Цей Закон регулює відносини у сфері страхування сільськогосподарської продукції, що здійснюється з державною підтримкою, з метою захисту майнових інтересів сільськогосподарських товаровиробників і спрямований на забезпечення стабільності виробництва в сільському господарстві.

1. Для цілей цього Закону наведені нижче терміни використовуються в такому значенні:

1) державна підтримка страхування сільськогосподарської продукції - надання сільськогосподарським товаровиробникам з державного бюджету в порядку, встановленому цим Законом, грошових коштів у вигляді відшкодування частини вартості страхової премії (страхового платежу), нарахованого за договором страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою;

2) договір страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою (далі - договір страхування) - договір страхування сільськогосподарської продукції, що передбачає страхову виплату сільськогосподарському товаровиробнику, визначеному таким договором, у разі настання страхового випадку;

3) індекс (індекси) - спеціальний оціночний нормативний показник (показники), що характеризує (характеризують) імовірність впливу певного сільськогосподарського страхового ризику (страхових ризиків) на настання страхового випадку в разі відхилення параметра (значень) індексу від обумовленого договором страхування граничного значення;

4) сільськогосподарський страховий ризик (страховий ризик) - обставини (певні події), що мають ознаки імовірності та випадковості настання і можуть стати причиною загибелі (втрати, пошкодження) застрахованих посівів (посадок), загибелі (недобору, недоотримання) застрахованого врожаю, загибелі (втрати, вимушеного забою, вимушеного знищення, травматичного пошкодження або захворювання) застрахованих сільськогосподарських тварин, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або на іншій законній підставі, а також причиною недоотримання (втрати) сільськогосподарським товаровиробником майбутньої користі - очікуваного прибутку (доходу) від реалізації вирощеної, відгодованої, виловленої, зібраної, виготовленої ним первинної (без вторинної обробки та переробки) сільськогосподарської продукції за період її окупності;

5) сільськогосподарські тварини - тварини, у тому числі риби, рептилії та амфібії, що вирощуються та/або утримуються людиною для виробництва харчових продуктів, побічних продуктів тваринного походження (шерсть, шкура, хутро), а також для інших сільськогосподарських потреб;

6) стандартизований страховий продукт - визначені законодавством порядок та умови страхування, у тому числі форми документів та істотні умови договору страхування, що не можуть змінюватися і є обов’язковими для виконання сторонами такого договору;

7) страховий продукт - визначені страховиком порядок та умови страхування, у тому числі форми документів та істотні умови договору страхування, що є обов’язковими для виконання сторонами такого договору;

8) страхувальник - сільськогосподарський товаровиробник, який уклав із страховиком договір страхування.

2. Інші терміни в цьому Законі використовуються у значеннях, наведених у законах України "Про страхування" та "Про державну підтримку сільського господарства України".

1. Відносини у сфері страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", законом про Державний бюджет України на відповідний рік, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до зазначених актів.

1. Основними принципами страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою є:

підтримка стабільності фінансового становища і кредитоспроможності сільськогосподарських товаровиробників;

обов’язковість укладення договору страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою як умови при наданні сільськогосподарським товаровиробникам окремих видів державної підтримки та дотацій, визначених Кабінетом Міністрів України;

рівна доступність до державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників незалежно від їх організаційно-правової форми;

забезпечення відшкодування збитку, завданого страхувальникам внаслідок настання страхових випадків, у розмірі, порядку та на умовах, визначених цим Законом;

виконання зобов’язань України у сфері міжнародної торгівлі.

1. Суб’єктами відносин страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою є страхувальники, страховики, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, та Національний банк України.

2. Страховиками у страхуванні сільськогосподарської продукції з державною підтримкою можуть бути страховики, які отримали ліцензію на здійснення діяльності із страхування за класами страхування 8 і 9, визначеними статтею 4 Закону України "Про страхування", і відповідають вимогам законодавства та додатковим вимогам, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України з урахуванням положень цього Закону.

3. Страховик зобов’язаний дотримуватися вимог, встановлених цим Законом, та додаткових вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, до страховиків, які здійснюють страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою.

4. Право здійснювати страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою мають страховики, які отримали ліцензію на здійснення діяльності із страхування за класами страхування 8 і 9, визначеними статтею 4 Закону України "Про страхування", дотримуються вимог законодавства та відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку України.

5. Страховики, які здійснюють страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, зобов’язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування в порядку та відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.

6. Інформація про кожний укладений, продовжений або припинений договір страхування, кожний випадок здійснення страхової виплати або відмови у здійсненні страхової виплати подається страховиками у паперовій або електронній формі до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, у встановленому ним порядку.

7. Страхувальниками можуть бути сільськогосподарські товаровиробники.

1. Страховим випадком є настання події, передбаченої договором страхування та цим Законом.

2. При страхуванні сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень до події, зазначеної в частині першій цієї статті, належать загибель (втрата, пошкодження) застрахованих посівів (посадок), загибель (недобір, недоотримання) застрахованого врожаю, продуктів бджільництва, відхилення від значення показників (індексів), визначених страховиком і страхувальником у договорі страхування, інші події, передбачені договором страхування.

3. При страхуванні сільськогосподарських тварин до події, зазначеної в частині першій цієї статті, належать загибель (втрата, вимушений забій, травматичне пошкодження або захворювання) застрахованих сільськогосподарських тварин, інші події, передбачені договором страхування.

1. Страхування посівів та врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснюється на умовах, передбачених стандартизованим страховим продуктом та/або страховим продуктом.

До сільськогосподарських страхових ризиків при страхуванні сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень належать:

1) сильні морози, заморозки, вимерзання, льодяна кірка;

2) сильний вітер (у тому числі ураганний вітер, шквал, смерч), пилова буря, град, удар блискавки та пожежі, спричинені блискавкою;

3) сильні дощі і зливи, тривалі дощі, повінь (паводок);

4) сильна спека, засуха (посуха), суховій, комплекс посушливих умов;

5) випрівання, вимокання, випирання, випадіння;

6) сель, лавина, земельний зсув;

7) землетрус;

8) епіфітотія, осередок масового розмноження шкідливого організму, спалах масового розмноження шкідника рослин, вторинні хвороби рослин;

9) крадіжки та протиправні дії третіх осіб;

10) відхилення параметра (значень) індексу (індексів), визначеного страховиком і страхувальником у договорі страхування;

11) інші події, передбачені договором страхування.

2. При страхуванні врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень вартість врожаю розраховується шляхом множення площі посіву сільськогосподарських культур і посадок багаторічних насаджень на середню врожайність за останні п’ять років, що передують року страхування, та множення на ціну одиниці вирощеної продукції.

3. Середня врожайність розраховується за даними про фактичний збір вирощеної продукції з одного гектара у центнерах (тонах) за останні п’ять років, що надаються сільськогосподарським товаровиробником. У разі якщо сільськогосподарський товаровиробник здійснює свою діяльність менше п’яти років, середня врожайність для розрахунку вартості врожаю визначається відповідно до середніх даних по району, в якому розташовані посіви сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, що підлягають страхуванню.

4. При страхуванні посівів сільськогосподарських культур витрати розраховуються шляхом множення усереднених планових витрат на вирощування 1 гектара конкретної сільськогосподарської культури (від підготовки ґрунту під посів до відновлення весняної вегетації) на застраховану площу посівів. Балансова вартість багаторічних насаджень визначається на підставі даних бухгалтерського обліку.

1. Страхування сільськогосподарських тварин здійснюється на умовах, передбачених стандартизованим страховим продуктом та/або страховим продуктом.

До сільськогосподарських страхових ризиків при страхуванні сільськогосподарських тварин належать:

1) інфекційні хвороби, пожежі, стихійне лихо;

2) нещасний випадок;

3) вимушений забій (стемпінг-аут) згідно з законодавством у зв’язку з проведенням заходів з боротьби з інфекційними хворобами тварин;

4) неможливість використання тварин за призначенням (для племінних тварин);

5) крадіжки та протиправні дії третіх осіб;

6) інші події, передбачені договором страхування.

2. Вартість сільськогосподарських тварин визначається виходячи з ціни одиниці продукції.

3. Сільськогосподарські тварини можуть прийматися на страхування за описом або без опису - за загальною кількістю голів у групах.

4. При страхуванні сільськогосподарських тварин за описом загальна вартість тварин визначається шляхом складання вартості всіх застрахованих сільськогосподарських тварин. При страхуванні сільськогосподарських тварин без опису загальна вартість тварин визначається шляхом складання вартості тварин у кожній групі. При цьому вартість тварин у групі визначається шляхом множення середньої вартості однієї тварини у групі на загальну кількість голів у групі.

1. Страхова сума при страхуванні врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень встановлюється у договорі страхування в межах вартості майбутнього врожаю.

Страхова сума при страхуванні посівів сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень встановлюється у договорі страхування в межах планових витрат на вирощування застрахованої культури або в межах балансової вартості багаторічних насаджень.

2. Страхова сума при страхуванні сільськогосподарських тварин встановлюється у договорі страхування в межах їх вартості.

1. Страхова премія (страховий платіж) встановлюється у договорі страхування як добуток страхової суми і страхового тарифу, визначеного для кожного виду сільськогосподарської продукції з дотриманням положень цього Закону.

2. Граничні розміри, структура, порядок застосування страхових тарифів за видами сільськогосподарської продукції, що підлягає страхуванню, та за регіонами України встановлюються Кабінетом Міністрів України.

1. При страхуванні врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень збитком є втрати страхувальника від недобору (недоотримання) врожаю внаслідок повної або часткової загибелі (втрати, пошкодження) посівів (посадок) та/або врожаю внаслідок настання страхового випадку.

Недобір (недоотримання) врожаю визначається як різниця між врожайністю, зазначеною в договорі страхування, і фактично отриманою врожайністю або як відхилення від значення показників (індексів), визначених страховиком і страхувальником у договорі страхування.

2. Обсяг отриманого врожаю визначається відповідно до документів зберігання врожаю та/або його реалізації. Обсяг отриманого врожаю може бути визначений на підставі оцінки, проведеної на полі страхувальником і страховиком перед збиранням врожаю (біологічна врожайність) на вимогу будь-якої із сторін договору страхування. У разі залучення до оцінки третьої сторони оплата здійснюється стороною, яка вимагала проведення оцінки.

3. У разі пересівання або підсіву, здійснених за попереднім погодженням із страховиком, витрати на такі роботи включаються до розрахунку збитку за відповідним договором страхування. Страховик зобов’язаний відповідно до умов договору страхування компенсувати витрати на пересівання або підсів, але не більше розміру страхової суми, визначеної договором страхування, за вирахуванням страхових виплат, здійснених страховиком за таким договором.

4. Розрахунок збитку здійснюється страховиком на підставі заяви страхувальника відповідно до умов договору страхування і зазначається страховиком у рішенні (страховому акті) про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати. У разі виявлення розбіжностей під час визначення причин і розміру збитку страхувальник і страховик мають право провести незалежну експертизу. Така експертиза проводиться за рахунок сторони, яка вимагала її проведення.

1. При страхуванні сільськогосподарських тварин збитком є втрати страхувальника внаслідок загибелі або вимушеного забою (знищення), травматичного пошкодження або захворювання сільськогосподарських тварин, а також втрати від недобору (недоотримання) продуктів бджільництва внаслідок настання страхового випадку. Збиток при страхуванні сільськогосподарських тварин визначається виходячи з їх вартості. При цьому збиток зменшується на вартість придатної до використання або реалізації продукції (м’ясо, шкура, шерсть, субпродукти тощо).