ЗАКОН УКРАЇНИ
Про попереднє ув’язнення
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 35, ст.360)
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 312-XIV від 11.12.98, ВВР, 1999, № 4, ст. 35
№ 2537-III від 21.06.2001, ВВР, 2001, № 40, ст.193
№ 3109-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 32, ст.232
№ 3111-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 33, ст.236
№ 488-IV від 06.02.2003, ВВР, 2003, № 15, ст.109
№ 743-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 29, ст.233
№ 1130-IV від 11.07.2003, ВВР, 2004, № 8, ст.66
№ 2322-IV від 12.01.2005, ВВР, 2005, № 10, ст.187
№ 2353-IV від 18.01.2005, ВВР, 2005, № 10, ст.191
№ 2376-IV від 20.01.2005, ВВР, 2005, № 10, ст.195
№ 2377-IV від 20.01.2005, ВВР, 2005, № 11, ст.198
№ 3166-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.103
№ 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, № 9, № 10-11, ст.96
№ 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, № 7-8, ст.66
№ 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року )
( Додатково див. Рішення Конституційного Суду
№ 10-рп/2008 від 22.05.2008 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1254-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.511
№ 1829-VI від 21.01.2010, ВВР, 2010, № 12, ст.115
№ 3453-VI від 02.06.2011, ВВР, 2011, № 50, ст.548
№ 4565-VI від 22.03.2012, ВВР, 2012, № 51, ст.574
№ 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208
№ 5461-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 5, ст.62
№ 245-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.178
№ 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12
№ 1698-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 47, ст.2051
№ 419-VIII від 14.05.2015, ВВР, 2015, № 28, ст.254
№ 794-VIII від 12.11.2015, ВВР, 2016, № 6, ст.55
№ 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44
№ 2581-VIII від 02.10.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.371
№ 113-IX від 19.09.2019, ВВР, 2019, № 42, ст.238
№ 372-IX від 12.12.2019, ВВР, 2020, № 14, ст.85
№ 671-IX від 04.06.2020, ВВР, 2020, № 42, ст.343
№ 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408
№ 1150-IX від 28.01.2021, ВВР, 2021, № 23, ст.197
№ 1637-IX від 14.07.2021, ВВР, 2021, № 43, ст.348
№ 2111-IX від 03.03.2022
№ 2158-IX від 24.03.2022
№ 2236-IX від 03.05.2022
№ 2428-IX від 19.07.2022
№ 2472-IX від 28.07.2022
№ 3185-IX від 29.06.2023
№ 3480-IX від 21.11.2023 )
( У тексті Закону слова "Міністерство внутрішніх справ України" в усіх відмінках замінено словами "Державний департамент України з питань виконання покарань" у відповідних відмінках згідно із Законом № 312-XIV від 11.12.98 )
( У тексті Закону слова "Державний департамент України з питань виконання покарань" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1254-VI від 14.04.2009 )
Стаття 1. Попереднє ув’язненняПопереднє ув’язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
( Частина перша статті 1 в редакції Закону № 4652-VI від 13.04.2012 )
Порядок попереднього ув’язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України.
( Частина друга статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2377-IV від 20.01.2005; в редакції Закону № 4652-VI від 13.04.2012 )
Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув’язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Стаття 2. Мета попереднього ув’язненняМетою попереднього ув’язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.
( Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3453-VI від 02.06.2011, № 4652-VI від 13.04.2012 )
Стаття 3. Підстави для попереднього ув’язненняПідставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України.
( Стаття 3 в редакції Закону № 2537-III від 21.06.2001; текст статті 3 в редакції Закону № 3453-VI від 02.06.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 4652-VI від 13.04.2012, № 2111-IX від 03.03.2022, № 2236-IX від 03.05.2022 )
Стаття 4. Установи для попереднього ув’язненняУстановами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
( Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 488-IV від 06.02.2003, № 743-IV від 15.05.2003, № 2377-IV від 20.01.2005, № 1254-VI від 14.04.2009, № 3453-VI від 02.06.2011, № 4652-VI від 13.04.2012 )
У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування взяті під варту військовослужбовці можуть триматися в окремих ізольованих приміщеннях казарменого типу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
( Статтю 4 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3185-IX від 29.06.2023 )
Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі тимчасового тримання, на гауптвахті, окремих ізольованих приміщеннях казарменого типу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України визначаються законодавством України.
( Частина статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 743-IV від 15.05.2003, № 2377-IV від 20.01.2005; в редакції Закону № 3185-IX від 29.06.2023 )
Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину і щодо них як запобіжний захід обрано тримання під вартою, то вони за постановою особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати в дисциплінарному ізоляторі або карцері установи виконання покарань чи на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
( Частина статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 743-IV від 15.05.2003, № 2377-IV від 20.01.2005, № 4652-VI від 13.04.2012 )
У випадках і порядку, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, засуджені можуть бути залишені для роботи з господарського обслуговування слідчого ізолятора за їх письмовою згодою.
( Частина статті 4 в редакції Закону № 2377-IV від 20.01.2005 )
Під час дії воєнного стану в Україні у зв’язку з неможливістю доставлення військовополонених безпосередньо до табору для тримання військовополонених, з метою забезпечення їхнього життя та здоров’я такі особи можуть тимчасово перебувати у дільницях для тримання військовополонених, утворених у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України.
( Абзац перший частини п’ятої вважати частиною шостою згідно із Законом № 3185-IX від 29.06.2023 )
Військовополонені, які перебувають у таких дільницях, переміщуються до табору для тримання військовополонених, як тільки таке безпечне переміщення стане практично можливим.
( Абзац другий частини п’ятої вважати частиною сьомою згідно із Законом № 3185-IX від 29.06.2023 )
( Статтю 4 доповнено частиною згідно із Законом № 2158-IX від 24.03.2022 )
У період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років після його припинення чи скасування у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, з дотриманням вимог суворої ізоляції від інших категорій осіб, які тримаються у цих установах. Особи, які тримаються в секторах максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, виконують обов’язки та користуються правами, встановленими законодавством для засуджених до довічного позбавлення волі, передбаченими Кримінально-виконавчим кодексом України.
( Статтю 4 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 3185-IX від 29.06.2023 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, визначає перелік установ попереднього ув’язнення для тримання під вартою засуджених до позбавлення волі, переданих в Україну для відбування покарання, а також підозрюваних, обвинувачених, засуджених до позбавлення волі, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку.
( Статтю 4 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 3480-IX від 21.11.2023 )
Стаття 5. Забезпечення порядку тримання під вартою у місцях попереднього ув’язненняЗабезпечення порядку тримання під вартою осіб у місцях попереднього ув’язнення покладається на адміністрацію місць попереднього ув’язнення, яка діє відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.
Стаття 6. Правове становище осіб, які перебувають у місцях попереднього ув’язненняОсоби, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення, мають обов’язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
( Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2322-IV від 12.01.2005 )
Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення, визначається законодавством України, що передбачає права і обов’язки цих осіб під час перебування їх на території України, з обмеженнями, які встановлені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
( Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2322-IV від 12.01.2005 )
Не допускається надання будь-яких пільг чи переваг особам, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення, залежно від їх расової, національної приналежності, ставлення до релігії, майнового стану, політичних поглядів та минулих заслуг.
Стаття 7. Режим у місцях попереднього ув’язненняРежим у місцях попереднього ув’язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув’язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами.
Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув’язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.
Особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов’язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки, що надходять на їх ім’я, підлягають огляду, а листування - перегляду. Їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув’язнення. Вилучені у них при доставленні в місця попереднього ув’язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув’язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в доход держави за мотивованою постановою начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованою прокурором, копія якої приєднується до особової справи особи, яка тримається під вартою. Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України, взятого під варту, та огляд його речей здійснюються тільки в присутності офіційних представників цього органу.
( Частина третя статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 312-XIV від 11.12.98, № 3111-III від 07.03.2002, № 3453-VI від 02.06.2011, № 4652-VI від 13.04.2012 )
Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї, підлягають огляду.
Адміністрація місця попереднього ув’язнення має право використовувати аудіовізуальні, електронні та інші технічні засоби для запобігання втечам та вчиненню кримінальних правопорушень, порушенню встановленого законодавством порядку тримання під вартою та відбування покарання, а також забезпечення безпеки осіб, взятих під варту, засуджених, персоналу установи попереднього ув’язнення та інших осіб, які перебувають на території установи попереднього ув’язнення.
( Статтю 7 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 3185-IX від 29.06.2023 )
Адміністрація місця попереднього ув’язнення зобов’язана повідомити осіб, взятих під варту, засуджених та осіб, які заходять на територію установи попереднього ув’язнення, про застосування технічних засобів нагляду і контролю.
( Статтю 7 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 3185-IX від 29.06.2023 )
Перелік технічних засобів нагляду і контролю та порядок їх використання в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
( Статтю 7 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3185-IX від 29.06.2023 )
Стаття 8. Роздільне тримання у місцях попереднього ув’язненняВзятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних камерах. Як виняток, з метою збереження таємниці досудового розслідування, захисту ув’язнених від можливих посягань на їх життя, запобігання вчиненню ними нового кримінального правопорушення, забезпечення національної чи громадської безпеки, чи за наявності на те медичних підстав за відповідним рішенням слідчого, який здійснює досудове розслідування, чи начальника установи попереднього ув’язнення, погодженим з прокурором, їх можуть тримати в одиночних камерах або у маломісних камерах з дотриманням вимог ізоляції, зазначених у цих рішеннях. Тримання в одиночних камерах неповнолітніх не допускається, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери. Особи, взяті під варту, які досягли вісімнадцятирічного віку, тримаються в камерах окремо від неповнолітніх та повнолітніх осіб до досягнення ними двадцяти двох років.
( Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 245-VII від 16.05.2013, № 720-IX від 17.06.2020; в редакції Закону № 3185-IX від 29.06.2023 )
Осіб, взятих під варту, розміщують у камерах з додержанням таких вимог ізоляції:
чоловіків - окремо від жінок;
неповнолітніх - окремо від повнолітніх осіб;
осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, - окремо від осіб, які не перебували в місцях позбавлення волі;
осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів, пов’язаних з насильством або внаслідок яких потерпілому спричинені тілесні ушкодження, смерть, та особливо тяжких злочинів, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
осіб, які є співробітниками або проходили службу (працювали) в Національній поліції України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Військовій службі правопорядку у Збройних Силах України, органах внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури, юстиції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України, розвідувальних органах України та в суді, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
засуджених - окремо від осіб, які перебувають під вартою, крім засуджених до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 Кримінально-виконавчого кодексу України підлягають направленню до установ виконання покарань;
іноземних громадян і осіб без громадянства - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
засуджених, які прибули з виховних та виправних колоній для участі у розгляді справи у касаційній інстанції або для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження чи участі в розгляді справи як свідок, потерпілий, цивільний позивач, - окремо від інших осіб;
осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною п’ятою статті 255, статтями 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтею 111, частинами третьою - восьмою статті 111-1, статтями 111-2, 113, 114, 114-1, 114-2, 436-2 Кримінального кодексу України, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
засуджених до позбавлення волі, переданих в Україну для відбування покарання, а також підозрюваних, обвинувачених, засуджених до позбавлення волі, стосовно яких компетентним органом іноземної держави було прийнято рішення про їх видачу в Україну (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою.
( Частину другу статті 8 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом № 3480-IX від 21.11.2023 )
( Частина друга із змінами, внесеними згідно із Законами № 3111-III від 07.03.2002, № 488-IV від 06.02.2003, № 743-IV від 15.05.2003, № 2322-IV від 12.01.2005, № 1254-VI від 14.04.2009, № 4652-VI від 13.04.2012, № 1698-VII від 14.10.2014, № 794-VIII від 12.11.2015, № 901-VIII від 23.12.2015, № 671-IX від 04.06.2020, № 720-IX від 17.06.2020, № 1150-IX від 28.01.2021; в редакції Закону № 3185-IX від 29.06.2023 )
Засуджених до довічного позбавлення волі тримають ізольовано від усіх інших осіб, які перебувають під вартою.
( Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2537-III від 21.06.2001 )
Обвинувачених або підозрюваних у одному і тому самому кримінальному провадженні за наявності відповідного рішення особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, тримають роздільно.
( Частина четверта статті 8 в редакції Закону № 245-VII від 16.05.2013 )
Порядок розміщення в лікувальних закладах місць попереднього ув’язнення осіб, що перебувають під вартою, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
( Частина п’ята статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 488-IV від 06.02.2003, № 743-IV від 15.05.2003, № 5461-VI від 16.10.2012 )
Стаття 9. Права осіб, взятих під вартуОсоби, взяті під варту, мають право:
на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту, оскаржувати їх у суді, отримати в друкованому вигляді роз’яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63 Конституції України, цієї статті та інших прав затриманих або взятих під варту, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;
( Абзац другий частини першої статті 9 в редакції Закону № 2322-IV від 12.01.2005 )
знайомитися з правилами тримання під вартою;
на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;
одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі;
( Абзац п’ятий частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 488-IV від 06.02.2003, № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 )
( Щодо дії абзацу п’ятого частини першої статті 9 додатково див. Закони № 3235-IV від 20.12.2005, № 489-V від 19.12.2006 )
купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;
користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження;
( Абзац сьомий частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4652-VI від 13.04.2012 )
користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув’язнення та придбаними через торговельну мережу;
на душпастирську опіку, що здійснюється священнослужителями (капеланами);
( Частину першу статті 9 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 419-VIII від 14.05.2015 )
відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув’язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб;
на восьмигодинний сон в нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;
звертатись із скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, Міжнародного кримінального суду, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб у порядку, встановленому статтею 13 цього Закону.
( Абзац частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3166-IV від 01.12.2005, № 2236-IX від 03.05.2022 )
Взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до трьох років.
( Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 488-IV від 06.02.2003 )
Взяті під варту молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
( Статтю 9 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 3109-III від 07.03.2002; в редакції Закону № 2353-IV від 18.01.2005 )
Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв’язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі, тримають відповідно до правил, установлених цим Законом. Одержання цими особами посилок і передач, а так само купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому Кримінально-виконавчим кодексом України для рівня безпеки виправної колонії, призначеного їм центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
( Частина четверта статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 488-IV від 06.02.2003, № 2377-IV від 20.01.2005, № 3453-VI від 02.06.2011, № 4652-VI від 13.04.2012, № 5461-VI від 16.10.2012 )
Перелік продуктів харчування і предметів першої необхідності, які забороняється передавати особам, взятим під варту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Міністерством оборони України.
( Частина п’ята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 488-IV від 06.02.2003, № 743-IV від 15.05.2003, № 5461-VI від 16.10.2012 )
Стаття 10. Обов’язки осіб, взятих під вартуОсоби, взяті під варту, зобов’язані:
додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув’язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;
дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;
бути ввічливими до працівників місця попереднього ув’язнення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов’язків;
бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув’язнення.
Стаття 11. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування осіб, взятих під вартуОсобам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.
Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра.
Особам, взятим під варту, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених статтею 11- 1 цього Закону.
( Частина третя статті 1 в редакції Закону № 3185-IX від 29.06.2023 )
Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув’язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.
Порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
( Частина п’ята статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 488-IV від 06.02.2003, № 743-IV від 15.05.2003; в редакції Закону № 4565-VI від 22.03.2012 )
( Зміни до частини п’ятої статті 11 див. в Законі № 5461-VI від 16.10.2012 )
До особи, взятої під варту, яка заявила про відмову від прийняття їжі, може бути застосовано примусове годування на підставі ухвали слідчого судді, суду, прийнятої за висновком лікаря про те, що такій особі загрожує значне погіршення стану здоров’я та існує очевидна загроза її життю. Застосування примусового годування без ухвали слідчого судді, суду забороняється.
( Статтю 11 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 2428-IX від 19.07.2022 )
Примусове годування має на меті гуманне ставлення до особи, взятої під варту, її прав, честі і гідності та не допускає будь-якого приниження чи тортур стосовно такої особи.
( Статтю 11 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 2428-IX від 19.07.2022 )
Начальник установи попереднього ув’язнення при встановленні факту відмови особи, взятої під варту, від прийняття їжі повинен скласти акт про відмову від прийняття їжі, у якому зазначити причини такої відмови, та протягом однієї доби:
письмово поінформувати про це орган досудового розслідування або суд, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження (справа), а також прокурора, захисника;
повідомити членів сім’ї (за наявності) особи, взятої під варту, крім випадків, якщо це спеціально заборонено особою, взятою під варту, про що така особа у письмовій формі повідомляє начальника установи попереднього ув’язнення;
у разі відмови неповнолітнього від прийняття їжі - додатково повідомити законного представника та відповідні служби у справах дітей незалежно від бажання неповнолітнього і в разі обґрунтованості зазначених причин негайно вжити заходів щодо задоволення законних вимог такої особи.
( Статтю 11 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 2428-IX від 19.07.2022 )
Особа, взята під варту, яка відмовилася від прийняття їжі, з моменту встановлення такого факту має перебувати під постійним наглядом лікаря.
( Статтю 11 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 2428-IX від 19.07.2022 )
Лікар несе персональну відповідальність за правильність та своєчасність визначення виду примусового годування. Кожен випадок застосування примусового годування особи, взятої під варту, здійснюється у присутності лікаря.
( Статтю 11 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 2428-IX від 19.07.2022 )
Під час підготовки висновку лікар, зважаючи на стан здоров’я особи, взятої під варту, визначає вид примусового годування.
( Статтю 11 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом № 2428-IX від 19.07.2022 )
Видами примусового годування є:
1) годування через назогастральний зонд за допомогою лійки;
2) годування через назогастральний зонд краплинно;
3) годування через назогастральний зонд за допомогою шприца Жане;
4) годування з ложки;
5) годування за допомогою напувальниці;
6) годування через гастростому.
( Статтю 11 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом № 2428-IX від 19.07.2022 )
Питання про застосування примусового годування особи, взятої під варту, вирішується судом у порядку, передбаченому законом.
( Статтю 11 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом № 2428-IX від 19.07.2022 )
Начальник установи попереднього ув’язнення невідкладно інформує Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо прийняття слідчим суддею, судом рішення про примусове годування особи, взятої під варту.
( Статтю 11 доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом № 2428-IX від 19.07.2022 )
Примусове годування є крайнім заходом для збереження життя особи, взятої під варту, і не може бути застосовано у випадках, якщо відмова від прийняття їжі більше не становить загрози її життю або особа, взята під варту, заявила про своє бажання добровільно вживати їжу.
( Статтю 11 доповнено частиною п'ятнадцятою згідно із Законом № 2428-IX від 19.07.2022 )
Порядок примусового годування, а також умови тримання осіб, взятих під варту, які відмовляються від прийняття їжі, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
( Статтю 11 доповнено частиною шістнадцятою згідно із Законом № 2428-IX від 19.07.2022 )
Стаття 11-1. Надання особам, взятим під варту, послуг із забезпечення поліпшених умов триманняУ слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України за наявності технічної можливості можуть облаштовуватися камери з поліпшеними умовами тримання.
Розміщення осіб, взятих під варту, в камерах з поліпшеними умовами тримання здійснюється на платній основі та виключно в добровільному порядку. Оплата таких послуг здійснюється особою, взятою під варту, або іншими особами за власний рахунок.