Кабінет Міністрів України та Уряд Французької Республіки, далі - Сторони,

Бажаючи зробити внесок у розвиток двосторонніх відносин відповідно до Договору про взаєморозуміння та співробітництво між Україною і Французькою Республікою від 16 червня 1992 року,

Усвідомлюючи небезпеку, що становлять для населення держав Сторін стихійні лиха та великі техногенні катастрофи,

будучи переконаними в необхідності зміцнення співробітництва та обміну інформацією між компетентними органами Сторін в галузі цивільного захисту населення, в тому числі професійної підготовки осіб, які беруть участь у відповідних операціях,

домовилися про таке:

1. Ця Угода визначає умови здійснення співробітництва в галузі запобігання великим природним і техногенним ризикам та їх прогнозування, підготовки учасників цивільного захисту та надання добровільної і взаємної допомоги у випадках стихійного лиха або значних аварій.

2. Положення цієї Угоди застосовуються до всієї території України та до європейської частини території Французької Республіки.

1. Терміни, що вживаються в цій Угоді, мають такі значення:

- "Запитуюча Сторона" - сторона, яка звертається до іншої Сторони з проханням про надання допомоги у вигляді направлення експертів, аварійно-рятувальних бригад або рятувальних засобів;

- "Запитувана Сторона" - Сторона, яка отримує прохання про надання допомоги;

- "Рятувальна команда" - члени рятувальних груп або експерти, які відряджаються на місце події на прохання Запитуючої Сторони;

- "Надзвичайна ситуація" - катастрофа природного або техногенного характеру, яка має серйозні гуманітарні наслідки або може мати значний згубний вплив на довкілля;

- "Засоби оснащення" - обладнання, техніка, транспортні засоби та особисте спорядження для використання рятувальними командами;

- "Рятувальні засоби" - додаткове обладнання та інші матеріали, що ввозяться для забезпечення кожної операції і призначені для використання рятувальними командами;

- "Експлуатаційні матеріали" - матеріали, необхідні для експлуатації відповідного оснащення та для забезпечення роботи рятувальних команд.

1. Для реалізації цієї Угоди Сторони визначають у якості компетентних органів:

- від Кабінету Міністрів України - Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

- від Уряду Французької Республіки - Міністерство внутрішніх справ, заморських територій і місцевого самоврядування.

2. Сторони повідомляють одна одну дипломатичними каналами щодо будь-яких змін в призначенні компетентних органів.

1. Сторони започатковують співробітництво у наступних сферах:

a) запобігання великим природним і техногенним ризикам та їх прогнозування;

b) охорона та захист населення, майна та навколишнього середовища від загроз значного стихійного лиха (таких, як землетруси, повені, буревії, лісові пожежі) або значних техногенних аварій (пожеж або вибухів на промислових об'єктах або в громадських установах, аварій при транспортуванні небезпечних речовин, аварій на залізничному, повітряному, морському або автомобільному транспорті);

c) професійна підготовка осіб, які задіяні в операціях з цивільного захисту населення;

d) надання взаємної допомоги у випадку стихійного лиха або значних аварій.

2. Співробітництво здійснюється з урахуванням бюджетних можливостей кожної із Сторін.

Співпраця може здійснюватися у таких формах:

a) допомога та консультації з організації рятувальних операцій;

b) розробка актів, які стосуються цивільного захисту, планів рятувальних операцій у надзвичайних ситуаціях, та підготовки осіб, які беруть у них участь;

c) дослідження проблем, що становлять взаємний інтерес в галузі прогнозування, запобігання, оцінки та управління у надзвичайних ситуаціях;

d) обмін експертами та фахівцями, а також обмін інформацією та документацією з цивільного захисту населення.

У разі виникнення катастрофи або великих аварій Сторони надають одна одній допомогу відповідно до таких положень:

1. Кожна Сторона, на офіційне звернення іншої Сторони, надає всю можливу допомогу у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Звернення про допомогу направляється звичайними дипломатичними каналами. В цьому зверненні зазначаються характер катастрофи та попередні оцінки її масштабу і нагальних потреб для ліквідації її наслідків.

2. Звернення про допомогу може стосуватися або проведення технічної експертизи, або залучення додаткових людських ресурсів, технічних засобів та оснащення.

3. Отримання звернення про допомогу не може автоматично означати позитивну відповідь від Запитуваної Сторони. Кожна Сторона зберігає за собою повну свободу у прийнятті рішення про надання або ненадання допомоги, що становить предмет звернення, особливо з урахуванням прогнозованих ризиків на території її держави, її поточної діяльності та наявності незадіяних аварійно-рятувальних бригад.

4. Запитувана Сторона інформує Запитуючу Сторону у найкоротші строки про відповідь, яку вона має намір надіслати на її звернення, про характер допомоги, яку вона надає, із зазначенням складу аварійно-рятувальних команд, спеціалізації експертів та засобів оснащення, рятувальних засобів та відповідних інших засобів, які мають бути ввезені з цією метою. Запитувана Сторона повинна також зазначити вид транспорту, що використовується для досягнення місця виникнення надзвичайної ситуації, та прогнозоване місце перетину кордону держави Запитуючої Сторони.

5. Допускаються звернення про допомогу в усній формі. В такому випадку це звернення підлягає письмовому підтвердженню у якомога стислий строк.

1. Намір задіяти літальні апарати має невідкладно доводитись до відома компетентних органів держави Запитуваної Сторони. У разі згоди на надання літальних апаратів Запитувана Сторона повинна повідомити якомога точніше про тип і реєстраційний знак повітряного судна, склад екіпажу, вантаж на його борту, час вильоту, запланований маршрут та місце посадки.

2. Законодавство кожної з держав Сторін, що стосується організації повітряного руху, залишається чинним, особливо щодо передачі польотної інформації контролюючим органам.

1. Органам влади Запитуючої Сторони належить здійснювати керівництво рятувальними операціями та давати усі необхідні вказівки відповідальному представнику рятувальної команди Запитуваної Сторони.

2. Рятувальна команда Запитуваної Сторони залишається виключно під її керівництвом у виконанні місії, встановленої Запитуючою Стороною.

3. Члени рятувальної команди Запитуваної Сторони повинні мати вільний доступ до будь-якого місця в межах визначеної Запитуючою Стороною зони.

4. При необхідності Запитуюча Сторона надає в розпорядження рятувальної команди Запитуваної Сторони перекладача та необхідні засоби зв'язку для спілкування з командуванням рятувальними операціями.

1. З метою забезпечення ефективності та оперативності проведення рятувальної операції, кожна Сторона повинна сприяти спрощенню та прискоренню проведення формальностей, пов'язаних з перетином кордонів її держави.

2. Для цього кожен член рятувальної команди Запитуваної Сторони повинен мати чинний проїзний документ. У рамках своєї місії, члени рятувальної команди можуть перебувати на території держави Запитуючої Сторони без візи або дозволу на проживання у відповідності до умов, передбачених законами та іншими правовими актами цієї Сторони.

3. Керівник рятувальної команди Запитуваної Сторони повинен мати при собі документ, що засвідчує покладену на цю команду місію, тип підрозділу (підрозділів), які входять до складу цієї команди, та кількість осіб, з яких вона складається. Цей документ видається компетентним органом, якому рятувальна команда підпорядковується.