Кабінет Міністрів України

1. Затвердити такі, що додаються:

Типове положення про директорат міністерства;

Типове положення про директорат стратегічного планування та європейської інтеграції.

2. Установити, що:

1) з 2017 року директорати утворюються в Міністерстві аграрної політики та продовольства, Міністерстві енергетики та вугільної промисловості, Міністерстві інфраструктури, Міністерстві культури, Міністерстві охорони здоров’я, Міністерстві освіти і науки, Міністерстві розвитку громад та територій, Міністерстві соціальної політики, Міністерстві фінансів, Міністерстві цифрової трансформації та Міністерстві юстиції, а генеральні департаменти - в Національному агентстві з питань державної служби та Державному агентстві з питань електронного урядування.

Генеральні департаменти, що утворюються в Національному агентстві з питань державної служби та Державному агентстві з питань електронного урядування, функціонують з урахуванням загальних вимог Типового положення про директорат міністерства, затвердженого цією постановою. Положення про генеральні департаменти затверджує керівник центрального органу виконавчої влади з урахуванням завдань, покладених на відповідний центральний орган виконавчої влади;

2) структурні підрозділи апарату центральних органів виконавчої влади, зазначених у підпункті 1 пункту 2 цієї постанови, повноваження і функції яких переходять відповідно до утворених директоратів чи генеральних департаментів, продовжують здійснювати відповідні повноваження і функції до завершення здійснення заходів з утворення директоратів чи генеральних департаментів та заповнення не менше 50 відсотків вакансій, але не більше ніж шість місяців з дня призначення керівника директорату або генерального департаменту. Про початок здійснення покладених на директорати та генеральні департаменти повноважень і функцій видається наказ керівника державної служби у відповідному центральному органі виконавчої влади;

3) вимоги пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 р. № 179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" не поширюються на структурні підрозділи апарату відповідного центрального органу виконавчої влади, повноваження і функції яких перейшли до директоратів чи генеральних департаментів та/або вакантні посади яких скорочено для утворення директоратів чи генеральних департаментів;

4) директорати утворюються у Секретаріаті Кабінету Міністрів України для виконання завдань, пов’язаних з координацією роботи із стратегічного планування, організацією підготовки пропозицій Прем’єр-міністрові України щодо пріоритетів державної політики, проектів планів пріоритетних дій Уряду та координацією їх подальшої реалізації, аналізом повноважень і функцій органів виконавчої влади, оцінкою ефективності їх діяльності, інших завдань щодо експертно-аналітичного та іншого забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України. Формування структури директоратів Секретаріату Кабінету Міністрів України здійснюється відповідно до вимог, визначених для міністерств абзацами четвертим - дев’ятим пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 р. № 179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій".

3. Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 р. № 179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" (Офіційний вісник України, 2005 р., № 11, ст. 522) зміни, що додаються.

1. Директорат є самостійним структурним підрозділом апарату міністерства, що утворюється для виконання завдань, пов’язаних із забезпеченням формування державної політики в одній або декількох сферах компетенції міністерства, координацією та моніторингом її реалізації, інших завдань, крім тих, що пов’язані з виконанням функцій з надання адміністративних послуг, управління об’єктами державної власності або здійснення державного нагляду (контролю), а також організаційним, правовим, матеріально-технічним та іншим забезпеченням діяльності міністерства.

Директорат безпосередньо підпорядкований державному секретарю міністерства. Діяльність директорату координується міністром або відповідно до розподілу обов’язків першим заступником міністра чи заступником міністра.

2. Директорат у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, наказами міністерства, державного секретаря міністерства та положенням про відповідний директорат.

3. Основними завданнями директорату є:

1) забезпечення формування державної політики на основі постійного аналізу стану справ у сфері його компетенції, вироблення альтернативних варіантів розв’язання існуючих проблем;

2) забезпечення координації, здійснення моніторингу та оцінювання результатів реалізації державної політики, розроблення пропозицій щодо її продовження або коригування;

3) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері його компетенції.

4. Директорат відповідно до покладених на нього завдань:

1) здійснює постійний аналіз стану справ у сфері його компетенції, включаючи політичні, правові, фінансові, організаційні та інші аспекти, аналізує існуючі та виявляє нові проблеми у сфері його компетенції на основі дослідження статистичних даних, звернень державних органів та органів місцевого самоврядування, звернень громадян, інших джерел інформації;

2) формує пропозиції щодо альтернативних варіантів розв’язання виявлених проблем, здійснює оцінку їх переваг та ризиків;

3) визначає коло заінтересованих сторін, що є об’єктами впливу державної політики у сфері його компетенції (представники окремих верств населення, громадські об’єднання, суб’єкти господарювання тощо);

4) проводить консультації із заінтересованими сторонами з метою залучення їх до процесу формування державної політики, вивчає, узагальнює і враховує результати таких консультацій під час аналізу стану справ у сфері його компетенції та визначення альтернативних варіантів розв’язання існуючих проблем;

5) забезпечує здійснення фахових комунікацій;

6) розробляє пропозиції щодо формування державної політики за результатами проведеного аналізу стану справ у сфері його компетенції, узгодження інтересів, цілей та шляхів розв’язання існуючих проблем, готує відповідні проекти документів державної політики, аналітичні, інформаційні, довідкові та інші матеріали та подає їх на розгляд керівництву міністерства;

7) здійснює аналіз нормативно-правових актів у сфері його компетенції з метою виявлення прогалин та неузгодженостей, узагальнює практику застосування законодавства, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та готує відповідні проекти законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, актів міністерства;

8) забезпечує узгодженість проектів документів державної політики та проектів актів законодавства, що ним розробляються, з цілями та пріоритетами, визначеними Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, планами пріоритетних дій Уряду, іншими документами державної політики, зобов’язаннями України в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію), іншими міжнародними зобов’язаннями України;

9) забезпечує координацію, здійснює моніторинг та оцінювання результатів реалізації державної політики у сфері його компетенції за визначеними показниками досягнення поставлених цілей, включаючи результати діяльності центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідного міністра, готує пропозиції щодо продовження, перегляду або коригування державної політики;

10) бере участь у заходах з інформування громадськості щодо засад державної політики міністерства, готує методичні рекомендації та надає необхідні роз’яснення;

11) здійснює заходи щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу відповідно до зобов’язань України в рамках Угоди про асоціацію, вивчає європейський досвід у сфері його компетенції;

12) висловлює в межах компетенції позицію щодо проектів документів державної політики та актів законодавства, що готуються іншими структурними підрозділами апарату міністерства або іншими державними органами та подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, а також законопроектів, які подаються на розгляд Верховної Ради України іншими суб’єктами права законодавчої ініціативи. Готує зауваження і пропозиції до прийнятих Верховною Радою України законів, що надійшли на підпис Президентові України;

13) проводить фінансово-економічні розрахунки щодо обсягу фінансових та матеріальних витрат, необхідних для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері його компетенції, визначає джерела покриття можливих втрат доходів або додаткових видатків державного бюджету;

14) бере участь у процесі стратегічного планування, готує пропозиції до планів пріоритетних дій Уряду та планів діяльності міністерства з питань, що належать до його компетенції;

15) бере участь у бюджетному процесі на рівні міністерства з метою забезпечення ефективного використання бюджетних коштів у сфері його компетенції;

16) здійснює координацію залучення, надання та використання міжнародної фінансової допомоги у сфері його компетенції;

17) виконує інші функції відповідно до покладених на нього завдань.

5. До складудиректорату входять експертні групи, які утворюються для виконання завдань за окремими напрямами діяльності директорату. Експертну групу очолює керівник експертної групи.

До складу експертної групи можуть входити експертні підгрупи, які утворюються для виконання завдань за окремими напрямами діяльності експертної групи. Експертну підгрупу очолює керівник експертної підгрупи.

До складу експертних груп, експертних підгруп входять державні експерти та можуть входити головні та провідні спеціалісти.

Експертні групи та експертні підгрупи діють на підставі положень, затверджених державним секретарем міністерства.

У разі коли виконання завдань за окремим напрямом діяльності директорату за обсягом може бути покладено на одного державного експерта, у складі директорату вводяться посади державних експертів, що не входять до складу експертних груп.

У складі директорату можуть утворюватися головні управління для виконання окремих завдань директорату. Головне управління директорату очолює начальник. У головному управлінні директорату можуть утворюватися відділи. Відділ у складі головного управління директорату очолює начальник. До складу головного управління директорату, відділу у складі головного управління директорату входять головні та провідні спеціалісти, спеціалісти, а також працівники, які виконують функції з обслуговування.

6. Директорат очолює генеральний директор. У разі коли штатна чисельність директорату становить понад 30 осіб, у такому директораті може бути введено посаду заступника генерального директора, який не очолює експертну групу.

У разі тимчасової відсутності генерального директора його повноваження здійснює заступник генерального директора директорату, а у разі відсутності (тимчасової відсутності) такого заступника - один з керівників експертних груп або державних експертів такого директорату відповідно до наказу державного секретаря міністерства.

7. Працівники директорату, які є державними службовцями, призначаються на посади і звільняються з посад державним секретарем міністерства в порядку, передбаченому законодавством про державну службу.

Працівники директорату, які виконують функції з обслуговування, приймаються на роботу та звільняються з роботи державним секретарем міністерства у порядку, передбаченому законодавством про працю.

8. Посадові обов’язки працівників директорату, включаючи генерального директора директорату, керівників експертних груп та експертних підгруп, а також керівників головних управлінь та відділів у їх складі визначаються положенням про відповідний структурний підрозділ та посадовими інструкціями, які затверджуються державним секретарем міністерства.