Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Порядок державного експортного контролю за проведенням переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо здійснення експорту товарів, що додається.

2. Міністерству економічного розвитку і торгівлі привести у тримісячний строк власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

1. Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного експортного контролю за проведенням суб’єктами господарювання, які зареєстровані Держекспортконтролем як суб’єкти здійснення міжнародних передач товарів (далі - суб’єкти господарювання), з іноземними суб’єктами господарської або іншої діяльності (далі - іноземні суб’єкти) переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо здійснення експорту товарів військового призначення, подвійного використання та інших товарів, які не внесені до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю та щодо яких відповідно до законодавства застосовується процедура державного експортного контролю, до іноземних держав, щодо яких виходячи з міжнародних зобов’язань України встановлено часткове ембарго на експорт таких товарів (далі - переговори).

2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" (далі - Закон).

3. До іноземних держав, зазначених у пункті 1 цього Порядку, відносяться держави, щодо яких:

Кабінетом Міністрів України на виконання Указу Президента України від 15 липня 1999 р. № 861 "Про порядок встановлення (скасування) обмежень на експорт товарів відповідно до міжнародних зобов’язань України" прийняті відповідні постанови про встановлення обмежень на експорт товарів військового призначення, подвійного використання та інших товарів, які не внесені до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю та щодо яких відповідно до законодавства застосовується процедура державного експортного контролю (далі - товари);

Держекспортконтролем, іншими центральними органами виконавчої влади, які виконують завдання з міжнародного військово-технічного співробітництва та експортного контролю, на виконання статті 2 Указу Президента України від 24 грудня 2002 р. № 1207 "Про додаткові заходи щодо вдосконалення контролю у сфері міжнародного військово-технічного співробітництва" відповідно до законодавства вживаються заходи для виконання положень резолюцій Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй до прийняття відповідних постанов Кабінету Міністрів України;

застосовано санкції відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції" .

4. З метою інформування суб’єктів господарювання про іноземні держави, щодо яких встановлено часткове ембарго на експорт товарів, Держекспортконтроль розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік таких держав з урахуванням положень пункту 3 цього Порядку.

5. Процедура здійснення державного експортного контролю за проведенням переговорів передбачає:

1) подання суб’єктом господарювання письмової заяви про отримання висновку на право проведення з іноземним суб’єктом переговорів (далі - заява). Форма заяви, порядок її заповнення суб’єктом господарювання та подання до Держекспортконтролю встановлюються Мінекономрозвитку;

2) проведення Держекспортконтролем експертизи в галузі державного експортного контролю відповідно до Положення про порядок проведення експертизи в галузі державного експортного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. № 767 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 29, с. 70; 2003 р., № 34, ст. 1827);

3) оформлення Держекспортконтролем та видача суб’єктові господарювання висновку на право проведення з іноземним суб’єктом переговорів (далі - висновок). Форма висновку, порядок його оформлення та видачі встановлюються Мінекономрозвитку;

4) укладення суб’єктом господарювання з іноземним суб’єктом зовнішньоекономічного договору (контракту) щодо здійснення експорту товарів;

5) подання суб’єктом господарювання до Держекспортконтролю письмового звіту про підсумки проведення переговорів;

6) притягнення до відповідальності суб’єкта господарювання за порушення встановленого порядку проведення переговорів.

6. Розгляд заяви суб’єкта господарювання та прийняття рішення про надання висновку здійснюються Держекспортконтролем за результатами експертизи в галузі державного експортного контролю з обов’язковим залученням до такої експертизи МЗС, Міноборони, Служби зовнішньої розвідки, СБУ, Головного управління розвідки Міноборони, а у разі необхідності також інших міністерств, центральних органів виконавчої влади, установ та організацій (далі - залучені органи) з питань, що належать до їх компетенції (проведення перевірки кінцевого споживача чи посередника, консультацій з відповідними органами держав - учасниць міжнародних режимів експортного контролю, отримання інформації про можливе відхилення від заявленого кінцевого використання товарів тощо).

За зверненням Держекспортконтролю залучені органи протягом 15 робочих днів після отримання відповідного запиту письмово висловлюють свою обґрунтовану позицію щодо можливості надання суб’єктові господарювання висновку або підстав для відмови в його наданні. Якщо висловлення такої обґрунтованої позиції потребує строку, що перевищує 15 робочих днів, залучені органи письмово повідомляють про це Держекспортконтроль із зазначенням підстав для продовження строку та визначають додатковий строк для висловлення своєї обґрунтованої позиції, який не може перевищувати 30 робочих днів. У такому разі загальний строк розгляду заяви та прийняття рішення Держекспортконтролем про надання висновку не повинен перевищувати 90 днів з дня надходження всіх необхідних документів від суб’єкта господарювання.

У разі прийняття рішення про відмову в наданні висновку Держекспортконтроль протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення письмово повідомляє про це суб’єкта господарювання та центральний орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить суб’єкт господарювання, з обґрунтуванням причин прийняття такого рішення.

7. Підставою для проведення суб’єктами господарювання переговорів є висновок.

8. Для отримання висновку суб’єкт господарювання подає Держекспортконтролю лист із стислим викладенням у ньому мети звернення, до якого додає заяву.

У разі подання суб’єктом господарювання заяви про отримання висновку на право проведення переговорів щодо здійснення експорту товарів військового призначення разом із заявою подається копія документа, яким підтверджується повноваження іноземного суб’єкта на право здійснення зовнішньоекономічної діяльності, пов’язаної з міжнародними передачами товарів військового призначення, що надані йому відповідно до законодавства держави, де він зареєстрований.

9. Документи, що подаються до Держекспортконтролю відповідно до цього Порядку, мають бути складені державною мовою. До документів, складених іноземною мовою, обов’язково додається їх переклад на державну мову, засвідчений підписом відповідальної особи суб’єкта господарювання.

Копії документів, що подаються до Держекспортконтролю відповідно до цього Порядку, засвідчуються підписом відповідальної особи суб’єкта господарювання.

10. Заява залишається без розгляду у визначених статтею 16 Закону випадках.

Про залишення заяви без розгляду Держекспортконтроль письмово повідомляє суб’єкта господарювання протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення з обґрунтуванням причин.

11. Суб’єктам господарювання під час укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо здійснення експорту товарів незалежно від місця та обставин їх укладення рекомендується включати до цих договорів (контрактів):

1) відомості про кінцевого споживача товарів, найменування та кількість товарів, їх кінцеве використання;

2) такі зобов’язання іноземного суб’єкта:

не реекспортувати і не передавати отримані товари будь-кому, крім кінцевого споживача; або

що отримані товари призначені для власних потреб кінцевого споживача, не пов’язаних з їх подальшим реекспортом чи передачею будь-кому, а у разі наміру у подальшому реекспортувати чи передавати отримані товари іншому кінцевому споживачеві - реекспортувати чи передавати такі товари лише за умови отримання письмової згоди на це експортера таких товарів та Держекспортконтролю;

зобов’язання щодо окремих груп товарів, а саме:

товарів, що можуть бути використані під час створення ракетної зброї:

- використовувати отримані товари тільки у заявлених цілях, які не стосуються створення ракетних засобів доставки зброї масового знищення;

- не копіювати, не модифікувати та не змінювати отримані товари без попередньої письмової згоди на це експортера таких товарів та Держекспортконтролю;

- не реекспортувати та не передавати будь-кому отримані товари, їх копії чи створені на їх основі вироби або обладнання без попередньої письмової згоди на це експортера таких товарів та Держекспортконтролю;

товарів, що можуть бути використані під час створення ядерної зброї:

- використовувати отримані товари тільки у заявлених цілях, які не стосуються будь-яким чином діяльності, пов’язаної із створенням ядерних вибухових пристроїв, або діяльності, пов’язаної з ядерним паливним циклом, яка не перебуває під гарантіями МАГАТЕ;

- не копіювати, не модифікувати, не реекспортувати отримані товари чи передавати їх будь-кому без попередньої письмової згоди на це експортера таких товарів та Держекспортконтролю, у тому числі товари, призначені для власних потреб кінцевого споживача;

товарів, що можуть бути використані у створенні хімічної зброї:

- використовувати отримані товари тільки у заявлених цілях, які не стосуються створення хімічної зброї або будь-якої іншої діяльності, забороненої Конвенцією про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення від 13 січня 1993 р.;

- не реекспортувати і не передавати отримані товари будь-кому без попередньої письмової згоди на це експортера таких товарів та Держекспортконтролю, у тому числі товари, призначені для власних потреб кінцевого споживача;

товарів, що можуть бути використані під час створення бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї:

- використовувати отримані товари тільки у заявлених цілях, які не стосуються створення бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї або будь-якої іншої діяльності, забороненої Конвенцією про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про її знищення від 10 квітня 1972 р.;

- не реекспортувати і не передавати отримані товари будь-кому без попередньої письмової згоди на це експортера таких товарів та Держекспортконтролю, у тому числі товари, призначені для власних потреб кінцевого споживача;

надати сертифікат кінцевого споживача;

надати міжнародний імпортний сертифікат або інший документ, який оформлений або підтверджений уповноваженим державним органом держави призначення товарів і містить підтвердження або гарантії такого органу щодо імпорту товарів до цієї держави (надається тільки у разі експорту товарів подвійного використання, зазначених у розділах "Чутливі" товари" або "Дуже чутливі" товари" Єдиного списку товарів подвійного використання, наведеного у додатку до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. № 86 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 4, ст. 167; 2018 р., № 8, ст. 303), до держави призначення, яка не є членом міжнародного режиму експортного контролю "Вассенаарська домовленість", а також якщо експорт товарів, зазначених в інших розділах Єдиного списку товарів подвійного використання, здійснюється до держав, які не є членами відповідного міжнародного режиму експортного контролю, а саме: "Режим контролю за ракетними технологіями", "Група ядерних постачальників", "Австралійська група"). Перелік держав - учасниць міжнародних режимів експортного контролю наведений у додатку;

надати на вимогу експортера сертифікат підтвердження доставки товарів або інший документ, оформлений чи підтверджений уповноваженим державним органом держави призначення товарів, який підтверджує ввезення товару чи кожної партії товару на територію цієї держави;

надати експортерові або відповідним державним органам України право на проведення перевірки факту доставки товарів кінцевому споживачеві та проведення перевірок використання за призначенням товарів, що експортуються з України;

3) положення щодо:

набрання зовнішньоекономічним договором (контрактом) чинності після отримання експортером та імпортером відповідних дозволів (ліцензій) державних органів;

охорони прав інтелектуальної власності або визначення обсягу та порядку переходу такого права до іноземного суб’єкта (включається тільки у разі експорту технологій, у тому числі як результатів науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших видів робіт);

страхування ризиків, пов’язаних з виконанням договорів (контрактів) та форс-мажорними обставинами.

12. Укладати зовнішньоекономічні договори (контракти) щодо здійснення експорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, можуть лише суб’єкти господарювання, яким Кабінетом Міністрів України надано повноваження на право здійснення експорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.

13. Якщо зовнішньоекономічні договори (контракти) щодо здійснення експорту товарів укладаються суб’єктами господарювання в рамках міждержавних або міжурядових договорів України, які передбачають здійснення експорту товарів, а порядок поставок товарів у рамках таких міжнародних договорів та переліки підприємств, які експортують товари, визначені актами Кабінету Міністрів України, окремі положення пункту 11 цього Порядку можуть не враховуватися під час укладання таких договорів (контрактів).

14. Суб’єкт господарювання, який отримав висновок, подає до Держекспортконтролю письмовий звіт про підсумки проведення переговорів за формою та в строки, встановлені Мінекономрозвитку.

Строки подання звіту зазначаються Держекспортконтролем у висновку.

Суб’єкт господарювання за неподання або несвоєчасне подання зазначеного звіту несе відповідальність згідно із законом.

15. Суб’єкти господарювання, які порушують вимоги цього Порядку, несуть відповідальність згідно із законом.