Кабінет Міністрів України і Уряд Румунії (далі - Договірні Сторони),

вважаючи, що порушення митного законодавства завдають шкоди економічним, фінансовим, соціальним, культурним і торговельним інтересам їх держав;

визнаючи важливість забезпечення правильності стягнення мита й інших податків і зборів, що справляються під час ввезення та вивезення товарів, а також належного виконання вимог законодавства щодо заборон, обмежень і контролю;

ураховуючи положення Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 року з поправками, внесеними до неї відповідно до Протоколу 1972 року про поправки до Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 року та до Конвенції про психотропні речовини 1971 року, розроблених під егідою Організації Об'єднаних Націй, а також Конвенції Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 року;

ураховуючи також чинні міжнародні конвенції, учасниками яких є Договірні Сторони та які підтримують взаємну допомогу на двосторонній основі, а також рекомендації Всесвітньої митної організації,

домовилися про таке:

Терміни, що застосовуються в цій Угоді, означають:

a) "митне законодавство" - правові норми, затверджені Договірними Сторонами, що застосовуються на територіях кожної з Договірних Сторін і регулюють імпорт, експорт, транзит товарів та проведення будь-яких митних процедур над ними, включаючи засоби заборон, обмежень та контролю;

b) "мито" - усі види мита, податків, зборів або інші види сплати, що нараховуються і справляються на територіях держав Договірних Сторін під час застосування митного законодавства, виключаючи збори та види сплати, які обмежені до приблизної вартості наданих послуг;

c) "митні органи" - в Україні - Державна митна служба України, і в Румунії - Генеральний митий директорат Міністерства фінансів;

d) "запитуючий орган" - митний орган Договірної Сторони, який звертається з проханням про допомогу в митних справах;

e) "запитуваний орган" - митний орган Договірної Сторони, який одержує: прохання про подання допомоги в митних справах;

f) "порушення" - порушення або спроба порушення митних правил, як це визначено національним законодавством кожної з Договірних Сторін.

1. Договірні Сторони подають допомогу одна одній відповідно до способів та умов, викладених у цій Угоді, з метою забезпечення вірного застосування митного законодавства, зокрема шляхом відвернення та виявлення порушень цього законодавства і розслідування відповідних випадків.

2. Допомога з митних питань, передбачена цією Угодою, подається митними органами Договірних Сторін у межах їхньої компетенції та наявних ресурсів. Ця Угода не перешкоджає взаємній допомозі в кримінальних справах. У разі потреби запитуваний орган відповідно до законодавства, що діє на території запитуваної Договірної Сторони, може залучити до подання допомоги інший компетентний орган.

1. На запит митного органу однієї із Договірних Сторін запитуваний митний орган іншої Договірної Сторони надає всю відповідну інформацію, щоб дати змогу запитуючій Договірній Стороні забезпечити вірне застосування митного законодавства, включаючи інформацію про дії, виявлені чи заплановані, які порушують або спроможні порушити таке законодавство.

2. На запит митного органу однієї з Договірних Сторін запитуваний орган інформує його про те, чи належним чином проводяться експортно-імпортні операції з території однієї з Договірних Сторін на територію іншої Договірної Сторони, зазначаючи в разі потреби митні процедури, що були застосовані до товарів.

3. На запит запитуючого органу запитуваний орган вживає необхідних заходів з метою забезпечення нагляду за:

a) фізичними або юридичними особами, стосовно яких є вагомі підстави підозрювати, що вони порушують або порушили митне законодавство;

b) переміщенням товарів, визначених як такі, що можуть спричинити порушення митного законодавства;

c) транспортними засобами, щодо яких є вагомі підстави вважати, що вони використовувалися, використовуються або можуть бути використані з метою порушення митного законодавства.

Договірні Сторони в межах своєї компетенції подають одна одній допомогу, якщо вони вважають це необхідним для вірного застосування митного законодавства, зокрема коли вони одержують інформацію стосовно:

a) дії, які порушили, порушують або спроможні порушити це законодавство і які можуть становити інтерес для іншої Договірної Сторони;

b) нових засобів або методів здійснення цих дій;

c) товарів, про які відомо, що вони є об'єктами порушення митного законодавства під час імпорту, експорту, транзиту або будь-яких інших митних процедур.

На прохання запитуючого органу запитуваний орган згідно зі своїм законодавством уживає всіх необхідних заходів, щоб:

a) передати всі документи;

б) оповістити про всі рішення, на які поширюється сфера застосування цієї Угоди. У такому разі застосовується пункт 2 статті 6 щодо форми запиту про допомогу.

1. Запити відповідно до цієї Угоди складаються в письмовій формі. До запиту додаються документи, необхідні для виконання запиту. У термінових випадках можуть прийматися запити в усній формі, але за цим слід негайно надіслати письмове підтвердження.

2. Запити згідно з пунктом 1 цієї статті мають містити таку інформацію:

a) назву органу, що звертається із запитом;

b) заходи, про які йдеться в запиті;

c) об'єкт та підставу для запиту;

d) закони, правила та інші юридичні підстави, що стосуються цього випадку;

e) якомога точніші та повніші вказівки стосовно фізичної або юридичної особи, що є об'єктом розслідування;

f) стислий виклад відповідних фактів.

3. Запити складаються офіційною мовою запитуваної Договірної Сторони або мовою, прийнятною для неї.

4. Якщо запит не відповідає офіційним вимогам, зазначеним у пункті 2, то щодо нього може вимагатися виправлення або доповнення.