- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Декрет
Д Е К Р Е Т
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
( Декрет втратив чинність. Див. ст. 27 цього Декрету )
Про стандартизацію і сертифікацію
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 27, ст.289 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 333/97-ВР від 11.06.97, ВВР, 1997, N 31, ст.201
N 1288-XIV від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34
N 2134-III від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 4, ст.16
N 2779-III від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 9, ст.68
N 540-IV від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.126
N 543-IV від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.128
N 1407-IV від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238
N 2863-IV від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.557
N 1704-VI від 05.11.2009, ВВР, 2010, N 5, ст.41
N 3176-VI від 05.04.2011, ВВР, 2011, N 40, ст.402
N 1193-VII від 09.04.2014, ВВР, 2014, N 23, ст.873
N 1315-VII від 05.06.2014, ВВР, 2014, N 31, ст.1058
N 1602-VII від 22.07.2014, ВВР, 2014, N 41-42, ст.2024
N 124-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, N 14, ст.96
N 868-VIII від 08.12.2015, ВВР, 2016, N 4, ст.41 )
( У тексті Декрету слова "Державний комітет України по
стандартизації, метрології та сертифікації" у всіх
відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої
влади з питань технічного регулювання" у відповідному
відмінку згідно із Законом
N 2863-IV від
08.09.2005 )
( У тексті Декрету слова "державних стандартів" та "центральний
орган виконавчої влади з питань технічного регулювання" у
всіх відмінках замінено відповідно словами "національний
стандарт" та "центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері технічного регулювання" у
відповідному відмінку згідно із Законом
N 1602-VII від 22.07.2014 )
Цей Декрет визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера дії Декрету
Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Положення Декрету не поширюються на обов’язкову сертифікацію продукції, що є харчовим продуктом.
( Статтю 1 доповнено абзацом другим згідно із Законом
N 1602-VII від 22.07.2014; із змінами, внесеними згідно із
Законом
N 868-VIII від 08.12.2015 )
( Статтю 2 виключено на підставі Закону
N 543-IV від 20.02.2003 )
( Статтю 3 виключено на підставі Закону
N 543-IV від 20.02.2003 )
Розділ II
НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА ВИМОГИ ДО НИХ
( Статтю 4 виключено на підставі Закону
N 1193-VII від 09.04.2014 )
( Статтю 5 виключено на підставі Закону
N 1193-VII від 09.04.2014 )
( Статтю 6 виключено на підставі Закону
N 1193-VII від 09.04.2014 )
( Статтю 7 виключено на підставі Закону
N 1193-VII від 09.04.2014 )
( Статтю 8 виключено на підставі Закону
N 1193-VII від 09.04.2014 )
( Статтю 9 виключено на підставі Закону
N 1193-VII від 09.04.2014 )
Розділ III
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
( Статтю 10 виключено на підставі Закону
N 543-IV від 20.02.2003 )
( Статтю 11 виключено на підставі Закону
N 543-IV від 20.02.2003 )
( Статтю 12 виключено на підставі Закону
N 543-IV від 20.02.2003 )
Розділ IV
СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ В ДЕРЖАВНІЙ СИСТЕМІ СЕРТИФІКАЦІЇ
( Назва розділу IV в редакції Закону
N 124-VIII від
15.01.2015 )
Стаття 13. Види та мета сертифікації продукції в державній системі сертифікації
( Назва статті 13 в редакції Закону
N 124-VIII від 15.01.2015 )
Сертифікація продукції в державній системі сертифікації поділяється на обов’язкову та добровільну.
( Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 868-VIII від 08.12.2015; в редакції Закону
N 124-VIII від 15.01.2015 )
Сертифікація продукції в державній системі сертифікації здійснюється призначеними на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:
( Абзац перший частини другої статті 13 в редакції Закону
N 124-VIII від 15.01.2015 )
запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;
сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.
Стаття 14. Державна система сертифікації
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання:
визначає основні принципи, структуру та правила державної системи сертифікації;
затверджує перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження;
встановлює вимоги до призначених органів з сертифікації в державній системі сертифікації (далі - призначений орган);
встановлює правила визнання сертифікатів відповідності інших держав;
здійснює інші повноваження, визначені законами України.
2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання:
призначає органи із сертифікації, акредитовані національним органом України з акредитації, а у разі якщо національний орган України з акредитації не здійснює акредитацію стосовно відповідних видів діяльності із сертифікації, - національним органом з акредитації іншої держави;
розглядає спірні питання щодо проведення сертифікації;
здійснює державний нагляд за дотриманням органами із сертифікації правил і порядку сертифікації продукції шляхом проведення планових та позапланових перевірок;
веде Реєстр державної системи сертифікації (далі - Реєстр);
організовує інформаційне забезпечення з питань сертифікації;
здійснює інші повноваження, визначені законами України.
( Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 543-IV від 20.02.2003; в редакції Закону
N 124-VIIIвід 15.01.2015 )
Стаття 14-1. Реєстр та внесення до нього інформації про сертифікати відповідності та свідоцтва про визнання відповідності
1. Сертифікати відповідності та свідоцтва про визнання відповідності реєструються в Реєстрі на безоплатній основі на підставі прийнятого органами із сертифікації рішення про видачу сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання відповідності.
2. Вимоги до змісту інформації про прийняті рішення щодо видачі, відмови у видачі, анулювання, призупинення дії сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності, яка подається для включення до
Реєстру, та порядок ведення
Реєстру встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання.
3. Органи із сертифікації присвоюють виданим ними сертифікатам відповідності та свідоцтвам про визнання відповідності реєстраційні номери у
порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання. Інформація про прийняття рішення щодо видачі, відмови у видачі, анулювання, призупинення дії сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності подається органами із сертифікації в день прийняття відповідного рішення для включення до Реєстру з використанням засобів електронного зв’язку центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання.
4. Подання інформації про прийняття рішення щодо видачі, відмови у видачі, анулювання, призупинення дії сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності з порушенням вимог до змісту інформації, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, відповідно до пункту 2 цієї статті, є підставою для відмови у включенні зазначеної інформації до Реєстру.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, подає органам із сертифікації письмове рішення про відмову у включенні інформації до Реєстру з обґрунтуванням причини відмови.
Органи із сертифікації не пізніше наступного робочого дня з дня одержання рішення про відмову у включенні інформації щодо видачі, відмови у видачі, анулювання, призупинення дії сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності усувають причини, що були підставою для прийняття зазначеного рішення, та повторно подають таку інформацію для включення її до Реєстру.
( Декрет доповнено статтею 14-1 згідно із Законом
N 124-VIII від 15.01.2015 )
Стаття 15. Обов'язкова сертифікація
1. Обов’язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів проводиться органами з сертифікації незалежно від форми власності виключно в державній системі сертифікації.
( Пункт 1 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1315-VII від 05.06.2014; в редакції Закону
N 1602-VII від 22.07.2014 )
2. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.
3. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів - методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції. Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами). Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження здійснюються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних ветеринарних документів.
( Пункт 3 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 540-IV від 20.02.2003,
N 1602-VII від
22.07.2014 )
Стаття 15-1. Видача, відмова у видачі, переоформлення та видача дубліката рішення про призначення органу з сертифікації в державній системі сертифікації, розширення сфери призначення та анулювання рішення про призначення
1. Призначення органів з сертифікації в державній системі сертифікації здійснюється шляхом видачі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, рішення про призначення органу з сертифікації в державній системі сертифікації (далі - рішення про призначення).
2. Організація, яка претендує на призначення (далі - претендент), подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання,
заявку на призначення згідно з формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання.
................Перейти до повного тексту