1. Схвалити Концепцію підвищення рівня хімічної безпеки, що додається.

2. Міндовкілля:

разом з МОЗ, Мінпромполітики та іншими центральними органами виконавчої влади розробити і затвердити у шестимісячний строк план заходів з реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням;

забезпечити у межах своїх повноважень координацію роботи, що проводиться центральними органами виконавчої влади з питань підвищення рівня хімічної безпеки.

У промисловості використовується близько 70 тис. найменувань хімічних речовин. Щороку в обіг надходить майже 1,5 тис. таких речовин, більшість з яких за певних умов становить загрозу для життя і здоров'я людей та довкілля.

Внаслідок нещасних випадків, пов'язаних з неналежним поводженням з небезпечними хімічними речовинами і відходами, гине або страждає на різні хвороби значна кількість осіб, забруднюється довкілля.

Підприємства хімічного комплексу, які є постійними джерелами забруднення довкілля викидами в атмосферу хлористого водню, оксидів азоту та сірки, сірководню, чотирихлористого вуглецю, дихлоретану, формальдегіду, аміаку, хлору, діоксанів, поліхлорованих біфенілів та поліхлорованих дібензофуранів, органічних розчинників, а також скидами, що містять важкі метали, ціаніди, органічні речовини, нафтопродукти, та підприємства нафтопереробного комплексу, нафто-, газо- та аміакопроводи, атомні і теплові електростанції, гірничопереробні підприємства становлять значну потенційну загрозу для життя і здоров'я людей та довкілля, виникнення хімічних аварій, зокрема, транскордонного характеру. Небезпечними є також холодоагенти, технологічна рідина, трансформаторні мастила, розчинники, хімічні речовини для водопідготовки та обробки матеріалів і виробів, побутові, медичні і фармацевтичні відходи. Актуальною залишається проблема накопичення та використання великотоннажних відходів у таких галузях промисловості, як гірничохімічна та металургійна (37 млн. тонн), основна хімія (47 млн. тонн), виробництво та переробка полімерних матеріалів (близько 1 млн. тонн).

Потенційною загрозою для життя і здоров'я людей та довкілля є перевезення хімічних речовин, значну частину яких становлять токсичні, корозійні, легкозаймисті та інші небезпечні речовини. За даними Мінприроди, у 2001-2007 роках тільки особливо небезпечних хімічних речовин перевезено понад 23 млн. тонн, з них: металевої ртуті - 367 тонн, фенолу - близько 53,4 тис. (транзитні перевезення - 50 тис. тонн), формальдегіду - 280,7 тис. сполук шестивалентного хрому - 60,8 тис. (транзитні перевезення - 53,8 тис. тонн), концентрованих неорганічних кислот і галогеновмісних вуглеводнів - близько 6 млн., метилового спирту - понад 8,6 млн. (транзитні перевезення - понад 6 млн. тонн), зрідженого аміаку - 9,3 млн. (транзитні перевезення - понад 6,8 млн. тонн).

Значну загрозу для життя і здоров'я людей та довкілля становлять непридатні до використання пестициди, яких за результатами інвентаризації, проведеної протягом 2005-2006 років, накопичено близько 21,38 тис. тонн. Пестициди зберігаються суб'єктами господарювання майже на 5 тис. складів, з яких паспортизовано лише 2 тисячі. У незадовільному стані перебуває 46 відсотків складських приміщень, в яких 52 відсотки непридатних до використання пестицидів зберігається у пошкодженій упаковці (тарі).

Питання щодо забезпечення хімічної безпеки та поводження з хімічними речовинами регулюється законодавством про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, об'єктів підвищеної небезпеки, охорону праці, охорону навколишнього природного середовища, перевезення небезпечних вантажів, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і цивільний захист населення та міжнародними актами, ратифікованими Верховною Радою України. Розроблено ряд загальнодержавних програм, прийнято відповідні нормативно-правові акти, зокрема, з питань охорони праці, пожежної та екологічної безпеки, запроваджено санітарно-гігієнічні норми та правила, визначено перелік центральних органів виконавчої влади, які здійснюють державне регулювання у сфері хімічної безпеки та поводження з хімічними речовинами. Однак при цьому охоплено лише окремі напрями забезпечення хімічної безпеки, виконання програм у повному обсязі не забезпечено, дії центральних і місцевих органів виконавчої влади та їх підрозділів не координуються, має місце дублювання їх функцій.

Через недосконалість системи забезпечення хімічної безпеки вірогідність заподіяння шкоди життю і здоров'ю людей та довкіллю під час поводження з хімічними речовинами підвищується, неефективно використовуються кошти, що виділяються з державного та місцевих бюджетів для здійснення запобіжних заходів. Ці та інші недоліки спричинені:

наявністю розбіжностей у законодавчих та інших нормативно-правових актах, якими регулюються питання поводження з хімічними речовинами в частині забезпечення єдності принципів проведення відповідної роботи та здійснення запобіжних заходів, а також неврахуванням у них змін, що відбулися в економіці та у сфері повноважень органів виконавчої влади за останні 17 років;

відсутністю системного підходу до розв'язання проблеми забезпечення хімічної безпеки та поводження з хімічними речовинами в основних галузях економіки на основі єдиної концептуально узгодженої та науково обґрунтованої державної політики у відповідній сфері на національному, галузевому, регіональному і об'єктовому рівні;

неналежним рівнем координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, наукових установ та організацій;

обмеженістю обсягу фінансування заходів, передбачених державними програмами;

недостатнім обсягом інформації про результати використання хімічних речовин, їх вплив на довкілля, недосконалістю класифікації та маркування зазначених речовин, розбіжністю у термінології;

необхідністю імплементації положень міжнародного законодавства з питань забезпечення хімічної безпеки та поводження з хімічними речовинами у національне законодавство, виконання Україною міжнародних зобов'язань і координації дій центральних органів виконавчої влади у відповідній сфері з іноземними державами.

Підвищення рівня хімічної безпеки, додержання вимог щодо безпечного поводження з хімічними речовинами та запобігання їх незаконному обігу, виникненню хімічного забруднення і аварій потребує здійснення скоординованих запобіжних заходів під час виробництва, зберігання, транспортування, використання, торгівлі, вилучення з обігу та утилізації або знешкодження хімічних речовин.

Метою цієї Концепції є визначення основних шляхів і способів формування збалансованої державної політики з питань підвищення рівня хімічної безпеки з урахуванням світового досвіду у сфері поводження з хімічними речовинами, налагодження співробітництва з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями для зниження вірогідності заподіяння шкоди життю і здоров'ю людей та довкіллю у процесі поводження з хімічними речовинами.

Відповідно до основних принципів міжнародного права у сфері хімічної безпеки та поводження з хімічними речовинами проблема підвищення рівня хімічної безпеки може бути розв'язана шляхом:

удосконалення законодавства з питань забезпечення хімічної безпеки та поводження з хімічними речовинами;

створення та сприяння функціонуванню системи забезпечення хімічної безпеки, запровадження безперервної оцінки ризику заподіяння шкоди життю і здоров'ю людей та довкіллю у процесі поводження з хімічними речовинами, вжиття заходів для зниження рівня зазначеного ризику;

вжиття заходів для запобігання виникненню хімічного забруднення і аварій;

підвищення рівня науково-технічного забезпечення вирішення питань щодо хімічної безпеки та поводження з хімічними речовинами, координація науково-технічної діяльності у цій сфері та забезпечення впровадження в практику нових технологій за результатами такої діяльності;

формування відповідального ставлення громадян до використання хімічних речовин у процесі їх життєвого циклу - виробництва, зберігання, транспортування, використання, торгівлі, вилучення з обігу та утилізації або знешкодження;

поглиблення міжнародного співробітництва та виконання міжнародних зобов'язань України у сфері хімічної безпеки та поводження з хімічними речовинами.

Реалізація державної політики у сфері хімічної безпеки та поводження з хімічними речовинами військового і спеціального призначення, хімічними засобами боротьби з масовими правопорушеннями та хімічними засобами, що можуть бути застосовані для здійснення терористичних актів, зокрема їх експорту, імпорту і транзиту, повинна здійснюватися відповідно до міжнародних договорів.

Удосконалення законодавства з питань забезпечення хімічної безпеки та поводження з хімічними речовинами передбачається здійснити шляхом:

адаптації законодавства, зокрема природоохоронного та санітарного, з охорони праці, управління транспортним комплексом, промислової політики, ліцензійної та страхової діяльності, до законодавства ЄС, а також ратифікованих Україною Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення, Роттердамської конвенції про процедуру попередньої обґрунтованої згоди щодо окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі, Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою та Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, та інших;

визначення правових засад створення і функціонування системи забезпечення хімічної безпеки на національному, галузевому, регіональному та об'єктовому рівні;

врегулювання відносин у сфері виробництва, зберігання, транспортування, використання, торгівлі, вилучення з обігу та утилізації або знешкодження хімічних речовин, забезпечення збалансування інтересів особи, суспільства та держави у сфері поводження з хімічними речовинами;

посилення нагляду і контролю у сфері поводження з хімічними речовинами (зокрема під час торгівлі), а також за поширенням інформації про розроблення технологій виробництва нових хімічних речовин та їх властивості;

застосування процедури надання попередньої обґрунтованої згоди щодо обсягу імпорту та експорту суворо обмежених хімічних речовин;

перегляду порядку видачі ліцензій на виробництво небезпечних хімічних речовин та діяльності інспекційних органів, пов'язаних з контролем у сфері поводження з такими речовинами, розроблення механізму ліцензування купівлі-продажу права на хімічне забруднення довкілля (створення ринку квот на забруднення) як одного з важелів системи регулювання хімічної безпеки;

приведення класифікації небезпечних хімічних речовин у відповідність з директивами Ради Європи та застосування єдиної термінології для оцінки рівня їх небезпеки, зокрема уніфікації термінів "токсична хімічна речовина", "отруйна речовина", "особливо небезпечна хімічна речовина", "отрутохімікат", "сильнодіюча отруйна речовина" та інших;

регламентації використання та реєстрації небезпечних для здоров'я людей хімічних речовин, впровадження міжнародних систем стандартів, класифікацій хімічних речовин, їх маркування та пакування.

Створення і сприяння функціонуванню системи забезпечення хімічної безпеки передбачається забезпечити шляхом:

організації управління хімічної безпеки, зокрема координації діяльності центральних і місцевих органів влади, наукових установ та організацій за участю суб'єктів господарювання, об'єднань громадян і окремих громадян;

формування національної інфраструктури, здатної забезпечити ефективне виконання вимог міжнародних конвенцій, протоколів до них, директив, рішень і правил Ради Європи;