Відповідно до частини третьої статті 7 та пункту 2 частини першої статті 19 Закону України "Про управління відходами" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити такі, що додаються:

Порядок класифікації відходів;

Національний перелік відходів.

2. Установити, що для цілей оподаткування Національний перелік відходів та Порядок класифікації відходів, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 січня 2026 року.

3. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування.

1. Цей Порядок визначає процедуру проведення класифікації відходів за видами та властивостями з метою належного управління відходами, запобігання їх негативному впливу на здоров’я людей і навколишнє природне середовище або зменшення такого впливу.

2. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

1) дзеркальні коди - пов’язані коди відходів одного виду, де один код визначає небезпечні відходи, а інший визначає відходи як такі, що не є небезпечними, залежно від складу відходів;

2) код відходів - позначення виду відходів, передбаченого Національним переліком відходів, що складається із шестизначного номера, до якого в разі позначення небезпечних відходів додається символ "*"; перші дві цифри коду визначають групу, до якої віднесено цей вид відходів, другі дві цифри коду - приналежність до підгрупи, до якої віднесено цей вид відходів, а останні дві цифри коду - вид відходів у межах підгрупи;

3) небезпечні властивості - сукупність небезпечних властивостей для здоров’я людей і навколишнього природного середовища, які роблять відходи небезпечними, відповідно до додатка 3 до Закону України "Про управління відходами" (далі - Закон);

4) поліхлоровані біфеніли і поліхлоровані терфеніли - речовини або суміші, що містять більше ніж 0,005 відсотка за масою поліхлорованих біфенілів, поліхлорованих терфенілів, монометил-тетрахлордифеніл метан, монометил-дихлор-дифеніл метан, монометил-дибромо-дифеніл метан;

5) фракція - компонент відходів, який має певні фізичні та хімічні властивості (розмір, густина, температура плавлення, температура кипіння, небезпечні властивості тощо);

6) характеристика небезпеки - визначене позначення для класу і категорії небезпеки, яке описує характер небезпеки, яку становить небезпечна хімічна речовина чи суміш, у певних випадках - ступінь небезпеки та позначається позначкою "Н" із кодом виду небезпечного впливу відповідно до додатка 1.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі.

3. Класифікація відходів проводиться:

1) утворювачами відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств;

2) суб’єктами господарювання у сфері управління відходами.

У разі коли утворювач відходів невідомий, класифікація відходів проводиться власником відходів.

4. У разі зміни сировини та/або технологічних процесів виробництва, якщо така зміна призводить до зміни складу та властивостей відходів, проводиться нова класифікація відходів.

5. Класифікація здійснюється відповідно до Національного переліку відходів з урахуванням додатка 3 до Закону.

6. Кожна позиція Національного переліку відходів складається з коду відходів і назви відходів українською мовою.

7. Код відходів складається з шести цифр:

1) перші дві цифри визначають групу відходів (XX 00 00);

2) другі дві цифри визначають підгрупу відходів (XX XХ 00);

3) останні дві цифри визначають вид відходів у межах підгрупи (XX ХX XX).

8. Коди відходів поділяються на:

1) коди без позначення символом "*" - ідентифікують відходи, що не є небезпечними;

2) коди, позначені символом "*" - ідентифікують небезпечні відходи;

3) дзеркальні коди - два коди для одного і того самого виду відходів, де один із них, позначений символом "*", визначається як дзеркальний небезпечний, інший код, не позначений символом "*", визначається як дзеркальний, що не є небезпечним.

9. Національний перелік відходів складається із 20 груп відходів:

1) групи 1-12 і 17-19 охоплюють відходи, що походять із різних галузей промисловості та/або процесів виробництва;

2) групи 13-15 охоплюють відходи, що утворюються в результаті використання різних матеріалів і речовин;

3) група 16 охоплює відходи, які не зазначені в інших групах Національного переліку відходів;

4) група 20 охоплює побутові відходи (відходи домогосподарств та подібні відходи комерційних організацій, промислових підприємств, установ тощо), включаючи окремо зібрані фракції.

10. Відходи класифікують шляхом віднесення їх до відповідної групи, підгрупи та виду відходів з урахуванням:

1) джерела походження відходів;

2) властивостей, у зв’язку з наявністю яких відходи є небезпечними;

3) наявності у відходах компонентів із вмістом небезпечних речовин, перевищення лімітів концентрації яких може призвести до визнання відходів небезпечними.

11. Класифікація проводиться на основі:

1) відомих фактів про вміст і складові відходів, інформації про продукцію, паспорта безпечності;

2) наявності небезпечних речовин або компонентів із вмістом небезпечних речовин;

3) визначення небезпеки за кожною властивістю згідно з додатком 1;

4) опису діяльності, в результаті якої утворилися відходи;

5) опису процесу, дії або процедури, в результаті яких утворилися відходи;

6) визначення кількості фракцій, з яких складаються відходи.

12. Класифікація відходів здійснюється шляхом призначення шестизначного коду, зазначеного в Національному переліку відходів, із дотриманням такої послідовності:

1) оцінюється належність відходів до однієї із груп відходів від 1 до 12 і від 17 до 20 з урахуванням джерела (галузі) утворення відходів та визначається відповідний шестизначний код відходів у межах встановленої групи. Під час проведення такої оцінки коди відходів, які закінчуються на "99", не враховуються;

2) у разі неможливості визначити відповідний код у межах груп відходів від 1 до 12 і від 17 до 20 утворювач відходів або суб’єкт господарювання у сфері управління відходами проводить оцінку належності відходів до груп 13, 14 і 15 та визначає відповідний шестизначний код відходів у межах встановленої групи;

3) у разі неможливості визначити відповідний код у межах груп відходів 13, 14 і 15 оцінюється належність відходів до групи відходів 16 та визначається відповідний шестизначний код відходів у межах встановленої групи;

4) у разі неможливості визначити відповідний код у межах групи відходів 16 наступним етапом є визначення відповідного шестизначного коду відходів із застосуванням кодів відходів однієї із груп відходів від 1 до 12 і від 17 до 20, які закінчуються на "99", у межах відповідної групи відходів.

13. Утворювач відходів або суб’єкт господарювання у сфері управління відходами в разі наявності дзеркальних кодів для тих відходів, які можуть бути класифіковані як за кодами небезпечних відходів, так і за кодами відходів, що не є небезпечними, залежно від наявності чи відсутності небезпечних речовин у них може:

1) прийняти рішення не проводити оцінювання небезпечних властивостей відходів і класифікувати відходи за кодом, який позначений символом "*";

2) класифікувати відходи за кодом без позначення символом "*" тільки за умови надання протоколів лабораторних досліджень, що засвідчують відсутність небезпечних властивостей.

14. У разі коли для визначення небезпечних властивостей відходів необхідно провести відповідну оцінку, утворювачі відходів або суб’єкти господарювання у сфері управління відходами повинні:

визначити хімічний склад відходів;

встановити наявність у відходах небезпечних хімічних речовин або стійких органічних забруднювачів;

оцінити небезпечні властивості відходів та присвоїти і описати код класифікації відповідно до вимог цього пункту та додатка 1.

15. Небезпечна властивість оцінюється на основі:

1) концентрації хімічних речовин у відходах;

2) проведення досліджень.

16. Відходи класифікуються як небезпечні у разі, коли вони відповідають одній або кільком із наведених нижче умов:

1) містять небезпечні хімічні речовини, які призвели б до прояву однієї чи кількох небезпечних властивостей, зазначених у додатку 3 до Закону та додатку 1;

2) містять небезпечні хімічні речовини, визначені в додатках до Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі;

3) містять один або декілька компонентів, зазначених у додатку 2, з урахуванням розділу II додатка 3 і концентрація небезпечних речовин у них спричиняє прояв у відходах однієї або декількох небезпечних властивостей, наведених у додатку 3 до Закону та додатку 1;

4) наведені в розділі І додатка 3 та мають одну або декілька властивостей, зазначених у додатку 3 до Закону та додатку 1.

17. Під час встановлення наявності небезпечних властивостей відходів до уваги береться класифікація хімічної продукції.

18. Для оцінки таких небезпечних властивостей, як подразнювальна здатність, гостра токсичність та корозивність, застосовуються граничні значення для окремих речовин відповідно до додатка 1. У разі коли вміст небезпечної хімічної речовини у відходах нижче граничного значення, вона не включається до будь-якого розрахунку граничного значення.

19. Така небезпечна властивість відходів, як інфекційність, може бути оцінена на основі опису утворення відходів, висновків закладів охорони здоров’я щодо процесу утворення відходів або технології оброблення відходів та опису відходів з точки зору можливого вмісту інфекційного агента.

У разі коли небезпечну властивість відходів було оцінено за допомогою дослідження та з використанням концентрації небезпечних хімічних речовин, матимуть перевагу результати дослідження.

20. Оцінювання небезпечних властивостей на підставі наявної концентрації небезпечних хімічних речовин у відходах не застосовується до чистих сплавів металів у формі сплавів, не забруднених небезпечними хімічними речовинами.

Коди відходів сплавів, які вважаються небезпечними, наведено в Національному переліку відходів та позначено символом "*".

21. Відбір проб і лабораторні дослідження визначення складу та властивостей відходів проводиться акредитованими лабораторіями та випробувальними підрозділами з урахуванням:

1) європейських стандартів, які встановлені як національні стандарти;

2) інших міжнародних стандартів, які встановлені як національні стандарти, якщо стандарти, зазначені в підпункті 1, не існують;

3) національних стандартів, якщо стандарти, зазначені в підпунктах 1 і 2 цього пункту, не існують;

4) методів дослідження, які схвалені уповноваженими установами для акредитації лабораторій або випробувальних підрозділів, якщо стандарти, зазначені у підпунктах 1-3 цього пункту, не існують;

5) належної лабораторної практики.

22. У разі коли для оцінки небезпечних властивостей відходів недостатньо наявної документальної інформації, проводяться лабораторні дослідження визначення складу та властивостей відходів для висновку щодо їх класифікації.

23. Утворювач або суб’єкт господарювання у сфері управління відходами може тимчасово припинити лабораторні дослідження визначення складу та властивостей відходів для визначення певних небезпечних властивостей, якщо під час випробування доведено наявність у відходів однієї або кількох властивостей, наведених у додатку 1, з урахуванням властивостей, наведених у додатках 2 і 3. У таких випадках відходи класифікуються із кодом, позначеним символом "*".

24. Результати проведення класифікації відходів вносяться власниками, утворювачами відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств, та суб’єктами господарювання у сфері управління відходами до інформаційної системи управління відходами. Форма протоколу дослідження відходів наведена в додатку 4.

25. Результати проведення класифікації відходів підлягають перегляду у разі зміни технологічних процесів виробництва.

Вибухонебезпечність - небезпечна властивість відходів, що здатні до хімічної реакції з виділенням газу за такої температури, тиску та з такою швидкістю, що можуть завдати шкоди навколишньому природному середовищу, включаючи відходи піротехнічних виробів, вибухонебезпечні відходи органічних пероксидів та відходи вибухонебезпечних самореактивних речовин.

Якщо відходи містять одну або більше хімічних речовин, які класифіковані за одним із класів небезпеки та категорією у межах класу з визначеним відповідним кодом позначення щодо виду небезпечного впливу, які наведені в таблиці 1, такі відходи повинні бути оцінені за вибухонебезпечністю та класифіковані як небезпечні за властивістю "вибухонебезпечні".

Таблиця 1. Коди класів небезпеки, категорій у межах класу та позначень щодо виду небезпечного впливу компонентів відходів для їх класифікації за властивістю "вибухонебезпечні"

Окисна здатність - небезпечна властивість відходів, які, виділяючи кисень, викликають або сприяють горінню інших матеріалів.

Якщо відходи містять одну або більше хімічних речовин, які класифіковані за одним із класів небезпеки та категорією у межах класу з визначеним відповідним кодом позначення щодо виду небезпечного впливу, які наведені в таблиці 2, такі відходи повинні бути оцінені за окисною здатністю. Якщо наявність речовини свідчить про те, що відходи є окислювачами, вони класифікуються як небезпечні за властивістю "окисна здатність".

Таблиця 2. Коди класів небезпеки, категорій у межах класу та позначень щодо виду небезпечного впливу компонентів відходів для їх класифікації як небезпечних за властивістю "окисна здатність"

Легкозаймистість - небезпечна властивість для таких відходів:

легкозаймисті рідкі відходи: рідкі відходи, які мають температуру спалаху нижче 60°С або відпрацьовані газойль, дизельне пальне та світлі нафтопродукти з температурою спалаху від > 55°С до менше або дорівнює 75°С;

легкозаймисті пірофорні рідкі або тверді відходи: тверді або рідкі відходи, які навіть у невеликій кількості можуть спалахнути протягом 5 хвилин при взаємодії з повітрям;

легкозаймисті тверді відходи: тверді відходи, які легко займаються або можуть спричинити чи сприяти горінню через тертя;

легкозаймисті газоподібні відходи: газоподібні відходи, які є легкозаймистими у повітрі за температури 20°С та нормального атмосферного тиску 101,3 кПа;

відходи, що вступають у реакцію з водою: відходи, які при контакті з водою виділяють легкозаймисті гази у небезпечних обсягах;

інші легкозаймисті відходи: легкозаймисті аерозолі, відходи, що саморозігріваються, органічні пероксиди та самореактивні відходи.

Відходи, що містять одну або більше речовин, які класифіковані за одним із класів небезпеки та категорією у межах класу з визначеним відповідним кодом позначення щодо виду небезпечного впливу, які наведені у таблиці 3, повинні бути оцінені за легкозаймистістю. Якщо наявність хімічної речовини свідчить про те, що відходи є легкозаймистими, вони класифікуються як небезпечні за властивістю "легкозаймистість".

Таблиця 3. Коди класів небезпеки, категорій у межах класів та позначень щодо виду небезпечного впливу компонентів відходів для їх класифікації як небезпечних за властивістю "легкозаймистість"

Подразнювальна здатність - небезпечна властивість відходів, що спричиняють подразнення шкіри чи пошкодження очей.

Якщо відходи містять одну або більше речовин у концентраціях, що перевищують порогові концентрації, та класифіковані за одним із класів небезпеки за кодами Skin corr. (роз’їдання/подразнення шкіри), Skin irrit. (подразнення шкіри), Eye dam. (ураження очей), Eye irrit. (подразнення очей) і якщо досягається або перевищується один або більше із наступних лімітів концентрацій, відходи класифікуються як небезпечні за властивістю "подразнювальна здатність".

Порогова концентрація для проведення оцінки для класів небезпеки та категорій у межах класу за кодами Skin corr. (роз’їдання/подразнення шкіри) 1A (H314), Skin irrit. (подразнення шкіри) 2 (H315), Eye dam. (ураження очей) 1 (H318) та Eye irrit. (подразнення очей) 2 (H319) становить 1 %.

Якщо сума концентрацій всіх хімічних речовин, класифікованих як Skin corr. (роз’їдання/подразнення шкіри) 1A (H314), перевищує або дорівнює 1 %, відходи класифікуються як небезпечні за властивістю "подразнювальна здатність".

Якщо сума концентрацій всіх хімічних речовин, класифікованих як Eye dam. (ураження очей) 1 (H318), перевищує або дорівнює 10 %, відходи класифікуються як небезпечні за властивістю "подразнювальна здатність".

Якщо сума концентрацій усіх хімічних речовин, класифікованих як Skin irrit. (подразнення шкіри) 2 (H315) та Eye irrit. (подразнення очей ) 2 (H319), перевищує або дорівнює 20 %, відходи класифікуються як небезпечні за властивістю "подразнювальна здатність".

Відходи, які містять хімічні речовини, які класифіковані як Skin corr. (роз’їдання/подразнення шкіри) 1A, 1B або 1C (H314), у концентрації, що перевищує або дорівнює 5 %, класифікуються як небезпечні за властивістю "корозивність". Якщо відходи класифіковані за властивістю "корозивність", то така властивість, як подразнювальна здатність, не розглядається.

Вибіркова токсичність для окремих органів-мішеней (ВТОМ)/токсичність при аспірації - небезпечна властивість відходів, які можуть виявляти вибіркову токсичність для окремих органів за одноразового або повторюваного впливу або можуть спричинити гострі токсичні ефекти внаслідок аспірації.

Якщо відходи містять одну або більше хімічних речовин, які класифіковані за одним із класів небезпеки та категорією у межах класу з визначеним відповідним кодом позначення щодо виду небезпечного впливу, які наведені у таблиці 4, і якщо досягається або перевищується один або більше із лімітів концентрації, зазначених у таблиці 4, відходи класифікуються як небезпечні за властивістю "вибіркова токсичність для окремих органів-мішеней (ВТОМ)/токсичність при аспірації".

Якщо відходи містять хімічні речовини, які класифіковані як ВТОМ, для класифікації відходів як небезпечних за властивістю "вибіркова токсичність для окремих органів-мішеней (ВТОМ)/токсичність при аспірації" кожна така окрема хімічна речовина повинна бути присутня у концентрації на рівні або з перевищенням певного ліміту концентрації.

Якщо відходи містять одну або більше хімічних речовин, класифікованих як Asp. Tox. (токсичність при аспірації) 1, а сума концентрацій цих речовин дорівнює або перевищує ліміт концентрації, відходи класифікуються як небезпечні за властивістю "вибіркова токсичність для окремих органів-мішеней (ВТОМ)/токсичність при аспірації", але лише в разі, коли загальна кінематична в’язкість відходів (при 40°C) не перевищує 20,5 мм2/с. Кінематична в’язкість визначається лише для рідин.

Таблиця 4. Коди класів небезпеки, категорій у межах класу та позначень щодо виду небезпечного впливу компонентів відходів та відповідні ліміти концентрації для їх класифікації як небезпечних за властивістю "вибіркова токсичність для окремих органів-мішеней (ВТОМ)/токсичність при аспірації"

Гостра токсичність - небезпечна властивість відходів, які можуть спричинити гострі токсичні ефекти після перорального надходження, потрапляння на шкіру або під час вдихання.

Якщо сума концентрацій всіх гостротоксичних хімічних речовин, що входять до складу відходів, класифікованих за класом небезпеки та категорією у межах класу з визначеним відповідним кодом позначення щодо виду небезпечного впливу, наведеного у таблиці 5, перевищує або дорівнює ліміту концентрації, зазначеному в цій таблиці, відходи класифікуються як небезпечні за властивістю "гостра токсичність". Якщо відходи містять більше ніж одну хімічну речовину, яка класифікована як гостротоксична, сума концентрації підраховується лише для речовин з однаковою категорією у межах класу.

Для оцінки застосовуються такі порогові значення:

для класу небезпеки відповідно до таблиці 5: Acute Tox. (гостра токсичність) 1, 2 або 3 (H300, H310, H330, H301, H311, H331) - 0,1 %;

для класу небезпеки відповідно до таблиці 5: Acute Tox. (гостра токсичність) 4 (H302, H312, H332) - 1 %.

Таблиця 5. Коди класів небезпеки, диференціацій, категорій у межах класів та позначення щодо виду небезпечного впливу компонентів відходів та відповідні ліміти концентрації для їх класифікації як небезпечних за властивістю "гостра токсичність"

Канцерогенність - небезпечна властивість відходів, які провокують онкологічні хвороби або збільшують вірогідність захворювання на такі хвороби.

Якщо відходи містять хімічну речовину, яка класифікована за одним із класів небезпеки та категорією у межах класу з визначеним відповідним кодом позначення щодо виду небезпечного впливу, та досягається або перевищується один із лімітів концентрації, зазначених у таблиці 6, відходи класифікуються як небезпечні за властивістю "канцерогенність".

Якщо відходи містять більше ніж одну хімічну речовину, яка класифікована як канцерогенна, для класифікації відходів як небезпечних за властивістю "канцерогенність" кожна окрема речовина повинна бути присутня у концентрації на рівні або з перевищенням ліміту концентрації.

Таблиця 6. Коди класів небезпеки, категорій у межах класів та позначення щодо виду небезпечного впливу компонентів відходів для компонентів відходів та відповідні ліміти концентрацій для їх класифікації як небезпечних за властивістю "канцерогенність"

Корозивність - небезпечна властивість відходів, які при контакті можуть спричинити роз’їдання шкіри.

Якщо відходи містять одну або більше хімічних речовин, класифікованих як Scin. corr. (роз’їдаючі/подразнюючі шкіру) 1A, 1B або 1C (H314) і сума їх концентрацій перевищує або дорівнює 5 %, відходи класифікуються як небезпечні за властивістю "корозивність".

Порогова концентрація для проведення оцінки відходів, класифікованих як Scin. corr. (роз’їдаючі/подразнюючі шкіру) 1A, 1B або 1C (H314) становить 1 %.

Інфекційність - небезпечна властивість відходів, які містять життєздатні мікроорганізми або їх токсини, які є або вважаються такими, що спричиняють захворювання у людей чи інших живих організмів.

Для оцінки необхідно визначити чи містять відходи:

мікроорганізми - мікробіологічні агенти, клітинні або неклітинні, здатні до реплікації або передачі генетичного матеріалу. До мікробіологічних агентів належать водорості, бактерії, гриби, паразити, плазміди, пріони, віруси та їх генетично модифіковані варіанти;

життєздатні мікроорганізми - за станом організму на місці і в час утворення відходів. Неживі мікроорганізми не вважаються інфекційними;

токсини, що виробляються мікроорганізмами, які можуть надходити до відходів, навіть якщо організм-продуцент більше не присутній у відходах.

Токсини слід оцінювати аналогічно хімічним речовинам, беручи до уваги присвоєні коди небезпеки та відповідні небезпечні властивості. Для мікроорганізмів не встановлюються коди небезпеки, оскільки вони не вважаються небезпечними речовинами.

Якщо необхідно вирішити, чи відходи мають бути віднесені до дзеркально небезпечних чи дзеркально таких, що не є небезпечними, відходам буде присвоєно дзеркальні коди на основі властивості "інфекційність", якщо вони містять токсин, вироблений мікроорганізмом у концентрації, за якої відходи демонструють небезпечну властивість "специфічна токсичність для цільового органу/аспіраційна токсичність" або "гостра токсичність". Відходи, які можуть бути інфекційними через мікробні токсини, включають залишки від днопоглиблювальних робіт і плаваючі залишки з водойм, де відбулося цвітіння ціанобактерій.

Необхідно визначити, чи можуть відповідні відходи, пов’язані з медичним обслуговуванням людей і тварин та/або проведенням відповідних досліджень (крім кухонних та ресторанних відходів, не пов’язаних безпосередньо з медичним обслуговуванням), бути пов’язані з інфекцією та чи потрібно їх класифікувати як інфекційні.

Токсичні мікроорганізми оцінюються так само, як і хімічні речовини шляхом порівняння ступеня ризику і присвоєння їм коду виду небезпечного впливу. Після цього відходи класифікують відповідно до небезпечної властивості "гостра токсичність".

При оцінці такої небезпечної властивості як інфекційність для оброблених відходів необхідно описати технологічний процес, метод знезараження та продемонструвати ефективність обробки або дезактивації відходів шляхом перевірки технології чи методу.

Показником ефективності оброблення відходів або дезактивації є мікробіологічні дослідження.

Токсичність для репродуктивної системи - небезпечна властивість відходів, які негативно впливають на статеву функцію та репродуктивність дорослих чоловіків і жінок, а також справляють токсичну дію на розвиток потомства.

Якщо відходи містять хімічну речовину, яка класифікована за одним із класів небезпеки та категорією у межах класу з визначеним відповідним кодом позначення щодо виду небезпечного впливу, та досягається або перевищується один із лімітів концентрації, зазначених у таблиці 7, відходи класифікуються як небезпечні за властивістю "токсичність для репродуктивної системи".

Якщо відходи містять більше ніж одну хімічну речовину, яка класифікована як токсична для репродуктивної системи, для класифікації відходів як небезпечних за властивістю "токсичність для репродуктивної системи" кожна окрема речовина повинна бути присутня у концентрації на рівні або з перевищенням ліміту концентрації.

Таблиця 7. Коди класів небезпеки, категорій у межах класів та позначення щодо виду небезпечного впливу компонентів відходів та ліміти концентрації для їх класифікації як небезпечних за властивістю "токсичність для репродуктивної системи"

Мутагенність - небезпечна властивість відходів, які можуть спричинити мутацію, тобто постійні зміни в кількості або структурі генетичного матеріалу в клітині.

Якщо відходи містять хімічну речовину, яка класифікована за одним із класів небезпеки та категорією у межах класу з визначеним відповідним кодом позначення щодо виду небезпечного впливу, та досягається або перевищується один із лімітів концентрації, зазначених у таблиці 9, відходи класифікуються як небезпечні за властивістю "мутагенність".

Якщо відходи містять більше ніж одну хімічну речовину, яка класифікована як мутагенна, для класифікації відходів як небезпечних за властивістю "мутагенність" кожна окрема речовина повинна бути присутня у концентрації на рівні або з перевищенням ліміту концентрацій.

Таблиця 8. Коди класів небезпеки, категорій у межах класів та позначення щодо виду небезпечного впливу компонентів відходів та відповідні ліміти концентрації для їх класифікації як небезпечних за властивістю "мутагенність"

Здатність виділяти гостротоксичний газ - небезпечна властивість відходів, відходи, які при контакті з водою або кислотою виділяють гостротоксичні гази.

Якщо відходи містять хімічні речовини, для яких призначені додаткові позначення щодо видів небезпечного впливу EUH029 (при контакті з водою виділяє токсичний газ), EUH031 (при контакті з кислотами виділяє токсичний га) та EUH032 (при контакті з кислотами виділяє дуже токсичний газ), вони класифікуються як небезпечні за властивістю "здатність виділяти гостротоксичний газ".

Сенсибілізуюча здатність - небезпечна властивість відходів, які містять одну або більше хімічних речовин, про які відомо, що вони спричиняють сенсибілізацію (алергічну реакцію) на шкірі або в дихальних шляхах.

Якщо відходи містять хімічну речовину, яка класифікована як сенсибілізатор (алерген) із позначенням щодо виду небезпечного впливу H317 або H334, і концентрація кожної окремої речовини дорівнює або перевищує ліміт концентрації 10 %, відходи класифікуються як небезпечні за властивістю "сенсибілізуюча здатність".

Екотоксичність - небезпечна властивість відходів, які становлять або можуть становити безпосередній або віддалений ризик для навколишнього природного середовища.

За екотоксичністю класифікують відходи як небезпечні, якщо вони відповідають будь-якій з таких умов:

відходи, що містять речовину, класифіковану як озоноруйнівна з присвоєним кодом небезпеки H420, а концентрація такої речовини дорівнює або перевищує граничну концентрацію 0,1 %:

де c - концентрація речовин;

відходи, що містять одну або кілька речовин, класифікованих як гостро токсичні для водних біоресурсів, отримали код небезпеки H400 і сумарна концентрація таких речовин дорівнює або перевищує ліміт концентрації - 25 %. До таких речовин застосовується граничне значення 0,1 %:

відходи, що містять одну або кілька речовин, класифікованих як хронічно токсичні для водних біоресурсів 1, 2 або 3, віднесені до кодів H410, H411 або H412 та сума концентрації усіх речовин, які класифіковані як хронічно токсичні для водних біоресурсів 1 (H410), помножена на 100, додана до суми концентрацій усіх речовин, класифікованих як хронічно токсичні для водних біоресурсів 2 (H411), помножена на 10, додана до суми концентрацій усіх речовин, класифікованих як хронічно токсичні для водних біоресурсів 3 (H412), дорівнює або перевищує граничну концентрацію - 25 %. Порогове значення 0,1 % застосовується до речовин, класифікованих за кодом H410, а граничне значення 1 % - до речовин, класифікованих за кодами H411 або H412:

відходи, що містять одну або кілька речовин, класифікованих як хронічно токсичні для водних біоресурсів 1, 2, 3 або 4, яким присвоєно коди небезпеки H410, H411, H412 або H413 та сумарна концентрація всіх речовин, класифікованих як хронічно токсичні для водних організмів дорівнює або перевищує ліміт концентрації 25 %. Порогове значення 0,1 % застосовується до речовин, які класифікують за кодом H410, а граничне значення 1% - до речовин, які класифікують за кодами H411, H412 або H413:

Якщо відходи містять одну або більше хімічних речовин, що підпадають під одне із загальних або додаткових позначень щодо видів небезпечного впливу, зазначених у таблиці 9, відходи класифікуються як небезпечні, крім випадків, коли вони перебувають у такій формі, що в жодному разі не проявлять свої вибухові або потенційно вибухові властивості.

Таблиця 9. Загальні та додаткові позначення щодо видів небезпечного впливу для компонентів відходів для їх класифікації як небезпечних за властивістю "відходи, здатні виявляти небезпечні властивості, зазначені вище, але не класифіковані за такими властивостями"

Відходи можуть бути класифіковані як небезпечні за властивістю "відходи, здатні виявляти небезпечні властивості, зазначені вище, але не класифіковані за такими властивостями" на основі інших критеріїв, наприклад, шляхом проведення оцінки продуктів вилуговування.