Держави-учасниці цього Протоколу домовилися про таке:

1. Держава-учасниця цього Протоколу ("держава-учасниця") визнає компетенцію Комітету з прав осіб з інвалідністю ("Комітет") приймати й розглядати повідомлення від осіб або груп осіб, які перебувають під її юрисдикцією та заявляють, що є жертвами порушення цією державою-учасницею положень Конвенції, або від їхнього імені.

2. Повідомлення не приймається Комітетом, якщо воно стосується держави-учасниці Конвенції, яка не є учасницею цього Протоколу.

Комітет уважає повідомлення неприйнятним, коли:

a) повідомлення є анонімним;

b) повідомлення є зловживанням правом на подання таких повідомлень чи є несумісним з положеннями Конвенції;

c) те саме питання вже розглядалося Комітетом чи було розглянуте або розглядається в рамках іншої процедури міжнародного розгляду або врегулювання;

d) вичерпано не всі наявні внутрішні засоби захисту. Це правило не застосовується, коли вжиття засобів захисту невиправдано зволікається або навряд чи матиме дієвий ефект;

e) воно є вочевидь необгрунтованим чи недостатньо аргументованим;

або

f) факти, що є предметом повідомлення, мали місце до набрання чинності цим Протоколом для відповідної держави-учасниці, якщо тільки ці факти не продовжувались і після згаданої дати.

З урахуванням положень статті 2 цього Протоколу Комітет доводить будь-які надані йому у конфіденційному порядку повідомлення до відома держави-учасниці. У шестимісячний строк держава, що отримала повідомлення, надає Комітетові письмові пояснення чи заяви з викладенням питання та засобу захисту, у разі наявності, який, можливо, був застосований цією державою.

1. У будь-який момент між отриманням повідомлення й винесенням ухвали по суті Комітет може надіслати відповідній державі-учасниці для невідкладного розгляду прохання про вжиття цією державою-учасницею таких тимчасових заходів, які можуть бути необхідними для того, щоб уникнути заподіяння можливої непоправної шкоди жертві або жертвам можливого порушення.

2. Коли Комітет здійснює своє дискреційне право відповідно до пункту 1 цієї статті, це не означає, що він прийняв рішення стосовно прийнятності для нього повідомлення або по його суті.

Під час розгляду повідомлень відповідно до цього Протоколу Комітет проводить закриті засідання. Після вивчення повідомлення Комітет надсилає свої пропозиції та рекомендації, якщо такі є, відповідній державі-учасниці та заявнику.

1. Якщо Комітет отримує достовірну інформацію, яка вказує на серйозні або систематичні порушення державою-учасницею прав, закріплених у Конвенції, він пропонує цій державі-учасниці співробітничати у вивченні такої інформації і з цією метою надати зауваження стосовно відповідної інформації.

2. З урахуванням будь-яких зауважень, які можуть бути надані відповідною державою-учасницею, а також будь-якої іншої достовірної інформації, яку має Комітет, він може доручити одному чи кільком своїм членам провести розслідування й невідкладно надати доповідь Комітетові. У тих випадках, коли це виправдано, та за згодою держави-учасниці розслідування може включати відвідання її території.

3. Після вивчення результатів такого розслідування Комітет перепроваджує ці результати відповідній державі-учасниці разом з будь-якими коментарями та рекомендаціями.

4. Протягом шести місяців з моменту отримання результатів, коментарів та рекомендацій, перепроваджених Комітетом, держава-учасниця надає йому свої зауваження.

5. Таке розслідування проводиться в конфіденційному порядку, і на всіх етапах процесу передбачається звернення до держави-учасниці стосовно співробітництва.

1. Комітет може запропонувати відповідній державі-учасниці включити до її доповіді, передбаченої статтею 35 Конвенції , відомості про будь-які заходи, ужиті як відповідь на розслідування, проведене відповідно до статті 6 цього Протоколу.

2. За необхідності, Комітет може після закінчення шестимісячного строку, про який ідеться в пункті 4 статті 6, запропонувати відповідній державі-учасниці інформувати його про заходи, ужиті як відповідь на таке розслідування.