Уряд Російської Федерації та Уряд України, що далі іменуються Сторонами,

керуючись Угодою про науково-технічне співробітництво в рамках держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 13 березня 1992 року, Угодою про загальні умови та механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 23 грудня 1993 року та іншими документами, прийнятими в рамках Співдружності Незалежних Держав,

усвідомлюючи, що неврегульованість відносин в галузі володіння, користування, розпорядження інформацією, яка проявляється у відсутності обмежень або наявності надмірних обмежень на її поширення, може завдати шкоди державам Сторін,

враховуючи взаємну заінтересованість в реалізації Угоди про взаємне забезпечення збереження міждержавних таємниць від 22 січня 1993 року,

домовилися про таке:

У цій Угоді терміни вживаються в такому значенні:

"технічний захист інформації" - комплекс заходів щодо запобігання витоку інформації технічними каналами, несанкціонованому доступу до неї, навмисним програмно-технічним впливам з метою руйнування (знищення) або спотворення інформації в процесі її створення, зберігання, оброблення та пересилання;

"засоби технічного захисту інформації" - технічні засоби, призначені для захисту інформації, засоби, в яких вони реалізовані, а також засоби контролю ефективності захисту інформації;

"конфіденційна інформація" - інформація, на поширення якої згідно з законодавством держав Сторін накладаються обмеження і для захисту якої вживаються належні заходи з огляду на її цінність і невідомість третім особам;

"інформаційні ресурси" - окремі документи та групи документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інформаційних системах);

"комплексний технічний контроль" - контроль стану захищеності об'єктів різного призначення від технічних засобів усіх видів розвідки.

Сторони будують свої відносини в галузі технічного захисту інформації на основі взаємної поваги, рівності Сторін, їх інтересів і визнання прав у галузі національної безпеки, охорони інтелектуальної власності згідно із загальновизнаними нормами та принципами міжнародного права.

Питання, не врегульовані цією Угодою, а також міжнародними угодами, учасниками яких є держави обох Сторін, вирішуватимуться згідно із законодавствами Російської Федерації та України.

Відносини в галузі забезпечення безпеки та експлуатації засобів криптографічного захисту інформації, а також в галузі виявлення електронних і програмних закладних пристроїв регулюються окремими міжнародними договорами, які готуються відповідними компетентними органами.

Кожна Сторона вживає необхідних заходів до забезпечення захисту конфіденційної інформації, переданої їй іншою Стороною, відповідно до нормативних актів, які регулюють питання захисту державної, службової та іншої таємниці, що охороняється законом на території її держави, а також згідно з Угодою про взаємне забезпечення збереження міждержавних таємниць від 22 січня 1993 року.

Сторони зобов'язуються не передавати конфіденційну інформацію іншим державам, юридичним та фізичним особам без згоди Сторони, від якої цю інформацію одержано.