1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми "Наука в університетах" на 2008-2012 роки, що додається.

Визначити МОН державним замовником Програми.

2. МОН разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, Національною та галузевими академіями розробити та подати до 15 жовтня 2007 р. Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми "Наука в університетах" на 2008-2012 роки.

Розвиток національної економіки потребує підготовки нового покоління висококваліфікованих фахівців для її наукоємних галузей, впровадження інноваційної діяльності в ринкових умовах.

Взаємодія освіти і науки є комплексним процесом, в якому університети традиційно відіграють провідну роль. При цьому навчальний процес і проведення наукових досліджень взаємозв'язані та забезпечують єдність засвоєння і передачі знань.

Система національної вищої освіти має значний педагогічний потенціал, відомі у світі наукові школи. Більшість університетів активно співпрацює з науковими установами Національної та галузевих академій наук. Активізується робота з утворення науково-навчальних центрів, спільних факультетів, кафедр та дослідницьких лабораторій.

Проте рівень наукових досліджень та їх взаємодія з навчальним процесом у більшості вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації (далі - навчальні заклади), зокрема в університетах, не забезпечує належну підготовку висококваліфікованих фахівців та виконання конкурентоспроможних наукових розробок.

За даними Держкомстату, протягом останніх 15 років навчальні заклади зберегли свій потенціал. У той же час чисельність працівників, що проводили наукові дослідження в університетах, зменшилася з 26,1 тис. до 9,6 тисячі. Це призвело до того, що наукові розробки високого рівня виконуються менш як у 50 відсотках навчальних закладів. Деякі університети проводять наукові дослідження на недостатньому рівні, не впроваджуючи їх у навчальний процес, що негативно впливає на його якість.

За існуючих норм навчального навантаження у викладачів університетів практично не залишається робочого часу для наукової діяльності. Для порівняння, час на наукову діяльність викладачів університетів США становить майже половину їх робочого часу.

Істотним фактором зменшення чисельності наукових працівників університетів є низький рівень їх заробітної плати порівняно із заробітною платою наукових працівників академічних установ.

Стан матеріально-технічної бази наукових досліджень в університетах не відповідає сучасним вимогам. За даними Держкомстату, середній рівень зносу наукового обладнання та приладів становить понад 85 відсотків, що практично унеможливлює виконання конкурентоспроможних наукових розробок.

Протягом останніх років частка коштів на фінансування наукових досліджень в університетах зменшилася у загальному обсязі фінансування наукової сфери до 4,7 відсотка. Для порівняння, у європейських країнах фінансування наукових досліджень у середньому становить понад 100 тис. доларів США на рік на одного штатного наукового працівника університету, тоді як в Україні цей показник в середньому становить 34 тис. гривень (менш як 7 тис. доларів США) на рік.

Основними причинами нинішнього стану наукової діяльності та недостатнього рівня її взаємозв'язку з навчальним процесом в університетах є:

низький попит підприємств на результати наукових досліджень;

зменшення чисельності наукових працівників;

недостатній рівень наукових досліджень;

високий рівень зносу наукового обладнання та приладів;

великий обсяг навчального навантаження працівників;

недостатнє бюджетне фінансування наукових досліджень;

низька соціально-економічна привабливість роботи наукових працівників;

невідповідність нормативно-правової бази потребам розвитку наукової діяльності університетів.

Складність розв'язання проблеми поглиблення взаємозв'язку науки і освіти в університетах за відсутності досвіду, нормативно-правового забезпечення не дає змоги розв'язати її в рамках Державної програми економічного і соціального розвитку України. Відповідно до основних показників Зведеного бюджету на 2008-2010 роки, прогнозні видатки на науку в освітянській сфері передбачені в межах 156,1-211,3 млн. гривень, а середній обсяг фінансування наукових досліджень в одному навчальному закладі становить 0,6-0,9 млн. гривень. Це значно менше обсягу фінансування, встановленого статтею 62 Закону України "Про освіту" - не менше 10 відсотків бюджетних коштів, які виділяються на утримання одного навчального закладу. Розв'язання проблем потребує скоординованих на державному рівні дій заінтересованих центральних органів виконавчої влади, Національної та галузевих академій наук, що забезпечується шляхом розроблення Державної цільової програми "Наука в університетах" на 2008-2012 роки (далі - Програма).

Програма передбачає здійснення таких основних заходів:

активізація наукової діяльності в університетах;

забезпечення підготовки висококваліфікованих фахівців та виконання конкурентоспроможних наукових розробок в університетах дослідницького типу, які утворюються на засадах експерименту.

Відповідно до класифікації, визначеної статтею 3 Закону України "Про державні цільові програми", за спрямованістю Програма є соціальною (розвиток освіти) та науково-технічною (розвиток наукових досліджень в університетах).

Метою Програми є забезпечення створення правових, економічних і організаційних умов для активізації наукової діяльності та поглиблення її взаємодії з навчальним процесом в університетах, утворення університетів дослідницького типу на засадах експерименту для підготовки висококваліфікованих фахівців та виконання конкурентоспроможних наукових розробок.

Подальша активізація наукової діяльності та поглиблення її взаємодії з навчальним процесом в університетах може бути реалізована за трьома варіантами.

Перший варіант передбачає поступове збільшення обсягу фінансування наукових досліджень в навчальних закладах, модернізацію їх матеріально-технічної бази, підвищення результативності наукових робіт.

Проте без зміни існуючих законодавчих засад проведення наукових досліджень в університетах, які не сприяють підвищенню їх заінтересованості, та без залучення викладачів до наукової діяльності і зміцнення матеріально-технічної бази університетів не забезпечить належної взаємодії науки та освіти в університетах.

Другий варіант передбачає утворення університетів дослідницького типу на засадах експерименту та формування науково-навчальних центрів у їх складі за участю Національної та галузевих академій у межах чинного законодавства та наявного обсягу фінансування. Реалізація такого варіанта обмежує досягнення мети Програми з таких причин: