1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Угода


Угода
між Урядом України і Урядом Республіки Бєларусь про вільну торгівлю
( Угоду ратифіковано Законом N 531-XIV від 19.03.99 ) ( Зміни до Угоди див. в Протоколі від 18.10.2005 )
Уряд України і Уряд Республіки Бєларусь, що іменуються надалі Сторонами,
грунтуючись на Договорі між Білоруською Радянською Соціалістичною Республікою і Українською Радянською Соціалістичною Республікою, підписаному 20 грудня 1990 року,
прагнучи до розвитку торговельно-економічного співробітництва між Україною і Республікою Бєларусь на основі рівності та взаємної вигоди,
виходячи із суверенного права кожної держави проводити самостійну зовнішньоекономічну політику,
маючи намір сприяти зростанню економічної активності, забезпеченню повної зайнятості, підвищенню продуктивності та раціональному використанню ресурсів,
прагнучи сприяти гармонійному розвиткові і зростанню світової торгівлі, усуненню перешкод на шляху її розвитку,
домовилися про нижченаведене:
Стаття 1
1. Сторони не застосовують мито, податки і збори, що мають еквівалентну дію на експорт і/або імпорт товарів, що виходять з митної території однієї із держав і призначені для митної території іншої держави. Винятки з цього торговельного режиму за погодженою номенклатурою товарів оформлюються окремим Протоколом або Угодою, що є невід'ємною частиною цієї Угоди.
2. Для мети цієї Угоди та на період її дії товарами, що виходять з територій обох держав, вважаються:
а) повністю вироблені на території країни, або
б) що підлягали обробці та території країни з використанням сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, що виходять з третіх країн та, що змінили у зв'язку з цим належність за кваліфікацією гармонізованої системи списку і кодування товарів хоча б за одним із шести перших знаків;
в) вироблені з використанням зазначених в п.б) сировини, матеріалів і комплектуючих виробів при умові, що їх сукупна вартість не перебільшує фіксовану частку експортної ціни товарів, які реалізуються.
Докладні правила виходу товарів будуть погоджені Сторонами в окремому документі, що буде невід'ємною частиною цієї Угоди.
Стаття 2
Сторони не будуть:
прямо або побічно обкладати товари іншої Сторони, які підпадають під дію цієї Угоди, внутрішніми податками або зборами, що перевищують відповідні податки або збори, якими обкладаються аналогічні товари внутрішнього виробництва або товари, що виходять із третіх країн;
вводити стосовно імпорту або експорту товарів, що підпадають під дію цієї Угоди, будь-які спеціальні обмеження або вимоги, які у аналогічній ситуації не застосовуються до аналогічних товарів внутрішнього виробництва або товарів, що виходять із третіх країн;
застосовувати щодо складування, перевантаження, зберігання, перевезення товарів, що виходять із іншої держави, а також до платежів і переказів платежів правила інші, ніж ті, які застосовуються в аналогічних випадках щодо власних товарів або товарів, що виходять з третіх країн.
Стаття 3
1. Сторони будуть утримуватись від застосування кількісних обмежень або еквівалентних ним заходів на експорт і/або імпорт товарів у рамках цієї Угоди.
2. Кількісні обмеження, що згадані в п.1 цієї статті можуть встановлюватися в односторонньому порядку в розумних межах і на суворо визначений строк тільки у випадках:
з метою здійснення заходів, передбачених статтею 4 цієї Угоди, або
якщо який-небудь товар імпортується на територію однієї із країн у такій зрослій кількості або на таких умовах, які завдають або загрожують завдати збитків вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів.
3. Кількісні обмеження, згадані у п.1 цієї статті, можуть також встановлюватись за взаємною домовленістю Сторін і включаються у щорічні Протоколи або Угоди, що згадані у п.1 статті 1 цієї Угоди.
4. Сторона, що застосовує кількісні обмеження згідно з п.2 цієї статті, зобов'язана за запитом іншої Сторони надавати необхідну інформацію про причини введення, форми і можливі строки застосування згаданих обмежень.
5. Сторони будуть прагнути вирішувати всі питання, що виникають у зв'язку із застосуванням кількісних обмежень відповідно до п.2 цієї статті, шляхом консультацій.
6. При виборі заходів згідно з цією Статтею будуть надавати пріоритет тим з них, які справляють найменший негативний вплив на досягнення мети цієї Угоди.
Стаття 4
Сторони домовились, що розрахунки можуть здійснюватись у національних валютах після укладання уповноваженими банками Сторін відповідної Угоди.
Сальдо взаємних платежів буде розраховуватись на кінець року і сплачуватиметься товарами і послугами.
Стаття 5
Кожна Сторона не буде допускати реекспорту товарів, щодо експорту яких інша Сторона, звідки виходять ці товари, застосовує заходи тарифного і/або нетарифного регулювання.
Реекспорт таких товарів у треті країни може здійснюватися тільки за письмовою згодою і за умов, що визначаються уповноваженим органам держави, яка є країною виходу цих товарів. У разі невиконання цього положення Сторона, інтереси якої порушені, має право в односторонньому порядку вживати заходи щодо регулювання вивозу товарів на територію держави, яка допустила несанкціонований реекспорт. У разі реекспорту таких товарів держава, на території якої вони були вироблені, має право вимагати компенсацію шкоди.
Стосовно цієї статті під реекспортом слід розуміти вивіз товару, що надходить з митної території одної із держав, як це визначено п.2 статті 1 цієї Угоди, іншою державою за межі митної території останньої з метою експорту у третю країну.
Стаття 6

................
Перейти до повного тексту