1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Угода


Угода
між Кабінетом Міністрів України і Урядом Королівства Данія про реадмісію осіб
( Угоду ратифіковано Законом N 291-VI від 21.05.2008 )
ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ,
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
та
УРЯД КОРОЛІВСТВА ДАНІЯ,
МАЮЧИ НАМІР зміцнювати співробітництво з метою більш ефективної боротьби з нелегальною імміграцією,
БУДУЧИ ЗАНЕПОКОЄНИМИ значним посиленням діяльності організованих злочинних угруповань у сфері незаконного перевезення нелегальних мігрантів,
БАЖАЮЧИ запровадити за допомогою цієї Угоди та на основі взаємності швидкі й ефективні процедури ідентифікації та безпечного й організованого повернення осіб, які не виконують або припинили виконувати умови, передбачені для в'їзду та перебування на територіях України або Данії, а також полегшити транзитний проїзд таких осіб, керуючися духом співробітництва,
БЕРУЧИ ДО УВАГИ, що у випадку необхідності Україна і Данія докладатимуть усіх зусиль для повернення громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно в'їхали на територію Договірних Сторін, до держав їхнього походження або постійного проживання,
ВИЗНАЮЧИ необхідність дотримання прав і свобод людини та НАГОЛОШУЮЧИ на тому, що ця Угода не завдає шкоди правам й обов'язкам України, Співтовариства та держав - членів Європейського Союзу, що випливають із Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. та з міжнародного права, зокрема відповідно до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р., Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 р. та Протоколу до неї від 31 січня 1967 р., Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 р. та міжнародних договорів стосовно екстрадиції,
УРАХОВУЮЧИ, що співробітництво між Україною і Данією в галузі реадмісії та спрощення взаємних поїздок громадян становить взаємний інтерес,
ЗВАЖАЮЧИ на Угоду між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб та спільну декларацію стосовно Королівства Данія, що додається до неї;
ДОМОВИЛИСЯ ПРО ТАКЕ:
Стаття 1
Визначення
Для цілей цієї Угоди:
a) "Договірні Сторони" означає Україну та Королівство Данія.
b) "Громадянин України" означає будь-яку особу, яка має громадянство України.
c) "Громадянин Данії" означає будь-яку особу, яка має громадянство Данії.
d) "Громадянин третьої країни" означає будь-яку особу, яка має громадянство інше, ніж громадянство України або Данії.
e) "Особа без громадянства" означає будь-яку особу, яка не має громадянства.
f) "Дозвіл на проживання" означає посвідчення будь-якого типу, видане Україною або Данією, яке надає особі право проживати на її території. Це визначення не включає тимчасових дозволів на перебування на її території у зв'язку з розглядом заяви про надання притулку, заяви про надання статусу біженця чи заяви про надання дозволу на проживання.
g) "Віза" означає наданий дозвіл або рішення, прийняте Україною або Данією, необхідні для в'їзду або для транзитного проїзду через її територію. Це визначення не включає візи для транзиту через аеропорт.
h) "Запитуюча держава" означає державу (Україну або Данію), яка робить запит про реадмісію відповідно до статті 5 або запит про транзитний проїзд відповідно до статті 11 цієї Угоди.
i) "Запитувана держава" означає державу (Україну або Данію), до якої надсилається запит про реадмісію відповідно до статті 5 або запит про транзитний проїзд відповідно до статті 11 цієї Угоди.
j) "Компетентний орган" означає будь-який національний орган України або Данії, якому доручено імплементацію цієї Угоди відповідно до її статті 16.
k) "Прикордонний район" означає територію морських портів, включаючи митні зони, та міжнародні аеропорти України і Данії.
РОЗДІЛ I. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ СТОСОВНО РЕАДМІСІЇ
Стаття 2
Реадмісія власних громадян
1. Запитувана держава на запит Запитуючої держави та без будь-яких інших формальностей, крім тих, що передбачені цією Угодою, буде приймати на свою територію всіх осіб, які не виконують або припинили виконувати чинні умови стосовно в'їзду або перебування на території Запитуючої держави, за умови, що було надано докази відповідно до статті 6 цієї Угоди, що вони є громадянами Запитуваної держави.
Те саме стосується осіб, які після в'їзду на територію Запитуючої держави припинили громадянство Запитуваної держави й не набули громадянства Запитуючої держави.
2. Запитувана держава, у випадку необхідності, невідкладно видає особі, реадмісію якої погоджено, проїзні документи строком дії не менш ніж 6 місяців, без огляду на бажання особи, яка підлягає реадмісії. Якщо з юридичних або фактичних причин відповідна особа не може бути передана протягом періоду дії попередньо виданого їй проїзного документа, Запитувана держава протягом 14 календарних днів продовжує строк дії цього проїзного документа або, у випадку необхідності, видає новий проїзний документ з таким самим строком дії. Якщо Запитувана держава протягом 14 календарних днів не видала проїзного документа, не продовжила строку його дії або, у випадку необхідності, не поновила його, Запитувана держава повинна погодитися визнати документ, строк дії якого закінчився.
Стаття 3
Реадмісія громадян третіх країн та осіб без громадянства
1. Запитувана держава на запит Запитуючої держави та без будь-яких інших формальностей, крім тих, що передбачені цією Угодою, приймає на свою територію громадян третіх країн чи осіб без громадянства, які не виконують або припинили виконувати чинні умови стосовно в'їзду або перебування на території Запитуючої держави за умови надання доказів відповідно до статті 7 цієї Угоди, що такі особи:
a) незаконно в'їхали на територію Данії безпосередньо з території України або на територію України безпосередньо з території Данії, або
b) на момент в'їзду мали дійсний дозвіл на проживання, виданий Запитуваною державою, або
c) на момент в'їзду мали дійсну візу, видану Запитуваною державою, і в'їхали на територію Запитуючої держави безпосередньо з території Запитуваної держави.
2. Зобов'язання стосовно реадмісії, зазначене в пункті 1, не буде застосовуватись, якщо:
a) громадянин третьої країни чи особа без громадянства, які перебували тільки в зоні транзиту міжнародного аеропорту Запитуваної держави; або
b) Запитуюча держава видала громадянину третьої країни чи особі без громадянства візу або дозвіл на проживання до або після в'їзду на її територію, якщо:
- така особа не має візи або дозволу на проживання, виданих Запитуваною державою, які мають більший строк дії; або
- віза або дозвіл на проживання, видані Запитуючою державою, не були отримані на підставі підроблених або фальсифікованих документів;
c) громадянину третьої країни чи особі без громадянства не потрібна віза для в'їзду на територію Запитуючої держави.
3. Після того, як Запитувана сторона надала позитивну відповідь на запит стосовно здійснення реадмісії, Запитуюча сторона оформлює особі, реадмісія якої погоджена, проїзний документ, що визнається Запитуваною стороною. Якщо Запитуючою стороною є Україна, то таким документом є Посвідчення особи на повернення (додаток 8). Якщо Запитуючою стороною є Данія, таким документом є стандартний проїзний документ ЄС для видворення відповідно до форми, установленої рекомендацією Ради ЄС від 30 листопада 1994 року (додаток 7).
Стаття 4
Помилкова реадмісія
Запитуюча держава приймає назад будь-яку особу, прийняту Запитуваною державою, якщо протягом трьох місяців після передачі такої особи буде встановлено, що вимоги, викладені в статтях 2 або 3 цієї Угоди, не виконані.
У таких випадках процедурні положення цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis, а Запитувана держава також надає всю наявну інформацію стосовно фактичних особистих даних та громадянства особи, яка підлягає прийняттю назад.
РОЗДІЛ II. ПРОЦЕДУРА РЕАДМІСІЇ
Стаття 5
Запит стосовно здійснення реадмісії
1. Відповідно до пункту 2 будь-яка передача особи, яка підлягає реадмісії, за одним із зобов'язань, що містяться в статтях 2 і 3, вимагає подання запиту стосовно здійснення реадмісії до компетентного органу Запитуваної держави.
2. Якщо особа, яка підлягає реадмісії, має дійсний проїзний документ або документ, що посвідчує особу, та у випадку, коли такою особою є громадянин третьої країни чи особа без громадянства, що має дійсну візу або дозвіл на проживання Запитуваної держави, то повернення такої особи може відбуватися без запиту стосовно здійснення реадмісії або письмового звернення Запитуючої держави до компетентних органів Запитуваної держави.
3. Без шкоди для положень пункту 2, якщо особу було затримано в прикордонному районі Запитуючої держави протягом 48 годин з моменту незаконного перетинання державного кордону такою особою (морські порти та аеропорти включно) безпосередньо з території Запитуваної держави, Запитуюча держава може протягом двох днів після затримання цієї особи подати запит стосовно здійснення реадмісії (прискорена процедура).
4. Запит стосовно здійснення реадмісії містить таку інформацію:
a) усі можливі детальні дані про особу, яка підлягає реадмісії (наприклад, імена, прізвища, дату й місце народження, стать й останнє місце проживання);
b) докази громадянства, умови для реадмісії громадян третіх країн та осіб без громадянства.
5. У випадку потреби запит стосовно здійснення реадмісії повинен також містити таку інформацію:
a) повідомлення про те, що особа, яка передається, може потребувати допомоги або догляду, за умови, що відповідна особа дає чітку згоду на таке повідомлення;
b) будь-які інші заходи, які можуть бути необхідними для захисту чи безпеки в ході передачі певної особи.
6. Загальна форма, яка використовуватиметься для запитів стосовно здійснення реадмісії, міститься в додатку 5 до цієї Угоди.
Стаття 6
Засоби доведення громадянства
1. Громадянство Запитуваної держави відповідно до пункту 1 статті 2 цієї Угоди може бути:
a) доведено одним з документів, перелічених в додатку 1 до цієї Угоди, навіть якщо строк їхньої дії закінчився. Якщо такі документи надаються, Запитувана держава визнає громадянство без необхідності проведення дальшого розслідування. Громадянство не може бути доведено на підставі підроблених або фальсифікованих документів;
b) установлено на підставі одного з документів, перелічених у додатку 2 до цієї Угоди, навіть якщо строк їхньої дії закінчився. Якщо такі документи надаються, Запитувана держава визнає громадянство встановленим, якщо інше не буде доведено за результатами розслідування за участю компетентних органів Запитуючої держави. Громадянство не може бути встановлено за допомогою підроблених або фальсифікованих документів.
2. Якщо жодний з документів, перелічених у додатках 1 та 2, не може бути представлений, дипломатичне представництво Запитуваної держави протягом не більш ніж 10 календарних днів повинно провести співбесіду з особою, яка підлягає реадмісії, для встановлення її громадянства. Перебіг цього строку починається з дня отримання запиту на реадмісію.
Стаття 7
Засоби доведення стосовно громадян третіх країн та осіб без громадянства
1. Умови для реадмісії громадян третіх країн та осіб без громадянства відповідно до підпункту "a" пункту 1 статті 3 цієї Угоди можуть бути:
a) доведені будь-яким з документів, перелік яких міститься в додатку 3a до цієї Угоди. Якщо такі документи надаються, Запитувана держава визнає незаконним в'їзд таких осіб на територію Запитуючої держави (або держав-членів, якщо Запитуваною державою є Україна) зі своєї території.
b) установлені на підставі будь-якого з документів, перелік яких міститься в додатку 3b до цієї Угоди. Якщо такі документи надаються, Запитувана держава проводить розслідування та дає відповідь протягом не більш ніж 20 календарних днів. У випадку позитивної відповіді або її відсутності протягом зазначеного строку, Запитувана держава визнає факт нелегального прибуття таких осіб з її території на територію Запитуючої держави (або держав-членів, якщо Запитуваною державою є Україна).
2. Незаконність в'їзду на територію Запитуючої держави відповідно до підпункту "a" пункту 1 статті 3 цієї Угоди встановлюється за допомогою проїзних документів відповідної особи, в яких відсутня відповідна віза чи інший дозвіл на проживання на території Запитуючої держави. Належним чином обґрунтована заява Запитуючої держави стосовно того, що в зазначеної особи відсутні необхідні проїзні документи, віза або дозвіл на проживання, також надає первинні докази незаконного в'їзду, перебування або проживання.
3. Умови для реадмісії громадян третіх країн та осіб без громадянства відповідно до підпунктів "b" і "c" пункту 1 статті 3 цієї Угоди можуть бути:
a) доведені будь-яким з документів, перелік яких міститься в додатку 4a до цієї Угоди. Якщо такі документи надаються, Запитувана держава визнає проживання таких осіб на своїй території без необхідності проведення дальшого розслідування.
b) установлені на підставі будь-якого з документів, перелічених у додатку 4b до цієї Угоди. Якщо такі документи надаються, Запитувана держава проводить розслідування та дає відповідь протягом не більш ніж 20 календарних днів. У випадку позитивної відповіді, або якщо не доведено інше, або у випадку відсутності відповіді після закінчення встановленого строку, Запитувана держава визнає перебування таких осіб на її території.
4. Доказ умов реадмісії громадян третіх країн та осіб без громадянства не може надаватися на підставі підроблених або сфальсифікованих документів.
Стаття 8
Обмеження в часі
1. Запит стосовно здійснення реадмісії повинен бути поданий компетентному органові Запитуваної держави протягом не більш ніж одного року після того, як компетентному органові Запитуючої сторони стало відомо про те, що громадянин третьої країни чи особа без громадянства не виконують або перестали виконувати чинні умови для в'їзду, перебування або проживання.
Зобов'язання стосовно реадмісії не виникає у випадках, коли запит стосовно здійснення реадмісії таких осіб подається після закінчення зазначеного строку. У випадку наявності юридичних чи практичних обставин несвоєчасної передачі заяви, цей строк може бути продовжений на підставі заяви до 30 календарних днів.
2. За винятком обмежень, викладених у підпунктах "b" пунктів 1 та 3 статті 7, відповідь Запитуваної держави на запит стосовно здійснення реадмісії надається без зволікання та в будь-якому випадку протягом 14 календарних днів від дати отримання такого запиту. У випадку існування юридичних або практичних перешкод для надання своєчасної відповіді цей строк може бути збільшений на підставі належним чином умотивованого запиту, але в будь-якому випадку не більш ніж до 30 календарних днів.
3. Якщо запит стосовно здійснення реадмісії подано за прискореною процедурою (пункт 3 статті 5), відповідь повинна бути надана протягом 2 робочих днів від дати отримання такого запиту. У випадку необхідності на підставі належно вмотивованого звернення Запитуваної держави та після згоди Запитуючої сторони строк надання відповіді на запит може бути подовжений на один робочий день.
4. Якщо протягом строків, про які йдеться в пунктах 2 та 3 цієї статті, не надходить відповіді, уважається, що отримано згоду на передачу.
5. Причини відмови в реадмісії повинні бути надані Запитуючій державі.
6. Після надходження позитивної відповіді або, залежно від обставин, після закінчення строку, передбаченого в пункті 2, передача відповідної особи здійснюється без затримки в погоджений компетентними органами строк відповідно до пункту 1 статті 9 цієї Угоди. На прохання Запитуючої держави цей строк може бути подовжений на час, необхідний для усунення юридичних або практичних перешкод для передачі.
Стаття 9
Способи передачі та види транспортування
1. До здійснення передачі особи компетентні органи Запитуючої держави та Запитуваної держави завчасно погоджують у письмовій формі дату передачі, місце перетину кордону, можливе транспортування під вартою та іншу інформацію, пов'язану з передачею.
2. Дозволяється використання всіх видів транспорту: повітряного, наземного або морського. Передача повітряним транспортом не обмежується використанням національних перевізників Запитуючої держави або Запитуваної держави й може здійснюватися як регулярними, так і чартерними рейсами. У випадку необхідності транспортування під вартою може здійснюватися не тільки вповноваженими особами Запитуючої держави, а й іншими особами за умови, що вони є вповноваженими від України чи будь-якої держави-члена.
РОЗДІЛ III. ТРАНЗИТНЕ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
Стаття 10
Принципи
1. Україна та Данія обмежуватимуть транзитний проїзд громадян третіх країн чи осіб без громадянства лише тими випадками, коли немає можливості повернути таких осіб безпосередньо до держави призначення.
2. Запитувана держава дозволяє здійснювати транзитний проїзд громадян третіх країн чи осіб без громадянства, якщо забезпечується дальше транспортування таких осіб до можливих інших транзитних держав та гарантується реадмісія державою призначення.
3. Транзитний проїзд громадян третіх країн чи осіб без громадянства здійснюється під вартою, якщо цього вимагає Запитувана держава. Процедурні подробиці здійснення транзитного проїзду під вартою визначатимуться в імплементаційних протоколах відповідно до статті 16.
4. Запитувана Держава може відмовити в транзитному проїзді:
a) якщо громадянину третьої країни чи особі без громадянства в державі призначення або іншій транзитній державі дійсно загрожує бути підданим катуванню, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, смертній карі або стати жертвою переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, належності до певної соціальної групи або політичних переконань у країні призначення або іншій транзитній державі; або
b) якщо громадянин третьої країни чи особа без громадянства в Запитуваній державі або в іншій транзитній державі підлягає кримінальному переслідуванню або санкціям; або
c) виходячи з інтересів охорони здоров'я населення, державної безпеки, громадського порядку або інших національних інтересів Запитуваної держави.
5. Будь-який наданий дозвіл може бути відкликаний Запитуваною державою, якщо після його надання виникають або виявляються обставини, про які йдеться в пункті 4 цієї статті, що перешкоджають здійсненню транзитного проїзду, або якщо більше не забезпечується дальший проїзд до можливих транзитних держав чи реадмісія державою призначення.
Стаття 11
Процедура транзитного проїзду
1. Запит стосовно здійснення транзитного проїзду повинен подаватися компетентному органові Запитуваної держави в письмовій формі й містити таку інформацію:
a) вид транзитного проїзду (повітряний, наземний чи морський), маршрут транзитного проїзду, інші транзитні держави, якщо такі є, та кінцеву державу призначення;
b) детальні відомості про відповідну особу (ім'я, прізвище, дівоче прізвище, інші відомі або використовувані імена чи прізвиська, стать, дату й, у випадку можливості, місце народження, громадянство, мову, тип і номер проїзного документа);
c) передбачений пункт перетину кордону, час передачі та можливе транспортування під вартою;
d) заяву про те, що, на думку Запитуючої держави, умови, передбачені в пункті 2 статті 10, виконані, а також про те, що не відомо жодної підстави для відмови відповідно до пункту 4 статті 10.
Загальна форма, яка використовуватиметься для запитів стосовно транзитного проїзду, міститься в додатку 6 до цієї Угоди.
2. Запитувана держава протягом 10 календарних днів після отримання запиту, інформує в письмовій формі Запитуючу державу про свою згоду на здійснення транзитного проїзду, підтверджуючи пункт перетину кордону та передбачений час прийняття або інформує її про відмову у транзитному проїзді й причини такої відмови.
3. Якщо транзитний проїзд здійснюється повітряним транспортом, від особи, яка підлягає реадмісії, та можливих осіб, що забезпечують транспортування під вартою, не вимагається оформлення аеропортових транзитних віз.
4. Компетентні органи Запитуваної держави за умови проведення взаємних консультацій надають допомогу в здійсненні транзитного проїзду, зокрема, шляхом здійснення нагляду за відповідними особами та надання з цією метою відповідних зручностей.
РОЗДІЛ IV. ВИТРАТИ
Стаття 12
Витрати на транспортування та транзитний проїзд
Усі витрати на транспортування, що виникли у зв'язку з реадмісією та здійсненням транзитного проїзду відповідно до цієї Угоди до кордону держави кінцевого призначення покриває Запитуюча держава, а також витрати Запитуваної держави на транспортування й утримання, які стосуються повернення осіб згідно зі Статтею 4 цієї Угоди.
РОЗДІЛ V. ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ І СТАТТЯ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ВПЛИВУ
Стаття 13
Захист персональних даних
Передача даних про особу здійснюється лише якщо така передача є необхідною для виконання цієї Угоди компетентними органами Данії чи України, залежно від обставин. Під час передачі, обробки або поводження з даними про особу в кожному конкретному випадку компетентні органи України керуються відповідним законодавством України, а компетентні органи Данії керуються положеннями Директиви 95/46/ЄС та національним законодавством Данії.
Крім того, застосовуються такі принципи:
a) дані про особу повинні оброблятися справедливо та на законних підставах;
b) дані про особу повинні збиратися для певної, чітко визначеної та законної мети виконання цієї Угоди й у подальшому не можуть підлягати обробці в будь-який не сумісний з такою метою спосіб ні органом, що їх передає, ні органом, що їх отримує;

................
Перейти до повного тексту