Уряд України та Уряд Республіки Білорусь, надалі іменовані Сторони,

прагнучи до всебічного розвитку співробітництва між Сторонами в галузі трудової діяльності та соціального захисту громадян на території обох держав,

погодилися про таке:

Дія цієї Угоди поширюється на осіб (надалі іменуються працівники) та членів їх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї із держав (надалі іменується Держава виїзду) та здійснюють тимчасово свою трудову діяльність на підприємствах, в організаціях, установах всіх форм власності (надалі іменуються роботодавці) іншої держави (надалі іменується Держава працевлаштування).

Органами, уповноваженими представляти Сторони в реалізації цієї Угоди (надалі іменуються Уповноважені Органи), є:

з Української Сторони - Міністерство праці України,

з Білоруської Сторони - Міністерство праці Республіки Білорусь.

Уповноважені Органи мають право залучати компетентні органи Сторін для вирішення питань, що випливають з цієї Угоди.

Всі питання, пов'язані з виконанням цієї Угоди, вирішуються шляхом взаємних консультацій між Уповноваженими Органами Сторін. З цією метою вони можуть створювати двосторонні робочі групи.

1. Для одержання роботи працівникам необхідний дозвіл на працевлаштування відповідного органу по праці Держави працевлаштування, виданий у порядку та на умовах, установлених законодавством цієї держави.

2. Дозвіл на працевлаштування видається на термін виконання роботи у визначеного роботодавця, але не більше, ніж на 1 рік.

3. Дозвіл, про який йдеться в пункті 1 цієї статті, буде видаватися за умови, що працівник не буде виконувати ніяку іншу оплачувану роботу, крім тієї, на яку йому було видано дозвіл.

Якщо буде встановлено, що працівник виконував іншу оплачувану роботу або самовільно змінив роботодавця, то дозвіл буде анульовано.

4. При підписанні трудового договору (контракту) працівник бере на себе зобов'язання, що він не буде перебувати на території Держави працевлаштування довше терміну, на який він одержав дозвіл, та не буде шукати іншої роботи, крім тієї, яка була передбачена цим дозволом.

5. Для продовження трудових відносин з працівником роботодавцю необхідно вирішити в установленому порядку питання про продовження дозволу на працевлаштування не пізніше одного місяця до закінчення терміну його дії.

Вік, з якого допускається прийняття на роботу працівників, визначається законодавством Держави працевлаштування.

Кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про присвоєння звання, ученого ступіня, розряду, кваліфікації та інші необхідні для здійснення трудової діяльності документи і завірений в установленому на території Держави виїзду порядку їх переклад на державну мову Держави працевлаштування або російську мову.

1. В'їзд працівників та членів їх сімей на територію Держави працевлаштування, перебування та виїзд з неї регулюються законодавством цієї держави.

В'їзд працівників та членів їх сімей на територію Держави працевлаштування допускається тільки за наявності медичної довідки, яка відповідає вимогам компетентного органу цієї держави.

2. Ввіз працівниками та членами їх сімей особистого майна, необхідних робочих інструментів та обладнання на територію Держави працевлаштування, а при поверненні - на територію Держави виїзду, а також вивіз товарів, придбаних працівниками та членами їх сімей на території Держави працевлаштування, здійснюється в порядку, визначеному митним законодавством відповідної держави.

У межах цієї Угоди працівники однієї держави можуть здійснювати трудову діяльність на території іншої держави на підставі:

1) трудового договору (контракту), укладеного між роботодавцем та працівником на визначений термін;

2) договору, укладеного між суб'єктами господарської діяльності обох держав, метою якого є виконання визначеного обсягу робіт або послуг на території Держави працевлаштування.

Трудовий договір (контракт) укладається роботодавцем з працівником державною мовою Держави працевлаштування та російською мовою згідно з трудовим законодавством цієї держави та вручається працівникові до його виїзду на роботу.

В трудовому договорі (контракті) повинні міститися основні реквізити роботодавця і працівника, професійні вимоги до працівника, відомості про характер роботи, умови праці та її оплати, відрахування з неї, тривалість робочого часу та часу відпочинку, умови проживання та плати за нього, а також термін дії трудового договору (контракту), умови його розірвання, порядок покриття дорожніх витрат.

Працівники користуються правами та виконують обов'язки, установлені трудовим законодавством Держави працевлаштування.

Якщо трудовий договір (контракт) розірваний у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією підприємства (установи, організації), скороченням чисельності або штату працівників, на працівника поширюються пільги та компенсації відповідно до законодавства Держави працевлаштування для вивільнюваних з указаних підстав працівників. У цьому разі працівник підлягає поверненню на територію Держави виїзду за рахунок коштів роботодавця.

За місцем постійного проживання працівнику надається право на працевлаштування на загальних підставах. Допомога по безробіттю призначається та виплачується згідно із законодавством і за рахунок Держави виїзду.

При закінченні трудового договору (контракту) роботодавець у трудовій книжці працівника робить відповідний запис і видає довідку про заробітну плату за період роботи помісячно.

Сторони зобов'язуються поважати та забезпечувати передбачені цією Угодою права всіх працівників та членів їх сімей, які знаходяться на території їх держав або під їх юрисдикцією, без будь-яких відмінностей стосовно статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії або переконань, політичних поглядів, національного, етнічного або соціального походження, громадянства, віку, економічного, майнового, сімейного стану або будь-якої іншої ознаки.

Оподаткування трудових доходів працівників, про яких йдеться в пункті 1 статті 7, здійснюється в порядку і розмірах, установлених законодавством Держави працевлаштування. Сторони не допускають подвійного оподаткування зароблених працівниками коштів.

Усі види допомог і виплат, які надаються працівникам за рахунок коштів соціального страхування, здійснюються на основі законодавства і за рахунок держави, до якої вносяться страхові внески, незалежно від місця проживання одержувача допомоги.

Інші види допомог, виплат і компенсацій, які проводяться за рахунок коштів інших джерел (місцевих бюджетів) виплачуються державою, де постійно проживає сім'я одержувача допомоги, і згідно з її національним законодавством.