З метою узагальнення досвіду функціонування спеціальних (вільних) економічних зон та територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, оцінки соціальних наслідків їх заснування та вирішення питання щодо доцільності розвитку таких форм економічної діяльності та відповідно до пункту 10.1 постанови Верховної Ради України від 1 липня 1999 р. N 795 "Про основні напрями бюджетної політики на 2000 рік (бюджетна резолюція)" Кабінет Міністрів України постановляє:

2. До одержання практичних результатів функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, висновків роботи Комісії тимчасово запровадити мораторій на подання до Кабінету Міністрів України пропозицій про створення нових спеціальних (вільних) економічних зон та територій із спеціальним інвестиційним режимом.

3. Міністерству економіки, Міністерству фінансів, Національному агентству з питань розвитку та європейської інтеграції, Державній податковій адміністрації, Державній митній службі разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади забезпечити розроблення проектів законодавчих актів про створення нових спеціальних (вільних) економічних зон та територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності з урахуванням вимог законодавства з питань оподаткування та показників проектів державних бюджетів на наступні роки.

4. Міністерству фінансів, Державній податковій адміністрації, Державній митній службі разом з відповідними обласними державними адміністраціями встановити контроль за обсягами надходжень до бюджетів усіх рівнів у регіонах, де створено спеціальні (вільні) економічні зони і запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності, та щокварталу інформувати Кабінет Міністрів України.

5. Схвалити Програму розвитку в Україні спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності на період до 2010 року (додається).

6. Державному комітету статистики разом з Міністерством економіки, Державною податковою адміністрацією, Національним агентством з питань розвитку та європейської інтеграції та Державною митною службою подати пропозиції про запровадження з 1 січня 2000 р. статистичної звітності щодо діяльності спеціальних (вільних) економічних зон та територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності.

Реформування соціально-економічного становища в Україні вимагає застосування нових форм регіонального розвитку, що базуються на можливостях регіонів повніше й ефективніше використовувати наявні ресурси і переваги сприятливого економіко-географічного та геополітичного розташування.

Найбільш дієвими формами регіональної політики, що застосовуються країнами як з високорозвиненою, так і перехідною економікою, є створення спеціальних (вільних) економічних зон та здійснення комплексу заходів, що проводяться центральними і місцевими органами виконавчої влади шляхом запровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності.

Станом на вересень 1999 р. в Україні прийнято рішення про створення таких спеціальних (вільних) економічних зон (далі - СЕЗ): "Донецьк" та "Азов" - у Донецькій, "Закарпаття" - в Закарпатській, "Яворів" та "Курортополіс Трускавець" - у Львівській, "Славутич"- у Київській, "Інтерпорт Ковель" - у Волинській, "Миколаїв" - у Миколаївській, "Порто-франко" - в Одеській областях, "Порт Крим" - в Автономній Республіці Крим та запровадження спеціальних режимів інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку (далі - спеціальні режими): в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Закарпатській, Львівській, Житомирській, Чернігівській, Волинській областях, містах Шостка Сумської області та Харкові.

Регіони України продовжують ініціювати створення на їх територіях СЕЗ та запровадження спеціальних режимів. Неконтрольоване збільшення кількості СЕЗ та спеціальних режимів є неприпустимим як з економічних, так і суспільно-політичних міркувань.

Програма розвитку спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності на період до 2010 року (далі - Програма) має сприяти активізації процесу розвитку та оптимізації процесу створення СЕЗ і запровадження спеціальних режимів, водночас запобігаючи формуванню надмірної їх кількості та неефективній конкуренції щодо залучення інвесторів.

Програма складається з двох частин - Підпрограми розвитку в Україні спеціальних (вільних) економічних зон та Підпрограми розвитку в Україні територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності.

В Україні можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: зовнішньоторговельні, торговельно-виробничі, науково-технічні, туристично-рекреаційні та інші. Окремі зони можуть бути комплексними, тобто поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон.

Метою Підпрограми є запровадження комплексу заходів з реалізації державної стратегії створення СЕЗ, узгоджених з програмами соціально-економічного розвитку і структурної перебудови економіки України на період до 2010 року, концепціями державної регіональної економічної політики та науково-технологічного та інноваційного розвитку, концепцією створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні.

Підпрограма спрямована на створення умов для економічного зростання, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, залучення інвестицій (в тому числі - іноземних), відновлення інноваційних процесів, розвитку національного виробництва та експортного потенціалу, забезпечення зайнятості населення, поліпшення соціально-економічної ситуації в регіонах.

Основними завданнями Підпрограми є:

ефективне використання наявної та створюваної транспортно-комунікаційної мережі України;

залучення внутрішніх та іноземних інвестицій у господарський комплекс окремих регіонів;

створення нових, збереження і модернізація існуючих робочих місць;

збільшення податкових надходжень і обов'язкових платежів до бюджету;

модернізація матеріально-технічної бази виробничої та невиробничої сфери;

сприяння здійсненню структурної перебудови господарського комплексу окремих регіонів;

реструктуризація збиткових підприємств;

впровадження нових ресурсозберігаючих технологій;

збільшення доходів населення;

активізація підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності;

освоєння сучасних методів управління;

збільшення експорту продукції та послуг.

Під час формування кожного окремого типу СЕЗ повинні враховуватися такі основні вимоги:

сприятливі економіко-географічні умови;

близькість до великих транспортних вузлів і мереж комунікацій (морських портів, автомобільних доріг, залізниць міждержавного сполучення, міжнародних аеропортів, міжнародних транспортних коридорів);

достатній ресурсний потенціал (природно-кліматичні умови, корисні копалини, трудові ресурси, науково-виробничий потенціал тощо);

забезпеченість об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури;

сприятлива екологічна ситуація або відсутність обмежень екологічного характеру (включаючи антропогенні навантаження на навколишнє природне середовище).

Окрім того, необхідно брати до уваги конкретні умови, які визначаються функціональною спрямованістю кожної зони, характером її економічних зв'язків за межами зони, ступенем інтегрованості в національну та світову економіку.

Для зовнішньоторговельних зон - це сприятливе географічне розташування, наявність або близькість мереж комунікацій (великі транспортні вузли, морські порти, автомобільні дороги, залізниці міждержавного сполучення, міжнародні аеропорти, транспортні коридори), близкість до державного кордону, наявність виробничої інфраструктури.

Для торговельно-виробничих зон - це сприятливе географічне розташування, наявність або близькість мереж комунікацій, достатній ресурсний потенціал (природні та трудові ресурси), наявність виробничої бази відповідної спеціалізації, забезпеченість об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури.

Для науково-технічних зон - це високий рівень концентрації науково-технічного потенціалу, наявність науково-дослідних і дослідно-конструкторських центрів, що мають розробки світового рівня, існування необхідної експериментальної та виробничої бази, розвинутої мережі комунікацій (транспорт, зв'язок), достатньої невиробничої інфраструктури.

Для туристично-рекреаційних зон - це унікальний природоресурсний потенціал для розвитку туризму та оздоровлення, розвинута мережа комунікацій, матеріально-технічна база туризму і рекреації, достатня забезпеченість об'єктами соціальної інфраструктури.

Критеріями відбору проектів заснування СЕЗ є відповідність зазначеним основним вимогам, економічна доцільність та соціально-економічна ефективність конкретної зони (згідно з типовими методичними рекомендаціями щодо розроблення техніко-економічного обгрунтування доцільності створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон).

Підпрограма має довгостроковий характер і розрахована на період до 2010 року, протягом якого передбачається реалізація найбільш підготовлених проектів створення вільних зон зовнішньоторговельного, виробничого, науково-технічного, туристично-рекреаційного типу, а також комплексних зон.

Формування та розвиток СЕЗ має відбуватися за такими етапами:

I етап - заснування, нормативно-правове забезпечення, організаційне та інфраструктурне облаштування СЕЗ;

II етап - інвестиційне забезпечення, формування галузевої спеціалізації, визначення стратегічних інвесторів;

III етап - подальший розвиток, диверсифікація галузевої та функціональної орієнтації СЕЗ.

Протягом перших років реалізації мають бути отримані практичні результати діяльності, визначені позитивні та негативні наслідки роботи СЕЗ. Це дозволить своєчасно скоригувати державну політику розбудови СЕЗ з урахуванням нової соціально-економічної ситуації в країні та результатів діяльності створених зон.

Створення нових СЕЗ здійснюватиметься після проведення аналізу функціонування діючих зон та з урахуванням стратегічних напрямів розвитку національної економіки та першочергових пріоритетів.

Підпрограма має реалізуватися за допомогою відповідних актів законодавства, системи контролю за створенням і функціонуванням СЕЗ.

Забезпечення реалізації державної політики у сфері створення й функціонування вільних економічних зон, розроблення стратегії їх розвитку, а також захист правових і економічних інтересів держави здійснює Мінекономіки разом з іншими органами виконавчої влади та органами управління СЕЗ.

Реалізація Підпрограми сприятиме практичному втіленню державної політики у сфері створення спеціальних (вільних) економічних зон і відпрацюванню принципів управління та механізмів функціонування СЕЗ різних типів.

Результатом реалізації заходів, передбачених у Підпрограмі, має бути:

прямий ефект у вигляді залучення додаткових іноземних інвестицій, збільшення податкових надходжень, збереження та модернізації існуючих, створення нових робочих місць, збільшення зайнятості населення та його доходів тощо;

опосередкований (непрямий) ефект як наслідок активізації підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності, підвищення ефективності господарювання, технологічного впливу, сприяння структурній перебудові господарства регіону розташування СЕЗ.

Функціонування заснованих спеціальних (вільних) економічних зон дозволить до 2010 року забезпечити роботою понад 87 тис. чоловік, збільшити обсяг виробництва продукції на суму 3,9 млрд гривень, додатково інвестувати понад 3,4 млрд доларів США.

Ця Підпрограма спрямована на впорядкування на державному рівні процесу надання окремим регіонам України статусу територій пріоритетного розвитку із запровадженням спеціального режиму інвестиційної діяльності.

Метою Підпрограми є визначення та реалізація державної стратегії у сфері формування територій пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, узгодженої з програмами соціально-економічного розвитку і структурної перебудови економіки України, концепціями державної регіональної економічної політики та науково-технологічного та інноваційного розвитку.

Основним завданням Підпрограми є поліпшення економічної діяльності в регіонах та відпрацювання механізмів надання додаткових функцій управління місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування.

Реалізація передбачених Підпрограмою завдань дасть змогу стимулювати соціально-економічний розвиток регіонів, що в свою чергу дозволить:

скоротити безробіття та сприяти зайнятості населення, збільшенню його доходів;

розвивати малий та середній бізнес;

проводити ефективну реструктуризацію виробництва;

зберегти та частково відновити науково-технічний потенціал;

стимулювати розвиток виробничої та невиробничої сфери;