ЗАКОН УКРАЇНИ
Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей
( Назва Закону із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 6, ст. 35)
( Вводиться в дію Постановою ВР
№ 21/95-ВР від 24.01.95, ВВР, 1995, № 6, ст. 36 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 312-XIV від 11.12.98, ВВР, 1999, № 4, ст.35
№ 864-XIV від 08.07.99, ВВР, 1999, № 36, ст.318
№ 673-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 28, ст.211
№ 1410-IV від 03.02.2004, ВВР, 2004, № 19, ст.251
№ 2377-IV від 20.01.2005, ВВР, 2005, № 11, ст.198
№ 3167-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.104
№ 609-V від 07.02.2007, ВВР, 2007, № 15, ст.194
№ 1254-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.511
№ 2507-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.18
№ 5290-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 41, ст.549
№ 5462-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 6-7, ст.80
№ 5477-VI від 06.11.2012, ВВР, 2013, № 50, ст.693
№ 245-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.178
№ 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.816
№ 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12
№ 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44
№ 1824-VIII від 19.01.2017 ВВР, 2017, № 7-8, ст.52
№ 2849-IX від 13.12.2022
№ 3022-IX від 10.04.2023 )
( У тексті Закону слова "Державний комітет України у справах сім’ї та молоді" в усіх відмінках замінено словами "уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім’ї та молоді" у відповідних відмінках згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003 )
( У тексті Закону (крім статей 6 і 10) слово "неповнолітні" в усіх відмінках замінено словом "діти" у відповідному відмінку згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
( У тексті Закону слова "спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім’ї, дітей та молоді, уповноважений орган влади Автономної Республіки Крим у справах сім’ї, дітей та молоді" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей" у відповідному відмінку згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
( У тексті Закону слова "засоби масової інформації" в усіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022 )
Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини цей Закон визначає правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Органи і служби у справах дітей, спеціальні установи та заклади, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень
( Назва статті 1 в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007 )
Здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на:
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім’ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім’ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад;
( Абзац другий частини першої статті 1 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
уповноважені підрозділи органів Національної поліції;
( Абзац третій частини першої статті 1 в редакції Законів № 5462-VI від 16.10.2012, № 901-VIII від 23.12.2015 )
приймальники-розподільники для дітей органів Національної поліції;
( Абзац четвертий частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015 )
школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;
центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров’я;
спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України;
( Абзац сьомий частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1254-VI від 14.04.2009 )
притулки для дітей;
центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка).
( Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 312-XIV від 11.12.98; в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99; із змінами, внесеними згідно із Законами № 673-IV від 03.04.2003, № 2377-IV від 20.01.2005; в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007 )
У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.
( Частина друга статті 1 в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99 )
Під соціальним захистом дітей у цьому Законі слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб’єктів, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.
( Статтю 1 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003 )
Стаття 2. Основні принципи діяльності органів і служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів соціального захисту для дітей
( Назва статті 2 в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007 )
Діяльність органів і служб у справах дітей та спеціальних установ і закладів соціального захисту для дітей здійснюється на принципах:
( Абзац перший статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
законності;
застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку дітей;
гласності, тобто систематичного інформування про стан справ щодо захисту прав дітей, правопорушень серед дітей, роботу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань сім’ї та дітей, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім’ї та дітей, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служб у справах дітей, спеціальних установ і закладів соціального захисту для дітей у відкритій державній статистиці, медіа;
( Абзац четвертий статті 2 в редакції Законів № 864-XIV від 08.07.99, № 609-V від 07.02.2007; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
збереження конфіденційності інформації про дітей, які вчинили правопорушення і до яких застосовувалися заходи індивідуальної профілактики;
( Абзац п’ятий статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1170-VII від 27.03.2014 )
неприпустимості приниження честі і гідності дітей, жорстокого поводження з ними.
Стаття 3. Профілактика правопорушень серед дітей
Під профілактикою правопорушень серед дітей слід розуміти діяльність органів і служб у справах дітей, спеціальних установ для дітей, спрямовану на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню дітьми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих дітей на території України, в її окремому регіоні, в сім’ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання.
Розділ II
ОРГАНИ І СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ
Стаття 4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служби у справах дітейОсновними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служб у справах дітей є:
розроблення і здійснення самостійно або разом з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими організаціями заходів щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей;
координація зусиль центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у вирішенні питань соціального захисту дітей та організації роботи із запобігання дитячій бездоглядності;
забезпечення додержання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування над дітьми, їх усиновлення;
здійснення контролю за умовами утримання і виховання дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей незалежно від форми власності;
ведення державної статистики щодо дітей відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;
ведення обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених, влаштованих до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок);
проведення роботи з соціально-правового захисту дітей, запобігання бездоглядності та правопорушенням серед них, із соціально-психологічної реабілітації найбільш уразливих категорій дітей, контроль та координація діяльності служб у справах дітей;
( Абзац восьмий частини першої статті 4 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
здійснення з питань, що належать до їх компетенції, координації та методологічного забезпечення діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування стосовно соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, а також забезпечення додержання законодавства щодо встановлення опіки і піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, їх усиновлення, застосування інших передбачених законодавством форм влаштування дітей;
( Абзац частини першої статті 4 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
сприяння розвитку різних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
( Абзац частини першої статті 4 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служби у справах дітей мають право:
приймати з питань, що належать до їх компетенції, рішення, які є обов’язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами;
( Абзац другий частини другої статті 4 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
звертатися у разі порушення прав та законних інтересів дітей, а також з питань надання їм допомоги до відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності;
проводити роботу серед дітей з метою запобігання правопорушенням;
порушувати перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питання про направлення до спеціальних установ для дітей, навчальних закладів (незалежно від форми власності) дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, неодноразово самовільно залишали сім’ю та навчальні заклади;
забезпечувати влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, передачу під опіку, піклування, на усиновлення;
вести справи з опіки та піклування над дітьми та усиновлення дітей;
перевіряти стан роботи із соціально-правового захисту дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей незалежно від форми власності, стан виховної роботи з дітьми у навчальних закладах, за місцем проживання, а також у разі необхідності - умови роботи працівників молодше 18 років на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності;
представляти у разі необхідності інтереси дітей в судах, у їх відносинах з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності;
запрошувати для бесіди батьків або опікунів, піклувальників, посадових осіб до служби у справах дітей з метою з’ясування причин та умов, які призвели до порушення прав дітей, бездоглядності, вчинення правопорушень, вживати заходів щодо їх усунення;
давати згоду на звільнення працівників молодше 18 років за ініціативою власника підприємства, установи та організації незалежно від форми власності або уповноваженого ним органу;
порушувати перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питання про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб у разі невиконання ними рішень, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, службами у справах дітей;
визначати потребу регіонів в утворенні спеціальних установ і закладів соціального захисту для дітей;
розробляти і реалізовувати власні та підтримувати громадські програми соціального спрямування з метою забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів дітей;
порушувати перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питання про притягнення до відповідальності згідно із законом фізичних та юридичних осіб, які допустили порушення прав, свобод і законних інтересів дітей;
відвідувати дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, перебувають на обліку в службі у справах дітей, за місцем їх проживання, навчання і роботи; вживати заходів для соціального захисту дітей.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, контролює діяльність органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей.
( Частина третя статті 4 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
( Частину четверту статті 4 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, посадові особи зобов’язані у строк, визначений центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, відповідними службами у справах дітей, повідомляти про заходи, вжиті на виконання прийнятих ними рішень.
( Частину шосту статті 4 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
( Частину сьому статті 4 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
Штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об’єднану територіальну громаду.
( До статті 4 включено частину сьому згідно із Законом № 1824-VIII від 19.01.2017 )
( Частину восьму статті 4 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, служби у справах дітей мають права юридичної особи.
( До статті 4 включено частину восьму згідно із Законом № 1824-VIII від 19.01.2017 )
Типове положення про службу у справах дітей затверджує Кабінет Міністрів України.
( Стаття 4 в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99; із змінами, внесеними згідно із Законами № 673-IV від 03.04.2003, № 3167-IV від 01.12.2005; в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007 )
Стаття 5. Уповноважені підрозділи органів Національної поліції
( Назва статті 5 в редакції Законів № 5462-VI від 16.10.2012, № 901-VIII від 23.12.2015 )
( Частину першу статті 5 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції зобов’язані:
( Абзац перший частини другої статті 5 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012; з змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015 )
проводити роботу щодо запобігання правопорушенням дітей;
виявляти, припиняти та розкривати кримінальні правопорушення, вчинені дітьми, вживати з цією метою оперативно-розшукових і профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;
( Абзац третій частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
розглядати у межах своєї компетенції заяви і повідомлення про правопорушення, вчинені дітьми;
( Абзац п’ятий частини другої статті 5 виключено на підставі Закону № 245-VII від 16.05.2013 )
виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні дітей;
розшукувати дітей, що зникли, дітей, які залишили сім’ї, навчально-виховні заклади (бродяжать) та спеціальні установи для дітей;
( Абзац сьомий частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
виявляти дорослих осіб, які втягують дітей у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво;
виявляти осіб, які займаються виготовленням та розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, сексуальну розпусту;
виявляти батьків або осіб, що їх замінюють, які ухиляються від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо створення належних умов для життя, навчання та виховання дітей;
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
вести облік правопорушників, що не досягли 18 років, у тому числі звільнених з спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інформувати відповідні служби у справах дітей стосовно цих дітей;
( Абзац частини другої статті 5 в редакції Закону № 673-IV від 03.04.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2377-IV від 20.01.2005, № 609-V від 07.02.2007 )
повертати до місця постійного проживання, навчання або направляти до спеціальних установ для дітей у термін не більше восьми годин з моменту виявлення дітей, яких було підкинуто, або які заблукали, або залишили сім’ю чи навчально-виховні заклади;
викликати дітей, їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), а також інших осіб у справах та інших матеріалах про правопорушення і у разі ухилення без поважних причин від явки за викликом - піддавати їх приводу;
відвідувати правопорушників, що не досягли 18 років, за місцем їх проживання, навчання, роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками (усиновителями) або опікунами (піклувальниками);
( Абзац чотирнадцятий статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
отримувати від підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності відомості, необхідні у зв’язку з матеріалами про правопорушення, що перебувають у її провадженні;
затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей, які залишилися без опіки та піклування, - на період до передачі їх законним представникам або до влаштування в установленому порядку, але не більше восьми годин;
( Абзац частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1410-IV від 03.02.2004; в редакції Закону № 2507-VI від 09.09.2010 )
затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей віком від 11 років, які підозрюються у вчиненні суспільно небезпечних діянь, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі до п’яти років або більш м’яке покарання, і які не досягли віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, - до передачі їх під нагляд батьків, осіб, які їх замінюють, або адміністрації навчального чи іншого дитячого закладу, в якому постійно проживає ця дитина, але не більше восьми годин;
( Абзац частини другої статті 5 в редакції Закону № 2507-VI від 09.09.2010 )
затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей віком від 11 років, які підозрюються у вчиненні суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки діянь, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п’ять років, і які не досягли віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, - до доставлення їх до суду для вирішення питання про поміщення їх у приймальники-розподільники для дітей, але не більше дванадцяти годин з моменту їх затримання;
( Абзац частини другої статті 5 в редакції Закону № 2507-VI від 09.09.2010 )
здійснювати згідно з чинним законодавством гласні та негласні оперативно-розшукові заходи з метою розкриття кримінальних правопорушень, вчинених дітьми або за їх участю;
( Абзац дев’ятнадцятий частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
виявляти, вести облік осіб, які втягують дітей в антигромадську діяльність;
( Абзац частини другої статті 5 в редакції Закону № 864-XIV від 08.07.99 )
проводити обшуки, вилучення та інші слідчі дії відповідно до кримінального процесуального законодавства;
( Абзац двадцять перший частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
проводити за наявності законних підстав огляд дітей, речей, які є при них, транспортних засобів;
вилучати документи і предмети, що можуть бути речовими доказами правопорушення або використані на шкоду здоров’ю дітей;
( Абзац частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 864-XIV від 08.07.99 )
складати протоколи про адміністративні правопорушення дітей, а також їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), які не виконують обов’язків щодо виховання і навчання дітей, інформувати відповідні служби у справах дітей;
( Абзац частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003 )
вносити підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності обов’язкові для розгляду подання про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми;
доставляти в органи Національної поліції на строк до восьми годин дітей, які вчинили адміністративне правопорушення, але не досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність, для встановлення особи, обставин вчинення правопорушення та передачі їх батькам чи особам, які їх замінюють, або у притулки для дітей служб у справах дітей;
( Абзац статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 609-V від 07.02.2007, № 2507-VI від 09.09.2010, № 901-VIII від 23.12.2015 )
після встановлення особи дитини невідкладно сповіщати батьків або осіб, які їх замінюють, про адміністративне затримання дитини, а в разі вчинення кримінального правопорушення також інформувати органи прокуратури;
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003; в редакції Закону № 609-V від 07.02.2007; із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
повідомляти органи опіки та піклування за місцем перебування дитини про відомий факт залишення його без опіки (піклування) батьків;
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 609-V від 07.02.2007 )
інформувати відповідні служби у справах дітей про дітей, які затримані чи яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень;
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 673-IV від 03.04.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
здійснювати відповідно до законодавства заходи соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк;
( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом № 3167-IV від 01.12.2005 )
вести облік правопорушників, що не досягли 18 років, які потребують медичної допомоги, у тому числі звільнених із спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інформувати відповідні служби у справах дітей стосовно цих дітей.