Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

1. Погодитись з Програмою надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки України та виходу її з кризового стану, поданою Кабінетом Міністрів Української РСР.

2. З метою створення умов для реалізації Програми надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки України та виходу її з кризового стану доручити Кабінету Міністрів Української РСР разом з Комісіями Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності, з питань економічної реформи і управління народним господарством, з питань планування, бюджету, фінансів і цін подати на розгляд Верховної Ради Української РСР пропозиції про тимчасове припинення дії чи зміну окремих положень чинного законодавства.

3. Кабінету Міністрів Української РСР інформувати Верховну Раду Української РСР про хід виконання Програми надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки України та виходу її з кризового стану за наслідками роботи за 1991 рік, перше півріччя 1992 року і 1992 рік.

Головна мета цієї Програми - створення надійних механізмів протидії процесам дестабілізації економіки республіки шляхом вироблення надзвичайних заходів, реалізація яких дозволила б передусім забезпечити збільшення обсягів виробництва, обмежити надходження на споживчий ринок грошових ресурсів понад товарну масу, зупинити зниження життєвого рівня народу.

Розв'язати ці складні проблеми можливо лише на основі стимулювання розвитку ринкових відносин і підприємницької діяльності з одночасним створенням механізму їх державного регулювання та соціального захисту населення.

Заходи, що передбачаються Програмою, повинні сприяти заохоченню ініціативності та заінтересованості у високоефективній праці з метою досягнення істотного зростання доходів за єдиної обов'язкової умови - їх інфляційної безпеки. Для цього необхідно, щоб зростання доходів як у сфері виробництва, так і в сфері товарообігу перебувало у прямій залежності від наслідків праці та супроводжувалося адекватним збільшенням обсягів товарної продукції в натуральному виразі, зростанням товарного наповнення споживчого ринку.

На існуючому кризовому етапі вкрай важливо забезпечити стимулювання й державну підтримку малих підприємств по виробництву продуктів харчування і товарів народного споживання та підприємницької діяльності у цій галузі. Такий напрям має бути приматним, бо він безпосередньо пов'язаний з життєвим рівнем населення, збалансуванням доходів і товарної маси ринку.

Надзвичайна ситуація потребує вжиття таких надзвичайних заходів, які можуть бути не тільки непопулярними, але й в окремих випадках вимагатимуть тимчасового припинення ряду положень нових законів, указів і підзаконних актів з дозволу Верховної Ради Української РСР.

Практичні заходи Програми стосуються як сфери виробництва, так і сфери товарообігу і спрямовані на те, щоб протягом двох років зупинити прогресуючу кризу, забезпечити стабілізацію економіки республіки і створити умови для її поступового підйому.

Разом з тим реалізація розробленого комплексу заходів та їх реальна результативність значною мірою залежатимуть від подолання негативних тенденцій розвитку народного господарства, що виникли в першому півріччі 1991 року. Прогноз показує: якщо ці тенденції збережуться, то в поточному році виробництво національного доходу може скоротитися більш як на 17 млрд. карбованців. У цих умовах навіть найпрогресивніші заходи не зможуть вивести економіку республіки із кризового стану.

Дієвість заходів залежить від участі в їх здійсненні народу України, і зокрема народних депутатів Рад усіх рівнів, прогресивних партій і рухів, особливо в стабілізації суспільно-політичної обстановки, а також від значного поліпшення трудової та виробничої дисципліни, припинення на період реалізації надзвичайних заходів страйків, які катастрофічно впливають на стан економіки республіки.

Саме на всенародну підтримку розрахована ця Програма, що є складовою частиною програми діяльності Кабінету Міністрів УРСР.

Подолання найбільш небезпечної для економіки республіки тенденції абсолютного скорочення обсягів виробництва є найголовнішим напрямом у комплексі надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки та виходу її з кризового стану. Вирішення цього питання пов'язано як з використанням ринкових механізмів поглиблення мотивації праці, так і адміністративних важелів впливу на товаровиробників.

У зв'язку з цим передбачається:

1. Для стимулювання збільшення виробництва товарів народного споживання і поліпшення забезпечення ними населення України встановити, що:

вироблені підприємствами різних форм власності й господарювання понад рівень 1990 року товари народного споживання, медикаменти, будівельні матеріали, а також сировина і обладнання для виробництва зазначених товарів, залишаються у їх розпорядженні для вільної реалізації (в межах республіки), а одержаний від цього прибуток повністю звільняється від оподаткування;

звільняється також від оподаткування прибуток будівельних організацій, одержаний від будівництва в установлені договорами строки об'єктів виробничого призначення і соціальної сфери в галузях агропромислового комплексу, об'єктів, безпосередньо пов'язаних з випуском товарів народного споживання і медикаментів, наданням платних послуг населенню, а також житлових будинків, комунальних і природоохоронних об'єктів.

2. Враховуючи особливо важкі умови праці у вугільній промисловості, встановити доплату за кожну тонну видобутого вугілля з таким розрахунком, щоб при виконанні планів, взятих підприємствами по видобутку і переробці вугілля за станом на 1 квітня 1991 р., фонд оплати праці працівників цих підприємств збільшувався порівняно з відповідним періодом попереднього року поетапно:

у 1991 році:

квітень - червень - на 25 відсотків

липень - вересень - на 50 -"-

жовтень - грудень - на 75 -"-

у січні - березні

1992 року - на 100 відсотків

3. Одержаний підприємствами прибуток за вироблену продукцію, яка для них є нового або непрофільною і виготовляється додатково до основної номенклатури, повністю звільнити від оподаткування на період двох років.

4. Для підприємств, які нарощують потужності по виробництву продовольства і промислових товарів народного споживання, наданню платних послуг населенню, зменшити наполовину в 1991 - 1992 роках процентні ставки за відповідний банківський кредит.

Міністерству фінансів УРСР вирішувати питання компенсації пов'язаних з цим витрат банків.

5. Дозволити реалізацію продукції, яка має підвищений попит і при діючих фіксованих цінах збиткова або низькорентабельна (менше 10 процентів до собівартості), за договірними цінами.

6. Встановити, що нові господарські зв'язки формуються тільки після укладання договорів на повний обсяг виробництва з підприємствами України і інших республік відповідно до міжурядових угод, або у разі відмови споживачів від їх пролонгації. Самовільна переорієнтація на нового споживача обумовлює збільшення податку з прибутку в 1,5 - 2 раза.

З метою вдосконалення горизонтальних зв'язків і підвищення їх ефективності погодити з республіками питання про доцільність створення асоціації ділових взаємних відносин, до якої повинні ввійти представники органів матеріально-технічного постачання.

7. Для посилення державного впливу на процеси матеріально-технічного постачання запровадити єдине державне замовлення Української РСР на поставку продукції і виконання робіт (послуг), яке має забезпечуватися основними матеріально-технічними і сировинними ресурсами.

За припинення або різке зменшення виробництва продукції номенклатури державного замовлення, а також випуску всіх видів товарів народного споживання і медичних препаратів, сировини чи комплектуючих виробів з підприємств стягуються штрафи в розмірі до 50 відсотків вартості недоданої продукції. Цей порядок поширюється і на підприємства-суміжники, з вини яких припиняється або різко зменшується виробництво продукції номенклатури державного замовлення всіх видів товарів народного споживання і медичних препаратів.

8. Для залучення підприємств республіки до організації виробництва продукції, що замінює імпортну, дозволити в 1991 - 1992 роках застосовувати при реалізації цієї продукції договірні ціни без обмеження рівня рентабельності. Перелік такої продукції погоджується з Міністерством економіки УРСР.

9. З метою збільшення виробництва продуктів дитячого харчування, забезпечення населення й медичних закладів лікарськими препаратами звільнити підприємства медичної та переробної промисловості від сплати до бюджету податків з прибутку, одержаного від і виробництва цієї продукції.

10. Зменшити на 15 відсотків рівень оподаткування прибутку для підприємств легкої, харчової, деревообробної промисловості, житлово-комунального господарства, будіндустрії, будівельних матеріалів і виробів, зношеність основних виробничих фондів на яких становить понад 50 відсотків, за умови цільового використання вивільнюваних коштів на їх реконструкцію та технічне переозброєння.

11. Установити, що припинення виробництва з будь-яких причин або закриття підприємств, що виконують роботи за державним замовленням, є виключною прерогативою Уряду республіки.

Підприємницька діяльність розглядається як один з найважливіших напрямів нарощування обсягів виробництва, насичення споживчого ринку товарами і послугами, підвищення реального рівня життя народу. Її основою є впровадження мотивації високоефективної праці, матеріальної заінтересованості колективів у цілому і кожного робітника окремо в зростанні індивідуальних доходів і поліпшенні кінцевих результатів трудової діяльності.

З метою активного розвитку підприємництва та його державного регулювання передбачається:

12. Сформувати республіканську програму підтримки підприємництва, всебічно сприяти розширенню мережі кооперативних, сімейних та інших недержавних суб'єктів господарювання і малих підприємств;

спростити порядок реєстрації та обліку індивідуальних підприємств, всіляко сприяти організації інформаційних, консультаційних і навчальних центрів, інноваційних і страхових фондів, що їх обслуговують;

розширити права таких підприємств у визначенні режиму праці і фонду робочого часу. Скасувати встановлені для всіх підприємств обмеження на надурочні роботи та інші форми трудової активності людей щодо забезпечення додаткового випуску продукції або надання послуг населенню. Пов'язані з цим додаткові витрати заробітної плати не враховувати в прирості фонду споживання підприємств;

до кінця 1991 року завершити в основному перехід керівників державних підприємств на роботу за контрактами.

13. Установити для суб'єктів підприємницької діяльності, що виробляють товари і надають послуги населенню за замовленням місцевих органів самоврядування, такий же порядок забезпечення ресурсами, як і для державних підприємств.

Поширити на них пільговий порядок оподаткування і кредитування, передбачений для державних підприємств, що випускають додаткову продукцію для задоволення попиту населення. При цьому за базу береться 1 квартал 1991 року.

14. Звільнити суб'єкти підприємницької діяльності від усіх видів оподаткування частини прибутку, що спрямовується на розвиток (розширення, модернізацію) виробництва товарів народного споживання, продуктів харчування, медичної техніки, будівельних матеріалів, платних послуг населенню.

15. Застосовувати починаючи з другого півріччя 1991 р. систему пільгового оподаткування прибутків індивідуальних підприємців, які виробляють товари народного споживання, надають послуги населенню і реалізують їх за державними цінами. Ця система повинна забезпечувати заінтересованість підприємців у продажу своєї продукції за державними цінами і розцінками за рахунок істотної різниці в розмірах податків.

16. Звільнити від усіх видів оподаткування дивіденди акціонерів підприємницьких структур спрямовані на розвиток підприємства.

17. Розробити і ввести в дію з 1 грудня 1991 р. механізм вільної купівлі-продажу підприємств і об'єктів ринкової інфраструктури і систему державної кредитної підтримки підприємців різних форм власності. При цьому передбачити розширення можливостей для участі в цьому процесі іноземних юридичних і фізичних осіб.

18. Надати виробничим підприємницьким структурам повну свободу щодо експорту будь-якої продукції власного виробництва, за винятком сировинних ресурсів, експорт яких у період проведення надзвичайних заходів провадиться за ліцензіями.

Сформувати і запровадити в другому півріччі 1991 р. механізм експортно-імпортної діяльності підприємницьких структур, який забезпечував би їх заінтересованість в насиченні республіканського ринку новими технологіями, устаткуванням і ресурсами для виробництва товарів народного споживання, іншої гостродефіцитної продукції.

19. 3 метою стримування притоку грошових ресурсів, не забезпечених товарною масою, встановити порядок, при якому:

всі суб'єкти підприємницької діяльності забезпечуються матеріальними ресурсами в основному за рахунок придбання їх на ринку товарів і послуг. Для цього Уряд республіки сприятиме розвитку і формуванню сучасних ринкових інфраструктур - товарних бірж, комерційних інформаційних центрів, торговельних будинків, ярмарків, аукціонів тощо;

виробничі, науково-дослідні, проектно-конструкторські, консультаційні та інформаційні послуги, не передбачені державним замовленням, оплачуються кооперативами, малими підприємствами, іншими господарськими структурами, які займаються підприємницькою діяльністю, або за рахунок коштів населення, або за рахунок фонду оплати праці підприємства - замовника.

Це положення не поширюється на діяльність, пов'язану з виробництвом ресурсів і комплектуючих виробів для випуску товарів народного споживання, продуктів харчування, будівельних матеріалів, а також із соціальним забезпеченням і медичним обслуговуванням;

посередницька діяльність кооперативів, малих підприємств та інших підприємницьких організацій, що не займаються безпосередньо торговельними операціями, а здійснюють їх на договірних засадах, повинна оплачуватися з фондів оплати праці підприємств-замовників.

Кооперативи та інші підприємницькі організації, що здійснюють торгівлю продукцією виробничо-технічного призначення і товарами народного споживання, які вони скуповують оптом у товаровиробників, мають право реалізувати їх з урахуванням оптової або торговельної надбавки, сформованої в порядку, передбаченому чинним законодавством для державних підприємств.

20. Доходи підприємців, які здійснюють закупівлю за кордоном за власні гроши (чи кредити) для забезпечення насичення споживчого ринку товарів народного споживання, сировини й устаткування для їх виробництва, формуються на договірних засадах за рахунок прибутку торговельних організацій чи замовників.

Якнайшвидше введення в дію механізмів ринкового регулювання і розвитку здорової конкуренції товаровиробників, поетапне роздержавлення та приватизація власності Уряд вважає одним з найголовніших напрямів виходу з кризи і стабілізації економічного становища.

З метою демонополізації виробництва і створення конкурентного середовища для товаровиробників передбачається:

21. Невідкладно прийняти Закон про обмеження монополістичної діяльності та розвиток конкуренції. Уряд сприятиме значному збільшенню кількості товаровиробників, що виходять на споживчий ринок, шляхом відродження малого й середнього бізнесу, створення альтернативних виробництв, у тому числі з залученням іноземного капіталу, розукрупнення, де це доцільно, а також виведення основної маси підприємств із-під прямого впливу державних органів.

До кінця року розробити і розпочати здійснення республіканської програми демонополізації виробництва.

У сфері роздержавлення і приватизації передбачається:

22. Сформувати і з другого півріччя ц.р. розпочати реалізацію республіканської програми роздержавлення і приватизації власності, в якій мають бути визначені масштаби, галузеві, територіальні та інші пріоритети, перелік підприємств, що підлягають першочерговому роздержавленню та приватизації.

Вся організаційна робота в цій сфері покладається на Міністерство УРСР у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва.

У першочерговому порядку здійснити приватизацію підприємств по обслуговуванню населення, торгівлі та тих, що випускають товари народного споживання і переробляють сільськогосподарську сировину, невеликих підприємств промисловості, будівництва і транспорту.

Послідовно проводити роботу по перетворенню великих і середніх підприємств в акціонерні та господарські товариства, кооперативні, колективні (народні) та орендні підприємства, в тому числі з правом їх викупу; забезпечити до кінця 1991 року прийняття нормативних актів і документів, що регулюють процес роздержавлення і приватизації, визначити чіткий порядок викупу державного майна, передбачивши в ньому можливість подання громадянам кредитної допомоги, преференційних та безоплатних пільг.

Установити, що переважним правом на придбання майна підприємств і організацій при роздержавленні та приватизації користуються члени їх трудових колективів і пенсіонери, які працювали тут до виходу на пенсію.

Переглянути перелік підприємств і виробництв, які не підлягають передачі в оренду, в тому числі з правом викупу. Затвердити перелік видів виробництв і підприємств, що не підлягають приватизації.

23. При проведенні роздержавлення та приватизації для забезпечення принципу соціальної справедливості та створення рівних стартових умов усім громадянам, які проживають на території республіки, видавати іменні сертифікати на частку власності, що їм належить.

24. Установити, що до 20 відсотків майна підприємств і організацій, яке підлягає роздержавленню і не викуплено за сертифікати й гроші, може бути придбано їх трудовими колективами в кредит строком на 10 - 15 років, а такої реалізовано громадянам, які проживають на території республіки, юридичним особам та іноземним громадянам на аукціонах.

25. При обміні сертифікатів на акції підприємств і організацій необхідно встановити порядок їх часткового викупу.

При цьому викуп акцій може провадитися як за рахунок коштів, що є у населення, так і за рахунок спеціальних короткострокових (до трьох - п'яти років) банківських кредитів.

26. Організувати з другого півріччя поточного року аукціонну торгівлю державним майном, яке є в незавершеному будівництві або в законсервованих будовах (об'єктах і спорудах цивільного та промислового призначення), а також установленим та неустановленим устаткуванням, матеріалами і конструкціями, що знаходяться на будівельних майданчиках і складах указаних будов.

Передбачити, що в таких аукціонах можуть брати участь державні, акціонерні, орендні, кооперативні підприємства і організації, інші юридичні особи та громадяни, в тому числі іноземні, які сплачують вартість майна у вільноконвертованій валюті на рівні світових цін.

27. З метою збереження гарантованого мінімуму задоволення найважливіших соціальних потреб населення вважати передчасним проведення роздержавлення та приватизації закладів охорони здоров'я, народної освіти і культури. При цьому можливе створення у цих сферах нових організацій різноманітних форм власності для платного обслуговування населення.

28. Приватизація державного житлового фонду здійснюється на добровільних засадах шляхом безплатної передачі або продажу громадянам у власність займаних ними квартир (будинків).

Громадянам передаються безплатно квартири (будинки) з розрахунку не більше 21 квадратного метра загальної площі на наймача та кожного члена його сім'ї. Загальна площа, що перевищує цей розмір, оплачується громадянами у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів Української РСР.

Не підлягають приватизації: кімнати у квартирі, в якій проживає два або більше наймачів; службові квартири і гуртожитки; квартири-музеї; квартири (будинки) в закритих військових містечках.

Незалежно від розміру загальної площі у власність громадян передаються безплатно:

однокімнатні квартири, в яких проживають одинокі пенсіонери;

квартири, одержані громадянами у державному і громадському житловому фонді внаслідок знесення житлових будинків, що належали їм на праві власності, в зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних чи громадських потреб, якщо вони не одержали за ці будинки компенсації;

квартири (будинки), одержані громадянами в державному і громадському житловому фонді в зв'язку з переселенням внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з житлових будинків, що належали їм на праві власності.

29. Придбання громадянами квартир (будинків) у власність може здійснюватися з розстрочкою платежа.

Громадянам, які виявили бажання переселитись у квартири меншої жилої площі, може сплачуватися грошова компенсація за різницю між загальною площею займаної квартири і квартири, що надається. Розмір компенсації визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Української РСР.

Поступово перейти до орендної форми користування житлом, яке підлягає приватизації.

30. За згодою підприємств, організацій та установі власників житла може бути приватизований і належний їм відомчий житловий фонд.

Вихід із кризової ситуації, розв'язання економічних і соціальних проблем стабілізації економіки передусім пов'язані з широким використанням у народному господарстві сучасних технологій, устаткування і ресурсів. Закупівля їх за кордоном, так само як і імпорт різних споживчих товарів, потребують значних валютних ресурсів, яких у даний час в республіці немає.

Єдиною реальною можливістю одержання валюти в республіці є реалізація на світовому ринку деяких видів сировинних і матеріальних ресурсів: вугілля, залізної руди, цементу, електричної енергії, чавуну, прокату, цукру, етилового спирту та ін.

У тій ситуації, що склалася в республіці, для утворення Державного валютного фонду необхідно створити державні резерви матеріальних і сировинних ресурсів за рахунок концентрації 5 - 10 відсотків їх у розпорядженні Уряду республіки для продажу за вільноконвертовану валюту.

Для реалізації зазначеного пропонується:

31. Установити, що в межах загального обсягу держзамовлення на виробництво найважливіших видів ресурсів, частина з них, але не більше 10 відсотків, спрямовується в резерв Кабінету Міністрів УРСР. Він формується за рахунок зменшення обсягів відповідних поставок. Валютні доходи від реалізації цього ресурсного резерву розподіляються порівну між товаровиробниками і Державним валютним фондом Української РСР. Експортні поставки продукції з цього фонду звільняються від податку на експорт.

Підприємствам надається право використовувати одержану за рахунок поставок продукції в резервний фонд Уряду валюту для закупівлі по імпорту високоефективних технологій і устаткування, сировини, матеріалів і запасних частин, а також вирішення соціальних питань своїх трудових колективів та населення регіонів.

32. Змінити порядок і механізм відрахувань валютних надходжень від учасників зовнішньоекономічних зв'язків, розташованих на території України. Встановити, що на період проведення надзвичайних заходів 70 відсотків валютних надходжень, які зараз централізуються в союзно-республіканському валютному фонді, продаються підприємствами Державному валютному фонду Української РСР за комерційним курсом.

33. З метою стимулювання експортної діяльності передбачається:

скасувати на період дії надзвичайних заходів на території республіки податок на плановий та понадплановий експорт сировинних товарів;

дозволити учасникам зовнішньоекономічних зв'язків укладати компенсаційні угоди на закупівлю імпортних ліній, машин, устаткування та технологій з погашенням їх вартості за рахунок надпланової продукції, що буде вироблена з їх допомогою;

надати всім учасникам зовнішньоекономічної діяльності республіки право провадити бартерні (товарообмінні) операції в обсязі 10 відсотків їх зовнішньоторговельного обороту за умови їх використання для розвитку та розширення власного виробництва. При цьому забороняється бартер для ввозу в республіку товарів народного споживання немасового вжитку, легкових автомобілів, обчислювальної, розмножувальної та конторської техніки.