Кабінетом Міністрів України 6 лютого 2008 року видано розпорядження N 201-р "Про звільнення Петрова В.М. з посади першого заступника Голови Фонду державного майна України", N 202-р"Про звільнення Лєдомської С.Ю. з посади заступника Голови Фонду державного майна України", N 203-р "Про звільнення Гриненка А.С. з посади заступника Голови Фонду державного майна України", N 204-р "Про звільнення Потімкова О.Ю. з посади заступника Голови Фонду державного майна України", N 205-р "Про призначення Портнова А.В. першим заступником Голови Фонду державного майна України", N 206-р "Про призначення Петрашка С.Я. заступником Голови Фонду державного майна України", N 207-р "Про призначення Фесенка В.І. заступником Голови Фонду державного майна України" і N 208-р "Про проведення службового розслідування".

Названими актами Кабінет Міністрів України звільнив з посад керівників Фонду державного майна України, призначив першого заступника та заступників Голови Фонду державного майна України, а також призначив у зв'язку з виявленням фактів порушення законодавства України посадовими особами Фонду державного майна України службове розслідування, відсторонивши на період проведення цього розслідування В. Семенюк від виконання повноважень Голови Фонду державного майна України.

Ці акти прийнято Кабінетом Міністрів України всупереч Конституції України.Конституція України визначає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Як відзначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 21 травня 2002 року N 9-рп/2002 у справі про Закон України "Про Вищу раду юстиції", принцип поділу влади є засадою організації і здійснення державної влади в Україні.

В Конституції України визначено, що Голова Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України. В такому ж порядку за Конституцією України призначаються і міністри (крім Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України).

Однак, якщо Конституцією України прямо встановлено, що міністри входять до складу Кабінету Міністрів України (частина перша статті 114), а міністерства належать до центральних органів виконавчої влади (статті 116, 117), то щодо Антимонопольного комітету України, Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Фонду державного майна України норми, які б визначали їх як органи, що належать до системи органів виконавчої влади, в Основному Законі України відсутні.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 липня 1998 року N 9-рп/98 у справі щодо приватизації державного майна наголошував на особливому статусі всіх перелічених органів як державних органів, а не органів виконавчої влади.

Фонд державного майна України визначено як державний орган і в Законі України "Про приватизацію державного майна". Так, стаття 7 цього Закону визначає, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Державним органом (а не органом виконавчої влади) визначено Фонд державного майна України й у все ще чинному (оскільки закону про Фонд державного майна України до цього часу немає) Тимчасовому положенні про Фонд державного майна України, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року N 2558-XII.

Підтвердженням особливого статусу Фонду державного майна України є й виокремлення Законом України "Про управління об'єктами державної власності" Фонду з-поміж інших суб'єктів управління об'єктами державної власності (у тому числі й органів виконавчої влади) як самостійного суб'єкта управління об'єктами державної власності (стаття 4).

За цих обставин Фонд державного майна України не може бути ототожнено з органами виконавчої влади, а отже, на нього не може поширюватися й порядок призначення керівників, передбачений Конституцією України для керівників центральних органів виконавчої влади (не міністрів).