В результаті перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції води, як і інші природні багатства в нашій країні, були націоналізовані і стали надбанням народу.

Державна власність на води в СРСР, до складу якого на основі добровільного об'єднання і рівноправності входить Українська Радянська Соціалістична Республіка, становить основу водних відносин, створює сприятливі умови для здійснення планового і комплексного використання вод з найбільшим народногосподарським ефектом, дає змогу забезпечити найкращі умови праці, побуту, відпочинку та охорони здоров'я радянських людей.

Розвиток суспільного виробництва і містобудування, зростання матеріального добробуту і культурного рівня населення збільшують різнобічні потреби у воді і підвищують значення раціонального використання і охорони вод.

Радянське водне законодавство покликане активно сприяти найбільш ефективному, науково обгрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Завданнями Водного кодексу Української РСР є регулювання водних відносин з метою забезпечення в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і народного господарства, охорони вод від забруднення, засмічення і вичерпання, запобігання і ліквідації шкідливого діяння вод, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорона прав підприємств, організацій, установ і громадян, зміцнення законності в галузі водних відносин.

Водні відносини в Українській РСР регулюються Основами водного законодавства Союзу РСР і союзних республік, а також іншими актами водного законодавства Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами водного законодавства Української РСР, які видаються у відповідності з ними.

Земельні, лісові і гірничі відносини в Українській РСР регулюються відповідним законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР води є державною власністю - спільним надбанням усього радянського народу.

Води є виключною власністю держави і надаються тільки в користування. Дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на води, забороняються.

Усі води (водні об'єкти) в Українській РСР входять до єдиного державного водного фонду.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік єдиний державний водний фонд включає:

1) ріки, озера, водоймища, інші поверхневі водойми і водні джерела, а також води каналів і ставів;

2) підземні води і льодовики;

3) внутрішні моря та інші внутрішні морські води СРСР;

4) територіальні води (територіальне море) СРСР.

Штучно створені водні об'єкти включаються до єдиного державного водного фонду в порядку обліку вод, встановлюваному Радою Міністрів СРСР, з часу прийняття їх в експлуатацію державною приймальною комісією.

Водні об'єкти, які у зв'язку з встановленим режимом їх експлуатації або природними сезонними коливаннями стоку повністю втрачають запас вод на певні проміжки часу, не підлягають виключенню з єдиного державного водного фонду.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік до відання Союзу РСР в галузі регулювання водних відносин належать:

1) розпоряджання єдиним державним водним фондом у межах, необхідних для здійснення повноважень Союзу РСР відповідно до Конституції СРСР;

2) встановлення основних положень в галузі використання вод, охорони їх від забруднення, засмічення і вичерпання, запобігання і ліквідації шкідливого діяння вод;

3) встановлення загальносоюзних нормативів водокористування, якості вод і методів її оцінки;

4) встановлення єдиних для Союзу РСР систем державного обліку вод, їх використання, реєстрації водокористувань і державного водного кадастру;

5) затвердження схем комплексного використання і охорони вод, а також водогосподарських балансів, які мають загальносоюзне значення;

6) планування загальносоюзних заходів по використанню, охороні вод, запобіганню і ліквідації їх шкідливого діяння;

7) державний контроль за використанням та охороною вод і встановлення порядку його здійснення;

8) визначення водних об'єктів, регулювання користування якими здійснюється органами Союзу РСР;

9) регулювання інших питань загальносоюзного значення в галузі використання та охорони вод відповідно до Конституції СРСР і Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік.

До відання Української РСР в галузі регулювання водних відносин поза межами компетенції Союзу РСР належать: розпоряджання єдиним державним водним фондом на території республіки; встановлення порядку користування водами, охорони їх від забруднення, засмічення і вичерпання, запобігання і ліквідації шкідливого діяння вод; планування заходів по використанню, охороні вод, запобіганню і ліквідації їх шкідливого діяння; затвердження схем комплексного використання і охорони вод, водогосподарських балансів; здійснення державного контролю за використанням і охороною вод, а також регулювання водних відносин в інших питаннях, якщо вони не віднесені до компетенції Союзу РСР.

Державне управління в галузі використання і охорони вод здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів УРСР, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами по регулюванню використання і охороні вод безпосередньо або через басейнові (територіальні) управління й іншими державними органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Спеціально уповноваженим державним органом по регулюванню використання і охороні вод в Українській РСР є Міністерство меліорації і водного господарства УРСР.

Обласні Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території області:

1) здійснюють державний контроль за раціональним використанням і охороною вод (стаття 15);

2) надають у відособлене користування водні об'єкти та видають дозволи на спеціальне водокористування у випадках і в порядку, передбачених статтями 34, 37 цього Кодексу;

3) відають питаннями поточного і перспективного планування заходів по забезпеченню раціонального використання і охорони вод;

4) вирішують питання про припинення права водокористування у випадках і в порядку, передбачених статтями 50-52, 54 цього Кодексу;

5) обмежують або забороняють використання підприємствами питної води для промислових цілей з водопроводів централізованого постачання (стаття 75);

6) вирішують спори про користування водними об'єктами (стаття 137), а також розглядають скарги на рішення виконавчих комітетів нижчестоящих Рад народних депутатів по спорах про водокористування (стаття 143);

7) приймають загальнообов'язкові рішення в питаннях боротьби з стихійним лихом (поводями, селями, льодовими заторами і т. ін.);

8) встановлюють правила користування водними об'єктами для плавання маломірних суден (стаття 81).

Обласні Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети можуть вирішувати й інші питання в галузі використання і охорони вод, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Районні Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території району:

1) здійснюють державний контроль за раціональним використанням і охороною вод (стаття 15);

2) надають у відособлене користування водні об'єкти та видають дозволи на спеціальне водокористування у випадках і в порядку, передбачених статтями 34, 37 цього Кодексу;

3) затверджують загальносистемні плани водокористування по меліоративних системах районного значення, а також внутрішньогосподарські плани водокористування колгоспів, радгоспів і інших організацій - водокористувачів району (стаття 68);

4) відають питаннями поточного і перспективного планування заходів по забезпеченню раціонального використання і охорони вод;

5) вирішують питання про припинення права водокористування у випадках і в порядку, передбачених статтями 50-52, 54 цього Кодексу;

6) встановлюють правила загального водокористування на водних об'єктах, які не перебувають у відособленому користуванні (стаття 38);

7) обмежують або забороняють використання підприємствами питної води для промислових цілей з водопроводів централізованого постачання (стаття 75);

8) вирішують спори про користування водними об'єктами (стаття 137), а також розглядають скарги на рішення виконавчих комітетів нижчестоящих Рад народних депутатів по спорах про водокористування (стаття 143);

9) приймають загальнообов'язкові рішення в питаннях боротьби з стихійним лихом (поводями, селями, льодовими заторами і т. ін.).

Районні Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети можуть вирішувати й інші питання у галузі використання і охорони вод, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Міські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території міст:

1) здійснюють державний контроль за раціональним використанням і охороною вод (стаття 15);

2) надають у відособлене користування водні об'єкти та видають дозволи на спеціальне водокористування у випадках і в порядку, передбачених статтями 34, 37 цього Кодексу;

3) відають питаннями поточного і перспективного планування заходів по забезпеченню раціонального використання і охорони вод;

4) вирішують питання про припинення права користування водними об'єктами у випадках і в порядку, передбачених статтями 50-52, 54 цього Кодексу;

5) встановлюють правила загального водокористування на водних об'єктах, які не перебувають у відособленому користуванні (стаття 38);

6) встановлюють правила користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних і побутових потреб населення при нецентралізованому водопостачанні (стаття 58);

7) встановлюють зони санітарної охорони джерел централізованого водопостачання та охоронні санітарні зони водних об'єктів, розташованих в межах міста (статті 60, 124);

8) обмежують або забороняють використання підприємствами питної води в промислових цілях з водопроводів централізованого постачання (стаття 75);

9) вирішують спори про користування водними об'єктами (стаття 137), а також розглядають скарги на рішення виконавчих комітетів нижчестоящих Рад народних депутатів по спорах про водокористування (стаття 143);

10) приймають (в містах республіканського і обласного підпорядкування) загальнообов'язкові рішення в питаннях боротьби з стихійним лихом (поводями, селями, льодовими заторами і т. ін.).

Міські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети можуть вирішувати й інші питання у галузі використання і охорони вод, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Селищні, сільські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на своїй території:

1) здійснюють державний контроль за раціональним використанням і охороною вод (стаття 15);

2) видають дозволи на спеціальне водокористування, а також вирішують питання про припинення такого водокористування (статті 37, 52);

3) встановлюють правила загального водокористування на водних об'єктах, які не перебувають у відособленому користуванні (стаття 38);

4) встановлюють правила користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних і побутових потреб населення при нецентралізованому водопостачанні (стаття 58);

5) встановлюють зони санітарної охорони джерел централізованого водопостачання, розташованих на території Ради (стаття 60), та охоронні санітарні зони водних об'єктів, розташованих в межах населених пунктів (стаття 124);

6) обмежують або забороняють використання підприємствами питної води в промислових цілях з водопроводів централізованого постачання (стаття 75);

7) вирішують спори про користування водними об'єктами (стаття 137).

Селищні, сільські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети можуть вирішувати й інші питання в галузі використання і охорони вод, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Компетенція Міністерства меліорації і водного господарства УРСР в галузі регулювання використання і охорони вод визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також Положенням про Міністерство меліорації і водного господарства УРСР, затверджуваним Радою Міністрів Української РСР.

Державний контроль за використанням і охороною вод має своїм завданням забезпечити додержання всіма міністерствами; державними комітетами, відомствами, державними, кооперативними, громадськими підприємствами, організаціями, установами і громадянами встановленого порядку користування водами, виконання обов'язків по охороні вод, запобіганню і ліквідації їх шкідливого діяння, правил ведення обліку вод, а також інших правил, встановлених водним законодавством.

Державний контроль за використанням і охороною вод здійснюється Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, а також спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР.

Професійні спілки, організації молоді, Українське товариство охорони природи, наукові товариства та інші громадські організації, трудові колективи, а також громадяни сприяють державним органам у здійсненні заходів по раціональному використанню і охороні вод.

Державні органи зобов'язані всемірно враховувати пропозиції громадських організацій, трудових колективів і громадян при здійсненні заходів по раціональному використанню і охороні вод.

Громадські організації і трудові колективи беруть участь у діяльності, спрямованій на забезпечення раціонального використання і охорони вод, відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР, а також до статутів (положень) громадських організацій.

Громадяни сприяють державним органам у здійсненні заходів по раціональному використанню і охороні вод шляхом безпосередньої участі в проведенні робіт по їх реалізації, внесення пропозицій про поліпшення використання і охорони вод, повідомлення про відомі їм порушення правил використання і охорони вод і т. ін.

При розміщенні, проектуванні, будівництві і введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, а також при впровадженні нових технологічних процесів, які впливають на стан вод, має забезпечуватися раціональне використання вод з додержанням вимог охорони здоров'я і першочергового задоволення питних та побутових потреб населення. При цьому передбачаються заходи, що забезпечують облік води, яку забирають з водних об'єктів і повертають в них, охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання, запобігання шкідливому діянню вод, обмеження затоплення земель до мінімально необхідних розмірів, охорону земель від засолення, підтоплення або висушення, а також збереження сприятливих природних умов і ландшафтів.

Забороняється проектування і будівництво прямоточних систем водопостачання промислових підприємств, за винятком підприємств, які за технологією виробництва не можуть бути переведені на оборотне водопостачання.

При розміщенні, проектуванні, будівництві і введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів на рибогосподарських водоймах, крім умов, зазначених в статті 19 цього Кодексу, повинні бути своєчасно здійснені заходи, які забезпечують охорону риби, інших водяних тварин і рослин та умови для їх відтворення.

До основних заходів по забезпеченню охорони риби, інших водяних тварин і рослин та умов для їх відтворення відносяться: підготовка ложа водоймищ, обладнання рибозахисними пристроями водозабірних та інших споруд, будівництво рибопідйомних споруд, рибохідних каналів, обладнання нерестовищ тощо.

Визначення місць будівництва підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан вод, погоджується з органами по регулюванню використання і охороні вод, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, органами, які здійснюють державний санітарний нагляд, охорону рибних запасів, та іншими органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Проекти будівництва зазначених підприємств, споруд та інших об'єктів підлягають погодженню з органами по регулюванню використання і охороні вод та іншими органами у випадках і в порядку, встановлюваних законодавством Союзу РСР.

Забороняється введення в експлуатацію:

1) нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об'єктів, не забезпечених пристроями, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню;

2) зрошувальних та обводнювальних систем, водоймищ і каналів до проведення передбачених проектами заходів, що запобігають затопленню, підтопленню, заболочуванню, засоленню земель та ерозії грунтів;

3) осушувальних систем до готовності водоприймачів та інших споруд відповідно до затверджених проектів;

4) водозабірних споруд без рибозахисних пристроїв відповідно до затверджених проектів;

5) гідротехнічних споруд до готовності пристроїв для пропуску паводкових вод і риби відповідно до затверджених проектів;

6) бурових свердловин на воду без обладнання їх водорегулюючими пристроями і встановлення у відповідних випадках зон санітарної охорони.

Забороняється наповнення водоймищ до здійснення передбачених проектами заходів по підготовці ложа.

Будівельні, днопоглиблювальні і вибухові роботи, добування корисних копалин і водяних рослин, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій, рубання лісу і чагарників, бурові, сільськогосподарські та інші роботи на водних об'єктах або в прибережних смугах (зонах) водойм, що впливають на стан вод, проводяться за погодженням з органами по регулюванню використання і охороні вод, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів та іншими органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Місця проведення вказаних робіт визначаються у відповідності з проектами, затверджуваними у встановленому порядку.

Порядок погодження робіт, що впливають на стан вод, на водних об'єктах та в прибережних смугах (зонах), а також форми необхідних для цього документів на погодження (акти, протоколи і т. ін.) встановлюються Радою Міністрів УРСР, якщо інше не передбачено законодавством Союзу РСР.

До прибережних смуг (зон), в яких проведення передбачених статтею 23 цього Кодексу робіт погоджується з відповідними державними органами, відносяться берегові смуги внутрішніх водних (судноплавних і лісоплавних) шляхів (стаття 84) та смуги відводу магістральних і міжгосподарських каналів (стаття 70).

Передбачений статтею 23 цього Кодексу порядок проведення робіт на водних об'єктах і в прибережних смугах (зонах) поширюється також і на інші водні об'єкти та їх охоронні смуги і зони, для яких законодавством встановлено особливий режим користування.

Водокористувачами в Українській РСР можуть бути державні, кооперативні та громадські підприємства, організації, установи і громадяни СРСР.

У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, водокористувачами можуть бути й інші організації та особи.

У користування надаються водні об'єкти, перелічені в статті 4 цього Кодексу.

Використання водних об'єктів, які мають особливе державне значення або особливу наукову чи культурну цінність, може бути частково або повністю заборонене в порядку, встановлюваному Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів УРСР.

Водні об'єкти надаються в користування при додержанні передбачених законом вимог і умов для задоволення питних, побутових, лікувальних, курортних, оздоровчих та інших потреб населення, сільськогосподарських, промислових, енергетичних, транспортних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Використання водних об'єктів для скидання стічних вод може допускатися лише у випадках і при додержанні спеціальних вимог і умов, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Водні об'єкти можуть надаватися в користування одночасно для однієї або кількох цілей.

Розрізняється загальне водокористування - здійснюване без застосування споруд або технічних пристроїв, що впливають на стан вод, і спеціальне водокористування - здійснюване із застосуванням таких споруд або пристроїв. До спеціального водокористування в окремих випадках може бути також віднесено користування водними об'єктами без застосування споруд або технічних пристроїв, але таке, що впливає на стан вод.

Перелік видів спеціального водокористування встановлюється органами по регулюванню використання і охороні вод.

Водні об'єкти можуть перебувати у спільному або відособленому користуванні.

При спільному водокористуванні водний об'єкт або його частина перебувають у користуванні кількох водокористувачів.

У відособленому користуванні перебувають водні об'єкти або їх частини, надані в користування як для однієї, так і для декількох цілей одному водокористувачеві.

Підприємства, організації і установи, яким водні об'єкти надано у відособлене користування - первинні водокористувачі, у встановлених законодавством Союзу РСР і Української РСР випадках мають право дозволяти іншим підприємствам, організаціям, установам і громадянам вторинне водокористування за погодженням з органами по регулюванню використання і охороні вод.

За погодженням з зазначеними органами первинні водокористувачі встановлюють також умови вторинного відособленого і загального водокористування.

Водні об'єкти надаються в користування насамперед для задоволення питних і побутових потреб населення.

У відособлене користування водні об'єкти надаються повністю або частково на підставі постанови Ради Міністрів УРСР, рішення виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів або іншого уповноваженого на те державного органу в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

В постановах або рішеннях про надання водних об'єктів у відособлене користування повинні бути зазначені мета та основні умови користування.

Порядок порушення і розгляду клопотань про надання водних об'єктів у відособлене користування встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Виконавчі комітети районних, міських Рад народних депутатів надають у відособлене користування повністю або частково водні об'єкти, розташовані в межах району, міста.

Виконавчі комітети обласних Рад народних депутатів надають у відособлене користування повністю або частково водні об'єкти, розташовані на території кількох районів у межах області.

Рада Міністрів УРСР або уповноважені нею державні органи надають у відособлене користування повністю або частково водні об'єкти, розташовані на території кількох областей республіки. Надання водних об'єктів, зазначених в статтях 61 і 93 цього Кодексу, у відособлене користування здійснюється виключно Радою Міністрів УРСР.

Право на відособлене користування водним об'єктом або його частиною посвідчується реєстраційною карткою водокористувача, що видається органами по регулюванню використання і охороні вод на підставі постанови чи рішення органу, який надав водний об'єкт у відособлене користування.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволів, що видаються органами по регулюванню використання і охороні вод, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і статтею 37 цього Кодексу, - виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів. Такі дозволи видаються після погодження з органами, які здійснюють державний санітарний нагляд, охорону рибних запасів, а також з іншими заінтересованими органами. Спеціальне водокористування на водних об'єктах, наданих у відособлене користування підприємствам, організаціям і установам - первинним водокористувачам, дозволяється за погодженням із цими підприємствами, організаціями і установами. У випадках, встановлених законодавством Союзу РСР і Української РСР, дозволи на спеціальне водокористування на зазначених водних об'єктах видаються первинними водокористувачами за погодженням з органами по регулюванню використання і охороні вод.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік порядок погодження і видачі дозволів на спеціальне водокористування встановлюється Радою Міністрів СРСР.

Дозволи на користування підземними водами шляхом спорудження на території населених пунктів копаних шахтних або забивних фільтрових колодязів, а також каптажів джерел, що працюють без примусового зниження рівня води, видають виконавчі комітети міських, селищних і сільських Рад народних депутатів.

Спорудження зазначених колодязів і каптажів на землях державного запасу і державного лісового фонду здійснюється на підставі дозволів, що видаються виконавчими комітетами районних Рад народних депутатів.

Дозволи на спеціальне водокористування на замкнутих (непроточних) водоймах, розташованих на території району, міста, видаються виконавчими комітетами відповідних районних, міських Рад народних депутатів.

Дозволи на спеціальне водокористування, здійснюване за допомогою водопідпірних споруд на малих річках, струмках, і суходолах, видаються виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів після погодження з органами по регулюванню використання і охороні вод.

Загальне водокористування здійснюється без дозволів. При загальному водокористуванні обов'язковим є додержання вимог органів, які здійснюють державний санітарний нагляд, охорону рибних запасів, та правил, що регулюють судноплавство і лісосплав, а також правил охорони життя людей на воді, раціонального використання і охорони вод.

З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони природи і з інших законних підстав виконавчі комітети районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів за поданням органів по регулюванню використання і охороні вод, товариства рятування людей на водах, органів, які здійснюють державний санітарний нагляд, охорону тваринного світу, та інших заінтересованих органів встановлюють місця, де заборонено купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на території цих Рад.

Виконавчі комітети Рад народних депутатів зобов'язані доводити до відома населення встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.

На водних об'єктах, надання у відособлене користування, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених первинним водокористувачем за погодженням з органами по регулюванню використання і охороні вод, а в разі потреби може бути заборонене.

Первинний водокористувач зобов'язаний доводити до відома населення про умови або заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому у відособлене користування.

Якщо первинний водокористувач не встановив таких умов і вони не встановлені також виконавчим комітетом відповідної місцевої Ради народних депутатів (стаття 38), загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.

Водокористування здійснюється безплатно. Спеціальне водокористування підлягає оплаті у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР. Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік порядок плати за спеціальне водокористування визначається Радою Міністрів СРСР.

Водні об'єкти надаються в безстрокове або тимчасове користування.

Безстроковим (постійним) визнається водокористування без заздалегідь встановленого строку.

Тимчасове користування може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. При необхідності строк водокористування може бути продовжено на період, який не перевищує відповідно строків короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

Загальне водокористування строком не обмежується.

Продовження строків тимчасового користування водним об'єктом здійснюється за клопотанням заінтересованих водокористувачів державними органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування чи винесли рішення про надання водного об'єкта у відособлене користування.

Строки тимчасового водокористування обчислюються відповідно від дня одержання дозволу на спеціальне водокористування або винесення рішення про надання водного об'єкта у відособлене користування.

Водокористувачі мають право користуватись водними об'єктами тільки в тих цілях, для яких вони надані.

Відповідно до мети, з якою водний об'єкт надано у користування, водокористувачі мають право у встановленому порядку:

1) користуватися водою з відкритих водоймищ і добувати підземні води для задоволення питних, господарсько-побутових, сільськогосподарських і промислових потреб;

2) будувати водогосподарські (гідротехнічні) споруди і пристрої, здійснювати їх реконструкцію і ремонт;

3) користуватись водними об'єктами для потреб гідроенергетики, транспорту, рибного і мисливського господарства, проведення оздоровчих та спортивних заходів і відпочинку.

Водокористувачі вправі також здійснювати й інші не заборонені чинним законодавством дії по користуванню водними об'єктами.

При винятковому маловодді, аварійних ситуаціях на водних об'єктах, загрозі виникнення епідемій та епізоотій і в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, права водокористувачів можуть бути обмежені з метою охорони здоров'я населення, в інших державних інтересах, а також в інтересах інших водокористувачів. При цьому не повинні погіршуватись умови користування водними об'єктами для питних і побутових потреб населення.

Права водокористувачів на відособлене користування водним об'єктом можуть бути обмежені органом, який надав даний водний об'єкт у відособлене користування, права на спеціальне водокористування - органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування, а права на вторинне водокористування - первинним водокористувачем за погодженням з органом по регулюванню використання і охороні вод у відповідності з законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Обмеження прав водокористувачів при здійсненні невідкладних заходів по запобіганню і ліквідації стихійного лиха, викликаного шкідливим діянням вод, провадиться відповідно до статті 129 цього Кодексу.

Права водокористувачів охороняються законом.

Припинення права користування водним об'єктом може мати місце лише у випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 50) або іншими законодавчими актами Української РСР.

Порушені права водокористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законодавством.

Водокористувачі зобов'язані:

1) раціонально використовувати водні об'єкти, дбати про економне витрачання води, відновлення і поліпшення якості вод;

2) вживати заходів до повного припинення скидання у водні об'єкти стічних вод, які містять забруднюючі речовини;

3) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським і природним об'єктам (землям, лісам, тваринному світові, корисним копалинам та іншим);

4) тримати в справному стані очисні та інші водогосподарські споруди і технічні пристрої, що впливають на стан вод, поліпшувати їх експлуатаційні якості, вести у встановлених випадках облік користування водами.

Заходи заохочення водокористувачів у справі забезпечення раціонального використання і охорони вод встановлюються Радою Міністрів УРСР.

Право водокористування підприємств, організацій, установ і громадян підлягає припиненню відповідно у випадках:

1) відпадання потреби у водокористуванні або відмови від нього;

2) закінчення строку водокористування;

3) ліквідації підприємства, організації або установи;

4) передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам;

5) виникнення потреби вилучення водних об'єктів з відособленого користування.

Право водокористування підприємств, організацій, установ і громадян (крім права користування водами для питних і побутових потреб) може бути припинено також у разі порушення правил користування водами і їх охорони або використання водного об'єкта не у відповідності з тією метою, для якої він наданий.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік законодавством Української РСР можуть бути передбачені й інші підстави припинення права водокористування підприємств, організацій, установ і громадян.

Право водокористування припиняється шляхом:

1) анулювання дозволу на спеціальне, а також вторинне водокористування;

2) вилучення водних об'єктів, наданих у відособлене користування.

Припинення права спеціального водокористування здійснюється за рішенням органу, який видав дозвіл на нього.

Право вторинного водокористування може бути припинено за рішенням первинного водокористувача, погодженим з органом по регулюванню використання і охороні вод.

Вилучення водних об'єктів з відособленого користування провадиться за постановами (рішеннями) тих державних органів, які вправі надавати такі водні об'єкти у відособлене користування.

Вилучення водних об'єктів з відособленого користування підприємств, організацій і установ союзного підпорядкування провадиться за погодженням з водокористувачами і міністерствами; державними комітетами, відомствами, яким вони безпосередньо підпорядковані.

Відповідно до Основ водного законодавства Союзу РСР і союзних республік збитки, заподіяні підприємствам, організаціям, установам і громадянам проведенням водогосподарських заходів (гідротехнічних робіт і т. ін.), а також припиненням або зміною умов водокористування, підлягають відшкодуванню у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР.

Для питного, побутового водопостачання, а також для інших потреб населення надаються водні об'єкти, якість води яких відповідає встановленим санітарним вимогам.

Користування водними об'єктами для задоволення питних, побутових та інших потреб населення може здійснюватись в порядку централізованого і нецентралізованого водопостачання.

При користуванні водними об'єктами для питних, побутових та інших потреб населення в порядку централізованого водопостачання підприємства, установи і організації, в оперативному управлінні, власності або користуванні яких перебувають господарсько-питні водопроводи, вправі забирати воду безпосередньо із джерел водопостачання відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд і дозволів на спеціальне водокористування для виготовлення води питної якості і подачі її споживачам.

Зазначені в частині першій цієї статті підприємства, установи і організації зобов'язані вести облік води, яку вони забирають, здійснювати постійний нагляд за станом води в джерелах водопостачання і повідомляти органам по регулюванню використання і охороні вод, органам, які здійснюють державний санітарний нагляд, і виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів про відхилення якості води в джерелах від встановлених нормативів.

При користуванні водними об'єктами для питних, побутових і інших потреб населення в порядку нецентралізованого водопостачання підприємства, організації, установи і громадяни вправі забирати воду безпосередньо з поверхневих або підземних водних джерел в порядку загального чи спеціального водокористування.

Користування водозабірними спорудами, які призначені для цієї мети, здійснюється відповідно до правил, встановлюваних виконавчими комітетами міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, на території яких розташовані водозабірні споруди.

Використання підземних вод питної якості для потреб, не зв'язаних з питним і побутовим водопостачанням, як правило, не допускається. В районах, де відсутні необхідні поверхневі водні джерела і є достатні запаси підземних вод питної якості, органи по регулюванню використання і охороні вод можуть дозволяти використання цих вод для цілей, не зв'язаних з питним і побутовим водопостачанням.

Для забезпечення санітарної охорони відкритих і підземних джерел, що використовуються для централізованого водопостачання населення, місцеві Ради народних депутатів за погодженням з органами, які здійснюють державний санітарний нагляд, встановлюють зони санітарної охорони джерел централізованого водопостачання з поділом їх на пояси з особливим режимом. Рішення виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів про встановлення зон санітарної охорони джерел водопостачання затверджуються у встановленому порядку.

Режим поясів зон санітарної охорони джерел централізованого водопостачання встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР. Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів зобов'язані повідомляти населення про межі зон санітарної охорони джерел централізованого водопостачання, а також про режим, що діє в цих зонах.

Водні об'єкти відносяться до категорії лікувальних порядком включення їх до спеціального переліку.

Перелік лікувальних водних об'єктів з зазначенням запасів вод і їх лікувальних властивостей, а також кліматичних та інших умов, сприятливих для лікування і профілактики, складається Міністерством охорони здоров'я УРСР і затверджується Радою Міністрів УРСР.

Водні об'єкти, віднесені у встановленому порядку до категорії лікувальних, використовуються насамперед для лікувальних і курортних цілей.

У виняткових випадках органи по регулюванню використання і охороні вод можуть дозволяти використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, для інших цілей за погодженням з відповідними органами охорони здоров'я та управління курортами.

Охорона водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, здійснюється в порядку, встановленому для санітарної охорони курортів.

З метою охорони водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, встановлюються округи санітарної охорони курортів з особливим режимом в порядку, передбаченому статтею 75 Закону Української РСР про охорону здоров'я.

Санітарна охорона джерел централізованого водопостачання на території курортів здійснюється в порядку, передбаченому статтею 60 цього Кодексу.

Скидання стічних вод у водні об'єкти, віднесені до категорії лікувальних, забороняється.

Користування водами для відпочинку і спорту допускається в порядку загального водокористування (стаття 38). Водні об'єкти використовуються для масового відпочинку і спорту в місцях, встановлюваних виконавчими комітетами відповідних Рад народних депутатів за погодженням з органами, які здійснюють державний санітарний нагляд, охорону рибних запасів, товариствами рятування на водах, а на судноплавних і лісосплавних шляхах - з органами, що регулюють судноплавство і лісосплав.

Для забезпечення організованого масового відпочинку і розвитку спорту водні об'єкти можуть надаватися повністю або частково у відособлене користування державних і громадських організацій.

Користування водними об'єктами для відпочинку і спорту може бути заборонено або обмежено у випадках і в порядку, передбачених статтями 38 і 39 цього Кодексу.

Користування водними об'єктами для потреб сільського господарства здійснюється як в порядку загального, так і спеціального водокористування.

При спеціальному водокористуванні застосовуються зрошувальні, обводнювальні, осушувальні та інші водогосподарські споруди і пристрої, які належать державним організаціям, колгоспам, радгоспам та іншим водокористувачам.