Кабінетом Міністрів України 3 квітня 2007 року прийнято постанову N 595 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення виконання постанов Верховної Ради України від 2 квітня 2007 р. N 837-V "Про запобігання діям, що загрожують конституційному правопорядку, громадському спокою і стабільності в Україні" та N 839-V "Про політичну ситуацію в Україні, пов'язану з оголошенням Указу Президента України від 2 квітня 2007 року "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України".

Як зазначено у преамбулі постанови N 595, Кабінет Міністрів України виходить, зокрема, з того, що Постановою Верховної Ради України від 2 квітня 2007 року N 839-V Указ Президента України від 2 квітня 2007 року N 264 "Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України" визнано таким, що виданий з порушенням Конституції України.

Таким чином, Кабінет Міністрів України вирішив питання про відповідність Конституції України акта Президента України, чим фактично перебрав на себе повноваження, яке за Конституцією України належить виключно Конституційному Суду України.

Зазначене суперечить статтям 147, 150 Конституції України, якими єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, визначено Конституційний Суд України.

Пунктом 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади на виконання Постанови Верховної Ради України від 2 квітня 2007 року N 837-V "Про запобігання діям, що загрожують конституційному правопорядку, громадському спокою і стабільності в Україні" доручено забезпечити здійснення своїх повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

При цьому жодним чином не зазначено про необхідність керуватись під час здійснення таких повноважень актами Президента України. Цим знехтувано конституційні приписи, за якими Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується також указами Президента України, укази і розпорядження глави держави є обов'язковими до виконання на території України (частина третя статті 113, частина третя статті 106).