Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Державну цільову програму справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року (далі - Програма), що додається.

2. Внести зміни до Концепції Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2021 р. № 1024 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 80, ст. 5050), що додаються.

3. Органам виконавчої влади подавати щороку до 1 лютого Міністерству розвитку громад та територій інформацію про стан виконання Програми для її узагальнення та подання до 1 березня Кабінетові Міністрів України та Міністерству економіки.

4. Міністерству розвитку громад та територій забезпечити складення Бюджетної декларації та бюджетного запиту щодо фінансування Програми за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний бюджетний період.

Метою Програми є реалізація державної регіональної політики та забезпечення справедливої трансформації вугільних регіонів України шляхом комплексного розв’язання проблемних питань, зокрема в економічній, соціальній, культурній, житлово-комунальній та екологічній сфері, які виникають внаслідок зменшення видобутку вугілля та поступового закриття вугледобувних та суміжних підприємств, а також вирішення проблем місцевого розвитку, обумовлених функціонуванням вугільної галузі.

Боротьба із зміною клімату є глобальним викликом, який вимагає широкої міжнародної співпраці, консенсус щодо якої знайшов відображення у низці укладених і ратифікованих міжнародних угод: Рамковій Конвенції ООН про зміну клімату, Кіотському протоколі до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату, Паризькій угоді. Україна залишається активним учасником міжнародної боротьби із зміною клімату.

Україна стала однією з перших європейських країн, яка Законом України від 14 липня 2016 р. № 1469-VIII ратифікувала Паризьку угоду, одним із аргументів чого стали питання суттєвих кліматичних змін на території України, що зумовлюють підвищення ризиків для здоров’я і життєдіяльності людини, природних екосистем та секторів економіки, а також питання забезпечення національної, екологічної, економічної та енергетичної безпеки України. Відповідь на ці виклики світова спільнота вбачає, зокрема, у зменшенні споживання викопних видів палива шляхом більш продуктивного їх використання та заміщення на відновлювані джерела енергії.

Багато десятиліть основними енергоносіями в Україні були видобувні невідновлювані природні ресурси, такі як природний газ, вугілля тощо. Проте внаслідок зміни екологічної ситуації, світових тенденцій, цінової кон’юнктури, впровадження новітніх технологій частка невідновлюваних ресурсів в енергетичному балансі України зменшується. Насамперед це стосується такого виду викопного палива, як вугілля: у 1990 році 64 відсотки енергії вироблялося з вугілля, у 2023 році - 20 відсотків.

У 2021 році Україна приєдналася до коаліції Powering Past Coal Alliance під час Конференції ООН із зміни клімату (COP26) і оголосила про ціль відмови від використання вугілля в електрогенерації до 2035 року. В Енергетичній стратегії України на період до 2050 року, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 р. № 373 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 47, ст. 2575), підтверджено оголошені раніше плани, зокрема щодо використання вугільної генерації, яка скорочуватиметься до повного виведення з експлуатації в 2035 році. Однак реалістичність досягнення цієї цілі до 2035 року буде оцінена після завершення повномасштабної агресії Російської Федерації з урахуванням стану та наявних потужностей, які залишаться у робочому стані після припинення або скасування воєнного стану.

Довгострокові цілі досягнення кліматичної нейтральності зафіксовані у двох стратегічних документах України. Так, Енергетична стратегія України на період до 2050 року передбачає досягнення кліматичної нейтральності енергетичного сектору України до 2050 року, зокрема на заміну вугільній генерації використовуватимуть теплоелектроцентралі та теплоелектростанції на комбінованому паливі (природний газ/біометан) або інші технології із схожими характеристиками.

У Законі України від 8 жовтня 2024 р. № 3991-IX "Про основні засади державної кліматичної політики" йдеться про необхідність досягнення кліматичної нейтральності (для економіки в цілому) до 2050 року. Крім того, враховуючи отримання Україною статусу кандидата на членство в ЄС та початок переговорного процесу, перед Україною постане необхідність синхронізації політик та планів з відповідними політиками ЄС.

Енергетична стратегія України на період до 2050 року передбачає використання вугілля та іншого твердого викопного палива в промисловості з поступовим скороченням до 2050 року. При цьому планується зменшення споживання вугілля та іншого твердого викопного палива в домогосподарствах та інших секторах до 2025 року та повне зупинення використання з 2035 року. Загальні обсяги споживання вугілля та іншого твердого викопного палива зменшаться в 3,7 раза в 2050 році порівняно з 2023 роком.

Вугільна промисловість є однією з базових галузей національної економіки України, від сталої роботи якої значною мірою залежить ефективність функціонування теплової енергетики, металургійної промисловості, комунального господарства. За інформацією Міненерго, станом на початок 2022 року вугледобувна галузь на підконтрольній Україні території складається з 35 державних вугледобувних підприємств, які підпорядковані Міненерго, та 12 приватних шахт. Майже дві третини одиниць основного стаціонарного устаткування державних шахт відпрацювали нормативний строк експлуатації. За 2022 рік вугледобувними підприємствами України видобуто 26,1 млн. тонн рядового вугілля (на 3,3 млн. тонн або 11 відсотків менше порівняно з попереднім роком), у тому числі державними вугледобувними підприємствами - 2,2 млн. тонн рядового вугілля (на 3,3 млн. тонн або 60 відсотків менше порівняно з 2021 роком).

З метою підтримки галузі та забезпечення її сталого функціонування в Україні впроваджено механізми підтримки, зокрема надання податкових пільг та бюджетних субсидій підприємствам для компенсації частини інвестиційних і виробничих витрат.

Станом на 2023 рік бюджетне фінансування вугледобувної галузі становило 2,8 млрд. гривень, яке спрямовувалося на забезпечення вітчизняного виробництва шляхом оплати праці та внесення обов’язкових платежів, пов’язаних з виплатою заробітної плати, державних вугледобувних підприємств та утримання об’єкта незавершеного будівництва "Будівництво шахти № 10 "Нововолинська" державного підприємства "Волиньвугілля" (коригування) у безпечному та безаварійному стані.

Слід зазначити, що протягом 2013-2024 років фінансування заходів з технічного переоснащення та модернізації вугледобувних підприємств за рахунок бюджетних коштів здійснювалося лише у 2018 та 2019 роках (бюджетних коштів було виділено в 4,5 раза менше від мінімально необхідних обсягів).

Однак стан виробничих засобів не покращився - майже дві третини одиниць стаціонарного обладнання вже відпрацювали строк експлуатації. Кредиторська заборгованість при цьому також збільшувалася, станом на 2024 рік вона становила більше 38 млрд. гривень.

За даними Міненерго, у 2023 році видобуток державних підприємств становив 1,8 млн. тонн, що на 3,5 млн. тонн менше за видобуток у 2021 році. Головною причиною зменшення видобутку є поступове зниження продуктивності, тимчасова окупація територій та бойові дії в місцях розташування підприємств. Видобуток приватних підприємств дещо зріс: у 2023 році вони видобули 24,1 млн. тонн, що на 200 тис. тонн більше, ніж у 2021 році.

Зайнятість на підприємствах також скорочується. У 2023 році на підприємствах державної власності працювало 15 тис. осіб, з яких 23,3 відсотка пенсіонери. За останні п’ять років зайнятість у державному секторі скоротилася на 16 тис. осіб через тимчасову окупацію територій та вивільнення працівників. При цьому зайнятість на приватних підприємствах також скоротилася, становлячи 6 тис. осіб у 2023 році.

Загальне споживання вугілля в Україні також має довгострокову тенденцію на зменшення. За даними Держстату, загальне споживання в 2020 році становило майже 39 млн. тонн, що на 6 млн. тонн менше, ніж у 2015 році.

Зважаючи на те, що Україна взяла курс на поступову декарбонізацію економіки, що передбачає скорочення використання викопного палива, негативні тенденції, пов’язані із зниженням видобутку вугілля, зокрема соціально-економічна вразливість громад, безробіття, деградація інфраструктури, потребують системного розв’язання шляхом керованої трансформації вугільних регіонів України та створення альтернативних джерел зайнятості та розвитку.

З метою забезпечення досягнення кліматичних цілей, енергетичної безпеки, оптимізації та модернізації вугільної галузі Міненерго планує здійснити комплекс заходів, зокрема:

гірничо-технічні заходи, а саме:

- перегляд інтенсивності виконання гірничих робіт у межах наявних гірничих виробок, обладнання та персоналу для задоволення потреби суспільного виробництва і комунальної сфери якісною вітчизняною вугільною продукцією в необхідних обсягах та у строки, визначені відповідними програмними документами;

- оптимізація проектних рішень під час виконання гірничих робіт відповідно до вимог безпеки за рахунок скорочення підтримуваних гірничих виробок;

- ізоляція недіючих гірничих виробок;

- впровадження новітніх систем вентиляції підземних гірничих виробок;

- впровадження сучасних технологій та техніки відповідно до гірничо-геологічних (виробничих) умов;

економічні заходи, а саме:

- розроблення та реалізація заходів із зниження собівартості товарної продукції по кожному її елементу;

- приведення чисельності персоналу у відповідність з обсягом видобутку;

- застосування економічних важелів впливу на показники якості вугілля;

- впровадження енергоощадних технологій на кожному підприємстві.

Впровадження зазначених заходів дасть можливість не лише скоротити викиди парникових газів, а й забезпечити економічну стійкість територіальних громад, що історично залежали від вугільної промисловості.

Крім того, для забезпечення вирішення проблем погашення заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших обов’язкових платежів до Пенсійного фонду України Міненерго планує здійснити комплекс заходів, зокрема розробити та впровадити механізми погашення заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших обов’язкових платежів до Пенсійного фонду України шляхом встановлення кінцевих строків реструктуризації боргів, провести інформаційно-роз’яснювальні кампанії для суб’єктів господарювання, а також надавати консультативну підтримку з питань своєчасного нарахування і сплати таких платежів, що забезпечить збереження права застрахованих осіб, які проживають у територіальних громадах вугільних регіонів, на соціальний захист і повне зарахування страхового стажу під час призначення пенсій та інших соціальних виплат.

З метою розв’язання питання фінансування виплати пенсії на пільгових умовах Мінсоцполітики ініціює зміни у перегляді підходів до пенсійного забезпечення таких пенсій.

Вугільна теплова генерація до повномасштабного вторгнення Російської Федерації налічувала 12 електростанцій (75 енергоблоків) загальною встановленою потужністю 21,6 ГВт, з них вісім належать холдингу ДТЕК, ще три - у власності публічного акціонерного товариства "Центренерго" (Вуглегірська, Зміївська та Трипільська - загальна потужність 7,7 ГВт). За інформацією Міненерго, на теплоелектростанціях працювало близько 18,4 тис. працівників.

Станом на кінець 2021 року проведено реконструкцію близько 20 відсотків енергоблоків теплових станцій, однак питання приведення їх екологічних показників роботи до сучасних вимог залишилися невирішеними.

Окупація Російською Федерацією частини території України та постійні обстріли енергетичної системи призвели до значних руйнувань та зупинки ряду теплових електростанцій, у тому числі вугільних. Найкритичніша ситуація склалася в територіальних громадах Донецької та Луганської областей.

За інформацією Міненерго, з березня 2022 р. під тимчасовою окупацією перебуває Луганська теплоелектростанція (м. Щастя Луганської області) та Запорізька теплоелектростанція (м. Енергодар Запорізької області), а з липня 2022 р. - Вуглегірська теплоелектростанція (м. Світлодар Донецької області). Загальна встановлена потужність тимчасово окупованих (після 2022 року) теплоелектростанцій становить 8,8 ГВт (40 відсотків загальної потужності вугільних теплоелектростанцій).

Внаслідок ракетних ударів Російської Федерації у 2022-2024 роках усі вугільні теплоелектростанції отримали значні ураження. Зокрема, внаслідок бомбардувань у березні - квітні 2024 р. було знищено близько 70 відсотків теплової генерації, а публічне акціонерне товариство "Центренерго" втратило всі свої генеруючі об’єкти.

Ураховуючи поточну ситуацію у сфері вуглевидобування та тепловій вугільній генерації, кліматичні зобов’язання України та необхідність підвищення ефективності державної підтримки вугільного сектору, постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2021 р. № 1024 схвалено Концепцію Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року (Офіційний вісник України, 2021 р., № 80, ст. 5050), яка передбачала структурну перебудову економіки вугільних регіонів відповідно до основних вимог до таких структурних змін (декарбонізації економічної діяльності) з одночасним вирішенням соціально-економічних, житлово-комунальних та екологічних проблем.

Справедлива трансформація - модель розвитку регіону, що передбачає гідне життя та достатній заробіток усім жителям, у тому числі працівникам, на яких вплине процес відмови від викопного палива (ліквідація виробничих потужностей, закриття вугледобувних підприємств тощо).

Вугільні регіони визначаються як регіони, на території яких розташовані вугледобувні та вуглепереробні підприємства, у тому числі ті, які перебувають у стадії ліквідації, консервації або переорієнтації на інші види економічної діяльності, та підприємства вугільної теплової генерації незалежно від форми власності. Загалом це близько 40 територіальних громад Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Львівської, Вінницької, Київської, Івано-Франківської, Запорізької та Харківської областей, де проживає близько 2,2 млн. осіб. Територіальні громади вугільних регіонів залежать від підприємств вугільної галузі та вугільної теплової генерації, у деяких з них вугілля залишається єдиним доступним енергоносієм.

Низький рівень диверсифікації локальної економіки територіальних громад вугільних регіонів стримує залучення інвестицій, адже до 70 відсотків всього зайнятого населення працює на вугледобувних чи суміжних монопідприємствах або в соціальній сфері, яка обслуговує міську інфраструктуру, що призводить до критичної залежності місцевих бюджетів від податкових надходжень вугільних підприємств, які становлять близько 50 відсотків загальної суми надходжень до бюджету територіальної громади.

Жителі територіальних громад вугільних регіонів відзначають низьку якість та високі тарифи на житлово-комунальні послуги, зношеність житлового фонду, проблеми з вивезенням побутових відходів. Також варто відзначити такі проблеми розвитку інфраструктури: погана якість місцевих та комунальних доріг, відсутність вуличного освітлення, фізична зношеність громадського транспорту, відсутність місць культурного відпочинку та дозвілля тощо.

Зазначені проблеми поглиблюються незадовільною екологічною ситуацією у вугільних регіонах, пов’язаною з діяльністю шахт (забрудненість повітря, водойм, терикони в межах міст, підвищений радіаційний фон, порушення норм безпеки під час затоплення шахт, які припиняють свою діяльність) та використанням вугілля для опалення, що призводить до небезпечних викидів у повітря. Російська військова агресія призвела до необхідності прискорення переходу від вугілля на альтернативні види палива, особливо в частині забезпечення централізованого теплопостачання в громадах вугільної теплової генерації.

Забезпечення добробуту, соціальної згуртованості населення та конкурентного рівня соціально-економічного розвитку територіальних громад планується шляхом координації та взаємодії між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, партнерських відносин з бізнесом та громадськістю, організації співпраці з донорами та інвесторами.

Основними передумовами справедливої трансформації вугільних регіонів України є:

широкий публічний діалог - відкрите обговорення представниками органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування усіх проблемних питань, які потребують вирішення, з представниками профспілок, їх об’єднань, організаціями роботодавців, науковим, експертним та бізнес-середовищем;

поступовість та поетапність - жодних радикальних заходів та одночасного вивільнення працівників вугільних підприємств без паралельного створення нових робочих місць або забезпечення соціальними гарантіями;

синхронність різних процесів - залучення нових інвесторів, створення нових робочих місць, перекваліфікація працівників тощо здійснюються комплексно та за попередньою узгодженістю дій центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та підприємців;

державна бюджетна підтримка - частина витрат, пов’язаних з трансформацією вугільних регіонів України, яку бере на себе держава;

екологічна сталість - впровадження комплексу природоохоронних заходів, які забезпечать еколого-збалансоване функціонування вугільних регіонів та дадуть змогу громадянам ефективно реалізовувати свої права на екологічну безпеку;

довгостроковість - відповідні якісні зміни у структурі економіки регіонів шляхом її трансформації триватимуть щонайменше до 2030 року;

відновлення з урахуванням сучасних стандартів якості, стійкості та інклюзивності - спрямованість зусиль на досягнення більш високого рівня якості та ефективності шляхом застосування інновацій та енергоефективних технологій для забезпечення стійких, ефективних, сталих та інклюзивних рішень для справедливої трансформації та відновлення територіальних громад від наслідків збройної агресії Російської Федерації з урахуванням нормативних документів Європейського Союзу;

забезпечення прозорості, відкритості та підзвітності - прозорість процесу прийняття рішень і підзвітність використання коштів та досягнення результатів, забезпечення вільного доступу до інформації, що стосується справедливої трансформації та відновлення територіальних громад від наслідків збройної агресії Російської Федерації і є у розпорядженні органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, з урахуванням вимог Закону України 13 січня 2011 р. № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації".

Можливі три варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає залишення існуючої ситуації без змін (зростаюча державна підтримка на часткове покриття витрат вугледобувних підприємств та відсутність цільової державної підтримки розвитку вуглезалежних територій).

Недоліками даного варіанта є подальше зниження ефективності роботи вугледобувних підприємств, скорочення обсягів видобутку вугілля, зростання заборгованості вугільних підприємств перед працівниками, контрагентами та бюджетом, відсутність державних соціальних гарантій для шахтарів, що може призвести до негативних соціальних наслідків у вугільних регіонах, поширення екологічних загроз.

Зазначене у подальшому призведе до необхідності значного збільшення витрат бюджетних коштів на подолання негативних наслідків.

Другий варіант передбачає державну підтримку реформування саме вугільної галузі без участі у процесах економічної диверсифікації монофункціональних територій та регіонального розвитку.

Перевагою такого варіанта є початок трансформації вугільної галузі, визначальною ціллю якої стає зменшення обсягу викидів таким чином, щоб забезпечити перехід до кліматично нейтральної економіки шляхом зменшення видобутку викопного палива та скорочення обсягів викидів парникових газів.

Недоліками зазначеного варіанта є незначний вплив на інтереси жителів, суб’єктів господарювання, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування вугільних регіонів. Зменшення обсягу видобутку вугілля та реформування вугільної галузі без поступового переходу на інші альтернативні види економічної діяльності у вугільних регіонах призведе до подальшого погіршення інвестиційної привабливості вугільних регіонів та соціальної напруги.

Третій варіант передбачає диверсифікацію місцевої економіки та підвищення рівня соціально-економічного розвитку вугільних регіонів України шляхом виконання Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року, що відповідає завданню за напрямом "Стимулювання розвитку територій" оперативної цілі 1 "Забезпечення інтегрованого розвитку територій з урахуванням інтересів майбутніх поколінь" стратегічної цілі 1 "Формування згуртованої держави в соціальному, гуманітарному, економічному, кліматичному, екологічному, безпековому та просторовому вимірах" Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 р. № 695 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 67, ст. 2155; 2024 р., № 79, ст. 4627).