Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Обороноздатність України у XXI столітті: виклики, загрози та шляхи їх подолання" (далі - Рекомендації парламентських слухань), що додаються.

2. Кабінету Міністрів України до 1 лютого 2015 року проінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією Постановою.

3. Апарату Верховної Ради України разом із Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони забезпечити в установленому порядку видання збірки матеріалів за результатами парламентських слухань на тему: "Обороноздатність України у XXI столітті: виклики, загрози та шляхи їх подолання".

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.

5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Учасники парламентських слухань зазначають, що в результаті формування багатополярної системи міжнародних відносин відбувається руйнація установленого міжнародного порядку, що робить існуючі структури міжнародної безпеки неефективними і недієвими. Міжнародне право перестає бути інструментом забезпечення національної і міжнародної безпеки. Відбувається трансформація багатьох внутрішніх політичних режимів, послаблюються демократичні норми, посилюються авторитарні тенденції, особливо в державах, які прагнуть до регіонального та світового домінування.

Військова агресія, розв’язана проти України, виявила комплекс загроз, які матимуть тривалий характер. Україна опинилась у досить небезпечному геополітичному трикутнику як "буферна зона".

Основною формою реалізації воєнно-політичних інтересів Російської Федерації стосовно України, як показали останні місяці, є "гібридна" війна, яка поєднує в собі елементи інформаційної, торговельної, газової війн, воєнної агресії, окупації, тероризму, активізації криміналітету, партизанської, диверсійної та громадянської війн.

Ці дії призвели до серйозних геополітичних втрат України, дестабілізації суспільно-політичної обстановки у східних та південних областях України і загрожують гуманітарною катастрофою та економічним колапсом найбільшого експортно орієнтованого регіону України, дезінтеграцією держави, аж до її розпаду.

За багатьма ознаками та масштабами операція, яка проводиться на сході України, не підпадає під визначення "антитерористична". Насправді вона є операцією по боротьбі з масштабною агресією з використанням розвідувально-диверсійних груп і найманців, направлених та озброєних сучасною зброєю Російською Федерацією, наслідком довготермінової роботи її представників із значною кількістю громадян з організації дестабілізації ситуації в Україні. Антитерористична операція (далі - АТО) за формою та по суті не дозволяє проводити координацію масштабних заходів з бойового застосування частин і підрозділів органів сектору безпеки і оборони. Це вимагає щонайменше законодавчого розширення рамок АТО, повноважень частин та підрозділів органів сектору безпеки і оборони, військовослужбовців при виконанні цих завдань або запровадження воєнного стану в районі проведення операції.

Значною проблемою є відсутність на рівні держави скоординованої роботи по боротьбі з інформаційною агресією та інформування суспільства і міжнародної спільноти щодо завдань та результатів проведення АТО.

Сектор безпеки і оборони держави запізнюється з адекватним реагуванням на сучасні виклики, виявленням загроз національній безпеці та їх упередженням, що створює небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Відсутність достатнього рівня внутрішньої колективної ідентичності України, політичної волі національної еліти та ігнорування владою політико-економічних результатів аналізу з питань забезпечення безпеки держави, зокрема, щодо пріоритетних напрямів її розвитку, матеріально-фінансових потреб на розвиток Збройних Сил України та інших складових сектору безпеки і оборони, а також корупція і кадровий безлад, безвідповідальність та відсутність правонаступництва в оборонному будівництві призвели до критичного ослаблення обороноздатності держави, створили умови для посягань на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, зокрема територіальних претензій з боку Російської Федерації.

Прийняті Верховною Радою України рішення щодо зазначених вище питань виконуються дуже мляво, а частина з них взагалі не виконується. Це особливо стосується Постанови Верховної Ради України "Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави" від 6 травня 2014 року № 1238-VII та схвалених Верховною Радою України Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Про стан та перспективи розвитку Воєнної організації та сектору безпеки України" від 5 липня 2012 року № 5086-VI.

Учасники парламентських слухань вважають, що в умовах проведення АТО на сході України та нових геополітичних реалій невідкладними завданнями державної ваги є: вжиття системних заходів щодо радикального поліпшення стану справ у сферах оборони і національної безпеки, налагодження діяльності оборонно-промислового комплексу держави, першочергове забезпечення потреб органів сектору безпеки і оборони в матеріально-технічних, фінансових ресурсах, озброєнні та військовій техніці, посилення соціального захисту учасників АТО та членів сімей тих із них, хто віддав своє життя, відстоюючи суверенітет, незалежність і територіальну цілісність України, проведення зрозумілої для суспільства, відкритої і чесної кадрової політики.

З цією метою учасники парламентських слухань вважають за доцільне рекомендувати:

1. Президенту України з урахуванням викликів і загроз національній безпеці держави, її обороноздатності у нинішньому столітті у найкоротший строк забезпечити вирішення питань щодо:

1) прискорення проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони України, за результатами якого, зокрема:

здійснити системну оцінку стану воєнної безпеки і воєнної загрози для держави та їх прогнозування на коротко-, середньо-, довгострокову перспективу і посилити координацію діяльності державних органів щодо реалізації заходів за результатами такої оцінки та прогнозу;

визначити пріоритети та напрями подальшого розвитку органів сектору безпеки і оборони України;

уточнити функції і завдання органів сектору безпеки і оборони України щодо їх застосування у мирний час та особливий період, зокрема під час захисту конституційного ладу, територіальної цілісності, проведення АТО і здійснення заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану;

уточнити чисельність, структуру органів сектору безпеки і оборони України, узгоджені з фінансовими можливостями держави;

виробити образ оновлених органів сектору безпеки і оборони України, який відповідатиме умовам і викликам XXI століття;

2) розроблення нової редакції Стратегії національної безпеки, Воєнної доктрини України, нових державних програм реформування і розвитку Збройних Сил України, розвитку озброєння і військової техніки Збройних Сил України, розвитку оборонно-промислового комплексу держави, інших основоположних документів оборонного планування;

3) участі України в системах колективної безпеки або укладення двосторонніх договорів з провідними державами світової спільноти про взаємний захист з метою зняття (істотного зниження) загроз і територіальних домагань до держави;

4) оновлення засад, формування та реалізації нової воєнної, воєнно-економічної, військово-технічної та військово-промислової політики, а також політики військово-технічного співробітництва з іншими державами;

5) відновлення діяльності Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та державного експортного контролю при Раді національної безпеки і оборони України;

6) подання на розгляд Верховної Ради України законопроекту щодо можливості передачі управління АТО військовому командуванню;

7) вжиття заходів щодо передачі управління АТО військовому командуванню та координації ним діяльності органів військової розвідки, розвідки Держприкордонслужби, кримінальної розвідки Міністерства внутрішніх справ України та задіяних підрозділів технічної розвідки;

8) підвищення ефективності та можливостей розвідувальних органів України з метою своєчасного розвідувально-інформаційного забезпечення вищого державного та військового керівництва для прийняття рішень у сфері національної безпеки;

9) відновлення діяльності Комітету з питань розвідки при Президентові України з метою координації проведення відповідної розвідувальної та інформаційно-аналітичної діяльності;

10) визначення органу, на який має покладатися конституційна функція з оборони державного кордону, та виділення йому відповідних ресурсів для виконання зазначеної функції;

11) перегляду засад мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні та підготовки і подання на розгляд Верховної Ради України законопроекту про внесення змін до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ;

12) уточнення мобілізаційних планів з урахуванням розвитку геостратегічної ситуації, особливостей сучасних воєнних конфліктів, реалій ринкової економіки та можливостей економіки держави;

13) створення сиcтеми забезпечення інформаційної безпеки держави як ефективного інструменту протидії зовнішньому інформаційному впливу, а також інформаційної підтримки зовнішньої та внутрішньої політики України;