Уряд України і Уряд Об'єднаних Арабських Еміратів,

бажаючи розвити та поглибити економічні відносини шляхом укладення Угоди про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал,

домовились про таке:

Ця Угода застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

1. Ця Угода застосовується до податків на доходи і на капітал, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади, або місцевих урядів, незалежно від способу їх стягнення.

2. Податками на доход і на капітал вважаються всі податки, що справляються із загальної суми доходу, із загальної суми капіталу або з окремих їх елементів, включаючи податки на доход від відчуження рухомого або нерухомого майна, а також податки, що стягуються з доходів від приросту вартості капіталу.

3. Існуючими податками, на які поширюється ця Угода, зокрема є:

a) в Україні:

(i) податок на прибуток підприємств; і

(ii) прибутковий податок з громадян

(далі "український податок");

b) в Об'єднаних Арабських Еміратах:

(i) податок на доход; і

(ii) корпоративний податок

(далі "податок ОАЕ").

4. Ця Угода застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються будь-якою з Договірних Держав після дати підписання цієї Угоди, на додаток до або замість існуючих податків, згаданих у пункті 3. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбулися в їх відповідних податкових законодавствах.

1. Для цілей цієї Угоди, якщо із контексту не випливає інше:

a) терміни "Договірна Держава" і "друга Договірна Держава" означають залежно від контексту Об'єднані Арабські Емірати або Україну;

b) термін "Україна" при використанні в географічному значенні означає територію України, її континентальний шельф і її виключну (морську) економічну зону, включаючи будь-яку територію за межами територіальних вод України, яка відповідно до міжнародного права визначається або може бути в подальшому визначена за законодавством України як територія, у межах якої можуть здійснюватися права України стосовно морського дна, надр та їхніх природних ресурсів;

c) термін "Об'єднані Арабські Емірати" означає Об'єднані Арабські Емірати і при використанні в географічному значенні означає площу, територія якої піддається їх суверенітету, а також територіальне море, повітряний простір та підводні площі, де Об'єднані Арабські Емірати здійснюють свої суверенні права відповідно до міжнародного права і за законодавством Об'єднаних Арабських Еміратів, включаючи сушу й острови під їх юрисдикцією, стосовно будь-якої діяльності, здійснюваної у зв'язку з розвідкою або розробкою природних ресурсів;

d) термін "податок" означає залежно від контексту український податок або податок ОАЕ;

e) термін "особа" включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об'єднання осіб;

f) термін "компанія" означає будь-яке корпоративне об'єднання або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об'єднання;

g) терміни "підприємство Договірної Держави" та "підприємство другої Договірної Держави" означають відповідно підприємство, що керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави;

h) термін "національна особа" означає:

(i) в Україні будь-яку фізичну особу, яка має громадянство України, і всі юридичні особи, товариства, асоціації та будь-які інші об'єднання, що одержують свій статус як такий за чинним законодавством України;

(ii) в ОАЕ всі фізичні особи, які мають громадянство ОАЕ, і будь-яку юридичну особу, товариство та інше корпоративне об'єднання, що одержують свій статус як такий за чинним законодавством ОАЕ;

i) термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським або повітряним судном, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське або повітряне судно експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі;

j) термін "компетентний орган" означає:

(i) в Україні - Державну податкову адміністрацію або її повноважного представника; і

(ii) в ОАЕ - Міністерство фінансів і промисловості або його повноважного представника.

2. При застосуванні цієї Угоди однією з Договірних Держав будь-який термін, не визначений у ній, матиме те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця Угода, якщо з контексту не випливає інше.

1. Для цілей цієї Угоди термін "резидент Договірної Держави" означає:

a) в Україні:

(i) саму Державу, Уряд України, її політико-адміністративні підрозділи або місцеві органи влади;

(ii) будь-яку фізичну особу, яка за законодавством України є її резидентом;

(iii) будь-яку юридичну особу, яка створена та діє відповідно до законодавства України;

b) в Об'єднаних Арабських Еміратах:

(i) національну особу ОАЕ, будь-яку фізичну особу, яка за законодавством ОАЕ є її резидентом, та будь-яку компанію і будь-яку іншу юридичну особу, яка створена або зареєстрована в ОАЕ;

(ii) Уряд Об'єднаних Арабських Еміратів або будь-який його політико-адміністративний підрозділ або місцевий орган влади;

(iii) будь-які урядові установи, створені за державними законами, такі як Центральний банк, фонди, корпорації, управління, організації, агентства або будь-які інші подібні об'єднання, засновані в Об'єднаних Арабських Еміратах;

iv) будь-яке міжурядове об'єднання, засноване в Об'єднаних Арабських Еміратах, у капіталі якого беруть участь Об'єднані Арабські Емірати разом з іншими державами.

2. У випадку, коли відповідно до положень пункту 1 цієї статті фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається відповідно до таких правил:

a) вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона має постійне житло. Якщо вона має постійне житло в обох Договірних Державах, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона має більш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);

b) якщо Договірна Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або коли вона не має постійного житла в жодній з Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона звичайно проживає;

c) якщо вона звичайно проживає в обох Договірних Державах, або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, національною особою якої вона є;

d) якщо вона є національною особою обох Договірних Держав або коли вона не є національною особою жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.

3. У випадку, коли відповідно до положень пункту 1 особа, що не є фізичною особою, є резидентом обох Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де розміщений її фактичний керівний орган.

1. Для цілей цієї Угоди термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.

2. Термін "постійне представництво", зокрема, включає:

a) місцезнаходження дирекції;

b) відділення;

c) контору;

d) фабрику;

e) майстерню;

f) установку або споруду для розвідки природних ресурсів;

g) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів;

h) ферму або плантацію.

3. Термін "постійне представництво" також включає:

a) будівельний майданчик, будівлю, монтажний або складальний об'єкт, або контрольну діяльність, пов'язану з ними, але лише в тому разі, якщо такі майданчик, об'єкт або діяльність існують протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців;

b) надання послуг, включаючи консультативні послуги, підприємством Договірної Держави через службовців або інший персонал у другій Договірній Державі за умови, що така діяльність на одному й тому ж об'єкті або на пов'язаному об'єкті продовжується протягом періоду або періодів, що складають у сукупності більше дев'яти місяців у будь-якому дванадцятимісячному періоді;

c) склад або іншу споруду, що використовується як торгова точка.

4. Незважаючи на положення пунктів з 1 по 3, термін "постійне представництво" не розглядається як такий, що включає:

a) використання споруд виключно з метою зберігання, показу або поставки товарів чи виробів, що належать підприємству;

b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, показу або поставки;

c) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;

d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства;

e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер;

f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від a) до e), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер;

g) продаж товарів або виробів, що належать підприємству, які демонструються в межах разового тимчасового ярмарку або виставки після закриття згаданих ярмарки або виставки; за умови, що сторони або компанії, які беруть участь, виконують усі вимоги в кожній з Договірних Держав.

5. Незалежно від положень пунктів 1 і 2 цієї статті, якщо особа, інша, ніж агент з незалежним статусом, про якого йдеться в пункті 6 цієї статті, діє в Договірній Державі від імені підприємства другої Договірної Держави, то така особа буде розглядатися як постійне представництво в першій згаданій Державі, якщо:

a) вона має і звичайно використовує в першій згаданій Державі повноваження вести переговори і укладати контракти для або від імені такого підприємства; або

b) вона утримує в першій згаданій Державі запаси товарів чи виробів, що належать підприємству, з яких вона регулярно продає товари чи вироби для або від імені такого підприємства, за винятком, коли діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4, яка, якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не робить з цього постійного місця діяльності постійного представництва відповідно до положень цього пункту; або

c) вона одержує замовлення в першій згаданій Державі виключно або майже виключно для самого підприємства або для такого підприємства й інших підприємств, які воно контролює або які мають в цьому підприємстві контрольний пакет акцій.

6. Підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в Договірній Державі, лише якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності.

7. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює чи контролюється компанією, що є резидентом другої Договірної Держави або яка здійснює підприємницьку діяльність у цій другій Державі (через постійне представництво або будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійне представництво другої компанії.

1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи дохід від сільського або лісового господарства), яке знаходиться в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

2. Термін "нерухоме майно" повинен мати те значення, яке він має у законодавстві Договірної Держави, в якій знаходиться це майно. Цей термін повинен у будь-якому разі включати майно, допоміжне щодо нерухомого майна, худобу й обладнання, що використовуються в сільському і лісовому господарстві, права, до яких застосовуються положення загального права щодо земельної власності, узуфрукт нерухомого майна і права на перемінні або фіксовані платежі як компенсацію за розробку або право на розробку мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів; морські і повітряні судна не розглядаються як нерухоме майно.

3. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до доходів, одержуваних від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.

4. Положення пунктів 1 і 3 цієї статті застосовуються також до доходів від нерухомого майна підприємства і до доходів від нерухомого майна, що використовується для здійснення незалежних особистих послуг.

1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність, як вказано вище, то його прибуток може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно тієї частини, яка відноситься до цього постійного представництва.

2. З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо підприємство однієї Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

3. При визначенні прибутку постійного представництва допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійного представництва, включаючи управлінські та загальноадміністративні витрати, понесені таким чином як у Державі, де розташоване постійне представництво, так і в будь-якому іншому місці; це положення застосовується незалежно від обмежень, передбачених внутрішнім законодавством.

4. У міру того, як визначення в Договірній Державі прибутку, що відноситься до постійного представництва, на базі пропорційного розподілу загальної суми прибутку підприємства між його різними підрозділами є звичайною практикою, ніщо в пункті 2 цієї статті не перешкоджає Договірній Державі визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого розподілу, як це звичайно прийнято; обраний спосіб розподілу, однак, повинен бути таким, щоб його результати відповідали принципам, які містяться в цій статті.

5. Жодний прибуток не відноситься до постійного представництва на основі простої закупівлі постійним представництвом товарів або виробів для підприємства.

6. Для цілей попередніх пунктів прибуток, що відноситься до постійного представництва, визначається щорічно одним і тим же методом, якщо тільки немає достатньої і вагомої причини для зміни.

7. Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Угоди, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті.

1. Незважаючи на положення статті 7, прибутки, що одержуються резидентом Договірної Держави від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях, оподатковуються лише в цій Державі.

2. Положення пункту 1 цієї статті також застосовуються до прибутку, згаданого у нижченаведених пунктах, що одержується резидентом Договірної Держави від участі у пулі, спільному підприємстві чи міжнародному транспортному агентстві.

3. У цій статті:

a) термін "прибуток" включає:

(i) прибуток, чистий прибуток, валові надходження і доходи, які одержуються безпосередньо від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях; і

(ii) проценти з сум, одержані безпосередньо від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях, за умови, що такі проценти є побічними стосовно експлуатації;

b) термін "експлуатація морських або повітряних суден" у міжнародних перевезеннях особою включає:

(i) чартер або оренду морських або повітряних суден;

(ii) оренду контейнерів і супутнього устаткування; і

(iii) відчуження морських, повітряних суден, контейнерів і супутнього устаткування

цією особою за умови, що такі чартер, оренда або відчужування є побічними стосовно експлуатації цією особою морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях.

1. У разі якщо:

a) підприємство Договірної Держави прямо або побічно бере участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства другої Договірної Держави, або

b) одні й ті ж особи прямо або побічно беруть участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства однієї Договірної Держави і підприємства другої Договірної Держави,

і в кожному випадку між двома підприємствами в їхніх комерційних та фінансових взаємовідносинах створюються або встановлюються умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який міг би бути нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був йому нарахований, може бути включений Договірною Державою до прибутку цього підприємства і відповідно оподаткований.

2. У разі якщо одна Договірна Держава включає до прибутку підприємства цієї Держави - і відповідно оподатковує - прибутки, по яких підприємство другої Договірної Держави було оподатковано в цій другій Договірній Державі, і прибутки, таким чином включені, є прибутками, які були б нараховані підприємству першої згаданої Держави, якби умови взаємовідносин між двома підприємствами були б умовами, які існують між незалежними підприємствами, тоді ця друга Держава повинна зробити відповідні поправки в сумі податку, що стягується з цих прибутків. При визначенні такої поправки повинні бути належним чином враховані інші положення цієї Угоди, а компетентні органи Договірних Держав можуть консультуватися один з одним при необхідності.

1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

2. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичним власником дивідендів є компанія (на відміну від товариства), і ця компанія є власником принаймні 10 процентів капіталу компанії, яка сплачує дивіденди, то податок, що стягується, не повинен перевищувати 5 процентів загальної суми дивідендів.

3. Незважаючи на положення пунктів 1 і 2, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо фактичним власником дивідендів є сама ця друга Держава, її політико-адміністративний підрозділ, або місцевий орган влади, або Центральний банк, або у випадку Об'єднаних Арабських Еміратів - Інвестиційний фонд Абу-Дабі (Abu Dhabi Investment Authority), або будь-яка інша така державна фінансова установа, про яку можуть час від часу домовлятися Договірні Держави.

4. Термін "дивіденди" при використанні в цій статті означає доход від акцій, від користування акціями або користування правами, акцій гірничо-добувної промисловості, акцій засновників чи інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, так само як доход від інших корпоративних прав, який підлягає такому ж оподаткуванню, як доходи від акцій відповідно до законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

5. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний власник дивідендів, який є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через розташоване там постійне представництво або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і холдинг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази. В такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14.

6. У випадку коли компанія, яка є резидентом однієї Договірної Держави, одержує прибуток або доходи з другої Договірної Держави, ця друга Держава може не стягувати будь-яких податків з дивідендів, що сплачуються компанією, за винятком, коли ці дивіденди сплачуються резиденту цієї другої Держави, або якщо холдинг, стосовно якого сплачуються дивіденди, дійсно відноситься до постійного представництва або постійної бази, розташованих у цій другій Державі, і з нерозподіленого прибутку компанії не стягуються податки на нерозподілений прибуток, навіть якщо дивіденди сплачуються або нерозподілений прибуток складається повністю або частково з прибутку або доходу, що утворюються в цій другій Державі.

1. Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, що стягується, не повинен перевищувати 3 процентів від загальної суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.

3. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових вимог, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій чи боргових зобов'язань. Штрафи за несвоєчасні виплати не розглядаються як проценти для цілей цієї статті.

4. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний власник процентів, який є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване там постійне представництво, або ця особа надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази. У такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або 14.

5. Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є уряд цієї Держави, її політико-адміністративний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Проте, якщо особа, яка сплачує проценти, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з яким виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по сплаті цих процентів несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі проценти виникають у Державі, в якій знаходиться постійне представництво або постійна база.

6. Якщо через особливі відносини між платником і фактичним власником процентів або між ними обома і будь-якою третьою особою сума сплачуваних процентів, що стосується боргової вимоги, на підставі якої вона сплачується, перевищує суму, яка була б погоджена між платником і фактичним власником процентів за відсутності таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватись тільки до останньої згаданої суми. У такому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави з належним урахуванням інших положень цієї Угоди.

7. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або однією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення до створення або передачі боргових вимог, стосовно яких сплачуються проценти, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.

8. Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, проценти, що виникають у Договірній Державі, підлягають звільненню від оподаткування в цій Державі, якщо вони одержуються і дійсно належать:

a) уряду другої Договірної Держави або її політико-адміністративному підрозділу, або місцевому органу влади, або її Центральному банку;

b) у випадку Об'єднаних Арабських Еміратів - Інвестиційному фонду Абу-Дабі (Abu Dhabi Investment Authority) і Фонду економічного розвитку Абу-Дабі (Abu Dhabi Fund for Economic Development);

c) будь-якій іншій державній фінансовій установі, про яку можуть час від часу домовлятися Договірні Держави.

9. Незважаючи на положення статті 7 цієї Угоди та пункту 2 цієї статті, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються та безпосередньо належать резиденту другої Договірної Держави, повинні звільнятися від податку в першій згаданій Державі, якщо вони сплачені стосовно позики, здійсненої, гарантованої або застрахованої, або будь-якої іншої боргової вимоги чи кредиту, гарантованого або застрахованого від імені другої Договірної Держави уповноваженим на те органом.

10. Якщо уряд Договірної Держави бере непряму участь у позиці через агента чи іншим чином, то положення пункту 3 застосовуються пропорційно участі цього уряду у цій позиці. Участь повинна бути засвідчена сертифікатом компетентного органу Договірної Держави.

1. Роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів загальної суми роялті в межах значення підпункту a) пункту 4 цієї статті.

3. Незважаючи на положення пункту 2 цієї статті, роялті, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо цей резидент є фактичним власником роялті, та якщо роялті є виплатами в межах значення підпункту b) пункту 4 цієї статті.

4. Термін "роялті" при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування:

a) за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори або твори мистецтва, включаючи кінематографічні фільми і фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення; і

b) за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на наукову працю, патент, торгову марку, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

5. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо фактичний власник роялті, який є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно пов'язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або 14.