатися на функціонуванні ринкового механізму попиту і пропонування та системи конкурентних переваг, яка є основою міжнародної торгівлі, спотворювати конкуренцію, призводити до торговельних конфліктів, неефективного витрачання ресурсів і зниження суспільного добробуту.

Державна допомога надається прямо або опосередковано центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, уповноваженими ними установами чи суб'єктами господарювання (далі - надавачі державної допомоги).

Існують різні види державної допомоги, зокрема вибіркові податкові пільги, пільгові кредити, компенсації, гарантії та субсидування заробітної плати. Найпоширенішим видом державної допомоги є пряма субсидія.

З метою мінімізації негативного впливу державної допомоги на конкуренцію та міжнародну торгівлю встановлено певні правила щодо надання державної допомоги, яких повинні дотримуватися члени СОТ і Європейського Союзу.

Міжнародні зобов'язання України щодо державної допомоги визначені Угодами СОТ і Угодою про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами і Україною. Невиконання таких зобов'язань може призвести до застосування з боку інших держав механізму правового захисту, передбаченого Угодою СОТ про субсидії і компенсаційні заходи, зокрема накладення компенсаційного мита на вітчизняні товари.

Основними проблемами, які потребують розв'язання, є відсутність контролю за впливом державної допомоги на конкуренцію та міжнародну торгівлю і недостатня прозорість механізму надання та використання державної допомоги.

Питання щодо надання державної допомоги регулюється Господарським та Бюджетним кодексами України, Законами України "Про систему оподаткування", "Про стимулювання розвитку регіонів", "Про захист економічної конкуренції", Концепцією державної промислової політики, схваленою Указом Президента України від 12 лютого 2003 р. N 102, Державною програмою розвитку промисловості на 2003-2011 роки, схваленою постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2003 р. N 1174 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 31, ст. 1628), Концепцією перебудови системи державних субсидій, що надаються галузям національної економіки, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. N 182 (Офіційний вісник України, 2003 р., N 14, ст. 634).

Результати аналізу законодавства щодо державної допомоги свідчать про його фрагментарність та відсутність норм, необхідних для розв'язання зазначених проблем. Зокрема, у законодавстві не визначено механізм повернення суб'єктом господарювання отриманої державної допомоги, що спотворює або загрожує спотворити конкуренцію та міжнародну торгівлю.

Метою Концепції є забезпечення реформування системи державної допомоги суб'єктам господарювання (далі - система державної допомоги), зокрема підвищення прозорості її функціонування, мінімізація негативного впливу державної допомоги на конкуренцію та міжнародну торгівлю та адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Концепцію передбачається реалізувати протягом п'яти років.

З метою реформування системи державної допомоги необхідно забезпечити виконання таких основних завдань:

проведення інвентаризації наданої державної допомоги;

складення та ведення реєстру відомостей про надавачів і отримувачів державної допомоги, її види та обсяги (далі - реєстр);

складення карти регіонального розподілу державної допомоги (далі - карта регіонального розподілу) для забезпечення збалансованого розвитку регіонів і щорічного звіту про надання державної допомоги (далі - звіт).

Виконання зазначених завдань забезпечить створення системи моніторингу державної допомоги та умов для виконання основного завдання - запровадження контролю за впливом державної допомоги на конкуренцію та міжнародну торгівлю.

Повноваження з проведення інвентаризації наданої державної допомоги, складення та ведення реєстру, складення карти регіонального розподілу і звіту покладаються на центральний орган виконавчої влади, який володіє інформацією про програми та види державної допомоги, проводить фінансовий моніторинг і взаємодіє з іншими органами влади.