1. Схвалити Концепцію розвитку електронної охорони здоров’я, що додається.

2. Міністерству охорони здоров’я разом із заінтересованими органами виконавчої влади в місячний строк розробити та подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів України проект плану заходів щодо реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням.

Ця Концепція визначає мету та основні напрями розвитку електронної охорони здоров’я і електронної системи охорони здоров’я, сучасний стан справ, наявні проблеми та шляхи їх розв’язання, а також очікувані результати та питання ресурсного забезпечення.

У цій Концепції під електронною охороною здоров’я (далі - е-здоров’я, еНеаlth) слід розуміти екосистему гармонічних та взаємоприйнятних інформаційних відносин усіх учасників медичного середовища держави, які базуються на економічно ефективному та безпечному використанні інформаційно-комунікаційних технологій, спрямованих на підтримку системи охорони здоров’я, включаючи медичні послуги, профілактичний нагляд за здоров’ям, медичну літературу та медичну освіту, знання та дослідження.

Терміни "електронна система охорони здоров’я", "центральна база даних", "електронна медична інформаційна система", "електронний кабінет", "електронна медична картка" та інші терміни вживаються в значенні, наведеному в Законі України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", постанові Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 411 "Деякі питання електронної системи охорони здоров’я" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 46, ст. 1604), інших нормативно-правових актах.

Охорона здоров’я є складною системою з багатьма чинниками та детермінантами, які охоплюють усе суспільство, а її трансформація стосується кожного.

Протягом останніх років в Україні здійснено ряд заходів щодо реформування сфери, зокрема у 2016 році Кабінетом Міністрів України схвалено Концепцію реформи фінансування системи охорони здоров’я, яка сприяла підвищенню ефективності системи та удосконаленню підходів до моделі її фінансування. Розпочата реформа базується на необхідності широкого використання інформаційних технологій. Її важливим інструментом стала розбудова сучасної електронної системи охорони здоров’я, що дає змогу поступово підвищувати ефективність та прозорість сфери.

У зв’язку з цим протягом 2017-2020 років відбувся ряд системних зрушень та цифрових трансформацій в охороні здоров’я. Прийнято Закон України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", постанову Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 411 "Деякі питання електронної системи охорони здоров’я" (Офіційний вісник України, 2018 p., № 46, ст. 1604), ряд підзаконних нормативно-правових актів, в яких електронна система охорони здоров’я і цифрові інструменти визначені як засадничі для розвитку сфери.

Протягом цього періоду розпочато розроблення ключових процесів та реєстрів, необхідних для існування інформаційного середовища у сфері охорони здоров’я, почав формуватися ринок виробників спеціалізованого програмного забезпечення, які забезпечують доступ до центральної бази даних електронної системи охорони здоров’я та підтримку кінцевих користувачів у закладах охорони здоров’я. Так, на сьогодні електронна система охорони здоров’я забезпечує укладення електронних декларацій із сімейними лікарями, виписку електронних рецептів за програмою "Доступні ліки" та електронних направлень, ведення електронної медичної картки тощо. Разом з тим для забезпечення доступу пацієнта до управління власними медичними даними, а також якості, безпечності та доступності медичних послуг існує ще ряд викликів щодо розвитку електронної системи охорони здоров’я, пов’язаних з:

необхідністю визначення загальнодержавного стратегічного бачення розвитку та застосування електронної системи охорони здоров’я;

недостатністю ресурсного забезпечення системи;

необхідністю зміцнення інституційної спроможності адміністратора центральної бази даних електронної системи охорони здоров’я, а також розблокування моделі "Vendor lock-in";

відсутністю узгодженого плану розвитку функціональних компонентів електронної системи охорони здоров’я, а також необхідністю удосконалення існуючих та впровадження нових компонентів системи;

паралельним існуванням паперових та електронних форм, зокрема двох маршрутів для пацієнта - старого (паперового) та нового (електронного), що нерідко суперечать один одному.

Важливо зазначити, що згідно із звітом ВООЗ та Світового банку за 2016-2019 роки реформа фінансування системи охорони здоров’я відповідає передовим міжнародним практикам з покращення доступу, якості та ефективності медичних послуг. Крім того, основні установи ООН з питань охорони здоров’я та електронних комунікацій, ВООЗ та Міжнародний союз електрозв’язку визнають важливість розвитку та співпраці з питань е-здоров’я.

Міжнародний досвід свідчить, що в умовах браку ресурсів інформаційно-комунікаційних технологій стають важливою інфраструктурою, на якій можуть ґрунтуватися більшість сфер для досягнення ефективних рішень. Стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема в сфері великих даних, штучного інтелекту розглядається більшістю країн як основна відповідь на зазначені виклики.

Слід зауважити, що Україна, зокрема, є визнаним лідером у сфері розроблення програмного забезпечення. Крім того, накопичено позитивний досвід щодо впровадження електронного урядування, електронної системи закупівель, системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, Єдиного державного веб-порталу електронних послуг "Портал Дія", що створює сприятливі умови для розроблення і реалізації технічних рішень у сфері інформаційно-комунікаційних технологій та охорони здоров’я. Об’єднання інструментів та послуг, які використовують інформаційно-комунікаційні технології для профілактики, діагностики, лікування, моніторингу та управління здоров’ям та способом життя, стане джерелом інновацій в:

організації процесів охорони здоров’я;

покращенні доступу та ефективного використання медичної допомоги і ресурсів;

якості обслуговування та задоволенні пацієнта;

підвищенні відповідності стандартам та загальній ефективності сфери охорони здоров’я.

І це не єдині сфери застосування інформації в охороні здоров’я, вона також є основою для побудови нових підходів до комунікації та співпраці, підвищення захисту інформації про пацієнта, для задоволення освітніх, викладацьких та дослідницьких потреб, дає змогу вивести отримання аналітики та ґрунтовних знань на новий рівень.

Проте на сьогодні е-здоров’я також характеризується відсутністю сумісності інформаційно-комунікаційних систем у сфері охорони здоров’я, недосконалістю інформаційно-мережевої інфраструктури та взаємодії між загальнодержавними реєстрами, недосконалістю ряду реєстрів, недостатністю фахових спеціалістів для автоматизації та управління змінами, комп’ютерного та мережевого обладнання в закладах охорони здоров’я, необхідністю сталого фінансового забезпечення, розвитку ефективної міжнародної, міжвідомчої та міжсекторальної взаємодії тощо. Рівень комп’ютеризації, забезпечення швидкісного підключення до Інтернету, цифрової компетентності медичних працівників, а також покриття електронними медичними інформаційними системами надавачів послуг у сфері охорони здоров’я залишаються недостатніми. Зазначені обставини, з однієї сторони, є викликом, а, з іншої сторони, надають можливості для швидкого розвитку, оскільки відсутня необхідність переробляти історично накопичені інформаційно-комунікаційні системи та є можливість відразу долучитися до розвитку і впровадження сучасніших інформаційно-комунікаційних технологій.

Для ефективнішого використання існуючого потенціалу і забезпечення міцної основи для інвестицій та інновацій необхідні стратегічні комплексні дії на національному рівні. Визначення бачення розвитку та основних напрямів, а також детальне планування необхідних заходів є вирішальним для досягнення таких довгострокових цілей, як доступність медичних послуг, управління якістю та ефективністю системи охорони здоров’я.

Основними проблемами, які потребують розв’язання, на сьогодні є:

низька ефективність системи охорони здоров’я, яка, зокрема, характеризується:

- відсутністю своєчасної та стандартизованої інформації про пацієнта у лікарів, що призводить до дублювання консультацій, лабораторних досліджень, інших медичних послуг на різних рівнях надання медичної допомоги та до нераціональних витрат ресурсів;

- використанням медичними працівниками та закладами охорони здоров’я неефективних інструментів, пов’язаних з веденням великої кількості паперових форм медичної документації та збиранням статистичної інформації, яка потребує перегляду та оцінки з точки зору впливу на ефективність функціонування системи охорони здоров’я;

екстенсивна форма ведення медичної документації та недостатність інформації про стан здоров’я пацієнта.

Інформація про стан здоров’я пацієнта є фрагментованою, первинна медична інформація зберігається у різних надавачів медичних послуг переважно у паперовій формі, що призводить до адміністративного навантаження на медичних працівників та значних часових затрат, недоступності інформації для медичного персоналу поза закладом, високу вірогідність її втрати, низьку можливість для проведення моніторингу, контролю та управління якістю надання медичних послуг;

обмежена доступність медичних послуг.

У регіонах України спостерігається неоднорідність покриття мережею закладів охорони здоров’я, нестача кваліфікованого медичного персоналу, непропорційний територіальний розподіл спеціалістів (концентрація у великих містах, недостатність у сільській місцевості), що формує запит на надання медичної допомоги з використанням засобів дистанційного зв’язку;

непрозорість системи охорони здоров’я, недостовірні дані та корупція.

Унаслідок того, що практично усі процеси збирання первинних медичних даних та формування медичної статистики пов’язані з паперовим документообігом, в Україні відсутні дієві механізми збору якісної інформації для ухвалення ефективних рішень органами управління системи охорони здоров’я та запобігання зловживанням у цій сфері, у тому числі щодо управління лікарськими засобами, медичними виробами та медичним обладнанням, контролю за доступністю та якістю надання медичної допомоги пацієнтам, зменшення кількості лікарських помилок та зловживань.

Збирання та формування медичної статистики розірвані в процесі між собою, відсутня достовірна валідація і верифікація первинних даних, що використовуються для формування статистичної звітності;

недостатньо розвинена національна медична інфраструктура інформатизації, зокрема кадрова спроможність і рівень цифрової компетентності медичних працівників, стан комп’ютеризації закладів охорони здоров’я.

У частині розвитку електронної системи охорони здоров’я та інших інформаційно-комунікаційних систем у сфері охорони здоров’я потребують розв’язання такі проблеми:

потреба в забезпеченні сумісності (інтероперабельності) інформаційно-комунікаційних систем у сфері охорони здоров’я, а також елементів загальнонаціональної інтероперабельності та стандартів поширеного єдиного цифрового ідентифікатора особи, єдиного довідника адрес;

екстенсивна форма ведення медичної документації та недостатність інформації про стан здоров’я пацієнта (частина первинної медичної інформації зберігається в різних надавачів медичних послуг в паперовій формі, що призводить до адміністративного навантаження на працівників сфери охорони здоров’я та часових затрат; недостатність інформації в електронній формі про стан здоров’я пацієнта призводить до погіршення якості медичної допомоги).

Метою цієї Концепції є формування політичних, правових, організаційних, технологічних та ідеологічних умов та засад розвитку е-здоров’я в Україні, стратегічного бачення розвитку електронної системи охорони здоров’я, що сприятиме підвищенню якості та доступності медичних послуг, розширенню прав і можливостей пацієнтів, забезпеченню їх безперервної медичної допомоги та безпеки, підвищенню ефективності управління та використання ресурсів, високому рівню поінформованості населення щодо питань здорового способу життя, профілактики захворювань та отримання медичної допомоги.

Досягнення мети цієї Концепції повинно базуватися на таких основних підходах і принципах:

формування єдиної державної політики щодо розвитку е-здоров’я, забезпечення її ефективної реалізації;

досягнення завдань та індикаторів Цілей сталого розвитку "Забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх у будь-якому віці";

консолідація та координація ресурсів, зусиль та дій державних органів, надавачів медичних послуг, громадян та бізнесу щодо розвитку е-здоров’я;

сприяння наданню усіх видів медичної допомоги та підвищенню якості охорони здоров’я;

управління якістю шляхом використання моделі безперервного поліпшення процесів "плануй - роби - перевіряй - впливай";

використання передових міжнародних медичних та інформаційних стандартів;

формування єдиного медичного інформаційного простору як сукупності баз та банків даних, технологій їх ведення та використання, інформаційно-комунікаційних систем та мереж, що функціонують на основі єдиних принципів і загальних правил, що забезпечує інформаційну взаємодію різних сторін і задоволення їх інформаційних потреб, а також інтероперабельність, інтегрованість та гармонійний взаємозв’язок із суміжними сферами;

розвиток національної медичної інфраструктури інформатизації, що, зокрема, включає в себе кадрову спроможність, інформаційні ресурси, технології, продукти і послуги;

створення умов для справедливої конкуренції та розвитку ринку;

використання переваг обробки великих даних та інтелектуальних систем для прогнозування потреб охорони здоров’я, планування ресурсів у сфері;

дебюрократизація та адміністративне спрощення для надавачів медичних послуг;

прозорість та публічна доступність узагальнених даних щодо розвитку е-здоров’я;

забезпечення інформаційної безпеки та захисту інформації і персональних даних, зокрема з урахуванням вимог Законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних", інших нормативно-правових актів у вказаній сфері, а також Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 р. про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних), міжнародних стандартів ISO/IEC, інших міжнародних документів та вимог в цій сфері;

орієнтованість електронної системи охорони здоров’я на пацієнта, залучення громадян до піклування про власне здоров’я, контролю за якістю отриманих послуг, зокрема шляхом надання доступу до власних медичних даних та розпорядження ними, а також зручного доступу до актуальних знеособлених відкритих даних;

забезпечення доступу осіб з інвалідністю до послуг у сфері охорони здоров’я.

Реалізація цієї Концепції передбачена на період до 2025 року двома етапами.

На першому етапі (2020-2022 роки) передбачається:

розроблення та затвердження плану заходів щодо реалізації цієї Концепції;

удосконалення законодавства щодо розвитку е-здоров’я з урахуванням засад, визначених цією Концепцією;

розвиток та удосконалення системи і механізмів управління е-здоров’я;

забезпечення неперервності та сталості політики безпеки і захисту інформації та персональних даних;

проведення аналізу та удосконалення існуючих інформаційно-комунікаційних систем і реєстрів у сфері охорони здоров’я;

проведення аналізу наявних форм медичної та статистичної облікової документації у сфері охорони здоров’я та поетапний перехід від паперових облікових форм медичної документації до структурованих електронних медичних записів;

визначення вимог до розроблення сервісів електронної системи охорони здоров’я, контролю за якістю розробленого функціоналу;

розширення функціональних можливостей електронної системи охорони здоров’я, а також розвиток інструментів для продовження реформи фінансування системи охорони здоров’я;

забезпечення національної сумісності (інтероперабельності) та електронної взаємодії центральної бази даних електронної системи охорони здоров’я у встановленому законодавством порядку з іншими інформаційно-комунікаційними системами, державними інформаційними ресурсами;

формування єдиного медичного інформаційного простору;

використання передових міжнародних медичних та інформаційних стандартів;

впровадження протоколів і стандартів обміну інформацією у сфері охорони здоров’я, єдиних термінологічних словників та класифікаторів, рекомендацій щодо захисту інформації та персональних даних для електронних медичних інформаційних систем і користувачів електронної системи охорони здоров’я та забезпечення відповідного нормативно-правового регулювання;

розвиток технічної платформи для обміну та інтеграції даних, необхідних для ефективної взаємодії електронних медичних інформаційних систем, що повинні стати інформаційною інфраструктурою та стимулювати розвиток інноваційних інформаційних послуг, знизити бар’єри входження на ринок електронних медичних інформаційних систем, доступу до знеособлених даних для учених, представників бізнес-середовища та громадянського суспільства;

інформатизація закладів охорони здоров’я, а також затвердження концептуально-референтної рамки цифрових компетентностей медичних працівників та розвиток інформаційної культури, цифрової грамотності (цифрової освіченості), кібербезпеки і кібергігієни медичних працівників і пацієнтів;

забезпечення стабільної ресурсної підтримки е-здоров’я;

забезпечення прозорості та публічної доступності узагальнених даних щодо розвитку е-здоров’я та системи охорони здоров’я загалом; широке залучення громадян до використання е-здоров’я;

забезпечення інтеграції до світового медичного інформаційного простору, зокрема шляхом забезпечення транскордонної сумісності (інтероперабельності) та електронної взаємодії, центральної бази даних електронної системи охорони здоров’я, з іншими міжнародними інформаційними ресурсами в установленому законодавством порядку, та відповідними міжнародними документами і вимогами в зазначеній сфері.