Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Про стан та перспективи розвитку Воєнної організації та сектору безпеки України" (далі - Рекомендації парламентських слухань), що додаються.

2. Кабінету Міністрів України до 1 лютого 2013 року проінформувати Верховну Раду України про стан реалізації зазначених Рекомендацій парламентських слухань.

3. Апарату Верховної Ради України забезпечити у встановленому порядку видання збірки матеріалів за результатами цих парламентських слухань.

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.

5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Учасники Парламентських слухань зазначають, що новий етап кардинальних трансформацій світової політико-фінансової системи, загострення боротьби за природні ресурси, економічна і політична експансія окремих країн обумовлюють зростання нестабільності в світі, у тому числі поблизу кордонів нашої країни. Погрози силою та застосування сили, зазіхання на суверенітет держав все частіше стають інструментом у міждержавних відносинах. Розширюється спектр та зростають масштаби викликів і загроз міжнародному миру і безпеці у політичній, економічній, зокрема сировинній, енергетичній, фінансовій, екологічній, продовольчій, а також в інформаційній сферах. Характер збройних конфліктів зазнає суттєвих змін внаслідок застосування в них якісно нових видів озброєнь і військової техніки, засобів розвідки, управління і комунікацій. Зазначені чинники обумовлюють необхідність нових підходів щодо розв’язання проблем оборони України, забезпечення її національної безпеки.

Воєнна організація та сектор безпеки України не повною мірою відповідають вимогам сучасності, вони в цілому, їх складові внаслідок невиважених, а іноді й помилкових рішень критично ослаблені і на сьогодні досягли критичної межі можливостей щодо вирішення завдань захисту національних інтересів України. Стан Збройних Сил України, як і оборонно-промислового комплексу, характеризується глибокою депресією. Небезпечних масштабів набула багаторічна тенденція зниження військово-технічного потенціалу Збройних Сил України та інших військових формувань. Потребує прискорення процес реформування діяльності правоохоронних органів, призначених забезпечувати національну безпеку, права і свободи людини. Недостатньо враховується та обставина, що в суспільстві відбувається політична радикалізація, мають місце екстремістські настрої і прояви, що створює загрозу громадському спокою, державному суверенітету і територіальній цілісності України.

При вирішенні завдань військового будівництва доводиться враховувати й те, що наша країна, відмовившись від третього за потужністю арсеналу ядерної зброї та її компонентів, стратегічних бомбардувальників, не одержала від ядерних держав надійних, юридично зобов’язуючих гарантій своєї безпеки.

Учасники Парламентських слухань вважають, що на вирішенні нагальних питань оборони і національної безпеки держави негативно позначаються:

недосконалість законодавчої бази, яка відповідала б викликам XXI століття і створювала б правові умови для формування надійного воєнного і безпекового середовища;

несформованість ефективної системи розв’язання проблем оборони і безпеки, в тому числі відсутність окремих основоположних документів, які враховували б стан та сучасні тенденції розвитку безпекового середовища, необхідність реформування Воєнної організації відповідно до потреб оборони в умовах дотримання Україною політики позаблоковості, недостатня увага до військової науки;

недостатні обсяги бюджетного фінансування потреб оборони, яке в останні роки не перевищувало 1 відсотка валового внутрішнього продукту, що не забезпечує підтримання оборонного потенціалу на рівні, який гарантував би високу бойову готовність і боєздатність Збройних Сил України та інших військових формувань;

неефективне використання ресурсів, що виділяються для підтримання на належному рівні бойової готовності і боєздатності Збройних Сил України, інших військових формувань;

невиконання та неякісна чи несвоєчасна реалізація вимог чинного законодавства, а також актів та доручень Президента України у сфері національної безпеки і оборони;

недосконалість державних програм реформування і розвитку Збройних Сил України, інших складових Воєнної організації та сектору безпеки України, розвитку озброєнь і військової техніки, їх неузгодженість між собою - відсутність системності і послідовності в їх розробці, неповне виконання визначених у програмах завдань та недостатня ефективність контролю за своєчасним та повним їх виконанням;

відсутність у системі виконавчої влади структури, наділеної необхідними повноваженнями та спроможної комплексно, ефективно і компетентно координувати реалізацію оборонно-промислової політики, здійснення військово-технічного забезпечення передбачених Конституцією України заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю;

несформованість вітчизняного оборонно-промислового комплексу;

занепад більшості оборонних підприємств, конструкторських бюро, науково-дослідних установ, призначених для створення і виробництва сучасної військової техніки та озброєння або модернізації існуючих зразків;

зволікання із звільненням Міністерства оборони України від виконання невластивих йому функцій, недосконалість системи реалізації надлишкового військового майна, використання земель оборони та вивільнюваних у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України військових містечок;

недоліки кадрової політики, що призводять до зростання плинності офіцерського складу, неповна укомплектованість первинних офіцерських посад і, як наслідок, - зниження професіоналізму військових кадрів, диспропорції у співвідношенні між чисельністю старшого та молодшого офіцерського складу;

небезпечні прояви корупції у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах, у тому числі серед вищого командного та начальницького складу;

відсутність дієвих заходів щодо переведення військових формувань на комплектування за контрактом за відсутності для цього необхідних соціальних і фінансово-економічних умов;

загострення соціальних проблем військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу та членів їхніх сімей, осіб, які звільняються із Збройних Сил України та інших військових формувань у зв’язку з їх реформуванням, пов’язане з надзвичайно низьким, порівняно з європейськими державами, грошовим утриманням, незадовільними побутовими умовами та незабезпеченістю житлом;

обмеженість і недостатня ефективність здійснення демократичного цивільного, в тому числі парламентського, контролю над Збройними Силами України, іншими складовими Воєнної організації та сектору безпеки України. На відміну від практики провідних держав Європи і світу контроль з боку Верховної Ради України не поширюється на здійснення кадрової політики у цій сфері.

Враховуючи вищезазначене, учасники Парламентських слухань вважають завданням надзвичайної державної ваги - радикальне поліпшення стану справ у сфері оборони і національної безпеки, зміну ставлення державних органів до розвитку Воєнної організації та сектору безпеки України, розробку і реалізацію оптимальної прогнозної їх моделі з тим, щоб якнайшвидше створити мобільні, оптимальні за чисельністю, професійно підготовлені, оснащені новітньою військовою технікою і озброєнням, всебічно забезпечені та соціально захищені Збройні Сили України, інші військові формування та сучасний безпековий сектор, здатні забезпечити надійну оборону України, захист її суверенітету, територіальну цілісність і недоторканність кордонів, інтереси громадян і суспільства, національні інтереси нашої держави.

З цією метою учасники Парламентських слухань рекомендують:

1. Президенту України у найкоротший строк забезпечити вирішення питань щодо:

1) безумовного виконання рішення Ради національної безпенки і оборони України від 17 листопада 2010 року "Про виклики та загрози національній безпеці України у 2011 році" в частині оновлення Стратегічного оборонного бюлетеня України, прийняття Державної комплексної програми реформування і розвитку Збройних Сил України на 2012-2017 роки з урахуванням потреб оборони держави в умовах дотримання Україною політики позаблоковості;

2) оптимізації мережі наявних у державі військових формувань, правоохоронних та інших органів, призначених забезпечувати національну безпеку, та чисельності їх особового складу виходячи із реальних потреб розвитку та безпеки нашого суспільства;

3) забезпечення подальшого розвитку Воєнної організації держави і сектору безпеки на сучасних засадах в єдиному комплексі, чіткої узгодженості їх складових, об’єднання їх єдиною системою стратегічного планування та кризового управління, спрямування діяльності на формування сприятливого середовища безпеки довкола та всередині України, створення дієвого механізму вчасного коригування пріоритетів державної політики безпеки і оборони, інтеграції можливостей усіх складових сектору безпеки і оборони для врегулювання наявних криз та нейтралізації загроз;

4) створення ефективної системи формування і реалізації державної політики у сфері функціонування оборонно-промислового комплексу та управління ним, а також військово-технічного співробітництва;

5) створення у складі Уряду України органу, який безпосередньо організовуватиме та координуватиме діяльність усіх структур виконавчої влади з реалізації оборонно-промислової політики, а також з питань військово-технічного забезпечення оборони, правоохоронної діяльності та безпеки держави, виконання державних програм створення нових зразків озброєння та військової техніки (Сапсан, Корвет, АН-70);

6) уточнення строків завершення переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, з урахуванням реальних можливостей держави щодо забезпечення їх належного грошового утримання та надання їм службового житла;

7) перегляду засад мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні з урахуванням особливостей сучасних воєнних конфліктів, дотримання державою політики позаблоковості та досвіду інших країн у цій сфері;

8) оптимізації кількості посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами відповідно до чисельності підпорядкованого особового складу;

9) вдосконалення Доктрини інформаційної безпеки України, оновлення складу Міжвідомчої комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України та розроблення засад забезпечення кібербезпеки держави;

10) розробки проекту оновленої Концепції та Комплексної цільової програми реформування Служби безпеки України як спеціального уповноваженого органу виконавчої влади у сфері контррозвідувальної діяльності відповідно до вимог Указу Президента України від 10 червня 2010 року, рекомендацій Парламентської асамблеї Ради Європи та з урахуванням здійснюваних реформ у сфері кримінальної юстиції;