1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми "Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів" на період до 2020 року, що додається.

Визначити Міністерство соціальної політики державним замовником Програми.

2. Міністерству соціальної політики разом з іншими заінтересованими центральними і місцевими органами виконавчої влади розробити та подати Кабінетові Міністрів України проект "Державної цільової програми "Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів" на період до 2020 року".

На сьогодні в Україні зареєстровано 2,7 млн. інвалідів, що становить більш як 5,9 відсотка загальної чисельності населення.

Основним міжнародним документом, що стосується зазначеної категорії осіб, є Конвенція про права інвалідів (далі - Конвенція).

На даний час національне законодавство не повною мірою відповідає вимогам Конвенції , не забезпечує в повному обсязі реалізацію інвалідами своїх прав у всіх сферах життєдіяльності.

Конвенцією визначено принципи соціальної моделі інвалідності, що передбачає залучення інвалідів до ефективної участі в житті суспільства нарівні з іншими громадянами. Проте на сьогодні у сфері забезпечення реалізації прав і задоволення потреб інвалідів передбачено дотримання принципів медичної моделі інвалідності, згідно з якою проблеми інвалідів розв'язуються як такі, що зумовлені їх обмеженими внаслідок стану здоров'я фізичними можливостями.

З метою проведення послідовної політики у сфері забезпечення реалізації прав і задоволення потреб інвалідів Верховна Рада України 16 грудня 2009 р. ратифікувала Конвенцію та Факультативний протокол до неї.

Причинами виникнення проблеми є:

невідповідність законодавства вимогам Конвенції , а отже, недостатній рівень реалізації прав інвалідів та задоволення їх потреб;

обмежений доступ інвалідів до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу, транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням їх індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, туризму, фізичної культури і спорту;

складність застосування порядку проведення медико-соціальної експертизи інвалідів, здійснення реабілітаційних заходів і надання соціальних послуг з урахуванням індивідуальних особливостей інвалідів, насамперед осіб із психічними захворюваннями та розумовою відсталістю;

недосконалість системи ведення обліку інвалідів, даних про реабілітаційні заходи і соціальні послуги, яких вони потребують;

недостатній обсяг фінансування програм і заходів, що стосуються інвалідів;

відсутність встановленої на законодавчому рівні відповідальності за порушення прав інвалідів.

Метою Програми є забезпечення реалізації прав і задоволення потреб інвалідів нарівні з іншими громадянами, поліпшення умов їх життєдіяльності згідно з Конвенцією .