Кабінет Міністрів України і Уряд Республіки Хорватія (далі: Договірні Сторони),

бажаючи сприяти розвитку комерційних і економічних відносин між двома державами;

маючи намір сприяти відносинам і досягнути тісного співробітництва в галузі морського транспорту між двома державами;

бажаючи розвивати морські перевезення між двома державами на засадах рівності і взаємної вигоди;

бажаючи сприяти розвитку міжнародного морського транспорту на засадах принципів свободи мореплавства та недискримінації,

домовились про таке:

Метою цієї Угоди є:

- регулювання і розвиток взаємовідносин між двома державами в сфері морського торговельного судноплавства;

- забезпечення тісного співробітництва у сфері морського торговельного судноплавства;

- уникнення дій, що перешкоджають нормальному розвитку морського транспорту.

Для цілей цієї Угоди:

1. "Судно Договірної Сторони" означає будь-яке судно, що зареєстроване на території держави цієї Договірної Сторони і несе її прапор згідно з національним законодавством.

Цей термін, однак, не включає:

a) військові кораблі;

b) цивільні судна, які використовуються за некомерційним призначенням;

c) рибальські судна.

2. "Член екіпажу судна" означає капітана або будь-яку особу, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією й обслуговуванням судна, та чиє ім'я включене до суднової ролі.

1. Ця Угода застосовується на територіях держав Договірних Сторін, включаючи їх територіальні моря, внутрішні морські води та інші морські простори, над якими Договірні Сторони реалізують свої суверенні права та здійснюють юрисдикцію відповідно до національного законодавства та міжнародного права.

2. Кожна Договірна Сторона забезпечує суднам іншої Договірної Сторони таке саме ставлення, як і до власних суден у частині вільного доступу в порти, використання портів для навантаження і розвантаження вантажів, посадки і висадки пасажирів, здійснення комерційних операцій і користування всіма послугами, що надаються в портах.

3. Положення пункту 2 цієї Статті:

a) поширюються тільки на порти відкриті для заходу іноземних суден;

b) не поширюються на види діяльності, що зарезервовані кожною з Договірних Сторін для своїх установ, організацій або підприємств, зокрема на національний каботаж;

c) не зобов'язують Договірну Сторону розповсюджувати на судна іншої Договірної Сторони виключення з обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам.

Договірні Сторони вживають відповідно до законодавства своїх держав усіх можливих заходів для скорочення перебування суден у своїх портах і спрощення адміністративних, митних і інших формальностей, що застосовуються у цих портах.

1. Документи, що підтверджують національність суден, обмірні свідоцтва та інші суднові документи, які видані або визнаються однією з Договірних Сторін, визнаватимуться іншою Договірною Стороною.

2. Судна кожної з Договірних Сторін, що мають чинні обмірні свідоцтва, видані відповідно до Міжнародної конвенції про обмірювання суден 1969 року, звільняються від повторного вимірювання тоннажу в портах, розташованих на території держави іншої Договірної Сторони.

1. Договірні Сторони визнаватимуть посвідчення особи моряка, видані Компетентними Органами іншої Договірної Сторони та гарантують власникам таких документів права, згідно Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року та Додатка до неї та Конвенції Міжнародної організації праці N 108 про національні посвідчення особи моряків 1958 року та права, зазначені в статті 7 цієї Угоди, на передбачених в ній умовах.

Такими посвідченнями особи є:

- для українських моряків - Посвідчення особи моряка;

- для хорватських моряків - Посвідчення особи моряка Хорватії або паспорт громадянина Хорватії.

Договірні Сторони інформуватимуть одна одну дипломатичними каналами про будь-які зміни, що стосуються вищезазначених посвідчень.

2. Договірні Сторони зберігають, однак, право відмовити у в'їзді на територію своєї держави будь-якій особі, яка володіє вищезазначеним посвідченням особи моряка, але яку вони визнають небажаною.

1. Власники посвідчення особи, зазначеного у Статті 6 цієї Угоди, можуть без візи сходити на берег і перебувати в межах міста, в якому розташований порт заходу, поки судно залишається в цьому порту, якщо їх імена внесено до суднової ролі, яка подана капітаном судна адміністрації порту. Як при сходженні на берег, так і при поверненні на судно ці особи підлягають чинному контролю, необхідному для перетину державного кордону.

2. Власник посвідчення особи, зазначеного у Статті 6 цієї Угоди, мають право незалежно від транспортного засобу в'їжджати на територію держави іншої Договірної Сторони для посадки на судно, переходу до іншого судна або повернення в свою країну.

3. В усіх випадках, зазначених у пункті 2 цієї Статті, власники посвідчення особи повинні мати візу держави іншої Договірної Сторони. Така віза надається якомога скоріше.

4. Якщо член екіпажу, що володіє посвідченням особи, зазначеним у Статті 6 цієї Угоди, сходить на берег в порту, розташованому на території держави Договірної Сторони, з причини погіршення стану здоров'я або з інших причин, прийнятних для Компетентних Органів, ця Договірна Сторона дає необхідний дозвіл члену екіпажу, що зійшов на берег, на перебування на території своєї держави в разі госпіталізації, на повернення до своєї країни проживання або на прямування будь-яким транспортним засобом до іншого порту для посадки на судно.