Про судову експертизу

ЗАКОН УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 28, ст.232) ( Вводиться в дію Постановою ВР № 4038а-XII від 25.02.94, ВВР, 1994, № 28, ст.233 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 27, ст.209 № 1992-IV від 09.09.2004, ВВР, 2005, № 1, ст.14 ) ( Додатково див. Закон № 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96 ) ( Додатково див. ст.97, ст.98 Закону № 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, № 7-8, ст.66 ) ( Додатково див. Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208 № 4711-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, № 14, ст.89 № 213-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 22, ст.145 № 580-VIII від 02.07.2015, ВВР, 2015, № 40-41, ст.379 № 911-VIII від 24.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.50 № 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25 № 2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст.436 № 2148-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 40-41, ст.383 № 2246-VIII від 07.12.2017, ВВР, 2018, № 3-4, ст.26 № 2249-VIII від 19.12.2017, ВВР, 2018, № 6-7, ст.43 № 2629-VIII від 23.11.2018, ВВР, 2018, № 50, ст.400 № 187-IX від 04.10.2019, ВВР, 2019, № 50, ст.352 № 294-IX від 14.11.2019, ВВР, 2020, № 5, ст.31 № 524-IX від 04.03.2020, ВВР, 2020, № 38, ст.279 № 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408 № 1082-IX від 15.12.2020, ВВР, 2021, № 16, ст.144 № 1928-IX від 02.12.2021 № 2710-IX від 03.11.2022 № 2716-IX від 03.11.2022 № 3460-IX від 09.11.2023 № 4017-IX від 10.10.2024 )

Цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об’єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття судової експертизи

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно з Законами № 1992-IV від 09.09.2004, № 4652-VI від 13.04.2012; текст статті 1 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 )

Стаття 2. Законодавство України про судову експертизу

Законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України про судову експертизу, застосовуються правила міжнародного договору України.

Прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері судово-експертної діяльності здійснюються відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

( Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 )

( Стаття 2 в редакції Закону № 1992-IV від 09.09.2004 )

Стаття 3. Принципи судово-експертної діяльності

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об’єктивності і повноти дослідження.

Стаття 4. Гарантії незалежності судового експерта та правильності його висновку

Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються:

визначеним законом порядком призначення судового експерта;

( Абзац другий статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 )

забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи;

існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду;

( Абзац четвертий статті 4 із змінами, внесеними згідно з Законами № 1992-IV від 09.09.2004, № 4652-VI від 13.04.2012 )

створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням;

кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків;

можливістю призначення повторної судової експертизи;

присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.

Стаття 5. Максимальне збереження об’єктів дослідження

Під час проведення судових експертиз (обстежень і досліджень) об’єкти дослідження можуть бути пошкоджені або витрачені лише у тій мірі, в якій це необхідно для дослідження.

( Текст статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020 )

Стаття 6. Забезпечення умов праці судового експерта за місцезнаходженням об’єктів дослідження

Якщо судову експертизу необхідно провести на місці події або за місцезнаходженням об’єкта дослідження, особа або орган, які її призначили або на замовлення яких вона проводиться, повинні забезпечити судовому експертові безперешкодний доступ до об’єкта дослідження і належні умови праці.

( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 )

Стаття 7. Суб’єкти судово-експертної діяльності

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

( Частина перша статті 7 в редакції Законів № 2147-VIII від 03.10.2017, № 187-IX від 04.10.2019; із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020 )

До державних спеціалізованих установ належать:

науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України;

експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

( Частину четверту статті 7 виключено на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 ) ( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 662-IV від 03.04.2003 - набуває чинності з 01.08.2003 року; в редакції Закону № 1992-IV від 09.09.2004 )

Стаття 7-1. Підстави проведення судової експертизи (обстеження і дослідження)

( Назва статті 7-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020 )

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Підставою для отримання висновку спеціаліста при з’ясуванні обставин вчинення кримінального проступку є запит службової особи підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, уповноваженої особи іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків.

( Статтю 7-1 доповнено частиною другою згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020 ) ( Закон доповнено статтею 7-1 згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 )

Стаття 8. Науково-методичне та організаційно-управлінське забезпечення судово-експертної діяльності

Організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності та організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші державні органи, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.

Міністерства та інші державні органи здійснюють у визначеному ними порядку контроль за дотриманням законодавства з питань судово-експертної діяльності державними спеціалізованими установами, що належать до сфери їх управління.

Науково-методичне та організаційно-управлінське забезпечення діяльності судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, покладається на Міністерство юстиції України. Міністерство юстиції України у визначеному ним порядку здійснює контроль за дотриманням законодавства з питань судово-експертної діяльності судовими експертами, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

Для розгляду найважливіших питань розвитку судової експертизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України утворюється Координаційна рада з проблем судової експертизи, яка діє відповідно до Положення про неї, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.

Міністерство юстиції України забезпечує видання міжвідомчого науково-методичного збірника "Криміналістика та судова експертиза".

( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1992-IV від 09.09.2004; в редакції Закону № 2716-IX від 03.11.2022 )

Стаття 9. Державний Реєстр атестованих судових експертів

Атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

( Частина друга статті 9 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 ) ( Стаття 9 в редакції Закону № 1992-IV від 09.09.2004 )

Розділ II

СУДОВИЙ ЕКСПЕРТ

Стаття 10. Особи, які можуть бути судовими експертами

Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

( Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно і Законом № 1992-IV від 09.09.2004 )

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

( Частина друга статті 10 в редакції Закону № 1992-IV від 09.09.2004 )

До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

( Статтю 10 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 1992-IV від 09.09.2004; із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020 )

Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

( Статтю 10 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 4711-VI від 17.05.2012 )

До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов’язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.

( Статтю 10 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 )

Стаття 11. Особи, які не можуть бути судовими експертами

Не може залучатися до проведення судової експертизи та виконання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, а також та, яка має не зняту або не погашену судимість, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією або дисциплінарне стягнення у виді припинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю.

( Частина перша статті 11 в редакції Закону № 4711-VI від 17.05.2012; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2147-VIII від 03.10.2017, № 524-IX від 04.03.2020, № 4017-IX від 10.10.2024 )

Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством.

Стаття 12. Обов’язки судового експерта

Незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов’язаний:

( Абзац перший частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 )

1) провести повне дослідження і дати обгрунтований та об’єктивний письмовий висновок;

2) на вимогу особи або органу, які залучили експерта, судді, суду дати роз’яснення щодо даного ним висновку;

( Пункт 2 частини першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4652-VI від 13.04.2012 )

3) заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.

Інші обов’язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.

Стаття 13. Права судового експерта

Незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:

1) подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи;

( Пункт 1 частини першої статті 13 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 )

2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

( Пункт 2 частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно з Законом № 1992-IV від 09.09.2004 )

3) з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;

4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;

6) проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

( Частину першу статті 13 доповнено пунктом 6 згідно з Законом № 1992-IV від 09.09.2004 )

Інші права судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.

Стаття 14. Відповідальність судового експерта

Судовий експерт на підставах та в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності.

Судовий експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком є:

1) самостійне збирання матеріалів, що підлягають дослідженню, а також самостійний вибір вихідних даних для проведення судової експертизи;

2) проведення судової експертизи судовим експертом, який є працівником державної спеціалізованої установи, без письмового доручення його керівника у разі призначення (замовлення) проведення судової експертизи державній спеціалізованій установі;

3) передоручення проведення судової експертизи іншій особі з порушенням встановленого законодавством порядку;

4) порушення без поважних причин вимог законодавства щодо строків проведення судової експертизи;

5) вирішення питань, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі питань права;

6) невиконання судовим експертом, який не є працівником державної спеціалізованої установи, вимог законодавства щодо організації робочого місця судового експерта;

7) ухилення судового експерта, який не є працівником державної спеціалізованої установи, від проведення перевірки його діяльності та/або перешкоджання ним проведенню такої перевірки;

8) порушення порядку зберігання та поводження з об’єктами дослідження, матеріалами справи (провадження), що призвело або може призвести до їх втрати або пошкодження;

9) застосування руйнівних методів дослідження з порушенням встановленого законодавством порядку;

10) неповідомлення у встановленому законодавством порядку держателю державного Реєстру атестованих судових експертів відомостей щодо настання обставин, які підлягають внесенню до такого реєстру за повідомленням судового експерта;

11) порушення вимог законодавства щодо оформлення висновку судового експерта;

12) невиконання або неналежне виконання судовим експертом без поважних причин покладених на нього обов’язків, що стало підставою для постановлення судом окремої ухвали, в якій порушено питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.

За вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого цим Законом, до судового експерта може бути застосований один із таких видів дисциплінарних стягнень:

попередження;

тимчасове, строком до одного року, зупинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю;

припинення права на проведення судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю.

( Частина четверта статті 14 в редакції Закону № 4017-IX від 10.10.2024 )

При обранні виду дисциплінарного стягнення враховуються тяжкість наслідків, що настали внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок, чи застосовувалися раніше до судового експерта дисциплінарні стягнення, а також інші відомості, що характеризують його як судового експерта.

Питання дисциплінарної відповідальності судового експерта розглядається експертно-кваліфікаційною комісією, що утворюється в порядку, визначеному цим Законом.