Відповідно до статті 5 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Технічний регламент вибухових матеріалів промислового призначення, що додається.

2. Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства забезпечити впровадження Технічного регламенту, затвердженого цією постановою.

3. Установити, що надання на ринку вибухових матеріалів промислового призначення, які були введені в обіг до дня набрання чинності цією постановою та перебувають в обігу не більш як два роки з дня набрання чинності цією постановою, не може бути заборонено чи обмежено у зв’язку з невідповідністю таких вибухових матеріалів вимогам затвердженого цією постановою Технічного регламенту.

4. У пункті 13 переліку видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1069 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 50, ст. 1550), у графі "Найменування нормативно-правового акта, дія якого поширюється на відповідний вид продукції" слова "Закон України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" замінити словами і цифрами "постанова Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 р. № 802 "Про затвердження Технічного регламенту вибухових матеріалів промислового призначення".

5. Ця постанова набирає чинності через шість місяців з дня її опублікування.

1. Цей Технічний регламент установлює вимоги до вибухових матеріалів промислового призначення, проведення процедури оцінки відповідності таким вимогам, забезпечення надання їх на ринку та нагляду за ними (далі - вибухові матеріали).

2. Цей Технічний регламент розроблено на основі Директиви 2014/28/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 лютого 2014 р. про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно надання на ринку та нагляду за вибуховими матеріалами промислового призначення.

3. Дія цього Технічного регламенту не поширюється на:

1) вибухові матеріали, призначені для військового та спеціального використання;

2) піротехнічні вироби, на які поширюється дія Технічного регламенту піротехнічних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 839 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 60, ст. 2416);

3) боєприпаси, за винятком випадків, передбачених пунктами 33-35 цього Технічного регламенту.

Додаток 1 містить невичерпний перелік піротехнічних виробів та боєприпасів, зазначених у підпункті 2 цього пункту, підпункті 3 пункту 4 цього Технічного регламенту, складений відповідно до Рекомендацій ООН з перевезення небезпечних вантажів.

4. У цьому Технічному регламенті терміни вживаються в такому значенні:

1) безпека - запобігання використанню вибухових матеріалів, що суперечить закону та загрожує громадському порядку;

2) безпечність - запобігання нещасним випадкам, а також стримування наслідків таких випадків у разі, коли запобігти їм не вдалося;

3) боєприпаси - снаряди, споряджені або неспоряджені метальними зарядами, та незаряджені боєприпаси, що використовуються в портативній вогнепальній зброї, іншій вогнепальній зброї та артилерійській зброї;

4) введення в обіг - надання вибухового матеріалу на ринку України вперше;

5) вибухові матеріали - вибухові речовини, засоби їх ініціювання, вироби та пристрої, що є вибуховими (у розумінні Рекомендацій ООН про перевезення небезпечних вантажів) та підпадають під дію класу 1 Рекомендацій;

6) вилучення з обігу - будь-який захід, спрямований на запобігання наданню на ринку вибухового матеріалу, що перебуває в ланцюгу постачання продукції;

7) відкликання - будь-який захід, спрямований на забезпечення повернення вибухових матеріалів, які вже були надані споживачу (користувачу);

8) виробник - будь-яка фізична чи юридична особа (резидент чи нерезидент України), яка виготовляє вибуховий матеріал або доручає його розроблення чи виготовлення та реалізує вибуховий матеріал під своїм найменуванням або своєю торговельною маркою, або використовує його для власних цілей;

9) гармонізований європейський стандарт - стандарт, який прийнятий однією з європейських організацій стандартизації на основі запиту, зробленого Європейською Комісією, та номер і назву якого опубліковано в Офіційному віснику Європейського Союзу;

10) знак відповідності технічним регламентам - маркування, за допомогою якого виробник вказує, що вибуховий матеріал відповідає вимогам до нього, визначеним у технічних регламентах, якими передбачене нанесення маркування;

11) імпортер - будь-яка фізична чи юридична особа - резидент України, що вводить в обіг на ринку України вибухові матеріали походженням з іншої країни;

12) надання на ринку - будь-яке платне або безоплатне постачання вибухового матеріалу для розповсюдження чи використання на ринку України у процесі провадження господарської діяльності;

13) орган з оцінки відповідності - підприємство, установа, організація чи їх структурний підрозділ, що провадить діяльність з оцінки відповідності, включаючи випробування, сертифікацію та інспектування;

14) оцінка відповідності - процес доведення відповідності вибухових матеріалів суттєвим вимогам щодо безпечності, встановленим у цьому Технічному регламенті;

15) перевезення - будь-яке фізичне переміщення вибухових матеріалів за визначеним маршрутом на території України, за винятком переміщення у межах певного місця (території суб’єкта господарювання);

16) розповсюджувач - будь-яка інша, ніж виробник або імпортер, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання вибухових матеріалів, яка надає їх на ринку України;

17) технічна специфікація - документ, що встановлює технічні вимоги, яким має відповідати вибуховий матеріал;

18) уповноважений представник - будь-яка фізична чи юридична особа - резидент України, що має від виробника письмове доручення діяти від його імені стосовно визначених у дорученні завдань;

19) унікальна ідентифікація - нанесення на вибуховий матеріал універсальної ознаки товару - штрих-коду та/або матричного коду.

У цьому Технічному регламенті термін "суб’єкт господарювання" вживається у значенні, наведеному в Господарському кодексі України; терміни "модуль оцінки відповідності", "орган, що призначає", "презумпція відповідності", "призначення", "ризик", "технічний регламент" вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності"; терміни "неналежне застосування знака відповідності технічним регламентам", "орган державного ринкового нагляду" - у значенні, наведеному вЗаконі України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; термін "ланцюг постачання продукції" - у значенні, наведеному в Законі України "Про загальну безпечність нехарчової продукції"; термін "національний стандарт" - у значенні, наведеному в Законі України "Про стандартизацію"; термін "ліцензія" - у значенні, наведеному в Законі України "Про ліцензування видів господарської діяльності"; термін "інформація" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про інформацію".

5. Надання на ринку вибухових матеріалів, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту, не може бути заборонено, обмежено або перешкоджено.

6. Вибухові матеріали можуть бути надані на ринку у разі відповідності вимогам цього Технічного регламенту.

7. Виробники під час введення в обіг вибухових матеріалів або використання їх для своїх власних цілей гарантують, що вони спроектовані та виготовлені відповідно до суттєвих вимог щодо безпечності, визначених у додатку 2.

8. Виробники складають технічну документацію, визначену в додатку 3, та проводять або доручають уповноваженому представнику проведення процедури оцінки відповідності вибухових матеріалів відповідно до пункту 43 цього Технічного регламенту.

Якщо відповідність вибухових матеріалів вимогам, які до них застосовуються, доведена процедурою оцінки відповідності, виробники складають декларацію про відповідність i наносять знак відповідності технічним регламентам.

9. Виробники зберігають технічну документацію та декларацію про відповідність протягом 10 років з моменту введення в обіг вибухових матеріалів.

10. Виробники забезпечують застосування процедур, необхідних для забезпечення відповідності серійного виробництва вибухових матеріалів вимогам цього Технічного регламенту. Враховуються зміни в характеристиках вибухових матеріалів та зміни в національних стандартах, визначених у пункті 42 цього Технічного регламенту, або в інших технічних специфікаціях, шляхом посилання на які декларується відповідність вибухових матеріалів.

11. Виробники гарантують, що вибухові матеріали, які вони ввели в обіг, мають ідентифікацію, яка відповідає єдиній системі унікальної ідентифікації та відстеження вибухових матеріалів, визначеній у пунктах 36-38 цього Технічного регламенту.

Для вибухових матеріалів, виключених із зазначеної системи, виробники мають:

гарантувати, щоб на вибухові матеріали, які вводяться в обіг, були нанесені позначення типу, номера партії чи серійного номера або іншого елемента, які дозволяють здійснити їх ідентифікацію. У разі коли через невеликий розмір, форму нанесення відповідного позначення неможливе, необхідна інформація зазначається на упаковці або в документі, що супроводжує вибухові матеріали;

зазначити на вибухових матеріалах своє найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) та контактну поштову адресу, за якою можна зв’язатися з виробником. Адреса повинна вказувати на одне місце, за яким можна звернутися до виробника. У разі коли позначення відповідної інформації неможливе, необхідна інформація зазначається на упаковці чи в документі, що супроводжує вибухові матеріали. Контактні дані зазначаються мовою, зрозумілою споживачу (користувачу) та органу державного ринкового нагляду.

12. Виробники гарантують, що до вибухових матеріалів, введених ними в обіг, було долучено інструкції та інформацію щодо заходів безпеки, що складені мовою, зрозумілою споживачу (користувачу) та органу державного ринкового нагляду. Зазначені інструкції та інформація щодо заходів безпеки мають бути чіткими та зрозумілими.

13. Виробники, які вважають, що вибухові матеріали, які вони ввели в обіг, не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, вживають коригувальних заходів, необхідних для приведення таких вибухових матеріалів у відповідність з вимогами цього Технічного регламенту, вилучення їх з обігу або відкликання. Якщо зазначені вибухові матеріали становлять ризик, виробники повідомляють про це відповідному органу державного ринкового нагляду та подають йому інформацію, зокрема про невідповідність таких вибухових матеріалів вимогам цього Технічного регламенту та вжиті коригувальні заходи.

14. На вимогу органу державного ринкового нагляду виробники надають йому інформацію та документацію (в паперовій або електронній формі), необхідні для демонстрування відповідності вибухових матеріалів вимогам цього Технічного регламенту, складені державною мовою. Виробники мають співпрацювати з органом державного ринкового нагляду з питань вжиття заходів для уникнення ризиків, що становлять введені ними в обіг вибухові матеріали.

15. Виробник може на підставі письмового доручення визначати уповноваженого представника.

16. Уповноважений представник виконує завдання, визначені в дорученні, отриманому від виробника. Таким дорученням передбачається виконання уповноваженим представником, зокрема, таких дій:

збереження декларації про відповідність і технічної документації для надання їх на запити органів державного ринкового нагляду протягом 10 років після введення в обіг вибухових матеріалів;

надання на вимогу органу державного ринкового нагляду інформації та документації, необхідних для демонстрування відповідності вибухових матеріалів вимогам цього Технічного регламенту;

співпраця з органом державного ринкового нагляду з питань вжиття заходів для уникнення ризиків, пов’язаних з вибуховими матеріалами, на які поширюється дія доручення, одержаного уповноваженим представником.

17. Імпортери вводять в обіг лише ті вибухові матеріали, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

18. Перед введенням в обіг вибухових матеріалів імпортери перевіряють факт проведення виробником процедури оцінки відповідності, визначеної в пункті 43 цього Технічного регламенту, наявність технічної документації, наявність на вибухових матеріалах знака відповідності технічним регламентам, необхідних документів та дотримання виробником вимог, визначених у пункті 11 цього Технічного регламенту.

Якщо імпортер вважає, що вибухові матеріали не відповідають суттєвим вимогам щодо безпечності, визначеним у додатку 2, він не вводить в обіг такі вибухові матеріали до приведення їх у відповідність із вимогами цього Технічного регламенту. Якщо зазначені вибухові матеріали становлять ризик, імпортер повідомляє про це виробнику та органу державного ринкового нагляду.

19. Імпортери зазначають на вибухових матеріалах своє найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) та поштову адресу, за якою можна до них звернутися. У разі коли позначення відповідної інформації неможливе, необхідна інформація зазначається на упаковці чи в документі, що супроводжують вибухові матеріали. Контактні дані зазначаються мовою, зрозумілою споживачу (користувачу) та органу державного ринкового нагляду.

20. Імпортери гарантують, що до вибухових матеріалів, введених ними в обіг, було долучено інструкції та інформацію про заходи безпеки, що складені мовою, зрозумілою споживачу (користувачу) та органу державного ринкового нагляду.

21. Імпортери під час перебування вибухових матеріалів під їх відповідальністю гарантують створення умов для їх зберігання чи транспортування з метою забезпечення відповідності вибухових матеріалів суттєвим вимогам щодо безпечності, визначеним у додатку 2.

22. Імпортери, які вважають, що вибухові матеріали, які вони ввели в обіг, не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, вживають коригувальних заходів, необхідних для приведення таких вибухових матеріалів у відповідність з вимогам цього Технічного регламенту, вилучення їх з обігу або відкликання. Якщо зазначені вибухові матеріали становлять ризик, імпортери повідомляють про це відповідному органу державного ринкового нагляду та подають йому інформацію, зокрема про невідповідність таких вибухових матеріалів вимогам цього Технічного регламенту та вжиті коригувальні заходи.

23. Імпортери протягом 10 років після введення в обіг вибухових матеріалів зберігають копію декларації про відповідність для надання її на запити органу державного ринкового нагляду та забезпечують можливість надання такому органу за його запитами доступу до технічної документації.

24. На вимогу органу державного ринкового нагляду імпортери надають такому органу інформацію та документацію (в паперовій або електронній формі), необхідну для демонстрування відповідності вибухових матеріалів вимогам цього Технічного регламенту, складену державною мовою. Імпортери мають співпрацювати з органом державного ринкового нагляду з питань вжиття заходів для уникнення ризиків, що становлять введені ними в обіг вибухові матеріали.

25. Розповсюджувачі під час надання вибухових матеріалів на ринку діють згідно з вимогами цього Технічного регламенту.

26. Розповсюджувачі перед наданням вибухових матеріалів на ринку перевіряють наявність на них знака відповідності технічним регламентам, необхідних документів, інструкцій та інформації про безпечність, складених мовою, зрозумілою споживачу (користувачу) та органу державного ринкового нагляду, а також дотримання виробником вимог, визначених у пункті 11 цього Технічного регламенту, імпортером - вимог, визначених у пункті 19 цього Технічного регламенту.

Якщо розповсюджувач вважає, що вибухові матеріали не відповідають суттєвим вимогам щодо безпечності, визначеним у додатку 2, він не надає такі вибухові матеріали на ринку до приведення їх у відповідність із вимогами цього Технічного регламенту. Якщо зазначені вибухові матеріали становлять ризик, розповсюджувач зобов’язаний повідомити про це виробнику або імпортеру, а також відповідному органу державного ринкового нагляду.

27. Розповсюджувачі забезпечують під час перебування вибухових матеріалів під їх відповідальністю створення умов для їх зберігання чи транспортування, для забезпечення їх відповідності суттєвим вимогам щодо безпечності, визначеним у додатку 2.

28. Розповсюджувачі, які вважають, що вибухові матеріали, які вони надали на ринку, не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, сприяють виробникам у вжитті ними коригувальних заходів, необхідних для приведення таких вибухових матеріалів у відповідність із вимогами цього Технічного регламенту, вилучення їх з обігу або відкликання. Якщо зазначені вибухові матеріали становлять ризик, розповсюджувачі зобов’язані повідомити про це відповідному органу державного ринкового нагляду та подати такому органу інформацію, зокрема про невідповідність таких вибухових матеріалів вимогам цього Технічного регламенту та вжиті коригувальні заходи.

29. На вимогу органу державного ринкового нагляду розповсюджувачі надають йому інформацію та документацію (в паперовій або електронній формі), необхідну для демонстрування відповідності вибухових матеріалів вимогам цього Технічного регламенту. Розповсюджувачі мають співпрацювати з органом державного ринкового нагляду з питань вжиття заходів щодо уникнення ризиків, що становлять надані ним на ринку вибухові матеріали.

30. У разі коли імпортер або розповсюджувач вводить вибухові матеріали в обіг під своїм найменуванням чи торговельною маркою (знаком для товарів і послуг) або модифікує вже введені в обіг вибухові матеріали, що може вплинути на їх відповідність вимогам цього Технічного регламенту, імпортер або розповсюджувач вважається виробником та виконує обов’язки виробника, визначені у пунктах 7-14 цього Технічного регламенту.

31. Якщо вибухові матеріали не визначені системою, що передбачена у статтях 36-38 цього Технічного регламенту, суб’єкти господарювання на вимогу органу державного ринкового нагляду надають документацію, що дає змогу ідентифікувати:

будь-який суб’єкт господарювання, який постачав їм вибухові матеріали;

будь-який суб’єкт господарювання, якому вони постачали вибухові матеріали.

Суб’єкти господарювання надають інформацію, визначену в цьому пункті, протягом 10 років після того, як їм було здійснено постачання вибухових матеріалів, та протягом 10 років після того, як вони здійснили постачання вибухових матеріалів.

32. Перевезення вибухових матеріалів здійснюється згідно з вимогами Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", Рекомендацій ООН з перевезення небезпечних вантажів та інших норм законодавства, які регулюють питання перевезення вибухових матеріалів відповідними видами транспорту.

Дозвіл на перевезення вибухових матеріалів видає уповноважений підрозділ Національної поліції.

33. Перевезення боєприпасів здійснюється згідно з вимогами Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", Рекомендацій ООН з перевезення небезпечних вантажів.

34. Держава у випадку загрози для громадської безпеки через недозволене володіння або використання вибухових матеріалів, на які поширюється дія цього Технічного регламенту, або боєприпасів може відходити від вимог пунктів 32 та 33 цього Технічного регламенту та вживати заходів до перевезення вибухових матеріалів або боєприпасів для попередження такого недозволеного володіння чи використання.

35. Міжнародними договорами України та зобов’язаннями, що випливають із членства України в міжнародних та регіональних організаціях, можуть бути передбачені додаткові заходи щодо обміну інформацією про суб’єктів господарювання, які мають дозволи або ліцензії, передбачені пунктом 39 цього Технічного регламенту, з іншими державами.

36. Суб’єкти господарювання мають дотримуватися єдиної системи унікальної ідентифікації та відстеження вибухових матеріалів, яка враховує їх розмір, форму або конструкцію, за винятком випадків, коли немає необхідності розміщувати унікальну ідентифікацію на вибуховому матеріалі через низький рівень небезпеки, зумовлений такими його характеристиками та факторами, як низький рівень детонаційного впливу, характер використання такого матеріалу і низький рівень небезпеки, пов’язаний з легкими потенційними наслідками неправильного застосування вибухового матеріалу.

Система не поширюється на вибухові матеріали, які транспортуються і доставляються без упаковки або у вантажівках з насосом для їх безпосереднього розвантаження в свердловину, та на вибухові матеріали, що виготовляються на місцях проведення підривних робіт та використовуються відразу після виробництва (в місці виробництва).

37. Суб’єкти господарювання забезпечують збір і зберігання даних щодо вибухових матеріалів, у тому числі за допомогою електронних засобів, з метою створення можливості для унікальної ідентифікації та відстеження вибухових матеріалів під час надання їх на ринку, а також розміщення унікальної ідентифікації на вибуховому матеріалі та/або його упаковці, що дає можливість доступу до таких даних.

Такі дані мають стосуватися унікальної ідентифікації вибухових матеріалів, зокрема їх місцезнаходження під час перебування у розпорядженні суб’єктів господарювання, та реквізитів цих суб’єктів господарювання.

38. Дані, зазначені в пункті 37 цього Технічного регламенту, мають перевірятися суб’єктами господарювання і підлягають захисту від випадкового або навмисного пошкодження або знищення. Ці дані зберігаються протягом 10 років з моменту укладення угоди на постачання, а в разі, коли вибухові матеріали були використані або утилізовані, - протягом 10 років з моменту їх використання або утилізації, навіть якщо суб’єкт господарювання припинив свою діяльність. Такі дані суб’єкти господарювання надають органам державного ринкового нагляду на їх вимогу.

39. Суб’єкти господарювання повинні мати ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва вибухових матеріалів промислового призначення за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, та на перевезення небезпечних вантажів та/або дозвіл на право проведення підривних робіт і відповідний дозвіл, що дає їм право на придбання, зберігання, перевезення вибухових матеріалів (у тому числі імпортованих та таких, що експортуються).

Реалізація вибухових матеріалів суб’єктами господарювання, які їх виробляють, здійснюється за наявності у відповідного суб’єкта ліцензії на виробництво вибухових матеріалів.

Суб’єкти господарювання, які проводять підривні роботи, можуть здійснювати в установленому порядку реалізацію надлишку або таких вибухових матеріалів, потреба у використанні яких відпала.

40. Видаючи визначену у пункті 39 ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва вибухових матеріалів, орган ліцензування має переконатися в тому, що відповідальні суб’єкти господарювання здатні виконувати взяті на себе технічні зобов’язання.

41. Орган державного ринкового нагляду має вживати необхідних заходів для того, щоб дозволити уповноваженим органам вилучати будь-які вибухові матеріали, якщо існує достатньо доказів того, що такі вибухові матеріали будуть придбані, використані або реалізовані незаконним шляхом, виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

42. Перелік національних стандартів, що є ідентичними гармонізованим європейським стандартам та відповідність яким надає презумпцію відповідності вибухових матеріалів суттєвим вимогам щодо безпечності (далі - перелік національних стандартів), визначеним у додатку 2, затверджується та оприлюднюється відповідно до закону.

Відповідність вибухових матеріалів стандартам, які включені до переліку національних стандартів, або їх частинам надає презумпцію відповідності таких вибухових матеріалів суттєвим вимогам щодо безпечності, визначеним у додатку 2, які встановлюються такими стандартами чи їх частинами.

43. Перед введенням в обіг вибухові матеріали підлягають таким процедурам оцінки відповідності:

1) процедурі експертизи типу (модуль В), визначеній в пунктах 1-10 додатка 3, і за вибором виробника одній з таких:

процедурі відповідності типу на основі внутрішнього контролю виробництва з контрольними перевірками вибухових матеріалів через довільні інтервали часу (модуль C2), визначеній в пунктах 11-16 додатка 3;

процедурі відповідності типу на основі забезпечення якості виробничого процесу (модуль D), визначеній в пунктах 17-32 додатка 3;

процедурі відповідності типу на основі забезпечення якості вибухового матеріалу (модуль E), визначеній в пунктах 33-48 додатка 3;

процедурі відповідності типу на основі перевірки вибухового матеріалу (модуль F), визначеній в пунктах 49-61 додатка 3;

2) процедурі відповідності на основі перевірки одиниці вибухового матеріалу (модуль G), визначеній в пунктах 62-68 додатка 3.

44. У декларації про відповідність зазначається про дотримання суттєвих вимог щодо безпечності, визначених у додатку 2.

45. Декларація про відповідність складається за примірною структурою згідно з додатком 4 і має містити відомості, визначені у відповідних модулях оцінки відповідності та постійно оновлюватися.

Декларація про відповідність складається державною мовою, а в разі її складення іншою мовою - перекладається на державну мову.

46. У разі коли на вибуховий матеріал поширюється дія кількох технічних регламентів, що вимагають складення декларації про відповідність, складається єдина декларація про відповідність стосовно таких регламентів. У такій декларації про відповідність мають бути зазначені відповідні технічні регламенти, включаючи відомості про їх офіційне опублікування.

47. Виробник шляхом складення декларації про відповідність бере на себе відповідальність за відповідність вибухових матеріалів вимогам цього Технічного регламенту.

48. Знак відповідності технічним регламентам застосовується згідно із загальними принципами маркування зазначеним знаком, установленими законом.

49. Знак відповідності технічним регламентам наноситься на вибуховий матеріал таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через властивості вибухового матеріалу, знак відповідності технічним регламентам наноситься на упаковку та на супровідні документи.

50. Знак відповідності технічним регламентам наноситься перед введенням вибухового матеріалу в обіг.

51. Після знака відповідності технічним регламентам наноситься ідентифікаційний номер призначеного органу з оцінки відповідності, що залучений на етапі здійснення контролю за виробництвом.

Ідентифікаційний номер призначеного органу наноситься таким органом самостійно або згідно з його інструкціями виробником чи його уповноваженим представником.

52. Після знака відповідності технічним регламентам та ідентифікаційного номера призначеного органу може бути нанесене інше маркування, що вказує на особливий ризик або використання за умови, що це не вплине негативно на видимість, розбірливість та значення знака відповідності технічним регламентам.

53. Знак відповідності технічним регламентам наноситься на супровідні документи у випадках, коли вибухові матеріали виготовляються для власного використання, якщо вони транспортуються і доставляються без упаковки або виготовляються в пересувних пунктах для їх безпосереднього розвантаження в свердловину, та коли вибухові матеріали виготовляються на місцях проведення підривних робіт і використовуються відразу після виробництва (в місці виробництва).

54. Обмежувальні (коригувальні) заходи в разі неналежного застосування знака відповідності технічним регламентам вживаються в установленому законом порядку.

55. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, є органом, що призначає.

Орган, що призначає, є відповідальним за встановлення та проведення необхідних процедур для оцінки та призначення органів з оцінки відповідності та моніторингу призначених органів з дотриманням вимог пунктів 56-61 цього Технічного регламенту.

56. Орган, що призначає, має бути заснований таким чином, щоб уникнути конфлікту інтересів з органами з оцінки відповідності.

57. Орган, що призначає, має бути організований та функціонувати таким чином, щоб гарантувати об’єктивність та неупередженість його діяльності.

58. Орган, що призначає, має бути організований таким чином, щоб кожне рішення щодо призначення органу з оцінки відповідності приймалося уповноваженими особами, які не проводили оцінку.

59. Орган, що призначає, не може пропонувати або провадити будь-яку діяльність, яку провадять органи з оцінки відповідності, а також надавати послуги на комерційних або конкурентних засадах.

60. Орган, що призначає, має гарантувати конфіденційність інформації, отриманої ним.

61. Орган, що призначає, повинен мати у своєму розпорядженні достатню кількість кваліфікованих кадрів для належного виконання власних завдань.

62. Орган, що призначає, формує та веде базу даних про технічні регламенти і реєстр призначених органів. Міжнародними договорами України та зобов’язаннями, що випливають із членства України в міжнародних та регіональних організаціях, можуть бути передбачені додаткові заходи щодо обміну інформацією про проекти технічних регламентів і процедур оцінки відповідності з іншими державами.

63. Призначення органів з оцінки відповідності для виконання ними як третіми сторонами завдань з оцінки відповідності згідно з цим Технічним регламентом здійснюється відповідно до закону.

64. Органи з оцінки відповідності повинні відповідати загальним вимогам до призначених органів, установленим законом, та спеціальним вимогам до таких органів, визначеним у пунктах 65-72 цього Технічного регламенту.

65. Орган з оцінки відповідності має бути третьою стороною, незалежною від суб’єкта господарювання, який надає вибуховий матеріал для проведення оцінки відповідності, або вибухового матеріалу, оцінку якого він проводить.

66. Орган з оцінки відповідності (його керівник, заступники керівника та працівники, відповідальні за виконання завдань з оцінки відповідності):

не повинен бути проектувальником, виробником, імпортером, розповсюджувачем, монтажником, покупцем, власником, користувачем чи відповідальним за обслуговування вибухових матеріалів, які він оцінює, або представником будь-якої з цих сторін. Зазначена вимога не виключає можливості використання оцінюваних вибухових матеріалів, які є необхідними для роботи органу з оцінки відповідності, чи використання їх в особистих цілях;

не повинен брати безпосередньої участі у проектуванні, виготовленні, спорудженні, реалізації, монтажі, використанні чи обслуговуванні вибухових матеріалів, які він оцінює, або представляти сторони, що беруть участь у такій діяльності. Такий орган не повинен провадити будь-яку діяльність, яка може суперечити незалежності його суджень або його доброчесності стосовно діяльності з оцінки відповідності, на провадження якої він призначається або призначений. Така вимога, зокрема, стосується послуг з консультування.

Орган з оцінки відповідності забезпечує, щоб діяльність субпідрядників або дочірніх підприємств, які ним залучаються до виконання робіт з оцінки відповідності, не впливала на конфіденційність інформації, об’єктивність і неупередженість діяльності з оцінки відповідності такого органу.

67. Орган з оцінки відповідності та його працівники повинні провадити діяльність з оцінки відповідності згідно з процедурами оцінки відповідності із забезпеченням технічної компетентності у визначеній галузі, бути вільним від будь-якого тиску та спонукання, зокрема фінансового характеру, які могли б впливати на його судження або результати його діяльності з оцінки відповідності, особливо з боку осіб чи груп осіб, заінтересованих у результатах такої діяльності.

68. Орган з оцінки відповідності повинен бути здатним виконувати всі завдання з оцінки відповідності, які покладені на нього згідно з додатком 3 та стосовно яких він призначається чи був призначений, незалежно від того, чи такі завдання виконуються самим органом з оцінки відповідності, чи від його імені та під його відповідальність.

Орган з оцінки відповідності у будь-який час і для кожної процедури оцінки відповідності та кожного виду чи категорії вибухових матеріалів, стосовно яких він призначається чи був призначений, повинен мати у своєму розпорядженні:

кваліфікованих та досвідчених працівників для виконання завдань з оцінки відповідності;

описи процедур, згідно з якими проводиться оцінка відповідності, що забезпечують прозорість і відтворюваність таких процедур. Орган з оцінки відповідності повинен застосовувати відповідні правила, методики, настанови та процедури тощо, що дають змогу розрізняти завдання, які він виконує як призначений орган, та іншу діяльність;

процедури для провадження діяльності з оцінки відповідності з урахуванням розміру суб’єкта господарювання, що замовляє роботи з оцінки відповідності, галузі, в якій він провадить діяльність, його структури, ступеня складності технології виробництва відповідної продукції та масового чи серійного характеру виробничого процесу.

Орган з оцінки відповідності повинен мати засоби, необхідні для належного виконання технічних і адміністративних завдань, пов’язаних з діяльністю з оцінки відповідності, а також доступ до всього необхідного обладнання та устаткування.

69. Працівники, відповідальні за виконання завдань з оцінки відповідності, повинні мати:

технічну і професійну підготовку, що охоплює діяльність з оцінки відповідності, стосовно якої орган з оцінки відповідності був призначений;

достатні знання вимог, які стосуються робіт з оцінки відповідності, що він проводить, та відповідні повноваження для проведення таких робіт;

відповідні знання та розуміння суттєвих вимог, визначених у додатку 2, стандартів з переліку національних стандартів, що застосовуються, положень законодавства України щодо умов обігу на ринку продукції, яку він оцінює, а також відповідних положень законодавства Європейського Союзу;

досвід із складення сертифікатів, протоколів та звітів, які підтверджують проведення робіт з оцінки відповідності.

70. Неупередженість органу з оцінки відповідності, його керівника, заступників керівника та працівників, відповідальних за виконання завдань з оцінки відповідності, має бути гарантована.

Оплата праці керівника, заступників керівника органу з оцінки відповідності та його працівників, відповідальних за виконання завдань з оцінки відповідності, не має залежати від кількості проведених робіт з оцінки відповідності чи їх результатів.

71. Працівники органу з оцінки відповідності повинні забезпечувати дотримання вимог щодо конфіденційності інформації, яка захищається в режимі комерційної таємниці, одержаної під час виконання своїх завдань згідно з додатком 3, крім її надання у визначених законом випадках відповідним уповноваженим органам.

72. Орган з оцінки відповідності бере участь у відповідній діяльності із стандартизації або забезпечує інформованість своїх працівників, які відповідають за виконання завдань з оцінки відповідності, про таку діяльність.

Призначений орган бере участь у відповідній діяльності секторальної групи призначених органів, утвореної згідно з пунктом 85 цього Технічного регламенту, забезпечує інформованість своїх працівників, які відповідають за виконання завдань з оцінки відповідності, про таку діяльність, а також застосовує документи, підготовлені за результатами роботи зазначеної групи, як загальні настанови.

73. У разі коли призначений орган залучає до виконання конкретних робіт з оцінки відповідності субпідрядника або дочірнє підприємство, він повинен перевірити відповідність зазначеного субпідрядника або дочірнього підприємства вимогам до призначених органів, визначеним у пунктах 64-72 цього Технічного регламенту, та повідомити про це органу, що призначає.

74. Призначені органи несуть відповідальність за роботи, що виконуються субпідрядниками або дочірніми підприємствами незалежно від їх місцезнаходження.

75. Субпідрядник або дочірнє підприємство можуть бути залучені до виконання робіт з оцінки відповідності за згодою замовника.

76. Призначені органи повинні зберігати для надання на запити органу, що призначає, відповідні документи стосовно оцінювання кваліфікації залучених субпідрядників або дочірніх підприємств і робіт, що виконуються ними згідно з додатком 3.

77. Призначені органи проводять оцінку відповідності згідно з процедурами оцінки відповідності, визначеними в додатку 3.

78. Оцінку відповідності проводять без зайвого навантаження на суб’єктів господарювання.

Призначені органи провадять свою діяльність з урахуванням величини суб’єкта господарювання, що замовляє роботи з оцінки відповідності, в галузі, в якій він діє, його структури, ступеня складності технології виготовлення вибухового матеріалу та масового чи серійного характеру виробничого процесу.

При цьому призначені органи дотримуються ступеня вимогливості та рівня захисту, що є необхідними для відповідності вибухового матеріалу вимогам цього Технічного регламенту.

79. У разі коли призначений орган вважає, що виробником не дотримані суттєві вимоги щодо безпечності, визначені в додатку 2, та вимоги відповідних стандартів, включених до переліку національних стандартів, чи інших технічних специфікацій, зазначений орган повинен вимагати від виробника вжиття відповідних коригувальних заходів та не видавати сертифікат відповідності.

80. Якщо під час проведення моніторингу відповідності після видачі сертифіката відповідності призначений орган виявить, що вибуховий матеріал вже не відповідає вимогам, зазначений орган повинен вимагати від виробника вжиття відповідних коригувальних заходів і в разі необхідності зупинити дію або скасувати сертифікат відповідності.

81. У разі коли коригувальних заходів не вжито або вони не дали необхідних результатів, призначений орган залежно від обставин повинен обмежити сферу призначення, зупинити дію або скасувати сертифікат відповідності.

82. Подання та розгляд апеляцій на рішення призначених органів здійснюються відповідно до законодавства.

83. Призначені органи повинні інформувати орган, що призначає, про:

будь-які відмови у видачі, обмеження сфери, зупинення дії або скасування документів про відповідність;

будь-які обставини, що впливають на сферу та умови призначення цих органів;

будь-які запити щодо надання інформації стосовно діяльності з оцінки відповідності, одержані ними від органів державного ринкового нагляду.

На запит органу, що призначає, призначені органи також повинні інформувати його про діяльність з оцінки відповідності, що провадилася в межах сфери їх призначення, та будь-яку іншу проведену діяльність, включаючи транскордонну діяльність та роботи за договорами субпідряду.

84. Призначені органи повинні надавати іншим органам з оцінки відповідності, які призначені згідно з цим Технічним регламентом та провадять подібну діяльність з оцінки відповідності, що охоплює такі ж вибухові матеріали, відповідну інформацію з питань, які стосуються негативних результатів оцінки відповідності, а на запит - також інформацію з питань, що стосуються позитивних результатів оцінки відповідності.

85. Координація призначених органів та співпраця між органами з оцінки відповідності, призначеними згідно з цим Технічним регламентом, здійснюється у межах секторальної групи призначених органів.

Призначені органи повинні брати участь у роботі секторальної групи призначених органів безпосередньо або через визначених представників.

86. Державний ринковий нагляд і державний контроль введених в обіг вибухових матеріалів здійснюються відповідно до закону.

87. Заходи щодо усунення формальної невідповідності вибухових матеріалів вживаються відповідним суб’єктом господарювання в разі, коли орган державного ринкового нагляду встановить будь-яку таку невідповідність:

знак відповідності технічним регламентам нанесено з порушенням загальних принципів маркування зазначеним знаком, установлених законом, або вимог, визначених у пунктах 49-54 цього Технічного регламенту;

не нанесено знак відповідності технічним регламентам;

ідентифікаційний номер призначеного органу, залученого на етапі здійснення контролю за виробництвом, нанесено з порушенням вимог, визначених у пунктах 49-54 цього Технічного регламенту, або не нанесено;

не було складено декларацію про відповідність;

декларацію про відповідність складено з порушенням вимог;

органу державного ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або вона є неповною;

інформація, зазначена в абзаці четвертому пункту 11 та пункті 19 цього Технічного регламенту, відсутня, є неправдивою або неповною;

не дотримано одну з вимог, визначених у пунктах 7-14 та 17-24 цього Технічного регламенту.

Якщо невідповідність, зазначена в цьому пункті продовжує зберігатися, орган державного ринкового нагляду вживає відповідних заходів для обмеження або заборони надання вибухових матеріалів на ринку або заходи щодо їх відкликання чи вилучення з обігу.

88. Таблиця відповідності положень Директиви 2014/28/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 лютого 2014 р. про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно надання на ринку та нагляду за вибуховими матеріалами промислового призначення та цього Технічного регламенту наведена у додатку 5.