1. Схвалити Стратегію реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на період до 2029 року, що додається.

2. Затвердити операційний план заходів з реалізації у 2025-2027 роках Стратегії реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на період до 2029 року (далі - операційний план), що додається.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади подавати щокварталу до 10 числа наступного місяця Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів інформацію про стан виконання операційного плану.

4. Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів:

подавати щороку до 1 березня Кабінетові Міністрів України звіт про хід і результати реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням, та виконання операційного плану;

подати Кабінетові Міністрів України до 1 вересня 2027 р. проект операційного плану заходів з реалізації у 2028-2029 роках Стратегії, схваленої цим розпорядженням.

5. Визнати такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

На сьогодні система державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (далі - державний екологічний контроль) характеризується низькою ефективністю та системними проблемами, що призвели до невідповідності існуючої системи державного екологічного контролю суспільним запитам та інтересам.

Діяльність у сфері державного екологічного контролю регулюється Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Лісовим кодексом України, Кодексом України про надра, Законами України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону атмосферного повітря", "Про охорону земель" та іншими актами законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водночас особливості здійснення державного екологічного контролю врегульовані недостатньо.

Основними проблемами, що зумовлюють неефективність державного екологічного контролю, є:

недостатнє правове регулювання відносин у сфері державного екологічного контролю, зокрема щодо запобігання заподіянню шкоди навколишньому природному середовищу, виявлення та усунення такої шкоди і приведення його до стану, безпечного для життя і здоров’я людей;

недосконалість системи відповідальності та відсутність порядку відшкодування шкоди за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, нечіткість системи прийняття рішень щодо порушників, непропорційність покарання за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, та відсутність єдиного механізму відшкодування шкоди;

недостатня кількість та низька кваліфікаційна підготовка державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища (далі - державні інспектори);

зношена, недостатня і невідповідна сучасним викликам і вимогам матеріально-технічна база, застарілі технології здійснення державного екологічного контролю;

відсутність координації між державним екологічним контролем та державною системою моніторингу довкілля, у рамках якої збираються та опрацьовуються дані про стан навколишнього природного середовища та відстежується динаміка показників стану навколишнього природного середовища;

відсутність механізмів мотивації державних інспекторів до підвищення кваліфікації і належного виконання ними завдань і функцій, результатом чого є низький рівень репутації професії державного інспектора;

недостатній рівень фінансування заходів державного екологічного контролю, що призводить до неможливості модернізувати матеріально-технічну базу органів державного екологічного контролю, забезпечити державних інспекторів засобами індивідуального захисту для належного виконання ними службових обов’язків, а також сплати судового збору за подачу позовів про відшкодування заподіяної шкоди та завданих збитків внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тощо;

відсутній доступ до необхідних інформаційних ресурсів у органів державного екологічного контролю, що ускладнює планування їх діяльності та негативно впливає на якість проведення перевірок, реалізацію контрольно-наглядових функцій;

безвідповідальна поведінка у суспільстві до навколишнього природного середовища, низький рівень екологічної обізнаності бізнесу;

дублювання функцій державного екологічного контролю іншими органами державного нагляду (контролю), яке призводить до неефективності системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, надмірного тиску на бізнес, неналежно сприймається суспільством та породжує недовіру населення до органів державного екологічного контролю.

На сьогодні функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, крім Держекоінспекції, також здійснюють Держлісагентство, Держпродспоживслужба, Держгеокадастр та Держрибагентство, що призводить до дублювання таких функцій та здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного і того самого питання.

Так, Держлісагентство, що уповноважене на здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, а також у галузі мисливського господарства та полювання, дублює функції здійснення державного екологічного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, ведення мисливського господарства та здійснення полювання;

Держпродспоживслужба, що здійснює державний контроль за додержанням регламентів застосування засобів захисту рослин, державний контроль за відповідністю встановленим законодавством вимогам щодо якості засобів захисту рослин, зокрема пестицидів, які завозяться в Україну, а також за додержанням регламентів їх застосування, дублює функції державного екологічного контролю щодо поводження з пестицидами та агрохімікатами;

Держгеокадастр, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, дублює функції щодо державного екологічного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону земель;

Держрибагентство, що здійснює державний нагляд (контроль) у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, дублює функцію здійснення державного екологічного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону, використання та відтворення водних біоресурсів.

Крім цього, в одному органі Держлісагентством, Держпродспоживслужбою, Держгеокадастром і Держрибагентством поєднуються дозвільно-погоджувальні функції із функціями державного нагляду (контролю) у відповідних сферах державної політики.

З огляду на це є потреба в чіткому розмежуванні на законодавчому рівні функцій і повноважень органів державного нагляду (контролю) з метою усунення дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного і того самого питання, а також реалізації одним органом дозвільних та контрольних функцій.

Збройна агресія Російської Федерації проти України поглибила проблеми державного екологічного контролю та призвела до збільшення навантаження на органи державного екологічного контролю. До функцій і завдань державного екологічного контролю додано такі: фіксація наслідків збройної агресії Російської Федерації для навколишнього природного середовища, збір доказів злочинів Російської Федерації проти довкілля, розрахунок заподіяної шкоди та збитків навколишньому природному середовищу, завданих воєнними діями, тощо. При цьому у воєнний час правопорушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вчинені суб’єктами господарювання, і пов’язана з ними шкода навколишньому природному середовищу не лише не припинилися, а в окремих випадках набули більших масштабів, тоді як вчасно виявити і реагувати на них стало складніше. Зазначена ситуація підвищує ризики неконтрольованого забруднення компонентів довкілля, заподіяння шкоди здоров’ю людей, незаконного видобування корисних копалин, знищення цінних природних об’єктів і територій, несплати до бюджету екологічного податку та платежів за використання природних ресурсів.

Наслідки правопорушень у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у майбутньому доведеться ліквідовувати разом із наслідками збройної агресії Російської Федерації проти України. Одним з інструментів виконання такого завдання має стати ефективний державний екологічний контроль.

Значне погіршення стану навколишнього природного середовища та природних ресурсів, збільшення кількості порушень законодавства, зокрема, щодо управління відходами та небезпечними хімічними речовинами, надмірного забруднення атмосферного повітря викидами, скидання стічних вод у водойми, здійснення незаконних рубок лісів, вчинення протиправної діяльності на територіях і об’єктах природно-заповідного фонду та у прибережних захисних смугах річок та водойм - все це створює негативний тиск на навколишнє природне середовище, здоров’я та життя людей.

Подальше погіршення показників стану навколишнього природного середовища негативно впливатиме на продуктивність праці, конкурентоспроможність економіки та відновлення країни.

Катастрофічної за масштабами шкоди навколишньому природному середовищу заподіює збройна агресія Російської Федерації проти України, за яку держава-агресор повинна бути притягнута до відповідальності та сплатити репарації для відновлення стану компонентів довкілля. Незадовільний рівень екологічної безпеки разом з наслідками збройної агресії Російської Федерації проти України створює загрозу національній безпеці України.

Україна як кандидат на членство в Європейському Союзі потребує швидких кроків назустріч майбутньому партнерству і гармонізації національного законодавства з правом Європейського Союзу. Одним із пріоритетів права Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього природного середовища є забезпечення дотримання природоохоронних норм. Державний екологічний контроль є тим інструментом, від ефективності використання якого залежить рівень екологічної безпеки та додержання екологічних норм у суспільстві, розв’язання екологічних проблем та перехід до зеленої економіки та сталого розвитку.

Необхідно створити дієву систему державного екологічного контролю, здатну гарантувати реалізацію та захист права людей на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Державний екологічний контроль в Україні пройшов майже тридцятирічний період розвитку та змін. Не дивлячись на це, перехід від застарілої та малоефективної до сучасної дієвої, прозорої, проєвропейської системи державного екологічного контролю, спрямованої на захист навколишнього природного середовища, все ще не відбувся.

Державному екологічному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, водних ресурсів, атмосферного повітря, лісів, рослинного та тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об’єктів природно-заповідного фонду, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об’єктів навколишнього природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі та дотримання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.

Органи державного екологічного контролю наділені повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема:

об’єктом державного екологічного контролю у галузі охорони атмосферного повітря є діяльність суб’єктів господарювання, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. На території України функціонує близько 600 підприємств, що віднесені до великих забруднювачів атмосферного повітря. Так, у 2021 році сумарний річний обсяг викинутих в атмосферне повітря забруднюючих речовин такими підприємствами перевищував 2,2 млн. тонн;

об’єктом державного екологічного контролю за використанням та охороною земель є землі в межах території України;

об’єктом державного екологічного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є ліси, землі лісогосподарського призначення, до яких належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами і болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства і загальна площа таких земель в Україні становить 104 тис. кв. кілометрів;

об’єктом державного екологічного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів є водні ресурси України, які становлять понад 24 тис. кв. кілометрів площі країни;

об’єктом державного екологічного контролю за використанням і охороною надр є родовища корисних копалин та водозабори підземних вод для спеціального водокористування. Станом на 1 січня 2019 р. в Україні налічувалося 2233 родовища горючих корисних копалин, 147 - рудних родовищ, 4676 - нерудних родовищ, 1705 - родовищ підземних вод, а також 8555 водозаборів підземних вод для спеціального водокористування;

об’єктом державного екологічного контролю за додержанням режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду є території та об’єкти природно-заповідного фонду країни. Станом на 1 січня 2024 р. в Україні налічується 9002 території та об’єкти природно-заповідного фонду сумарною площею 4,569 млн. гектарів. Це особливо цінні природні території та об’єкти з особливим правовим режимом їх охорони та використання. На виконання євроінтеграційних та інших міжнародних зобов’язань в Україні створені і функціонують інші природоохоронні території, зокрема, 377 територій Смарагдової мережі на площі 8,98 млн. гектарів, на яких зустрічаються рідкісні і зникаючі рослини і тварини;

об’єктом державного екологічного контролю у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу є рослинний світ України, який налічує понад 27 тис. видів. Більше 800 видів рослин занесено до Червоної книги України і є особливо цінними та потребують спеціальної охорони;

об’єктом державного екологічного контролю у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу є тваринний світ України, який налічує понад 45 тис. видів. Майже 700 видів тварин занесено до Червоної книги України і є особливо цінними та потребують спеціальної охорони.

Органи державного екологічного контролю, крім контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, також здійснюють державний ринковий нагляд за дотриманням Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 р. № 927 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 2, ст. 35).

На сьогодні структура Держекоінспекції включає центральний апарат із штатною чисельністю 110 штатних одиниць, а також 18 територіальних та міжрегіональних територіальних органів, що діють в межах відповідних територій, із штатною чисельністю 1906 осіб. У 2024 році передбачено скорочення штатної чисельності на 15 відсотків згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1410 "Деякі питання скорочення чисельності працівників органів виконавчої влади" (Офіційний вісник України, 2024 р., № 11, ст. 703).

Існує дисбаланс між значними обсягами заходів державного екологічного контролю, площами територій, що мають бути охоплені такими заходами, наявними функціями та повноваженнями органів державного екологічного контролю, з одного боку, та недостатньою штатною чисельністю державних інспекторів органів державного екологічного контролю (інституційною спроможністю органів державного екологічного контролю), з іншого. Наприклад, усереднений показник кількості заходів державного екологічного контролю за рік (довоєнний період часу 2020-2021 роки), що припадає на одного державного інспектора, становить від 30 до 42 суб’єктів господарювання з одночасним обов’язком державного інспектора здійснювати інспектування території країни площею близько 447 кв. кілометрів.

З початком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України навантаження на державних інспекторів зросло ще більше у зв’язку із новими функціями та необхідністю фіксації подій та розрахунку заподіяної шкоди і завданих збитків навколишньому природному середовищу внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. При цьому здійснення заходів державного екологічного контролю не припинялося ні у 2022 році, ні у 2023 році. Так, у 2022 році територіальними та міжрегіональними територіальними органами Держекоінспекції проведено 6809 заходів контролю, із них 714 позапланових заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства суб’єктами господарювання та 104 перевірки органів місцевого самоврядування, у 2023 році - здійснено 6109 заходів контролю, із них 89 позапланових заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства суб’єктами господарювання та проведено три перевірки органів місцевого самоврядування.

Співвідношення між фактичними обсягами заходів державного екологічного контролю та штатною чисельністю державних інспекторів дає змогу зробити висновок про неефективність виконання функції державного екологічного контролю у зв’язку з надмірним навантаженням як на державних інспекторів, так і на органи державного екологічного контролю.

Однією з ключових функцій органів державного екологічного контролю відповідно до стандартів Європейського Союзу та рекомендацій міжнародних організацій є плановий та позаплановий контроль за додержанням природоохоронного законодавства. До початку збройної агресії Російської Федерації проти України в середньому за рік Держекоінспекцією здійснювалося від 2500 до 5800 планових заходів державного екологічного контролю щодо дотримання суб’єктами господарювання, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Водночас кількість позапланових перевірок суб’єктів господарювання, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування була вищою порівняно із проведенням планових заходів екологічного контролю приблизно у три рази.

Найбільша кількість заходів державного екологічного контролю була здійснена щодо додержання суб’єктами господарювання, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства у сфері управління відходами. Достатньо часто здійснювалися заходи з державного екологічного контролю за дотриманням законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, земельних ресурсів.

У 6-8 відсотків випадків організованих перевірок суб’єктів господарювання на предмет дотримання ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища посадові особи органів державного екологічного контролю не допускаються до перевірок. Суми штрафних санкцій за такі дії не високі, що дає змогу суб’єктам господарювання уникати покарання за збитки, завдані порушенням законодавства.

Динаміка кількості складених протоколів за адміністративні правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів така: у 2020 році - 31787 протоколів; у 2021 році - 46504 протоколи; у 2023 році - 10762 протоколи. З огляду на це в середньому за результатами кожної перевірки виявляється більше двох адміністративних правопорушень у зазначеній сфері.

У 90 відсотках адміністративних правопорушень, за якими складено протоколи, було накладено штрафні санкції: у 2020 році - 28524 випадки порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, 8 млн. 444 тис. гривень - нарахована сума штрафів; у 2021 році - 41922 випадки порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, 13 млн. 277 тис. гривень - нарахована сума штрафів; у 2022 році - 10053 випадки порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, 3 млн. 479 тис. гривень - нарахована сума штрафів; у 2023 році - 10107 випадків порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, 2 млн. 788 тис. гривень - нарахована сума штрафів.

Розміри штрафів у кожному випадку значно коливаються, проте середня сума штрафу для одного порушника складає 276-317 гривень. Розмір штрафів за адміністративні правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища є низьким і не виконує своєї стримувальної та компенсаційної функції.

У середньому до державного бюджету стягується 95-96 відсотків суми нарахованих за рік штрафів (наприклад, у 2020 році стягнуто штрафів у розмірі 8 млн. 111 тис. гривень; у 2021 році - 12 млн. 548 тис. гривень; у 2023 році - 2 млн. 750 тис. гривень).

Крім штрафів за правопорушення, до порушників органами державного екологічного контролю пред’являються претензії та позови про відшкодування заподіяної шкоди та збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Так, у 2020 році пред’явлено претензій та позовів на загальну суму 1 млрд. 440 млн. 874 тис. гривень; у 2021 році - 3 млрд. 282 млн. 745 тис. гривень; у 2023 році - 666 млн. 680 тис. гривень.

Про недостатню ефективність державного екологічного контролю, а також недосконалість правових механізмів стягнення збитків за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та заподіяну шкоду можуть свідчити значні відмінності між сумами нарахованих, пред’явлених і стягнутих збитків: у довоєнні роки відсоток сплати за нарахованими збитками не перевищував 6 відсотків (у 2020 році - 5,7 відсотка, у 2021 році - 3,3 відсотка), водночас у 2023 році такий показник зріс до 15 відсотків. Низька частка сплати суб’єктами господарювання нарахованих збитків негативно впливає на обсяги наповнення спеціального фонду бюджету, кошти якого використовуються для здійснення заходів з ліквідації наслідків заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу та інших природоохоронних заходів.

Зафіксовані поодинокі випадки, коли за рішенням суду обмежується або тимчасово зупиняється діяльність суб’єктів господарювання за порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Проте ефективність таких заходів перевірити неможливо, оскільки відсутні статистичні дані.

Суттєво не змінюється за останні роки динаміка виявлених правопорушень у сфері охорони навколишнього природного середовища, що мають ознаки кримінального злочину: наприклад, у 2020 році така кількість склала 796 випадків; у 2021 році - 993 випадки; у 2023 році - 781 випадок (за кількістю матеріалів, скерованих до правоохоронних органів). Кримінальні провадження відкриваються за результатами опрацювання правоохоронними органами направлених матеріалів приблизно у 60 відсотках випадків.

Значна шкода компонентам довкілля заподіюється невстановленими особами: у 2020 році було заподіяно шкоду та завдано збитків на суму понад 605 млн. гривень; у 2021 році - понад 358 млн. гривень; у 2022 році - понад 1 млрд. 228 млн. гривень; у 2023 році - понад 695 млн. гривень. На сьогодні органи державного екологічного контролю не наділені повноваженнями здійснювати оперативні заходи контролю з метою виявлення і припинення правопорушень у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, що здійснюються фізичними особами, тому зазначене питання потребує правового врегулювання.

Аналіз результатів роботи територіальних органів державного екологічного контролю дає змогу зробити висновок про суттєві відмінності в ефективності здійснених заходів державного екологічного контролю. З огляду на це для підвищення ефективності роботи державних інспекторів необхідно розробити та запровадити показники результативності їх роботи.

Органи державного екологічного контролю потребують сучасної та надійної лабораторної бази і технічного оснащення для здійснення вимірювань показників викидів стаціонарних (труби, шахти тощо) та пересувних (транспортні засоби) джерел забруднення атмосферного повітря, здійснення вимірювань на виявлення складу та обсягів забруднюючих речовин у зворотних водах, що скидаються у водні об’єкти, у поверхневих водних об’єктах, зокрема у морських водах, у підземних водах; у бензині автомобільному і дизельному паливі, а також для інших вимірювань та проведення експертиз, необхідних для вимірювання в цілях державного екологічного контролю.

На сьогодні у системі державного екологічного контролю діє 19 лабораторій, проте їх лабораторне обладнання морально і фізично застаріле, а забезпечення лабораторій витратними матеріалами для досліджень недостатнє. При цьому у 2021 році було відібрано 7174 проби викидів, проведено 54431 визначення забруднюючих речовин у викидах; відібрано 7552 проби вод, для яких виконано 108457 визначень показників складу та властивостей води; відібрано 2687 проб ґрунтів, у яких виконано 15855 визначень складу та властивостей ґрунтів; здійснено 4223 перевірки радіаційного контролю партій вантажів у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон щодо виявлення радіоізотопів калію, торію, радію, йоду, технецію, кобальту, цезію, америцію. Обсяг проведених робіт з відбору проб та вимірювань не є достатнім для потреб органів державного екологічного контролю та потребує кращих технологій, більше ресурсів та підвищення професійної компетентності працівників.

Обсяг фінансування органів державного екологічного контролю у 2021 році становив 443,7 млн. гривень; у 2022 році - 400,2 млн. гривень; у 2023 році - 360,2 млн. гривень.

Мільйони гектарів лісу зазнало шкоди та збитків внаслідок воєнних дій, забруднено значні площі ґрунтів, засмічено земельні та водні ресурси, згоріло тисячі тонн нафтопродуктів, через що відбулося масштабне забруднення атмосферного повітря небезпечними речовинами, а також відбуваються викиди значних обсягів парникових газів в атмосферу. Держекоінспекція уповноважена проводити лабораторний аналіз стану забруднення земель, зокрема радіоактивний, у зонах безпосереднього впливу викидів і скидів забруднюючих речовин, зокрема у разі виникнення аварій, надзвичайних ситуацій, військової агресії, військових, терористичних або інших злочинних дій, а також здійснювати розрахунок розміру заподіяної шкоди, збитків і втрат, завданих навколишньому природному середовищу та природним ресурсам держави.

Загальні збитки за шкоду навколишньому природному середовищу з початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України становлять 2 трлн. 186 млрд. 720 млн. 448 тис. 790 гривень (станом на 31 грудня 2023 року).

Окремо розраховуються збитки в результаті самовільного користування надрами, зокрема в Автономній Республіці Крим за період окупації, а також збитки від недоотримання бюджетних надходжень за вилов водних біоресурсів в Чорному та Азовському морях за період збройної агресії Російської Федерації проти України.

З метою цифровізації процесу фіксації та відстеження суми розрахованої шкоди та збитків компонентам довкілля, а також з метою збору оперативної інформації про заподіяну шкоду навколишньому природному середовищу Міндовкіллям створено сервіс фіксації фактів заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок надзвичайних ситуацій, подій, збройної агресії Російської Федерації "ЕкоЗагроза".

Законодавство у сфері охорони навколишнього природного середовища делегує органам місцевого самоврядування значну частину повноважень із контролю та захисту навколишнього природного середовища. Проте рівень розуміння органами місцевого самоврядування делегованих повноважень та інституційна спроможність забезпечити їх виконання є незадовільними, що призводить до систематичного порушення вимог законодавства на місцевому рівні та бездіяльності органів місцевого самоврядування щодо усунення шкоди навколишньому природному середовищу. Невизначеність щодо правопорядку та юридичної відповідальності за бездіяльність органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб за невиконання делегованих повноважень призводить до подальшого погіршення стану компонентів довкілля.

Зволікання із реформуванням державного екологічного контролю як важливої функції держави призведе до критичного забруднення навколишнього природного середовища і вичерпання природних ресурсів, значного негативного впливу на життя і здоров’я населення, підриву конкурентоздатності та інвестиційної привабливості держави, а також до неузгодженостей національного законодавства та права Європейського Союзу (acquis ЄС).

Розв’язання визначених проблем планується забезпечити шляхом реалізації таких стратегічних цілей Стратегії.

Стратегічна ціль 1. Орієнтованість системи державного екологічного контролю на запобігання погіршенню стану навколишнього природного середовища.

Показниками досягнення стратегічної цілі є:

створення системи державного екологічного контролю, що запобігає порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вчасно виявляє і припиняє такі правопорушення, перехід від каральної до превентивної спрямованості державного екологічного контролю;

охоплення всіх компонентів довкілля на території України державним екологічним контролем.

Стратегічна ціль 2. Створення системи пропорційної та невідворотної відповідальності за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, та алгоритму усунення наслідків такої шкоди.

Показниками досягнення стратегічної цілі є:

прозорі процедури притягнення до юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

реалізація адміністративної відповідальності у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів як за протиправні дії, так і за бездіяльність, вчинені органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, іншими юридичними, а також фізичними особами;

реалізація принципу "забруднювач платить" з метою усунення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Стратегічна ціль 3. Висока інституційна спроможність та доброчесність органів державного екологічного контролю.

Показниками досягнення стратегічної цілі є:

створення та забезпечення функціонування центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику щодо державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, як єдиного органу з інтегрованими в ньому відповідними контрольно-наглядовими функціями у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання та охорони природних ресурсів;

цифровізація та публічність процесів, процедур і результатів діяльності системи державного екологічного контролю;

технологічність і сучасний підхід під час планування та здійснення заходів державного екологічного контролю, що передбачає використання високоефективних сучасних технічних засобів та інформаційних технологій для досягнення прозорості, оперативності та результативності державного екологічного контролю;