Минув рік з того часу, коли в Україні 26 березня 2006 року відбулися найдемократичніші за її новітню історію парламентські вибори, що було підтверджено авторитетними свідченнями чисельної групи міжнародних спостерігачів.

Отримавши мандат довіри своїх виборців, політичні партії та виборчі блоки політичних партій, що перемогли на парламентських виборах 2006 року, провели переговори щодо формування коаліції депутатських фракцій. За наслідками цих переговорів у строки та в порядку, що встановлені статтею 83 Конституції України, у Верховній Раді України була сформована коаліція депутатських фракцій. За її пропозицією та відповідно до внесеного Президентом України подання Верховна Рада України призначила Прем'єр-міністра України. Крім того, за поданням Президента України Верховною Радою України були призначені Міністр закордонних справ України та Міністр оборони України.

Тим самим Президент України визнав легітимність створення трьома фракціями коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України та забезпечив додержання Конституції України при формуванні персонального складу Кабінету Міністрів України.

Така належна реалізація нової конституційної моделі організації державної влади сприяла стабілізації соціально-економічної ситуації в Україні та створенню сприятливих умов для подальших позитивних змін в економічній сфері.

Однак реалії політичної боротьби за владу обумовили невиправдано безкомпромісну позицію депутатських фракцій, що не увійшли до складу коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України. Як наслідок частина народних депутатів України з цих фракцій не підтримала позицію своїх фракцій і висловила готовність приєднатися до Коаліції національної єдності, що викликало неоднозначні політичні оцінки.

При цьому окремі політичні сили зробили кроки до неконституційного вирішення політичних питань, намагаючись знайти в цьому процесі штучні, не передбачені статтею 90 Конституції України підстави для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України. Під впливом цих політичних сил, всупереч існуючим конституційно-правовим реаліям, Президент України неодноразово заявляв про наявність підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України і готовність видати відповідний указ.

Усвідомлюючи свою відповідальність перед Українським народом та з метою забезпечення конституційного правопорядку, громадянського спокою і стабільності в державі Верховна Рада України

1. Взяти до відома, що в умовах нинішньої конституційно-правової ситуації відсутні передбачені статтею 90 Конституції України підстави для дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України і Президент України зобов'язаний діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.