На початку опалювального сезону 2002-2003 років в Україні склалася надзвичайно напружена ситуація із забезпеченням теплом жилих будинків, закладів освіти, охорони здоров'я, культури та інших об'єктів соціальної сфери, що опалюються від централізованих мереж теплопостачання. Середньодобові температури вже повсюди перетнули критично допустиму межу, але до цього часу цілі мікрорайони міст та райцентри, інші населені пункти з десятками тисяч населення з розташованими там об'єктами соцкультпобуту ще не отримують теплової енергії від підприємств-теплопостачальників. Особливо це стосується підприємств теплокомуненерго. Багато об'єктів теплопостачання ще й досі не готово до роботи в умовах осінньо-зимового періоду.

Від холоду в квартирах, школах, лікувальних закладах, установах культури, гуртожитках та на інших соціальних об'єктах страждають немовлята, школярі і студенти, хворі, інваліди, люди похилого віку. Поширюються простудні захворювання, зростає смертність.

Керівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування та підприємств - виробників і постачальників теплової енергії пояснюють ситуацію відсутністю коштів для забезпечення початку опалювального сезону, в тому числі й через заборгованість частини споживачів з оплати за раніше використані тепло, природний газ. У той же час значні кошти використовуються не за призначенням - на ремонт адміністративних будинків, облаштування офісів. Має місце заборгованість із виплати заробітної плати перед працівниками житлово-комунальної сфери.