Уряд України та Уряд Королівства Норвегія, які надалі іменуються "Сторони",

прагнучи створити сприятливі умови для розвитку торгівлі та економічних зв'язків між двома країнами на засадах рівноправ'я та взаємної вигоди;

бажаючи закласти фундамент для розширення торговельних зв'язків між громадянами, підприємствами та організаціями обох країн;

прагнучи сприяти лібералізації торгівлі та беручи до уваги зобов'язання Норвегії, пов'язані з її членством у Світовій Організації Торгівлі (СОТ), та намагання України дотримуватись правил і принципів СОТ, що стосуються торгівлі товарами і послугами, включаючи торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, а також висловлений Україною намір стати членом СОТ;

надаючи значення повній реалізації положень і принципів ОБСЄ і особливо - Хельсінкського Заключного Акту про безпеку та співробітництво у Європі (Хельсінкі, 1975), а також положень і принципів Паризької Хартії про нову Європу,

домовились про таке:

Метою цієї Угоди є встановлення основних правил та механізму здійснення торгівлі товарами та економічних відносин між Сторонами, маючи на увазі сприяння торгівлі і економічному співробітництву між Україною та Норвегією.

Сторони докладають зусиль для заохочення та урізноманітнення торгівлі між ними на основі взаємності та принципів СОТ, таких як недискримінація (режим найбільшого сприяння та національний режим) та пропорційність.

1. Сторони надають на взаємній основі в торгівлі та економічному співробітництві режим найбільшого сприяння у відповідності з параграфом 1 статті 1 Генеральної Угоди про тарифи та торгівлю (ГАТТ 1994 р.) стосовно мита, різного роду зборів, якими обкладаються товари, або у зв'язку з імпортом чи експортом, а також податків та інших зборів, що стягуються прямо або непрямо від експортованих чи імпортованих товарів, та стосовно методів обкладання таким митом, податками та зборами, і стосовно всіх правил та формальностей, пов'язаних з торгівлею.

2. Положення, викладені у пункті 1, не застосовуються до:

- спеціальних пільг, передбачених для існуючих зон вільної торгівлі чи митних союзів або до спеціальних переваг, що надаються з метою створення митного союзу чи зони вільної торгівлі;

- спеціальних пільг, які одна з Сторін надаватиме сусідній державі з метою спрощення режиму прикордонної торгівлі і транспортного сполучення у прикордонних районах;

- спеціальних переваг, що надаються країнам, які розвиваються, відповідно до Угоди про Світову Організацію Торгівлі, Загальної системи тарифних преференцій (GSP) та інших міжнародних документів, які передбачають пільги для країн, що розвиваються;

- запобіжних заходів, вжитих згідно зі Статтею 6 цієї Угоди.

Ніякі заборони чи кількісні обмеження, включаючи ліцензування імпорту з території іншої Сторони чи експорту на територію цієї Сторони, не можуть бути застосовані, якщо подібним чином не забороняється або не обмежується імпорт подібної продукції з третіх країн або експорт подібної продукції до третіх країн. Сторона, яка застосовує такі заходи, здійснюватиме їх таким чином, щоб завдати мінімальної шкоди іншій Стороні.

Товарам з території однієї із Сторін, які імпортуються на територію іншої Сторони, надається режим не менш сприятливий, ніж той, що надається подібним товарам національного виробництва стосовно внутрішніх податків та інших внутрішніх зборів, а також стосовно всіх законів, правил та вимог, що мають вплив на їх внутрішній продаж, купівлю, перевезення, розповсюдження або використання.

1. Торгівля між торговельними партнерами обох країн не обмежується та здійснюється на основі комерційних контрактів, укладених між фізичними та/або юридичними особами обох країн відповідно до законодавства Сторін та міжнародної торговельної практики. Жодна із Сторін не несе відповідальності по комерційних зобов'язаннях їх фізичних чи юридичних осіб, які виникають з таких комерційних контрактів.

2. Платежі здійснюються у вільно конвертованій валюті, якщо інше не буде передбачено окремою комерційною угодою. Сторони визнають, що бартерні угоди можуть призвести до спотворення режиму міжнародної торгівлі, тому подібні угоди мають укладатися лише за виняткових обставин.

Сторони співробітничають з метою створення умов доступу до їх відповідних ринків для державних закупок.

Якщо одна із Сторін встановить, що у двосторонній торгівлі між Сторонами має місце демпінг, як це визначено у Статті VI ГАТТ (1994 р.) та в Угоді щодо імплементації Статті VI ГАТТ (1994 р.), то заінтересована Сторона може вжити відповідних примусових заходів проти подібних дій згідно з процедурами застосування статті VI вищезгаданої Угоди.