Кабінет Міністрів України і Уряд Французької Республіки, надалі "Договірні Сторони",

бажаючи розвивати морське торговельне судноплавство між двома країнами на засадах рівності і взаємної вигоди;

з метою подальшого розвитку міжнародного торговельного судноплавства на засадах принципів свободи мореплавства;

приймаючи до уваги членство України і Французької Республіки в Міжнародній морській організації, Міжнародній організації праці і участь в Угоді про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами ( Угода про асоціацію),

домовились про наступне:

Метою цієї Угоди є:

- регулювання і розвиток взаємовідносин між двома державами в сфері торговельного судноплавства;

- забезпечення тісного співробітництва у сфері торговельного судноплавства;

- уникнення дій, перешкоджаючих нормальному розвиткові морських перевезень;

- сприяння загальному розвиткові торговельних і економічних відносин між двома державами.

У цій Угоді:

1. Термін "Судно Договірної Сторони" означає будь-яке судно, що зареєстроване на території цієї Договірної Сторони і несе її прапор згідно з національним законодавством. Термін "Судно Договірної Сторони", однак, не включає:

- військові кораблі та інші державні судна, які збудовані і використовуються за некомерційним призначенням;

- рибальські судна.

2. Термін "Член екіпажу судна" означає капітана або будь-яку особу, яка зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією й обслуговуванням судна, та чиє ім'я включене до суднової ролі.

1. Ця Угода застосовується на території України і Франції, яка включає їхні територіальні води.

2. Кожна Договірна Сторона забезпечує суднам іншої Договірної Сторони таке саме ставлення, як і до власних суден у частині вільного доступу в порти, використання портів для навантаження і розвантаження вантажів, посадки і висадки пасажирів, здійснення звичайних комерційних операцій і користування всіма навігаційними послугами, а також у відношенні сплачення портових зборів і стягнень.

3. Положення пункту 2 цієї Статті:

а) не поширюються на порти, закриті для заходу іноземних суден;

б) не поширюються на види діяльності, що зарезервовані кожною з Договірних Сторін для своїх організацій і підприємств, зокрема на національний каботаж і морське рибальство;

в) не зобов'язують Договірну Сторону розповсюджувати на судна іншої Договірної Сторони виключення з обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам;

г) не торкаються правил в'їзду і перебування іноземців.

1. Договірні Сторони вживуть у межах своїх законів і правил усіх можливих заходів для скорочення перебування суден у своїх портах і спрощення адміністративних, митних і карантинних формальностей, чинних у цих портах.

2. В питаннях міжнародних морських перевезень Договірні Сторони зобов'язуються ефективно застосовувати принцип вільного доступу до ринку послуг торговельного судноплавства і пов'язаних з ним послуг на комерційних засадах у відношенні регулярних лінійних і трампових перевезень.

1. Документи, що підтверджують національність суден, обмірні свідоцтва та інші суднові документи, видані або визнані однією з Договірних Сторін, визнаватимуться іншою Договірною Стороною.

2. Судна кожної з Договірних Сторін, забезпечені обмірними свідоцтвами, виданими відповідно до міжнародної Конвенції про вимір суднового тоннажу 1969 року, звільнюються від повторного вимірювання тоннажу в портах іншої Договірної Сторони.

Кожна Договірна Сторона визнає посвідчення особи моряка, яке видано компетентними органами іншої Договірної Сторони, і гарантує власникам таких посвідчень права, які передбачені Конвенцією про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року і Конвенцією МОП N 108 (1958 року) про національні посвідчення особи моряків.

Такими посвідченнями особи є:

- для України: Посвідчення особи моряка;

- для Французької Республіки: "Професійна книжка моряка".

Договірні Сторони зберігають, однак, право відмовити у в'їзді на свою територію будь-якій особі, яка має вищезазначене посвідчення особи моряка і яку вони визнають небажаною.

1. Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи, зазначеним у Статті 6, може без візи сходити на берег і перебувати в межах міста, в якому розташований порт заходження, поки судно залишається в цьому порту, якщо її внесено до суднової ролі та в список екіпажу, поданий капітаном судна адміністрації порту. Як при сходженні на берег, так і при поверненні на судно ця особа підлягає чинному контролю.

2. Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи, виданим однією з Договірних Сторін і зазначеним у Статті 6, має право незалежно від транспортного засобу в'їжджати на територію іншої Договірної Сторони для посадки на своє судно, переходу до іншого судна або повернення в свою країну.