1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми формування системи безоплатної правової допомоги на 2013-2017 роки, що додається.

Визначити Міністерство юстиції державним замовником Програми.

2. Міністерству юстиції розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми формування системи безоплатної правової допомоги на 2013-2017 роки.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права , Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод , Конвенція про статус біженців , Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та інші міжнародні акти передбачають обов’язок держави забезпечити безоплатну та ефективну правову допомогу особам, які її потребують, і встановити мінімальні вимоги до надання такої допомоги.

Незважаючи на міжнародні та конституційні зобов’язання України, практика надання безоплатної правової допомоги залишається незадовільною, що призводить до прийняття численних рішень Європейського суду з прав людини проти України щодо порушення вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині права на справедливий суд, призначення захисника та забезпечення осіб безоплатною правовою допомогою.

Як приклад можна навести декілька вирішених Європейським судом з прав людини справ, у яких він звертає увагу на порушення права на правову допомогу.

Так, у справах "Бортник проти України" (№ 39528/04 від 27 січня 2011 р.) , "Нечипорук та Йонкало проти України" (№ 42310/04 від 21 квітня 2011 р.) , "Балицький проти України" (№ 12793/03 від 3 листопада 2011 р.) та інших рішеннях Європейським судом з прав людини встановлено порушення підпункту "с" пункту 3 статті 6 розділу I Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка визначає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника, обраного на власний розсуд, або, якщо він не має достатніх коштів для оплати правової допомоги захисника, одержувати таку допомогу безоплатно, якщо цього потребують інтереси правосуддя.

Прийняття Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (далі - Закон), який набрав чинності 9 липня 2011 р., стало важливим кроком у забезпеченні реалізації закріпленого статтею 59 Конституції України права кожного на правову допомогу, Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні , схваленої Указом Президента України від 9 червня 2006 р. № 509, а також міжнародних актів з питань захисту прав людини.

Закон передбачає надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги. Безоплатна первинна правова допомога надається з часу набрання ним чинності. Реалізація Закону в частині надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється поетапно.

Згідно з розділом VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону Мін’юст утворює до 1 січня 2013 р. центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - центри) в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Починаючи з 1 січня 2013 р. центри забезпечуватимуть надання правової допомоги особам, до яких застосовано адміністративне затримання та арешт; підозрюваним у вчиненні злочину особам, які затримані органами дізнання та слідства; особам, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту; особам, у справах яких участь захисника є обов’язковою відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України .

Надання безоплатної вторинної правової допомоги іншим категоріям осіб, які згідно із Законом мають право на таку допомогу, забезпечуватиметься поетапно починаючи з 1 січня 2014 року.

З 1 січня 2017 р. безоплатна вторинна правова допомога повинна надаватися в повному обсязі всім категоріям осіб, передбаченим Законом .

Установлений Законом механізм надання безоплатної правової допомоги у кримінальних справах є складовою оновленого кримінального процесу відповідно до Кримінального процесуального кодексу України . Зазначеним Кодексом передбачено механізм залучення захисника для здійснення захисту за призначенням, а також для проведення окремої процесуальної дії. Такі захисники, зокрема, призначатимуться відповідно до постанови слідчого, прокурора чи ухвали слідчого судді, суду через орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Однак на сьогодні конкретних заходів щодо реалізації положень Закону та нового Кримінального процесуального кодексу України стосовно формування системи безоплатної правової допомоги не передбачено.

Реалізація положень Закону потребує розроблення чіткого механізму поетапного формування ефективної системи безоплатної правової допомоги.

Також потребують вирішення питання фінансування заходів, пов’язаних з формуванням системи та забезпеченням надання безоплатної правової допомоги.

Наведені обставини перешкоджатимуть досягненню цілей Закону , зокрема щодо створення розгалуженої системи безоплатної правової допомоги, що здатна забезпечити надання такої допомоги усім особам, які її потребують і мають на неї право, а також щодо забезпечення її ефективного функціонування.

Згідно із статистичними відомостями, поданими судами першої інстанції, а також за даними, наведеними у щорічній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, протягом останніх років значно збільшилася кількість судових справ та звернень громадян щодо порушення встановленого Конституцією України права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення справ у судах та інших державних органах.

У 2009 році до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшли звернення від 84 100 громадян України, іноземців та осіб без громадянства, у 40 258 з яких йдеться про порушення конституційних прав людини. Найбільша кількість повідомлень - 20 682 (51,4 відсотка) стосуються порушення громадянських прав. У 8439 зверненнях (21 відсоток) йдеться про неналежний судовий захист, а саме прийняття необ’єктивних та незаконних рішень, неможливість досягти справедливості в судах та залучити до розгляду справи професійного адвоката.

За результатами проведеного аналізу статистичних даних щодо кількості звернень громадян за соціальними категоріями заявників можна зробити висновок, що значна частина з них належить до малозабезпечених та малозахищених верств населення, більшість з яких відповідно до Закону має право на безоплатну вторинну правову допомогу.

Так, протягом 2009 року до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшли 6180 звернень (7,3 відсотка) від пенсіонерів, 3392 (4 відсотки) - від осіб, які позбавлені волі та відбувають покарання, 2191 (2,6 відсотка) - від інвалідів, 849 (1 відсоток) - від осіб, що перебувають під слідством, 446 (0,5 відсотка) - від багатодітних сімей, 455 (0,5 відсотка) - від одиноких матерів, 413 (0,5 відсотка) - від учасників війни та бойових дій, 381 (0,5 відсотка) - від дітей, позбавлених батьківського піклування, 251 (0,3 відсотка) - від іноземців та осіб без громадянства, 200 (0,2 відсотка) - від безробітних.

Протягом 2010 року до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за захистом своїх прав звернулися 82 300 громадян України, іноземців та осіб без громадянства, у тому числі біженців, а у 2011 році - 164 000 таких осіб.

У цілому кількість звернень з початку діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини становить понад 1 000 000.

Результати аналізу статистичної інформації громадських приймалень з надання безоплатної первинної правової допомоги, утворених при органах юстиції, свідчать, що за 2010 рік малозахищеним верствам населення надано 176 714 консультацій, переважна більшість яких з цивільно-правових питань (32 272, або 18,3 відсотка), з питань соціального захисту населення (18 744, або 10,6 відсотка), земельних питань (15 191, або 8,7 відсотка).

Офісами громадського захисту у мм. Харкові, Білій Церкві та Хмельницькому узагальнено інформацію за 2010 рік про грубі порушення прав людини, які містять ознаки перевищення влади з боку відповідних посадових осіб органів внутрішніх справ у формі кримінальних злочинів (примушування давати показання, порушення права на захист тощо), зокрема зафіксовано по 27 випадків психологічного і фізичного примусу.

Протягом трьох років у зазначених містах офісами громадського захисту надано правову допомогу за 3589 зверненнями, з них у 2008 році - 1110, 2009 році - 1292, 2010 році - 1187 звернень.

У 2010 році суб’єктами звернення стали органи внутрішніх справ - 746 звернень (63 відсотки), фізичні особи - 261 (22 відсотки), суди - 161 (13,6 відсотка), прокуратура - 18 (1,5 відсотка), органи виконання покарань - одне звернення.

За даними офісів громадського захисту у мм. Білій Церкві, Харкові та Хмельницькому, у Білій Церкві у 2008 році надано безоплатну правову допомогу за 268 зверненнями, у 2009 році - за 330, у 2010 році - за 355 зверненнями, у Харкові у 2008 році - за 605 зверненнями, у 2009 році - за 660, у 2010 році - за 500 зверненнями; у Хмельницькому у 2008 році - за 237 зверненнями, у 2009 році - за 302, у 2010 році - за 332 зверненнями.

Офісами громадського захисту зафіксовані порушення прав затриманих осіб. Так, протягом 2010 року в м. Харкові встановлено 24 випадки відібрання пояснень без захисника, у м. Білій Церкві - 39, у м. Хмельницькому - 109; у м. Харкові - 25 випадків допиту без захисника, у м. Білій Церкві - 39, у м. Хмельницькому - 102; у м. Харкові - п’ять випадків відтворення обстановки і обставин події без участі захисника, у м. Хмельницькому - чотири. Загальна кількість випадків порушення прав затриманих осіб у зазначених містах становить 347, тобто порушення відбувались майже щодня протягом року.

За таких умов реальна можливість затриманої особи реалізувати своє право на захист, зокрема на відмову давати показання, відсутня.

На основі статистичних даних за 2010 рік, поданих Мінсоцполітики, МВС, Держстатом, Адміністрацією Держприкордонслужби, Держмитслужбою, Державною судовою адміністрацією, Генеральною прокуратурою України, Мін’юстом проведено розрахунок кількості осіб, які відповідно до статті 14 Закону мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, і визначено, що їх чисельність становить 14 700 232, або 322 особи на кожну тисячу громадян.

Кількість осіб, що мають право на отримання безоплатної правової допомоги, за категоріями у 2010 році становила:

таких, що проживали у домогосподарствах із середнім загальним доходом на місяць нижче прожиткового мінімуму, - 9 657 900;

інвалідів, які отримують пенсію та/або соціальні виплати у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, - 2 457 381;

учасників бойових дій, учасників війни, інвалідів війни, осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , осіб, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - 2 128 957;