Кабінет Міністрів України 22 жовтня 2008 року видав постанову N 942 "Деякі питання використання радіочастотного ресурсу України", пунктом 2 якої внесено низку змін до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2006 року N 815. Підпунктом 1 пункту 1 та підпунктом 1 пункту 2 цих змін викладено в новій редакції, зокрема, позицію 19 розділу I, позицію 2 розділу II Плану використання радіочастотного ресурсу України, за якою продовжено строк використання радіотехнології "Цифровий стільниковий радіозв'язок CDMA-800" у смузі частот 840,45-842,97 МГц (що відповідає 67 телевізійному каналу) до 1 січня 2016 року, встановлено строк початку впровадження радіотехнології "Цифрове наземне телевізійне мовлення стандарту DVB-T" у смузі радіочастот 822-846 МГц (що відповідає 65-67 телевізійним каналам) - 1 січня 2016 року.

Таке вилучення до 1 січня 2016 року смуги радіочастот 822-846 МГц, що відповідає 65, 66 та 67 телевізійним каналам, з використання засобами цифрового телевізійного мовлення порушує конституційні права громадян на інформацію, звужує можливості вільного і відкритого обговорення суспільне важливих проблем із використанням телебачення.

Зазначене не відповідає статті 34 Конституції України, за якою кожному гарантується право на свободу слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію в будь-який спосіб, статті 50 Конституції України, якою кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення.

За таких обставин постанова Кабінету Міністрів України у зазначеній частині не відповідає також закріпленому частиною третьою статті 22 Конституції України принципу недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ураховуючи викладене, а також те, що Законом України "Про основи національної безпеки України" прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації визначено серед основних реальних та потенційних загроз національній безпеці України в інформаційній сфері (стаття 7) , положення постанови Кабінету Міністрів України, про які йдеться, не відповідають і статті 17 Конституції України, за якою забезпечення інформаційної безпеки є однією з найважливіших функцій держави.